Гельмінтозами називаються захворювання, які викликаються паразитичними червами (гельмінтами)

Скачати 138.92 Kb.

Назва	Гельмінтозами називаються захворювання, які викликаються паразитичними червами (гельмінтами)
Дата	02.04.2013
Розмір	138.92 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фізика > Документи

Лабораторне заняття № 10
ГЕЛЬМІНТОЗИ

Гельмінтозами називаються захворювання, які викликаються паразитичними червами (гельмінтами).

Гельмінтози риб викликають паразитичні організми, які відносяться до 6 класів: трематоди (Trematoda), моногенеї (Monogenoidea), цестоди або стрічкові черви (Cestoda), акантоцефали або скреблянки (Acanthocephala), нематоди або круглі черви (Nematoda). Збудниками гельмінтозів є і представники типу кільчастих червів (Anellida), які відносяться до класу паразитичних п'явок (Hirudinea).

ТРЕМАТОДОЗИ

Трематодози риб викликають плоскі черви, які відносяться до класу Trematoda. Представники цього класу – ендопаразити, які локалізуються в різних органах і тканинах.

МОНОГЕНОЇДОЗИ

Хвороби, збудниками яких є моногенетичні присисні – моногенеї, які характеризуються прямим циклом розвитку (без участі проміжного хазяїна) і добре вираженою специфічністю у виборі хазяїна, особливо дактилогіруси і гіродактилюси.

Дактилогіроз коропа

Збудниками цієї хвороби є моногенетичні присисні декількох видів із роду Dactylogyrus. Найбільш патогенні Dactylogyrus vastator і D. extensus.

ЗБУДНИКИ досягають довжини 0,5-1, ширини 0,15-38 мм. На передньому кінці знаходяться чотири головні лопаті, дорослі і личинки мають чотири пігментних очка, прикріплювальний диск озброєний двома центральними і 14-тю дрібними крайовими гачечками, які є важливою систематичною ознакою. В передній частині тіла знаходиться копулятивний апарат (рис. 1).

Р

ис. 1

І. — Dactylogyrus — загальний вигляд

II. - Зяброві пелюстки коропа, уражені дакти-логірусами. Розростання сполучної тканини, ураження респіраторних складок

Статевозрілий дактилогірус на зябрах риби за добу відкладає від 50 до 100 яєць. Яйця овальної форми, з коротким стеблом, за допомогою якого вони прикріплюються до зябер, тіла риби, або потрапляють у воду. Із яєць у весняно-літній період виходять повздовжно-овальної форми личинки, тіло їх покрите війками з допомогою яких вони плавають у воді. Личинки потрапляють на тіло риби, зябра і прикріплюються. Незабаром вони скидають війки і через 6-7 днів досягають статевої зрілості. При зниженні температури води до 5-6°С відкладання яєць сповільнюється або припиняється, а розвиток яєць закінчується в триваліші строки - за 35-45 днів. Паразитує на зябрах коропів всіх вікових груп, але найбільш тяжко хворіють мальки довжиною до 5 см. Паразит широко розповсюджений, але найбільш небезпечний в південних районах. Захворювання відмічається в кінці травня на початку червня при температурі води від 18 до 24°С. Мальки довжиною 2,5 см 8-10 - денного віку гинуть при наявності 60-80 паразитів; мальки довжиною 3,3-4 см - при 140-160 паразитів. Риби старшого віку менш сприйнятливі до захворювання і є паразитоносіями.

ДЖЕРЕЛО ІНВАЗІЇ - хворі риби і риби-паразитоносії.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Мальки збираються на притоці, зграями піднімаються на поверхню, захоплюючи повітря. Спалах хвороби проходить швидко. Спочатку з'являються окремі хворі мальки, а вже через кілька днів відбувається масове зараження і загибель риби. Зябра бліді, мозаїчно забарвлені, покриті густим шаром слизу. Неозброєним оком добре видно дрібні крововиливи і розростання сполучної тканини зябер та відторгнення змертвілих ділянок. Інколи на зябрах утворюються ниткоподібні вирости. Зяброві пелюстки руйнуються, в зв'язку з чим порушується кровообіг і дихання. При інтенсивному зараженні відмічається масова загибель риби.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак, епізоотичних даних і мікроскопії зябрових пелюсток, або слизу для визначення видової належності паразита.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Для лікування уражених дактилогірозом риб застосовують сольові і аміачні ванни. Однак, сольові ванни з 5% -го розчину кухонної солі не гарантують 100%-ної загибелі дактилогірусів. Враховуючи це, в основному використовують аміачні ванни з розрахунку 1 см³ 25%-ного аміаку на 1 л води, експозиція 0,5 хв. Безпосередньо у вирощувальних ставах обробляють аміакатом міді (комплексне сполучення сульфату міді і аміаку). Препарат вносять через 2-3 тижні після пересадки мальків чотириразове з інтервалом 48 годин. Концентрація аміакату міді після кожного внесення має бути 0,1-0,2 г/м³ води. При обробці риби враховується твердість, прозорість і наявність сірководню у воді водойм.

Застосовують також карбофос безпосередньо в ставах з розрахунку 0,2-0,5 г/м³ води. Водообмін припиняється на 48 годин.

Дактилогіроз рослиноїдних риб

У рослиноїдних риб на зябрових пелюстках, зябрової тканини і на шкірі паразитують дактилогіруси специфічні для цих видів риб і викликають у них захворювання, а нерідко і за гибель.

ЗБУДНИКИ. У білого амура паразитують D.lamellatys і D.ctenopharyn-godonis; у білого товстолобика - D.hypophthal-michtis, а у строкатого - D.nobilis і D.aristichthys, які відносяться до родини Dactylogyridae. Дактилогіруси на зябрах відкладають яйця, в яких при температурі води 21-23°С за 5-7 днів розвиваються личинки, вони виходять із яєць і починають рости, досягаючи статевої зрілості через 8-10 днів залежно від температури води.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. На зябрових пелюстках в місцях прикріплення виявляють кровотечі. В респіраторних складках порушення кровообігу. На гістопрепаратах, в міжскладковому просторі з'являється значна кількість клітин, які містять слиз, ацидофільні клітини і клітини із світлою цитоплазмою. В місцях фіксації паразитів відмічається інфільтрація лімфоцитів.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак і мікроскопічного дослідження скребків з зябер на наявність паразитів.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Лікування також таке як при дактилогірозах коропа. Рекомендують обробляти хворих риб безпосередньо в ставах аміакатом міді, створюючи концентрацію 0,1-0,3 мг/л, повторюючи 3-4 рази з інтервалом 4 дні.

З профілактичною метою проводять дезинвазію ложа ставів, окреме вирощування молоді від риб старшого віку, особливо плідників, не допускати щільних посадок риби. Хороші результати одержують при обробці ставів хлорним або негашеним вапном по дзеркалу води. Хлорне вапно вносять з розрахунку 1 г/м³, негашене - 2-3 г/м³ рівномірно по береговій лінії, де скупчується риба.

Гіродактильоз

Захворювання викликається моногенетичними присиснями із роду Gyrodactylus і особливо поширене в центральних і південних областях, де нерідко реєструється масове захврювання, а також загибель коропа та інших риб.

ЗБУДНИК. На ставових рибах паразитують п'ять видів гіродактилюсів: G.elegans, G.cyprini, G.katharineri - у коропів і сазанів, у білого амура -G.ctenopharyngodonis і G.lamellatus.

Гіродактилюси дрібні присисні, тіло веретеноподібної форми від 0,2 до 1 мм довжиною, дещо розширене в задній частині тіла. Передній кінець тіла з 2-4 лопатями. Хітиноподібне озброєння прикріплювального органу складається з 16-ти крайових і двох серединних гачків, між якими знаходяться сполучні пластинки (рис.2). Гіродактилюси - живородні. В тілі дорослих паразитів можна виявити зародок наступного покоління. Присисні локалізуються на поверхні тіла, плавцях і інколи на зябрах.

Хворіють цьогорічки і річняки в березні-квітні, відомі випадки епізоотії в середині літа.

Рис. 2 Гіродактилюси: І. - загальний вигляд;

II. — Gyrodactylus elegans з коропа;

III. — G. medius з коропа;

IV. — G. ctenopharyngodonis з білого амура;

а — крайові гачки; б - серединні гачки

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. При масовому зараженні на тілі риби з'являється блакитно-матовий наліт, руйнується міжпроменева тканина плавців, а в деяких випадках утворюються виразки, хворі риби відстають в рості, мляві, скупчуються на притоці або в ополонках. Хвороба часто ускладнюється вторинною мікрофлорою.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак і мікроскопії зскребків з шкіри, плавців і зябер.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Лікувальним заходом при гіродактильозі є ванни із 5% – ного розчину кухонної солі тривалістю 5 хвилин або 0,1–0,2%-ного розчину аміаку при температурі 7-8°С - 1 хвилина, при 18-25°С - 30 секунд.

При спалаху захворювання взимку рекомендується обробка барвниками безпосередньо в ставах (основний яскраво - зелений, основний фіолетовий "К", брильянтовий зелений) з розрахунку 0,1-0,5 г/м³ води.

Для знищення гіродактилюсів проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів, які спрямовані на поліпшення умов утримання риби.

Сангвінікольоз

Хвороба викликається дигенетичними присиснями із роду Sanguinicola, які паразитують в кровоносних судинах риб. Захворювання поширене в основному в південних районах України, Білорусії, Середній Азії. До захворювання схильні короп, сазан та їх гібриди. Хвороба проявляється у формі ензоотій з масовою загибеллю риби.

ЗБУДНИК. Збудник сангвінікольозу Sanguinicola inermis паразитує в кровоносних судинах коропа і сазана та їх гібридів. Це невеликий паразит довжиною до 1 мм, тіло напівпрозоре, видовжене, ззовні покрите щетинками, кутикула не має шипів, ротова і черевна присоски відсутні, кишечник має чотири лопаті, сім'яник у вигляді пухирців, яєчник має дві лопаті. Паразит продукує яйця своєрідної трикутної форми, які через отвір матки виділяються в кров, заносяться в зяброві артерії і капіляри нирок риб (рис. 3). В яйці розвивається личинка-мірацидій, який виходить у воду і активно проникає в проміжного хазяїна, яким є прісноводні молюски з родини ставковиків Limneidae (Limnae stagnalis, Radix auricularia), в яких проходять стадії спороцисти, редій і церкарій. Останні покидають тіло молюсків і активно нападають на рибу, проривають епітелій зябрових пелюсток і проникають в кровоносні судини, де досягають статевої зрілості. Весь цикл розвитку завершується за 90 днів.

Сангвінікольоз виникає літом. В основному хворіють мальки і цьогорічки у вирощувальних ставах. Рідко хворіють дворічки коропа. Риби старшого віку є паразитоносії.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Розрізняють зяброву і ниркову форму хвороби. Перша протікає гостро переважно у мальків і річняків, друга - хронічна у коропів старшого віку.

В

Рис. 3 Життєвий цикл Sanguinicola inermis

a - зрілий паразит;
б - яйце; в - мірацидій;
г - молюск, проміжний хазяїн (з спороцистами);
д - церкарій

наслідок закупорювання капілярів яйцями паразита, окремі ділянки зябер біліють, забарвлення стає нерівномірним, інколи набуває темно-синього кольору. Пошкоджені ділянки руйнуються, клінічні ознаки схожі на ознаки бранхіомікозу, незаразної зябрової гнилі.

Ниркова форма протікає хронічно. Скупчення яєць паразитів в ниркових артеріях і венах викликає порушення функції нирок: розвивається загальний набряк тіла. У дзеркального коропа на тілі утворюються пухирі. Ця форма сангвінікольозу нагадує кокцидіоз і гостру форму краснухи.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі характерних епізоотологічних, клінічних ознак із обов'язковою мікроскопією ниркової і зябрової тканини (на наявність яєць). Дорослих гельмінтів треба шукати в крові з черевної аорти або артеріальної цибулини.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Лікувальні заходи при сангвінікольозі розроблені недостатньо. Рекомендують використовувати гранульований комбікорм, який містить 50 мг корібана на 1 кг корму, застосовують протягом 10 днів з розрахунку 6% до маси риби.

Необхідно проводити боротьбу з молюсками - проміжними хазяїнами збудника сангвінікольозу шляхом осушення ставів, або обробкою розчином мідного купоросу 5 мг/л води, хлорного (5 ц/га), або негашеного (25 ц/га) вапна. З цією метою можна використовувати 0,1-1%-ний розчин карбофосу. Дезинфектанти вносять по ложу ставів. Якщо стави обробляють відразу після спуску води, тоді рекомендується провокаційна заливка водою шаром 8-10 см, а потім вносять той або інший препарат. Для недопущення молюсків в нерестово-вирощувальні стави, у лотки встановлюють загороджувальні решітки.

Диплостомоз (Інвазійна катаракта)

Захворювання очей багатьох видів риб, яке викликається личинками дигенетичних присиснів з родини Diplostomatidae, для яких риба є проміжним хазяїном, належить до класу Trematoda. Поширене повсюдно.

В рибницьких господарствах відмічається масова загибель серед форелі і товстолобиків.

ЗБУДНИК - личинки (метацеркарії) дигенетичних присиснів з роду Diplostomum.

У ставових риб паразитують декілька видів: Diplostomum spathaceum, D.bauri, D.indistictum, D.megri.

Тіло метацеркарія прозоре овальне, довжиною до 0,5 см, поділяється на передню листоподібно-розширену і більш вузьку циліндричну задню частини, по боках ротової присоски знаходяться дві маленьких присосочки і невеликі вусикоподібні виступи. Біля черевної присоски розташовано особливий залозистий фіксаторний орган - орган Брандеса. За ним розташовані зачатки статевих залоз у вигляді скупчення інтенсивно забарвлених клітин (рис. 4). В тілі зрілих метацеркаріїв є вапняні тільця, які служать систематичною ознакою.

Дорослі черви паразитують в кишечнику рибоїдних птахів - остаточних хазяїв переважно чайкових. Паразити відкладають яйця, які разом з екскрементами потрапляють у воду. У воді із яєць виходять мірацидії, які активно проникають в тіло проміжного хазяїна черевоногих молюсків - Limnae stagnalis, Radix auricularia, R. ovata. В молюсках проходить ряд перетворювань (спороциста, редії, церкарії), церкарії покидають молюсків і проникають в тіло риби через шкірний покрив, зябра, травний апарат, залишаючи при цьому хвіст, потрапляють в кровоносні судини. У всіх: випадках церкарії попадають в кров'яне русло, заносяться в кришталик очей і перетворюються в метацеркарі диплостом, не інкапсулюються, а зберігають рухомість і живуть в очах до 8-ми місяців. У кишечнику птахів на 4 - 5-тий день паразити стають статевозрілими. Весь цикл розвитку від яйця до зрілої стадії займає біля трьох місяції (рис. 5).

Д
Рис. 4

Диплостомоз

ЖЕРЕЛО ІНВАЗІЇ - рибоїдні птахи і хворі риби.

К

ЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. При паразитуванні личинок в кришталику ока риби утруднюється проникнення світла в його внутрішню камеру, при довготривалому знаходженні метацеркаріїв в очах риби відкладається вапно, кришталик мутніє, набуває молочного забарвлення. Очі збільшуються в розмірах і вип'ячуються з орбіти. Риба сліпне. Інколи паразити локалізуються в склоподібному тілі. Хворі риби не можуть нормально живитися, слабнуть, перевертаються на бік і стають легкою здобиччю рибоїдних птахів. Личинки риб гинуть при наявності в їх очах 10-15 метацеркаріїв.

Р

Рис. 5 Життєвий цикл Diplostomum spathaceum

а - яйце; б - мірацидій; в - проміжний хазяїн; г - церкарій; д - дорослий паразит; є - другий проміжний хазяїн; ж - кінцевий хазяїн

озрізняють гостру форму катаракти, при якій виникає розрив кровоносних судин під час міграції і хронічну - коли спостерігається поступове помутніння кришталика. Гострий перебіг хвороби спостерігається у мальків, хронічний - у риб старшого віку.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак і обов'язкового дослідження кришталиків і інших частин ока на наявність метацеркаріїв. Деякі автори пропонують для діагностики використовувати офтальмоскопію. При паразитуванні 10-15 метацеркаріїв відмічається загибель 7-10-денних личинок до 70-80%.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Лікування не розроблене. Профілактика повинна бути спрямована на розрив життєвого циклу збудника захворювання. Цього досягається систематичним знешкодженням молюсків в ставах, зменшенням чисельності колоній рибоїдних птахів.

Для боротьби з молюсками рекомендується регулярне проморожування ложа ставів зимою, ретельне просушування влітку. Ложе ставів обробляють хлорним (5 ц/га) або негашеним (25 ц/га) вапном, сульфатом міді (1:5000), карбофосом 0,1%-ним розчином.

Вносити вапно і молюскоциди необхідно по вологому грунті, враховуючи, що при висиханні його молюски занурюються на значну глибину і стають недосяжними для дезинфектантів.

Позитивні результати одержують після провокаційного залиття ложа ставів водою на 8-10 см. Молюски виходять з грунту і гинуть під дією препарату. Хороший ефект в боротьбі з диплостомозом дає посадка в стави чорного амура, який виїдає молюсків.
Постодиплостомоз

Постодиплостомоз (чорно-плямиста, чорнильна хвороба, неоскоз) широко поширена хвороба, як в природних водоймах, так і в ставкових господарствах України, Молдови, Ставропілля, центральних і південних районах і зовсім не зустрічається на півночі. З ставових риб хворіють білий і строкатий товстолобики, білий амур, короп. Найбільш сприйнятливі мальки і цьогорічки.

ЗБУДНИК - метацеркарії (личинки) дигенетичного присисня Posthodiplostomum cuticola з родини Diplostomatidae. Метацеркарії грушоподібної форми довжиною 1,5 мм. Тіло поділене на дві частини - розширена передня і звужена задня, довжина задньої частини складає 1/5 - І/З довжини передньої. На передньому кінці розташована ротова, а в середній частині тіла черевна присоски. Орган Брандеса округлий . Розвиток паразита відбувається з участю двох проміжних хазяїв. Першим є молюски-витушки, які відносяться до родини Planorbidae (Planorbis planorbis, P.carinatus), другим - риби. Остаточний хазяїн - чапля (сіра, жовта, рижа та інші) і квакши. Доросла форма паразитує в кишечнику рибоїдних птахів, досягнув статевої зрілості паразит продукує яйця, які разом з екскрементами птахів попадають у воду. З яйця виходить мірацидій, вільно плаває, потім проникає в першого проміжного хазяїна молюска, де проходить ряд стадій до утворення церкарія. Церкарії проникають в тіло риби, локалізуються частіше всього під епідермісом, рідко в м'язевій тканині або внутрішніх органах. Метацеркарії формуються в шкірних покривах риб у вигляді сочевицеподібної цисти, яка оточується скупченням чорного пігменту. В кишечнику чапель треметоди через 2-3 доби досягають статевої зрілості і починають п

родукувати яйця (рис. 6)

ДЖЕРЕЛО ІНВАЗІЇ - рибоїдні птахи, хворі риби.

К
Рис. 6 Товстолобик, уражений чорноплямистою хворобою.

Життєвий цикл Posthodiplostomum cuticola: а - яйце;
б - міроцидій; в - молюск-витушка, перший проміжний хазяїн з спороцистами; г - церкарій; д - метацеркарій; є - риба, другий проміжний хазяїн; ж - статевозрілий паразит; з - чапля, кінцевий хазяїн.

ЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. На тілі хворих риб з'являються темні пігментовані плями, які перетворюються в невеликі чорні горбики. По мірі росту мальків горбик вростає в м'язеву тканину.

У мальків до двохмісячного віку виникає деформація тіла, викривлення хребта. При сильній інвазії порушується координація рухів, втрачається рухомість, затримується ріст. Хвора риба піднімається до поверхні води, стає слабкою і її легко виловлювати. Чорні плями утворюються в різних місцях: на плавцях, хвості, спині, боках, роговиці ока, слизовій оболонці ротової порожнини, зябрах та ін. Таких плям може нараховуватися до кількох десятків і навіть сотень.

ДІАГНОЗ легко встановити за наявністю на тілі риби чорних плям і горбиків. Крім того, проводять їх мікроскопію. Знаходження у мальків 1-2 міс. більше 10 метацеркаріїв є для них згубним.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Лікування не розроблене. Найважливішим профілактичним заходом є розрив життєвого циклу збудника шляхом знешкодження чи різкого зниження чисельності молюсків - проміжних хазяїв. Проводять також агромеліоративні роботи: викошують рослинність, яка є сховищем для молюсків - витушок; культивують ложа ставів і сіють трави. Добрі результати в боротьбі з молюсками дає посадка у вирощувальні стави чорного амура, кормом якого є різні види молюсків. Для знищення молюсків застосовують хімічні засоби, як при диплостомозі.

Церкаріози

Захворювання зустрічається в ставових господарствах, коли церкарії у великій кількості проникають у тіло риби.

ЗБУДНИК - церкарії личинки трематод із родів Diplostomum, Posthodiplostomum, а також інших трематод неспецифічних для риби, але специфічних для жаб або інших водних тварин (хребетних).

Церкарії вражають в основному личинок і мальків ставових риб, особливо на півдні. Частіше ураження молоді можна пояснити тим, що шкірні покриви більш проникливі для церкаріїв. Личинка риби у віці 10 днів може загинути навіть від наявності 1-2 церкаріїв.

Зараження відбувається у прибережній зоні, де скупчується велика кількість молюсків, створюється значна концентрація церкаріїв. Хвороба виникає при концентрації церкаріїв в ставах 30-40 екз. в 1 мл води.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Хворі риби ведуть себе неспокійно, порушується координація рухів, на місцях занурення церкаріїв з'являються крапкові крововиливи. Шкіра в місцях ураження стає темнішою. Інколи при проникненні церкаріїв в тіло риби вони обумовлють розвиток захворювання, ззовні схоже на краснуху (асцит, витрішкуватість очей, почервоніння шкіри). При розтині під шкірою, на зябрових пелюстках, інколи в порожнині тіла і черепній коробці виявляються безхвості церкарії.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак, епізоотичних даних і результатів мікроскопічного дослідження личинок і мальків риб.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Особливості життєвого циклу дозволяють вести боротьбу з церкаріозом як на стадії розвитку паразита в молюсках - проміжних хазяїв, так і на стадії статевозрілого паразита - в чайках.

Боротьба ведеться так само, як і при диплостомозі, постодиплостомозі: знищення молюсків, стерилізація води і відстрілювання рибоїдних птахів.

Схожі:

ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ З Супутнє захворювання: *патологія, що супроводжує основне захворювання, але не пов'язана з основним захворюванням і не домінує в даний...	Як називаються дрібні тверді мінеральні частинки, з яких формуються донні відклади? Як називаються донні відклади, сформовані зі знесених з суші продуктів руйнування гірських порід? теригенний матеріал
Теоретичний курс та самостійна робота Які із перелічених антигенів... Зміни, що відбуваються в процесі формування складних антигенів, які виражаються в зникненні або різкому зменшенні концентрації деяких...	1. Найближча до Землі зірка це: а Місяць; б Сонце; в Комета Тварини, які самі добувають собі їжу і влаштовують собі житло, називаються: а хижими; б дикими; в свійськими
Звітність Звіт про настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання Страхувальники, фізичні особи-підприємці в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, які використовують працю фізичних...	Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного...
Методичні рекомендації щодо профілактики захворювання на остеохондроз Остеохондроз Він може проявитися в різних суглобах, однак найбільш часто остеохондроз вражає міжхребетні диски. Якщо розглядати місце локалізації...	Історія Походження Олімпійських ігор Міжнародного олімпійського комітету. Види спорту, які входять до програми Олімпійських ігор називаються олімпійськими. Переможці...
Соціальний захист потерпілих на виробництві ЗУ про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профілактики захворювання, які...	Конвенція про стягнення аліментів за кордоном Договірних Сторін, заявляє своє право, з іншої особи (далі відповідач), яка підпадає під юрисдикцію іншої Договірної Сторони. Ця...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання