|
|
Скачати 84.19 Kb.
|
|
Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня (сценарій) Оформлення. Українські рушники, гончарні вироби, скриня (українська сорочка, рушник, Біблія, «Кобзар» Т.Г.Шевченка, намисто, хустка, віночок, барвінок, м’ята, полин, дідух, гілочки калини). Бібліотекар: Добрий день, діти! Сьогодні ми зібралися на свято бабусиної скрині. До нас завітали гості: ваші бабусі, батьки, вчителі. Діти:
Це для тебе сонечко лагідно сія… І ласкою повняться рученьки твої, Я люблю твій голос – теплий, дорогий.
Дружби і любові, добра і краси. Назбираю в лісі квітів сон-трави, Дорога бабусю, літ до ста живи. У моєму серці – слід твоїх пісень І кажу: Разом: Добридень! Добрий тобі день! Бібліотекар: Готуючись до свята, ви, діти, згадували своїх бабусь, шукали для них найтепліші, найніжніші слова, щоб тепер розповісти про цю дорогу людину – бабусю. Бабуся!.. Бабусенька!.. Бабуня-солодуня!.. Яке ніжне, лагідне, пестливе й тепле слово. А чому? Діти:
Бібліотекар: Так, діти. Все це правда. А дбає про вас бабуся тому, що ви її кровиночка-дитиночка. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки». І от сьогодні на свято до своїх онучат білими невтомними голубками злетілися їхні бабусі. І як завжди, прийшли вони не з порожніми руками. Подивіться на цей зал, як змінився він, прибраний рушниками, серветками, які вишили невтомні руки ваших бабусь. А ще вони принесли ось цю скриню. А чи знаєте ви, діти, що таке скриня? Колись у кожній хаті була скриня. І в них мами ваших бабусь, бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, а що саме – ми зараз подивимось. (Відкриває скриню) Що це? Усі: Рушник. Бібліотекар: Так, діти, це рушник. Яка скриня могла бути без вишитих рушників? Наші бабусі, прабабусі сіяли льон, коноплі, потім їх брали, нитки сукали, пряли, білили – вибілювали полотно, вишивали, мереживо пряли, ткали. Існували народні традиції передавати узори доньці. Рушник на столі – давній наш звичай. У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. А що ви, діти, знаєте про рушник? Діти:
Вірш. «Вишивала мати…» Вишивала мати, вишивала, До листка листочок прикладала, А між ними цвіт голубуватий – Простягався барвінок хрещатий. Виростав барвінок зелененький, І дивились з нього очі неньки, Усміхався цвіт їх рушникові Світом материнської любові. Бібліотекар: Рушник… Він пройшов через віки. Він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей. Кого не зворушила, не збентежила пісня, яка облетіла увесь світ. Звучить «Пісня про рушник» Вірш «Дивлюся мовчки на рушник» Дивлюся мовчки на рушник, Що мати вишивала, І чую: гуси зняли крик, Зозуля закувала. Знов чорнобривці зацвіли, Запахла рута-м’ята, Десь тихо бджоли загули, Всміхнулась люба мати. І біль із серця раптом зник, Так тепло-тепло стало, Цілую мовчки той рушник, Що мати вишивала. На сцені дівчинка з вишивкою. Я в садочку сиділа, рушник вишивала, Мені ружа світила і шить помагала. Сюди-туди голка, сюди-туди нитка, Отут буде листя, отут буде квітка. Я в садочку сиділа, рушник вишивала, Мені півні співали і шить помагали. Сюди-туди голка, сюди-туди нитка, Отут буде гребінь, а отут – борідка. Я в садочку сиділа, рушник вишивала, Вгорі вишня висіла і шить помагала. Сюди-туди голка, сюди-туди нитка, Отут буде хвостик, а отут – ягідка. Бібліотекар: А подивіться, діти, що це? (Виймає зі скрині вишиту сорочку). Діти: Сорочка. Бібліотекар: А що ви знаєте про сорочку? Діти:
