Всеукраїнський тиждень дитячого читання

Скачати 374.24 Kb.

Назва	Всеукраїнський тиждень дитячого читання
Сторінка	4/4
Дата	09.10.2013
Розмір	374.24 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4

Гонихмарник
Ш

ановний читачу, ти втомився від сірості й буденності? Тобі хочеться поринути в чарівний світ фантасмагорії і чудес? Відпочити духом і душею? Тоді книга Дарії Корній «Гонихмарник» саме для тебе! Українські легенди та казки, народні звичаї і вірування, багатий діалект українського села – все це на сторінках книги. Та особливого колориту надає те, що дія твору відбувається сьогодні з молодими людьми – нашими сучасниками. Головні герої книги – Аліна та Олександр. Вони – два протилежні полюси, які, як відомо, завжди притягуються. Аліна – 19-літня студентка-художниця, неординарна та яскрава особистість: «Все має свою барву, все – сльози, сміх, біль, журба, навіть гріх. І все це частинки білого, які дбайливо зібрані в розкішному букеті веселкового спектру фарб». І Олександр – чорноволосий красень, який постійно одягається в усе чорне та грає на флоярі. Про те, що героя звати Олександром, читач дізнається не одразу, адже для всіх знайомих він – Кажан. Аліна походить з роду знахарок, який здавна протистоїть роду градобурів чи гонихмарників, до якого належить Олександр. Градобур – дводушник, одне з уособлень нечистої сили і, оскільки таке дворушництво він прийняв добровільно, то чи може щось звільнити його? Та впродовж своєї оповіді авторка неодноразово підкреслює, що у світі немає тільки білого і чорного, а те, що вчора видавалось злом, сьогодні може бути добром.

Сьогодення і минувшина, поліське село і сучасний Львів – все це глибоко переплелося в сюжеті: «Усе так заплуталося, мов на старих волинських рушниках. Не добереш, де початок стежки, а де її кінець. Кривий танець життя, кривий танець». В сюжет роману вплетені українські казки та легенди, які розповідають Аліна, її бабуся чи подруга Марта. Завдяки цьому читач має змогу ознайомитись зі світом наших предків, що поклонялися силам природи та цілому сонму богів. Авторка неодноразово підкреслює мудрість народу, його глибоке розуміння себе і навколишнього світу, вміння передати свої знання нащадкам, чого так часто бракує нашим сучасникам. Чого варті, наприклад, вислови бабусі головної героїні, до якої люди приходили за допомогою, за лікуванням. Та вона чудово розуміла, що лікують не тільки і не стільки трави: «Слово, дитинойко, то правдивий скарб, даний людині Богом. <�…> Тіко не завше, люба, ми вміємо ним вдало послуговуватисі. Воно і вбиває, воно і зцілює».

Розмірковує Дара Корній над людськими якостями, розглядаючи душу людини у різних аспектах. Головна героїня роману любить читати, тому темі книг також приділяється багато уваги: «Люди. Вони різні, як і книжки, написані ними», «Книги – це розумні думки тих, хто не забув про свій вогонь і радо ділиться зі світом теплом» та інші роздуми дійових осіб твору підкреслюють це.

Та все ж таки над усім панує любов, яка всепрощаюча і всепереможна: «Тільки Час насправді відає, якою важливою в житті є Любов!», «…спадають звуки легким водоспадом <�…> На душу – чаром мелодії, що запевняє: кожен має крила, крила надії, віри, любові. І ті крила в найважчі моменти життя рятують тебе, виносячи на собі, навіть із самого пекла. Тільки мусиш вірити, чекати і вірити, насамперед у себе і в любов».

Відгуки читачів на перший роман Дари Корній дуже позитивні. Визнали твір і професійні критики, надавши «Гонихмарнику» ІІІ премію Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс «Коронація слова – 2010» та премію «Відкриття себе» (ім. В. Савченка) Міжнародної асамблеї фантастики «Портал-2011».

Та насамперед не забувай, шановний читачу, що «Гонихмарник» – це казка для підлітків та їх батьків. А казка має мати хороше закінчення... Читайте і відпочивайте, насолоджуйтесь, адже, як у передмові сказала Люко Дашвар: «Ви читатимете, а над вами витатиме легкий вітерець справжньої української магії…».
Зворотній бік світла
Н

ова книга від Дари Корній – це чергова подорож у глибокий світ прадавніх слов’янських вірувань. Древні боги та безсмертні і прості люди, паралельні світи і сучасний нам Львів… Що буде, коли все це звести разом? Чи не закінчиться загибеллю одного зі світів? Разом з авторкою ми маємо змогу побувати у чарівному Яровороті, де живуть світлі безсмертні і в Світі Відтіні чи Вічної Ночі, мешканцями якого є темні безсмертні та тіні; познайомитись зі сміливими й войовничими амазонками чи поляницями, як їх називає Дара Корній; побачити Світ Вередів, де ніколи не було людей, зате тут живуть чарівні істоти: птахи бога Сварога Жар-Птиці, Сіріни, що п’ють нектар з дерева Забутого Болю, птахи-перуниці Магури – помічниці бога Перуна; Сфінкси та інші персонажі міфології; відвідати Світ Чотирьох сонць і Світ Єдиного Бога та багато іншого.

Не існує світло без темряви, а темрява без світла – це неодноразово підтвердять герої та події роману «Зворотній бік світла». Та найгірше – сірість. Як пише у передмові до роману Галина Пагутяк: «І, певно, найголовніше в новій книзі – материнська любов до всього Сущого, де навіть зло заслуговує на співчуття. Я думаю, ви це відчуєте, читаючи книгу, а якщо не відчуєте, то мусите замислитись, чи не став ваш світ сірим, чи не втратив він здатності реагувати на світло і темряву». Різні полюси, які врівноважують одне одного, але що буде, коли ваги похитнуться? Темний безсмертний Стрибог закохався у світлу безсмертну Птаху і заради неї покинув своїх. Та чи зможе кохання перемогти все? Здавалось би, так, адже це – роман-казка, фантазія… А насправді? В кожному з нас живе світло і темрява, стверджує Дара Корній. Стрибог зрікся темних побратимів, батька, століттями проживав у Яровороті, але так і не зміг стати своїм для світлих безсмертних. Попри свою любов до Птахи, він постійно зраджує її з іншими жінками. Як поступить скривджена і зраджена жінка, нехай і безсмертна? Чи вистачить їй світла у душі, щоб пробачити і прийняти? А якщо у цей вир почуттів та емоцій новою хвилею влиється ще й народження нової безсмертної? І така з’являється – звичайна львівська дівчина з чудернацьким ім’ям Мальва. Вона нічого не знає про своє призначення, живе повним життям сучасного підлітка, розмовляє молодіжним сленгом (словник якого, як зізнається авторка, для неї склала донька), має власні хобі та захоплення.

Яким чином перетнуться життєві шляхи цих трьох, таких різних за своєю суттю, істот? Чию сторону прийме Мальва, як нова безсмертна, в котрий бік похитнуться шальці рівноваги? Адже дівчина ще не знає з якого вона роду, не усвідомлює, що її батько – найтемніший з темних, жорстокий бог і відступник одночасно – Стрибог, що її дід – повелитель світу темряви Морок, мати з племені войовничих поляниць-амазонок? А ще більшим відкриттям стане особа її бабусі…

Ким стане Мальва в майбутньому ще не відомо, адже однією з основних думок, які хоче донести авторка у цьому романі є те, що кожен з нас сам обирає свою дорогу: «Смертний завжди самостійно робить вибір, як, зрештою, і безсмертні. <�…> Одні віддають перевагу широкій, вимощеній якісною бруківкою трасі, платячи, звичайно, за це певну ціну. Інші, навпаки, не шукають легких доріг, бредуть бездоріжжям, на якому легко зашпортатись, впасти, зламати собі шию, життя, однак душа безсмертна в смертному тілі залишається неушкодженою, нерозхлюпаною».

То що ж там, – по той бік світла: темрява чи також світло? Читайте і ви обов’язково зрозумієте… А що ж тоді по той бік темряви? На це запитання авторка обіцяє дати відповідь у продовженні роману.

А сам роман отримав спецнагороду «Вибір видавців» Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова – 2012».
Тому, що ти є
Н

овий роман Дари Корній – про кохання… Про дві половинки, які все життя притягуються одне до одного. Олександр зі шкільних років закоханий в Оксану. Вона – свободолюбива, впевнена у собі дівчина, він – скромний хлопчина, який ніяк не насмілюється сказати про свої почуття. Здавалось би, що може зашкодити таким стосункам? Та, за всіма законами жанру, в романі з’являється третя сторона – син інтелігентних батьків, єдиний нащадок старовинного роду Брехів Владислав. Його кохання до звичайної провінційної дівчини, якою є Оксана, настільки сильне, що навіть «блакитна кров» про яку весь час нагадують батьки, не в змозі стати на заваді. Ненависть матері до Оксани, зневага батька, яку той втім вміло приховує, не можуть зупинити хлопця. Засипаючи кохану квітами і красивими словами, багатством і власним почуттям, та й зрештою викликавши жалість до себе, Влад досягає бажаного – Оксана виходить за нього заміж, адже: «Хіба можна лишатись байдужою, коли тебе так люблять? Можна лише дозволити себе кохати і спробувати самій відповісти взаємністю».

Проте вже з перших днів сімейного життя Оксана розуміє, що потрапила не в розкішний палац, а в затхлу печеру, куди кохання навіть не заглядало. Свекруха, яка не приховує своєї ненависті: «От нареченій з голови свекруха скидає фату, звичай такий, натомість кладе хустину – символ жіноцтва. Очі жінок зустрічаються: тієї, що віддає у руки тій нахабній чужинці селючці найбільший у світі скарб – свого сина, і тієї, молодої-нареченої, залюбленої у життя, в добро, у людей, яка ще досі вагається, чи готова нести нову для себе ношу. <�…> Оксана відчуває, як з її плеча злітає додолу легка фата безтурботності, а натомість жінка, яка мала б стати її другою мамою і, Оксана впевнена, нею ніколи не стане, кладе хустину важкою крижаною наміткою». Свекор, який виявляється садистом та збоченцем. Чи може у таких батьків бути нормальний син? Що переможе: кохання чи сімейний гонор? Та й чи є тут взагалі кохання?

Зовсім не так складається життя у Олександра. Кохання до Оксани супроводжує його все життя. Сашко не хоче навіть думати про іншу жінку. І доля дарує їм таку жадану зустріч, коли всі почуття вихлюпуються поза вінці, коли ніщо не в змозі їх стримати. Але Оксана знову переступає через себе… В образах жінок, які живуть на сторінках цього роману, уважний читач може побачити, до чого призводять усі: ти мусиш, ти зобов’язана, так треба, а що скажуть люди… І кожен має можливість зробити власні висновки.

Не обійшлося ніби тут і без містики. У «Тому, що ти є» з’являється Числобог та його собака Семаргл, які ніби підштовхують закоханих до прийняття правильного рішення. Та тут вони скоріше тіні, нічого кардинально не змінюють, діють радше як споглядачі і порадники.

Далеко не однозначне закінчення роману. Хепі-енд чи смерть і божевілля? Що є справжнім життям, а що сном? Кожен обере для себе сам, адже: «Казка завжди закінчується добре, а життя? Пригадуєте дурний жарт: казка завжди закінчується щасливо, тому що оповідач не знає, що після щастя робити з героями?..».

Та все ж головним у цьому романі є кохання, бо за словами авторки: «В житті трапляються події, які перевертають твоє життя, перетворюють його, видозмінюють, якщо хочете. Коли дивишся в очі тих, кого любиш найдужче і кого щойно заледве не втратив, зачинаєш розуміти, що насправді ані гроші, ані статки, не мають зовсім ніякого значення, бо крім отої всієї матеріальної блажі є щось таке, що міцно тримає людину над поверхнею землі, не даючи їй змаліти до рівня мурашиного, і те щось, очевидно, є любов, бо вона єдина, заради чого варто дихати, будувати, іноді руйнувати і, врешті, існувати».

Роман отримав спецнагороду «Вибір видавців» Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова – 2011».
Бібліодебют
Тетяна Катренич
Катренич (Яремко) Тетяна Ярославівна народилась 26 серпня 1965 року в с. Пшеничник Долинського району. У 1984 році вона закінчила Калуське культурно-освітнє училище. З 1984 по 1997 роки працювала бібліотекарем Вигодського лісокомбінату. У Долинську ЦБС Тетяна Ярославівна прийшла 2001 року. Спочатку – зав. бібліотеки-філії с. Новоселиця, а з 2006 року і до сьогодні – зав. Вигодської селищної публічної бібліотеки-філії. Пані Тетяна виявилась не тільки хорошим працівником, знавцем сучасних технологій, а й талановитим гумористом. З її гумористичними творами пропонуємо ознайомитись і читачам нашого бюлетеня.
Бібліотечна робота

«От робота в бібліотеці!» –

Кожен так думає,

«Сидить собі за столом,

Тай книжки читає».

Ще й зарплати підоймили

Та що вже казати,

Люблять у нас чужі гроші

Чомусь рахувати.

А робота то як кожна,

Мушу вам сказати.

Тай про ту свою роботу хочу розказати.

Тут книжки всі треба знати,

Усіх пам'ятати, хто де й коли народився

В Англії чи Штатах,

Хто такий Махатма Ганді,

Черчілль чи Сенека.

Та ще треба все писати, строки відмічати,

Щоб читачі не забули книжки віддавати.

Книжок читачі набрали й забули віддати

Бери, жінко, торбу в руки тай йди відбирати.

Та ще треба за книжки гроші позбирати

В відомості все писати

Тай у банк віддати, а вже потім

За ті гроші ще й книжки придбати.

Каталоги й картотеки теж треба писати

Нові картки повкладати,

Старі повиймати

Все цікаве в картотеку треба описати.

А тут треба реферати

Вже дітям шукати.

Про рослини, про тварини

Про Китай і Штати.

Так ся за день нашукаєш,

Що не мож сказати,

Що на вечір із-за стола

Не можеш устати.

А з району йде команда

Літопис писати

Що колись у селі було, про людей, про хати.

Як то колись ґаздували, що пряли й садили,

Що співали і що їли, про пісні й про віру.

Ще Літопис ми не встигли добре доробити,

А вже кажуть треба скриню бабину робити.

А в тій скрині мають бути всякі експонати

І про все те треба файно й мудро написати.

Лишень скриня ся скінчила,

Вже кажуть знімати,

Бо хочуть всі бібліотеки

В Інтернет давати.

А тут двері ся відкрили – пожежник заходить.

«Несіть пані вогнегасник,

Пожар бути може».

Вогнегасника немає, дахи не полляті,

В щит пожежний вітер свище, –

«Будем акт писати,

Бо не знаю, що я з вами вже маю робити,

Тягніть пані п'ядесятку і йдіть штраф платити».

А тут осінь наступає, треба газ робити

Позбирати всі папірці і дозвіл зробити,

Бо тепер вже без папірця не мож піч топити.

Із Франківська дозвіл взяли, папірці зробили

І на зиму собі печі усі затопили.

Гудуть печі, газ згоряє, Лічильник мотає,

А тепла як і не було,

Так його й немає.

А ще треба статистику й щоденник писати,

Про довідки не забути й все порахувати.

І нічого там не можна креслити й справляти,

Бо за це все можна добрий прочухан дістати.

А ще треба проводити заходи усякі:

Вікторини і диспути і різні години

Поетичні, історичні й корисні хвилини.

Ще тут можна вам багато дещо розказати,

Та не хочу вже вам більше я надоїдати.

Лишень скажу, що робота, як робота кожна

Є і добре, є й погане, але жити можна.

***
Світ біжить усе вперед,

Всім прогрес керує.

Телевізори набік,

Комп'ютер панує.

Бібліотекарям не можна також відставати

Треба самим много знати

Ще й інших навчати.

Щоб комп'ютер краще знати,

Курси нам зробили.

Позбирали ми сумки, білети купили

І їдемо до Франківська набиратись сили.

Пан Микола, що на курсах,

Добре нас навчає.

Сам багато всього знає й іншим помагає.

Розказує все, що вміє,

Часу не марнує

Показує, розказує, ще навіть диктує.

Вже ми знаєм, як то можна комп'ютер включати

І що миші не лише ті, що котам лапати.

Про корзину також знаєм,

Що з нею робити,

Що із неї навіть можна файли відновити.

А ми думали, що кошик

Лиш гриби носити.

Розказує нам про файли, сайти і мережі,

І як пошту нам створити

Й що для того треба.

Вміємо ми лист писати і навіть послати,

Можемо його відкрити, та ще й прочитати.

Рамки вмієм і малюнок вчилися робити.

Малювали собі сонця, дерева і квіти.

На тім тижні будем уже

Проекти робити

І научимось як блоги можемо створити.

На тім блозі можна буде себе вихваляти,

Редколегія: Надія Кушнірчук

Зеновія Тарантюк

Ігор Данилович

Роман Данилишин

Юрій Фреїв
Відповідальна

за випуск: Людмила Фреїв
Наклад 50 примірників

Що захоче сам голова книжки видавати.

А проект собі як зложим

То ся світ здивує

Може навіть сам Ахметов

Нам замок збудує.

А закінчимо ми курси,

Будем много знати,

Зможем наших читачів

Всьому научати.

Та й самі будем в мережі часто зависати.

А вчителям, що нас вчили

Дякуємо щиро.

Хай їм Бог дає багато

Здоров'я і сили.

Криза середнього віку
Тепер уже чоловіки

Так ся розпустили, –

Старих жінок полишали

Ще ся й поженили.

Найшли собі молоденьких,

Бігають на танці,

А деякі мають жінку та ще по коханці.

А що, кажуть, треба добре

Жити чоловіку,

Аби йому пережити

Кризу середнього віку.

Жінки пишуть статті мудрі,

Думають щоднини:

«Де то буде в чоловіків

Вік посередині?».

Баба Галя задумалась:

«Ой, дівоньки, де та середина?

В мого як почалась в двадцять

Триває й до нині!».

Наша адреса:

Проспект Незалежності, 19^А

м. Долина, 77504

тел.: (03477)28135

Наш сайт:

www.dcrb.net

E-mail:

[email protected]

1 2 3 4

Схожі:

Всеукраїнський тиждень дитячого читання У бібліотекознавчій науці бібліотечна виставка – це публічна демонстрація спеціально підібраних і систематизованих творів друку та...	Для чого ми проводимо Конкурс дитячого читання? ...
В УМОВАХ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ-СИРІТ В Умовах ДИТЯЧОГО БУДИНКУ	М ІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ Про Всеукраїнський тиждень права”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року №777-р “Про затвердження плану...
2. (З. М. №3) Методика читання. Уроки класного читання Добукварний період навчання грамоти. (З. М. №1) Тема (З. М. №3) Методика читання. Уроки класного читання	«Права людини. Право та обов’язок»; урок з учнями 8 класу Чуднівської... В Чуднівському районі відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14. 08. 2013 року №611-р «Про затвердження плану...
Українське читання. 3 клас Мета. Учити дітей самостійно добирати тексти для позакласного читання на задану тему, розвивати усне мовлення, удосконалювати техніку...	Психологічна просвіта для батьків «Ідемо до дитячого садку» Якщо дитина погоджується ненадовго відпустити маму від себе, це одна з ознак того, що дитина зможе відвідувати дитячий садок. Щоб...
ПРОГРАМА з літературного читання Читання у сучасних початкових класах є пропедевтичним курсом до освоєння в основній школі навчального предмета “Література”. Таке...	Тема уроку: Читання. Ю. Ярмиш. Їжачки Розвиток мовлення. Слова ввічливості. Діалог Мета Мета: читання: вдосконалювати навички правильного виразного читання; розвивати усне мовлення шляхом обґрунтування відповідей, групового...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання