|
|
Скачати 397.43 Kb.
|
|
Участь України в європейських інтеграційних процесах та їх перспективи. 1) Європейська інтеграція не тільки є фактором прискорення економічного розвитку країн ЄС, зростання їх значення в міжнародній торгівлі, валютно-фінансових відносинах, а й центром тяжіння геополітичних інтересів багатьох країн. До числа таких країн належить і Україна. Ще в 90-х роках експертами Євросоюзу використовувалась специфічна геополітична формула – модель концентричних кіл. Згідно з нею „внутрішнім колом” Європи вважалися країни ЄС, а далі, за принципом зростання „відстані від Брюсселя”, розташовувалися країни ЄАВТ, колишні радянські сателіти в Європі, і, нарешті, колишні радянські республіки, зокрема й Україна. Звичайно, як і будь-яка спрощена формула, ця модель є, до певної міри, умовною, і життя вже внесло до неї корективи. Разом з тим загальна ідея, що була закладена в моделі концентричних кіл, ще лишається актуальною. Зважаючи на пострадянські умови – неконкурентоспроможність технологічно відсталої промисловості, успадковану штучну однобічність зовнішньої орієнтації та транспортної інфраструктури, здатність України налагодити ефективне співробітництво з ЄС стала в 90-х роках та на початку нового століття індикатором її реального суверенітету. Для України економічна інтеграція в європейський економічний простір є, як було не одноразово проголошено найвищими чиновниками в державі, пріоритетним географічним напрямом і практичним засобом входження у світове господарство. Щоб вступити до ЄС, країна-кандидат повинна виконати «Копенгагенські критерії»: - Політичні – повага до прав людини та охорона прав національних меншин у країні- кандидаті, - стабільність установ, які гарантують демократію, - громадянське суспільство, - легітимна влада. - Економічні – конкурентноспроможна ринкова економіка, яка забезпечує добробут та належний стандарт життя. - Правові – спроможність прийняти правовий доробок Співтовариства та взяти на себе зобов»язання, що випливають із членства в ЄС. Прагнучи стати повноправним членом Євросоюзу Україна повинна
Проголошення стратегічної мети інтеграції в європейські структури зумовило налагодження тісних відносин України з ЄС. У 1994р. була підписана, а в 1998р. набрала чинності закону України Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС, яка складається з 9 розділів та 100 статей. Угода встановлює як рамки широкого політичного діалогу між сторонами, так і важливі економічні пріоритети. Важливою метою щодо цього є погоджена перспектива створення між Україною та Європейським Союзом зони вільної торгівлі. Узагалі цей документ можна вважати одним з найважливіших міжнародних документів, які були коли-небудь підписані Україною. Фактично Угода встановила загальні принципи двостороннього співробітництва у сферах торгівлі, руху капіталів, здійснення взаємних платежів, кооперування в промисловості та агропромисловому секторі, науково-технічному співробітництву. В Угоді декларується підтримка Євросоюзом ринкового реформування української економіки. На нашу державу було поширено загальну систему преференцій для країн, що розвиваються. Угода визначила порядок застосування режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму для європейських компаній в Україні та вітчизняних у країнах ЄС. Україна отримала квоти на експорт з найбільш захищених від імпорту в ЄС товарних позиціях – текстилю, виробів зі сталі та ін. У відносинах між Україною і ЄС, крім базової – Угода про партнерство та співробітництво, діє ряд угод, які регламентують різні аспекти двостороннього співробітництва. Це, зокрема, такі акти: - Угода між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами (підписана 5.05.1993 р.); - Угода між Урядом України і Комісією європейських співтовариств про заснування представництва Комісії європейських співтовариств України та про його привілеї й імунітети (підписана 17.09.1993 р.); - Угода між Урядом України та Комісією європейських співтовариств про створення Контактної групи щодо вугілля та сталі (підписана 08.06.1994 р.); - Угода між Європейським співтовариством з вугілля та сталі й Урядом України про торгівлю сталеливарними виробами (підписана 15.07.1997 