Бібліотекар: У багатьох із вас вишиті сорочки. Хто ж їх вам вишивав? Діти: Бабусі. Вірш «Бабусина сорочка». Бібліотекар: А ось яка красива хустка у скрині! Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором української жінки. Читець: На ній і гроно, і пелюстка, І небо, й райдуги на ній… Мов берегиня вроди хустка Здавен у нашій стороні. Та – нареченим на щастя, Та – на добро матерям, Вічний дарунок – хустка квітчаста Знана стежкам і вітрам. Веселі ви чи сумовиті, На схилах Ворскли чи Дінця – Нема таких жінок у світі, Котрим вона не до лиця. Бібліотекар: Вишиті хустки в Україні були білого кольору. Колись їх вишивали шовком, сріблом, золотом. Якщо нитками, то найбільше рожевими. Трапляється і чорний колір. Сині окремо не вживали, а в поєднанні з червоними. Будь-який обряд не обходиться без хустки. На народини приходять родичі з хлібом і хусткою. Хліб – символ добробуту, а хустка – оберіг дитини і матері від сил злих. Широка хустка фігурує в українському весільному обряді. Хусткою покривали молоду і вона зберігалася потім усе життя. Її носив козак завжди коло серця, вона була йому оберегом не лише від ворожої кулі, тяжкого полону чи товаришевої зради, а й від забуття матері-України. В часи козаччини дівчина дарувала нареченому вишиту хустку як символ вірності Дарувала шиту шовком хустину, Щоб згадував на чужині. Коли козак гинув, то хусткою вкривали обличчя, щоб хижі птахи очей не довбали, козацької краси не випивали. Якщо козака ховали з козацькими почестями, то вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною. Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на ньому сіделечко Хустиною вкрите. Подивуймося ж і нині незнищенній живій любові нашого народу до простого та водночас незбагненного дива – української хустки. Нехай матерям, коханим, молодим дружинам, бабусям несуть хустки-дарунки, барвисті, як сад навесні, мерехтливі, як світання над річкою. Хай завжди веселить вас українська хустка. Подивимось, що ще є тут (заглядає в скриню, виймає віночок). Дівчатка, погляньте, що у мене в скрині. А що таке віночок і які бувають вінки? Діти:
Бібліотекар: Український віночок... Оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля та слова. Він був і одвічним символом добра та надії. (Діти підходять ближче до скрині). 1 учениця: А ще в нашій скрині є барвінок – символ хлопця, символ краси. Барвінок – рослина добра. Він – захисник. Пучечки барвінку вішають над дверима і вікнами, щоб злі духи не проникали в дім. І ще це рослина цілюща. Він вливав у людей віру у власні сили, зміцнював волю. 2 учениця: У нашій скрині є пучечки й іншого зілля. Ось подивіться: це м’ята і полин. Ними перекладали речі у скрині, щоб краще пахло і зберігалося довго. 3 учениця: А це – вербові прутики. Їх освячують у церкві у Вербну неділю і зберігають у хаті, як оберіг від грому. 4 учениця: А це – пучок колосків. Їх ще називають дідух. На Святий вечір його виймали із скрині і ставили на стіл, за яким вечеряють. 1 учениця: А ось намисто, яке завжди зберігали в бабусиній скрині. Бабусі дуже любили бурштинові прикраси. 2 учениця: Біля кожної хати в Україні завжди цвіли мальви, а далі – калина, верба, тополя – одвічні символи України. Тому калину можна побачити і на вишитому рушнику, і на вишитій сорочці. Є гілочка калини і у нашій скрині – як символ дівчини-українки. Про калину відомо багато легенд, її порівнюють з красою дівчини. Легенда про калину. Вірш про калину. Бібліотекар: А ще кожна бабуся зберігала в своїй скрині ось цю книгу (показує Біблію). Біблія – це священна книга християнства і складається вона з двох частин: Старого і Нового Завіту. А ось ця Біблія дуже стара, їй уже багато років. Хлопчик: А ось «Кобзар» Т.Г.Шевченка. виявляється, наші бабусі знали про нього багато. Вони любили його вірші, як і ми. Читає вірш «Мені тринадцятий минало…» Бібліотекар: Мудрість народна – то великий наш скарб. І ми вдячні бабусям, що вони зберегли ці скарби для нас. Діти:
Вона для мене – сонечко й краса, - Подібної до неї я не знаю, Коли б зшукав всю землю й небеса.
Вона найкраща від усіх людей. І хоч вона вже трохи посивіла, Але так щиро любить нас, дітей. Бібліотекар: Сивина… Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сива волосина говорить про те, що не завжди їх слухали їхні діти і ви, онуки. І боліло у бабусь серце за вас, за ваших мам і тат, а волосинки сивіли. Учень: Дай, бабусю, поцілую Сивину твого волосся. Теплим диханням зігрію Снігом вибілені коси. Може, і на них розтане Лоскотливий іній срібний, Мов химерні візерунки На замерзлій з ночі шибі. Бібліотекар: Бабуся… Чи є в світі людина краща? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона недоспала ночей, голублячи своїх дітей, онучат! Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі. У них не побачиш ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, але особливим блиском світилися її очі, коли приїжджали до неї її онучата. Це невтомна бджілка, яка заради онуків віддасть усе, останньою краплиною води поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. І онучата віддячують їм тим самим. Чим можуть і як можуть допомагають бабусям. Учень: Багато в бабусі турбот – не злічить! Одній всю роботу нелегко зробить: І хочеться нам, друзі, таке усім сказать – Ми будемо бабусі завжди допомагать. Бібліотекар: Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. І ось ми вирішили привітати вас. Прийміть від онуків низький уклін, велике спасибі і оці ніжні квіти. (Діти вручають квіти). Всі учасники виходять на сцену. Діти: «Молитва до Богородиці»
О, Пречиста діво! Тобі дяку складати Я беруся несміло.
За матусю і неньку – Зачинательку роду, За бабусю рідненьку.
Їй життя довге й миле, Кожна днина пригожа Додає їй хай сили.
Наша горя не знає. Поможи їй, молюся, Преподобна, благаю.
Завжди світла і чиста. Молю серцем, душею Будь же з нею, Пречиста.
Без горя, сліз і без журби! Хай з вами буде щастя і здоров’я На многі літа, назавжди. Бібліотекар: Ось і закінчилось наше свято, але не закривається ніколи бабусина скриня, з якої ми постійно будемо черпати мудрість, любов до рідної землі, до свого народу. Підготувала Н. Сметаняк, зав.бібліотекою-філією с. Гошів |
|
Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня Святково прибрана світлиця, інтер’єр української оселі, піч. Виставка робіт рукодільниць, вироби сільських умільців, стіл зі стравами,... |
Наказ №9-ОД по Долинському відділу культури райдержадміністрації Про проведення районного огляду-конкурсу «Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня» |
|
Рішення журі по проведенню районного огляду-конкурсу ОД в бібліотеках РЦБС з лютого 2009 р по січень 2010 р проходив районний огляд-конкурс «Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня».... |
Бізнес, що займає настільки невдалі стратегічні ринкові позиції та/або... «Збирання врожаю» — навмисне або вимушене скорочення масштабів виробництва компанії та скорочення її долі ринку з метою отримання... |
|
Берегиня, любі діти, – це наші оселі. Усе, що в нашій хаті є, що ми На почесному місці – коровай, прикрашений калиною і барвінком; на стелажі – мисник |
Берегиня (легенда) Йшли і йшли люди до Сварога та Берегині зранку й до вечора: подивитися на хатину, на піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом... |
|
Рекомендована література Міфи і легенди українців: «Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини?», «Берегиня», «Дажбог», «Неопалима купина», «Як виникли... |
Найпоширеніші випадки вимови і написання ненаголошених голосних звуків Човен, грудень, січень, вітер, тиждень, хлопець, зброєносець, селезень, дурень палець, вишень, береза, криниця, пелена, очерет, глибокий,... |
|
З досвіду роботи вчителя німецької мови колегіуму «Берегиня» Симоненко І. М Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства, тому йому належить визначна роль на зламі тисячоліть створювати та зберігати... |
КВК «Юні модельєри» Залучати учнів до творчості, джерел народної мудрості; розширити і збагатити їх світогляд; розвивати логічне мислення та уяву; пізнавальні... |