|
|
Скачати 2.74 Mb.
|
|
Міністерство аграрної політики України Одеський державний сільськогосподарський інститут Ісайко Володимир Андрійович Ніколюк Олена Володимирівна ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ВИНОГРАДНО–ВИНОРОБНОГО КЛАСТЕРУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Одеса - 2009 ЗМІСТ РОЗДІЛ I. СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ КЛАСТЕРІВ
РОЗДІЛ II. ВИХІДНІ УМОВИ ТА ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ВИНОГРАДНО-ВИНОРОБНОГО КЛАСТЕРУ НА ТЕРИТОРІЇ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ 2.1 Вітчизняний досвід формування та розвитку виробничих кластерів: критичний огляд. 2.2. Умови та фактори функціонування та розвитку виноградно-виноробних об’єднань в Україні. 2.3. Параметри та тенденції розвитку виноградно-виноробних об’єднань в Одеській області. 2.4. Основні складові виноградно-виноробних об’єднань в Одеській області та зв’язки між ними. РОЗДІЛ III. КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ТА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ВИНОГРАДНО-ВИНОРОБНОГО КЛАСТЕРУ НА ТЕРИТОРІЇ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
СПИСОК ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ. ДОДАТКИ УДК ____________________ Ісайко В. А., Ніколюк О. В. Формування та розвиток виноградно-виноробного кластеру Одеської області – Одеса: ОДАУ, 2009 – 204 с. В монографії висвітлені сутність та особливості функціонування мережних господарських структур – кластерних формувань. В роботі наведена класифікація основних видів кластерів, узагальнено зарубіжний та вітчизняний досвід їх формування та розвитку, проведений кластерний аналіз основних складових виноградно – виноробного кластеру на території Одеської області. Робота розрахована на студентів, аспірантів, підприємців та працівників державних органів, які опікуються плануванням та розвитком територій. Рецензенти: ______________________________ _______________________________ Друкується за рішенням вченої ради Одеського державного сільськогосподарського університету ( протокол № ____ від ___ _______________ 2009 р. ) ________ * Одеський державний сільськогосподарський університет, 2009 * В. А. Ісайко * О. В. Ніколюк ВСТУП Маючи чудові природно-кліматичні умови для розвитку виноградарства та виноробства, Україна нині перетворилася в імпортера виноматеріалів, коньячних спиртів та вин. Але саме виноградарство і виноробство за умови їх належної підтримки може полегшити входження України в систему світових господарських зв’язків та отримати чимало вигоди від входження в світову організацію торгівлі (що вигідно не для всіх галузей агропромислового комплексу). Аналіз зарубіжного досвіду функціонування виноградно-виноробного підкомплексу показав: вирішення основних проблем його прискореного розвитку та підвищення конкурентоздатності слід шукати на шляху кластеризації економічних процесів. Виноградно-виноробному підкомплексу необхідна система концептуальних і стратегічних заходів щодо його розвитку, нові (інноваційні) підходи та нові організаційні структури, які забезпечать гнучкість господарських зв’язків та динамічний розвиток всього виноградно-виноробного підкомплексу. З цих позицій все більшої популярності у світі набувають кластерні форми організації виробництва. Як показав міжнародний досвід, в тому числі і країн з розвинутим виноградно-виноробним виробництвом (Франції, Італії, Іспанії, США, Німеччини), кластерна форма організації виробництва є важливою складовою організаційної структури інноваційної економіки та виступає хоч і не єдиним, але необхідним та дуже важливим фактором прискорення економічного розвитку країни і вирішення кризових проблем окремих галузей економіки. Дослідження і практика показали, що одним із сучасних і найбільш перспективних напрямів розвитку регіону є створення кластерів. Концепція кластерів є новим способом бачення національної економічної політики, економіки області (регіону) і міста. Вона розкриває нову роль підприємств, уряду, місцевої влади та інших організацій, діяльність яких направлена на підвищення конкурентоспроможності економіки. Кластери набувають різноманітних форм залежно від глибини і складності, але в більшості випадків вони включають виробників готового продукту, сервісні компанії, постачальників спеціалізованих факторів виробництва, фінансові інститути, фірми в супутніх галузях, а також урядові та інші організації, що забезпечують навчання, освіту, інформацію, проведення досліджень і надання технічної підтримки (університети, наукові заклади, урядові установи тощо). Таким чином, формування та розвиток виноградно–виноробного кластеру в Одеській області може стати потужним чинником зростання виробництва виноградно-виноробної продукції та зумовити суттєве підвищення її конкурентоздатності не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку. РОЗДІЛ I СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ КЛАСТЕРІВ 1.1 Сутність, види та організаційні форми виробничих кластерів. Термін „кластер” з’явився в українських словниках відносно недавно і має багато тлумачень. Характерною ознакою його сутності є поєднання окремих елементів у єдине ціле для виконання визначеної функції або досягнення мети. Сучасні господарські кластери мають складну багатоцентрову організацію, яка включає такі складові: - виробників кінцевої продукції і організації, які їх обслуговують; -постачальників матеріалів, комплектуючих деталей машин і устаткування, послуг й інформації для виробників кінцевої продукції; - фірми, які надають необхідні додаткові вироби і послуги, інформаційне та технічне забезпечення; - канали розподілу; - організації, які проводять науково-технічні дослідження, дослідно-конструкторські розробки, науково-технічні трансферти, перевірку стандартів, підготовку спеціалістів; - інноваційні центри та венчурні фонди; - торгівельні асоціації. Кластерні формування впливають не тільки на окремі підприємства, але і на економіку регіону в цілому, тому що стратегічний альянс передбачає взаємодію трьох суспільних секторів:
Вперше на феномен кластерних утворень звернув увагу А. Маршал більше ста років тому, який помітив тенденцію до концентрації спеціалізованих компаній в «промислових регіонах» [157, с. 24]. Австрійський вчений Й. Шумпетер (1934 р.) в своїй роботі про роль підприємців та «креативні сили руйнування» в економічній діяльності, відмітив явище інноваційної діяльності кластерів [143, с. 324]. На останнє слід акцентувати особливу увагу, оскільки поняття «кластер» саме як економічна, а не технічна категорія, виник в процесі досліджень науково-технічного прогресу, інновацій та інноваційної діяльності, що знайшло особливе відображення в роботах російських вчених – О. Кондрат’єва та В. Глаз’єва [ 40, c. 37]. Найбільше поширення кластерні технології отримали після публікацій В. Леонтьева, М. Фрідмена (Mіlton Frіedman), М. Портера (Mіchael E. Porter) і інших дослідників про те, що економічне зростання носить винятково крапковий характер, і в будь-яких економічно розвинених країнах зони росту сусідять із зонами депресії або, у найкращому разі, нульового росту. Зростаюча популярність кластерних технологій в економічній сфері, на наш погляд, продиктована наступними факторами: - обмеженими можливостями окремих господарських одиниць в умовах глобалізації й всесвітньої конкуренції; - необхідністю органів державної влади й місцевого самоврядування мати максимально прогнозовану податкову базу для виконання своїх функцій; - можливістю для органів влади, місцевого самоврядування й фінансових інститутів стимулювати й програмувати економічний розвиток територій, розвивати й підтримувати ринки збуту; - особливими можливостями, які надають кластерні мережні системи для розвитку інноваційних технологій. Найбільше поширення на сьогодні кластерні технології одержали в мікрофінансовій сфері й у традиційних галузях економіки - таких як виробництво продуктів харчування, туризм, народні промисли, будівництво, легка промисловість, виноградно-виноробний комплекс, де існує можливість швидко одержати віддачу від реформування галузі, а також у сфері високих наукомістких технологій, де необхідне постійне внутрішнє стимулювання інноваційного процесу. Американський учений М. Портер, дає наступне визначення поняття «кластер»: „Кластери — зосередження у географічному регіоні взаємозалежних підприємств і установ у межах окремої галузі” [105, с. 118]. Це визначення видається нам обмеженим, оскільки кластерні утворення, як правило, виходять за межі певної галузі і стають міжгалузевими мережними системами. Трохи пізніше М. Портер починає тлумачити кластери як "...систему взаємопов'язаних фірм та інститутів, що є більшою, ніж проста сума складових" [103, с. 275], тому що в сумі ці складові за рахунок специфічного організаційного характеру кластеру дають мінімізацію витрат, соціальні програми (які в даному випадку обходяться значно дешевше, ніж по окремим підприємствам), можливість використання „дорогих” ноу-хау і таке інше. В іншій частині його монографії "Конкуренція" з'являється ще й третє визначення: "Кластер, або промислова група - група компаній, які географічно межують між собою, взаємопов'язані між собою та поєднані з тими організаціями, що діють у певній сфері, та такими, що характеризуються спільністю у діяльності та взаємодіях" [104, с. 207]. На сьогодні найбільш вживаним визначенням кластеру є наступне визначення кластерного утворення М. Портера: «Кластери - географічно близькі групи взаємопов'язаних компаній та асоційованих установ в окремій галузі, пов'язані спільними технологіями та навичками. Вони звичайно існують в географічній зоні, де комунікації, логістика та людські ресурси є легкодоступними. Кластери звичайно розміщуються в регіонах та іноді в окремому місті". І тут також, вважаємо, необхідно уточнити: сьогодні кластери є не галузевими, а міжгалузевими обєднаннями підприємств, які до того ж не руйнують галузевої структури, а максимально використовують міжгалузеві зв’язки та за рахунок спільних зусиль на певних напрямках досягають вищої результативності роботи та вищої конкурентоздатності. Згідно М. Портеру кластери містять різноманітні підприємницькі структури – постачальників спеціального устаткування, нових технологій, послуг, інфраструктури, сировини, додаткових продуктів і т.д. На Заході, крім цього, вони також містять у собі урядові заклади, університети, центри стандартизації, різноманітні асоціації, що забезпечують спеціалізоване навчання, інформацію, дослідження і технічну підтримку. Але вважаємо за необхідне стверджувати, що для цілей регулювання та підтримки українською державою процесів кластеризації економіки (і перш за все на регіональному рівні) визначення Портера М. має лише теоретичне, а не практичне значення, оскільки не є чітким, наприклад, для того випадку, коли необхідно задіяти певні державні структури, матеріальні ресурси та бюджетні чи позабюджетні кошти для формування, розвитку та підтримки діяльності кластерних утворень в територіальних громадах і регіонах України. Категорію «кластер» наприкінці 80-х рр. минулого століття починають широко використовувати в економічних дослідженнях. Вираз "industrial clustering" означав зосередження промисловості на певній території. В англомовних словниках на початку 90-х рр. він доповнюється словосполученням "cluster sampling" – групове обстеження в теорії управління на географічно локалізованій території [159, с. 21]. Зазначається також, шо цей термін використовується у лінгвістиці, інформатиці та інших галузях знань [161, с. 279]. Вважається, що «спільна дія взаємопов’язаних учасників кластера дозволяє їм забезпечувати більшу вигоду, порівняно з тим, що вони могли б отримувати, працюючи відокремлено (синергетичний ефект)» Кластерна форма співробітництва сприяє більш гнучкому реагуванню фірм на постійні зміни умов для ведення бізнесу, але зі збереженням при цьому переваг спеціалізації, юридичної та господарської незалежності. Фішер Л. (1997) [158, с. 119] підкреслює, що кластери повинні мати активні канали для бізнес-транзакцій, діалогу та комунікації. «Без активних каналів, навіть критична маса відповідних фірм не є місцевим виробництвом або соціальною системою та, таким чином, не функціонує як кластер» зазначає він. Акцентуємо увагу на даному важливому зауваженні, аби нижче використати його для формулювання більш точного визначення поняття «кластер» з врахуванням цього важливого положення. Великий інтерес процеси кластеризації та проблеми формування кластерів викликали у російських вчених. На сьогодні в Росії спостерігається активний процесс кластеризації економіки, сформовані або перебувають в стадії формування десятки кластерних утворень. Зокрема, російські дослідники кластерів Ж.А. Мінгальова та С. В. Ткачова дають своє визначення кластера як індустріального комплексу, сформованого на базі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників та споживачів, пов'язаних технологічними ланцюжками та такими, що виступають альтернативою секторальному підходу [85, с. 97]. (Автори спираються на відому роботу “Cluster specialization patterns and innovation style”. – Den Haag, 1998). Проте, як ми вважаємо, вони трактують поняття «кластер» надто звужено, лише як індустріальний комплекс, хоч чимало дослідників відмічають наявність кластерних утворень і в інших секторах економіки – наприклад в сфері послуг. Крім того, поняття «кластер» нерідко ототожнюють з поняттям «концентрація», а тому вживають термін "кластеризовані", тобто з'єднані у пучок, гроно. Тоді - чи справедливо пояснювати поняття "кластер" концентрацією?. На наш погляд – ні. Російський експерт Фонду «Північ - Захід» Ялов Д. А. [151, с. 16] дає таке визначення поняття «кластер»: «Кластер – мережа постачальників, виробників, споживачів, елементів промислової інфраструктури, науково-дослідних інститутів, взаємопов’язаних в процесі створення додатної вартості». Він вважає, що «даний підхід ґрунтується на врахуванні позитивних синергетичних ефектів регіональної агломерації, тобто наближеності споживача і виробника, мережних ефектах і дифузії знань та умінь за рахунок міграції персоналу і виділення бізнесу. Відсутні кордони між секторами і видами діяльності і всі вони розглядаються у взаємозв’язку». Таким чином, і визначення Ялова Д. А, яке характеризує кластери як інноваційні утворення, не вільне від недоліків, оскільки він трактує поняття «кластер» як утворення в межах «регіональної агломерації», що суттєво звужує це поняття і суперечить тенденціям розвитку кластерів в багатьох випадках як національних чи міжнародних. Інше визначення наводить представник Російської аналітичної академії Соловйов В.: «Кластер –група компаній та організацій, які географічно наближені й інтеграційно взаємодіють між собою, а також функціонують в певній галузевій (багатогалузевій) сфері і взаємодоповнюють одне одного». Очевидно, що дане визначення є надзвичайно загальним та таким, яке не може бути використане для практичних потреб державного регулювання економічних процесів Україні, де проблеми неефективного використання бюджетних коштів, начебто спрямованих на суспільно важливі цілі, виникають саме на підґрунті підміни понять або їх нечіткого визначення. Незважаючи на те, що концепція кластерів існує вже чималий історичний період, поняття «кластер» має різні значення в різних країнах Європи. Кластери варіюють від малих мереж малого та середнього підприємництва (МСП) в обмежених географічних зонах до «мега-кластерів» в Данії або Фінляндії, що відповідають за величезну частину економіки. Концепція «кластеру» використовується у різноманітних бізнес-структурах: регіональних, національних, таких, що виходять за межі національних кордонів, промислові або виробничі системи та інноваційні системи. Він також використовується у різноманітних цілях: з метою підвищення конкурентноздатності малих та середніх підприємств чи проведення допоміжних колективних досліджень. Крім того, проблема визначення категорії «кластер» ускладнюється тим, що в економічних системах існують різноманітні утворення, які помилково відносять, чи можуть віднести до кластерних утворень. Більшість попередніх теорій, що виказували традиційні аргументи на користь існування кластерів, були засновані на вивченні агломерацій. Але з розвитком глобалізації, яка особливо вплинула на джерела постачання та ринки збуту, вони виявилися застарілими. Сучасна ж економіка відводить кластерам більш структуровану роль. Кластери неможливо зрозуміти, якщо розглядати їх незалежно від більш широкої теорії конкуренції і впливу місця розташування в глобальній економіці. Розширена та динамічна сучасна теорія кластеризації акцентує свою увагу на витратах та диференціації, на стаціонарній ефективності та безперевному удосконаленні, на інноваціях; враховує глобалізацію економіки, фінансові та товарні ринки. Багато термінів використовуються для опису географічних агломератів в промисловості та суміжних галузях. Терміни з дещо різним значенням іноді використовуються для взаємної заміни, створюючи плутанину та необхідність більш чітких визначень. Зокрема, важливо врахувати наступне. Кластери іноді плутають з промисловими секторами. Кластер відрізняється від сектора своїми географічними кордонами, ресурсозабезпеченням, системою постачання, каналів взаємозв’язку, навичками. Кластери найкраще розуміються та використовуються як регіональні системи. Але сьогодні тільки такими вони вже не являються. Промислові сектори, які державні органи традиційно використовували для цілей планування та визначення економічних можливостей, визначаються сьогодні як концентрації промисловості. Але кластери можуть включати один або більше промислових секторів, які входять в нього як структурні складові. Не слід плутати кластери з промисловими районами або бізнес-мережами. Промисловий район - концентрація фірм, залучених до взаємозалежних процесів виробництва, часто в тій самій промисловості або промисловому сегменті, які функціонують в місцевій громаді та обмежуються відстанню щоденної поїздки працівників на роботу. Бізнес-мережа може бути визначена як група фірм, які використовуючи свої спільні таланти та ресурси для співробітництва у спільних проектах розвитку. Через доповнення один одного та спеціалізації для того, аби вирішити загальні проблеми, учасники мережі можуть досягти певної колективної результативності та додаткові завоювати ринки. Мережа звичайно складається з декількох фірм, що проводять комунікації та взаємодіють, мають конкретний рівень взаємозалежності, але який не повинен функціонувати в суміжних галузях або бути географічно сконцентрованим у просторі. Слід відмітити ще один суттєвий недолік застосування поняття «кластер» в теорії кластерів та кластерного аналізу. Так, дехто з вчених та практиків вважає, що подальший розвиток кластерів має призвести до ліквідації галузевої структури економіки та до заміни галузевої структури економіки на кластерну. Вони стверджують, що кластери (фільєри [124, с. 105]) виступають альтернативою галузевому підходу, базуючись на залежності одного сектора економіки (агропромислового) від іншого за технологічним рівнем. Слід однак, зазначити, що ми не поділяємо позиції авторів, які вважають, що кластерна форма організації виробництва «виступає альтернативою галузевому підходу», оскільки, на наш погляд, кластери не руйнують галузеву форму виробництва, а виступають лише формою їх інноваційного розвитку та організаційної гнучкості, способом встановлення міжгалузевих зв’язків. Адже галузева приналежність кластеру визначається галузевою приналежністю підприємств-лідерів, що забезпечують виробництво кінцевої продукції кластеру. Тобто мова йде не про ліквідацію галузевої структури виробництва, а про розвиток в межах галузей нових галузевих та міжгалузевих об’єднань на інноваційній основі. З нашої точки зору кластер має багато спільного з науково-виробничим об’єднанням радянських часів, але крім того є більш складним та більш гнучким економічним утворенням, яке відповідає сучасним вимогам конкурентної ринкової економіки. В Україні дослідженням теорії кластерів як відносно нового напрямку економічних досліджень приділено недостатньо уваги. В деяких дисертаційних та монографічних роботах їх автори так чи інакше торкаються окремих питань та проблем теорії кластерів. Так, Дудкіна К. А [47, с. 68] вважає, що до дефініції кластерів треба підходити з діалектичних позицій та дослідити генезис утворення цих формувань. У ході свого дослідження автор допустила кілька припущень: - йдеться про простий кластер, що не потребує суттєвих та швидких змін технології (прикладом може бути випуск облицювальної плитки чи інших будівельних матеріалів); - на продукцію, що випускається, існує стійкий попит не тільки на локальному, а й на міжнародному ринку; - кожна з фірм, що входить до кластеру, продовжує конкурувати як у межах цього формування, так і поза його контурами; - місцеві органи влади та центральний уряд всебічно сприяють формуванню та розвиткові кластерів. Означені міркування, як вона вважає, дають можливість сформувати цілісне поняття кластера «як конкурентоспроможної організаційної форми територіально-ієрархічної моделі виробництва з різними рівнями локалізації, яка дає максимальний господарсько-соціальний ефект через мінімізацію видатків у порівняно подібних галузях». Але й такий підхід до формулювання поняття «кластер» нам видається надто неконкретним, звуженим та неадекватним. По-перше, кластери не є «територіально – ієрархічною моделлю виробництва», а формуються переважно як мережна система з горизонтальними зв’язками, а по друге, як вже зазначалося вище, кластери виступають як міжгалузеві утворення. Інколи кластери трактують як «сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних підприємств, спеціалізованих постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій (наприклад, університетів, торговельних об’єднань у певних галузях конкуруючих, але разом з тим і тих, що проводять спільну роботу [117, 120]» Таке визначення виглядає більш точним та конкретним, але й таким яке також потребує суттєвого удосконалення. Таким чином, більшість науковців та експертів визначають кластер як географічну концентрацію подібних, суміжних та додаткових підприємств та організацій з активними каналами для бізнес-транзакцій, комунікацій та діалогу, які спільно використовують спеціалізовану інфраструктуру, робочі ринки та послуги, і зі спільними можливостями чи загрозами. Наведені вище визначення поняття «кластер» приводять до висновку: спільних підходів до визначення кластерів бракує як на національному, так і на світовому рівні. Тобто кластери об'єктивно існують, через них проходять чималі грошові потоки, однак, чіткого визначення цього поняття і на сьогодні немає. Одні вважають, що це сучасні інноваційно-територіальні об'єднання [28, 40, 48], інші - що поняття "кластер" можна застосувати у будь-якій галузевій комбінації [117, 120, 145]. Більше того, деякі відомі економісти, наприклад, російський вчений В. Капустін [56, с. 61] небезпідставно вважають, що «певна розмитість термінології, виражена в тому, що багато визначень і понять, які наводяться в суспільно-економічній літературі, іманентно притаманна суспільно-економічним наукам». Причиною цього, як вважає В. Капустін є «неможливість повної і однозначної формалізації і єдинообразної трактовки економічних категорій, методів і прийомів». Враховуючи вищевикладене, одним із основних завдань даної роботи є найбільш чітке визначення поняття «кластер» та похідних йому понять, які б склали чіткий об’єкт для державного регулювання та підтримки процесів кластеризації в економіці, відвернули реальні загрози підміни понять та неефективного використання чи навіть розкрадання бюджетних коштів та відповідної класифікації організаційних форм та видів кластерів. У таблиці 1.1 дається порівняльний аналіз кластерів і споріднених з ними мереж з метою їх диференціації, які у промислово розвинутих країнах одержали широке визнання наприкінці XX ст. Кластери спостерігаються в багатьох галузях економіки, як у великих, так і в більш вузьких областях діяльності, і навіть у деяких локальних видах бізнесу, таких як ресторанна справа, торгівля автомобілями, мережі антикварних магазинів, туристичний бізнес. Вони присутні як у великомасштабній, так і в малій економіці, у міській або сільській області, а також на декількох рівнях Таблиця 1.1 Мережні структури й кластери: порівняльні характеристики
|
| Урок найважливіша організаціійна форма процесу пізнання світу учнями ОДЕСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №66 І-ІІІ СТУПЕНІВ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ |
Деякі питання проведення оцінки економічної ефективності проектних... Відповідно до пункту 13 Порядку та критеріїв оцінки економічної ефективності проектних (інвестиційних) пропозицій та інвестиційних... |
| Про забезпечення фахівцями та пріоритетні напрями діяльності психологічної... Одеським обласним центром практичної психології і соціальної роботи ООІУВ було опрацьовано інформації про стан розвитку психологічної... |
Показники оцінки ефективності виконання Програми |
| «Эффективным может быть управление только исследовательского характера,... Проблема вимірювання та оцінки результатів навчання є одним з найбільш важливих в педагогічної теорії і практики. Вирішення цієї... |
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА КОМПОНЕНТА СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ: УПРАВЛІНСЬКІ... Туру. Визначено методи управління інтелектуальною компонентою соціально-демографічного потенціалу на макрорівні. Проведено огляд... |
| ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Всесвіт, як здається на перший погляд та про багато тем пов’язаних з космосом, розкриємо крізь подорож на Міжгалактичний мистецький... |
Методичні рекомендації щодо застосування засобів мультимедіа у самостійній... РОЗДІЛ 1 ЗНАЧЕННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ |
| ПРИМІРНА СТРУКТУРА розділу "Регіональний розвиток" проекту обласної... Кіровоградської області. Він межує на сході з Голованіським, на заході з Гайворонським районами Кіровоградської області, на півдні... |
ДО ЗАХИСТУ Дипломна робота містить сторінки, 27 таблиць, 18 рисунків, список використаних джерел із найменувань, додатків |