р.); - Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським співтовариством з атомної енергії у галузі керованого термоядерного синтезу (підписана 23.07.1999 р.); - Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки (підписана 23.07.1999 р.); а також інші документи, які стосуються сфер науково-технічного співробітництва, мирного використання ядерної енергії, включаючи торгівлю ядерними матеріалами та ін. Загальна стратегія співробітництва ЄС стосовно України була затверджена в грудні 1999р. У липні 2002р. відбувся саміт «Україна - ЄС», де основним було питання про надання Україні статусу держави з ринковою економікою та асоційованого члена ЄС. У ході саміту було зазначено, що Україна ще не відповідає стандартам ЄС і не потрапляє до переліку країн, які мають увійти до ЄС у 2004 та 2007 роках. Немає України у списках до вступу в ЄС і на найближчі роки. Єдине, чого домоглися наші політики, це отримання нашою державою статусу «країни – сусіда ЄС» у 2003р. Слід зауважити, що Україна була першою серед країн СНД, яка уклала Угоду про партнерство і співробітництво з ЄС 16 червня 1994р. Після президентських виборів 2004р. та «Помаранчевої революції» перед Україною відкрилися нові перспективи інтеграції до Європи. У Києві проводився конкурс «Євробачення 2005», під час якого Україна скасувала українські візи для для громадян ЄС та Швейцарії. Цього ж року було підписано нову угоду про співробітництво. Та, на жаль, далі угод справи не пішли через протистояння різних політичних сил у Верховній Раді і українському суспільстві, невідповідності української економічної, соціальної та правової систем європейським стандартам. В Україні щороку відзначається День Європи, який співпадає з днем Перемоги, і відзначається у травні. В цей день у столиці та інших містах України відкриваються Європейські містечка; посольства країн ЄС проводять інформативні зустрічі, надаючи широку інформацію про свої країни, їх історію, культуру, традиції; відбуваються різноманітні культурно-просвітні заходи; зустрічі представників міст-побратимів; проводяться національні вікторини, ігри, тощо. Цікавий факт, за даними соціологічних опитувань минулого року абсолютна більшість українців (> 55%) підтримують вступ України до ЄС, тоді як 25% прти, а 20% - не визначились. 2) Проголошення Україною курсу на побудову демократичного суспільства потребувало врахування світового досвіду в цій справі. Це зумовило потребу у співробітництві з Радою Європи – впливовою організацією, діяльність якої спрямована на захист прав людини, парламентської демократії і забезпечення принципу верховенства права. 14 липня 1992р. Україна подала заяву на вступ до організації, а 9 листопада 1995р. стала 37 членом Ради Європи, п»ятою серед колишніх республік СРСР після Латвії, Литви, Естонії та Молдови. Членство у цій авторитетній організації вимагає поширення демократизації суспільства та приєднання і виконання більш як 150-ти конвенцій, які функціонують у рамках РЄ з приводу прав людини в різних галузях. Серед таких зобов»язань, взятих Україною було і скасування смертної кари., організація влади, розвиток правової сфери і самоуправління, захист прав людини. Контроль з боку РЄ є важливим чинником, який стримує деякі недемократичні дії влади і сприяє становленню демократичного суспільства. 3) Серед програм співробітництва (партнерства) НАТО з іншими країнами особливо відомими є - програма «Партнерство заради миру», в якій беруть участь понад 25 країн світу, - Рада євроатлантичного партнерчтва (РЄАП), яка забезпечує політичну основу для програми «партнерство заради миру» та є форумом обговорення питань безпеки (до неї залучено понад 50 країн світу), - Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи (ЄАЦКРК) покликаний займатись координацією роботи з ліквідації наслідків великих стихійних лих і катастроф у країнах-членах Ради євроатлантичного партнерства. З моменту свого заснування ЄАЦКРК вже брав участь у ліквідації наслідків повенів у Західній Україні, Румунії, Угорщині, надавав допомогу населенню після землетрусу в Туреччині та інше. Проголошення Україною без»ядерного статусу сприяло налагодженню тісних відносин з НАТО. У 1994р. Україна стала учасником програми НАТО «Партнерство заради миру». У 1996р. була схвалена індивідуальна програма партнерства Україна-НАТО. На території України проходило більш як 90 спільних навчань військових підрозділів ( на Янівському полігоні, в акваторії Чорного моря). У 1997р. в Мадриді між Україною і НАТО була підписана «Хартія про особливе партнерство». В ній проголошувалося, що НАТО є відкритою для вступу нових членів, що він підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, недоторканність її кордонів. Указом Президента України в 1998р. було затверджено державну програму співробітництва з Альянсом. Україна розглядає НАТО як найбільш ефективну структуру колективної безпект в Європі,хоча не схвалила дії НАТО в Югославії та Іраці. Для більш тісного співробітництва в Києві відкрито офіс воєнного представництва НАТО та Центр інформації та документації НАТО. Створено спеціальну комісію «Україна-НАТО» та підписано меморандум про спільні дії на випадок надзвичайних ситуацій. Весною 2002р. Україна заявила про своє бажання вступити до цієї організації. Але для реалізації цих планів потрібно завершити військову реформу, привести збройні сили у відповідність до стандартів НАТО. Тому Україна й дотепер не є членом НАТО, але відносини нашої країни з цією організацією інтенсивно розвиваються. 4) Україна є учасницею ОБСЄ з 30 сiчня 1992 року. З того часу вона бере активну участь у роботi всiх колективних керiвних органiв Органiзацiї (самiти держав-учасниць ОБСЄ, засiдання Ради мiнiстрiв та Постiйної ради ОБСЄ), виробленнi та прийняттi ними рiшень з рiзних аспектiв її дiяльностi. За iнiцiативою Уряду України у серпнi 1994 року була заснована Мiсiя ОБСЄ в Українi. Основну увагу Мiсiї було зосереджено на питаннях пiдтримки суверенiтету, територiальної цiлiсностi та непорушностi кордонiв України у вiдповiдностi до основоположних принципiв ОБСЄ. Активно працюючи на цьому напрямi, Мiсiя зробила позитивний внесок у справу стабiлiзацiї ситуацiї в Автономній Республіці Крим. Україна активно спiвпрацює з iнститутами Органiзацiї, у першу чергу, з Верховним комiсаром ОБСЄ у справах нацiональних меншин (ВКНМ), Бюро з демократичних iнститутiв i прав людини (БДIПЛ) та Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМI. Крiм того, важливим напрямком спiльної дiяльностi стало спiвробiтництво з Мiсiєю ОБСЄ в Українi, а нинi з Координатором проектiв ОБСЄ в нашiй державi. Зокрема, в Українi в рамках таких проектiв надається рiзного роду допомога у справi органiзацiї роботи офiсу омбудсмена, реформування адмiнiстративної структури Конституцiйного суду України, удосконалення виборчого законодавства, створення Нацiональної ради iз запобiгання торгiвлi жiнками тощо. БДIПЛ спiльно з iнститутом Координатора проектiв ОБСЄ в Українi бере участь, зокрема, у реалiзацiї проекту «Всесторонній огляд законодавства України у галузi прав людини». 30 квiтня 1999 р. Мiсiя ОБСЄ в Українi завершила свою роботу у зв'язку з виконанням свого мандату, що стало першим в iсторiї Органiзацiї випадком, коли Мiсiя ОБСЄ припинила своє iснування саме завдяки успiшному виконанню покладених на неї завдань. За результатами дво- та багатостороннiх переговорiв стосовно нових форм спiвробiтництва нашої держави з iнститутами Органiзацiї було прийнято рiшення щодо заснування з 1 червня 1999 р. посади Координатора проектiв ОБСЄ в Українi. Важливим напрямком спiвпрацi України з iнститутами ОБСЄ, у тому числi й через нову форму спiвробiтництва, має стати сприяння здiйсненню нашою державою реформ у рiзних сферах суспiльного життя країни. У першу чергу це стосується вирiшення таких завдань, як приведення чинного законодавства України у вiдповiднiсть до законодавства ЄС, забезпечення законодавчої пiдтримки проведенню iнституцiйних та економiчних реформ. Принциповi пiдходи України з найбiльш актуальних питань дiяльностi ОБСЄ послiдовно реалiзуються в ходi Вiденських переговорiв, у яких делегацiя нашої країни вiдiграє одну з провiдних ролей. Зусилля делегацiї України послiдовно спрямовуються на подальше забезпечення iнтересiв нашої держави в ОБСЄ, змiцнення її авторитету, пiдвищення ефективностi взаємодiї з делегацiями iнших держав-учасниць Органiзацiї, у першу чергу ЄС. Протягом