Виховання основ емоційної культури дошкільника передбачає застосування у роботі ігор. Творчі ігри допомагають збагатити життєвий досвід і реалізувати себе

Виховання основ емоційної культури дошкільника передбачає застосування у роботі ігор. Творчі ігри допомагають збагатити життєвий досвід і реалізувати себе, виявити творчість, креативність. Оскільки відтворення вчинків і програвання різних ролей сприяє розумінню почуттів людини, необхідно використовувати рольові ігри. Вони формують уміння дитини взаємодіяти з іншими, коментувати власні дії, погоджувати їх з іншими дітьми, пояснювати свої наміри, а також, опанувати навики довільної поведінки — навчитися управляти собою, стримуючи безпосередні бажання заради підтримки сумісної гри з однолітками. Не менш значущі й рухливі ігри, що позбавляють дитину зайвої, накопиченої нею енергії. Ігри можна проводити у приміщенні або на свіжому повітрі, тривалість — необмежена. «Радісний / Сумний» Дорослий демонструє різні вирази обличчя. Завдання: дитина має відповідно відреагувати: веселе обличчя — плескання в долоні, сумне — заплющення долонями очей, імітація плачу. «Радісний / Наляканий» Дорослий демонструє різні вирази обличчя. Завдання: дитина має відповідно відреагувати: веселе обличчя — плескання в долоні, налякане — обіймання голови руками з обох боків (закриваючи вуха), широко відкритий рот. «Радісний /Злий» Дорослий демонструє різні вирази обличчя. Завдання: дитина має відповідно відрєагувати: веселе обличчя — плескання в долоні, зле — стискання пальців у кулаки, різкі змахи руками догори та вниз. Лікті дитини — зігнуті. Під час гри дорослий може пропонувати визначити емоції, зображені на малюнках, фотографіях, картинках, сторінках дитячих журналів тощо. «Котик і кішечка» Гравці стають у коло. У його центрі знаходяться дві дитини: «котик» і «кішечка». Завдання: якомога виразніше передати настрій тваринок, які: граються м’ячиком; щойно посварилися; розлютилися один на одного; помирилися й обіймаються; ідуть разом гуляти. Подібно до цієї гри можна проводити й інші: «Півень і курочка», «Курочка та курчата», «Заєць і зайчиха», «Коза та козенята», «Дві подруги», «Бабуся й онука». «Поруч з нами» Гравці стають у лінію. Дорослий промовляє: «Поруч з нами...» і називає будь-яку тварину (злий собака, маленьке пташеня, кумедний ведмедик, дика кішка, хоробрий їжачок, хворе цуценя тощо). Завдання: уявити названу тваринку, зобразити її. «Невидимка» Серед гравців обирається «невидимка». Діти стають на відстані один від одного, широко розставляють руки в сторони, торкаючись лише кінчиками пальців. Завдання: надягнути капелюх чарівника і перетворитися на «невидимку». Стати навпроти гравців, заплющити очі, пройти поміж них, не торкаючись. Після закінчення гри варто обговорити такі питання: кому та чим саме сподобалася гра; чи важко бути невидимим для інших; чи легко залишатися гравцям тривалий часу сталій позі; цікаво спостерігати за «невидимкою» чи ні; наскільки складно рухатися із закритими очима та чому; що потрібно зробити, щоб обережно пройти між іншими гравцями та не зачепити їх; чи можна насправді стати невидимим. Слід з’ясувати, кому з дітей, які перетворювалися на «невидимку», було легко виконати завдання (обережно пройти повз інших) та чому, що їм допомагало. «На галявині» Дорослий стає ведучим гри. Діти перетворюються на різні квіти і повідомляють свою назву. Ведучий промовляє: «Я саджаю на галявинці різні квіти. Є у мене дзвіночок, мак, соняшник... Прийшла весна, пригріло сонечко. Я дивлюсь на галявинку і бачу, як з’являються перші... (називає квіти). Мої квіточки зростають, розпускають пелюстки. Вітерець колише їх. Раптом почався дощ. Кожна квіточка намагається вберегти свої пелюстки, притуляє їх один до одного. Дощ стає сильніше, він пригинає квіточки до землі, все нижче й нижче. Вітер стає сильніше, колише стебельця й листочки. Він зриває дзвіночок, мак... та піднімає високо в небо. Квіти кружляють у повітрі та повільно опускаються на землю. Вітер стих, дощ скінчився, квіточки опинилися знов на землі». Завдання: зобразити квітку, передати рухами все, що коментує дорослий. ВПРАВИ Здійснюючи роботу з виховання основ емоційної культури дитини, важливо приділяти увагу розвитку емоційної сприйнятливості дитини, збагачувати її життєвий досвід враженнями від почутого, побаченого, обстеженого. У цьому напрямі будуть корисними вправи на розвиток уваги та спостережливості. «Знайди предмети, однакові за...» Дорослий заздалегідь розміщує на різній відстані певні предмети (серед них можуть бути, наприклад, парасолька,гаманець, газета, клоунський капелюх, мобільний телефон), Дитина перебуває поруч із дорослим. Завдання: уважно роздивитися предмети з одного (лівого) боку, повернутися у протилежний (правий) бік, назвати якомога більше тих предметів, які: мають однаковий колір; приємні (м’які, теплі, холодні тощо) на дотик; знаходяться на близькій відстані від тебе; кумедно виглядають; викликають радісні спогади; корисні для людини; мають схожу форму. «Допоможи знайти...» Перед дитиною розкладено 4—5 малюнків із зображеннями плетеного кошика, залізної клітки, собачої будки, гнізда, акваріума. Уважно розглянувши малюнки разом з дитиною, дорослий зауважує, що іграшкові пташеня, кіт, риба, собака, левеня належать неуважному хлопчику. Він іноді забуває розмістити тваринок по своїх домівках. Сьогодні сталося так само. Завдання: Повернути тваринок у власні домівки, поміркувати, що сталося, якби іграшкові тваринки були справжніми та загубилися. Варто з’ясувати такі питання: що відчуває той, хто загубився; з яких причин можна загубитися; що відчуватиме дитина, яка загубилася; чи допоможуть їй сльози в такій ситуації; до кого варто звернутися дитині по допомогу. «Поверни речі на місце» Дорослий розташовує перед дитиною лялькову шафу, в якій на полицях розкладено різні речі (4—6 предметів). Дитина деякий час роздивляється, а потім заплющує очі (або відвертається в інший бік). Дорослий переставляє речі й пропонує дошкільнику ще раз подивитися на їх розташування. Завдання: уважно роздивитися речі, пригадати попереднє місце їх знаходження та повернути кожну на своє місце (її полито). Дорослому варто обговорити питання: чи завжди дитина пам’ятає, де поклала свої речі; чи буває так, що потрібна тобі річ зникла, її взяв хтось інший; чи приємно, коли інша людина бере твою річ без твого дозволу (користується нею, псує); що робити в такому випадку; чи допоможуть образливі слова пояснити іншому, що брати чужі речі не можна; чи варто класти речі на своє місце; чому? «Знайди схоже» Дитина стає навпроти іншої дитини, деякий час розглядає її, а потім відвертається у протилежний бік або заплющує очі. Завдання: поміркувати й повідомити, чим інша дитина схожа на тебе, чим відрізняється (постать, риси обличчя, його вираз, одяг). Визначити, в чому полягає її схожість з іншими однолітками. Під час виконання вправи дорослому варто спрямовувати увагу дітей не лише на зовнішність, одяг, а й підкреслити індивідуальні риси, наприклад: «Петрик — уважний до друзів», «Оленка — турботлива», «Сашко — спостережливий», «Наталонька — сором’язлива». «Знайди відмінне» Дорослий заздалегідь готує картинки з журналів, на яких зображені люди одного віку зі схожою зовнішністю (веселі/ сумні руді дівчата, засмучені/ здивовані сиві чоловіки, стурбовані/спокійні лікарі, налякані/веселі діти тощо) Завдання: розглянути картинки і знайти відмінності. « Що змінилося?» Перша дитина стає навпроти другої, уважно її розглядає, заплющує очі або зав’язує непрозорою хусткою. Перед тим як її зняти, друга дитина з допомогою дорослого щось змінює (вдягає шляпу, бант, рукавички, різнокольорові шкарпетки, перевзуває черевики з лівої на праву ногу та навпаки, бере в руки іграшку тощо). Також змінює позу (присідає, виставляє одну ног у попереду іншої, нахиляє голову на бік, піднімає руку тощо) й вираз обличчя (надуває щоки, усміхається, зітхає, хмурить брови, витягує губи «трубочкою», «скалить зуби» та ін.). Завдання: зняти з очей хустку уважно роздивитися іншу дитину, бажано назвати все, що змінилося. Збагачуючи емоційний досвід дитини молодшого дошкільного віку, який поки що невеликий, радимо використовувати у виховній роботі такі вправи. «Приємне — неприємне» Дитині демонструють малюнки із зображенням різних подій життя, наприклад: «малюки на каруселі», «негода: сильний вітер зламав маленьке деревце», «діти відвідують зоопарк», «дитина забруднилася», «дівчинка відкриває велику коробку, з якої вилітає велика кількість різнокольорових кульок», «хлопчик б’є цуценя», «зимові розваги», «бабуся сколола голкою палець», «малюки дивляться мультики», «в дідуся болить зуб», «вовк женеться за зайченятами» та ін. Завдання: визначити, які відчуття з’являються під час розгляду малюнків, і відповідно відреагувати: відчуття приємного — плескання в долоні, неприємного — легке тупотіння. «Приємні спогади» Перед дитиною розкладено картки із зображеннями різних речей (цукерка, шприц, дзеркало, гойдалка, стара поламана іграшка, помада, потяг, футбольний м’яч, розірваний капелюх тощо). Завдання: відкласти картки, на яких зображено речі, що викликають приємні спогади, пояснити свій вибір, розфарбувати їх у світлий колір. ПІКТОГРАМИ Піктограми дозволяють закріпити уявлення дітей про емоції людини. Діти мають роздивитися піктограми та фотокартки із зображенням різних виразів обличчя, порівняти їх. Варто приділити увагу виразу очей, розташуванню куточків губ, підборіддя тощо. Дорослий має пояснити, що, незважаючи на несхожість людей між собою за віком, статтю, зовнішністю, вирази їхніх облич іноді бувають схожими. Це відбувається за певних обставин: у той момент, коли люди радіють, сумують, налякані, розлючені. Демонструючи піктограми, слід звернути увагу дітей, що обличчя намальовано на папері за допомогою геометричних фігур (квадрат, круг), крапки, лінії. Такий малюнок — умовне зображення. Більш точне зображення обличчя людини передають фотокартки. Крім того, себе можна побачити у дзеркалі, у водоймах. Коли ще не було фотоапаратів, люди малювали картини, на яких також зображали своє обличчя або обличчя своїх рідних. Поступово дошкільнята вчитимуться використовувати піктограми для визначення власного настрою, настрою батьків, родичів, дорослих, які їм небайдужі. «Обери правильно» Дитина (діти) роздивляється картки із зображеннями емоцій. Дорослий проводить з нею (ними) бесіду й пропонує виконати завдання. Завдання: уважно прослухати повідомлення дорослого та з його допомогою визначити, яка картка найбільше відповідає ситуації: Що трапиться з ведмедиком, якого покусали бджоли? Як ти почуваєшся, коли інші лагідно звертаються до тебе, посміхаються, кажуть приємні слова? Що відчуває хлопчик, який зламав свою улюблену іграшку? Що відчуває дівчинка, яка побачила на вулиці хворе кошеня? Що відчуває бабуся, коли онуки дарують їй букет квітів? Що відчуваєш ти, коли діти називають тебе неприємними словами? Що відчуває зайчик, коли за ним женеться лисиця? Що відчуває хлопчик, шкарпетки якого забруднили інші діти? Як почувається хлопчик, який загубився? Як почувається хлопчик, якого пригостили чимось смачненьким? Як почуватиметься людина, на яку напав розлючений собака? Що відчуває хлопчик, якому не вдається застібнути ґудзик? Як ти почуваєшся, коли інші діти не беруть тебе у гру? Як почувається дівчинка, яка побачила, що інші діти зруйнували зроблений нею будиночок з піску? Що ти відчуваєш, коли вдалося намалювати красивий малюнок? БЕСІДИ Роз’яснення та бесіди мають проводитися дорослим систематично. Інформуючи дитину, слід повторювати, закріплювати і послідовно поширювати інформацію. Для дітей молодшого дошкільного віку тривалість бесіди — невизначена. У дошкільному навчальному закладі бесіди варто проводити індивідуально або в невеликих групах. Стануть у нагоді й адресні превентивні бесіди з тими дітьми, які постійно порушують правила взаємодії з однолітками, агресивно налаштовані, схильні до проявів насильства. У виховній роботі бажано систематично застосовувати бесіди про базові емоції людини, їх особливості, події, що їх спричинили. Розмова з дитиною про почуття дорослої людини дозволить їй усвідомити, що у світі існують речі, які не залишають байдужими, — через них людина радіє, сумує, дивується. Слід підкреслити, що радість, подив, сум і навіть злість є природними відчуттями людини в будь-якому віці, та наголосити: засуджуються не самі емоції, а дії, вчинки, що їх супроводжують. Під час бесіди дитина не лише збагачується знаннями. Бесіди стають складовою стосунків і взаємовідносин з дорослим: дитина усвідомлює, що її розуміють, вона небайдужа для іншої людини, її відчуття — значущі. Наголошуємо на важливості роз’яснення молодшому дошкільнику особливостей емоційного реагування людини. Дитина має усвідомити, що доросла людина, так само, як і вона, засмучується, сердиться, ображається, радіє, лякається. Вона може перебувати в гарному або поганому настрої. Необхідно звернути увагу на те, що настрій передається іншим людям: смуток або гнів від однієї людини переходить до іншої. Тому краще ділитися приємними враженнями, радістю, посмішками, ніж «заражати» один одного сумом і люттю. Не менш важливо дати пояснення щодо того, що різні люди по-різному реагують на одні й ті самі події. Наприклад, якщо загубилася іграшка, в однієї дитини це викличе розпач і сум, в іншої гнів, лють. Варто звертати увагу дошкільнят на те, як саме люди реагують на різні події. Вибрати такі моменти, коли однолітки найбільш виразно виявляють емоції, та дати можливість поспостерігати за їх емоційною експресією. Коли слід проводити бесіду? Відповісти на запитання однозначно не можливо. Орієнтиром має бути ситуація, що склалася, та потреби самої дитини: її бажання розширити власні уявлення, отримати роз’яснення, пораду, допомогу. Єдине, чого не слід робити, — проводити бесіди з однією дитиною щодня в чітко визначену годину. Крім того, важливо запобігати перетворенню бесіди на повчальну нотацію. Орієнтовані теми бесід: «Лагідне ім’я», «Різні люди — різні обличчя», «Рухи людини», «Приємне — неприємне» тощо. «Лагідне ім’я» Діти розміщуються навколо дорослого, утворюючи коло, і по черзі називають своє ім’я. Повторюючи його разом з іншими, дорослий звертає увагу на те, що є особливим у дитині, яка назвала себе: зовнішність (колір волосся, очей, губ тощо), одяг, настрій. Інші діти вітаються з дитиною, щиро всміхаються, ласкаво торкаються її, дивлячись у вічі. Дорослий запитує вихованців, як можна по-іншому звернутися до дитини, не змінюючи його (її) ім’я (Олена — Оленка — Оленочка). Вислухавши однолітків, дитина розповідає, як звертаються до неї близькі дорослі, як називають її члени родини (Сонечко, Зайчик, Зірочка). Дорослий запитує, кого в родині називають так само, Якщо є така дитина в колі, то обоє діток виходять у центр кола: інші дошкільнята мають відшукати схожість між ними. «Різні люди різні обличчя» Дорослий пропонує здійснити надзвичайно важливе «дослідження»: заплющити очі, кінчиками пальців торкнутися власного носа, лоба, щік, волосся, повернути голову вбік, розплющити і подивитися на сусіда спочатку правим, потім — лівим оком. Дорослий акцентує увагу на тому, що в різних людей різні обличчя. Придивляючись до тих, хто тебе оточує, можна побачити, що у одних — великі очі, в інших — маленькі, в одних пухкі губи, в інших — вузенькі. Існує схожість і несхожість у розмірі й кольорі очей, щік, губ, їх розташуванні. Ці особливості відрізняють одну людину від іншої та дають можливість її запам’ятати. Окрім того, люди мають різні вирази обличчя. Вираз обличчя, наче новорічну маску, людина може змінювати за власним бажанням. Кожний вирішує сам, який вираз йому подобається, матиме він радісне обличчя чи незадоволене. Дитині слід пояснити, що відчуття позначаються на зовнішньому вигляді людини: радісна людина — спокійна, очі «світяться», голос негучний, рухи врівноважені, плечі розправлені, губи «розтягуються» в широку посмішку. Відчуваючи радість, людина плеще в долоні, співає, танцює. Сумна людина — неспокійна, млява, має напівприкриті, вологі від сліз очі, тихий голос, стиснуті губи. Сумуючи, вона намагається уникати спілкування з іншими, залишається на самоті. Особливий вираз обличчя виникає в людини і тоді, коли з’являється невдоволення, образа. Про те, що людина відчуває злість, свідчать її насуплені брови, примружені очі, стиснуті зуби, опущені куточки губ. Злість спричинює напругу не лише м’язів обличчя, а й тіла: руки зігнені в ліктях, пальці зібрані в кулак. Пропонуючи дітям уважно подивитися на обличчя один одного, дорослий звертає їхню увагу на вираз обличчя сусіда (сусідів) ліворуч, праворуч, навпроти. На рахунок три — кожна дитина демонструє різні вирази обличчя. «Приємне — неприємне» Під час бесіди слід роз’яснити, що здатна відчувати кожна людина. Її відчуття бувають приємні та неприємні. Цікаво дізнатися, що є приємним для тебе самого, близької тобі людини, твоїх батьків. Приємними і неприємними можуть бути люди, тварини, предмети, події. Якщо ніжно доторкнутися до іншого — це викликає приємні відчуття (дорослий лагідно торкається, гладить кожну дитину), якщо поводитися грубо, наприклад, міцно стиснути руку людини — це неприємно і навіть може викликати біль. За таких умов вираз обличчя людини повідомить, що вона відчуває та чи подобається це їй. Слід обов’язково повідомити молодшим дошкільнятам, що, крім дотиків, людина реагує на слова інших, тон розмови та їхню поведінку. Неприємні слова, образливі порівняння так само викликають незадоволення, обурення. І ще — кожна людина досить чутлива до сили голосу іншої людини, щебету й співів птахів, вигуків тварин, звуку музичних інструментів. Голосні чи різкі звуки викликають неприємні відчуття, а несподівані — здатні налякати людину. «Рухи людини» Дорослий звертає увагу на необхідність людини рухатися, змінювати положення тіла. Підкреслює, що кожна дитина любить погратися, пострибати, побігати, потанцювати. Оскільки дуже важко довго стояти або сидіти в одній позі, доводиться увесь час змінювати положення частин тіла (руки, ноги, голова, тулуб, шия). Дітям пропонується стати на одну ногу та завмерти (відчути, наскільки це зручно/не зручно), пострибати, потанцювати, потупати, покрутитися (покружляти навколо стільця, іграшки), в парі. Доречно поставити питання: «Чи інші діти так само нічого не бачать, як і ти, у той час, коли ти закриваєш очі?» Слід обов’язково звернути увагу на те, що рухатися не завжди можливо. Іноді людина потрапляє у натовп. Серед значної кількості сторонніх людей надзвичайно важливо бути спостережливим, уважним. Якщо не враховувати напрями руху людей навколо, можна завдати шкоди і собі, й іншій людині. Дорослий зауважує, що штовхання, зачіпання іншого, навіть випадкові, можуть спричинити незручність, викликати біль, що, в свою чергу, стає причиною роздратування, обурення, гніву. Звісно, цього можна уникнути, якщо приділяти більше уваги власним рухам, розвивати гнучкість тіла, сприйнятливість. Слід зазначити, що людина рухається не лише для власного задоволення. Рухи руками, пальцями, нахил голови, тулуба допомагають людям поруч зрозуміти її самопочуття. Вік людини також позначається на її рухах. Маленька дитина, доросла і літня людина рухаються по-різному. Так, жести дорослої людини, якщо та гарно почувається, — чіткі й виразні. Дітям слід поміркувати, чому старенькі люди не такі вправні, як маленькі діти. Звернути увагу слід і на те, що різняться між собою жести хлопчиків і дівчаток. Останні рухаються з легкістю, розкуто. Рухи хлопчиків — різкіші. Варто порівняти рухи людей і тварин. Людина відчуває загрозу, налякана, невпевнена — заплющує очі, намагаючись сховати обличчя. Саме так робить величезний птах — страус, ховаючи голову в пісок, або мавпа, яка залазить високо на дерево та закриває лапами очі. Якщо ж людина радісна і задоволена, вона плескає, скаче, підстрибує, кружляє. І в цьому випадку її поведінка, пози, жести нагадують дії представників тваринного світу. Наприклад, лебідь танцює на воді, собака підстрибує на місці. Під час проведення бесід необхідно допомогти дитині знайти відповідь на такі запитання: Коли люди надивується? Коли людина радіє? Коли буває страшно? Коли людина плаче? Що змушує людей усміхатися? Коли на обличчі з’являється посмішка? Із ким приємно спілкуватися? Хто в родині завжди веселить тебе, а хто засмучує? Чи може бути красивою зла людина? Що було найприємніше у твоєму житті? Хто з твоїх знайомих має красивий голос? Чим ти можеш порадувати інших? Чим ти можеш засмутити близьку людину? ОРІЄНТОВАНІ ВАРІАНТИ БЕСІД З ДІТЬМИ НА ТЕМУ, ЯКІ МАЮТЬ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВІДНОШЕННЯ ДО «Я». БЕСІДА «НАСТРІЙ» Що означає «добре себе почувати»? Як ти дізнаєшся, який в тебе настрій? Коли в тебе переважає хороший настрій? Від кого твій настрій псується? Як ти зараз себе почуваєш? Чому? Чи можеш ти сприяти поліпшенню свого настрою? Як саме? БЕСІДА «БАЖАННЯ» Чого тобі більше за все хочеться? Чи здійсненне це бажання? Чому? Що ти відчуватимеш, якщо воно справді здійсниться? Чому? Від кого залежить здійснення цього бажання? Чого ти більше за все не хочеш? Чому? Що ти можеш зробити, щоб небажане не трапилось? БЕСІДА «ЛЮБОВ» Що означає «любити»? Як розпізнати людину, яка любить? Кого ти любиш? Чому? Хто любить тебе? Чому? Як ти дізнаєшся про те, що тебе люблять? Чи любиш ти себе? За що саме? Чим ти собі не подобаєшся? Кого ти не любиш? Чому? Хто не любить тебе? Чому? Чи можна прожити без любові? Чим відрізняється почуття прихильності, симпатії, товариськості, закоханості, любові? БЕСІДА «ЧАС ЖИТТЯ ЛЮДИНИ» Як ти гадаєш, до якого віку ти доживеш? Що важливе сталося з тобою, коли ти був маленьким? Що цікаве відбулося з тобою сьогодні? Які приємні - неприємні події можуть статися з тобою: а) найближчим часом? б) коли будеш закінчувати школу? в) коли будеш дорослою людиною? г) коли перетворишся на