|
|
Скачати 0.5 Mb.
|
2. Поняття і значення виниЗагальне поняття вини вироблено наукою кримінального права і закріплено в КК. Згідно зі ст. 23 КК вина – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Вина як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов’язана з його об’єктивними ознаками. Її зміст відображують об’єктивні ознаки злочину, що характеризують його об’єкт, предмет і об’єктивну сторону. Тому не існує абстрактної вини, відірваної від конкретного суспільно небезпечного діяння. Саме це діяння і становить предметний зміст вини, її матеріальне наповнення. Основними категоріями, які характеризують вину є зміст, форма, сутність, ступінь та обсяг. Зміст вини займає центральне місце серед її категорій. Під змістом філософія розуміє єдність усіх складових елементів об’єкта, його властивостей, внутрішніх процесів, зв’язків, суперечностей та тенденцій, які характеризують визначальну сторону явищ чи об’єктів. Вина як кримінально-правове поняття – це психічне ставлення, яке проявляється у конкретному злочині. Його складовими є свідомість та воля. Різні комбінації свідомого та вольового елементів утворюють різні модифікації вини. Тому інтелект та воля – це елементи, сукупність яких складає зміст вини. Предметний зміст обох елементів вини, тобто сукупність фактичних обставин, які мають юридичне значення, визначається конструкцією складу конкретного злочину. Предметом свідомості як елемента вини у кримінальному праві є тільки такі об’єктивні фактори, які визначають юридичну характеристику цього виду злочинів, тобто включаються у число ознак складу цього злочину. Наприклад, такими обставинами при грабежі є, по-перше, та обставина, що майно, яке викрадається, є чужим для винного, по-друге, відкритий спосіб викрадення майна, по-третє, майнові збитки, які заподіюються власникові. Отже, зміст інтелектуального елемента вини залежить від способу законодавчого описання злочину. У нього включаються усвідомлення характеру об’єкта, фактичного змісту та соціального значення вчиненого діяння. При вчиненні злочинів з матеріальним складом в інтелектуальний елемент вини входить також і передбачення (або можливість передбачення) суспільно небезпечних наслідків. Якщо законодавець включає у число ознак складу злочину яку-небудь додаткову ознаку, що характеризує місце, час, спосіб, обстановку і т.д., то усвідомлення цих додаткових ознак суспільно небезпечного діяння також включається у зміст інтелектуального елемента вини. Вольова сторона психічного ставлення особи до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння утворює вольовий елемент вини, предметний зміст якого також визначається конструкцією складу злочину. Предметом вольового ставлення суб’єкта є практично те ж коло фактичних обставин, які утворюють предмет інтелектуального ставлення, тобто обставини, які визначають юридичну сутність діяння і у своїй сукупності утворюють склад цього злочину. Форма вини визначається закріпленим у законі співвідношенням психічних елементів (свідомість та воля), які утворюють зміст вини. Вона вказує на спосіб інтелектуальної та вольової взаємодії суб’єкта з об’єктивними обставинами, які утворюють юридичну характеристику цього виду злочину. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини – умисел (ст. 24) і необережність (ст. 25). Це узагальнені законодавцем поняття, які лише в загальних рисах характеризують ставлення особи до того діяння, що вчиняється нею, та його наслідків. Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути прямим і непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості та злочинної недбалості. Поза цими конкретними видами вина відсутня. Форма вини має юридичне значення: 1) вона є суб’єктивною межею, яка відрізняє злочинне діяння від незлочинного; 2) форма вини визначає кваліфікацію злочинів, якщо законодавець диференціює кримінальну відповідальність за вчинення суспільно небезпечних діянь, які схожі за об’єктивними ознаками, але відрізняються за формою вини. Так, форма вини є розмежувальною ознакою між умисним вбивством (ст. 115 КК) та вбивством через необережність (ст. 119 КК); 3) наявність умисної форми вини обґрунтовує, а необережної форми виключає постановку питання про мотив та мету злочину; 4) деякі інститути кримінального права (готування до злочину, замах на злочин, співучасть у злочині, рецидив злочинів) пов’язані тільки з умисною формою вини. Зі змістом та формою вини тісно пов’язана категорія обсягу вини. Обсяг вини утворює сукупність психічного ставлення винного до всіх об’єктивних ознак, які інкримінуються винному. Він встановлює межі кола фактичних обставин, які виражають юридичну сутність вчиненого діяння, винне ставлення до яких обгрунтовує можливість їх інкримінування суб’єкту злочину. Вина – категорія соціальна. Тому соціальна сутність вини дозволяє обґрунтувати осуд суспільно небезпечної поведінки суб’єкта. Ця категорія вини знаходить свій прояв у негативному (що характерно для умислу) або зневажливому чи недостатньо уважному (що характерно для необережності) психічному ставленні особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до тих інтересів, соціальних благ, цінностей (суспільних відносин), що охороняються кримінальним законом. Тому вина особи у вчиненні суспільно небезпечного діяння оцінюється негативно і засуджується правом. Ступінь вини – завершальний елемент поняття вини. Це оціночна, кількісна категорія. Причому ступінь вини – це кількісна характеристика не юридичної, а соціальної сутності вини, а саме – характеристика глибини деформації соціальної орієнтації суб’єкта. На ступінь вини впливає, перш за все, її форма. Ціннісні орієнтації при умислі більш деформовані, ніж при необережності. Складніше виміряти співвідносну тяжкість видів умислу та видів необережності. Якщо порівнювати прямий та непрямий умисли при однакових інших умовах, то прямий умисел завжди більш небезпечний ніж непрямий. Так само злочинна самовпевненість завжди небезпечніша ніж злочинна недбалість. Окрім форм та видів вини на її ступінь впливають особливості змісту інтелектуального та вольового процесів, які відбуваються у психіці винного. Обсяг та визначеність свідомості, характер передбачення, наполегливість у досягненні мети можуть істотно вплинути на ступінь вини при умислі. Ступніть самовпевненості в оцінці обстановки, характер обов’язку передбачити і причини непередбачення наслідків можуть підвищити чи знизити ступінь необережної форми вини. Вплив мотиву та мети на ступінь вини здійснюється в силу їх діалектичного зв’язку з інтелектуальною та вольовою сферою психіки людини. Мотив і мета визначають постановку конкретних задач реальних дій, вибір знарядь та засобів скоєння злочину. Ступінь вини багато в чому визначає тяжкість вчиненого діяння і небезпечність особи винного. Вона має практичне значення, тому що реалізація кримінальної відповідальності і призначення конкретного покарання багато в чому залежать від того, з прямим чи непрямим умислом вчинено злочин, який вид умислу мав місце – заздалегідь обдуманий чи такий, що виник раптово, який вид необережності допустила особа і в чому це проявилося. Отже, вина особи – це не тільки обов’язкова суб’єктивна ознака, а й важлива соціальна категорія, зміст якої визначають як характер і тяжкість злочинного діяння, так і сама його наявність як такого. Відомо, що свідомість і воля певною мірою визначені зовнішнім середовищем, його об'єктивними умовами, проте ця залежність не є фатальною. Вона не визначає цілком асоціальну поведінку особи. У цьому головну роль виконують її свідомість і воля. Саме вони – основні важелі, що визначають характер і форму поведінки людини в кожному конкретному випадку. |
|
Питання на держіспит з дисципліни «Кримінальне право України» Поняття i ознаки суб`єктивної сторони складу злочину. Вина як ознака суб`єктивної сторони складу злочину. Форми та види вини |
Кримінальне право є однією з професійно-орієнтованих дисциплін. Курс... Це неможливо без знання відправних положень Загальної частини: підстав кримінальної відповідальності; поняття злочину та його складу,... |
|
Реферат з правознавства Поняття злочину, як і поняття можливого наслідку для особи, що вчинила його, — покарання, є наріжним, визначальними поняттями кримінального... |
Склад злочину. Методичні рекомендації: При визначенні поняття «склад... При визначенні елементів та ознак складу злочину, необхідно давати їх загальну характеристику (більш докладно це буде досліджуватися... |
|
Стадії злочину Мета: визначення стадій злочину, кримінальна відповідальність за незакінчений злочин, добровільна відмова від вчинення злочину. Розвивати... |
ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ НООСФЕРНОГО (ІНФОРМАЦІЙНОГО) ТИПУ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ... ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ НООСФЕРНОГО (ІНФОРМАЦІЙНОГО) ТИПУ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ДЛЯ СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ |
|
Поняття, зміст, принципи державного управління ... |
Перевищення меж необхідної оборони. Крайня необхідність. Стадії вчинення... Перевищення меж необхідної оборони. Крайня необхідність. Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види) |
|
Кримінальне право Україні, виховувати в учнів правову свідомість, негативне ставлення до злочину як суспільного явища і розуміння невідворотності... |
Конституційне право України Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб’єкти, об’єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення |