|
|
Скачати 0.69 Mb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Михайлова Любов Іванівна УДК 338.43:331.582 ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ЯК СКЛАДОВОЇ КАПІТАЛУ АПК Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Суми-2004 Дисертацією є рукопис Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Царенко Олександр Михайлович, Сумський національний аграрний університет Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Амосов Олег Юрійович, Харківський регіональний інститут Національної академії державного управління при Президентові України, перший заступник директора з навчальної роботи доктор економічних наук, професор Поліщук Микола Петрович, Державний агроекологічний університет, м. Житомир, завідувач кафедри менеджменту організацій доктор економічних наук, професор Плаксієнко Валерій Якович, Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри обліку та аудиту Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, м. Київ, навчально-науковий центр економіки та соціального розвитку села Захист відбудеться “3” липня 2004 р. о 10-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.859.01 в Сумському національному аграрному університеті за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160, зал засідань вченої ради (ауд. 329 гол. корп.). З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Сумського національного аграрного університету за адресою: 40021, м. Суми, вул. Кірова, 160. Автореферат розісланий “29” травня 2004 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент В.В. Пилипенко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. В розвитку вітчизняного аграрного сектора економіки постала проблема його кадрового забезпечення (особливо що стосується його якісного складу), зумовлена демографічною ситуацією в країні (зокрема, в сільських регіонах), погіршенням показників їх соціального розвитку, некваліфікованим менеджментом у більшості агроформувань, а також іншими чинниками, які виникли внаслідок трансформаційних процесів в економіці країни. Проте, в умовах ринкових відносин і розвитку конкуренції якісні характеристики кадрового складу організацій є одним із головних факторів їх економічного стану, стійких позицій на ринку та конкурентноздатності. Це в повній мірі відноситься також і до підприємств аграрної сфери. Саме тому проблема формування та розвитку трудових ресурсів як складової капіталу АПК має сприйматися в суспільстві як найголовніша передумова виходу аграрного сектора країни з кризи. Важливі сторони цієї актуальної проблеми досліджувалися такими відомими вченими, як О.Ю. Амосов, О.І. Амоша, О.А. Бугуцький, М.К. Долгушкін, Й.С. Завадський, Ф.В. Зінов’єв, Т.І. Заславська, Г.І. Купалова, В.І. Лишиленко, В.Я. Месель-Веселяк, О.Г. Новицький, М.К. Орлатий, В.Я. Плаксієнко, М.П. Поліщук, П.Т. Саблук, М.І. Самодурова, В.М. Трегобчук, Р.І. Тринько, О.М. Царенко, В.В. Юрчишин, К.І. Якуба та ін. Проте, і досі залишається багато актуальних невирішених питань, що не дозволяє узагальнити об’єктивні процеси у сфері формування та розвитку людських ресурсів з метою сприяння їх вирішенню у теоретичній, методичній і практичній площинах. Трансформаційні процеси в суспільстві, інтеграція економічних досліджень науковців країн з розвиненими ринковими і перехідними економіками, а також входження країни у світове наукове співтовариство зумовлюють необхідність проведення комплексного інституційного аналізу проблем формування і розвитку трудових ресурсів в аграрній сфері, що формують основу людського капіталу. Для цього, в умовах становлення соціально орієнтованої ринкової економіки України, необхідно досліджувати і приводити в дію відповідні фактори. Історія соціально-економічного розвитку багатьох країн показує, що саме завдяки накопиченим знанням забезпечується відтворення матеріального багатства. У цьому плані саме якісні характеристики трудових ресурсів, які є основою людського капіталу, стають визначальними чинниками ефективного розвитку АПК країни. Дослідженню аспектів формування, розвитку і реалізації людського капіталу як цілісної концепції присвятили свої праці багато американських вчених, зокрема Т. Шульц, А. Бартель, Г. Беккер, М. Боуен, Дж. Кендрик, Ф. Махлуп. Пізніше ці аспекти знайшли відображення у дослідженнях європейських економістів – Г. Бартельса, М. Боона, В. Хоффмана, Г. Тена, С. Блека, Г. Барта, Дж. Майрессе, С. Сассеноу, а починаючи з 1990-х рр. – у дослідженнях російських вчених, зокрема в роботах С.А. Дятлова, С. Валентея, Р. Нурєєва, Л. Нестерова, А.М. Олійника, Р. Капелюшнікова. Серед українських вчених цими проблемами займалися О.Ю. Амосов, О.А. Грішнова, М.І. Долішній, В.О. Куценко, Ф.В. Зінов’єв, Л.В. Кривенко, С.В. Кривенко, Л.Ю. Мельник, І.О. Джаін, С.І. Пирожков та ін. Проте, дослідження проблем формування людського капіталу в аграрній сфері за умов глибоких трансформаційних процесів є практично відсутніми, а знання і розуміння суспільством важливості цього питання залишаються неповними і розсіяними. Саме тому оцінка рівня, структури і розвитку забезпеченості людським капіталом аграрного сектора, у т.ч. і порівняно з іншими галузями народного господарства, має зробити певний внесок у підвищення ефективності АПК. Актуальність теми визначається об’єктивною необхідністю подолання кризи в аграрному секторі економіки на основі комплексного підходу та системного аналізу до формування та розвитку трудових ресурсів як складової капіталу АПК в умовах перехідної економіки. В умовах трансформацій в АПК не можна покладатися на спонтанне регулювання економіки. Для досягнення стану сталого розвитку суспільства необхідно перетворити сільське господарство на провідний динамічний компонент національної економіки. І в цьому плані визначальним стає дослідження впливу інвестицій в людський капітал на розвиток секторів економіки і рівень ділової активності, визнання ролі людського чинника в ефективному використанні виробничих ресурсів, особливо в сільському господарстві. Особливої актуальності набувають дослідження проблем удосконалення кадрового забезпечення АПК, формування передумов розвитку і реалізації якісних характеристик трудових ресурсів в аграрній сфері, впливу соціального розвитку сільських регіонів та особистих господарств населення на розвиток і використання людського капіталу, менеджменту в агроформуваннях та інвестування в людський капітал як фактора економічного зростання АПК. Наявність дискусійних проблем, а також об’єктивна необхідність визначення головних чинників ефективного формування і розвитку трудових ресурсів як складової капіталу АПК в умовах становлення ринкового середовища з урахуванням обґрунтованого впливу з боку держави обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та основні завдання. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дослідження є складовою науково-дослідних робіт, які виконуються в Сумському національного аграрному університеті, зокрема науково-дослідної роботи ”Соціально-економічне обґрунтування системи управління якістю агропромислової продукції” (№ держреєстр.0101U007272; початок 01.01.1999 р.), в рамках виконання якої здобувачем визначено і конкретизовано вплив соціально-економічних факторів розвитку людського капіталу на якість праці і результативність функціонування АПК. Результати дослідження здобувача покладені в основу виконання державної бюджетної теми №14/13 “Розробити методику обґрунтування та планування потреби регіонів у спеціалістах аграрної сфери” (№ держреєстр.0102U005191, термін виконання: 01.04.2002 р. – 31.12.2002 р.). Автором узагальнені існуючі методичні підходи до планування і визначення потреби у фахівцях для сільськогосподарських підприємств, розроблені критерії обґрунтування і визначення потреби регіонів у спеціалістах аграрної сфери, сформульована управлінська вертикаль у відповідності з освітньо-кваліфікаційними рівнями підготовки фахівців. Результати дисертаційного дослідження щодо вдосконалення управління соціально-економічним розвитком сільських регіонів є складовою наукового дослідження “Механізми вдосконалення процесу управління економічним і соціальним розвитком регіону” (№ держреєстр.0100U00205, термін виконання: 01.01.2000 р. – 31.12.2001 р.), яке виконувалося в Українській академії державного управління при Президентові України (Харківська філія), а також покладено в основу концепції ”Основні засади розвитку соціальної сфери села”, схваленої Указом Президента України ”Про основні засади розвитку соціальної сфери села” за №1356/2000. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка ефективної системи формування та розвитку трудових ресурсів як складової капіталу АПК. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
Об’єктом дослідження є процес формування і розвитку трудових ресурсів як складової капіталу АПК країни. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні проблеми формування та розвитку якісних характеристик трудових ресурсів, що формують основу людського капіталу. Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження складають методи наукового пізнання, діалектичний метод, фундаментальні положення загальної економічної теорії, економіки сільського господарства і АПК. Для вирішення поставлених задач використовувалися такі методи: монографічний (дослідження сутності економічних категорій), системно-структурного аналізу (оцінка методологічних аспектів кадрового забезпечення, виявлення впливу факторів, а саме: соціального розвитку сільських регіонів, якості менеджменту на рівні підприємств та особистих селянських населення на процес формування, розвитку і реалізації людського капіталу), групування і порівняння статистичних даних (виявлення впливу рівня освіченості кадрів на результативність діяльності), порівняльний (при вивченні зарубіжного досвіду і можливостей його використання в управлінні АПК), кореляційно-регресійного аналізу (оцінка залежності кадрового забезпечення регіонів від різних чинників, прогнозування тенденцій у кадровому забезпеченні, визначення кількісного впливу рівня освіченості управлінських кадрів на продуктивність праці), соціологічні (для оцінки рівня соціальної відповідальності суб’єктів господарювання в сільських регіонах, оцінки ролі і розвитку особистих селянських господарств в реалізації людського капіталу), соціометричні (для оцінки впливу соціально-психологічного клімату на реалізацію людського капіталу і продуктивність праці); експертних оцінок (для оцінки якісних характеристик менеджменту в агроформуваннях). Інформаційною базою дослідження є чинні законодавчі і нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, офіційні дані Державного комітету статистики, оперативні дані Головних управлінь статистики та сільського господарства і продовольства Сумської облдержадміністрації, монографії та наукові публікації зарубіжних і вітчизняних вчених, результати проведених автором анкетних соціологічних та економічних обстежень різних суб’єктів господарювання в АПК. Дослідження охоплюють період 1991-2002 рр. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше розроблені теоретико-методологічні засади ефективної системи формування і розвитку трудових ресурсів як складової капіталу АПК на основі впливу визначальних чинників на розвиток якісних характеристик людських ресурсів в сільських регіонах. Сутність і зміст системи (концепції) представлено сукупністю теоретичних, методологічних і методичних положень, внесок яких в науку і практику полягає в наступному:
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані розробки і підходи дозволяють удосконалити систему формування та розвитку людського капіталу в АПК та служать підґрунтям для подальших теоретико-методологічних і прикладних досліджень проблеми ефективного функціонування аграрного сектора економіки, вдосконалення форм і методів управління цим процесом. Розроблені та обґрунтовані критерії визначення потреби регіонів у спеціалістах аграрної сфери, сформульована управлінська вертикаль (згідно освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки) покладені в основу розробленої за участю здобувача Методики обгрунтування та планування потреби регіонів у спеціалістах аграрної сфери, яка апробована в органах управління АПК переважної більшості обласних та ряді районних державних адміністрацій під час формування державного замовлення на підготовку кадрів для агропромислового виробництва у 2003 р. Ця Методика стала основою Методичних рекомендацій щодо визначення потреби в кадрах з вищою освітою для сільськогосподарського виробництва, схвалених Галузевою радою по роботі з кадрами Міністерства аграрної політики України 12 грудня 2003 р. і рекомендованих для використання в роботі кадровим службам органів управління агропромислового комплексу різних рівнів (довідка Міністерства аграрної політики №37-18-2-15/4684 від 23.04.2004 р.). Запропонований механізм управління соціально-економічним розвитком сільських регіонів (пропозиції щодо необхідності визначення на законодавчому рівні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів як державної, враховуючи, що удосконалення управління економічним і соціальним розвитком є засобом забезпечення дотримання прав людини; виокремлення сільських регіонів, які потребують першочергової підтримки; формування цільової комплексної програми, що має стимулювати не лише соціальну сферу окремих регіонів, але й окремі галузі сільськогосподарського виробництва, виробництво окремих видів продукції, залучення молоді в сільську місцевість, поліпшення демографічної ситуації на селі) використано при підготовці рекомендацій Першого Міжнародного наукового конгресу “Державне управління та місцеве самоврядування”, який проходив в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків, 26 лютого 2001 р.) (акт №01-610/01 від 19.03.2004 р.), а також при розробці Програми соціально-економічного і культурного розвитку Сумської області ”Сумщина-2010” (довідка Головного управління економіки №4.1/205 від 02.02.2004 р.). Пропозиції здобувача щодо необхідності визначення на законодавчому рівні статусу особистих підсобних господарств як форми організації сільськогосподарського виробництва з обов’язковим розмежуванням сутності підсобних і фермерських (селянських) господарств, а також формування механізму пенсійного і соціального захисту зайнятих в особистих підсобних господарствах (як господарів, так і найманих працівників) були використані у процесі опрацювання матеріалів при підготовці Закону України ”Про особисте селянське господарство” (№742-1V від 15 травня 2003 р.) (довідка Міністерства аграрної політики України №37-18-2-15/4680 від 23.04.2004 р.). Пропозиції щодо удосконалення управління розвитком соціальної інфраструктури села, зокрема формування цільової комплексної системи управління розвитком сільських регіонів, що передбачає урахування економічного, правового та соціального аспектів, покладені в основу концепції “Основні засади розвитку соціальної сфери села”, схваленої Указом Президента України “Про основні засади розвитку соціальної сфери села” від 20 грудня 2000 р. №1356/2000 (лист Адміністрації Президента № 10.10/2340 від 18.12.2000 р.; акт №70 від 14.01.2004 р.). Результати дисертаційного дослідження використані в навчальних курсах “Управління персоналом”, “Менеджмент”, “Управління сільськогосподарським виробництвом”, “Психологія управління”, “Інноваційний менеджмент”, “Міжнародний менеджмент” в Сумському національному аграрному університеті, а також знайшли відображення в навчальних посібниках, виданих за участю автора (акт №134/1 від 21.01.2004 р.). Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладені в дисертації і виносяться на прилюдний захист, отримані автором особисто. Із спільних наукових праць у дисертаційній роботі автором використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої праці здобувача. Їх значення полягає в подальшому розвитку наукових поглядів щодо теоретико-методологічних основ формування і розвитку людського капіталу в АПК. Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися на Міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: “Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва та формування продовольчого ринку України в нових умовах господарювання” (м. Харків, 1995 р.); “Аграрні реформи в країнах центральної та східної Європи: досвід та проблеми” (м. Горки, Бєларусь, 1995 р); “Приватизація, реформування та реструктуризація підприємств в аграрному секторі країн Центральної та Східної Європи” (м. Галле, Німеччина, 1996 р.); “Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління” (м. Рівне, 2000 р.); “Трансформація механізмів управління в механізми господарювання” (м. Сімферополь, 2000 р.); “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії” (м. Ялта, 2000 р.); “Сільське господарство та сільські регіони – зворотна сторона трансформаційного процесу в країнах південної Європи” (м. Лейпціг, Німеччина, 2000 р.); “Сучасний стан та шляхи реформування соціальної сфери села (на прикладі Сумської області)” (м. Суми, 2000 р.); “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2001 р.); “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (м. Харків, 2001 р.); “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХ1 століття” (м. Полтава, 2001 р.); “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (м. Луганськ, 2002 р.); “Проблеми сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі та шляхи їх вирішення” (м. Бєлгород, Росія, 2002 р.); “Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (м. Суми, 2003 р.); “Менеджмент великотоварних сільськогосподарських підприємств в країнах Центральної та Східної Європи” (м. Галле, Німеччина, 2003 р.), а також на щорічних наукових конференціях викладачів, аспірантів і студентів Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (в період 1993-1996 рр.) та Сумського національного аграрного університету (в період 1997-2003 рр.). Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 40 наукових працях загальним обсягом 37,2 друк. арк. (особисто автору належить 34,6 друк. арк.), зокрема: одна авторська монографія обсягом 16,2 друк. арк., одна монографії у співавторстві обсягом 4,19 друк. арк., з яких частка здобувача складає 2,5 друк. арк.; 27 статей в наукових фахових виданнях, з яких 19 підготовлені самостійно без співавторства; 11 тез доповідей і статей в інших виданнях. Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, шести розділів (які включають 21 підрозділ), висновків, списку бібліографічних джерел, додатків. Обсяг роботи становить 442 стор., у т.ч. 389 стор. основного тексту. Робота містить 54 таблиці і 33 рисунки. Список літературних джерел викладений на 27 стор. і охоплює 281 найменування; 13 додатків розміщені на 26 стор. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ |
| 35. Агропромисловий комплекс України: галузева структура і особливості... Форми територіальної організації АПК. АПК багатогалузевий комплекс, який включає в себе всі галузі вир-ва, які інтегруючись спільно... |
DO11 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СВІТІ ТА В УКРАЇНІ У статті робиться історичний екскурс для визначення ролі людського капіталу. Розглядаються негативні фактори розвитку людського капіталу... |
| Вступ Розвиток і ефективність технічного сервісу в АПК України Одним із основних напрямків реформування системи сервісної підтримки машин та обладнання має бути зміна технічної політики в АПК,... |
ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ТА ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВІДНОСИН СУБ’ЄКТІВ АПК АПК з позицій формування ними власної економічної безпеки, узагальнено її складові елементи. Акцентовано увагу на загрозах економічній... |
| РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ У ФОРМУВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ Автором уточнено та поглиблено сутність, функції і структуру інтелектуального капіталу, досліджено та удосконалено теоретико-методологічні... |
Національний банк України Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути змінений за рішенням Ради Національного... |
| 3 Міжнародний ринковий механізм перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу У процесі кругообігу капіталу формується капітал у грошовій формі, що являє собою фінансові ресурси |
ІНВЕСТИЦІЙНІ ЦІЛІ ЕКСПОРТЕРА КАПІТАЛУ ТА ЇХ ВІДПОВІДНІСТЬ ОЧІКУВАННЯМ РЕЦИПІЄНТА Подальше дослідження та прогнозування впливу іноземного капіталу на структуру економічної системи країни-реципієнта є перспективним... |
| Ov31 ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ У роботі розглянуто основні аспекти впливу людського капіталу на економічний ріст на прикладі України, виявлено ключові інституціональні... |
Методичні рекомендації щодо змісту варіативної складової робочих... Рекомендуємо виділити по 1 годині з варіативної складової навчального плану на такі спецкурси і факультативи |