старого? БЕСІДА «ЦІННІСТЬ ЖИТТЯ» Чи задоволений своїм життям? Чому? Що в житті для тебе найдорожче? У тебе є особисті плани? Які саме? Що в житті залежить від тебе? Чого ти домігся власними силами? Що необхідно для перемоги? Ти - хороша людина? Чому так вважаєш? Чим ти особливий? Чим схожий на інший? Що ти зробив по совісті? Організовувати час від часу індивідуальні тематичні бесіди, спрямовані на те, щоб допомогти дитині усвідомити свої переживання і з часом навчитися регулювати їх. Це необхідно, оскільки дає розуміння внутрішнього світу кожної дитини (теми: «Настрій», «Бажання», «Страхи», «Радість», «Повага», «Любов», «Образа», «Обов’язок»...) Дати змогу дитині шляхом малювання (фарбами, олівцями, крейдою...) звільнитися від страху, напруження, негативних переживань (теми: «Один вдома», «Мені наснився сон», «Мій страх», «Моє хвилювання»...) Розширити уявлення про світ людських почуттів - радість, інтерес, горе, смуток, страждання, відразу, презирство, страх, сором, провину, заздрість, прикрість, гнів, совість. ПАНТОМІМІЧНІ ЄТЮДИ Виконання пантомімічних етюдів дозволяє вільно проявити власні відчуття, сприяє розвитку виразності рухів. Не слід загострювати увагу на незграбності дитини, відсутності виразності, несхожості її рухів із рухами вибраного нею персонажа. Дорослий має розуміти, що молодший дошкільник тільки вчиться зосереджуватися на собі, послаблювати м’язи, виявляти гнучкість. Важливо помітити зрушення в позитивний бік, виділити та підкреслити позитивні моменти: «ще вчора тобі не вдавалося це зробити, а сьогодні — вдалося, ти — молодець», «раніше було не настільки схоже, як тепер», «сьогодні набагато краще, ніж учора», «ти постарався, і стало більш переконливо, впевнена: наступного разу буде ще краще». Варто підкреслити спостережливість, гнучкість, наполегливість, старанність дитини. Застосовуючи пантомімічні етюди, доцільно провести вступну бесіду та використовувати фрагменти музичних творів дитячих композиторів, що посилюватиме виразність рухів, надаватиме можливість розкріпачення. Виконання пантомімічних етюдів дозволить розвинути емоційну сприйнятливість дитини, фантазію, гнучкість тіла. Оскільки, намагаючись передати «ходу ведмедя», легкість стрибків зайчика, впертість кози під час виконання пантомімічних етюдів «Жадібні ведмеді», «Хитрий лис», «Розгублені козенята», «Злий вовк», діти одночасно відтворюють рухи тварин, порівнюють їх експресію з експресією людини, усвідомлюють відмінності та зосереджують увагу на виразних рухах однолітків. У роботі з молодшими дошкільниками можна використати пантомімічні етюди: «Струнка берізка», «Весняні струмочки», «Музики», «Будівельники», «Повітряні кульки», «Метелики». «Мої улюбленці» Перед виконанням пантомімічного етюду слід розпитати, чи є в дитини домашній улюбленець і надати можливість розповісти, як він виглядає, в яких умовах живе, як поводиться, що полюбляє більше за все. Увага приділяється тому, чи завжди тваринка почувається і поводиться однаково в різних умовах; як сприймає хазяїв і незнайомих людей, як реагує на воду, як ставиться до улюбленої їжі; як виявляє своє незадоволення. З’ясувати, чи володіє дитина мовою тварин і як спілкується зі своїм улюбленцем. Вислухавши малюка, згадати тих тварин, які є головними героями казок і дитячих оповідань («Зайці та жаби», «Три ведмеді», «Лис і качка», «Козенята та вовк», «Коза-дереза»). З’ясувати, хто з них є улюбленим героєм, хто — ні, чим саме одні тварини подобаються дітям, інші — не подобаються. Запропонувати дитині зобразити свого улюбленця (коли він спить, гуляє по квартирі, бавиться з дитиною, просить їсти, спілкується, купається тощо) або зобразити будь-якого казкового героя, про якого розповідали батьки, вихователька, інші діти тощо. РЕЛАКСАЦІЯ Релаксація дає можливість заспокоїтися, розслабитися, зняти м’язове напруження, позбавитися скутості, незручності, відчути легкість тіла. Систематичні вправи розвивають пластику, гнучкість, дозволяють дитині позбавитися емоційної напруги і втоми. Правильне повноцінне дихання допоможе позбавитися сильної напруги, зняти роздратування. Цьому сприятиме виконання вправ. Вправа 1 Послідкуй за собою, зверни увагу, як ти вдихаєш і видихаєш повітря. Зроби глибокий вдих. Затримай дихання. Видихай, уявляючи себе сильним і могутнім ... (левом, зимовим вітром, казковим героєм). Вправа 2 Заплющ очі, розслаб руки, ноги, тулуб. Уяви тепле ласкаве сонечко та його ніжне проміннячко. Вони торкаються твого лоба, правої та лівої щічок, підборіддя, долоньок, живота, колін, пальчиків ніг. Не поспішаючи, вдихни носом. Не поспішаючи, видихни через рот. МЕДИТАЦІЯ З метою розслаблення в кінці занять часто використовують - статичні і психодинамічні медитації. Маленькі діти більше люблять динамічні медитації. Статична медитація «Подорож на хмарі» (К. Фопель) Сядь зручніше і закрий очі. Два-три рази глибоко вдихни і видихни. Я хочу запросити тебе в подорож на хмарі. Стрибни на білу пухнасту хмаринку, схожу на м'яку гору з пухких подушок. Відчуй, як твої ноги, спина, попка зручно розташувались на цій великій хмарній подушці. Тепер починається подорож. Твоя хмара повільно піднімаєтся в синє небо. Відчуваєш, як вітер обвиває твоє обличчя? Тут, високо в небі, все спокійно і тихо. Хай твоя хмара перенесе тебе зараз в чарівну країну, де ти будеш щасливим. Постарайся в думках «побачити» цю країну як можна більш детально. Тут ти відчуваєш себе абсолютно спокійнойно і щасливо. Тут може відбутися щось чудове і чарівне (30 секунд). Тепер ти знову на своїй хмарі, і воно везе тебе назад, на твоє місце. Злізь з хмари і подякуй їй за те, що вона так добре тебе покатала. Тепер поспостерігай, як вона повільно розтане в повітрі. Потягнися, випрямися і знову будь бадьорим, свіжим і уважним. Психодинамічна медитація «Зачарована фігура» (Н. Саковіч) Ця медитація допомагає швидко розслабитися дітям в тих випадках, коли вони сильно напружені. Чудово підходить для гіперактивних дітей. Будь ласка, все розташуйтеся так, щоб навколо кожного з вас було вільне місце. Уявіть собі, що ми опинилися на галявині у чарівному лісі. Ця галявина зачарована злою чарівницею, і хто потрапляє на неї— завмирає, як кам'яна фігура. Застиньте, неначе ви одерев'яніли, і не рухайтеся, приблизно так (можна показати дітям на власному прикладі). І тут поряд пролітала добра фея. Вона змахнула чарівною паличкою — і всі ми звільнилися від чар. Нахиліться вперед і розставте руки, щоб вони бовталися, як ганчірки. Покажіть, що ви вже не «дерев'яні». Станьте м'якими і рухливими. Злегка зігніть коліна і відчуйте, як ваші кістки стають м'якими, суглоби дуже рухомими. Тільки фея зраділа, побачивши дітей, що рухаються по галявині, як зла чарівниця налетіла хмарою і знову зачарувала всіх -Всі, застигли, як дерево і камінь (10 секунд). (Можна просити дітей бути поперемінно то в одному, то в іншому стані, до повного розслаблення.) Але фея не звикла відступати, вона знову змахнула чарівною паличкою і «розчарувала» дітей. Тепер струсіть руки,, неначе ви хочете струсити з них крапельки води.  Зкиньте крапельки води зі спини. Тепер струсіть воду з волосся. А зараз— з верхньої частини ніг і ступнів. Давайте подякуємо феї за порятунок.Потягніться, випрямтеся. Ми бадьорі і свіжі. Використана література: Л.В Груша «У світі емоцій і почуттів»

Схожі: