Виховна робота в ПТНЗ.
Соціальні вимоги до якості підготовки фахівця й реальний стан загальнокультурного рівня розвитку молоді знаходяться в протиріччі, усунути яке можливо лише з впровадженням прогресивних форм навчально-виховної роботи.
ПТНЗ мають впливати на вже сформовану особистість учня. Визнання кожної особистості, її прав на власний вибір, думки, вчинки передбачає взаємовплив особистостей учня і викладача в навчально-виховному процесі.
Враховуючи те, що основним видом діяльності для молоді є навчання, необхідно відзначити, що не тільки в діяльності, а й в процесі педагогічного та міжособистісного спілкування здійснюється організація життєдіяльності особистості учня.
Вузькість інтересів, непродумана структура та зміст вільного часу є причиною багатьох дисциплінарних порушень учнів.
Успішне педагогічне керівництво вихованням майбутніх робітників передбачає поєднання зовнішніх і внутрішніх стимулів.
Зовнішні стимули – це вимоги, які виходять від майстра та класного керівника, та спонукають учнів до певних дій. До цих стимулів належать також умови і обставини, в яких відбувається педагогічний процес.
Для того, щоб виховна робота за своїми формами і методами відповідала змісту навчально-виховної діяльності учнів, слід диференціювати її за періодами навчання: вступний, підготовчий, період освоєння професії та контрольно-заключний.
Зупинимось на одній із ланок здійснення виховної роботи на прикладі позаурочної роботи.
Якість знань, умінь та навичок учнів, глибина їхнього політехнічного світогляду, формування нахилів до певних видів праці і професій, які вони набувають в училищі, визначаються , насамперед, ефективністю уроків. Проте урочний час суворо обмежений, його погоджено з навчальною програмою, а відступ від неї часто неможливий. Тому певну частину завдань навчання і виховання майбутніх кваліфікованих робітників слід вирішувати в позаурочний час і під час найрізноманітніших заходів, занять тощо.
Розповсюджений у педагогіці термін “позаурочна робота” поки що офіційно не закріплено в рамках понятійного апарату педагогічної науки, а поняття “позакласна робота” не повністю відбиває сутність цього поняття стосовно до навчально-виховного процесу. Така діяльність (робота) в умовах училища здійснюється в позаурочний час після навчальних і практичних занять як в стінах училища, так і поза ними. Цей час вільний від обумовлених розкладом або режимом роботи теоретичного та виробничого навчання, продуктивної праці на базовому підприємстві.
До загальної структури позаурочної роботи учнів ПТНЗ належать, з одного боку, педагогічно організована діяльність, що включає і суспільні форми її організації, а з іншого боку – самостійно організована діяльність.
Таким чином, “позаурочна робота” – це система занять, заходів і організованого навчання учнів, що проводяться в училищах і поза ними під керівництвом адміністрації, інженерно-педагогічних працівників, громадськості, органів учнівського самоврядування тощо.
Стосовно процесу навчання в ПТНЗ термін “позаурочна робота” використовуємо замість широко розповсюдженого терміну “позакласна робота”, оскільки перший охоплює всі види занять, крім обов’язкових уроків.
Викладачі та майстри виробничого навчання можуть з успіхом використовувати методику організації і проведення позаурочної роботи, розроблену для загальноосвітніх шкіл. Водночас, зміст позаурочної роботи в училищах має свої особливості, специфіку, на що інженерно-педагогічні працівники ПТНЗ мають звернути особливу увагу.
Як органічна частина загальної системи навчально-виховного процесу позаурочні заняття певною мірою вільні щодо вибору конкретної тематики роботи, рівня самостійності учнів у набутті прикладних знань і вмінь, здійснення цілеспрямованої творчої діяльності.
Позаурочна робота значно відрізняється від роботи у навчальній лабораторії, майстерні, кабінеті. Такі заняття побудовані з урахуванням пізнавальних і творчих інтересів учнів на основі їхньої добровільної участі. Тому методи, застосовані викладачами на уроках, наприклад, мають певні обмеження у позаурочній роботі. Якщо на уроках з фізики, математики, хімії, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін у більшості ПТНЗ, як свідчать спостереження за навчально-виховним процесом і аналіз роботи викладачів і майстрів виробничого навчання, переважають репродуктивні методи навчання, то в позаурочній роботі перевагу слід надавати самостійній роботі учнів у різноманітних видах, тобто розвитку їхніх творчих здібностей.
У професійно-технічних навчальних закладах нині склалась досить струнка система виховної роботи з майбутніми кваліфікованими робітниками. Вона охоплює заняття з теоретичного і виробничого навчання, виробничих практик.
Резерв позаурочного часу з максимальною ефективністю можна використати для розв’язання завдань різнобічного розвитку учнів, їхнього патріотичного, морального, трудового, естетичного виховання, формування активної життєвої позиції майбутніх фахівців.
Більш вузькими цілями позаурочної роботи можуть бути розширення і поглиблення знань учнів з фізики, хімії, математики, біології, тощо, ознайомлення їх із життям у науковій діяльності славетних вчених, розвитку пізнавальних інтересів у процесі вивчення природничо-наукових та інших дисциплін шляхом проведення цікавих заходів і показу прикладного характеру природничих знань у конкретній галузі виробництва, формування почуттів патріотизму і національної самосвідомості.
Під час аналізу навчально-виховних завдань з позаурочної роботи слід керуватись положенням про єдність цілей урочної та позаурочної роботи з учнями.
Конкретизуємо завдання позаурочних занять з природничо-наукових, загальнотехнічних і спеціальних предметів у світлі цілей і загальних завдань такої роботи:
- розширення і поглиблення знань з певної дисципліни;
- розширення і поглиблення політехнічного світогляду учнів;
- більш грунтовне роз’яснення сутності техніки і технології, пов’язаних з майбутньою професією учнів;
- показ різноманітності використання закономірностей, законів, принципів тощо фізики, хімії, біології та ін.;
- демонстрація взаємозв’язку законів фізики, хімії, математики під час прояву їх у техніці ї технології виробництва;
- ознайомлення учнів з принципами будови та дії об’єктів техніки, що впроваджується у відповідну галузь виробництва;
- зв’язок вивчення природничо-наукових і загальнотехнічних дисциплін з предметами технології відповідної галузі виробництва;
- виховання любові до обраної професії, поваги до техніки, праці, людей праці;
- формування в учнів елементарних умінь дослідницького характеру;
- виховання почуття патріотизму, гордості за українську вітчизняну науку;
- збудження інтересу до конструювання, раціоналізації винахідництва шляхом виготовлення різноманітних моделей, проведення лабораторних робіт, розв’язання задач і завдань;
- підвищення ефективності проведення уроків шляхом використання на них моделей, виготовлених в позаурочний час;
- показ того, що сучасне, а тим більше, майбутнє виробництво потребує технічно підготовлених кадрів;
- формування вмінь самостійно працювати з науково-популярною і технічною літературою, осмислювати конкретні факти з науки, робити узагальнення тощо.
До позаурочної роботи в ПТНЗ ставляться певні вимоги. Їхній перелік можна сформулювати на підставі принципів навчання у професійно-технічнічних закладах. Відомо, що принципи навчання відображають не тільки закономірності формування нового знання і логіку процесу навчання, а й головні вимоги суспільства (його соціальне замовлення - цілі) до організації, змісту, форм і методів навчання.
Розглядаючи номенклатуру принципів навчання як засади для наступного аналізу, визначають вимоги до позаурочної роботи в училищах. Головними з них є:
- залучення до позаурочної діяльності всіх учнів з урахуванням їхніх інтересів і здібностей;
- органічна єдність навчальної і пізнавальної діяльності;
- цілеспрямованість, суспільно корисна значущість позаурочної роботи;
- цікавість усіх позанавчальних занять, що сприяє зростанню пізнавального інтересу до дисциплін, що вивчаються;
- підвищення ролі самих учнів, органів учнівського самоврядування;
- взаємодія училища з позаучилищними закладами, суспільними і державними організаціями, батьками і т. ін.;
- доступність навчального матеріалу, відповідність його вікові учнів, рівневі їхнього розвитку;
- спрямованість на професію, якою оволодівають учні;
- зв’язок різних форм позаурочної роботи: індивідуальних, групових і масових;
- поєднання добровільної участі учнів у позаурочній роботі з обов’язковістю її виконання;
- самостійність позаурочної роботи учнів, що сприяє розвиткові творчої особистості.
Однією з провідних вимог до організації позаурочної роботи в ПТНЗ є тісний зв’язок з обов’язковими навчальними заняттями, який можна здійснювати кількома шляхами. По-перше, це опора в позаурочній діяльності з будь-якої дисципліни на знання, вміння та навички, набуті під час уроків. По-друге, взаємне використання не тільки змісту, а й форм, методів та прийомів роботи. Скажімо, під час уроків викладачі можуть використовувати форми роботи, що добре зарекомендували себе під час позаурочної діяльності (конференції, дискусії, дидактичні ігри, захисти тем та ін.) По-третє, це спрямованість усіх форм позаурочної роботи на розвиток інтересу учнів до навчання на формування в них потреби до поглиблення знань, на постійне і поступове розширення контингенту учнів, які зацікавляться фізикою, хімією, біологією тощо та їхніми практичними додатками.
Специфічною особливістю позаурочної роботи в ПТНЗ, передусім із загальноосвітніх і загальнотехнічних дисциплін, що відрізняє її від аналогічної діяльності в загальноосвітній школі, є професійна спрямованість. Вона притаманна і урочній та позаурочній роботі. Для реалізації професійної спрямованості в навчальному процесі необхідно:
1) у процесі вивчення загальноосвітніх дисциплін розкривати сутність явищ, законів, положень науки, супроводжувати конкретними принципами їхнього використання в професії, що вивчається (у техніці, технології, інструментах, прийомах і методах роботи);
2) у процесі професійної підготовки розкривати закони, принципи і положення науки, які є основою техніки, технології виробництва, інструментів, професійних умінь та навичок, що вивчаються;
3) під час вивчення курсів з фізики, біології, хімії та інших дисциплін систематично пропонувати для розв’язання задачі і завдання виробничого змісту відповідно до професій, що їх опановують учні;
4) у процесі вивчення загальноосвітніх та загальнотехнічних предметів розкривати особистісну і суспільну значущість політехнічних знань і умінь для найповнішого оволодіння технологією, складними спеціальностями, професійною майстерність, враховувати зв’язок принципів професійної спрямованості і проблемності як умову розвитку здібностей учнів до технічної творчості і раціоналізації.
Ми розглянули лише здійснення позаурочної роботи в ПТНЗ. Взагалі вся виховна робота в ПТНЗ здійснюється за річним планом навчального закладу, на підставі якого майстри виробничого навчання, класні керівники планують виховну роботу у своїй навчальній групі, особливу увагу при цьому приділяють роботі з “групою ризику”, враховуючи інтереси і потреби кожного. В основу такої роботи має бути покладена схема вивчення особистості учня, яка досліджується за допомогою практичного психолога
Оскільки планування виховної роботи є творчим процесом, неможливо рекомендувати єдину, назавжди визначену структуру плану. Це б стримувало розвиток ініціативи та педагогічний пошук вихователів. Навіть в одному ПТНЗ можуть бути плани різні за формою. Головним у плані є його зміст, чітке визначення мети і завдань виховання, шляхів їхньої реалізації.
Основними вимогами до плану виховної роботи є:
· відповідність запланованих творчих справ, які визначені виховним завданням, рівнем розвитку учнівського колективу;
· конкретність плану;
· чітке визначення відповідальних осіб і термінів виконання;
· врахування інтересів, нахилів, захоплень учнів, умов училища, підприємства-замовника;
· творче поєднання різних форм і методів виховної роботи.
|