|
|
Скачати 1.98 Mb.
|
39. Мораль і політика. 40. Роль матеріального виробництва у житті суспільства. Увизначенні суспільства як системи важливу роль відіграє аналізлюдської діяльності яксуспільноговиробництва.Суспільне виробництво охоплює усі сфери суспільноїпраціісуспільної трудової діяльності: матеріальне виробництво,сферу послугвиробництводуховних цінностей, діяльність соціальних інститутів та ін.Суспільне виробництво з самого початку має соціальнийхарактер, формується зусиллями всіх людей у конкретно-історичнихумовахіздійснюється за законами людського єднання, тобто зазаконами соціуму.Осмислення суспільства як системи зв'язане з аналізом її цементуючогоядраспособу виробництва(спосіб створення і відтворення суспільноїлюдиниілюдськогосуспільства). матеріальне виробництво-системотворчийкомпонент соціуму,що інтегрує всі йогокомпонентив цілісність.Суспільство не може існувати без виробництваматеріальних благ,засобівіснування людей що здійснюється певним способом.Спосіб матеріального виробництва виражаєсуть суспільного виробництваійого роль у розвитку суспільства. Здійснюючипроцесвиробництва,люди змінюють навколишню природу і разом з тим змінюють своювласнуприроду,формуються як соціальні істоти.Виробляючипевним способомматеріальні блага,люди виробляють відповідний укладсвого життя, оскільки спосіб виробництва є певнийвид життєдіяльності індивідів,їхпевнийспосібжиття.Виробленийу соціуміспосібвиробництва забезпечує не лише соціальніумови життєдіяльностісуспільства, але й соціальний спосіб життя й діяльності конкретногоіндивіда. Кожний індивід засвоює соціальний досвід, мову, культуру і відповідно з ними здійснює працю. Осьчому,навітьпрацюючи наодинці, індивід діє як істота суспільна. 41. Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства. Поряд iзприроднимсередовищєм значноюмiроюприроднимфактором розвитку суспiльстваєнародонаселения, постiйне вiдтворення людей.Цюсторону природи людини вивчає наукадемографiя.Вона дослiджyєдинамiку чисельностiнаселения, мiграцiю, сiм'ю, її склад iрозвиток,народжуванiсть,cмертність,зайнятiсть, пропорцiїскладу населеннязавiковими, статевимитаiншими ознаками,вступ до шлюбу i розлучения тощо.Об'єкт дослiдження демографії - демографiчна система, до складу якої входять люди iдемографiчнiвiдносини.Демографічна системапо-перше,внутрiшньо спрямованана самозбереження,самовiдтворения, i, по-друге, це - цiлicнiсть,динамiчна система, яка змiнюється з icторичнимрозвитком суспiльства.Найважливiший показник стану народонаселення народжуванiсть.Дослiдникамисуспiльства,економicтами,соцiологами, полiтикамичасто використовується поняття демографiчна сuтуацiя. Це насамперед стан таких демографiчних процесiв, якнароджуванicтьicмертність,вступдошлюбуiрозлучення (шлюбнicть),складi розмiщення населения на певнiй територiї у вiдповiдний перiод часу тощо.Демографiчна полiтика-система спецiальнихзаходiв, спрямованихнадосягненняу майбутньому бажаного для суспiльства типу аборiвнявiдтворення населения.Важливою характеристикоюдемографічної системи є якiсний станнаселення.Насамперед, це стан здоров'я, oсвітa, квалiфiкацiянаселення тощо. 42. Поняття соціально-історичної практики. 43. Соціальне прогнозування: види, типи, методи. Соціальне прогнозування — це дослідження соціальної системи на більш глибокому рівні, який дає можливість передбачати, прогнозувати майбутнє, яке одночасно виступає як синтез різнобічних знань про суспільство. Виділяють кілька етапів соціального прогнозування: аналітичний, дослідний, програмний, організаційний. Аналітичний етап має визначити стан і тенденції розвитку об’єкта прогнозування і відповісти на запитання: яким є бажаний рівень задоволення конкретних суспільних потреб, досягнення яких пов’язано з розвитком об’єкта прогнозування; які результати майбутнього розвитку і в яких галузях, сферах є бажаними і необхідними для досягнення бажаного рівня. Дослідний етап відповідає на такі запитання: які можливі результати майбутнього розвитку в зазначених сферах досліджуваного об’єкта; які проблеми виникають через невідповідність необхідних і можливих результатів майбутнього розвитку; дає змогу чітко сформулювати проблему, яка виникає в результаті дослідження і яка підлягає вирішенню. Програмний етап зумовлює отримання відповідей на запитання: якими є можливі шляхи (варіанти) досягнення бажаних і небажаних результатів; який проміжок часу займе реалізація кожного з можливих результатів; який ступінь впевненості в реалізації кожного із можливих варіантів (шляхів) вирішення. Організаційний етап — це кадрові, матеріально-технічній фінансові ресурси, необхідні для реалізації кожного з можливих варіантів; комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують отримання певних результатів у досягненні того чи іншого варіанта; визначення найбільш раціональних з них. Система методів і способів прогнозування називається методикою прогнозування, яка охоплює такі етапи: 1) передпрогнозна орієнтація: визначення об’єкта дослідження (охорона здоров’я, студенти, пенсіонери та ін.), предмета дослідження (наприклад, рівень економічної захищеності студентів), проблем, цілей, завдань, часу проведення; висунення робочих гіпотез, вибір методів; визначення структури та організації дослідження; 2) прогнозний фон — збір даних, які впливають на розвиток об’єкта: рішення, нові документи, безпосередні події, при цьому враховуються процеси у суміжних сферах; 3) пошукова модель — узагальнене бачення об’єкта в системі основних показників, параметрів, які відображають його характер і структуру; 4) пошуковий прогноз — проекція первинної моделі у майбутнє відповідно до тенденції, яка спостерігається з урахуванням факторів прогнозного фону з метою виявлення проблем, які підлягають вирішенню; 5) нормативний прогноз — проекція первинної моделі в майбутнє відповідно до заданих цілей і норм за визначеними критеріями; 6) оцінювання ступеня достовірності та уточнення прогностичних моделей за допомогою системи експертного опитування; 7) вироблення рекомендацій для підготовки оптимальних рішень на основі зіставлення прогностичних моделей. Нині налічується понад 200 методів прогнозування. Серед них найбільш поширеними є методи екстраполяції та експертизи, в основі яких стоять часові й параметричні ряди ретроспективного розвитку об’єкта прогнозування. Інші методи базуються на використанні обчислювальної техніки, розробці спеціальних алгоритмів і програм, які потребують значних затрат ресурсів і більш високої кваліфікації розробників прогнозів: багаторівнева морфологія, багаторівнева експертиза, матричні методи. Асоціативні методи — процедури прогнозування на базі побудови специфічних аналогових моделей реальних об’єктів і процесів. Ігри — метод, який використовується в безпосередніх перед-планових дослідженнях, а також для верифікації прогнозів. Імітування — побудова математичної моделі з метою навчання і верифікації рішень як результатів прогнозного дослідження. Індивідуальне передбачення експерта — оцінювання провідного спеціаліста-лідера, експерта в певній сфері аналізу, дослідження. Інтуїтивні методи (передбачення) — найбільш широко використовуються в системі управління, а також при прогнозуванні різних соціальних явищ, базуються на широкому залученні найбільш компетентних експертів і постійному підвищенні їх кваліфікації відповідальності за експертизу. Історична аналогія — перенесення у часі чи з інших галузей знань виявлених закономірностей, тенденцій розвитку схожих подій. Каузальне моделювання — встановлення причинно-наслідкових зв’язків відомих фактів. Класифікаційні ознаки методів прогнозування — специфічні відмінності за ступенем форматизації, за принципом дії і за способом отримання інформації. Класифікація методів — вибір методів, адекватних завданням, які вирішуються. Метод Дельфі зумовлює кілька етапів автономного опитування експертів, які об’єднані в групи. Є кілька спеціальних методик обробки і відбору результатів експертних опитувань. Методи випереджальної інформації — групи методів, заснованих на властивостях науково-технічної інформації випереджати практичне втілення досягнень науки. Мозкова атака — колективне оцінювання, регламентоване особливими правилами, які засновані на стимулюванні творчої діяльності експертів шляхом спільного обговорення проблеми. Статистичне моделювання — розробка та аналіз моделей, які створюються на базі статистичного матеріалу минулого і сучасності. Сценарій — розробка та опис передбачуваного курсу подій в досліджуваній сфері (середовищі, системі) та її оточенні, починаючи з конкретного вихідного етапу і закінчуючи часом випередження прогнозу. Евристичні методи — ґрунтуються на аналізі історичних і системних детермінуючих зв’язків. Механізм передбачення базується на екстраполяційних, сценарних, імовірних прогнозах, статистичному моделюванні. Серед видів і технологій соціального прогнозування виділяють: прогнозування рівня життя і зайнятості населення, пенсійного забезпечення, економічної безпеки (бідність, безробіття), прогнозування екологічних процесів та ін. Прогнозування як технологія соціальної роботи — дослідження соціальної системи з метою передбачення ефективності форм, методів, підходів, проектування і програмування соціальної роботи з окремим клієнтом на рівні індивідуальної роботи, групою, спільнотою, громадою на мезорівні, діяльності соціальних служб, організацій та установ на макрорівні соціальної роботи. Вибір методів прогнозування залежить від змісту соціальної роботи, певного її напрямку, категорій клієнтів тощо. 44. Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу. 45. Проблема історичного прогресу. ускладнення, яке нерозривно пов’язане з удосконаленням, неминуче ставить межу істотному прогресові в тій галузі людського знання, та й людської діяльності загалом, на якій протягом тривалого часу зосереджувалися увага й зусилля у певному напрямку. Тому, аби поступальний рух життєдіяльності всього людства не припинився взагалі, необхідно, вважав Данилевський, дійшовши в певному напрямку до певного ступеня досконалості, розпочати цей поступальний рух з нової вихідної точки й іти іншим шляхом. Тобто цей поступальний рух мають здійснювати вже нові народи, з іншими психічними особливостями, іншим складом розуму, почуттів і волі, котрими й можуть відзначатися тільки народи іншого культурно-історичного типу. Як підсумовує мислитель, прогрес “полягає не в тому, щоб іти все в одному напрямку (в такому разі він швидко б припинився), а в тому, щоб виходити все поле, що становить поприще історичної діяльності людства, в усіх напрямках. Тому жодна цивілізація не може гордитися тим, щоб вона представляла вищу точку розвитку порівняно з її попередницями чи сучасницями, в усіх напрямках розвитку”50 Така інтерпретація особливостей розвитку різних історичних культур та й поступального руху загалом зумовлена, з одного боку, тлумаченням Данилевським змісту й форм історичної творчої діяльності, з іншого ж — сама теж зумовлює, в свою чергу, це тлумачення. 46. Формаційна теорія суспільного розвитку К. Маркса. Для iсторико-фiлософського вивченняпроцесу розвитку суспiльства К. Марксом була введена така важлива категорiя, як сусniльноекономiчнаформацiя(СЕФ).Вона виражае типсуспiльствa,щохарактеризуєтьсясвоїмспособомвиробництваi вiдповiднимийомувиробничими iдносинами. Суспiльству вiдомi такі типи формацiй: первiсний i рабовласницький лад, феодалiзм,капіталізм, комунiзм (перша стадiя - соцiалiзм),постiндустрiальнiкраїниiпосткомунiстичний лад (головнимчином длякраїнСНД). Основними структурними елементами СЕФ є базис(сукупнiсть ycix виробничих вiдносин, що складаютьсявсуспiльствi)танадбудова(вiдображення базисних вiдносин в iдеалiзованiйформi),атакож надбазовi та надбудовнi елементи-нацiя, мова,культура,побут, сiм'я та iн. Мiж базисом танадбудовоюіснує дiалектичний зв'язок, в якомупровiдне мiсцепосiдає базис. Для правильногорозумiння життєдiяльностi суспiльствавелике значення має його соцiальна структура. Це сукупнiсть соцiальних спiльностей,класiв, нацiй, соцiальнихгруп, прошаркiв тощо. Кожна з цих спiльностей має свої об'єктивнi й суб'єктивнi чинники утворення та функціонування. 47. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства. Кожна цивілізація, надумку Тойнбі, проходить на своєму життєвому шляху наступністадії:Стадія зародження-генезис.За стадією генезису має місце стадія зростання, на якійцивілізаціярозвиваєтьсяв повноцінну соціальну структуру.Підчасзростанняцивілізацію постійнопідстерігає небезпекапереходув стадію надламу, що, як правило,(алене обов'язково)змінюється стадієюрозпаду.Наступною важливою проблемою, котрупрагнепроаналізувати А.Тойнбіу межах своєї цивілізаційної концепціїє проблемапошуку рушійної сили в розвитку цивілізацій.Упошуках своєрідногопершопринципуцивілізаційного розвиткуТойнбі приходитьдо концепції Виклику-і-Відповіді.Дякі звикликівможуть отримуватигідні відповіді, у той час як інші можуть залишитися і безвідповіді.СистемаТойнбіхарактеризується якантропоцентрична в томусенсі,щоуній суспільствумісце “простору дії”, але не носія творчої сили. Тойнбі стверджує про існуваннятакогомеханізму взаємодії між творчою та інертною частинами суспільства як “мимесис” - соціальне наслідування. Мимесис з'являється в людини задовго довступу суспільствауфазурозвитку.дляуспішноївідповідіавиклик необхіднанаявністьу суспільствінаступних факторів:у суспільстві повиннібути наявні люди, здатні зрозуміти виклик і дати на нього відповідь;більшістьповинна бути готовою до прийняття даної відповіді. 48. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві. Реальні факти, події, властивості не тільки пізнаються нами, але й оцінюються, викликаючи почуття участі, захоплення, любові чи, навпаки, презирства або ненависті. Ці різноманітні задоволення й складають те, що ми називаємо смаком, – як хороше, приємне, прекрасне, ніжне, благородне, величне, священне тощо.Ні в кого, мабуть, немає сумніву, що та чи інша річ має у наших очах певну цінність завдяки не лише своїй об’єктивній властивості, але й нашому ставленню до неї, яке поєднує у собі і сприйняття цих властивостей, і особливості наших смаків. Народна мудрість зафіксувала, наприклад, таку думку: «він милий не тому, що гарний, а гарний, тому що милий». Ось чому поширене твердження, що про смаки не сперечаються, є невірним, тому що про них люди сперечаються все життя, відстоюючи своє право на об’єктивність та пріоритет своїх смаків.Отже, наше ставлення до світу завжди має оціночний характер. І ця оцінка може бути об’єктивною чи суб‘єктивною, вірною чи невірною, неправдивою. У нашому світогляді наукове пізнання світу і ціннісне ставлення до нього знаходяться у нерозривній єдності.Отже, існування цінностей невіддільне від оцінки, завдяки якій людина актуалізує одні цінності, відкидає інші, встановлює їх ієрархію. Оцінка, таким чином, є визначенням суб’єктом соціальної значущості речей чи явищ для його життя і діяльності. Вона орієнтує людину у світі явищ, спрямовує її діяльність. Оцінка універсальна: вона робить вплив на всі види життєдіяльності людини, реалізується на чуттєвому і раціональному етапах, у формі емоцій і почуттів, уявлень, сприйняття, суджень, потягів, бажань, прагнень, переваг. 49. Ціннісні орієнтації особистості. Особливо уразливою сьогодні є людина, що дорослішає. Підліток, у якого тільки кристалізується образ світу, дуже чуттєвий до криз соціального устрою та дифузії, що супроводжує його, і розмивання цінностей. Суспільство, надаючи широкий спектр цінностей, не має загальнозначущої системи координат їхньої оцінки і відбору. Дефіцит чи невизначеність цих ідеальних і здійсненних прототипів, невизначеність духовної опори є джерелом кризи особистої ідентичності. Молодь стикається, з одного боку, з потенційною багатоваріантністю шляхів самовизначення, але, з іншого, із внутрішньою неготовністю прийняти цю “вільну самітність” (Е.Фромм), зробити осмислений і самостійний вибір.Іншими словами, має місце протиріччя між постійно зростаючим рівнем вимог до самовизначення особистості з боку соціуму і фактичною інфантильністю установки молоді на відповідність цим вимогамУ структурі ідентичності особистості ціннісно-смисловий вибір найбільше значення має для саморегуляції та самовизначення, тобто для процесів і результатів усвідомленої й автономної системи виборів у значущих сферах життя особистості. Він містить у собі: побудову духовно-ціннісних основ, орієнтирів життя; вибір цілей і засобів самореалізації, індивідуальних способів активності; осмислення майбутнього. Таким чином, ціннісні орієнтації представляють внутрішній світ особистості, будучи виразниками стабільного, абсолютного, незмінного. Розвиток суспільства сприяє розвитку світу цінностей, ускладненню ціннісних зв’язків. У будь-якому суспільстві ціннісні орієнтації особистості є об’єктом виховання і цілеспрямованого впливу. Тому відновлення основних соціальних і моральних цінностей дозволить виконувати терапевтичну функцію і створити стійкі підстави для успішних ідентифікаційних практик. |
| 1-Зародження філософської думки у Стародавній Індії. 2 |
1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст до н е в Стародавній Індії,... |
| КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ Філософія стародавньої Індії. Ортодоксальні (санкхья, йога, вайшешика, ньяя, міманса, веданта) й неортодоксальні (локаята-чарвака,... |
ФІЛОСОФІЯ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ Філософія стародавньої Індії. Ортодоксальні (санкхья, йога, вайшешика, ньяя, міманса, веданта) й неортодоксальні (локаята-чарвака,... |
| ДУХОВНО-ЦІННІСНИЙ АСПЕКТ Філософська творчість Г. Сковороди як передумова становлення класичної філософської думки в Україні |
“ДЕРЖАВА І ПРАВО СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ” Деяка роль належить народним зборам які поступово трансформуються у збори знаті. Органи племенної організації перетворюються в державні... |
| Творчiсть видатного українського мислителя ХIХ ст. Памфiла Юркевича... Філософія П. Юркевича багатогранна й не підпадає під якесь одне усталене визначення. У ній простежуються глибокі й оригінальні думки... |
Своєрідність давньоіндійської філософії. Буддизм Філософська думка... Всі вони в своєму становленні відштовхувалися від ведичної традиції індійської культури. Ведична література містила в собі стародавні... |
| Тема Вступ. Предмет і метод історії економіки та економічної думки... Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в... |
VІ Міжнародні філософсько-економічні читання Координація досліджень провідних представників вітчизняної філософської думки та економічної науки у галузі проблем, що перебувають... |