середньострокова програма промислового розвитку чернігівської області
ДО 2015 року
Чернігів – 2012
Зміст
Паспорт Програми
|
3
|
Загальні положення
|
4
|
1.1. SWOT–аналіз показників роботи промислового комплексу області та основних тенденцій його розвитку
|
4
|
1.2. Основні проблеми розвитку промисловості регіону
|
6
|
Мета Програми
|
7
|
2.1. Головна мета та ключові індикатори виконання Програми
|
7
|
2.2. Основні пріоритети формування ефективної регіональної промислової політики
|
8
|
Перспективи та фактори розвитку галузей промисловості області
|
10
|
3.1. Аналіз стартових умов
|
10
|
3.2. Розвиток галузей промислового комплексу регіону в перспективі
|
23
|
Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів
|
23
|
Легка промисловість
|
23
|
Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, виробництво меблів
|
25
|
Целюлозно-паперова та поліграфічна промисловість
|
26
|
Хімічна та нафтохімічна промисловість
|
26
|
Машинобудування
|
27
|
Виробництво та розподілення електроенергії газу та води
|
28
|
Добувна промисловість
|
29
|
Виробництво продуктів нафтоперероблення
|
30
|
3.3. Основні показники розвитку промисловості області на середньострокову перспективу (2012-2015 роки)
|
31
|
Покращення інвестиційної привабливості промислового комплексу регіону
|
35
|
Джерела фінансування Програми
|
39
|
Строки виконання Програми
|
39
|
Завдання і заходи Програми
|
39
|
Система організації контролю за виконанням Програми
|
41
|
Очікувані результати реалізації Програми
|
41
|
Додатки:
|
|
Заходи щодо підвищення конкурентоспроможності продукції
|
43
|
Заходи, спрямовані на підвищення ефективності господарської діяльності промислових підприємств області
|
51
|
Заходи по створенню нових робочих місць
|
71
|
Нові виробництва, що вводяться в дію упродовж 2012-2015 років
|
75
|
Експортоорієнтованість підприємств області, створення спільних виробництв
|
80
|
Перелік недіючих виробництв та «браунфілдів», що пропонуються до залучення інвестицій
|
84
|
Паспорт
середньострокової Програми промислового розвитку
Чернігівської області до 2015 року
Назва
|
Середньострокова Програма промислового розвитку Чернігівської області до 2015 року
|
Підстава для розроблення
|
На виконання доручення Прем’єр-міністра України від 31.05.2010 № 31645/0/1-10. Програма розроблена з урахуванням стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року
|
Регіональні замовники, розробники та виконавці
|
Замовник – Чернігівська обласна державна адміністрація
Розробник Програми – головне управління економіки облдержадміністрації
Співрозробниками виступають районні державні адміністрації, виконавчі комітети міських рад, структурні підрозділи облдержадміністрації та підприємства.
Виконавці Програми – підприємства, райдержадміністрації, виконавчі комітети міських рад, структурні підрозділи облдержадміністрації
|
Мета
|
Розвиток науково-промислового потенціалу на основі зростання конкурентоспроможності промислової продукції (робіт, послуг) для задоволення потреб внутрішнього ринку вітчизняною високоякісною продукцією, створення нових виробництв, підвищення зайнятості населення, інвестиційної та інноваційної активності промислових підприємств області
|
Строк виконання
|
2012 - 2015 роки
|
Загальні обсяги фінансування
|
Реалізація Програми передбачається здійснюватись за рахунок власних коштів підприємств, ресурсів фінансово–кредитної сфери, іноземного капіталу та інших джерел
|
Очікувані результати виконання
|
Зростання обсягів виробництва та реалізації промислової продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
зменшення кількості збитково працюючих підприємств;
посилення інноваційної спрямованості промислового комплексу регіону;
підвищення рівня оплати праці;
створення нових високотехнологічних виробництв
|
Контроль за виконанням
|
Контроль за реалізацією Програми здійснює головне управління економіки облдержадміністрації
|
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Промисловість - це ключова галузь економіки Чернігівської області. Розширення й модернізація промислового виробництва, збільшення випуску конкурентоздатної промислової продукції є основою для розвитку інших галузей економіки й стабілізації соціальної сфери регіону.
Сьогодні регіональна промислова політика спрямована на впровадження високих технологій, стимулювання наукомістких виробництв, що здійснюють випуск інноваційної продукції та, насамперед, орієнтована на формування умов для розширення масштабів промислового виробництва й реалізації якісної конкурентоздатної продукції.
У територіальному розрізі найбільший промисловий потенціал припадає на міста Чернігів, Прилуки, Ніжин, а також Менський, Корюківський, Ічнянський, Варвинський, Ніжинський райони. Підприємствам обласного центру належить третина обсягу реалізованої промислової продукції.
Середньострокова Програма промислового розвитку Чернігівської області до 2015 року розроблена головним управлінням економіки облдержадміністрації на виконання доручення Прем’єр-міністра України від 31.05.2010
№ 31645/0/1-10 і відповідає пріоритетам, визначеним у Середньостроковій Програмі соціально-економічного розвитку Чернігівської області на 2011-2015 роки «Чернігівщина - 2015. Спільний шлях до добробуту».
Виконання заходів Програми сприятиме структурній перебудові промислового комплексу на якісно новому рівні, що базується на прискореному технічному та технологічному оновленні виробництва, активізації інноваційної діяльності в промисловості, впровадженню високих технологій, підвищенню конкурентоспроможності промислової продукції (робіт, послуг), створенню нових виробництв і робочих місць.
SWOT–аналіз показників роботи промислового комплексу області та основних тенденцій його розвитку
SWOT-аналіз промислової діяльності
в Чернігівській області
S (сильні сторони)
Доступ до ринків збуту.
Чернігівська область має спільні кордони: на півночі і північному заході - відповідно з Брянською областю Російської Федерації і Гомельською областю Республіки Білорусь; на сході - з Сумською областю; на півдні і південному заході, відповідно, з Полтавською і Київською областями.
Наявність кваліфікованих кадрів у традиційних галузях промисловості.
Значна частка родючих ґрунтів.
Наявність покладів корисних копалин.
Мінерально-сировинна база представлена двома групами сировини: паливно-енергетичною (нафта, газ, конденсат і торф) та будівельною.
Область по вуглеводневому ресурсному потенціалу займає четверте місце в Україні, по нафтовому потенціалу – перше (40% нафти Східного регіону).
Державне значення мають запаси скляних пісків і нафти.
Наявність потужних підприємств паливно-енергетичного комплексу, харчової, хімічної, машинобудівної, легкої галузей промисловості, здатних виробляти конкурентноспроможну продукцію.
Технологічний досвід випуску продукції.
Висока інвестиційна привабливість підприємств хімічної і добувної галузей та машинобудування.
Наявність навчальних закладів з надання освітніх послуг.
Науковий потенціал, придатний до залучення широкої участі в інноваційній діяльності.
Багатопрофільний сільськогосподар-ський комплекс.
|
W (слабкі сторони)
Деформація структури промисловості, високий ступінь зношеності основних фондів.
Недостатнє технічне переоснащення підприємств.
Складна демографічна ситуація (від’ємний приріст, мала народжуваність, незадовільний стан здоров’я населення).
Поступове виснаження основних родовищ нафти і газу.
Недостатні капіталовкладення в розвідку корисних копалин, зокрема нафтогазорозвідку.
Низький рівень впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій.
Недостатнє використання рекреаційного потенціалу.
Обмеженість обігових коштів підприємств (несвоєчасне відшкодування ПДВ, висока ставка ввізного мита, що стримує виробничу діяльність підприємств, їх інноваційно-інвестиційний розвиток).
Висока питома вага давальницьких схем, особливо на підприємствах легкої промисловості.
Низька конкурентноздатність, висока матеріало- та енергомісткість продукції, особливо машинобудування.
Високий рівень незавантаженості виробничих потужностей.
Несприятливе співвідношення цін на сільгосппродукцію та товари матеріально-технічного забезпечення сільського господарства.
Обмеженість можливостей використання кредитних ресурсів для поповнення обігових коштів підприємств, високі кредитні ставки.
Відсутність ефективного механізму залучення банківської системи до довгострокового кредитування структурних інвестиційно-інноваційних проектів.
|
O (можливості)
Посилення транскордонного і міжрегіонального співробітництва.
Модернізація існуючих промислових підприємств та будівництво нових.
Посилення позицій на внутрішньому ринку, зокрема переробної промисловості.
Впровадження перспективних інноваційних проектів, зокрема, в галузі машинобудування, виробництва будівельних матеріалів, хімічної, харчової, легкої промисловості, впровадження енергозберігаючих технологій.
