|
|
Скачати 201.6 Kb.
|
|
1. Етапи проведення робіт з технічного аналізу проектів Існування нескінченої різноманітності технологій, технічних і ресурсних альтернатив проектів, що розглядаються, ускладнює можливість проведення технічного аналізу за єдиною схемою. Як правило, ті методичні рекомендації підготовки технічних аспектів проектів, що зустрічаються в літературі, містять не методику проведення технічного аналізу, а пропонують перелік питань, відповіді на які дозволять оцінити технічну життєздатність проекту. Такий перелік, деталізований на підпитання, дозволяє аналітику зібрати необхідну інформацію для прийняття рішення про можливість реалізації проекту за певних умов його здійснення. Технічний аналіз проекту проводять у кілька етапів. Можна запропонувати таку схему виконання робіт з оцінки технічних аспектів проекту:
Незалежно від специфічного характеру кожного проекту найважливішими аспектами його технічної підготовки, які потребують особливо пильної уваги спеціалістів, є місцезнаходження проекту, масштаб виробництва та строки здійснення проекту, вибір технологічного процесу та ступеня механізації, інфраструктура, розрахунок капітальних і поточних витрат проекту. Таблиця 11.1 ЗМІСТ РОБІТ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОВЕДЕННЯ ТЕХНІЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОЕКТУ
Незалежно від специфічного характеру кожного проекту найважливішими аспектами його технічної підготовки, які потребують особливо пильної уваги спеціалістів, є місцезнаходження проекту, масштаб виробництва та строки здійснення проекту, вибір технологічного процесу та ступеня механізації, інфраструктура, розрахунок капітальних і поточних витрат проекту. 2. Визначення місцезнаходження проекту та обґрунтування вибору масштабу проекту У разі розробки проекту будівництва нового підприємства, як правило, виникає проблема пошуку та вибору оптимального місцерозташування об'єкта. Основними критеріями визначення раціонального розміщення підприємства є наявність сировинної та ресурсної баз, близькість центрів споживання і присутність основних елементів інфраструктури. Промислове підприємство може бути розташоване біля джерела сировини, енергії, основних ринків збуту чи виробничої інфраструктури, необхідної для успішної реалізації проекту. Виходячи з цих вимог необхідно досягти компроміс та узгодити інтереси при проектуванні місцезнаходження об'єкта будівництва. При розгляді місцезнаходження об'єкта будівництва проектний аналіз не обмежується територією окремої держави, оскільки альтернативні варіанти географічного регіону обов'язково повинні досліджуватися з точки зору інституційних переваг (політична стабільність, загальноекономічна привабливість країни чи регіону, інвестиційний клімат, податкове поле та ін.). Після вибору географічного регіону для реалізації проекту перед аналітиками постає проблема обґрунтування конкретного місця знаходження проекту — пошук земельної ділянки, її вибір зумовлюється перш за все наявністю сировини та основних ринків ресурсів і товарів. Розгляд альтернатив здійснюється, виходячи з визначення витрат на транспортування, виробництво і збут при виробництві у різних місцях знаходження об'єкта та їх мінімізації. Техніко-економічне обґрунтування проекту повинно давати достовірні дані, що сировина для виробничого процесу такої якості і у такій кількості буде завжди в розпорядженні, як того вимагає технологія, що розглядається. Ідеальний варіант, коли сировина надходитиме з вітчизняного джерела, а ідеальним джерелом сировини, в свою чергу, були б побічні продукти існуючого виробничого процесу тієї компанії, яка або викидає їх як відходи, або продає за дуже низькою ціною. При аналізі джерел сировини необхідно визначити:
Іноді вибір місцерозташування проекту диктується унікальністю рішень його завдань (будівництво порту, гідроелектростанції, зрошуваних систем і т. ін.), що потребують певних фізичних природних характеристик. Трудомісткі технології, що вимагають використовувати висококваліфіковані кадри, логічно призводять до розміщення проекту в районах з достатньою кількістю кваліфікованої робочої сили необхідного рівня. Соціальні проекти залежать від ступеня розвитку соціальної інфраструктури, щільності населення, кількості та розташування установ соціальної сфери. У випадках, коли метою проекту є досягнення розвитку того чи іншого регіону, освоєння природних скарбів чи захисту навколишнього середовища, практично відсутні альтернативні варіанти регіону реалізації проекту. Як правило, у виборі місцерозташування об'єктів таких проектів значну роль відіграють державні установи. У більшості випадків вибір місцерозташування проекту пов'язаний з необхідністю досягнення компромісу між тими чи іншими умовами реалізації проекту, оскільки кожний запропонований варіант місця знаходження проекту має свої переваги і недоліки, які необхідно оцінити та порівняти за допомогою чистої теперішньої вартості. Аналітик повинен обрати такий варіант розміщення об'єкта будівництва, який забезпечує максимальний рівень доходу. Під масштабом (чи розміром) проекту розуміють ту виробничу потужність, що дозволяє в заданих умовах виробляти певний обсяг продукції у визначений час. При аналізі масштабів виробництва пильну увагу аналітиків повинні привернути такі фактори: місткість ринку збуту продукції, екологічні бар'єри, здатність організації реалізовувати великі проекти, технологічні ризики, можливість зниження витрат на виробництво завдяки ефекту масштабу. При обґрунтуванні вибору розміру виробничих потужностей проектів, які орієнтовані на випуск промислової та сільськогосподарської продукції, необхідно звернутися до комерційної інформації щодо ринка продукції, яка була підготовлена під час маркетингового аналізу проекту. Одна з найпоширеніших причин поразки проекту, особливо промислового, є те, що підприємство виявляється занадто великим для цього ринку. Оскільки виробнича потужність підприємства повинна ґрунтуватися на потенційному попиті на цю продукцію, місткість ринку збуту є практично комерційною межею можливого рівня випуску продукції. Інший фактор, який має вирішальне значення при виборі виробничої потужності, — екологічні обмеження та безпека навколишнього середовища. Реалізація великих проектів, що пов'язані із забрудненням повітряного басейну чи водного простору, в окремих регіонах можуть бути неприпустимі через неможливість запобігання цим небезпечним наслідкам. При виборі розміру проекту необхідно враховувати здатність організації управляти великим проектом на всіх його стадіях, тобто її адміністративні можливості, рівень менеджменту, наявність досвіду реалізації масштабних проектів. Цей фактор може стати серйозним бар'єром при визначенні розміру проекту, оскільки у деяких випадках успішна реалізація проектів безпосередньо залежить від рівня менеджменту проектної команди та його досвіду у даній сфері діяльності. Великі проекти, як правило, супроводжуються не тільки екологічними ризиками, а й відчувають вплив технологічних ризиків. Реалізація проектів, які використовують принципово нову технологію, супроводжується значним технічним ризиком, масштаб якого залежить від розміру проекту. Найбільш поширеними причинами появи технологічних ризиків є недостатня підготовка обслуговуючого персоналу та невідпрацьованість впровадження технологічних комплексів. Вагомим фактором, що визначає розмір виробничих потужностей проекту, є можливість отримання економії на масштабах за рахунок зниження собівартості одиниці випуску продукції внаслідок зростання обсягів її випуску. В умовах, коли проект націлений на задоволення платоспроможного попиту, зниження витрат на випуск продукції може забезпечить проекту вищий конкурентний статус. Але необхідно пам'ятати, що ефект масштабу — це явище, яке характерне для великих підприємств металургійної, автомобільної, машинобудівної та іншої галузі промисловості. Наступним фактором, що впливає на розмір проекту, є сума інвестиції, яку потребує проект. Проект може фінансуватися за рахунок залучення кредитних ресурсів донорських організацій чи інших інвесторів. Однією з можливих умов фінансування таких проектів є величина інвестицій і загальна вартість проекту, котра не повинна бути менша за встановлену величину (так, Європейський банк реконструкції та розвитку фінансує проекти вартістю понад 1 млн. доларів США). При визначенні масштабу проекту необхідно враховувати також час, за який підприємство може досягти проектної потужності, коефіцієнт завантаження та умови нарощування виробництва. Коефіцієнт завантаження підприємства — це міра дійсного розміру виробництва, яка досягнута підприємством порівняно з проектною потужністю і характеризує максимальний запроектований обсяг виробництва. Період нарощування виробництва — час, в якому досягається запланована проектна потужність підприємства. Найбільш поширеними помилками при проектуванні виробничої потужності є планування недостатнього періоду, необхідного для досягнення проектної потужності, та можливість збереження проектних обсягів виробництва протягом усього строку експлуатації проекту. Перша помилка може спричинити значне зменшення дохідної частини проекту завдяки зростанню витрат на виробництво продукції. Протягом періоду нарощування витрати на виробництво одиниці продукції будуть значно більшими, ніж середні витрати після кілька років експлуатації. Це пояснюється значним обсягом витрат на навчання, матеріали, відходи виробництва. Друга помилка пов'язана з неправомірною думкою, що підприємство зможе підтримувати досягнуту проектну потужність протягом експлуатаційного періоду. У проектних розрахунках необхідно враховувати, що коефіцієнт завантаження у звичайних умовах господарювання коливається від 90 до 95 %. При порушенні цих правил розрахунку виробничої потужності аналітик отримає цифри, які будуть показувати, що проект працює набагато краще, ніж це насправді можливо. Тому при підготовці технічного аналізу проекту необхідно обґрунтувати не тільки розмір виробництва проекту, але й період досягнення проектної потужності та рівень завантаження у сталий період експлуатації. 3. Вибір технології виробництва, устаткування та ідентифікація інфраструктури об'єкта проектування Вибір технології виробництва зумовлений метою проекту, а також місцевими умовами, в яких проект буде реалізований (наявність і вартість капіталу, сировинних ресурсів, робочої сили), а також фактичним і потенційним рівнем розвитку ринку. Основними вимогами при виборі технологій є:
При обґрунтуванні вибору технології необхідно враховувати, який спосіб отримання технології планується обрати. Існує багато способів придбання технології, які суттєво відрізняються один від одного. Перший спосіб базується на поставці технології як інвестиції іноземного інвестора в загальний бізнес шляхом створення спільного підприємства. Другий спосіб отримання технології — купівля устаткування і передача технології. Цей метод можливо використовувати при укладанні контрактів «під ключ» чи «продукт у руки», які передбачають не тільки продаж устаткування, але й навчання персоналу, монтаж і запуск устаткування в експлуатацію з доведенням продукції, що виробляється, до належного стандарту якості. Третій спосіб придбання технології — купівля ліцензійних прав, що дозволяє використовувати сучасні технологічні розробки світових лідерів. Для країн, що розвиваються, існує ще й такий, четвертий спосіб отримання технології — передача сучасних технологій у межах технічної допомоги. Такий шлях характерний для проектів, які пов'язані з охороною навколишнього середовища, охороною здоров'я, переробкою сировини та ін. Аналіз альтернативних технологій проводиться за такою схемою:
Усі фактори розглядаються з точки зору можливості збільшення дохідності проекту. Адже вибір технології повинен ґрунтуватися перш за все на вартісній оцінці ресурсів, що використовуються, оскільки у промислове розвинених країнах, де вартість робочої сили дуже висока, перевага віддається капіталомістким технологіям, а в аграрних країнах, які розвиваються, внаслідок низької ціни праці капіталомісткі технології будуть неефективними через високу вартість проекту. При розгляді альтернатив необхідно порівняти технології учасників тендеру за такими критеріями, як ціни, переваги й недоліки, а вже потім обґрунтувати вибір технології, що найбільш відповідає умовам, в яких реалізовуватиметься проект. Варіанти, що пропонуються до розгляду, також можуть включати ринкові прогнози, проектування прибутку, короткострокове і довгострокове зобов'язання технічної допомоги та звіт учасників тендеру про попередній досвід у застосуванні технології, особливо в аналогічних умовах господарювання та бажано в такому ж масштабі. Після вибору технології слід визначити, яке саме устаткування буде використано для реалізації проекту. По суті, вибір устаткування обумовлений ще на етапі вибору технології проекту. Потреба в машинах та обладнанні базується на розрахованій виробничій потужності та обраній технології. Головними принципами визначення потреби в устаткуванні є: номінальна потужність устаткування; можливості даного устаткування (ступінь навантаження на різних технологічних етапах виробництва); ступінь завантаження устаткування (кількість машино-годин роботи кожної з груп обладнання); планова виробнича програма, яка запроектована у проекті. Вибір устаткування завжди треба проводити, враховуючи існуючі обмеження: квоти на споживання сировинних матеріалів, складність імпортування окремих видів устаткування, державна політика підтримки вітчизняних виробників, яка обмежує використання імпортної сировини чи устаткування. Політика переходу до автоматизованих технологій передбачає розширення застосування автоматизованого, робототехнічного устаткування, що дозволить замінити ручну працю машинною. Вибір устаткування передбачає обов'язкові розрахунки вартості імпортного устаткування на основі цін СІФ, що включає витрати на розвантаження, внутрішні перевезення, страхування та доставку на ділянку реалізації проекту. Як правило, облік витрат на монтаж та установку планується в розмірі від 2 до 10% залежно від особливостей устаткування і характеру монтажу. Наявність розвинутої та різноманітної економічної й соціальної інфраструктур часом має вирішальне значення для реалізації проекту. Технічно-економічне обґрунтування проекту повинно визначити ключові вимоги до інфраструктури, які є похідними від обраної технології. Можливості реалізації проекту розглядаються як з точки зору наявності інфраструктури, так і необхідності її додаткового створення, включаючи всі необхідні елементи інфраструктурного забезпечення та їх якість. Технологічна інфраструктура забезпечує проект виробничими, складськими і допоміжними соціально-побутовими приміщеннями. Дуже важливу роль відіграють водопостачання, каналізація, енергозабезпечення. Недостатня їх кількість, незадовільна якість, обмеження у споживанні можуть стати серйозною перешкодою для реалізації проекту. Отже, технічна підготовка проекту — це насамперед наявність необхідної кількості та якості за певну вартість води, електричної енергії, палива, а також засобів обслуговування для звільнення від проектних відходів. Ці показники щодо води особливо важливі, коли аналізуються альтернативні технології, оскільки одна технологія може вимагати більше або менше води, або води різного рівня чистоти. Одним з елементів інфраструктури, які аналітик повинен обов'язково проаналізувати під час технічної розробки проекту, є транспортні засоби (залізничні, повітряні, водні чи шосейні), які використовуватимуться для постачання сировини та збуту продукції. Наявність транспортних засобів може стати визначною причиною прийняття чи відхилення проекту у тому чи іншому регіоні. Для успішної реалізації проекту, особливо, якщо це пов'язане з міжнародним співробітництвом, необхідно мати сучасні телекомунікаційні системи. У світі рівень конкурентоспроможності значною мірою визначається саме здатністю моментально передавати та обробляти інформацію. Тому телефонна, факсимільна та модемна системи відіграють неабияку роль у процесі управління проектом. 4. Організація підготовки та здійснення проекту Підготовка проекту залежно від ступеня його складності здійснюється особисто виконавцем або консалтинговими, інжиніринговими фірмами чи спеціальними проектними організаціями, які мають ліцензію на проведення відповідних видів робіт. Слід зауважити, що підготовка проекту передбачає виконання операцій, що потребують спеціальних знань і досвіду, — розробка проектної документації, вибір підрядників, формування проектних команд, організація будівництва об'єкта. Управління розробкою проекту включає:
Проектно-конструкторські роботи містять детальну компоновку будівельних об'єктів, обладнання і виробничих процесів, а також потоків матеріалів та зв'язків між різними етапами виробництва. Характер та обсяг цих робіт залежать від ступеня технологічної складності проекту. Однак усі проекти повинні у цій частині мати визначені функціональні взаємозв'язки між різними процесами та етапами виробництва, що включає рух потоків матеріалів на усіх виробничих етапах. Розробка проектної документації здійснюється на підставі нормативної бази, яка регламентує питання будівництва підприємств і споруд. У проектній документації деталізуються та уточнюються вже прийняті техніко-економічні характеристики проекту. Планування підприємства та основні проектно-конструкторські роботи дозволяють фінансове оцінити проект та його альтернативи з точки зору функціональних схем, пов'язаних з місцем розташування основних будівель, транспортних комунікацій і допоміжних приміщень, а також діаграми матеріальних потоків. Зміст вихідної інформації визначається залежно від вигляду і масштабів запланованої діяльності об'єкта, кількості та видів ресурсів, що використовуються, особливостей екологічної ситуації. Розробка проектної документації здійснюється за наявності рішень про попереднє узгодження місця розташування об'єкта на підставі обґрунтування інвестицій в будівництво чи передпроектних матеріалів, договору та завдання на проектування. Робоча документація розробляється відповідно до державних стандартів системи проектної документації для будівництва та уточнюється замовником і проектувальником у контракті. Управління реалізацією проекту охоплює матеріально-технічну підготовку проекту, організацію підрядних торгів та укладання договорів на виконання різних видів робіт за проектом (договір підряду) і закупівель устаткування та матеріалів (договір постачання). Матеріально-технічна підготовка проекту передбачає виконання таких видів робіт за проектом:
Усі ці роботи очолює служба керівника проекту, яка працює в контакті з усіма іншими підприємствами та організаціями, що забезпечують проект ресурсами. Для визначення всього комплексу робіт за проектом, оцінки його параметрів та виявлення взаємозв'язків між роботами використовують сітьові моделі, які є досить популярним інструментом планування проекту. При підготовці технічної частини аналізу проекту аналітики повинні розрахувати основні витрати, які виникають при реалізації проекту. Під час попередньої оцінки витрат іноді можна використовувати певні співвідношення. Так, для виробничих проектів приймають, що вага обладнання та устаткування становить приблизно половину у планових загальних інвестиційних витратах, при цьому частка основного обладнання — близько 30%, будівлі та споруди — близько 10—15%, інфраструктурні споруди — не більш 10%. Однак наведені процентні показники можуть значно коливатися залежно від типу проекту та галузі, в якій він здійснюється. Досвід підготовки проектів свідчить, що інвестиційні витрати звичайно включають капітальні (передінвестиційні дослідження та підготовчі роботи; витрати, пов'язані з вибором, підготовкою та освоєнням майданчика; цивільним будівництвом, інфраструктурою, придбанням технології, устаткування, будівельно-монтажними та пусконалагоджувальними роботами) та поточні (витрати на підготовку кадрів, накладні витрати та оборотні кошти). Прогнозування витрат є останньою стадією підготовки технічного аналізу проекту. Це дозволяє визначити, які витрати будуть супроводжувати проект на стадіях його підготовки та експлуатації. Зіставлення інформації, яку аналітики отримують під час маркетингового аналізу, з даними технічного розділу дозволяють визначити доцільність подальшої розробки даного проекту. |
| ПОЛОЖЕННЯ про проведення щорічного міського конкурсу проектів Молодь Дніпропетровська – рідному місту (далі Положення) визначає порядок проведення конкурсу та надання фінансової підтримки для... |
Орієнтовна тематика творчих робіт та авторських проектів Розвиток технічних інтересів, творчої ініціативи учнів в урочний та позаурочний час |
| 37, Метод проектів і його використання в процесі навчання інформатики Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному... |
Лекція ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНОФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПР-ПРОЕКТІВ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНОФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПР-ПРОЕКТІВ |
| Закон та Порядок встановлюють процедуру проведення експертизи проектів... У зв'язку з набранням чинності частинами другою – п’ятою статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі... |
Про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого... Цим Положенням регулюється процедура проведення Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування (далі... |
| Дипломних проектів по тематиці Планування та організація технічного... Даними рекомендаціями також пропонується структура дипломних проектів по тематиці Планування та організація технічного сервісу МТП... |
Деякі питання проведення оцінки економічної ефективності проектних... Відповідно до пункту 13 Порядку та критеріїв оцінки економічної ефективності проектних (інвестиційних) пропозицій та інвестиційних... |
| ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНФОРМАТИКИ В СТАРШИХ КЛАСАХ Одним із методів, що суттєво збагачує навчальний процес нашої сучасної школи, є метод навчальних проектів, використання якого змінює... |
Уроку Тема: Реалізація алгоритмів з послідовним розгалуженням у вигляді програм (проектів) Мета: Навчитись реалізувати алгоритми розгалуження у вигляді програм (проектів) в середовищі програмування Visual Basic; розвинути... |