   
   2 3
  
  1
  2
4
Фіг. 1 Фіг. 2
Приклад конкретного виконання винаходу. В розділі спочатку описується конструкція винаходу у статичному стані з наскрізною нумерацією арабськими цифрами конструктивних елементів. Після цього описують роботу конструкції. В описі роботи обов’язково мають бути задіяні всі конструктивні елементи винаходу.
Якщо заявляється спосіб, розділ починається словами: “Спосіб реалізується таким чином:...” і описується технологічний процес, який пропонується.
Шуруп містить робочу поверхню у вигляді суцільного циліндра 1 з зовнішньою різьбою, загостреного на кінці, та напівсферичну шляпку 2 з взаємоперпендикулярними пазами 3 і 4, що проходять через її центр та лежать у одній площині.
Шуруп експлуатується таким чином. Фігурну викрутку вставляємо у пази 3-4 шляпки 2 і починаємо обертати по (проти) годинникової стрілки. Робоча частина 1 шурупа починає вкручуватися (викручуватися) в деталь. При цьому, зусилля, які передаються викруткою, діють не на дві площини бортиків пазів, як у прототипі, а рівномірно розподіляються на 4 площини. За рахунок цього досягається більший контакт інструмента з шурупом, майже повністю виключається вискакування кінця викрутки з пазів, набагато менше деформуються стінки пазів.
Шурупи запропонованої конструкції працюють особливо надійно при роботизованих з’єднаннях деталей.
Техніко-економічна ефективність винаходу. Навести показники, які, дякуючи винаходу, покращили техніко-економічні показники конструкцій, матеріалів, процесів, де буде впроваджений винахід. Бажано хоча б орієнтовно підрахувати майбутній економічний або інший позитивний ефект, що буде отриманий від комерціалізації винаходу.
Підвищення ефективності застосування запропонованої конструкції шурупа згідно отриманих експериментальних даних у порівнянні з прототипом досягається за рахунок наступних факторів:
з 8 % до 1,5 % зменшена частка безнадійно зіпсованих шурупів і-за невдалих спроб закрутити їх в деталі;
90 % шурупів (проти 65 %) можна використати вдруге;
на 15 % зменшився час укручування шурупа в деталь при ручному складанні;
на 35 % зменшився час укручування шурупа в деталь при механічному складанні.
Автори, на жаль, не володіють цифрами щодо застосування винаходу у масштабах країни, але рахують, що його впровадження дасть можливість отримати значний економічний ефект.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
1 Справочник “Крепёжные конструкции в строительстве“. - К.: 1982 г., стр. 175-177 (аналоги).
2 А. С. СРСР № 222 222, кл. 64 D, 1953 р. (аналог).
3 Патент США №.333 333, кл. 64 D 1969 р. (прототип).
Формула винаходу набирається на окремому аркуші, складається з одного речення і поділяється на дві частини – обмежувальну та відмітну, які розділяються словами “...який (яка) відрізняються тим, що...”
ФОРМУЛА ВИНАХОДУ
Шуруп, який містить робочу частину у вигляді суцільного циліндру з зовнішньою різьбою та загостреним кінцем та напівсферичну шляпку з пазом, що проходить через її центр, перпендикулярно до осі робочої частини, який відрізняється тим, що перпендикулярно до існуючого пазу, виконаний другий ідентичний паз, який лежить з ним в одній площині і проходить через центр шляпки.
На окремому аркуші (текст не має перевищувати обсяг цього аркушу) складається реферат. Він містить ряд розділів і повинен виглядати наступним чином:
РЕФЕРАТ
Об’єкт винаходу: (назва)
Галузь застосування: (розділ з опису)
Суть винаходу: (розділ з опису)
Альтернативні рішення: (дані про прототип без посилання на джерело інформації)
Технічний результат: (техніко-економічні показники, отримані від впровадження винаходу)
__ н.п. ф-ли, __ з.п. ф-ли (кількість незалежних та залежних пунктів формули винаходу), __ іл. (кількість фігур)
Так само, як і в описі винаходу, назви розділів реферату у реальній заявці не вказуються.
4.8 Про деякі успішні винаходи людства
За статистикою винахідництвом цікавляться 97 % чоловіків і 3 % жінок. Але всім цікаво згадати деякі, відомі всьому світу винаходи, які пройшли випробування часом і досі лишаються популярними.
У 1853 році 24-річний німецький комерсант Леві Страусс прибув на судні у Сан-Франциско. Він торгував брезентом, який користувався попитом у золотошукачів – з щільної парусини вони шили тенти для візків. Страусс хотів швидко збути товар, але доля вирішила інакше. До нього прийшов мужчина і попросив тканину, але не на тент, а на міцні штани.
Підприємливий комерсант швидко здогадався, що напав на золоту жилу. Невдовзі всі заговорили про дивовижні коричневі штани, прострочені помаранчевими нитками, які мали аж п’ять кишень і були подібні на комбінезон. Практичні та комфортні бавовняні штани, які затримували порох і бруд, пропускали повітря, легко пралися і були зручними, вигідно відрізнялися від звичних шкіряних, швидко сподобались робочим.
Тканину Страусс закупляв у італійському порту Генуя, тому на паках стояв штамп Genes, а американці читали по-своєму – “джинс”.
Ідеальні у всіх відношеннях штани мали суттєвий недолік – під надмірною вагою самородків рвалися кишені. І тоді вирішили зміцнити кишені заклепками. Їх ставили також на ширінку, але після того, як президент компанії, якось сидячи біля вогнища, обпікся залізкою, цю заклепку забрали. Забрали заклепки також з задніх кишень – вони дряпали сідла та стільці.
20 травня 1873 року Страусс запатентував свій виріб. Мода на джинси перекинулась через океан, з’явилося багато фірм, що стали їх виготовляти. Компанія Lee (1911 рік) розробила штани для моряків, Wrangler (1947) – для ковбоїв, Mustang (1932) – для жінок.
У Радянському Союзі джинси в магазинах не продавалися, їх можна було придбати у спекулянтів за 250 – 300 рублів (стільки в ті часи коштували, наприклад, 1500 буханців хлібу або 2 дуже пристойних костюми). Джинси почали виготовляти підпільно. Для того, щоб товар набув фірмового вигляду, вироби терли пемзою і цеглою, замочували у розчинах кислот, проварювали у содово-сольових розчинах і навіть розстрілювали дробинками для того, щоб утворилися особливі дірочки.
Сьогодні, більше, ніж через 150 років з моменту появи, джинси є у гардеробі кожної людини, незалежно від статі, віку і місця мешкання. Середньостатистичний американець, для прикладу, має 7 джинсів. Всесвітньо відомі дизайнери створюють власний джинсовий одяг: Dior пропонує штани, оздоблені хутром лисиці, вартістю 10 тис. доларів, джинси з колекції Guccі розшиті африканським бісером та оздоблені пір’ям екзотичних птахів, коштують більше 3 тис доларів. Найдорожчі у світі унікальні джинси ручної роботи, прикрашені золотими заклепками, діамантами і рубінами, вартістю понад 85 тис. доларів, створені компанією Levi Strauss на честь 150-річчя її існування, занесені до книги Гіннесса.
Японські фахівці розробили джинси, які просякнуті амінокислотами. Ці штани протягом двох років зволожують шкіру і захищають її від бактерій, уповільнюючи процеси старіння. Інша японська фірма створила джинси, які захищають власників від шкідливих ультрафіолетових променів.
Ще один приклад. Coca-Cоlа є одним з найпопулярніших в світі напоїв. Вживають її більш як у 160 країнах по чверті млн. пляшок в день, однак майже ніхто не знає, що він п’є. Рецепт тонізуючого напою – власність американського концерну, засновником якого був аптекар Джон Пембертон із штату Джорджія. Наприкінці позаминулого сторіччя, готуючи нові ліки від головного болю, він зварив суміш з кокаїнових кущів та інших лікарських трав, а для смаку додав трохи сиропу. Мікстура вийшла може не дуже ефективною, але приємною на смак і аптекар вирішив змішувати її з содовою та продавати, як тонізуючий напій на зразок лимонаду. Спадкоємець аптекаря спробував додати до напою екстракти різних трав та овочів у різних пропорціях. Так у 1916 році кока-кола почала свою тріумфальну ходу по планеті.
Хіміки конкуруючих фірм дізналися, що кока-кола на 99% складається з газованої води, паленого цукру, фосфорної кислоти, кофеїну, екстракту опалого листя коки та горіхів коли. Тільки 1% суміші, який носить загадкову назву “Мерхандіз-7-ікс” не підлягає аналізу. Компанія – власник ноу-хау, нікому не розкриває своєї таємниці і відмовляється сповістити хто знає формулу “7-ікс”. Вважається, що сьогодні її знають 10 чоловік, а записка з повною формулою всіх компонентів напою лежить у банку Трасткомпані Джорджія і може бути взята тільки при певних обставинах, про які також ніхто не знає.
Деякі приклади із сучасної історії. Угорець Ерне Рубік у 1978 році одержав патент на спосіб механічного з’єднання окремих дрібних кубиків. Щорічні доходи від продажу ліцензій на Кубік Рубіка фахівці оцінювали в 30 млн. доларів
Британська радіостанція BBC у 2005 році провела серед слухачів опитування стосовно найкращих, найгірших і майбутніх винаходів.
У першій частині опитування респондентам було запропоновано назвати найбільш вагомі нововведення, які з’явилися після 1800 року. Перший рядок серед найгеніальніших винаходів людства з великим відривом зайняв велосипед – 59%. Проста конструкція, універсальність і екологічна чистота – головні переваги велосипеда перед іншими винаходами.
Інші винаходи до цього результату не підійшли навіть і близько. 8% дісталося транзистору та електромагнітній індукції, переваги комп’ютера визнали 6%, а радіо й Інтернету – 5% і 4% відповідно. Двигун внутрішнього згоряння вважають найважливішим винаходом лише 3%, а ядерна енергія і супутники зв’язку здобули підтримку лише 1% учасників.
Потім учасників запитали, що вони не хотіли б бачити винайденим. Найбільшу кількість невдоволених голосів – 26% - набрали генетично модифіковані продукти харчування. На друге місце потрапила ядерна енергія.
Найбільш очікуваним винаходом є вакцина від СНІД.
5 ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ
Промислові зразки належать до об'єктів промислової власності.
5.1 Промислові зразки
Розвиток мистецтва дизайну в останні роки призвів до того, що споживачі стали приділяти увагу не тільки корисності та якості виробів, які вони купують, а і естетичній привабливості останніх. Дана тенденція, з одного боку, змушує виробників вкладати в дизайн все більші коштів, а з другого – зумовлює забезпечення правового захисту результатів творчої діяльності дизайнерів у вигляді промислових зразків.
Промисловим зразком визнається художньо-конструкторське вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, відповідає вимогам новизни і придатне для виготовлення промисловим способом.
Об`єктами промислових зразків можуть бути форма, малюнки, забарвлення або їх поєднання, що через зовнішній вигляд виробів задовольняють естетичні та ергономічні потреби користувача, іншими словами, є зручними і «радують око».
Заявка на промисловий зразок оформляється згідно вимог «Закону про охорону прав на промислові зразки» і направляється для проведення науково-технічної експертизи в Укрпатент. За результатами експертизи приймається рішення про відхилення заявки (найчастіше за відсутністю новизни) або про видачу патенту. Обсяг патентної охорони визначається сукупністю істотних ознак промислового зразку, зображеного на фотографіях виробу. За розгляд заявки, а також за підтримання патенту в силі протягом терміну його дії, патентовласник платить державі відповідні збори.
Промисловими зразками можуть бути визнані такі нові об’єкти: зовнішній вигляд транспортних засобів, приладів, машин, меблів, форми світильників та канцтоварів, упаковка, тара та етикетки для товарів, дитячі іграшки, одяг, взуття та ще багато інших предметів.
Часто технічні властивості об’єкту (винахід) і його естетичні якості (промисловий зразок) поєднуються. Наприклад, нова форма кузова легкового авта більш обтічної форми, з виглядом, який радує око покупця (власника), є досконалим з точки зору дизайну.
Не можуть отримати статус промислових зразків:
вироби, зовнішній вигляд яких обумовлений виключно їх технічною функцією (гайки, болти, свердла);
об’єкти архітектури, крім малих архітектурних форм (зовнішній вигляд кіосків, телефонних будок тощо);
друкована продукція як така, а не її зовнішній вигляд, яка охороняється нормами авторського права;
об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих або їм подібних речовин (скульптури з піску, криги, різнокольорових газових чи водяних струменів), тому що нестійкість форми, не дозволяє надати їм зовнішній вигляд за допомогою художньо-конструкторських засобів;
вироби, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі (малюнки і об’ємні зображення порнографічного або образливого характеру).
Право власності на промисловий зразок засвідчується 10-річним патентом. Так само, як і власник патенту на винахід, власник патенту на промисловий зразок, має монопольні права на нього, які складаються з майнової та немайнової складових, і може на основі ліцензійного договору, передавати свої майнові права іншим особам.
Щорічно в Україні видається понад 2 тис. патентів на промислові зразки.
6 ЗНАКИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ
Товарні знаки належать до об'єктів промислової власності.
6.1 Товарні знаки
Товарні знаки, які використовуються для індивідуалізації товарів, з’явилися ще в середні віки як символ позначення конкретного виробника, що продає свій товар на ринку.
Знак не може існувати сам по собі, він існує тільки стосовно певних видів товарів та послуг. На жаль, на сьогоднішній день ринки заповнені підробленими товарами, сумнівну якість яких намагаються компенсувати товарними знаками всесвітньо відомих брендів, що мають хорошу репутацію серед споживачів. В зв’язку з наведеним, фірми – власники відомих брендів несуть значні збитки та, головне, втрачають довіру покупців.
Приведемо приклад неправомірного використання права на ім’я.
В одному з кримських містечок існує кафе “Андрій Макаревич”, в якому продається дешеве домашнє вино “Андрій Макаревич”. Власник кафе і вина – підприємець Андрій Макарович є однофамільцем відомого російського співака, що дозволяє йому заробляти чималі гроші на використанні відомого бренду. Справжній Макарович, який створив бренд, про цю ситуацію знає все, але ніяким чином на обставини вплинути не може – все начебто за законом, бо прізвища співпадають.
На наших речових ринках гори побутової техніки з позначеннями Phanasonic, Panasoanic, Panasconic та іншими, візуально подібними на всесвітньо відомий бренд. Такими псевдознаками маркується низькопробна продукція, що вводить покупців в оману.
Приклади подібних порушень можна зустріти на кожному кроці, а тому цілком закономірно і дуже часто виникають питання правового захисту від недобросовісної конкуренції в сфері створення та використання товарних знаків.
Знаки індивідуалізації товарів та послуг (товарні знаки) – це позначення, за якими товари та послуги одних виробників відрізняються від аналогічних товарів та послуг інших виробників.
Знаки можуть бути словесними, зображувальними, об’ємними або їх комбінаціями.
Основні функції, які виконують товарні знаки:
ідентифікують товари і виробників;
рекламують товари та послуги;
асоціюють певні знаки з якістю товарів та послуг;
допомагають споживачу вибрати товар потрібних виробників.
Різновидом товарних знаків є фірмові найменування – назви фірм або окремих осіб.
На відміну від товарних знаків, фірмові найменування характеризують не якусь певну продукцію, а фірму загалом, слугують для розпізнавання її серед інших.
Охорона фірмових найменувань потрібна, в першу чергу, споживачеві товару, адже вона дозволяє за цією відомою назвою відрізнити оригінальну продукцію відомої фірми з високою діловою репутацією від низькопробної підробки. В багатьох країнах світу існує охорона фірмових найменувань. В Україні такої охорони ще немає, але відповідний закон уже розробляється.
Іншим різновидом знаків для товарів та послуг є географічні зазначення, які поділяються на два види: географічні зазначення та найменування місць походжень товарів.
Географічне зазначення місця походження – це географічна назва країни, регіону або конкретного місця, де вироблений продукт, специфічні властивості якого зумовлені природними або людськими чинниками цієї місцевості.
Для прикладу, зазначення на костюмі “Made in USA” говорить, що костюм імпортований зі Сполучених Штатів Америки.
Найменування місця походження дає уяву про конкретне місце, з якої походить товар, і яке забезпечує останній властивостями, характерними тільки для цього місця.
Зазначення на пляшці “Токайське” слугує для виділення вин цього сорту, що мають специфічні властивості, серед інших вин, із забезпеченням жорсткої залежності властивостей вина саме від місця його географічного походження – міста Токай в Угорщині.
Зазначення місця походження мінеральної води – “Вода моршинська” – сповіщає споживача про те, що вода розлита у курортному Моршині на Прикарпатті, і він може справедливо сподіватися на її унікальні лікувальні можливості.
Географічні зазначення існують для того, щоб покупець міг визначити ким і де вироблений товар та зробити свідомий вибір.
Використовувати географічні зазначення можуть тільки ті виробники, чиї підприємства розташовані в даній місцевості, при цьому лише стосовно продуктів, які виготовляються саме тут.
Нещодавно у Бельгії за рішенням Комітету французьких виноробів, знищено чергову партію шампанських вин з Вірменії. Це аж ніяк не є ворожими діями проти вірменів. Вина не були неякісними або підробленими. Цим кроком ЄС демонструє серйозність свого ставлення до питань правомірності випуску товарів і нагадує, що ще у 1985 році було прийнято рішення про неможливість незаконного використання географічних зазначень.
З 2003 року ЄС відновив ексклюзивні права власників географічних зазначень для маркування своїх товарів. До списку потрапили і такі зазначення, як шампанське, коньяк та портвейн. Згідно закону про географічні позначення, тільки вина, вироблені у провінції Шампань, можуть називатися шампанськими, ця просто і зрозуміло. В той же час, використання подібної назви є неприпустимим для ігристих вин з інших місць походження, так як вводить споживачів в оману щодо місця виготовлення товару. Тому, щоб нагадати порушникам про неправомірні застосування ними чужих географічних зазначень, за три останні роки у країнах Європи знищено 8 партій шампанських вин з США, Росії, Італії, Ефіопії та Аргентини.
Виявляється, що сотні мільйонів пляшок шампанського, коньяків, портвейнів, які виготовляються і продаються у різних країнах світу, є незаконними з точки зору законодавства з інтелектуальної власності, вони порушують права власників географічних походжень.
Ще один приклад того, коли охорона обличчя товару, тобто знаків для товарів та послуг, має для фірми важливе значення. Англо-американська компанія “Смирновская водка” подала судовий позов на Б. Смирнова (нащадка відомого Смирнова), який організував підприємство “Смирнов и потомки в Москве”, вимагаючи закриття виробництва і відшкодування збитків. Однак Б. Смирнов довів, що товарний знак, яким захищалася продукція старовинної фірми і який належить російській історії, був свого часу просто викрадений англійцями.
Заявка на товарний знак оформляється у відповідності з “Законом про охорону прав на охорону знаків для товарів та послуг” і відправляється, після сплати відповідного збору, в Укрпатент на науково-технічну експертизу. За результатами експертизи заявка на знак або відхиляється, або приймається рішення про видачу свідоцтва на товарний знак.
Власник зареєстрованого товарного знаку, зобов’язаний маркувати цим знаком свої товари та послуги. Буква “R” в колі означає, що знак зареєстровано, букви “ТМ” – що реєструється.
Існують певні обмеження на реєстрацію товарних знаків. Їх досить багато і підхід експертизи до них є індивідуальним, в зв’язку з чим зупинимось детальніше на найбільш характерних випадках.
Не підлягають правовій охороні:
1 Знаки, які внаслідок довготривалого використання різними виробниками одного й того ж товару (целофан, нейлон, новокаїн), втратили свою розрізнювальну здатність і, давши назву виду товару, перетворилися у вільні найменування.
2 Знаки, які не виконують своєї основної функції – не мають розрізнювальної здатності. Вони складаються з простих геометричних фігур або окремих букв та їх сполучень, що не мають словесного характеру.
3 Загальноприйняті позначення, що також не мають розрізнювальної здатності ( “свинина”, “НДІ”, “лаки та фарби” тощо).
4 Позначення, які увійшли у загальне вживання як позначення товарів певного виду, загальноприйняті символи (стріли – символи прогресу, руху, інформації; вишки, нафтові качалки – нафтогазової промисловості) і терміни (лічильник, молібден, карбюратор).
5 Знаки, що за своїм змістом суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі. Це зображення порнографічного характеру, антидержавні та расистські лозунги, нецензурні слова.
6 Державні герби, прапори і емблеми, офіційні назви держав, міжнародних організацій, печатки, нагороди тощо.
Всесвітньо відомі торгові марки (знаки), які містять логотипи та інші візуальні елементи (шрифти, кольори, терміни, символи, елементи дизайну або їх комбінації), що асоціюються у споживачів з загальновідомими фірмами, продуктами чи послугами, називаються брендами.
Бренд – це набір сприйнять в уяві споживача, все, що приходить у голову, коли бачиш логотип або чуєш назву.
Рейтинг бренду компанії враховує різні аспекти її діяльності, аналіз того, яка частина продукції виробляється і реалізується тільки за рахунок бренду, силу бренду, що визначається лідерством на ринку, стабільністю і здатністю бренду перетинати географічні та культурні кордони, політику носія бренду за межами звичних ринків, особливо в Індії та Китаї.
Американські бренди лідирують серед товарів повсякденного використання, комп’ютерної техніки і фінансових послуг, європейські і азійські – у виробництві автомобілів.
Серед 100 найдорожчих брендів світу, вартість яких перевищує 1 млрд. доларів, домінують американські (всього – 62, у першій десятці – 8), зростають європейські і азійські (Samsung за рік збільшив вартість бренду на 31%, L’Oreal – на 10%, Toyota – на 7%). На жаль українські та російські бренди в цьому списку поки що відсутні.
Серед світових брендів лідирує компанія Соса-Со1а – її вартість оцінюється в 70, Місгоsoft – 64, IВМ – 51, General Еlесtгіс – 41, Marlboro – 33 млрд. доларів.
Зростає популярність брендів виробників мобільних телефонів Nokia та Motorola. Серед компаній, що відійшли назад, багато нещодавніх лідерів: Kodak за рік втратив 19% вартості, Ford – 16 %, Ericsson – 12%, а General Motors and Craysler взагалі не потрапив до рейтингу.
На вартість брендів впливають і фактори неекономічного характеру. Антипропаганда куріння нанесла значні збитки тютюновим компаніям – у рейтингу залишилася тільки Marlboro, втративши за рік 8% вартості.
Цивілізовані споживачі, як правило, намагаються уникати товару з країн, відомих своїми підробками, віддаючи перевагу аналогічним товарам з країн із жорсткими законами про охорону інтелектуальної власності.
Щорічно в Україні реєструється до 10 тис. знаків для позначення товарів та послуг, більшість з яких належить закордонним фірмам.
7 НЕТРАДИЦІЙНІ ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
|