Макаренко Надія Петрівна
Вчитель біології Полтавської гімназії №9
Домашня адреса: 36021 м.Полтава вул.Алмазна 14 кв 16, тел..0979389072, Nadik21@inbox.ru
Cценарій позакласного заходу з біології «Осінь в гості завітала»
Грає «Вступ», зал налагоджується на ліричну атмосферу
Ведучий 1. Добрий день, шановні гості!
Ведучий 2. Радо вітаємо вас у нашій гостинній оселі! запрошуємо всіх на свято осені.
Ведучий 1.
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні.
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
І берізка гола мерзне під вікном.
Ведучий 2
У гості осінь завітала,
Позолотила стиглий виноград.
І на луки також ходила,
Водичку пила з джерела.
І шлях до вирію відкрила,
І в ліс у золоті пішла.
Ведучий 1. От і мчить вже осінь над українською землею на своїх золотих конях, везе із собою прекрасні народні свята.
Ведучий 2 Ця рудоволоса красуня завжди була дуже шанованою в народі, адже разом з нею в оселю селянина приходив довгоочікуваний, здобутий важкою літньою працею достаток. Вона начебто підводила підсумок річній праці господаря і на полі, і на городі, і в господарстві.
Ведучий 1. І недарма про осінь складено так багато прислів’їв та приказок:
Весна багата на квітки, а осінь – на сніпки.
Осінь усьому рахунок веде.
Курчат восени лічать.
Осінь, наша мати – і жебрака нагодує.
Восени і горобець багатий.
Восени день блисне, а три кисне
Восени листопад швидко минув – чекай суворої зими
Як листя жовтіє, то поле сумніє
Осінь збирає, а весна поїдає
В жовтні руки мерзнуть, а в листопаді й ноги дубіють
Жовтень ходить по краю, та виганяє птиць із гаю
Ведучий 2. Кожен осінній місяць має свою обрядовість, кожний відтворений в народному фольклорі й відзначений особливими прикметами. А щоб дізнатися, як вшановували наші пращури господиню Осінь, запрошуємо вас на гостину до мешканців села Обрядки.
(звучить народна мелодія)
1-й господар Доброго здоров’ячка, дорогі гості!
1-ша господиня. Ласкаво просимо до нашої оселі –вересневої (вклоняється глядачам)
1-й господар. Серпень страву готує, а вересень її до столу подає, кажуть у народі. І не дарма. Вересень – найбагатший урожайний місяць осені. Він закінчує усі основні польові роботи селян і розпочинає осінньо-зимовий цикл народних свят.
1-ша господиня. Назва першого місяця осені пов’язана з вересом – рослиною, поширеною на Поліссі. Цей вічнозелений кущ квітує з серпня і до кінця жовтня. Можливо, назва початкового місяця вересня пов’язана із буйним цвітінням вересу.
І найперше свято вересня- Семена Стовпника. Відзначається воно 14 числа. В давнину це був перший день нового року.
1-й господар. Традиційно до Семена годилося обсіятись озиминою, закінчити всі літні польові та городні роботи. Настав час братися до ремісництва: лагодити інвентар, піклуватись, щоб оселя була тепла, родина взута, а господині пряли , вишивали.
Колись, ще в козацькій Україні, на семена справляли пострижини молодих хлопців й вперше саджали їх на коней та з великими церемоніями везли до церкви.
1-ша господиня.. Але дні ставали коротшими, а вечори – довшими. Тож першим помічником господарів тепер ставав «посвіт» - прилад для освітлення. Саме йому і присвячується чудовий прадавній обряд – «Свіччине весілля» або «Женіння комина».
Ведучий 1.У повсякденному побуті селян посвіт відігравав не лише практичну, але й символічну обрядову роль – збереження родинного щастя, продовження родовідних традицій.
Ведучий 2.Урочисто запалений на початку осені посвіт мав зберігатися в оселі аж до весни. Цей ритуальний вогонь оберігали всією родино. Якщо він ненароком згасав, то це вважалося лихим передвістям.
А на сьогодні у вересні традиційно починається новий навчальний рік.
Пісня «Чарівниця осінь»
Сценка зі шкільного життя. Готуються до виступу діти в народних костюмах
Дівчина. Добрий день вам, любі гості!
Парубок. Радо вітаємо у нашій оселі – жовтневій (вклоняються)
Дівчина. Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок із раю. От і настала вже справжня осінь. Все навколо вкрилося золотим килимом листя.
Місяцева назва «жовтень» як стверджують давні джерела, була відома ще за Київської Русі. А ще його називали «грязень» та «весільник»
Парубок. А в наші Обрядки 14 жовтня завітало свято Покрови.
Дівчина. Саме з цього дня традиційно розпочинаються веселі вечорниці, що триватимуть аж до Великодня. Довгими осінніми й зимовими вечорами збиралася в давнину молодь в одній хаті. Для проведення вечорниць дівчата шукали простору і зручну хату самотньої жінки і йшли до неї просити дозволу справляти вечорниці.
Парубок. До цієї хати хлопці й дівчата зносили свічки для освітлення, харчі для вечері та ласощі. А господиня готувала для молоді.
Дівчина. Але на вечорниці сходились не для того, щоб пробайдикувати вечір. Ці молодіжні зібрання вчили молодь спілкуватися між собою і дружньо працювати.
Парубок. За своїм змістом були буденні і святкові вечорниці. Буденні поєднували розваги і працю, а на святкових молодь розважалась, танцювала, співала, грали в різні ігри. Звичайно, вечорниці були з жартами, розвагами та веселими піснями.
Танок
2господар. Добрий вечір чесній громаді!
2га господиня. Ласкаво запрошуємо до нашої оселі – листопадної. Цей місяць ще називають «напівзиником», «падолистом». Листопад- вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат – говорять у народі. Дійсно, це найхолодніший місяць осені й най похмуріший. Проте і він гостинно вітає святами.
2господар. А найурочистіше з них – Заговини, що відзначаються 27 листопада.
2господиня Святкового вечора господині традиційно готують смачну обрядову вечерю. До неї обов’язково мають увійти такі страви, як борщ, смаженя, пиріжки. Це останній день року, коли можна вживати скоромну їжу, адже далі до Різдва триватиме піст.
2господар. Саме тому на святкову вечерю збираються сільські громади, щоб весело й урочисто привітати осінь.
2господиня.А яким урожаєм багата наша Осінь? Що вона принесла у своєму кошику? Відгадайте.
Як не віриш – перевір:
На мені 12 шкір,
А гризнеш – в сльозах покинеш,
Бо я звуся... (цибулина).
Не стелюся я спати долі.
Деруся вгору – я... (квасоля)
Ми зеленої всі масті,
Всі довгасті і смугасті,
Прив’язали нас в рядках
На зелених ланцюжках...
Гарбуза сини ми й дочки,
Люди звуть нас... (огірочки)
В теплій я живу коморі,
А коса моя надворі. (морква)
Ми цукрові, ми кормові,
А брати у нас столові,
В полі ми ростем рядками,
Люди звуть нас... (буряками)
Що то за витвір? Ні чоловік, ні звір, а має вуса. (Ячмінь.)
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. (Калина.)
В теплий дощик народився.
Парасолькою накрився.
Може б з лісу пострибав,
Якби другу ногу мав. (Гриб.)
Бджілкам — взяток,
Діткам — каша,
Корівкам поживна паша. (Гречка.)
Червоний колір, а винний смак. Камінне серце — в чому це так? (Вишня.)
Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою — добре! (Груша.)
Ведучий 3. Гра “Допоможіть розібратися”.
Осінь розкидала палаюче листя з дерев. А яке дерево яке листя має?
1. Мов розгорнута долоня,
Ліг спочити на осоння
Між зелених їжаків
Найтемніший із листків.
Я землі приніс вітання
Від старезного …(каштана).
2. Я вальсую та кружляю,
Барви осені збираю.
Я і жовтий, і зелений,
І оранжево-вогненний,
Золотавий, пурпуровий,
Я, звичайно, лист … (кленовий).
3. Я, немов крило за вітром,
В небо мріяв полетіти.
Тільки золотом налився
І в траву звалився.
Пораділи жолудята:
Це листочок …(з дуба) — тата.
4. Я ховав від злого ока
Намистини круглобокі,
Та від цих гарячих барв
Я і сам червоним став.
«Буду гріти землю нині, —
Я шепочу… (горобині).
5. Чорно-біла одежина,
Зверху - листяна хустина.
Як весна – дарує сік, -
П’ємо радо цілий рік. (береза)
6. Ніхто не лякає, а вона тремтить. (осика)
Ведучий 4. Гра Птахи
1.Дзоб міцний і гарні крила,
Чорний хвіст, жилетка сіра,
Чи присяде, чи летить, -
«Кар, кар, кар!» - усе кричить
2. Не стулить і на мить очей –
Вночі полює на мишей,
Зате у день відпочива,
Ні, це не кішка, це …
3. Цілий день працюю в гаї,
Діловито дзьобом б’ю,
Я не цвяхи забиваю,
Я комашок дістаю
4. Сіра шубка із пірїн,
На морозі жвавий він.
Не орел цей стрибунець.
Хто це, діти? - …
5. Вони бувають сизі, білі,
Воркують, в парку проживають.
Вважають їх птахами миру,
На щастя в небо випускають.
І линуть в сині голубій
Птахи чудові — ...
6. Чорно-біла, метушлива,
Голосно стрекоче,
Мабуть, злодійка-пташина
Знов щось вкрасти хоче,
Чи люстерко, чи намисто —
На це в неї вдосталь хисту,
Ох і пройда ж ти нівроку,
Хитра злодійка ...
7. Птах моторний,
Як сажа чорний,
Їсти черв’яків мастак
Це спритний звичайний _ _ _
8. Ось хатина, в ній – Співак
Як цю пташку звати…
9. Хто гнізда свого не має,
Яйця іншим підкладає,
А у лісі в холодку
Все кує, мудруля,
Хто вона?
10. Спереду шильце.
Ззаду вильце,
Швидко скрізь
Цей птах літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує.
11.Довгі ноги - довгий ніс.
Прилетів – обід приніс.
Смачних жабеняток
Для своїх маляток.
Ведучий 5 .
Яка краса повсюди неповторна!
В осіннім лісі казка ожива.
По гіллі скаче білочка проворна,
А жовте листя стежечку хова.
Горіхи на ліщині достигають
І сняться всім осінні теплі сни.
Між листячком грибочки проглядають –
Веселу гру затяли вони.
Гриби не можна збирати в парках, скверах, ботанічних садах, у дворах і взагалі в межах міста. Гриби вбирають в себе всі шкідливі речовини, в тому числі й важкі метали — ртуть, свинець та інші.
Принесені гриби потрібно відразу ж перебрати, промити і обробити.
На жаль, отруєння отруйними грибами проявляє себе не відразу, а через 8-12 годин після їх вживання.
На території нашої країни росте понад 100 видів грибів, в їжу ж вживається їх десята частина. Є гриби, які не збирають в лісі, а вирощують на спеціальних плантаціях, наприклад, печериці, гливи. 20 видів грибів отруйні для людини.
Жартувати з грибами небезпечно!
Ведучий 6
ОСІННІЙ ВІНОК
У древнє місто, що на трьох горбах,
Володаркою осінь завітала.
Барвисті фарби в скверах і садах
Заслала золотистим покривалом.
Бешкетник-вітер, наблукавшись у полях,
Грайливо котить листя по Подолу.
А на горі, там, де Червоний Шлях,
В яскравому багрянці все навколо.
Альтанка на Івановій горі,
Немов ромашка серед травостою.
І з перших проблисків ранкової зорі
Вражає зір своєю білизною.
Дрімає парк немов у забутті,
Опале листя землю устилає.
На синім небі крила золоті
Орел могутній сонцю підставляє.
Кружляє лист в повільному танку,
Палає в місті золота заграва.
Неначе дівчина в весільному вінку,
В осінньому вбранні моя Полтава.
Господар 1. Спасибі Вам, що ти завітали до нас на свято.
У осені жовті крила –
Туманів згубився пух.
І ранок упав несміло
На роси у широкий луг.
Господиня 2: У осені добрі думки,
Мов яблука в садах.
Спадає безсоння шумно
Дощами на замерзлий дах.
Парубок: А осінь така грайлива,
Як крапля із павутин...
Стоїть чорноока нива,
Схилившися на жовтий тин.
Дівчина: Осінь припадає до землі.
Слухає свою останню тишу.
На відлітнім літовім крилі
Золотом листи у вічність пише.
Господар2Рідна доля ходить по стежках
Пам’ятає кожен слід твій теплий...
Осінь тут, як мамина рука,-
Покладає дім посеред степу.
Господиня 2Ось і підійшов до завершення наш сьогоднішній іще один осінній вечір.
Ведучий 1: Ми намагалися на ньому розповісти про чудову осінню пору.
Ведуча1: Хотіли навчити вас милуватися осінню , донести до ваших сердець її красу.
Ведуча2. Ось і наближається наше свято до кінця. Але не закінчується зустріч з піснею, Вона залишається з вами, як вірний друг.
Фінальна пісня (усі разом співають)
Щоранку ясне сонечко так лагідно нам світить
І щиро усміхається нам осінь золота.
Як справжня чарівниця, закінчила роботу
І щедро так дарує усі свої дива.
З малого зернятка стрункий колосок,
З краплинки сонечка – солодкий медок,
З малої вітоньки – рясний виноград,
Червоні яблучка – усе для малят.
Турботива, як матінка, як гарна господиня,
Для всіх придбала осінь дарунки дорогі.
За смачнії горішки, за стиглі жовті дині,
За ягідки калинові ми дякуєм тобі!
З малого зернятка стрункий колосок,
З краплинки сонечка – солодкий медок,
З малої вітоньки – рясний виноград,
Червоні яблучка – усе для малят.
Література
Ворожейкіна О.М. Народні звичаї та обряди. – Х.: Вид.група «Основа», 2012. – 223с. – (Серія «Позакласна робота»)
Загадки Явдохи Зуїхи. – К., 1995.
Перлини української народної пісні. – К., 1989
Позяк М. Українські прислів'я та приказки. – К., 1992.
Скуратівський В.Т. Місяцелік. – К., 1993.
http://music.i.ua
http://ledi-di.ucoz.ua/load/dlja_sadochka/zbirka_pisen_dlja_osinnikh_svjat/5-1-0-110
|