Лекція
ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНОФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПР-ПРОЕКТІВ
1. Характеристика українського сегменту Інтернету.
2. Інформаційні можливості Інтернету.
3. Технології PR-комунікацій у Інтернет мережі.
1. Характеристика українського сегменту Інтернет.
Наша держава досі зберігає один із найнижчих у Європі показників доступу населення до мережі Інтернет – нині він складає 20 користувачів на 100 осіб. З іншого боку, характерною є висока динаміка інформатизації країни і зростання вітчизняної інтернет-аудиторії: наприкінці 2008 р. названа пропорція складала 15 користувачів всесвітньої мережі на 100 мешканців.
За результатами дослідження агентства Gemius, лідера онлайн вимірювань у регіоні Центрально-Східної Європи, абсолютна кількість української інтернет-аудиторії у 2008 р. - 7,! млн. користувачів (real users) у віці від 16 років. Це на 1,7 млн користувачів, або на 30 %. більше, ніж у попередньому році, А на кінець 2009 року ця цифра вже становила 13,1 млн. користувачів.
Ключовим чинником зростання чисельності вітчизняної інтернет-аудиторії с досить інтенсивна інформатизація країни — розбудова телекомунікаційних мереж, швидке впровадження ІКТ на тлі підвищення (принаймні до четвертого кварталу минулого року) платоспроможності населення.
Сегмент послуг комп'ютерного зв'язку, зокрема надання доступу до Інтернету. е найбільш динамічним на вітчизняному ринку зв'язку. Лише у 2009 р. доходи від даною виду послуг виросли в 2 рази, зокрема від надання доступу до мережі Інтернет на 148 %.
Одним із пріоритетних напрямків розпитку телекомунікаційних мереж залишається будівництво сучасних волоконно-оптичних ліній зв'язку з впровадженням технологій CWDM га DWDM, розвиток мережі широкосмугового доступу, в тому числі бездротового за технологіями Wi-Fi та WiMAX. Зростає аудиторія абонентів широкосмугового доступу до мережі Інтернет: на кінець 2008 р. цей показник складав близько 1,2 мли. користувачів. Рівень проникнення широкосмугового доступу перевищив 8 % від загальної кількості сімей в Україні.
Разом із цим, уже багато років дуже нерівномірним залишається розподіл користувачів Мережі по регіонах. У 2009 позицію абсолютного лідера, як і раніше, займає Київ 60,14-% загальної чисельності користувачів. Даті, у порядку зменшення частки користувачів, ідуть Харків (5.39%), Одеса (5.14%), Дніпропетровськ (4,92%). Донецьк (4,82%), Львів (2,83%), Крим (2.80%), Запоріжжя (1,80%). їх сумарна частка складає 24,9%. На решту ж регіонів припадає лише 13 – 26%. Аутсайдерами за рівнем проникнення Інгернету в 2009 році стали: Луцьк (0.18%). Житомир (0,21%), Чернівці (0,32%), Закарпаття (0,31%).
Загальний час, проведений українськими інтернет-користувачами в глобальній мережі, на кінець 2009 року становив понад 4,351 млрд. хвилин, що на 7.97% більше, ніж на початку 2009 року.
Далі, якщо у розвинених країнах зазвичай немає суттєвої різниці між охопленням населення інтернет-сервісами в містах і селах, то в Україні в сільській місцевості мешкають лише 10% від загальної кількості користувачів. Щоправда, у 2009 році ці диспропорції дещо пом’якшилися активністю регіональних користувачів за обсягом трафік) та часом перебування в мережі вони в середньому майже наздогнали столичних.
Триває повільне, але стабільне зростання національного сегменту Інтернету, за яким серед користувачів і медіа-експертів уже міцно закріпилася назва «УАнет» (від доменних присвоєнь uа і net, тобто «українська мережа» - UAnet). У 2009 р. кількість українських веб-сайтів сягнула 45 тис. (для порівняння: наприкінці 2008 р. - 40,3 тис., у 2007 р. - 36,0 тис.), кількість реальних хостів у національному домені мережі Інтернет 215,5 тис. (у 2008 році — 200,5 тис.), кількість діючих доменів в українському сегменті мережі Інтернет — 91,2 тис.
Найбільшими ресурсами українського сегменту Інтернет нині є: Meta.ua, Bigmir.net, Korrespondent.net, Marketgid.com, I.ua, Liga.net, Pravda.com.ua, Online.ua, сайти групи Обоз, Unian.net та інші.
Найпопулярнішою пошуковою системою, як і раніше, залишається: Google — 72,74%, Yandex (16,88%), rambler.ru (3,09%), ukr.net (2,35%), bigmir.net (2,04%), Meta.ua (2,01%), mail.ru (1,31%), live.com (1,29%), yahoo.com (0,3%), msn.com
(0,21%).
Окрім виключно українських ресурсів, за даними інформаційної компанії Alexa.com, популярними також є :google. com.ua, vkontakte.ru, mail.ru, odnoklassniki.ru, yandex.ru та ін.
Традиційно приналежність ресурсу до того чи іншого національного сегменту визначають за двома базовими критеріями: національний домен (наприклад — ,ru, .de, .fr, ,ua) та мова. Останній критерій для Уанету підходить лише частково через мовно-культурну амбівалентність нашого суспільства, практично всі громадяни якого вільно володіють російською, зате далеко не всі — українською. Саме через це чимало вітчизняних он-лайн-ресурсів є повністю російськомовними, деякі репрезентують механічну суміш української та російської мов. треті існують у двомовному (подекуди — з англійською — тримовному) варіанті. При цьому майже завжди йдеться про орієнтацією не на зовнішню, неукраїнську аудиторію, а саме на вітчизняного користувача. У такій ситуації природним конкурентом Уанету стає російській сегмент веб-простору - Рунет. який, будучи значно розвиненішим й насиченішим інформаційно, донині легко перебирає на себе більшу частину української аудиторії.
За одностайною думкою фахівців, Уанет у своєму розвитку на декілька років відстає не лише від світових лідерів, але й від найближчих сусідів (Росія, Польща, країни Балтії). Відставання не спостерігається, насамперед, за такими напрямками:
відсоток користувачів у населенні країни;
обсяг; частотність оновлення, якість контенту, питомавага контенту власного виробництва;
сектор інтерактивного Інтернету Web 2.0 (форуми, блоги, соціальні мережі, аукціони, Вікіпедія тощо), що розглядається експертами як найперспективніший вектор розвитку всесвітньої мережі на найближче десятиліття;
сервіси української частини Інтернету (Уанет) творять фрагментарне, недостатньо структуроване інформаційне поле з багатьма „лакунами", значну частину інформації доводиться шукати поза межами національного сегмента;
нормативно-правова неврегульованість галузі, відсутність перевіреного практикою і сприйнятого спільнотою кодексу корпоративної етики;
обсяг ринку інтернет-комерції й он-лайн-реклами.
Загалом, український сегмент Мережі, наслідуючи алгоритми розвитку інших країн регіону, в найближчі 3-5 років буде, очевидно, планомірно рухатися в напрямку подолання вищеозначених проблем. Водночас, немає вагомих підстав очікувати його стрімкого, випереджаючого розвитку, який необхідний, зокрема, для успішної конкуренції з Рунетом.
Додатковим стимулом для його розвитку може стати сприятлива кон'юнктура на ринку он-лайн-реклами. Сьогодні обсяг цього ринку, за різними оцінками, складає від 18 до 25 млн. дол . і можна досить впевнено прогнозувати його поладьте зростання щонайменше на 20-40% завдяки, зокрема, таким чинникам:
швидке зростання аудиторії;
наявність значної кількості дешевих рекламних площин
на тлі зростання розцінок в інших різновидах медіа:
широкі можливості варіювання рекламних стратегій,
форм подачі інформації, вибору «нішових» аудиторій.
2. Інформаційні можливості Інтернету
PR-діяльність тісно пов'язана з роботою зі ЗМІ, тому, говорячи про Інтернет, одразу потрібно згадати про ті інформаційні можливості, які він надає. Варто також порівняти його з основними конкурентами - традиційними засобами масової інформації, з'ясувати переваги та недоліки Мережі щодо, скажімо, друкованих ЗМІ або телебачення.
Перше, про що варто згадати, це те, що Інтернет – відкрита система, яка теоретично має входи скрізь, де є інфраструктура зв'язку. Доступ до інформаційних ресурсів можна одержати як через телефонну лінію або супутниковий канал, так і через мережі кабельного телебачення. Отже, будь-яка людина, зацікавлена в доступі до ресурсів Мережі, може його одержати.
Друге – це дешевизна й оперативність доставки інформації споживачеві. Якщо користувач перебуває в Москві, а інформація, що його цікавить, у Японії, то час, необхідний для одержання цієї інформації або інформації з сусіднього будинку, становить кілька секунд. Наприклад, електронний лист у 2000 знаків із України до США йде приблизно секунду та стільки ж назад, при цьому вартістю пересилання інформації можна зневажити. Відправити сторінку тексту в Америку по факсу коштує доларів п'ять, електронний лист відповідного обсягу обійдеться в тисячу разів дешевше.
Третє – це свобода вибору інформації. Оскільки відстані не мають значення, то можна обирати, що читати зранку — свіжий номер «Відомостей» або «Time», тим більше що й те, й інше поки безкоштовне, і, вочевидь, таким і залишиться, оскільки боротьба за споживача інформації в мережі надзвичайно гостра, а основні доходи постачальники інформації одержують за рахунок реклами.
Четверте, що необхідно зазначити, це величезний обсяг інформації. Систематизувати типи інформації, доступні через Інтернет, можна у такий спосіб:
Різноманітна корпоративна інформація віл прес-релізів і рекламних оголошень до систем спільної роботи над проектами, служб підтримки клієнтів і віртуальних офісів, що виконують повний цикл виробничих (торговельних, інформаційних) операцій.
Безпосередньо ЗМІ у найширшому розумінні цього слова. Це можуть бути як електронні версії паперових газет, журналів або новинні стрічки інформаційних агентств, так і спеціалізовані мережеві видання або компанії, що ведуть моніторинг преси. Сьогодні набагато простіше сказати, які ЗМІ в Інтернеті не представлені, ніж перелічити ті, зокрема й українські, які мають повнотекстові версії своїх видань в Інтернеті. Найчастіше їхні електронні версії мають більший обсяг інформації, ніж її основний носій.
Різноманітна інформація розважального плану від клубів по інтересах до віртуальних казино.
Офіційна інформація державних установ.
Наукова й науково-технічна інформація, розповсюджувана як науковими інститутами, так і корпораціями.
Персональна інформація.
Різноманітне інформаційне «сміття», що не піддається жодній класифікації.
П'ята характерна риса Інтернету – це можливість оперативного одержання оновленої інформації. Існуючі технології дозволяють повністю автоматизувати процес повідомлення споживача про появу нової інформації на тему, що його цікавить. Наприклад, з появою на веб-сервісі якої-небудь фірми нового прес-релізу. інформація про це автоматично доставляється на комп'ютер зацікавленої особи, для цього сайти багатьох компаній пропонують залишити адресу своєї електронної пошти; або при зміні позицій у прайс-листі фірми, розміщеному в Інтернеті, всі зацікавлені особи (дистриб'ютори, дилери, партнери, покупці) моментально сповіщаються про це Відомі проекти, наприклад, віртуальних магазинів, що продають комп'ютери, де користувач може підібрати й придбати комп'ютер оптимальної для себе конфігурації за максимально низькою ціною. У тому випадку, якщо ціна обраного комп'ютера перевищує фінансові можливості, можна вказати ціну, за якою користувач у змозі придбати цей товар. Як тільки внаслідок дисконту, наприклад, на процесори, ціна обраної вами системи зрівняється з тією, яку ви готові заплатити, віртуальний магазин автоматично повідомить вас про це.
Шосте – це широкі можливості індивідуалізації процесу доставки інформації кінцевому споживачеві. Наприклад, використання індивідуального шрифтового або колірного оформлення залежно від уподобань кожного конкретного споживача. Схожі технології можуть використатися, наприклад, для показу різних рекламних оголошень відвідувачам веб-сервісу, залежно від того, у який час доби вони бачать це оголошення, з якого регіону вони надходять. Можливі й більш тонкі налаштування. Наприклад, реклама рибальського спорядження показується винятково відвідувачам віртуального магазина, які протягом останніх двох тижнів придбали в компанії гумовий човен або спінінг (таку систему в дії можна спостерігати на сервері Microsoft), або реклама певної фірми показується винятково або переважно співробітникам того банку, у якому фірма сподівається одержати вигідний для себе кредит.
3. Технології PR-комунікацій у мережі Інтернет
Варіанти інтернет-представництва та його цілі
Інтернет-представництво без перебільшення вже сьогодні дає колосальні можливості для просування інтересів компанії, формування та підтримки бренду. Дуже складно уявити собі компанію, яка не має хоча б сторінки в І-мережі. Однак варіанти представництва бувають різними, і не можливо однозначно сказати, яким з них найкраше скористатися. Усе залежить від конкретних цілей і одержуваних результатів щодо закладених витрат.
Тепер потрібно сказати про конкретні моделі віртуальної присутності. Залежно від поставлених завдань, інтернет- представництво може бути побудоване в рамках одного або декількох форматів.
Мабуть, найпростішою формою подання інформації в Інтернеті, є власна
сторінка. Якщо звернутися до технологій створення інтернет-представництва (веб-дизайну), то ми побачимо, що воно починається саме з верстки однієї сторінки, яка виконується за допомогою спеціальної програмної мови HTML. Веб-сторінку ми можемо охарактеризувати як джерело, що містить мінімальну інформацію про певну компанію або організацію. Інтернет-сторінки, як правило, виконані не професійно, за допомогою найпростіших програм домашнього використання, не вимагають ніяких вкладень, і, як показує практика, рідко оновлюються й підтримуються в майбутньому.
Якщо 5-6 років тому, на початковому етапі освоєння технологій веб-дизайну. така форма представництва була досить поширеною в російському секторі Інтернету через відсутність на ринку справжніх професіоналів, то сьогодні вона дуже рідко використається в 1-мережі.
Існує й трохи інший погляд на таку форму представлення, як інтернет-сторінка. Деяким компаніям або організаціям через специфіку здійснюваної діяльності буває досить і так званих найпростіших «сайтів-візитівок», що складаються з однієї єдиної сторінки, які також можуть бути включені до описаної категорії.
Наступний простий варіант це
корпоративний сайт. Його цільова аудиторія нечисленна й визначається як група споживачів, принципово готових до контактів із організацією. При цьому в рамках заданого ланцюжка характеристик «
поінформованість –
ставлення –
поведінка» ця група містить у собі два сегменти: цілеспрямовані відвідувачі, тобто коли споживачі були інформовані про бренд, товар, послугу, організацію, і випадкові відвідувачі, споживачі, які до цього не були обізнані з брендом, але готові до співробітництва з компанією.
Цілі проекту в цьому випадку визначаються в такий спосіб:
вплив на установки цільової аудиторії для формування
переконаності у необхідності співробітництва;
підвищення загальної інформованості про бренд.
Оскільки корпоративний сайт є, по суті, віртуальною візитною карткою оренду чи компанії, то дизайнерське рішення в цьому випадку цілком може стосуватися категорії художніх, особливо, якщо мова йде, скажімо, про елітні товари. Щоправда, оскільки «художність» оформлення майже завжди спричиняє «перевантаження» сторінок сайту, тут важливо не перестаратися: якщо ідеальна з погляду дизайну сторінка буде вантажитися занадто довго, це може відштовхнути будь-якого, навіть самого зацікавленого клієнта. Утім, у цьому випадку завжди можна скористатися відомим прийомом – створити дві версії сайту (одну – зі стильним дизайном, але яка довго завантажується, іншу – зі спрощеним дизайном, але з тим же набором інформації й можливістю легкого завантаження) і на першій же сторінці запропонувати відвідувачеві обрати той варіант, який його влаштовує. Так, наприклад, модна в дизайнерських рішеннях флеш-анімація сильно сповільнює роботу сторінки, тож багато власників сайтів, де застосовується ця технологія, надають користувачеві можливість вирішити самому, чи потрібно йому дивитися на безмежні можливості дизайнерів, а чи буде досить просто довідатися новини, розцінки на послуги тощо.
Центральною інформаційною складовою в рамках даної моделі інтернет-присутності є докладні відомості про бренд або компанію. Тут розміщується детальний опис самої пропозиції, характеристик товарів, асортиментного ряду, умов співробітництва (придбання, обслуговування), історії бренда чи компанії, іміджева інформація. Інформаційне насичення може бути розширене завдяки періодично оновлюваної стрічки новин.
Створення й подальший розвиток корпоративного сайту не вимагає особливих матеріальних, організаційних витрат, великого обсягу робіт, він може функціонувати за рахунок зусиль мінімальної кількості людей. На етані створення це дизайнер, програміст, системний адміністратор, редактор. На етапі подальшого розвитку - промоутер, системний адміністратор, редактор, адміністратор. При цьому треба враховувати, що й ефект від такої присутності компанії в [нтернеті буде не занадто високих)
Отже, сайт, на відміну від сторінки, с досить мобільною системою, що передбачає оперативне розміщення інформації, її періодичне оновлення, взаємодію з відвідувачем, організацію зворотного зв'язку й т.д. Для створення сайту та підтримки його роботи потрібні певні ресурси. У першу чергу до них відноситься робота веб-дизайнера і веб-майстра по створенню графічних елементів, програмних модулів, деяких мультимедійних рішень, що дозволяють привернути увагу користувача. Крім того, це послуги надійного хостингу (тобто можливість зберігання інформації сайту на постійно доступному сервері), а також систематична підтримка його окремих елементів. Пошук і реєстрація доменного імені (електронної адреси сайту) вимагає мінімальних фінансових вкладень, однак значимість дійсно вдало обраного домену важко переоцінити.
На сьогоднішній день сайт є базисним елементом Інтернету й найпоширенішою формою подання інформації в Мережі.
Типові блоки інформації на сайті компанії чи організації:
історія організації;
звертання до відвідувачів сайту першої особи організації;
профіль діяльності, послуги або продукція організації;
новини з життя організації;
офіційні прес-релізи, публікації ЗМІ про організацію;
анонси проведених організацією заходів:
питання, які часто ставляться, і відповіді на них;
конференції дія відвідувачів:
питання представникам (керівникам) організації;
чати (сторінки спілкування користувачів мережі):
зворотний зв'язок.
Наступною моделлю інтернет-представництва є
корпоративний сайт із елементами порталу. У рамках даної моделі мова йде про створення ресурсу, що може позиціонуватися як універсальне джерело галузевих відомостей. Принципова відмінність цієї моделі від простого корпоративного сайту полягає в тому, що елементи порталу дозволяють досягти розширення аудиторії впливу. Цільова аудиторія в цьому випадку, так само, як і в першому варіанті, визначається групою споживачів принципово готових до співробітництва, а також групою випадкових відвідувачів, що не прийняли рішення про співробітництво. і які розглядаються як потенційні споживачі.
Цілі проекту, відповідно до більш широкого кола завдань, виглядають наступним чином:
залучення сегмента інтернет-відвідувачів, які є потенційними споживачами продукції даної галузі (послуг даного напрямку);
підвищення понформованоєті відвідувачів сайту про організацію, галузь у цілому;
вплив на установки прихильників бренда для остаточного формування переконаності в необхідності співробітництва;
вплив на установки потенційних споживачів галузевих конкурентів для формування переконаності в необхідності співробітництва з даною компанією.
З урахуванням специфіки даної моделі інтернет-присутності, при розробці дизайну використовується полегшений функціональний варіант із елементами художнього оформлення. Інформаційна складова містить у собі набір статичних. активних, а також інтерактивних елементів. До статичних елементів можна віднести базу даних з інформацією про асортимент продукції (послуг) з летальними характеристиками кожного виду, що має давати можливість повнотекстового пошуку інформації; відомості про історію галузі, досьє провідних світових виробників, докладний опис галузевих досягнень (кращих марок). До активних елементів належить стрічка галузевих новин, добірка статей і публікацій по рубриках у рамках галузевої спрямованості (поради споживачам, питання-відповіді, сторінка професіонала з методичними матеріалами й т.д,), інтернет-конференції тощо.
Просування інтересів організації в цьому випадку буде здійснюватися за рахунок існування пріоритету в інформаційному наповненні блоків новин, розміщення публікацій, а також за рахунок розміщення матеріалів із посиланням на фахівців компанії, пріоритету в асортименті інтернет-магазина, запуску внутрішньої банерної рекламної кампанії й т.п.
Рекламні функції корпоративного сайту з елементами порталу завуальовані, тому дана модель інтернет-присутності набагато ефективніша, порівняно з попередньою, з огляду охоплення аудиторії й можливостей впливу на споживача. Однак варто врахувати, що кількість елементів сервісного обслуговування прямо пропорційна інтелектуальним і матеріальним витратам на створення, підтримку та розвиток ресурсу, штату обслуговуючого персоналу й обсягу виконуваних робіт. Сайт із елементами порталу, тобто з розширеним сервісним обслуговуванням, вимагатиме від компанії/організації, може й невеликої, але постійної його редакції, сформованої команди, що працює над його створенням і розвитком. На етапі створення потрібні: програміст, дизайнер, редактор, адміністратор, системний адміністратор. На етапі подальшого розвитку – кореспондент, промоутер, дизайнер, редактор, модератор, адміністратор і системний адміністратор.
Таких проектів у І-мережі хоч і не так багато, як простих корпоративних сайтів, але все-таки достатня кількість. Тому, створюючи інтернет-представництво подібної модифікації, потрібно пам'ятати, що воно повинно бути унікальним для того, щоб привабити до себе користувачів. Інакше навіщо людині йти з сайту, де його абсолютно все влаштовує. Під унікальністю, насамперед, мається на увазі ексклюзивність інформації про галузь, власне за рахунок неї й планується залучення відвідувачів до ресурсу. Одним із яскравих прикладів корпоративного сайту з елементами порталу є сайт Міжнародного Прес-клубу, або PR-агентства, Publicity Creating. Крім інформації про саму компанію, тут є й регулярно оновлюваний розділ новин, й ексклюзивні роботи, й рекомендовані посилання на ресурси подібного характеру. Наявність вище зазначеного значно збільшує ефект від присутності в І-мережі.
Наступним варіантом віртуального представництва е
інтернет-портал. У рамках даної моделі мова йде про створення ресурсу, що може позиціонуватися як універсальне джерело інформації більш широкого спектра, ніж просто галузева. Наприклад, для стоматологічної клініки це сайт про медицину в цілому, для виробників парфумерії це ресурс, де також можна довідатися все про сучасні косметичні засоби.
Цілі проекту й інформаційне насичення схожі з попереднім варіантом, але є. й важлива принципова відмінність, що полягає у відсутності галузевого принципу підбору інформації.
У зв'язку з розміщенням широкого спектра інформації особливого значення тут набуває наявність пошукової системи та тематичних рубрик. Крім того, інтернет-портал, як правило, характеризується тісною взаємодією з іншими сайтами й порталами. При цьому використовується їхня інформація з посиланням на автора, а також переадресація користувача на інші ресурси відповідно до його запиту при пошуку тих або інших відомостей.
Дизайнерське оформлення дуже схоже і на формат корпоративного сайту з елементами порталу: полегшений функціональний характер з елементами художнього оформлення.
Якщо говорити про просування інтересів оренда або компанії. то поряд із уже описаними засобами, в
інтернет-порталі активізуються рекламні можливості. По-перше, збільшується кількість ілюстрованих новин і банерів, які присутні на головній сторінці ресурсу й у тематичних рубриках. По-друге, реклама може бути представлена на партнерських сайтах і порталах. Крім того, інтернет-портал здійснює потужну іміджеву підтримку проек ту.
Однак створення та подальший розвиток інтернет-порталу – справа не з дешевих, вона потребує значних ресурсів. Крім великого обсягу роботи по створенню й підтримці порталу, величезних інтелектуальних і матеріальних витрат, потрібне розкручування порталу для того, щоб реакція споживачів була адекватна вкладеним зусиллям. Це обумовлено широким охопленням аудиторії, що, відповідно, вимагає більшого асортименту засобів впливу при просуванні проекту на ринок і його подальшому існуванні. Штат інтернет-редакції в цьому випадку практично не відрізняється від редакційного штату популярної газети. Функціонально персонал відповідає варіанту, описаному в попередньому розділі, але кількість співробітників деяких спеціальностей (кореспондент, системний адміністратор, редактор, промоутер, модератор), безумовно, зросте. Але, звичайно, тут все залежить від поставлених завдань щодо різноманітності й обсягу інформаційного насичення.
Можливий і варіант створення не тільки тематичного порталу, але й порталу, що пропонує навігацію по всьому Інтернету та надає новини з різних сфер. Але такий портал вимагає величенних витрат і цілого штату кореспондентів, тому не має сенсу створювати подібний проект, якщо, звісно, компанія не є засобом масової інформації або інтернет-провайдером, або ж до планів компанії цей сайт не входить як додаткове джерело доходів від реклами в майбутньому. Одним із найбільших таких порталів є сайт «Россия-Он-Лайн», а наповнення його йде величезна частина бюджету. Але в цьому випадку політика бренда виправдана, тому шо. будучи інтернет-провайдером, компанія просто зобов'язана надавати найширший спектр послуг у цій галузі, оскільки кожен користувач мережі є потенційним клієнтом.
Затишається додати, шо обмежуватися єдиним варіантом інтернет-присутності зовсім не обов'язково. Приміром, та сама компанія може створити й корпоративний сайт, й інтернет-портал, розмістивши на обох посилання на «колегу».