1. Фінансово-господарська діяльність страхової організації

Скачати 104.65 Kb.

Назва	1. Фінансово-господарська діяльність страхової організації
Дата	20.04.2013
Розмір	104.65 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Фінанси > Документи

Страхова організація.
ПЛАН:

1. Фінансово-господарська діяльність страхової організації

2. Фінансова структура страхової компанії (організації)
1. Фінансово-господарська діяльність страхової організації

Як відомо, страхування є процесом економічних відносин, який передбачає наявність двох сторін - страхувальника та страховика. Страховика в Україні можна розглядати з двох позицій:

- установа, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику завданий страховий збиток або здійснити виплату страхових сум;

- структура певної організаційної форми, передбаченої законодавством даної країни.

Страхові організації розрізняються за різними ознаками:

за належністю (урядові, державні, колективні, взаємні, приватні);
за територією діяльності (місцеві, регіональні, національні, транснаціональні або міжнародні);
за спеціалізацією (спеціалізовані - здійснюють певний вид страхування, універсальні - здійснюють різні види страхування, перестрахувальні - здійснюють перестрахування найбільш великих та небезпечних ризиків);
за організаційною формою (акціонерні, товариства взаємного страхування, кооперативні тощо).

В Україні страховиками згідно чинного законодавства визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, які пройшли відповідну реєстрацію та одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Проте діюче законодавство не визначає порядку "відповідної реєстрації", а досить жорстко регламентує порядок отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності.

На вітчизняному страховому ринку переважно діють дві форми акціонерних страхових компаній:

закриті акціонерні страхові компанії, акції яких розповсюджуються серед засновників;
відкриті страхові компанії, акції яких вільно продаються та купуються на фондовому ринку країни.

Крім того, в Україні існують страхові організації у вигляді товариств з додатковою відповідальністю, які є господарськими товариствами, статутний фонд яких поділено на частки, визначені статутними документами. В свою чергу зазначені товариства можуть утворюватись у вигляді:

товариств з повною відповідальністю (кожний з учасників товариства несе повну відповідальність за зобов'язаннями страхової компанії усім своїм майном);
командитних товариств (одні учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями страхової компанії усім своїм майном, а інші - відповідають тільки своїм вкладом).

Серед вітчизняних страхових компаній можна виділити й таку організаційну форму, як кептивні страхові компанії, які створюються потужними корпораціями, фінансовими групами, та діяльність яких обмежується інтересами засновників.

Отже, у відповідності до Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 04.10.2001 р. №2745-111, страховиком може бути підприємство, створене у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю. Учасників страховика має бути не менше трьох. Крім того, здійснення страхової діяльності в Україні підлягає ліцензуванню.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами. Існує ще низка вимог до страховика. Зокрема, до порядку формування статутного капіталу та інших фондів страхової компанії, вимоги до розміщення страхових резервів, вимоги щодо здійснення діяльності.

Законом України "Про внесення змін до закону України "Про страхування" встановлені певні вимоги щодо формування статутного капіталу страховика, його фондів та резервів. (рис. 1.).

Вимоги до страховика згідно чинного законодавства

Мінімальний розмір статутного капіталу

Форма сплати статутного капіталу

Граничний розмір внесків до статутного капіталу

Резидентність страховика

Створення відповідних фондів та резервів, їх розміщення

Мінімальний розмір статутного капіталу встановлюється в сумі еквівалентній 1 млн. ЄВРО для страховиків, що займаються ризиковими видами страхування, та 1,5 млн. ЄВРО для страховиків, що здійснюють операції по страхуванню життя

Статутний капітал страховика має бути сплачений виключно у грошовій формі. Граничний розмір внесків до статутного капіталу інших страховиків не може бути більшим за 30 % власного статутного капіталу, а розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 % власного статутного капіталу.

Страховиками в Україні можуть бути тільки резиденти.

Крім того, статутний капітал страхових компаній не може формуватися за рахунок:

кредитів;
коштів, що отримані під заставу;
страхових резервів;
векселів.

Слід підкреслити, що на відміну від інших господарських товариств, внески засновників до статутного капіталу не можуть здійснюватись у формі нематеріальних активів.

Для забезпечення платоспроможності, фінансової стійкості та надійності страховика обов'язковою умовою його діяльності є:

наявність сплаченого статутного капіталу (не менше 1 млн. та 1,5 млн. ЄВРО);
наявність гарантійного фонду, який складається із спеціальних фондів, резервних фондів, нерозподіленого прибутку;
створення страхових резервів, достатніх для майбутніх страхових виплат;
наявність вільних резервів, які створюються за рахунок прибутку;
перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом.

Досить жорстко регламентується й розміщення страхових резервів та тимчасово-вільних коштів страховика.

Отже, в Україні організація діяльності страховика досить жорстко регламентується з боку держави законодавчими та нормативними актами, Уповноваженим органом державного нагляду за страховою діяльністю, внутрішніми документами страхової організації (установчими документами та правилами страхування), вимогами ліцензування.
2. Фінансова структура страхової компанії (організації)

Фінансову структуру страхової компанії утворюють:

засоби власників страхових полісів або технічні резерви;
засоби акціонерів, вільні резерви або активне сальдо.

Технічні резерви необхідні для покриття невиплачених зобов'язань перед власниками страхових полісів.

У страхуванні, відмінному від страхування життя, засоби акціонерів називають вільними резервами.

Вільні резерви — частка власних коштів страховика, не пов'язана із зобов'язаннями власників страхових полісів. Ці резерви можуть використовуватись на розсуд страховика, але частина з них має зберігатися для задоволення вимог органів державного нагляду щодо забезпечення резерву платоспроможності.

Засоби акціонерів використовують для виплати дивідендів акціонерам, для нагромадження додаткових сум, що використовуються для врегулювання неочікувано збільшеної кількості претензій.

Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя та медичного страхування формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів з цих видів страхування.

Методику формування резервів зі страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя визначає Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю. Отже, всі страхові резерви розподіляють на технічні резерви та резерви страхування життя (математичні резерви).

Розглянемо структуру технічних резервів страховика. У розвинутих європейських країнах вона включає резерви для покриття:

незароблених премій;
незакінчених ризиків;
незакінчених збитків;
сталих, але не заявлених збитків (СНЗ);
катастрофічних збитків;
коливань збитковості.

Необхідність формування резервів для покриття незароблених премій пов'язана з тим, що договори страхування, відмінні від страхування життя, укладаються строком на 1 рік. Це означає: поліс, підписаний, скажімо, у травні, є дійсним ще 4 місяці після закінчення звітного періоду (року). Тому деяка частка річного збору премії має нагромаджуватись з метою покриття можливих збитків, що з певною мірою ймовірності можуть виникнути в січні-квітні наступного року. Такий резерв зіставляють з тією частиною отриманих премій, яка відповідає періоду річного строку дії полісу, що припадає на наступний звітний рік. Звідси й назва — незароблені премії.

Резерви для покриття незакінчених ризиків.

Ці резерви необхідні тоді, коли, з огляду на непередбачувані обставини, резерв незароблених премій виявиться недостатнім для виконання зобов'язань, що залишилися з минулого року. Такими обставинами можуть бути: зростання рівня інфляції, зростання збитків з різних причин тощо. Тоді резерв незакінчених ризиків може використовуватись для компенсації резерву незароблених премій з урахуванням зазначених уже обставин.

Резерви для покриття незакінчених збитків.

Деякі збитки, заявлені протягом року, можуть виявитись неліквідованими до закінчення цього року. За рахунок річного збору премій формують резерви для сплати цих збитків.

Резерви для покриття сталих, але не заявлених збитків (СНЗ). Резерви сталих, але не заявлених збитків покликані покривати збитки, які уже є, але про які не заявлено страхувальником до закінчення року. Зазначені резерви схожі на резерви незакінчених збитків. Відмінність їх від попередніх полягає в тому, що вони покривають зобов'язання, про які страховик на даний момент не знає.

Резерви для покриття катастрофічних збитків. Ці резерви створюються страховиком спеціально для того, щоб протистояти можливому масовому, надзвичайному розвитку збитків.

Резерви для покриття коливань збитковості.

Число та розмір збитків з року в рік не залишаються незмінними. У кращі роки страховики можуть дійти висновку про необхідність переведення частини коштів у цей резервний фонд з розрахунку на те, що несприятливих років їм не уникнути.

