|
|
Скачати 271.09 Kb.
|
|
В.Ю. Биков Навчальне середовище сучасних педагогічних систем В роботі розглядаються науково-практичні проблеми формування і розвитку навчального середовища педагогічних систем, які відбивають і обумовлені сучасним станом розвитку світової і національної науки, економіки і освітньої практики. Деякою мірою в дискусійному плані, здійснена спроба дати відповіді на такі питання: що слід розуміти під засобами навчання і їх сукупностями, яке їх місце і яку роль вони відіграють в сучасному навчальному процесі; в якому навчальному оточенні використовуються засоби навчання; з позицій сучасного погляду і системного підходу запропоновані визначення таких основних категорій освітніх систем як: педагогічна і методична системи, навчальне і освітнє середовище, методика і система засобів навчання, педагогічна технологія і механізми діяльності; викладається, як ці категорії пов’язані між собою і яку роль вони відіграють в сучасних педагогічних системах. The scientific and practical problems of development of learning environment of the modern pedagogical systems in this article are discussed. These problems are caused of development of global and national science, economics and educational practice. Somewhat in debatable statement, the attempt to give the answers to such problems are carried out: how we understand, what does it mean the terms - learning resources and their sets, what place and what role they play in modern training process; in what learning environment the learning recourses are used. From stands of a modern view and system approach the definitions of such basic categories of educational systems are offered: pedagogical system, learning and educational environment, learning instruction and learning instructional system, learning technology and mechanism of learning, learning resources system. Is set up, as these categories are connected among themselves. Сучасний рівень науки і техніки формує технологічне та інформаційне середовище, в якому існує людина, впливає на відносини між людиною і навколишнім природним та соціальним середовищем, визначає рівень можливостей людини на конкретному етапі науково-технічного прогресу. Аналіз стану та тенденцій розвитку соціуму надає можливість прогнозувати подальший розвиток системи освіти, структура, склад і характер діяльності якої повинні відповідати науковим, технологічним і соціальним цілям і умовам розвитку суспільства та внутрішнім цілям і потребам самої системи освіти. Соціально-економічні потреби суспільства, що розвивається, виступають як вимоги до системи освіти і, в головному, полягають у створенні умов для забезпечення [1]:
Загальна мета професійної освіти включає такі основні цілі:
Завдання, які поставлені в Національній доктрині розвитку освіти, перш за все, спрямовані на подальше підвищення якості освіти, що надається. Одним з визначальних напрямів з розв’язання проблеми підвищення якості освіти є розвиток педагогічних систем - головних функціональних компонент освітньої системи, досягнення на цій основі нового більш високого рівня навчально-виховного процесу. Це значною мірою задається рівнем і характером розвитку навчально-виховного середовища (далі, навчального середовища - НС) – визначального компонента будь якої педагогічної системи, зумовлює, по суті, формування його якісно нового складу і структури. В теоретико-методологічному плані питання впливу характеристик НС на якість педагогічної системи безпосередньо пов’язане з дослідженням статики і динаміки будови НС, визначенням його суттєвих складових, характеру і специфіки їх взаємодії, чутливості (рівня залежності) як складових НС, так і відносин між ними до параметрів, які відбивають “вхід і вихід” педагогічної системи, цілі її створення і діяльності, а також обмеження її існування, функціонування і розвитку. Теоретико-методологічними засобами дослідження НС можуть виступати психолого-педагогічні методи, системний підхід, методи і інструменти моделювання, які потенційно і об’єктивно дозволяють знайти відповіді на поставлені питання і, що саме головне, надають можливість визначити шляхи і підходи щодо ефективного розвитку НС, його складових і структури відповідно до вимог розвитку сучасних педагогічних систем. Визначимо [2, 3, 4], що навчальне середовище – це штучно побудована система, структура і складові якої створюють необхідні умови для досягнення цілей навчально-виховного процесу. Структура НС визначає його внутрішню організацію, взаємозв’язок і взаємозалежність між його елементами. Елементи (об’єкти, складові, елементи - неподільні частки) НС виступають, з одного боку, як його атрибути, чи аспекти розгляду, що визначають змістовну і матеріальну наповненість НС, а, з іншого боку, як ресурси НС, що включаються у діяльність учасників навчально-виховного процесу, набуваючи при цьому ознак засобів навчання і виховання (далі, засобів навчання - ЗН). Доцільно говорити про НС як про оточуюче середовище відносно інтелектуальних складових педагогічної системи - складових, які наділені природним або штучним інтелектом. Як природні інтелектуальні складові педагогічної системи виступають люди, яких визначають як учасників навчально-виховного процесу (досить поширено їх поділяють на об’єкт навчання – учень і суб’єкт навчання – вчитель). Як штучні інтелектуальні складові педагогічної системи можуть виступати ЗН (системи ЗН), в яких реалізуються принципи штучного інтелекту і які, завдяки цьому, здатні до самоорганізації, адаптації і само- або зовні спрямованого навчання (в розумінні науки про штучний інтелект). Для кожної з цих складових може бути визначене відповідне НС. Як наступний крок у визначенні простору НС, можна звузити епіцентр НС і говорити про НС відносно учасників навчально-виховного процесу – природної інтелектуальної складової педагогічної системи, або, просто, інтелектуальної складової педагогічної системи. За таким підходом моделювання складу НС проведено в [2]. Одначе, сучасний етап розвитку світового суспільства визначає суттєві зміни в завданнях освіти: ”Суспільство стає все більше людиноцентристським. Індивідуальний розвиток людини, особистості за таких умов стає, з одного боку, ‘ основним показником прогресу, а з іншого – головною передумовою подальшого розвитку суспільства” [8]. Розв’язання цих завдань на сучасному етапі розвитку освіти передбачає рішучі зміни засобів і технологій освітньої діяльності: “Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, що була обговорена на ІІ Всеукраїнському з’їзді освітян і затверджена Указом Президента України, в процесі модернізації освіти належить здійснити перегляд характеристик, звичних упродовж десятиліть і століть усталених норм освітньої діяльності” [8]. Разом з тим, останні погляди на завдання національної і світової освіти, результати психолого-педагогічних досліджень кажуть про те, що сучасний навчально-виховний процес повинен передбачити принципові зміни відносин між його учасниками – учнем і вчителем: “Ми повинні якнайшвидше зробити все можливе для заміни авторитарної педагогіки педагогікою толерантності, суб’єкт-об’єктних відносин між учнем і вчителем – суб’єктно-суб’єктивними” [8]. Тобто, суттєвих змін набуває діяльність викладача і учня, змінюються ролі, які вони виконують в процесі навчання і виховання. Водночас, на відміну від спрощеного, але досить поширеного, погляду на склад учасників навчально-виховного процесу, до цього складу, як окремий елемент слід додати навчально-виховний або освітній мікросоціум. Вплив цього елементу НС на результати навчально-виховної діяльності, особливо при використанні в навчально-виховному процесі колективних, групових форм навчання і виховання, може бути досить суттєвим і, навіть, визначальним. Для відбитку, подальшого вивчення і врахування цього визначального елементу сучасної освітньої парадигми інтелектуальну складову педагогічної системи представимо у складі трьох її суттєвих компонент (підсистем) – учнівської компоненти інтелектуальної складової педагогічної системи, або просто, учнівської складової педагогічної системи (учень, студент, слухач), учнівсько-групової компоненти інтелектуальної складової педагогічної системи, або просто, учнівсько-групової складової педагогічної системи (учні, студенти, слухачі навчальної організаційної одиниці – навчального класу, групи, груп, потоку), вчительської компоненти інтелектуальної складової педагогічної системи, або просто, вчительської складової педагогічної системи (вчитель, викладач, тьютор, професор). В свою чергу, сучасна освітня парадигма спирається на особистісно орієнтовану педагогіку, яка принципово передбачає аби в епіцентрі навчально-виховного процесу знаходився учень – той, на кого, в головному, спрямовані навчальні дії і заради якого, в інтересах якого, врешті решт, здійснюється навчально-виховний процес, створюються педагогічні системи і системи освіти в цілому. На сучасному етапі модернізації освіти необхідно забезпечити “утвердження особистісно орієнтованої педагогічної системи, яка б могла реалізувати принцип дитиноцентризму в навчально-виховному процесі як відображення людиноцентристської тенденції розвитку суспільства” [8]. Таким чином, утвердження в освіті принципів особистісно орієнтованої педагогіки передбачає аби НС визначалось, формувалось і розвивалось відносно вимог учнівської складової педагогічної системи. В межах цієї статті ми будемо розглядати як раз таке НС. Підсумовуючи вище викладене, визначимо суттєві, з позицій нашого розгляду, аспекти моделювання, побудови і розвитку НС. За таким розумінням, до складу НС входять (НС характеризують, відбивають такі його аспекти, підсистеми):
Слід зазначити, що на процес навчання і виховання особистості в навчальному закладі виключно великий вплив мають мікросоціум навчального закладу і розвиненість структури, глобальне і локальне розташування, рівень стану та пристосованості капітальних будівель навчального закладу, його навчальних приміщень, а також, так званий, глобальний освітній простір. Цей простір суттєво (реально і/або потенційно) впливає (може впливати) на діяльність педагогічних систем, на результати навчально-виховної діяльності учнів, іноді суттєво викривляючи, і навіть знецінюючи зусилля навчального закладу щодо досягнення визначених цілей навчання і виховання. Враховуючи пожиттєвий характер освіти людини, цей вплив визначально відчувається людиною впродовж всього її життя. Поділяючи цей погляд, можна вважати, що НС і педагогічні системи в цілому входять до складу глобального освітнього простору, складають його частку, утворюючи в цьому просторі підпростір засобів і технологій інституціональної системи освіти. Тому, до складу глобального освітнього простору, окрім вище визначених складових НС слід віднести, рис.1:
Мікросоціум навчального закладу утворюють працівники навчального закладу (члени колективу навчального закладу - його керівники, вчителі, допоміжний учбовий персонал тощо), які безпосередньо не входять до складу вчительської складової даного НС, але з якими учні можуть суттєво взаємодіяти в межах даного навчального закладу. Навчальні приміщення закладу освіти включають типові і нетипові (спеціалізовані) приміщення (шкільні кімнати, кабінети, аудиторії, лабораторії, навчальні майстерні, спортивні зали і майданчики тощо), в яких розгортається навчально-виховний процес і в яких створюються необхідні умови (психолого-педагогічні, предметно-методичні, медико-біологічні, санітарно-гігієнічні, екологічні, архітектурно-естетичні тощо) для його ефективного здійснення і безпечного використання; Освітньо-просторову складову НС утворюють (до глобального освітнього простору входять) навчально-виховні та інформаційно-технологічні структури суспільства, які входять до складу системи освіти і з якими учні можуть суттєво з педагогічної точки зору взаємодіяти поза межами даного навчального закладу (наприклад, структури позашкільних закладів освіти, заклади інтернатного типу, спортивні школи і структури олімпіадного руху, спортивні табори і табори відпочинку, які входять до системи освіти), а також навчально-виховні, соціально-економічні і інформаційно-технологічні структури суспільства, які безпосередньо не входять до складу системи освіти, але які визначально впливають на формування і розвиток особистості (найважливішими з педагогічної точки зору такими структурами є мікросоціум родини, системи масової інформації, спорту і дозвілля, а також мікросоціум за місцем переважного мешкання людини). Освітньо-просторова складова глобального освітнього простору формується засобами і технологіями цього простору і використовується людиною в процесі своєї позаінституціональної освіти. В свою чергу, НС – є спеціалізованим і цілеспрямованим підпростором глобального освітнього простору, засоби і технології якого формуються навчальними закладами і підпорядковані цілям навчання і виховання з конкретної навчальної одиниці або їх сукупностей (навчальний модуль, предмет, спеціальність тощо) для конкретного контингенту тих, хто навчається. Складові НС визначають специфічні змістовно-предметні риси, відбивають технологічні особливості навчально-виховного процесу, передбачають специфічний характер взаємодії учня з елементами НС. Тобто, при здійсненні навчально-виховного процесу передбачається і виникає різнотипна діяльнісна інфомаційно-змістовна навчальна взаємодія учня із складовими НС. Для відбитку в моделі НС цієї специфіки і її подальшого вивчення та врахування при проектуванні і здійсненні навчально-виховного процесу, за такими ознаками можна виділити деякі елементарні типи парних структурних утворень, які задають і визначають суттєву специфіку взаємодії учня і складових НС і які назвемо тут |
|
Теоретико-методологічні засади моделювання навчального середовища сучасних педагогічних систем Сучасний рівень науки і техніки формує технологічне та інформаційне середовище, в якому існує людина, впливає на відносини між людиною... |
І НФОРМАЦ І ЙНИЙБЮЛЕТЕН Ь Відділом телекомунікаційних систем та мережевих технологій та Центру педагогічних інновацій та інформації Центрального інституту... |
|
Загальне уявлення про спілкування і мовлення. Види мовленнєвої діяльності... Бесіда, робота з тлумачним словником, метод мікрофона, міні лекція, робота з таблицею, усні повідомлення, навчальне аудіювання |
ТА СПОРТУ Розвиток ринкових відносин, зміни в інституціональній структурі економіки України створили нове середовище для здійснення комерційних... |
|
Використання сучасних педагогічних технологій контролю навчальних... |
4. Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем ... |
|
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН з предмета " Основи роботи на ПК " Обмін даними між зовнішніми пристроями та мікропроцесорною системою. Інтерфейси: системний, розподілених систем керування, локальних... |
Модель і структура роботи над науково-методичною проблемою ... |
|
Методист лабораторії природничо-математичних дисциплін Черкаського... РОЛЬ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ТА ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ БІОЛОГІЇ |
Тема. Налаштування рівнів безпеки сучасних браузерів Формування вмінь і навиків налаштування рівнів безпеки сучасних браузерів – Chrome, IE, Mozilla Firefox, Opera та ін для обмеження... |