Активізація промоційної та маркетингової діяльності; розширення ринків збуту продукції, в тому числі і за кордоном.
Підвищення інвестиційної привабливості регіону.
Підвищення конкурентоздатності економіки області шляхом створення кластерних об’єднань.
Збільшення глибини переробки природних ресурсів.
Впровадження системи державної допомоги.
Поглиблення зв’язків науки і виробництва.
Забезпечення демографічної стабільності шляхом підвищення стандартів життя.
|
T (ризики)
Нестабільність, зміна законодавчої та
нормативно-правової бази.
Вичерпання розвіданих природних ресурсів.
Наявність тіньового сектора економіки.
Нерозвиненість внутрішнього ринку, низька купівельна спроможність населення.
Висока інтервенція іноземних товарів.
Збереження високого рівня відсоткових ставок за користування банківськими кредитами.
Обмеженість коштів підприємств на розробку і виробництво інноваційної продукції.
Погіршення умов щодо залучення іноземних інвестицій в економіку області.
Погіршення демографічної ситуації.
Фінансова і цінова нестабільність, інфляційні процеси.
Відсутність стабільного фінансування урядових програм за термінами і обсягами.
|
Основні проблеми розвитку промисловості регіону
Процес реформування промисловості в останні роки характеризується низкою негативних тенденцій як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні.
Світова фінансово-економічна криза, що почалась в середині 2008 року, суттєво вплинула на результати роботи промисловості, що відбилися в різкому падінні темпів зростання промислового виробництва, починаючи з вересня 2008 року. У результаті за 2008 рік індекс промислового виробництва склав 100,0%. Як наслідок, знизився темп зростання прибутку, а збиток по колу великих, середніх та малих промислових підприємств зріс у 3,9 рази.
Реалізація антикризових заходів дозволила дещо пом'якшити наслідки фінансово-економічної кризи: забезпечила збереження чисельності найманих працівників та розміру заробітної плати на основних промислових підприємствах області, які опинилися у важкому фінансовому стані. За підсумками 2009 року глибина падіння регіональних обсягів промислового виробництва була меншою за загальноукраїнську (область – 16,4%, Україна – 21,9%). У 2010 підприємствам області майже вдалося втримати свої позиції, допущене скорочення склало 0,2%, а у 2011 році відставання до минулорічних обсягів склало 2,0%.
Наслідки світової фінансово-економічної кризи дестабілізували не тільки роботу промислового сектора економіки області, а й обслуговуючої його банківсько-фінансової сфери, без якої функціонування промислових підприємств практично неможливо. Комерційні банки висувають непомірно високі вимоги, які є непосильними навіть для високорентабельних підприємств.
У сформованих умовах знову стали більш відчутними проблеми, що стримують зростання виробництва, від вирішення яких багато в чому залежить збереження і розвиток промислового комплексу області:
високий ступінь фізичного (73,8%) й морального зносу основних промислово-виробничих фондів в обробних виробництвах;
низький рівень інвестицій в основний капітал у промисловий комплекс;
висока енергоємність виробленої продукції (робіт, послуг), значне зростання тарифів і цін на енергоресурси, сировину і матеріали, комплектуючі вироби;
істотне збільшення податкових та рентних платежів;
низький рівень конкурентоспроможності промислової продукції;
скорочення попиту з боку покупців промислової продукції, що приводить до скорочення масштабів виробництва і втрати внутрішнього і зовнішнього ринків, збільшення ймовірності неповної оплати і неплатежів, як наслідок - зростання кількості збиткових підприємств;
нестача обігових коштів і недоступність кредитних ресурсів для їх поповнення;
високі процентні ставки за користування кредитами; завищені кредитні вимоги банків, складна процедура оформлення кредиту;
відсутність дієвих механізмів, спрямованих на залучення промислових підприємств у виконання державних замовлень, в тому числі за схемою імпортозаміщення;
низький рівень заробітної плати та значна її диференціація в розрізі галузей;
негативні наслідки від вступу до СОТ (відповідно до міжнародних стандартів зростання вимог до екологічної безпеки, якості, сервісного супроводу, технологічного рівня продукції, високий рівень конкруренції з боку іноземних товарів через застосування високорозвиненими країнами сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій).
Серед проблем і незадіяння в повній мірі інтенсивних факторів розвитку промислового виробництва (впровадження науково-технічних досягнень, використання сучасного високотехнологічного устаткування, наукомістких енергоефективних технологій і розробок тощо).
Головна мета та ключові індикатори виконання Програми
Основна мета середньострокової Програми промислового розвитку Чернігівської області до 2015 року це:
проведення комплексу заходів, спрямованих на розвиток науково-промислового потенціалу на основі зростання конкурентоспроможності промислової продукції (робіт, послуг) для задоволення потреб внутрішнього ринку вітчизняною високоякісною продукцією, створення нових виробництв, впровадження високотехнологічних розробок і наукоємних технологій, збільшення надходжень до бюджету, підвищення зайнятості населення, інвестиційної та інноваційної активності промислових підприємств області.
Наразі інноваційний прорив є реальною основою швидкої модернізації промислового сектора та розвитку високотехнологічних виробництв.
Кількісно мета Програми виражається системою наступних прогнозованих цільових індикаторів:
Критерії оцінки ефективності
|
Найменування
оціночного показника
|
2012
|
2013
|
2014
|
2015
|
Система індикаторів
|
1. Обсяг реалізації промислової продукції, млн грн
|
14432,5
|
15951,1
|
17436,4
|
19860,9
|
2. Індекс промислового виробництва, % до попереднього року
|
102,8
|
103,9
|
104,3
|
104,5
|
3. Середньомісячна заробітна плата, грн
|
2705,0
|
3243,0
|
3402,3
|
3809,6
|
4. Інвестиції в основний капітал, млн грн
|
974,0
|
1200
|
1450
|
1750
|
5. Частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції, %
|
2,0
|
2,5
|
3,0
|
5,0
|
Поставлена мета обумовлює необхідність вирішення наступних основних завдань:
недопущення зупинки обсяго- та бюджетоутворюючих промислових підприємств, збереження та створення нових робочих місць у промисловості;
підвищення рівня конкурентоспроможності промислового виробництва на основі технічного переозброєння, впровадження систем управління якістю та безпечністю продукції;
формування сучасної професійно-кваліфікаційної структури кадрів промисловості;
збільшення частки виробленої інноваційної продукції;
зниження енергоємності промислової продукції (послуг) і підвищення екологічної ефективності виробництва;
стимулювання підвищення попиту на промислову продукцію (послуги) місцевих товаровиробників за рахунок подальшого розвитку інфраструктури промислової діяльності, а також міжрегіонального співробітництва та кооперації.
2.2. Основні пріоритети регіональної промислової політики
Для вирішення основних завдань реалізації регіональної промислової політики на середньострокову перспективу передбачаються наступні шляхи:
відновлення за період реалізації Програми основних показників промислової діяльності до рівня 2007 року за оптимістичним сценарієм розвитку промисловості (обсяг промислового виробництва до 2015 року зросте в 1,7 рази у порівнянні з 2000 роком);
розвиток виробництва високотехнологічної продукції у хімічному та паливно-енергетичному комплексах, у галузі електронного та транспортного машинобудування, легкій промисловості;
сприяння підготовці бізнес-майданчиків для розгортання нових високо-технологічних виробництв;
здійснення комплексу заходів для залучення в регіон інвестицій, у тому числі іноземних, для реалізації інноваційних й інвестиційних проектів та впровадження передових наукомістких технологій і розробок;
підвищення енергетичної та екологічної ефективності, насичення внутрішнього ринку продукцією місцевих товаровиробників, забезпечення зниження споживання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами усіх галузей промисловості;
розвиток механізму приватно-державного партнерства як інструменту стимулювання інвестиційної та інноваційної активності промислових підприємств на основі оновлення основних виробничих фондів, випуску інноваційної імпортозамінної та експортоорієнтованої продукції в пріоритетних виробництвах, створення нових робочих місць для фахівців високої кваліфікації;
просування продукції місцевих товаровиробників, у першу чергу традиційних для регіону: харчової продукції, сільськогосподарської техніки, продукції енергомашинобудування й підприємств оборонного комплексу за рахунок розвитку виставкової, рекламної й маркетингової діяльності;
подальший розвиток та розширення асортименту продукції підприємствами харчової промисловості на основі розширення співпраці із сільгоспвиробниками з метою забезпечення ефективного використання та поглиблення переробки місцевої сировини;
розширення участі промислових підприємств у виконанні державних замовлень для потреб вітчизняного ринку і підвищення використання виробничих потужностей у промисловості;
впровадження заходів із мотивації підвищення якості продукції, розробка регіональної програми впровадження на підприємствах області міжнародних стандартів ІСО;
створення ефективної системи моніторингу проблемних підприємств, що перебувають у процедурі банкрутства.
Пріоритетами регіональної промислової політики в середньостроковій перспективі повинні стати високотехнологічні галузі - машинобудівна, хімічна, паливно-енергетична, а також домінуюча в економіці регіону харчова промисловість, які повинні забезпечити високі темпи зростання виробництва, стабільне наповнення бюджету області, збереження існуючих та створення нових робочих місць.
ПЕРСПЕКТИВИ ТА ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ ПРОМИСЛОВОСТІ ОБЛАСТІ
3.1. Аналіз стартових умов
Промисловість Чернігівської області – це багатогалузевий комплекс, який об’єднує близько 250 великих та середніх підприємств та забезпечує роботою 47,1 тис. осіб або 20,5% зайнятих у економіці області.
Займаючи 5,3% території, де проживає 2,4% населення України, область забезпечує виробництво близько 85,4% вовняних тканин, 18,4% – загальнодержавного видобутку нафти, 16,2% - тютюнових виробів, 11,4% – автобусів, 9,3% - макаронних виробів, 7,7% – жирних сирів, 7,0% – вершкового масла, єдиний виробник в Україні кордних тканин, штучної колагенової оболонки, високоякісних поліграфічних фарб, оплетеної еластомірної нитки, крім того, формує значний сегмент в загальнодержавному виробництві пива та шпалер.
За часи незалежності України найбільш інтенсивна динаміка росту промисловості припадає на 2001-2005 роки.
Таблиця 3.1
Темпи росту основних соціально-економічних показників
України й Чернігівської області за 2001-2011 роки
|
2001
|
2002
|
2003
|
2004
|
2005
|
2006
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
Індекс промислового виробництва
|
Україна
|
114,2
|
107,0
|
115,8
|
112,5
|
103,1
|
106,2
|
107,6
|
94,8
|
78,1
|
111,2
|
107,3
|
Чернігівська область
|
113,0
|
105,2
|
110,4
|
109,9
|
111,1
|
103,0
|
105,8
|
100,0
|
83,6
|
99,8
|
98,0
|
До 2007 року промисловим комплексом щороку, в середньому на 5%, забезпечувалось нарощення обсягів виробництва продукції. При цьому у 2005 та 2008 роках темпи промислового виробництва по області значно випереджали середні по Україні.
У 2011 році промисловий комплекс області дещо втратив свої позиції, продукції вироблено на 2,0% менше, ніж за 2010 рік (загальноукраїнський приріст виробництва промислової продукції склав 7,3%, при цьому у порівнянні з 2007 роком індекс промислового виробництва по Чернігівській області – 81,8 %, по Україні – 88,3 %).
Крім того, порівняно з 2000 роком промислове виробництво зросло в 1,4 рази. Більш ніж у 10 разів наростили обсяги металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів, втричі – оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, в 2,8 рази – обсяги виробництва будматеріалів та 2,5 рази - целюлозно-паперове виробництво. До 2007 року високими темпами розвивалися харчова промисловість, але в останні п’ять років вона зменшувала обсяги виробництва через низку об’єктивних факторів.
Динаміка обсягів виробництва України та Чернігівської області у порівнянні з 1990 роком наведена на діаграмі.
Внаслідок глобальних кризових явищ за річними показниками промисловості Чернігівську область як і Україну в цілому «відкинуто» до рівня 2004 року та 2005 року відповідно.
Т емпи промислового виробництва у порівнянні з 1990 роком (Україна та Чернігівська область)
У 2011 році у структурі реалізованої промислової продукції найбільша питома вага належала виробництву харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (44,2%), виробництву та розподіленню електроенергії, газу та води (22,1%), целюлозно-паперовому виробництву, видавничій діяльності (9,1%), машинобудуванню (6,3%), виробництву продуктів нафтоперероблення (близько 5,2%). Помітне місце займає легка, хімічна та нафтохімічна промисловості.
С труктура реалізованої продукції за основними видами промислової діяльності, %
Найбільші темпи росту обсягів промислового виробництва відзначені у виробництві будівельних матеріалів (153,4%), металургії та металообробці (119,6%), машинобудуванні (118,1%), деревообробній промисловості (107,3%), виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (101,6%)
Індекси промислової продукції за основними видами діяльності за 2011 рік, %
|