Закон України "Про страхування" визначає два різновиди технічних резервів:

резерв для покриття незароблених премій;

резерв для покриття збитків, який включає зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Величина резервів для покриття незароблених премій на будь-яку звітну дату (згідно з чинним законодавством України) встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів за відповідними видами страхування в кожному з трьох кварталів щодо періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється в такому порядку:

а) сума надходжень страхових платежів у першому кварталі цього періоду множиться на 1/4;

б) сума надходжень страхових платежів у другому кварталі множиться на 1/2;

в) сума надходжень страхових платежів у третьому кварталі множиться на 3/4.

Одержані добутки додаються.

Із страхування життя та медичного страхування законодавство України зобов'язує страховика створювати і вести облік двох резервів:

довгострокових зобов'язань (математичні резерви);
резерв належних виплат страхових сум.

Величина математичних резервів обчислюється актуарно окремо за кожним договором з урахуванням темпів зростання інфляції.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунку.

Кошти резервів зі страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів зі страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Власні засоби страховика можуть використовуватись з метою отримання процентного доходу або приросту капіталу. Кінцевою метою вкладень засобів страхової компанії є досягнення здатності виконувати свої зобов'язання щодо страхового відшкодування. Важливо, щоб прагнення отримати якомога більший дохід не супроводжувалось надмірним ризиком.

У страхуванні, відмінному від страхування життя, головною проблемою для страховика є неочікуваний значний розмір збитків, що примушує його продавати свої вкладення іноді навіть собі на шкоду. Тому страховики тримають готівкові депозитні вклади та легколіквідні активи і уникають тих активів, які не можна реалізувати за короткі строки (нерухомість, земельні ділянки). Інвестиції страховика мають приносити достатній дохід для того, щоб акціонерам можна було сплачувати пристойні дивіденди, а будь-які збитки від страхових операцій були б урівноважені прибутками від інвестування власних засобів.

Страхові резерви, згідно з чинним законодавством, належить розміщувати з урахуванням прибутковості, ліквідності та диверсифікованості. Вони мають бути представлені активами таких категорій:

грошові фонди на розрахунковому рахунку;
банківські вклади (депозити);
валютні вкладення згідно з валютою страхування;
нерухоме майно;
цінні папери, що передбачають отримання доходів;
цінні папери, що емітуються державою;
права вимоги до перестраховиків;
інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;
банківські метали;
кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;
готівка в касі в обсязі лімітів залишків каси, встановлених НБУ.

Резерви зі страхування життя можуть використовуватись для довгострокового кредитування житлового будівництва, в тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Закон забороняє страховикам здійснювати інші види кредитної діяльності.

Кошти резервів зі страхування життя за вітчизняним законодавством не можуть використовуватись страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

За нормами законодавства деяких країн (зокрема британського) немає обмежень щодо об'єктів вкладення капіталу страховика. Обмеження стосуються тільки того, що дозволяється розглядати як активи, котрі можуть враховуватись при розрахунку резерву платоспроможності. Тобто страховик може інвестувати свої засоби в будь-який вид майна, ринкова ціна якого піддається встановленню.

Схожі:

1. Теоретичні засади організації фінансово – економічної діяльності Фінансово-економічна діяльність підприємств Тема Теоретичні засади організації фінансово – економічної діяльності	Господарське право Некомерційна господарська діяльність: поняття, суб’єкти, особливості правового режиму
Це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян, що спрямована... Щодо Закону України “Про підприємництво”, то там зазначено, що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний...	СТРАХУВАННЯ Страхування”, оволодіти теорією і практикою страхової справи, набути навики фінансово-економічної роботи у сфері страхування, що...
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ «Страхування від нещасних випадків» з метою формування поняття страхової культури у підростаючого покоління, виховання економічної...	Кодекс законів Хаммурапі як джерело з історії стародавнього Вавилону:... Орієнтований перелік питань, які визначаються як питання Поточного та семестрового контролю
КУРСОВА РОБОТА Україні, розвиток міжнародних відносин зумовили формування страхової галузі в якій важливе місце належить юридичній стороні. Однією...	Модель управління фінансовою стійкістю страхової компанії Малахай І. Д У зв’язку з цим розробка моделей управління фінансовою стійкістю страхової компанії, і побудова на їх основі системи управління з...
«Фінансово економічна діяльність підприємств»» «Геодезія, картографія та землевпорядкування» (спец. 070900 "Землевпорядкування та кадастр", "Геоінформаційні системи та технології")...	ГРОШОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА Ключові слова: ГРОШОВІ ПОТОКИ, ВАЛОВІ ДОХОДИ, ВИРУЧКА ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ, ЗВИЧАЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання