МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ О. М. Головченко, Є. П. Ананьєв Сучасна економічна теорія (курс лекцій)
|
|
Скачати 1.61 Mb.
|
|
Лекція 3. Обмін товарів та його форми. Поява грошей. Сутність і функції грошей План лекції
Державне втручання в економіку здійснюється в декількох формах. До прямих форм державного регулювання економіки можуть бути віднесені податкове регулювання, а також замовлення і покупка державою у підприємств товарів і послуг за бюджетні кошти. Таке регулювання складає фіскальну політику держави. Непрямі заходи регулювання пролягають через грошово-кредитну сферу. Якщо в умовах централізовано планованої економіки пряме втручання з центру було закономірним та повсякденним, тобто складало одну з ланок системи, то в умовах ринкової економіки більш ефективним виявляється вплив непрямий. Два основні поняття, що складають грошово-кредитну сферу, - це гроші і кредит. Гроші А. Сміт називав гроші “колесом обертання”, К. Маркс — “загальним еквівалентом”. Щоб осягнути зміст цих висловлювань, повернемось спочатку до історії виникнення грошей, потім розглянемо їх функції й існуючі нині види. Охарактеризуємо також і основні проблеми сучасного грошового обігу. Треба чітко зрозуміти, що вартість товару не можна побачити в самому товарі, визначити за допомогою якогось фізичного чи хімічного аналізу: вартість може лише проявитися у вигляді мінової вартості, тобто певної кількісної пропорції, в якій один товар обмінюється на інший. Мінова вартість - єдина можлива форма вираження вартості. В умовах розвинутої товарної (ринкової) економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші являють собою загальну форму, в якій виражаються вартості всіх товарів. Але яким чином і на якому етапі розвитку відносин щодо обміну товарів людство "винайшло" таку форму? Економісти довгий час не могли вирішити проблему походження й сутності грошей: одні стверджували, що гроші - результат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші "впроваджуються" державою в якості інструменту для виміру цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є грішми за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин. Четверті взагалі не вбачали різниці між товарами й грішми. Проте, жодна з цих теорій не давала дійсного наукового з'ясування природи грошей як економічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатом суб'єктивних дій людей, державних органів. Вони виникли в процесі об'єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості - мінової вартості. Як з'явилися гроші. Історично перші акти обміну виступали у вигляді обміну одного товару на інший. Припустимо, 1 вівця обмінювалася на 1 кам'яну сокиру. Спочатку це був випадковий, епізодичний обмін у первісних людей. Але вже в цій формі вираження вартості (вартість вівці виражалася через вартість сокири), яка отримала назву простої або випадкової, товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношенню до другого товару й тому знаходиться у відносній формі вартості (вівця). Другий же товар, споживна вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться в еквівалентній формі вартості (сокира). Схематично це можна представити так: Товар 1А = Товар ІБ (відносна форма) (еквівалентна форма) Слід зауважити, що еквівалентна роль товару "Б" не є його природною властивістю. В цьому ми переконуємося, помінявши товари місцями. Тоді товар "А" почне виконувати роль еквівалента. Отже, все вирішує місце, яке займає товар у міновому відношенні. Звідси випливає дуже важливий висновок: товар – еквівалент не є породженням природи, продуктом домовленості між людьми, він не винайдений державною владою. Він став результатом стихійних дій товаровиробників. Обмінюючи продукти своєї праці, вони виражають їхню вартість єдино можливим способом - через інші товари, які в силу цього й виступають в еквівалентній формі. Ці висновки повністю можуть бути застосовані не лише до простої, але й до всіх наступних форм вартості, включаючи й грошову. У міру подальшого розвитку обміну на зміну простій формі вартості приходить повна або розгорнута форма вартості. В ній товару, що знаходиться у відносній формі вартості, протистоять багато інших товарів-еквівалентів, через які він може виразити свою вартість. Наприклад:  Проте, коли в обмін систематично у великих кількостях стали надходити продукти праці, виникли певні труднощі. Наприклад, власникові товару "А" потрібен товар "Б1, а власникові товару "Б1" не потрібен товар "А", він хоче придбати товар "Б2". Безпосередній обмін у такому випадку відбутися не може. Власник товару "А" має поміняти його спочатку на товар "Б2", а потім "Б2" - на іший товар Безумовно, це значно ускладнювало процес обміну. У результаті зростання потреб обміну, стихійно виникає один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші товари. Повна або розгорнута форма вартості поступається місцем загальній (еквівалентній) формі вартості: = Б Товар  Відносна форма Еквівалентна форма Товар, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмінюватися на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалента. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різні продукти (худоба, хутро, шкіра, слонова кістка, зброя), а з розвитком рабовласництва - раби. Практично такий товар стає грішми, правда, ще в досить недорозвиненому вигляді. Ця форма вираження вартості не вирішувала всіх суперечностей обміну. По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживної вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга - задоволення потреб людей у споживанні), з одного боку, як загальний еквівалент повинен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживна вартість - вилучатися з обміну й надходити в споживання. Наприклад, якщо вівця виступала в ролі товару - еквівалента, вона повинна була постійно знаходитися в обміні, обслуговуючи акти купівлі-продажу. Але ж вирощується вівця для того, щоб з неї мати молоко, вовну й м'ясо. В цій якості вона не може тривалий час перебувати в обміні. Потреби споживання вимагають вилучення її з обігу. По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини, товар-еквівалент часто змінювався. Це викликало серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості було й те, що товар, який виступав загальним еквівалентом» виконував цю роль на відносно невеликій території. Так, наприклад, у першій третині 19 ст. (за свідченнями дослідників Африки) кожна область Абіссінії мала свій загальний еквівалент, до якого входили намисто, пляшки, тютюн, чорний перець,пакети товстих швейних голок, тканини,куски кам'яної солі. У зв'язку з цим поступово майже скрізь, де людство дійшло в своєму розвитку до використання в обміні товару-еквівалента, ця роль почала закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом. Так з'являється грошова форма вираження вартості. Вона має такий вигляд: Товари Золото  Відносна форма Еквівалентна форма З прикладу ми бачимо, що грошова форма вартості відрізняється від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріплюється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю природою. Воно стає ними лише в результаті тривалого історичного процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості, впродовж якого людство перепробувало в цій якості різні товари й зупинилося на золоті. Чому? Тому, що як благородний метал воно досить тверде, тугоплавке, кислототривке. Золото за своїм складом однорідне, його зручно ділити на частини. Нарешті, золото - досить трудомісткий метал і тому має високу вартість. Отже, гроші виникли не як плід свідомої домовленості людей про введення грошового обігу й не в результаті декретування їх державою, а як товар, що виконував роль загального еквівалента. Тобто, гроші - це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента. А виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втіленням людської праці. Гроші існували дуже давно, але аж ніяк не завжди. При натуральному господарстві, коли кожна сім’я забезпечувала себе всім необхідним, потреби в грошах просто не було. Гроші не потрібні і при найпростіших, чи натуральних, формах обміну, коли один продукт безпосередньо обмінюється на іншій. Такі угоди здійснюються і сьогодні і мають назву бартерних. Потреба в грошах постала лише з ускладненням обміну та зростанням його масштабів. Саме ці процеси ставили нові питання перед покупцями та продавцями щодо кожного акту обміну. Як бути,скажімо, якщо бажаючий придбати рибу може запропонувати в обмін чоботи, які зовсім непотрібні рибалці? Рибалка хоче м'яса, а продавець м'яса не має потреби в рибі і мріє про омлет. Яким чином змінювати корову на дюжину яєць і в якій формі одержувати «решту»? Для вирішення усіх цих питань, що не находили відповіді в умовах простого бартерного обміну, і були винайдені гроші. З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці. В результаті обмін товарів на гроші - це, по суті, визнання суспільством індивідуальних, приватних затрат праці. Функції грошей Грошима може бути будь-який товар, що приймається в оплату за товари і послуги на території всієї країни. Звідси найпоширеніше визначення грошей як загального платіжного засобу. Правда, щоб бути таким універсальним платіжним засобом, гроші повинні виконувати цілу низку важливих економічних функцій. По-перше, гроші є мірою вартості, тобто тим стандартом, через який виражається вартість всіх інших товарів і послуг. Наприклад, можна сказати, що довжина приміщення дорівнює двом його «ширинам» і чотирьом «висотам». Але звичайно ці співвідношення виражають інакше: довжина приміщення дорівнює 12 м, ширина — 6 м, висота — 3 м. Таким же стандартним «метром» в економіці служать гроші. Люди не будують довгих ланцюжків: ціна 1 кг м'яса дорівнює ціні 2 кг риби, ціні 4 кг олії і т.п., а просто виражають їх ціну в грошах: 1 кг м'яса коштує 65 грн., 1 кг риби —44 грн., 1 кг олії — 25 грн. Інша функція грошей — служити засобом обігу, або, як більш образно висловлювався А. Сміт, «колесом обертання». При натуральному, чи бартерному, обміні бажаючий укласти угоду повинен знайти того, хто не просто має потребу в певному товарі, але й готовий в обмін запропонувати саме те, що потрібно першому продавцеві . В умовах же грошового обігу можна продати товар будь-якому бажаючому, а потім купити необхідне в будь-якого продавця. Тобто, процес купівлі – продажу опосередкується через гроші, які становляться універсальним товаром, на який можна обміняти будь – який інший товар. . Нарешті, гроші повинні служити засобом нагромадження, або утворення скарбів. Одержавши гроші в оплату за сьогоднішній продаж, ви можете їх відкласти для покупки в майбутньому. Наприклад, селянин, що продав молоко, відкладає щодня невеликі суми для придбання необхідного йому обладнання в подальшому періоді. Таке нагромадження можливе лише у формі грошей, зберігати молоко, або інший товар до наступного року він не в змозі. Функції грошей тісно взаємозалежні, і тільки той товар, що виконує їх усі, можна назвати грошима, тобто універсальним засобом платежу. Важливою функцією грошей є засіб платежу, у якій гроші використовуються задля оплати товарів, робот та послуг, але із розривом у часі та місці обміну. Наприклад, ми на протязі поточного місяця користуємося комунальними послугами, але сплачуємо за них – у наступному періоді. Або навпаки: студент, що навчається за контрактом, сплачує наперед навчальні послуги – за семестр, або за рік. Гроші виконують цю функцію і при покупці товарів у кредит: ми отримуємо повноцінний товар, а гроші за нього сплачуємо поступово, в обумовлений угодою термін. Ще однією, не менш важливою функцією грошей, є так звані світові гроші. Цю функцію гроші виконують при міжнародних розрахунках за купівлю – продаж товарів, оплату експортних послуг, тощо. Як писав К.Маркс, на міжнародній арені «гроші скидають свої національні мундири та виступають у вигляді злитків золота». На сучасному етапі, коли золото та гроші з нього не використовуються на практиці, функцію в світових грошей виконую світова, або регіональна валюта, що затверджена міжнародними угодами та стандартами: долар, та євро. Лекція 4. Потреби, ресурси та проблема економічного вибору План лекції
Термін "економіка" датується VI століттям до н.е. і його приписують грецькому поету Гесіоду ("ойкос" - будинок, домашнє господарство, "номос" - знаю, закон). Таким чином, в буквальному перекладі з давньогрецького "економіка" - це звід правил з управління домашнім господарством. Сучасне розуміння економіки є значно ширшим. Зазвичай, під економічною діяльністю розуміють виробничу чи господарську діяльність людей для задоволення їхніх матеріальних потреб. Предметом вивчення економічної науки є саме ця господарська діяльність і закони, за якими вона діє. А також відносини проміж людьми відносно виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг. Такі відносини носять назву «виробничих відносин» и складають основу проблем, що вивчає економічна теорія. Треба визначити, що економічна теорія відноситься до соціальних дисциплін, тобто дисциплін, які вивчають стосунки між людьми у поточному соціальному житті. Якщо повертатись до визначення господарської діяльності, то найбільш лаконічне визначення буде таким: це створення з наявних ресурсів різноманітних благ для задоволення потреб людей. Але між наявними в кожен даний момент потребами людей і ресурсами існує протиріччя: ресурси обмежені, а потреби безмежні. Необмеженість потреб. Французький економіст Франсуа Кене у 1766 р. так писав про необмеженість потреб: ніколи не бракує споживачів, "які не можуть споживати стільки, скільки їм би хотілося: ті, хто їдять тільки хліб із гречки і п'ють одну тільки воду, бажали б їсти пшеничний хліб і пити вино, ті, хто не можуть їсти м'ясо, бажали б його їсти. Ті, у кого є лише поганий одяг, хотіли б мати добре плаття, а ті, у кого немає дров для обігріву, бажали б їх купити тощо." Економісти поділяють усі предмети, що можуть служити задоволенню людських потреб, на декілька груп. Насамперед виділяють матеріальні блага і послуги. Перші являють собою матеріальні, відчутні предмети, другі - неречовинні. Але це не применшує їх значимість у порівнянні із матеріальними благами. Медичні чи юридичні послуги необхідні людині так само, як одяг, продукти харчування. Наступна група, на яку поділяють усі товари і послуги, - це предмети першої необхідності і предмети розкоші. Це розподіл частіше умовний. Той самий продукт чи послуга в різних культурних, кліматичних і соціальних умовах може стать або предметом першої необхідності, або розкоші. Однак, для розуміння деяких економічних явищ такий розподіл необхідний. Усі блага підрозділяють ще на дві великі групи: предмети особистого споживання і предмети виробничого споживання (капітальні блага). В світі існує об'єктивний економічний закон зростання потреб. Це означає, що незалежно від психологічного складу людини (скромність чи навпаки, аскетизм, чи потяг до наживи, або інші характеристики), людству в цілому властиве зростання портеб. І пояснюється це достатньо просто: науково-технічний прогрес постійно пропонує все нові та нові засоби для виконання разноманітних потреб людини, тобто формує попит, а останній – породжує пропозицію. Крім того, не можно не зважати на постійне зростання населення Землі. Зовсім недавно було оголошено про народження 7-мільярдного землянина. А різниця проміж передостаннім та останнім мільярлдом ,- сформувалася усього за 12 останніх років! Саме ці два чинники - зростання потреб кожної людини та збільшення чисельності людства в цілому – обумовлюють необхідниість виробляти все більше та більше товарів – тобто забезпечувати реалізацію цих зростаючмих потреб. Обмеженість ресурсів. Усі предмети, як особистого, так і виробничого споживання, споріднює те, що в кожну дану мить суспільство має у своєму розпорядженні лише обмежену їх кількість. Це викликано тим, що наявні ресурси - обмежені, а ц відповідно обмежує можливості виробництва матеріальних благ. Звичайно, у світі використовуються далеко не всі наявні ресурси. Більше того, в окремі періоди навіть наявні ресурси можуть перетворитися на "непотрібні". Але це не скасовує того факту, що ресурсів є обмежена кількість, на відміну від безмежних потреб. Саме в цьому сенсі економісти називають обмеженість ресурсів рідкістю - стосовно "достатку" людських потреб. Проблема рідкості ресурсів ускладнюється тим, що деякі з них, такі як метал чи нафта, вугілля та газ не просто обмежені, але і непоправні. Людство не знає, як відновлювати їх запаси. Усі ресурси з погляду їхньої ролі в процесі виробництва прийнято поділяти на три види: природні, людські й інвестиційні. Їх також називають факторами виробництва. Природні ресурси – це даровані природою блага, що використовуються людиною в процесі створення матеріальних благ і послуг. Вони включають корисні копалини (ще не видобуті з надр), ліс, джерела води та ін. Економісти найчастіше іменують природні ресурси терміном “земля”. Людські ресурси - це фізичні і розумові зусилля людей у процесі створення матеріальних благ і послуг. Економічний термін для позначення цього фактора виробництва – “праця”. Інвестиційні ресурси - це засоби виробництва. Зазвичай, їх поділяють на знаряддя праці (машини, верстати, обладнання) і предмети праці (добута сировина і напівфабрикати, з яких виготовляється кінцевий продукт). Вони утворюють те, що описується поняттям “капітал”. Як особливий фактор виробництва виділяють підприємницькі здібності. Це особливі організаційні й управлінські таланти людей, необхідні для з'єднання трьох основних факторів виробництва в єдиний процес. Проблема економічного вибору.Людські потреби завжди перевершують наявні ресурси. Це протиріччя народжує проблему вибору. Які потреби задовольнити в першу чергу, які відкласти в часі, а від яких відмовитися зовсім? Складність у тому, що, віддаючи перевагу одного виду благ, ми одночасно відмовляємося від споживання інших. Питання про те, як розподілити наявні обмежені ресурси, виникає як перед кожною окремою людиною так і перед підприємством, перед урядом будь-якої країни. Проблема розподілу ресурсів - основна проблема економіки. Для її вирішення необхідно відповісти на три запитання. По-перше, які товари і послуги повинні бути вироблені, і в якій кількості? По-друге, яким чином вони повинні бути вироблені, тобто за допомогою якої комбінації виробничих факторів? По-третє, хто стане споживачем даних товарів і послуг, тобто для кого вони повинні бути зроблені? Ця проблема одержала назву триєдиної формули економіки і коротко може бути сформульована так: що, як і для кого робити. Жодне з трьох основних економічних питань не можна вирішити окремо від інших. Розкриттю їх і будуть присвячені наступні теми. Лекція 5. Попит. Пропозиція. Ціна рівноваги План лекції 1.Величина попиту. Закон попиту.
Щоб зрозуміти, як діє ціновий механізм, необхідно розібратися в тому, як установлюються ціни в процесі купівлі-продажу. Поведінку продавця і покупця на ринку описують за допомогою двох ключових понять: ПОПИТУ та ПРОПОЗИЦІЇ. Величина попиту. Попит - це бажання купити конкретний товар чи послугу за конкретною ціною у певний період часу, підкріплюване здатністю і готовністю оплатити покупку. Очевидно, що з погляду споживача, чим нижче ціна товару, тим більше бажаючих його придбати. Представимо співвідношення між ціною і величиною попиту у вигляді умовної таблиці. Дані, надані в таблиці 5.1, можна проілюструвати у вигляді графіка - КРИВОЇ ПОПИТУ. Ця крива наочно показує, яку кількість товарів і послуг може бути куплено за різними цінами. Використовуючи дані таблиці 5.1, можна побудувати графік (див. рис.5.1), який разом із таблицею 5.1 демонструють те, що в економіці називається законом попиту. Закон попиту. Відповідно до цього закону, у міру зменшення ціни одиниці товару попит на нього зростає. І, навпаки, у міру збільшення ціни попит падає. Таблиця 5.1. Величина попиту
 Рис. 5.1. Крива попиту Пояснюється це декількома причинами: - більше людей куплять товар за низькою ціною, ніж за високою; - за низькою ціною люди звичайно купують більше товару, ніж за високою; - якщо ціна на даний товар падає, то люди купуватимуть цей відносно дешевший товар замість іншого з подібними споживчими якостями, але дорожчого. Таким чином, закон попиту можна сформулювати в наступній короткій формі: величина попиту перебуває у зворотній залежності від змін ціни одиниці товару. Принцип убутної граничної корисності. Економісти вважають, що корисність кожної наступної одиниці товару менше, ніж попередньої (звісно, якщо їх купувати одночасно) . Це в принципі стосується практично всіх продуктів, товарів і послуг. Скажимо, мати одне зимове пальто необхідно, друге бажано, без третього і четвертого можна обійтися і купувати їх стане далеко не кожний. Цей ефект і називають в економіці принципом падаючої чи убутної граничної корисності. Слово "гранична" у цьому понятті означає, що мова йде про останню чи кожну додаткову одиницю продукту. Звичайно, можна знайти і винятки з цього правила. Чим більше книг читаєш, тим більше задоволення одержуєш від читання. Від другої чарки коньяку багато хто одержує більше задоволення, ніж від першої. Але при вивченні абстрактних понять від багатьох конкретних речей доводиться "абстрагуватися", що ми в даному випадку і зробимо, пам'ятаючи, що кілька винятків не спростовують загального правила. Варіантом принципу убутної граничної корисності є інший принцип - порівняльної граничної корисності. Відповідно до цього принципу, споживач, вирішуючи, який із двох різних товарів придбати, порівнює потенційне задоволення, що кожен з них може йому дати, і вибирає той, котрий принесе йому більше задоволення. Еластичність попиту. Із закону попиту випливає, що кількість куплених товарів буде тим меншою, чим вище ціна. Однак закон попиту не дає відповіді на питання про те, наскільки скоротиться обсяг купівель при зростанні ціни на визначений відсоток і наскільки він збільшиться при зниженні ціни на відповідний відсоток. Тим більше, що для різних продуктів ступінь залежності попиту від ціни істотно відрізняється. Для опису цього явища використовується поняття еластичності попиту за ціною. Розглянемо такий приклад. У супермаркетіі ціни на молоко і пепсі-колу збільшилися у два рази. Зрозуміло, що споживачі стануть купувати менше і того, і іншого. Але покупки молока скоротяться, як показує досвід, істотно менше, ніж покупки пепсі-коли. Справа в тому, що молоко належить до предметів першої необхідності й обійтися без нього досить важко. Без пепсі-коли ж прожити можна. При зниженні у два рази цін на молоко і пепсі-колу більше стануть купувати і того й іншого, але покупки молока збільшаться менше, ніж пепсі-коли. Пояснюється це тим, що навіть при високій ціні попит на молоко був близький до насичення потреби, тому зниження його ціни не викликало різкого збільшення обсягу продажів. Отже, попит на молоко менш чуттєвий до змін ціни, ніж попит на пепсі-колу. Використовуючи економічний термін, можна сказати, що попит на молоко менш еластичний за ціною, ніж попит на пепсі-колу. Таким чином, еластичність попиту за ціною - це відношення величини зміни обсягу покупок до величини зміни ціни. Коефіцієнт еластичності попиту. Математично еластичність попиту вимірюють за допомогою показника, іменованого коефіцієнтом еластичності (Ке). Обчислюється він за допомогою такої простої формули: відсоток зміни величини попиту |
Схожі:
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ... Поява людини на території України та її розвиток у палеоліті, мезоліті, неоліти та енеоліті |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ... Велика хартія вольностей” 1215 р. Створення англійського парламенту та його компетенція в епоху середньовіччя |
| Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2012 Міністерство... Лекція З'ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ МАШИН. НАРІЗНІ З'ЄДНАННЯ |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ «СУЧАСНА ГУМАНІТАРНА ОСВІТА: ПОШУК НОВИХ ЗАСОБІВ І МОЖЛИВОСТЕЙ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ТА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МОЛОДІ» |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти і науки обласних, Київської... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТАВРІЙСЬКИЙ... Конференцiя відбудеться 15 березня 2012 року в м. Севастополі на базі Севастопольського економiко-гуманiтарного інституту. До участі... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10. 06. 2011 №572 "Про Типові навчальні плани початкової школи", рішення... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ... |
| Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Харківський... Тема ВІТЧИЗНЯНАТРАДИЦІЯ В ЕКОЛОГІЇ: МЕТОДОЛОГІЧНІ І КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ПІЗНАННЯ БІОСФЕРИ |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ... Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua