Феофан Прокопович. У пошуках істини


Скачати 202.15 Kb.
НазваФеофан Прокопович. У пошуках істини
Дата19.03.2013
Розмір202.15 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Філософія > Документи
Хто хоче обмежитись сучасним, без знання минулого, той ніколи сучасного не зрозуміє

Г. Лейбніц

Тема. Феофан Прокопович. У пошуках істини

Мета. Сприяти розвитку світогляду учнів, розвивати духовні цінності та щиру повагу до видатних вчених минулого.

Оформлення. Святково прикрашений зал, портрет Феофана Прокоповича, плакати з висловлюваннями про вченого та самого вченого, проектор.
Хід заходу

Ведучий. Доброго дня шановні гості! Сьогодні ми трішки познайомимося з людиною, яка внесла неоціненний вклад у розвиток історії, філософії, літератури, математики та інших наук.

Ведуча. Ми пропонуємо до вашої уваги деякі цікаві історичні факти із життя Феофана Прокоповича - одного із видатних мислителів кінця XVII - початку XVIII ст., професора та ректора Києво-Могилянської академії, державного та церковного діяча.

Ведучий. Політик та історик, філософ і математик, поет і драматург, публіцист, він залишив по собі значну кількість творів.

Ведуча.  Писав латинською, українською, російською та польською мовами; перекладав книги і коментував їх. Чимало його праць було видано як у нашій країні, так і за кордоном, зокрема англійською, німецькою французькою, шведською мовами.
Ведучий.  Феофан Прокопович був найосвіченішою людиною свого часу, реформатором книжного вірша, в його бібліотеці налічувалось близько 30 тис. книг різними мовами.
Слайд 1. Київ. Подол.


Учень1
.Феофан Прокопович народився 1677 р. у родині крамаря Церейського на у Києві на Подолі. На хрещенні був названий іменем Єлисея, бо народився 17 червня, на свято цього пророка. Його хрещеним батьком був Прокопович, по смерті якого він ріс у вельми суворій дисципліні мачухи.

Рано осиротів і був взятий на виховання до дядька по матері, який на той час мав посаду намісника Києво-Братського монастиря та виборного ректора Києво-Могилянської колегії. У віці 7 років Прокопович був відданний до початкової школи при Братському монастирі на три роки.
Слайд 2. Києво-Братський монастир
Учень 2. Дитина комплекції міцної, з очима зеленими, холерик темпераменту сангвінічного. Хлопець був вишколений щодо нижчих наук і вихований належно. Порівняно з іншими старанний, кмітливий та обдарований доброю пам’яттю, мав приємну і витончену вдачу, досяг великих успіхів, легко перегнав товаришів та ровесників; завдяки голосові дзвінкому у хорі був солістом , ніколи не захоплювався шкідливими забавами та іншими пустощами.
Слайд 3. Києво-Могилянська колегія (академія)
Учень 3. Восени 1687 року Прокопович вступив до Києво-Могилянської колегії.

Юнак приділяв найбільшу увагу вивченню філософії та теології, через що потім від вивчення та викладання інших предметів цілком відвик.

Він жадібно засвоював все те нове в науках, що було викликане змінами в суспільно-політичному житті країни.

Учень 4. Звернувши увагу на непересічні здібності студента, дальшим поповненням наукових знань Єлисея керували проректор Академії В.Ясинський і професор філософії Г.Одорський. На формування світогляду майбутнього мислителя вирішально вплинули філософські ідеї Й.Кононовича-Горбацького, І.Гізеля, Й.Кроковського, І.Поповського, П.Калачинського, засновника Академії Петра Могили та інших викладачів філософії в цьому закладі.

Слайд 4. Львів


 Учень 5.   Прагнучи поглибити свої знання, зокрема гуманітарних, "світських" наук, Єлисей у 17 років вирушив у традиційну для того часу освітню мандрівку. Прибувши до Львова, щоб мати можливість продовжувати свої студії в Римі, він став греко-католиком, прийнявши при цьому ім'я Самійла. Протягом двох років читав студентам лекції з поетики й риторики.
Слайд 5. Колегія св. Афанасія у Римі
Учень 6. З кращими випускниками, отримавши заздалегідь від місцевого митрополита рекомендаційні листи, Самійло вирушив до Рима, де навчався три роки в колегії св. Афанасія, яку папа Григорій XIII для греків, українців та інших слов’ян обряду грецького заснував і яка чималими коштами була забезпечена. Тут грецькою та слов’янською мовами щоденно відбувалась літургія. Стосовно харчів та іншого для життя вихованців необхідного, то їх коштом папи утримували.

Учень 7. Щодо наук, то їх під наглядом превелебних отців єзуїтів ректори й корифеї безкоштовно навчали. А звідти по кількох роках їх посилали до різних сект або церков, щоб вони могли усюди, куди б не потрапили, унію грецької та латинської церков підтримувати, що вони, присягаючи, робити обіцяли.

Учень 8. Тут, як і в Україні, Самійло вивчав найкращі досягнення філософів античності, доби Відродження, а також Нового часу, виказав великі здібності.
Ведучий. Про його успіхи свідчить запис у документах колегії: «Студент-філософ великих здібностей та найвищого успіху».
Слайд 6. Ватиканська бібліотека.

Портрети: Томмазо Кампанелли, Галілео Галілея, Джордано Бруно, Миколая Коперника
Ведуча.У Римі Єлисей користувався ватиканською бібліотекою, крім богословських наук вивчав твори древніх латинських та грецьких філософів, істориків, пам’ятки старого й нового Рима, засади католицької віри та організації папської церкви, знайомився з творами Томмазо Кампанелли, Галілео Галілея, Джордано Бруно, Миколая Коперника.
Слайд 7. Визначні пам’ятки Риму
Ведучий. Тут наш Феофан звернув особливу увагу на вивчення риторики, поезії, філософії, римських старожитностей церковних. Вдень і вночі книжки перечитував, часто навіть від їжі відмовлявся. Тим часом він з гідами Рим, античний і модерний, пам’ятки, святі й не святі, часу нового й старого, оглянув, форму релігії Понтифікату в справах церковних, цивільних та військових простежив.
Слайд 8. Франція, Швейцарія, Німеччина
Учень 1. 28 жовтня 1701 року залишає Рим, не закінчивши повного курсу академії. Пішки проходить Францію, Швейцарію, Німеччину, деякий час студіює в місті Галле, де знайомиться з ідеями реформаторства.
Слайд 9. Почаївський монастир
Учень 2. 1704 року повертається в Україну, спершу в Почаївський монастир, потім у Київ, зрікається католицької віри, проходить епітимію і постригається у православні ченці, прийнявши ім’я Феофана в пам’ять про свого дядька.
Слайд 10. Києво-Могилянська академія
Учень 3. З 1705 р. він - професор піїтики Києво-Могилянської академії.

В 1705 році Феофан Прокопович написав першу історичну драму - трагікомедію „ Володимир” .

Учень 4. Головною темою цього твору є хрещення Русі князем Володимиром і боротьба з невігласами, жерцями, неуцтвом, реакційним духовенством.
Учень 5. П'єса пройнята мотивом боротьби неуцтва та просвіти. Використовуючи релігійно-історичний сюжет, Прокопович наголошує на прогресивних ідеях, яку несла освіта. У п'єсі - спроба показати психологічний конфлікт у свідомості Володимира, його вагання й утвердження нової віри.

Учень 6. В особі Володимира - окремі риси діяльності Петра І, його реформ. П'єса служила пропаганді реформ Петра І. Вона сповнена ідей суспільно-політичного протиборства часів Ф. Прокоповича.
Слайд 11. Петро І.
Учень 7. Ф. Прокопович - письменник та просвітитель кінця XVII - початку XVIII століття, один із яскравих представників стилю бароко в українській та світовій літературі. (Бароко - стиль у мистецтві й літературі ряду країн XVI-XVIII століть, який характеризується урочистістю, пишністю, складністю, підвищеною мальовничістю. Українське барокко тісно пов'язане з козацтвом, із життям верхівки тогочасного суспільства.
Ведуча. Уривок з твору „Володимир”.
Ведучий. З 1706 р. Феофан Прокопович викладає риторику, упродовж 1707-1709 рр. викладає філософію. Його улюблений предмет - математика.

Ведучий. Викладаючи філософію,Феофан Прокопович пообіцяв у передмові подати принаймні чотири її розділи: діалектику, фізику, етику та метафізику, бо математичні науки такі численні й трудомісткі, що вимагають для себе окремого місця.

Ведуча. Однак, частково за своїм власним наміром, частково йдучи назустріч бажанням інших, він вирішив у ті самі два роки, визначені для викладання філософії, присвятити вільні якісь години і час, що залишається від інших дисциплін, роз’ясненню деяких найважливіших розділів математики.

Учень1. Справді, саме Феофан Прокопович включив у 1707-1709 роках до свого циклу з філософії лекції з математики.
Слайд 12. Портрети істориків математики О. Бородіна, А. Бугая.
Учень 2. Це до речі, як засвідчують історики математики О.Бородін та А. Бугай, був перший вітчизняний курс з цієї дисципліни, побудований на науковій основі.
Слайд 13. Рукописи „ Арифметика” і „ Геометрія”
Учень 3. В арифметичній частині курсу систематично викладалися :

- відомості про цілі й дробові числа,

- вчення про пропорції та пропорційність,

- правила розв’язування арифметичних задач,

- добування квадратного та кубічного коренів,

- про арифметичні, геометричні та гармонійні прогресії.

Учень 4. А у геометричній частині лекцій з математики викладено :

- планіметрію за давньогрецьким ученим Евклідом з деякими доповненнями,

- питання практичної геометрії,

- дано опис геометричних інструментів,

- правила вимірювань.

Учень 5. Праця Феофана Прокоповича „Арифметика і геометрія” - два перші й найбільш плодовиті початки математичних наук, у Києво – Могилянській академії збереглися у двох примірниках латинською мовою.
Слайд 14. Бібліотека імені В.І. Вернадського
Ведучий. З цією працею можна ознайомитися в інституті рукописів центральної наукової бібліотеки імені В.І. Вернадського Національної Академії Наук України.

Ведуча. Пропонуємо вашій увазі декілька загадок Феофана Прокоповича.
Слайд 15. Задача - загадка 1.

Десь у Емонській долині гончак на імення Ліциска

Зайця помітив і гнав – швидко той мчав ланами.

Аж на п'ятнадцять стрибків випереджував заєць собаку.

Але собака й на мить бігу свого не спиняв.

Поки в чотири стрибки скочив той заєць на гору,

Пес – переслідувач теж біг все швидше і швидше.

По два стрибки він встигав там робити, де зайцеві тричі

Треба стрибати було ( зайця ж хотів - бо спіймать).

Ось і скажи ти мені, скільки має гончак той стрибати,

Щоб, наздогнавши, він міг бажану здобич схопить.
Розв’язання.

Коли заєць робить 3 стрибки, собака робить 2. Отже, скільки зробить стрибків собака за той час, за який заєць зробив 15?

3 - 15

2 - х

Ти побачиш, що собака зробив 10 стрибків, щоб наздогнати зайця.
Слайд 16. Портрет Евкліда
Ведучий. Друга загадка, яку наводить Ф. Прокопович в рукописі „ Арифметика „ – це відома задача–загадка Евкліда. Віршований переклад латинською мовою належить Гуго Гроцієві. У Ф. Прокоповича „зерно”, що його несли ослиця і мул замінено „вином”.
Слайд 17. Задача - Загадка 2.
Два бурдюки з вином раб навантажував. Перший з них

Він прив’язав до ослиці, а другий повісив на мула

Мул же, коли озирнувсь, то помітив, що стомлена мати

Ледве вантаж той тягла, йдучи повільно.

„Матінко рідна моя, - спитав він, - чому від натуги ти стогнеш?

Можеш мені передать одну міру – тобі буде легше,

Я ж бо тобі потягну бурдюк, важкий твого у двічі.

Ну, а якщо би я зміг одну міру тобі передати,

Навпіл якраз би тоді ми вантаж розділили.

Отже, тепер поміркуй, математику, друже наш вчений,

й, підрахувавши, скажи, що то були за міри.
Розв’язання.

Тут доречно буде застосувати правило «хибного припущення». Уяви собі, що мул має 5 мір вина, — отже, ослиця має 4, бо, якщо відняти 1 від 4 і додати до 5, то залишиться 3, а тут буде 6, тобто вдвічі більше, ніж там залишилося. Проте, коли від 5 відняти 1 і додати до 4, то обидва числа не будуть однаковими, бо тут буде 5, а там 4, тобто на 1 менше, ніж 5. Значить, це було неправильне припущення. Тоді запиши собі 5 — перше гіпотетичне невірне число і 1, яка є нестачею до шуканої рівності.

Після цього зроби друге припущення: признач мулеві нести будь-яке інше число мір, наприклад 9. Отже, ослиця матиме 6, бо, якщо 1 відняти від 6 і додати до 9 — буде 10, а залишиться 5, що складає половину 10. Проте, якщо 1 відняти від 9 і додати до 6, знов два числа не будуть рівними, бо тут буде 7, а там 8, тобто на 1 більше, ніж треба для їх рівності. І це припущення теж було «хибним».

Після цього запиши тут також число 9 і надлишок 1 і виконуй дію за вказаним вище способом, а саме: додай 9 до 5, — одержиш 14, додай також 1 і 1 — буде 2, розділи 14 на 2, — вийде частка 7. Отже, 7 мір несе мул, а звідси можна зробити висновок, що ослиця несе 5, бо, якщо від 5 відняти 1 і додати її до 7, — буде 8, а там 4, тобто половина 8. І знову-таки, якщо 1, яку ми відняли від 7, додати до 5, то обидва числа будуть однакові .
Ведучий. Спеціальна геометрія, яку іноді називають практичною геометрією, а іноді геодезією, є однією з найшляхетніших, корисних і цікавих галузей математики. Адже вона займається не лише вимірюванням землі, від чого колись і отримала свою назву, але вимірює все, що підлягає вимірюванню, де б воно не знаходилося — чи на небі, чи на землі, — із застосуванням спеціальних способів, які полегшують цю роботу.

Ведуча. Вона відрізняється від загальної геометрії хіба лише своїм практичним спрямуванням.
Слайд 18. Поділ геометрії.
Ведучий. Спеціальна геометрія ставить перед собою три задачі відповідно до трьох видів геометричних величин:

1) вимірювання ліній;

2) вимірювання площин;

3) вимірювання тіл.

Ведуча. Враховуючи ці три задачі, спеціальну геометрію прийнято іноді розподіляти на етіметрію, або вимірювання ліній,

епіпедометрію (вимірювання площин)

стереометрію (вимірювання просторових тіл) 1.

Учень 6. Будь-яке вимірювання потрібно виконувати, починаючи від найменших мір, а саме: більші величини ми вимірюємо за допомогою менших і будь-яку кількість за допомогою одиниці. Найменшою одиницею міри у математиків є гран, найближчою більшою від нього одиницею — перст, після нього — пальм, потім — фут, лікоть, сажень, стадій, італійська, або римська миля, а після неї ще якась інша міра.

Учень 7. Гран — це товщина зернятка ячменю, перст — товщина пальця, й складається він з 4-ох гранів, тобто дорівнює 4-ом складеним разом зерняткам ячменю; пальм містить у собі 4 персти, фут — 4 пальми, лікоть — 1 1/2 фути, сажень — 5 футів, стадій — 125 саженів, римська миля — 8 саженів, або 1000 кроків. Наша руська миля містить 5 римських миль, тобто 5 тис. кроків, або 40 стадіїв.

Учень 8. Знаючи ці співвідношення, можна визначити будь-яку міру, яку ти лише забажаєш, тільки треба для цього написати цифри менших і менших мір, як ми про це скажемо далі. Щоб добре запам’ятати ці міри, ти маєш вивчити такі віршики:

Слайд 19.
Перст ти одержиш один, як грани чотири з’єднаєш.

В пальмі чотири персти, і в футі стільки же пальмів.

Лікоть містить півтора фути, а сажень п’ять футів.

Саженів сто двадцять п’ять складеш — і матимеш стадій.

Вісім якщо ти візьмеш стадіїв, — милю одержиш

Римську, а наша п’яти римським дорівнює милям.
Учень 9. Треба тільки попередити, що ці міри неоднакові у різних народів, бо одні мають менший фут, пальм, сажень, а інші — більший. Що є причиною цієї нерівності: чи неоднакові розміри зерен ячменю, чи щось інше, — цього Феофан Прокопович ще не знав. І через це для точності у співставленні мір різних народів треба починати від спільної для всіх міри — ліктя, а від нього доходити до грана.

Учень 10. Всі ці міри називають простими тому, що, беручи вказані міри в їх простому вигляді, не складаючи й не перемнсжаючи, ми вимірюємо ними прямі лінії. Площини ми вимірюємо тими самими мірами, але квадратними, а тіла — тими самими мірами, але кубічними, тобто піднесеними до куба.

Ведучий. Феофан Прокопович зміг засвоїти математичні розділи шляхом самостійного вивчення і читання, не чувши живого слова викладачів. Арифметика і геометрія - найширші основи всієї математичної науки: адже від них починаються найскладніші астрономічні розрахунки.

Ведуча. У Києві Ф.Прокопович активно включився в громадське й наукове життя країни. Майже в усіх творах, написаних у Києві, він виступає проти авторитаризму, догматизму, фанатизму, закликає людей керуватись розумом, здоровим глуздом.
Ведучий. Погляди Ф.Прокоповича на людину, мораль, мистецтво, державу і церкву безпосередньо пов'язані з його суспільною діяльністю й спрямовані на обґрунтування реформ Петра І.
Слайд 20. Софіївський собор.
Ведуча. В 1706 р. Феофан виголосив привітальну промову Петру І, який проїздив через Київ. А коли той повертався після Полтавської битви знову через Київ, то в Софійському соборі Прокопович виголошує „ Панегірикос” – похвальну промову на честь Полтавської битви.

Ведучий. Саме тоді Петро І побачив у Феофані близьку йому за характером і за спрямованістю думок людину, свого сподвижника. Петрові потрібний був гострий розум Феофана, його енциклопедична освіченість, талант спритного дипломата й тонкого політика. У 1711 р. він бере Прокоповича з собою в Пруський похід.

Ведуча. Про цей похiд Ф. Прокопович написав вiрша:

За могилою Рябою,
Над рiкою Прутовою,
Було вiйсько в страшнiм бою.
Слайд 21. Санкт – Петербург.


Учень 1. Цар запросив Прокоповича переїхати до Санкт-Петербурга, стати «членом його команди». Попри це, Феофан зволікав, не хотів розлучатися з Академією, її бібліотекою, її атмосферою творчого спілкування, диспутів; не хотів кидати свої наукові заняття. 1712 року він став ректором Києво- Могилянської академії, де викладав чимало предметів — від арифметики до теології. Улюбленицею Прокоповича, втім, завжди була філософія. Він був неперевершеним знавцем філософських учень Сократа, Платона, Арiстотеля, неоплатоників, а також західноєвропейських філософів і вчених, особливо Декарта, Спінози, Галілея, Кеплера. У результаті Прокопович сповідував чимало ідей, які не зовсім співпадали із вченням церкви, за що його звинувачували у протестантизмі.

Учень 2. 1716 року, не дочекавшись, Петро I категоричним наказом викликав Феофана до Санкт-Петербурга. Почався новий період у житті колишнього професора та ректора Києво-Могилянської академії — він став одним із найближчих радників царя з питань освіти й церкви. І не тільки радником — Прокопович власноручно розробляв проекти змін, які пропонував. Ще однією його функцією була апологія царя та теоретичне обґрунтування його реформ. Красномовний киянин робив це у своїх творах, проповідях, «похвальних словах», розвиваючи російський варіант ідеї «просвіченого абсолютизму».

Учень 3.

Похвала Дніпрові

Славен будь, отче великий, завжди повноводий, глибокий!

Ти багатіший за інші річки усі разом, а може,

І найславніший. Пружна течія береги роз’єднала

Так, що й стріла не спроможна здолати всю відстань між ними.

З морем самим позмагатися любиш, розлившись, неначе

Німфа Фетида, що прагне до батька подібною стати.

Часто лютує швидка течія, і тоді у нестямі

Навіть столітні дуби вириває укупі з корінням;

З шалом круті береги підриває і валить у воду;

Грізно шумить, як зустріне якусь на шляху перепону.

Угомониться тоді лиш, як зборе; і часто міняти

Річище любить, пісок полишивши усюди недбало.

Годі й казати про те, що він хвилями блиска, мов сріблом;

Зрошує спраглі вуста подорожніх, нектар мов солодкий;

Їжу тверду і сиру вельми швидко пом’якшує — навіть

На незначному вогні; ясно-жовтий пісок промениться

Так у глибокому руслі, що золотом щирим здається,

Всюди розсипаним. Хто б навтішатися досить спромігся

Любими серцю просторами цих берегів неозорих,

В сонячнім сяйві що мріють? Ген-ген аж до сходу Титана 2

Сонця ясного, на луках розлогих худоба пасеться;

Глянеш на захід — здіймаються гори усюди, порослі

Лісом густим, що бджолині рої незліченні годує.

Добре про річку Дніпро-Борисфен наші предки сказали,

Що молоком він і медом наповнений, а не водою.

Годі й казати про те, скільки сіл, скільки міст і містечок

По берегах мальовничих твоїх розрослося усюди!

Більше, ніж інші річки усі разом, дарунків природи

Ти перевозиш. О славо і гордосте наша одвіку!

Місто — держави могутньої мати й окраса вітчизни —

Має, тобі завдяки, вельми благ усіляких чимало!

Стіни широкі його омиваєш своєю водою

І звеселяєш околицю, що простяглась до схід сонця.

Ще ж до своїх берегів звідусіль ти збираєш товари:

Стоси каміння й колод, із яких можна зводити храми,

А, окрім того, вапно, для великих будов необхідне.

Слід пригадати також, що, в човни вояків посадивши,

Понтові, Чорному морю, погрози ти кидав, бувало,

Й страх наганяв там. Але батьківщину свою найчастіше

Краще за мури усякі борониш, і ворога злого,

Шлях заступивши, примушуєш геть відійти до кордонів.
Ведучий. У 1716 р. за викликом царя Феофан мусив вирушити до Петербурга.

Учень 4.   Теоретична і практична діяльність Прокоповича була спрямована на обгрунтування, підтримку, захист петровських реформ, що були зумовлені всім ходом суспільно-економічного розвитку країни. Проте для їх здійснення передусім потрібен був розвиток науки.

Учень 5.  Феофан Прокопович мав добрі стосунки з багатьма прогресивними російськими діячами культури, зокрема з Я.Брюсом, В.Татищевим, А.Кантеміром, Г.Бужинським. Їх об'єднувало однакове ставлення до науки, до реформ Петра І.

Учень 6.     Прокопович очолював філософсько-літературний гурток, який сам назвав "вченою дружиною". Гурток був водночас і політичним об'єднанням; через Татищева і Кантеміра він був пов'язаний з А.Волинським, П.Єропкіним та справив значний вплив не тільки на розвиток науки і літератури, а й мистецтва, зокрема живопису, архітектури, інших сфер духовної культури Росії тих часів.   

Учень 7.    Феофан став найближчим радником Петра І з питань освіти та релігії. Цар доручив йому скласти проект навчального закладу університетського типу для підготовки молоді в галузі науки.

Учень 8. Будучи проректором щойно створеної Академії наук, Прокопович чимало зробив для розвитку в ній математики і дослідного природознавства, оскільки, як ніхто інший серед тодішніх вітчизняних мислителів, добре усвідомлював хибність схоластичних методів. Про це свідчать такі факти. В описі математичних та фізичних приладів, які по смерті Прокоповича були передані Академії наук, згадується багато астрономічних приладів, зокрема армілярна сфера, що демонструвала рух планет за системою Коперніка, глобуси, навігаційні прилади, мікроскопи, яких на той час у Росії було ще дуже мало.
Слайд 22. Портрет М. Ломоносова


 Учень 9. Ф.Прокопович був покровителем багатьох академіків. Відомо, що він захистив М.В.Ломоносова, коли того збирались виключити із Слов'яно-греко-латинської академії за те, що назвався дворянином, хоч таким не був. Згодом Прокопович рекомендував його на викладацьку роботу до університету. Підтримуючи розвиток науки, мистецтв, ремесел, Прокопович вважав, що людина повинна бути корисною державі. Саме суспільна діяльність, чесне й сумлінне виконання службових обов'язків є, на його думку, основою чесноти. Мислитель був переконаний, що особиста заслуга перед державою, а не належність до старовинних дворянських родів, робить людину доброчесною, гідною поваги.      

Учень 10. Феофан Прокопович вводив гуманістичні й світські елементи в освіту. Про це яскраво свідчать принципи організованої ним школи для бідних і осиротілих дітей, яку він створив власним коштом й розмістив у своєму будинку. В ній виховувались близько 160 юнаків. Їх навчали не лише риторики, філософії, фізики, математики, а й музики, співу, живопису, ремеслам. Навчання поєднувалося з іграми та фізичними вправами. В цій школі викладали відомі вчені, зокрема Байєр і Федорович. З неї вийшли такі визначні діячі російської науки, як академіки С.Котельников та О.Протасов, які згодом стали помічниками М.В.Ломоносова в його науковій та педагогічній діяльності.


Доки славні запорожці били дубові палі у багнистий невський ґрунт для нової російської столиці, українська інтелектуальна еліта у тій-таки столиці ламала між собою гострі ідеологічні списи.

Учень 1. Основою освіти Прокопович вважав виховання, розпочате змалку. Саме від виховання залежить, на думку мислителя, добробут і моральний стан як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Так, у "Правді волі монаршої" на перше місце ставиться турбота батьків про своїх дітей. Прокопович вважав, що освіта повинна бути загальною для всіх, незалежно від матеріального становища чи статі. Він наполягав на тому, що жінки не менше, ніж чоловіки, здатні оволодівати вершинами наук й посідати найвищі державні посади.

Учень 2.   Віру в чудеса Прокопович пояснював тим, що, стикаючись з невідомим явищем природи, люди не можуть пояснити його. Проте ця віра в чудесне зникає, коли наука пояснює незрозумілі раніше явища. Але він стверджував, що все, що існує: люди, природа, Бог, підпорядковується законам, створеним самим Богом. Між одкровенням, законами природи і розумом людини не повинно бути суперечностей, бо вони гармонійно пристосовані одне до одного своїм Творцем.
Слайд 23. Псков.


Учень 3.
 Цілком закономірно, що реакційне духівництво виступало проти Прокоповича. Великий гнів викликало те, що, ставши єпископом Псковським 1718 р., Феофан невтомно боровся проти спроб партії "довгих борід" відновити старі, допетровські порядки, встановивши, зокрема й посаду патріарха.

Учень 4. Після смерті царя філософ зазнав переслідувань. Справа про звинувачення Прокоповича в єретизмі, в підриві церкви та її догматів, в посяганні на давньоруське благочестя слухалась у "Таємній канцелярії" в 1726-1727 рр. і в 1731-1732 рр. На нього писались пасквілі, підкидні листи, доноси.

Ведуча.  На всі ці звинувачення Феофан Прокопович відповідав ще більш страшним звинуваченням супротивників. Він не лише вдавався до інтриг, підступів, доносів, суду та іншої "зброї", яку вони вживали проти нього, а й умів набагато краще нею користуватись.

Ведучий.   Його становище поліпшилось, коли разом з А.Кантеміром та В.Татищевим очолив партію служилого дворянства та "середнього чину людей". Він подав Анні Іоанівні "прохання" про прийняття нею самодержавства.

Ведуча.  Завдяки своїм здібностям, гнучкому розуму та значним для того часу знанням голова "вченої дружини" не лише сам уцілів, а й зберіг своє становище під час постійних державних колотнеч, коли гинули Меншикови, Долгорукови, Голіцини, Остермани, зберіг справу Петра від знищення.

Ведучий. Активна громадська діяльність Прокоповича на російському ґрунті продовжувалася 9 років — до смерті Петра I. (Відома емоційна промова Феофана Прокоповича над труною царя у Петро-Павлівському соборі: «Що се? Росіяни, що ми бачимо, що ми робимо? Петра Великого ховаємо!») Після смерті вінценосного покровителя у вихорі владних змін вороги Феофана підняли голови, активізувалися. Він навіть збирався емігрувати до Швеції.

І тільки надзвичайна присутність духу і ясний розум, винахідливість, а також неабияка придворна спритність зберегли йому голову на плечах. Феофан Прокопович уцілів, хоча вже ніколи більше не користувався особливим впливом на російський трон. До Києва, однак, не повернувся.

І тут чужий,і там уже не рідний...
Ліна Костенко


Слайд 24. Новгород.
Ведуча.  Помер Феофан Прокопович 1736 року у Новгороді, де він посідав архієпископську кафедру. Його останніми словами були: «О, голово, голово, розуму впившись, куди ся прихилиш?»

Ведучий. Феофан Прокопович брав участь у складанні історичних монографій, в яких зробив значний крок вперед у дослідженні російської історії. Він не лише намагався підтверджувати свої думки фактами та історичними документами, а й вводив історію Росії в контекст світової історії, відображаючи зростання міжнародного престижу російської держави та самосвідомості російського народу. Вчений звернувся до методологічних проблем історії: з'ясував питання про її суть, основні напрями тощо. У свій лекційний курс він навіть увів спеціальний розділ "Про метод писання історії".

Ведуча. Історичні твори Прокоповича — найменш відома сторона його наукової діяльності, оскільки до цього часу вони не були знайдені.

Ведуча. 10 травня 1720 року у листі Феофан писав до Я. Маркевича.
Слайд 25. Портрет Я. Маркевича.
Маркевич (Маркович) Яків Андрійович (1696 — 1770 рр.) походив з козацької старшинської сім’ї. У 1740-х роках був генералом. Освіту здобув у Київській академії, де ректором на той час був Ф. Прокопович, з яким вони стали друзями, обмінювалися листами, книгами, повідомляли один одного про свої наукові праці.

Учень 5 в ролі Я. Маркевича читає уривок з листа
Бібліотека наша збагатилася над сподівання рясно. Крім інших, раніше куплених, я придбав минулого літа на 200 крб. більше 200 вельми гарних книг: більшу частину з Нарви й декілька з Ревеля; і вже майже 300 книг мав, коли почув, що в збройній палаті псковській зберігаються книги, забрані в Дорпатум . Я відразу ж попрохав імператора, щоб велів їх мені передати. І він велів. Передано було сюди й мені доставлено 2500 книг. Однак досі ще не переслані твори святих отців з Голландії, для купівлі яких, ще коли ти у нас гостював, дали ми купцеві 500 крб. Коли ті прибудуть, бібліотека налічуватиме понад 3000 книг. До огляду й користування нею, о, якби то ти забажав прийти!

Ведучий. Як свідчить радянський дослідник історії книги С. П. Луппов, бібліотека Прокоповича, що складалась майже з 4 тис. книжок, «була унікальним явищем як за кількістю книг, так І за своїм складом» …
Учень 1. Вельмишановний Феофан нічого такого, що, на його погляд, розвиткові найбільшої цієї єпархії послужити могло б, невипробуваним і неперевіреним не пропустив.

Учень 2. Кафедральний собор і будинки, що з залою архієпископською межували, він обновив, розширив і оздобив, копальні солі, залишені або шведами колись завалені, відбудував. Навіть для всього зайвого він застосування знайшов.

Учень 3. Нарешті, для селян та землеробів у справах землеробства, малярства, скотарства та сільської економії бажаним, корисним та обачним дорадником був, велику підтримку їм надавав, більшого врожаю добиватись навчаючи.

Ведучий. На закінчення ще раз нагадаємо загальновідоме і навіть банальне — народ, нездатний утворити власну державу, завжди приносить у жертву якомусь іноземному Молоху своїх найталановитіших дітей. Важко сказати, що тут є причиною, а що наслідком. Краще зробити все, аби сучасні та майбутні Прокоповичи не шукали собі достойного поля діяльності у Москві чи Нью-Йорку або десь у нетрях африканського континенту.

Ведуча. Беручи в цілому, особистість Феофана Прокоповича назавжди залишиться однією з центральних постатей історії ХУІІІ сторіччя.




зі змісту про довжину судять, а не з кількості написаного…

Феофан Прокопович

Схожі:

Феофан Прокопович (на честь дядька)
Карпенко-Карий (Карпенко – по-батькові, Карий – прізвище Шевченківського героя, І роль)
Феофан Прокопович (на честь дядька)
Карпенко-Карий (Карпенко – по-батькові, Карий – прізвище Шевченківського героя, І роль)
Н. Селегей, науковий керівник П. М. Маланчук
В юридичній літературі можна зустріти різні погляди на проблему істини в кримінальному судочинстві. Це природно, оскільки проблема...
Г. Тютюнник. «Климко». Подорож воєнними стежками Климка у пошуках...
Тема: Г. Тютюнник. «Климко». Подорож воєнними стежками Климка у пошуках добра і милосердя. ( Воєнне дитинство в повісті. Характеристика...
Леонід Борисович Прокопович, Сергій Валентинович Шевчук
Однак, прийнята на сучасному етапі в Україні концепція бухгалтерського обліку не повністю регламентує методичні аспекти обліку податкового...
Разом із Коцюбинським відкриваємо для себе гуцульський край та вічні...
...
Т.І. Коросташова «Кохання то пречистий скарб душі…»
Пошук істини, сенсу життя — через знайомство з інтимною лірикою українських поетів
ПРО ПРОЕКТ
«Ромео і Джульєтти». Адаптація п’єси до сучасності відбувається у різних непередбачуваних напрямках. В пошуках найбільш автентичного...
Яка професія мені підходить і де шукати роботу?
Мета: ознайомити учасників зі світом професій та принципами їх вибору, обговорити, як не помилитися під час вибору професії, куди...
Прес-реліз 17. 06. 2010
У пошуках нових форм і сенсів ми дослідили чимало місцевостей. Як справжні чумаки з Поділля мандрували аж до Одещини. І врешті знайшли...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка