|
Скачати 2.45 Mb.
|
ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ Головне управління економіки облдержадміністрації м. Львів - 2008 АНОТАЦІЯ Представлена робота відрізняється практичним підходом автора до вирішення проблем з використання альтернативних та нетрадиційних джерел енергії. Основна увага автора приділена визначені економічної доцільності вибору систем теплозабезпечення у розрізі очікувань ринку енергоносіїв у світі та Україні. При підготовці матеріалів використано власний досвід автора, теоретичні досягнення, вітчизняний та світовий досвід з комплексного вирішення проблем переходу енергетики на альтернативні та нетрадиційні джерела енергії. Пропозиції автора враховують експертні пропозиції та побудовані на власному досвіді. Перевага роботи проти аналогічних видань глибокий системний аналіз проблеми та пропонування практичних рішень щодо застосування обладнання для тих чи інших цілей. Окремими штрихами проходить економічний аналіз доцільності використання традиційних джерел енергії та аналіз стану у галузі. Робота розрахована на керівників бюджетних установ, співвласників багатоквартирних будинків, широкі верстви населення. Автор висловлює подяку членам науково-технічною ради головного управління економіки Львівської облдержадміністрації за конструктивні зауваження та практичні поради надані при підготовці роботи. ЗМІСТ
ВСТУП Розвіданих світових запасів вугілля людству вистачить на 200 років, нафти і природного газу - на 36 років, ядерного палива - на 40 років. Стає добре зрозумілим, що енергетична політика XXI століття ґрунтуватиметься на використанні нетрадиційних поновлюваних екологічно чистих джерел енергії: сонячна енергія, енергія вітру, тепло Землі, води, зовнішнього повітря і тому подібне Одним із значних підтверджень цієї тези є схвалена Комісією Європейських співтовариств на початку 2008 року програма по боротьбі з глобальною зміною клімату, така, що передбачає збільшення частки використання поновлюваних джерел енергії з 8,5 до 20 %. До 2010 року у країн-учасниць ЄС повинно бути не менше 12% альтернативних джерел від загального об'єму внутрішнього споживання енергії. Зараз же фактично досягнутий рівень в 8,5%. Щодо України, то відношення до нетрадиційних (поновлюваним) джерел енергії у нас було і залишається несерйозним. На зорі незалежності в Україні, якій історично дісталася могутня енергетична база (атомні, теплові і гідростанції) і надмірні по відношенню до внутрішнього споживання потужності, навіть говорити про розвиток нетрадиційних джерел енергії було не природним. Вартість енергії від нетрадиційних джерел була явно вища, ніж проведеною традиційним способом. Крім того, виникало природне питання : а навіщо їх розвивати, якщо і так вироблюваної енергії є біль ніж достатньо. Пройшли роки. Ситуація змінилася. Існуючі теплові і гідростанції постаріли, устаткування, в умовах хронічного браку коштів на його обслуговування і модернізацію, зносилося, вартість виробленої традиційними способами електро- і теплої енергії значно зросла, посилилася негативна дія енергопідприємств на навколишнє середовище. Значно виросла і вартість палива, використовуваного для виробництва теплової і електричної енергії, і, що істотно, має стійку тенденцію до подальшого зростання. А найголовніше, велика частина цього палива має зарубіжне походження і його постачання не є диверсифікованим. Останні події в газовій сфері (створення РосУкрЕнерго і перехоплення Росією туркменського ринку) фактично зробили Україну енергетично залежною від Росії на довгі роки, що досить гостро ставить питання про визначення цілей, пріоритетів і основних принципів розвитку енергетики на перспективу, включаючи формування оптимальної структури паливно-енергетичного балансу. Але, не дивлячись на «гостроту» і актуальність цього питання, ми до цих пір живемо в невіданні щодо того, як і на базі яких ресурсів планується розвивати паливно-енергетичний комплекс України, як і раніше відкритими залишаються ключові питання, відповіді на яких визначать не тільки майбутній розвиток енергетики, але і економіки країни в цілому : · Як і за рахунок чого в умовах критичного рівня зносу основного виробничого устаткування і недозволених проблем з дебіторсько-кредиторською заборгованістю розвиватиметься теплоенергетика? · На яких принципах і, що головне, за рахунок яких ресурсів розвиватиметься гідроенергетика? · Яка доля атомної енергетики? Чи зупинимося ми на введенні в експлуатацію двох нових блоків? Чи продовжуватимемо терміни експлуатації тих, що існують? · І, нарешті, яка роль нетрадиційних (поновлюваних) джерел енергії в майбутньому енергобалансі країни? На жаль, всі ці питання поки що не знаходять будь-яких зрозумілих відповідей і, навряд чи у цьому відношенні звернути увагу на можливості, які має Україна для розвитку однієї, скажемо прямо, не найголовнішою з погляду сьогоднішнього дня, сфери енергетики - нетрадиційних (поновлюваних) джерелах енергії необхідно вже зараз. Зрозуміло, що вирішити проблеми, що стоять перед Україною в енергетичній сфері, зосередившись виключно на розвитку поновлюваних джерел енергії, не є можливим. Але і нехтувати цим напрямом і упускати наявні можливості з не варто, бо що-небудь таки зміниться в самому найближчому майбутньому. Очікування змін для пересічного громадянина підтверджуються Європейськими ініціативами у цьому напрямку. Ото ж спробуємо розібратися, чому країни ЄС починаючи ще з 1996 року поставили перед собою амбітне завдання до 2010 року подвоїти частку поновлюваних джерел енергії в загальному енергобалансі і активно її реалізують, які принципи і механізми вважаються прийнятними для реалізації цього завдання, наскільки сприйняті вони в Україні. Звернемось до документів, зокрема « Стратегії країн-членів Європейського Союзу з розширення використання поновлювальних джерел енергії (ВІЕ) ». Стратегія країн-членів Європейського Союзу з розширення використання поновлювальних джерел енергії (ВІЕ) Візьмемо за аксіому, що будь-які довгострокові програми Європейського Союзу формуються під впливом серйозних чинників і направлені на перспективу. Стратегія ЄС у сфері використання ВІЕ також спиралася і була сформована під впливом істотних обставин, які викликали стурбованість в європейському співтоваристві, а саме : - залежність енергозабезпечення країн ЄС від імпорту енергоносіїв і, як наслідок, зниження надійності енергозабезпечення, що росте - вичерпання природних ресурсів, збільшення вартості їх здобичі, а, отже, і їх ціни - посилення напруженості в країнах, енергоресурсів, що традиційно є постачальниками енергетичних ресурсів - негативна дія підприємств паливно-енергетичного комплексу на навколишнє середовище - накопичення побутових і промислових відходів, які в умовах розвитку і впровадження відповідних технологій можуть бути використані для виробництва тепло- і електроенергії. Підвищення якості життя в країнах - членах ЄС, що є одним з ключових завдань співтовариства, не можливе у разі збереження, а тим більше посилення дій зазначених вище чинників на розвиток економіки. Щоб нейтралізувати їх, а деякі з них, наприклад, такий як накопичення побутових і промислових відходів, ефективно використовувати на користь суспільства, і була сформована стратегія ЄС у сфері поновлюваних джерел енергії. Одним з перших правових актів Європейського Союзу, присвячених врегулюванню відносин у сфері використання поновлюваних джерел енергії, стала Зелена Книга Європейської Комісії від 20 листопада 1996 року. У цьому документі перед країнами-членами ЄС було поставлено масштабне завдання - до 2010 року подвоїти частку поновлюваних джерел енергії в загальному енергобалансі (від 6% до 12%) і передбачені механізми його реалізації, такі, як надання системних кредитів, гармонізація податкового законодавства, надання державної підтримки, стандартизація, фінансова підтримка проведення наукових досліджень в цій сфері і ін. Серед основних переваг використання поновлюваних джерел енергії, які зумовили ухвалення цього рішення, були названі - відповідність загальній стратегії стійкого розвитку, зменшення залежності від імпорту енергоносіїв і скорочення викидів СО2 в атмосферу. Тобто фактично - підвищення якості життя і надійності енергозабезпечення за рахунок зміни структури енергоспоживання. У документі визначені і перешкоди, що існують на шляху реалізації такого масштабного завдання, основними серед яких визнані наступні : - Високі капітальні витрати і тривалі терміни повернення вкладених засобів і, як наслідок, вища вартість теплової і електричної енергії, вироблюваної з використанням ВІЕ, особливо на ранніх етапах їх впровадження. - Наявність технічних і організаційних проблем, пов'язаних з приєднанням ВІЕ до електричних і теплових мереж. - Відсутність у осіб, що ухвалюють рішення, необхідній інформації про потенціал ВЕІ і особливостях їх використання і, як наслідок, загальна протидія змінам на ринку енергоресурсів. Наявність цих перешкод якраз і планувалося подолати за рахунок надання системних кредитів, податкових пільг, інших видів державної підтримки як впровадження ВІЕ, так і проведення наукових досліджень в цій сфері. Поява Зеленої книги викликала широку дискусію в співтоваристві, за підсумками якої вже через рік була прийнята Біла книга Європейської Комісії, що затвердила Стратегію і план дій ЄС у сфері ВІЕ. У цьому документі було підтверджено глобальне завдання, зафіксоване в Зеленій Книзі, - подвоєння до 2010 року частки поновлюваних джерел енергії в загальному енергобалансі. Причому в Стратегії досягнення 12% бар'єру вже визнано мінімальним завданням для країн-членів ЄС. На думку експертів в результаті її реалізації вдасться досягти більш вражаючих результатів. Для досягнення поставленого завдання Стратегія передбачає реалізацію наступних першочергових заходів : - Забезпечення недискримінаційного доступу ВІЕ на ринок виробництва електроенергії; - Введення фіскальних і фінансових мерів, сприяючих ширшому використанню ВІЕ (проведення гнучкої інвестиційної політики, введення пільгового оподаткування, надання субсидій на створення нових виробничих потужностей, забезпечення фінансових стимулів для споживачів енергії з метою стимулювання їх до використання енергії від ВІЕ). - Підтримка нових ініціатив, що стосуються використання біомаси для потреб транспорту, виробництва тепла, електроенергії, в т.ч. посилення ринку палив, що отримуються з біомаси, просування біогазових технологій, розширення використання твердої біомаси. - Підтримка використання ВІЕ при будівництві і реконструкції будівель (особливо це стосується використання сонячної енергії). Велика увага у Стратегії приділяється питанням підвищення інформованості осіб, що ухвалюють рішення, потенціалу використання ВІЕ, зокрема в таких сферах, як захист навколишнього середовища, безробіття, конкуренція і державна підтримка, технологічні дослідження і розробки, регіональна політика, сільське господарство і ін. У розвиток Стратегії і плану дій ЄС у сфері ВІЕ у вересні 2001 року була прийнята Директива 2001/77/ЄС про реалізацію електроенергії, отриманої з використанням ВІЕ, на внутрішньому ринку електроенергії, в якій задекларована мета збільшення частки виробництва електроенергії з використанням ВІЕ до 22,1% до 2010 року. Директивою також визначені : - зобов'язання для країн-членів ЄС, починаючи з жовтня 2002 р. і далі кожні п'ять років, публікувати звіти, що відображають завдання відповідної країни по збільшенню споживання енергії, отриманої з використанням відновлювальних джерел енергії, на подальших 10 років, і направлені на реалізацію завдань, відбитих в Білій Книзі і Кийотському протоколі, а також заходи, які вже були проведені до цього часу. - зобов'язання для країн-членів ЄС, починаючи з жовтня 2003 р. і далі кожні два роки, публікувати звіт з аналізом заходів, виконаних в рамках реалізації стратегії по збільшенню використання ВІЕ. - зобов'язання для Комісії, починаючи з жовтня 2004 року і далі кожні два роки, публікувати узагальнений звіт на підставі державних звітів - зобов'язання для Комісії до 27 жовтня 2005 року опублікувати звіт про досвід, придбаний різними країнами-членами ЄС під час реалізації стратегії збільшення використання ВІЕ. - зобов'язання для країн членів ЄС до 27 жовтня 2003 р. упровадити у себе систему гарантування «оригінальності енергії», що передбачає видачу сертифікатів оригінальності енергії, які взаємно визнаються у всіх країнах-членах ЄС, в яких вказано джерело енергії, дату і місце вироблення енергії, а для гидроелектроенергії додатково потужність джерела. - зобов'язання для країн-членів ЄС проаналізувати своє законодавство з погляду адміністративних і повноважних процедур, вживаних до підприємств, що виробляють енергію з поновлюваних джерел, і внести до нього зміни, що припускають : · зменшення регуляторних і нерегуляторних бар'єрів по збільшенню виробництва електроенергії з поновлюваних джерел · прискорення і оптимізацію процедур на відповідних адміністративних рівнях · забезпечення об'єктивності, прозорості і недискримінаційній правив. - зобов'язання для країн-членів ЄС забезпечити прийнятні ціни і дотримання принципу недискримінаційності при підключенні до електромереж підприємств, що виробляють енергію з використанням ВІЕ. Для чого необхідно прийняти відповідні правові акти або зобов'язати операторів системи транспортування і розподілу : · забезпечити гарантії по транспортуванню електроенергії, виробленої з ВІЕ · визначити і опублікувати стандартні правила щодо відповідальності за ціну технічних пристосувань, необхідних для підключення до мережі (або навіть зобов'язати операторів узяти на себе відповідні витрати); · визначити і опублікувати стандартні правила розподілу вартості інсталяції системи між всіма виробниками, які отримують від неї користь; · забезпечити всіх нових виробників, що виявили бажання приєднатися до системи, повною і детальною інформацією про вартість підключення. Директивою передбачено дві системи підтримки розвитку ВІЕ в країнах-членах ЄС - підтримка, заснована на квотах - підтримка, заснована на цінах. У разі застосування механізму підтримки, заснованої на квотах, енергія, вироблювана з використанням ВІЕ, продається за ринковою ціною, але, при цьому, виробники так званої «чистої» енергії отримують додаткові кошти за рахунок продажу «зелених сертифікатів», певне число яких повинен купити кожен споживач. У разі застосування механізму підтримки, заснованої на цінах, держава законодавчо визначає ціну енергії, вироблюваної від ВІЕ, по якій оператори мережі зобов'язані її купувати. І перший, і другий механізми з різними особливостями застосовуються в більшості європейських країн (перший - у Великобританії, Ірландії, Нідерландах, на шляху твердження - в Данії і Бельгії; другий - в Германії і Іспанії). На сьогодні Європейська Комісія ще остаточно не визначилася, який з механізмів підтримки більш прийнятним і залишає вибір системи державної підтримки розвитку ВІЕ на розсуд стран- членів ЄС. Оскільки проектом директив, прийнятих в 2001 році передбачений збір і аналіз інформації про використовуваних національними урядами механізмах державної підтримки для розвитку ВІЕ і їх дії на досягнення результатів, передбачених директивою, найближчими роками можна чекати появи відповідного аналізу і пропозиції з боку КРЕ зупинитися на тій або іншій системі державної підтримки. Проте вже сьогодні сформовані вимоги до таких механізмів. Це перш за все : узгодженість з принципами внутрішнього ринку електроенергії, облік специфічних характеристик різних технологій, простота і ефективність, наявність перехідних стадій в їх впровадженні. |
УКРАЇНА КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКИ На виконання доручення заступника голови облдержадміністрації В. Серпокрилова щодо підтримки місцевих товаровиробників продовольчих... |
Україна ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ Управління освіти і науки облдержадміністрації направляє інформацію про виконання розпорядження голови облдержадміністрації від 06.... |
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ Держпром, 9 під’їзд, 4 поверх, м. Харків, 61022, тел. (057)705-02-88 е-mail: р/р 35217005000077 |
Україна ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ Управління освіти і науки облдержадміністрації надсилає інформацію про переможців відбіркового туру Всеукраїнського фестивалю «Талановиті... |
Миколаївська обласна державна адміністрація «Досліджуємо і вивчаємо» (Наказ управління освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації від 30. 01. 2010 №52) з 10 лютого по... |
Україна ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ Про затвердження заходів управління освіти і науки облдержадміністрації з виконання Загальнодержавної та регіональної програм забезпечення... |
У КРАЇНА ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ГОЛОВНЕ... Начальникам управлінь (відділів) освіти райдержадміністрацій (міськвиконкомів), керівникам закладів обласного підпорядкування, професійно-технічних... |
Чернівецька обласна державна адміністрація ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ Головному управлінні юстиції у Чернівецькій області 19. 01. 2010 №2/2177 та з метою удосконалення матеріально-методичного забезпечення... |
УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ За 12 місяців 2011 року в управління охорони здоров’я облдержадміністрації надійшло 460 письмових звернень громадян, що становить... |
Черкаська обласна державна адміністрація Головне управління освіти... Проведення екскурсій дозволяє організувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ безпосередньо у природних умовах.... |