останнього часу мали мiсце критичнi зауваження на адресу України з боку Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМI. Делегацiя нашої держави активно протистоїть спробам звинуватити Україну у недостатньому дотриманнi взятих на себе зобов»язань у цiй галузi та намагається налагодити спiвробiтництво з офiсом Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМI i спрямувати його дiяльнiсть у конструктивне русло. Позитивним кроком у планi розвитку спiвпрацi стало проведення у Києвi у груднi 1999 року за сприяння та участi Уряду України «круглого» столу з питань забезпечення свободи ЗМI в нашiй державi. Було надано необхiдне сприяння проектам щодо випуску вiдповiдних телевiзiйних програм, проведення аналогiчних за тематикою семiнарiв. Уряд України пiдтримав iдею пiдключення до реалiзацiї цих пропозицiй Координатора проектiв ОБСЄ в Українi. У своїх виступах на ПР ОБСЄ, а також у ходi дво- та багатостороннiх консультацiй з керiвниками iнститутiв ОБСЄ (Генеральним секретарем ОБСЄ, Головою ПР ОБСЄ, ВКНМ, Директором БДIПЛ) делегацiя активно пропагує iнiцiативу, висунуту Президентом України на Стамбульському Саммiтi ОБСЄ, щодо створення у Києвi Центру етнiчних дослiджень пiд егiдою ВКНМ. Проект мандату такого Центру був вироблений спiльно з представником офiсу ВКНМ i розповсюджений серед делегацiй держав-учасниць ОБСЄ. Належна увага у спiвробiтництвi України з ОБСЄ придiляється також сприянню у просуваннi кандидатур вiд України для роботи у польових пiдроздiлах ОБСЄ. Представники України працюють сьогоднi у мiсiях ОБСЄ в Грузiї, Хорватiї, Косово, групi помiчникiв Особистого представника Дiючого Голови ОБСЄ в Нагiрному Карабасi , Мiсiї ОБСЄ в Таджикистанi та центрi ОБСЄ в Бiшкеку - загалом 14 чол. ІІІ. Підсумки уроку. Список використаних джерел 1. Всесвітня історія - Гісем О.В, Мартинюк О.О. Харків, «Ранок» 2008 2. Всесвітня історія – Давлєтов О.Р., Космина В.Г., Мороко В.М. Запоріжжя, «Просвіта», 1997. 3. Європейський вибір України (Авторська програма фпкультативного курсу) - Байда Н.М., Міщенко В.М., Купчин В.М., Пишкіна О.В., Кравченко І.С. Черкаси 2005 4. Європейська політика безпеки та оборони: стратегічні аспекти співпраці України з ЄС - визначення напрямів та формату // Аналітичні записки щодо проблем і подій суспільного розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень, 2007 5. Історія України - Гісем О.В, Мартинюк О.О. Харків, «Ранок» 2008 6. Історія України «Шкільний світ»№ 16 (464), квітень 2006 7. Історія та правознавство «Основа», , №6 (10) 2004, №9 (12) 2004, №12(8) 2004, № 15 (79) 2006 8. Примара Європи: аналітична доповідь – Київ, Агенство гуманітарних технологій, 2003 |
| ІІІ. Країни Північної та Західної Європи Тема: Інтеграційні процеси... Мета: Ознайомити учнів з основними тенденціями розвитку країн північної та Західної |
Тема: Країни Західної Європи Позначте на контурній карті Європи кордони та столиці країн, які входять до «великої сімки» |
| Тема: Країни Західної Європи Позначте на контурній карті Європи кордони та столиці країн, які входять до «великої сімки» |
Урок: Місце України в інтеграційних процесах в Європі та у світі Дидактична: з’ясувати що таке «інтеграція» та «інтеграційні процеси»,відзначити суть інтеграційних стосунків України з європейськими... |
| Інтерактивний урок із всесвітньої історії з теми «Країна Західної Європи в 1950-2004 рр.» Урок Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку країни Західної Європи в 1950-2004 рр |
Тема: Країни Східної Європи, Північної і Центральної Азії Використовуючи відповідні умовні знаки, нанесіть на контурну карту Росії основні бази чорної металургії |
| Тема: Країни Центральної Європи Нанесіть на контурну карту країни Центральної Європи, населення яких переважно сповідує католицизм |
Тема: Країни Північної Америки Позначте на контурній карті Північної Америки кордони і столиці п'яти країн цього регіону (за вибором) |
| Тема: Країни Південно-Західної Азії На контурній карті Азії позначте кордони та столиці п'яти країн Південно-Західної Азії (за вибором) |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №21 Інтеграційні процеси у Європейському Союзі і перспективи подальшого розширення ЄС |