Батьківські збори
Форма проведення:сімейні посиденьки
(за участі дітей)
Кірякова О.М.
Тема: Сімейні традиції. Свята народного календаря та їх роль у вихованні дітей. Старий Новий рік або Василя.
Мета. Ознайомити із сімейними традиціями українців та їх роллю у вихованні дітей, святкуванням народного свята зимового циклу- старого Нового року або Василя. Презентувати вітальні посівалки, колядки. Виховувати інтерес до народних українських традицій та обрядів, поважне ставлення до культури, духовних джерел українського народу.
Обладнаня: тексти вітальних посівалок, грамзапис та відеозапис колядувавань, малюнки та ілюстрації, авторська презентація.
Хід зборів
І.Тренінг партнерського спілкування (з метою згуртування батьківського колективу)
Вправа 1. Треба привітатися невербальним способом. Наступний учасник не повторює вже використаний жест.
Вправа 2. Передають один одному м'яч зі словами: "Ніхто з вас не знає, що я..."
Вправа 3. Візуально вивчаємо один одного 4 хвилини. Згодом необхідно розповісти про співрозмовника: "Я бачу перед собою..." (говоримо лише про зовнішній вигляд, не вживаємо оціночні поняття, а також слова з інформацією про особистісні якості людини). Міняємося місцями. Ускладнюємо завдання: по черзі розповідаємо про співрозмовника, якою він був дитиною у 5 років (за З хв).
Вправа 4.Тренування навиків зниження напруження у бесіді. Учасники тренінгу один одному кидають м'яч зі словами: "Мені здається, нас з тобою об'єднує така риса, як... Учасник може погодитися: «Так, я згоден». Якщо ні: "Я поміркую над цим..." Таким чином він отримав інформацію до роздумів. Далі цей учасник кидає м'яч наступному гравцю... Аналізуємо, чому м'яч не потрапив жодного разу до когось з учасників.
ІІ.Розповідь вчителя
Деякі споконвічні традиції можуть бути повністю сприйняті сучасною молодою родиною, інші, нові традиції, відбивають завоювання теперішнього суспільства та є загальним надбанням нашого часу. Але є такі традиції, які ніколи не втратять своєї актуальності, бо відображують перш за все демократизм стосунків, повагу до всіх, навіть найменших, членів родини. Раннє залучення дітей до обговорення всіх питань сімейного життя – давня добра традиція. У деяких сім'ях стало звичним за вечірнім чаєм, коли збирається вся родина, обговорювати події минулого дня. Мати і батько розповідають, обмінюються враженнями. Така можливість надається і дітям. Спільно обговорюються плани віддаленого та найближчого майбутнього.
Дуже корисна традиція щовечірніх читань, обговорень прочитаного, вільних висловлювань і обміну думками.
Найкраща школа життя – аналіз власних помилок. Якщо це стало правилом у сім'ї, діти, звичайно, долучаються до манери обов'язкового, неупередженого аналізу своїх вчинків. Така традиція створює атмосферу глибокої довіри між усіма членами родини, запобігає відчуженню дітей у підлітковий період, дозволяє батькам надати підтримку своїм дітям у будь-якій скрутній ситуації.
Сімейні традиції – це духовна атмосфера дому, яку складають розпорядок дня, звичаї, уклад життя і звички його мешканців. Так, одні сім'ї вважають за краще рано прокидатися, снідати нашвидкоруч, йти на роботу і зустрічатися увечері без розпитувань і розмов. В інших сім'ях прийняті спільні трапези, обговорення планів, виникає підвищена увага до проблем один одного.
У кожному домі, за час його існування складається свій ритуал. Оселя звикає до своїх мешканців, починає жити в їхньому ритмі. Його енергетична структура дещо змінюється під впливом традицій. Адже, за великим рахунком, традиції – це не тільки сімейний устрій, а й стосунки, які складаються між членами сім'ї. Якщо сім'я фіксує традиції для самих себе як обов'язкові, то вони можуть послужити непогану службу. Часто наслідування традицій допомагає нам жити. І якими би дивними вони не здавалися, важливо одне: сімейні традиції та ритуали не повинні бути громіздкими і
надуманими. Нехай вони входять в життя природньо.
Вкрай складно формувати сімейну традицію, якщо діти виросли і вже сформували загальне ставлення до сім'ї. Інша справа, молоді сім'ї, де батьки вільні показати дитині всю красу світу, оповити його любов'ю і сформувати надійну життєву позицію протягом усього життя. Маленька дитина сприймає світ очима дорослих – її батьків. Тато і мама формують дитячу картину світу з першої зустрічі зі своїм малюком. Спочатку вони вибудовують для нього світ дотиків, звуків і зорових образів, потім – навчають першим словам, потім – передають своє ставлення до навколишнього світу.
Те, як дитина потім поставиться до себе, оточуючих і життя в цілому – цілком і повністю залежить від батьків. Життя може представлятися йому нескінченним святом або захоплюючою подорожжю, а може бачитися, як нудна, невдячна і важка праця, що очікує кожного відразу за шкільними воротами.
Якщо більшість звичних сімейних ритуалів несуть не обмеження, а лише радість і задоволення, це зміцнює в дітях почуття цілісності сім'ї, відчуття неповторності власного дому і впевненість у майбутньому. Той заряд внутрішнього тепла і оптимізму, який несе в собі кожен з нас, набувається в дитинстві, і чим він більше, тим краще.
Звичайно, характер дитини формується не в один день, але можна сказати з упевненістю: чим більше дитинство було схоже на свято, і чим більше в ньому
радості, тим щасливішою людина буде у майбутньому.
А ще сімейні традиції та ритуали дозволяють дитині відчувати стабільність життєвого укладу: за будь-яких обставин у родині відбудеться те, що заведено; дають йому відчуття упевненості в навколишньому світі і захищеності; налаштовують дитину на оптимізм і позитивне сприйняття життя; створюють неповторні дитячі спогади, про які вже у дорослому віці вона буде коли-небудь розповідати своїм дітям; дозволяють відчути гордість за себе і свою сім'ю.
Кожній сучасній сім'ї під силу створити кілька сімейних традицій, яких, можливо, будуть дотримуватися діти й онуки.
Встановлено, що при створенні сімейних традицій потрібно дотримуватись певних правил: повторювана подія має бути для дитини яскравою, позитивною, такою, що запам'ятовується; традиція на те й традиція, щоб дотримуватися завжди; можна задіяти запахи, звуки, зорові образи, – головне, щоб у цій традиційній дії було щось, що впливає на почуття і ставлення до дитини.
У деяких сім'ях немає своїх сімейних традицій і сімейних свят. Не слід посилатися лише на гострий дефіцит часу. Ця причина поверхнева, істина набагато простіша і сумніша: ймовірно, цим людям нема про що говорити між собою, їм тяжко бачити часто рідні обличчя. І це є симптомом тяжкого функціонального порушення у житті родини.
Традиції – це ті найміцніші елементи, що об'єднують і цементують окремих людей в один народ в одну націю, підтримуючи її цілісність та зв'язок між поколіннями. Народні традиції охоплюють усі сфери людського життя, регулюючи сімейні та суспільні відносини. І, можливо, саме у відродженні сімейних традицій починається шлях подолання духовної кризи, що спіткала людство на початку ХХІ
століття.
ІІІ. Презентація сімейних традицій родин класу
Пухнастий білий сніг налітає за вікном. Проте в хаті тепло і затишно. Швидко закінчується день і починається ніч. Ось такий він наш грудень, та саме з нього починаються зимові свята. Першим таким зимовим святом є Введення. Введення у храм Пресвятої Богородиці пов’язане з біблійною розповіддю про те, як Марію, коли їй виповнилося три роки, повели до храму Єрусалимського, щоб почати служити Богові. Священик зустрів її, завів до храму, у святе місце, куди заходив первосвященик тільки раз у рік.
У цей день вважається, що коли до хати зайде першим чоловік, то все буде благополучно. Тому цього дня в гості жінки не ходили.
13 грудня всі святкують свято Андрія Первозданного. Це свято найбільше відоме дівчатам та юнакам. Адже в ніч з 12 на 13 грудня дівчата ворожили. Зокрема рахували стовпи. Спочатку зав’язували очі і тоді дівчина рахувала стовпи. Який дев’ятий стовп такий буде її чоловік. Якщо високий стовп, то й високого зросту буде чоловік.
Андрію, Андрію, коноплі сію,
Рушником волочу, вийти заміж хочу.
Так говорили дівчата і ворожили, щоб знати ім’я свого суженого. Саме цього вечора дівчата ворожили, щоб знати не тільки ім’я, а й звідки старостів чекати. Брали ложки, ставали на дворі і стукали ложками, звідки собаки загавкають, звідти й старостів чекати. Хлопці теж часу не гаяли. Ішли до дівчини, до тієї, яку не хотіли відпускати з свого гурту. Вважалося, що коли зняти ворота, то до наступного року дівчина не покине дівочого гурту.
Наступним величним святом є Миколая. Хто не знає Миколая? Всі безперечно знають про нього. Хто ж не знає дідуся з сивою бородою, який в ніч на 19 грудня приносить подарунки. Миколай є покровителем усіх знедолених, бідних, заступник і опікун мандрівників і мореплавців.
Новий рік! Його святкування було встановлено 1 січня 1670 року за наказом Петра І. Раніше діти отримували подарунки тільки на Миколая. Цей обряд зберігся, але перейшов на Новий рік і місце Миколая заступив Дід Мороз, у нього з’явилася супутниця – Снігуронька. Обряди і звичаї всіх країн стверджують, що чим веселіше зустрінеш Новий рік, тим щасливішим рік буде для тебе.
Після Нового року починається цикл свят, пов’язаних з кінцем старого року та початком нового. Це період двадцятидення зі святами 7 січня – Різдво, 14 – старий і Новий рік (Новий рік за старим стилем) або Василія і 19 січня – Водохреща.
Одним з найзнаменніших і найвеличніших свят, яким власне починається рік, є Різдво Христове. Починається воно опівночі після Святвечора між 6 і 7 січня.Свято існує з ІХ ст., а у прадавні часи це була Коляда. Традиційно робили “павуків” із соломи, як символ доброї вісті про народження Христа.
6 січня починається Різдво із Святвечора і багатої куті. Кутю готують з пшеничного зерна. Це основна обрядова їжа. До вареного зерна додавали мед, товчений мак, волоські горіхи.І тільки на небосхилі з’являлася перша вечірня зірка, сідала сім’я разом за багатий стіл, який налічував до дванадцяти пісних страв, бо до опівночі ще триває піст. Після вечері діти носили кутю хрещеним батькам.
У день Різдва ходили з зіркою, вертепом, водили козу, колядували. У цей день ніхто не згадував і не розповідав сумних історій, бо Різдво об’єднує усіх злагодою і лю- бов’ю. Зірка – традиційний атрибут колядування, пов’язаний з Євангелієм, бо про народження Христа сповістила віфлеємська зірка.
Вертеп – це свого роду ляльковий театр, ясла, де народився Христос, люди, тварини. У давні часи носили вертеп і розповідали про Христа. Переодягались в головних героїв: Ірода, ангеликів, пастухів та трьох царів, які прийшли поклонитися Христу.
А “Коза” – це встановлений обряд – гра з піснями, музикою. Вмирання та воскресіння “кози” – символ циклічності часу і повороту сонця на літо, а також віра у безсмертя.
За християнським календарем 13 січня – це день преподобної Меланії-римлянки.
Відеозапис колядування вертепу.
14 січня на Старий Новийрік, або Василя господарі прокидаються рано, до східсонця, прибирають солому з долівки, підмітають в хаті. Від Святого вечора до Василя підлогу ніхто не підмітав, щоб не вимести і не винести щастя та долі з хати.
Старого Нового року з нетерпінням чекають хлопчики, адже цього дня їм випадає добра нагода заробити гостинці і гроші. З самого ранку, ще вдосвіта, набравши в кишені або рукавички зерна, вони вирушають до сусідів і родичів посівати. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом. Не посівають горохом, оскільки вірять, щовін виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити сльози в родині, та гречкою “бо заведуться блохи в хаті”, або “буде суперечка”.
Господарі пригощають посівальників пирогами, окрайцем “ Василя ”, горіхами, цукерками, платять дрібні гроші. Та найбільше міг заробити той хлопчик, який приходив посівати першим. Йому доручали обмолотити святочного снопа (дідуха), який стояв на покутті відРіздва, або розбити гарбуза дідуха, що лежав у кубельці під столом. Сніп обмолочували макогоном, зерно і солома з нього вважаються чудодійними. Зерна з дідуха зберігають до сівби і висівають разом з насінням на ниву, щоб був гарний урожай. З гарбуза варили кашу, ним також пригощали домашніх тварин, зернятка з дідуха (гарбуза) збирали в миску, просушували і висівали весною на грядках, щоб гарно родили гарбузи і вся городина.
Солому від дідуха спалюють вранці на Новий рік у садку. Люди вірять що дим від дідуха дуже корисний, він забезпечує гарний врожай на наступний рік, оберігає дерева від морозу, захищає від шкідників. За народними віруваннями цей дим захищає не лише дерева, але й членів родини, тому всі від малого до великого стрибали через вогнище, щоб бути здоровими і не хворіти у наступному році, дітей переносили крізь дим на руках.
За народними віруваннями духи поля і духи предків, які допомагають ростити урожай, ховаються від женців в останньому снопові. Цей сніп урочисто несуть з поля під час обжинок, потім зберігають у коморі, або клуні до Святого Вечора, а на Святий Вечір його величають “дідухом”, з почестями вносять до хати, ставлять на лаві на покуті, на тому місці, де садять найдорожчих гостей. Дідух перебуває в хаті від Святого вечора до Нового року, а на Новий рік його спалюють. В давнину у слов’ян існував звичай трупоспалення. Мабуть з димом духи предків відлітали у вирій, щоб весною знову повернутися на ниву.
Отже, посіваючи хлопчики промовляють:
III. Хлопці посівають
“Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
на щастя на здоров’я, на Новий рік,
щоб ще краще вродило, як торік,
конопельки до стельки, льон по коліна,
щоб Вас, господарю, голова не боліла!”
* * *
“З Новим роком будьте здорові,
щоб велися Вам бички і корови,
щоб родили морква й буряки,
гарбузи і огірки, картопля і капуста,
щоб ваша дівка була тлуста!”
(Слово “тлуста” означає статна, дорідна.)
* * *
Сійся, родися, Жито, пшениця,
Всяка пашниця. Зверху колосиста,
Зісподу корениста.
Будьте з святом здорові,
З Новим роком!
* * *
Сійся родися жито пшениця,
На щастя, на здоров'я, на Новий рік,
Щоб Вам вродило, краще ніж вторік.
У полі зерном, у дома добром,
В печі пирогами, на столі хлібами,
Хай буде Ваша хата, радістю багата,
Хай славиться добром, медом, пивом і вином,
Хорошими пирогами та щасливими піснями,
І хай сіяє Вам невступно
Христова зірка шестикутна,
І хай сіяє Вам щоднини
Наша славна Україна!
***
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Щоб було у вас і в стіжку,
І в мішку, І в коморі,
В ложці, в мисці,
І в колисці!
***
Ходе Ілля на Василя,
Несе пугу житянцю
Куди махне – жито росте,
Вроди Боже жито, пшеницю
І всяку пашницю.
У полі ядро, У домі добро.
У полі колосок, А в домі – пирожок.
Здрастуйте, з Новим роком,
З Василем.
****
Ой роди, Боже, жито - пшеницю,
всяку пашницю!
Добридень! Будьте здорові.
З Новим роком ,з Василем!…
На щастя, на здоров'я, на Новий рік!
***
Вчитель:
Посипальників, що ходили невеличкими групами, приймали як самих бажаних гостей: запрошували сісти до столу, щоб добре все сідало або щоб свати сідали (так казали там, де були незаміжні дівчата). Нерідко хлопчаки наслідували квоктання курей, а їх, жартуючи, смикали за чуба або за вуха, щоб курчата були чубаті, вухаті й волохаті. У деяких місцевостях перший засівальник повинен був обмолотити макогоном сніп жита, що стояв на покуті від Різдва. Після закінчення всіх обрядових дій господарі пригощали посипальників яблуками, бубликами, пиріжками та іншими ласощами, часто давали й дрібні гроші. Зерно, що вони розкидали по хаті, господиня збирала і давала куркам, аби краще неслися.
IV.Виконання коляди разом з дівчатами
Нова радість стала 
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла. (2)
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого повився. (2)
Ангели співають, «слава» восклицають,
На небеси і на земли мир проповідають. (2)
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного, смиренно благаймо: (2)
Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю. (2)
Даруй господарю, його господині,
Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. (2)
|