2.8 Критика
У своїх романах, оповіданнях, п'єсах і есе, що склали майже сорок томів, Белль зобразив, часом у сатиричній формі, Німеччину під час другої світової війни й у післявоєнний період. Як писав англійський критик і літературознавець В. Е. Юілл, «Белль завжди був письменником великого масштабу, стурбованим долею як цілого покоління німців, так і окремої особистості, змушеної жити в колосальних сучасних міських мурашниках». Втім, далеко не все критики високо оцінювали талант Белля. «Найчастіше доводиться чути обвинувачення в тому, що в його творах переважають сентименталізм та ідеалізм, що він не завжди в стані адекватно виразити свої наміри», — писав американський літературознавець Роберт К. Конард.
Нападки Белля на практицизм сучасного суспільства вважаються американському критикові Пітеру Демецу занадто наївними. «За моральним імперативом Белля, — пише Демец, у дійсності ховається глибока відраза до повсякденних, непомітних, прагматичних учинків. Усе або нічого». На думку американського вченого Теодора Ціолковського, «Белль є одним з небагатьох післявоєнних німецьких письменників, які створили те, що найімовірніше назвати… уніфікованим, вигаданим світом, що харчується постійною моральною проповіддю». Порівнюючи Кельн Белля з Йокнапатофою Вільяма Фолкнера, Ціолковський також зауважує: «Белль не тільки наніс на літературну карту Німеччини ще одну область, яку слід визнати його винятковою власністю, але й створив собі репутацію провідного побутописця Німеччини середини нашого століття».
Висновоки
Маленьке оповідання Г.Белля пронизане величезним антивоєнним пафосом, до того ж йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни. Белль був мужньою людиною не тільки тому, що пройшов страшними шляхами тієї війни від початку до кінця, а й тому, що творами і своїм буттям довів, що будь-який фашизм і тоталітаризм, особливо у німецькому варіанті, не мають права на існування.
Три місяці реальної війни невпізнанно змінили 8 років «класичної» підготовки до неї. Причому не лише героя твору. Хлопця зумисне позбавлено індивідуальних рис – його доля досить типова. І ця схожість з іншими віддаляє його від реальності, тому він так наполеглево шукає сліди своєї індивідуальності.
Крнцепція автора стає зрозумілою саме в кінці твору: фраза, не дописана героєм, стосується справжніх героїв, смерть яких стала символом сміливого служіння вітчизні. А юні німецькі хлопчики так і не стали героями, тому що смерть, позбавлена високого сенсу, страшна і безглузда.
Генріх Белль з болем говорить про долю не окремої людини, а «поваленого» покоління, обдуреного лицемірною системою виховання.
Список використаної літератури:
Борецький Л. М. Україна в житті та творчості Генріха Белля // Всесв. Л-ра в серед. Навч. Закл. України. – 2000. - №4. – С. 52-53.
Затонський Д. Генріх Белль – людина і письменник // Вікно в світ. – 1999. - №2. – С. 110-132.
Белль Г. Твори: В 2-х т.: Пер. З нім. / Передм. Д. Затонського. – К.: Дніпро. – 1989.
Белль г. Собр. Соч.: В 5 т.: Пер. С нем. Редкол.: А.В. Карельський и др. – М.: Худ. Лит., 1989.
Heinrich Boll. Mein trauriges Gesicht. – M.: Verlag Progress., 1968.
Логвин Г.П. Епідемія жорстокості: Матеріали до вивч. роману Г.Белля "Де ти був, Адаме?". 11 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1998.- 1. - С.35-38.
Конєва Т.М. "Для чого прийшли ми у світ цей?": Матеріали до вивч. творчої спадщини Г.Белля. 11 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1998.- 3.
Горідько Ю.Л. Шукаймо смисл ключової фрази твору: Проблем. урок за оповіданням "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." (з елементами філолог. аналізу) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1998.- 5. - С.13-15.
Гладышев Владимир. "В те дни люди будут искать смерти...": Нравственно-эстетическая позиция писателя в рассказе Г.Белля "Путник, придешь когда в Спа..." // Вікно в світ. - 1999.- 3. - С.201-205.
Ромащенко Л.І. Пафос заперечення війни: Матеріали до уроку за повістю "Альпійська балада" В.Бикова і оповіданням "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." Г.Белля // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1999.- 4.
Затонський Дмитро. Окрема і самостійна людяність // Зарубіжна література. - 2000.- 17(177), трав.
Додатки
Осуд антигуманної сутності війни
( бесіда з учнями)
1. Аналіз назви твору.
Це початок давньогрецького вірша-епітафії про битву у Фермопільській ущелині 480 р. до Р.Х., де, захищаючи батьківщину, загинуло 300 воїнів царя Леоніда. Автор цього вірша - поет Симонід Кеоський. У Німеччині вірш відомий у перекладі Ф.Шиллера.
- Що означає поняття «спартанське виховання»? Головне завдання Німеччини — підготовка юнаків до
воєн. Лицемірна німецька імперія ототожнювала себе з гармонійною, осяяною славою античністю.
Спартанське виховання було взірцем («класична» гімназія). Недарма вчитель малювання вчив учнів писати саме цей вислів, славнозвісний вірш, намагаючись виховувати в юнаках дух патріотизму.
— Чому?
Спартанці йшли на смерть і гинули не марно. їхній подвиг став прекрасною легендою, символом патріотичного служіння вітчизні. Вони чесно завершили свої діяння, і слова, що оповідають про це, теж завершені «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ми всі полягли тут, бо так нам звелів закон».
Яку аналогію проводить автор між школою спартанського виховання (античною) і класичною гімназією фашистської Німеччини?
Ідеал
|
Реальність
|
Медея — « З поглядом у далечінь...»
|
Жіноча модель — «сухорлява і кістлява»
|
Хлопчик... — «прегарне» (зображення)
|
Нордичний капітал — «з орлиним поглядом і дурним ротом»
|
Парфенон — «справжній, мистецьки зроблений макет»
|
«Дурносміх» 3 носом-цибулею «вуса і кінчик носа», Ніцше
|
Цезарь, Цицерон, М.Аврелій — «поважні»
|
«Всі вони»
|
(Це було домашнім завданням до уроку: підібрати цитати і проаналізувати епітети щодо античних зразків і реальності.)
Німецька ідеологія додала до античних ідеалів відкриту теорію расизму (краєвид Того), культ грубої сили і грабіжництва, поневолення народів.
Ми бачимо, що фашистська ідеологія, школа намагалися виховрати юнаків на високих ідеалах античності, але підміняли загальнолюдські цінності, поняття високої краси фальшивими.
- Які підміни приніс з собою у школу новий режим? Зміна назви:
Школа св.Хоми Гімназія Фрідріха Великого Зняли старий хрест Поставили великий золотий залізний хрест
— Які думки викликають у героя і читача ці два хрести? Які асоціації виникли у вас?
Ю ні німецькі хлопчики так і не стали героями, на роль яких їх так натхненно готували. Смерть, позбавлена високого сенсу, страшна і жалюгідна.
Що ми дізнаємося про героя?
Чому автор не називає імені героя?
Г.Белль ніби підкреслює, що доля героя типова. Таких, як він, було багато, саме вони, члени «гітлерюн-генд» були «гвинтиками» механізму війни.
Війна — це величезна машина, під колесами якої гинули не лише «маленькі люди», яких кинули у цю м'ясорубку, а цілі народи, ідеали, віра.
— Кілька разів у тексті згадується машина. Яке смислове навантаження несе це слово у контексті твору?
«Машина зупинилася, але мотор ще гурчав» — війна закінчується, але вже в Німеччині йдуть кровопролитні бої. Що це — безглуздя переможених?
«У машині мені було дуже кепсько... Машина то здіймалася, то опускалася, немов корабель на морських хвилях». — Людина на війні.
І ця машина-війна привозить героя додому через три місяці, які він так і не зміг усвідомити.
Він у цьому світі подорожній. Простежимо той шлях, який він пройшов після поранення, шлях пізнання світу і себе, «пізнання» істинної суті речей.
— Проаналізуйте початок оповідання, знайдіть слова, які несуть особливе смислове навантаження і дзеркально відображуються у кінці твору.
«Затемнення» — «ввірвалося світло» (бін. опозиція), «лампочка розбита вщент» — гнітюча картина зруйнованого світу.
«Вікна затемнені» — «яскраве світло», «ясне скло лампочки» — жахливе відображення обрубка тіла, зруйноване життя людини.
«Впізнавання» при ясному світлі.
«Мерці» — «решта» (бін. опозиція) — «місто мертвих», «мертвий дім».
Затемнені вікна — маскування. Німецька ідеологія маскувалася красивими гаслами.
Тому іншого значення набуває фраза: «Поможе тут затемнення, коли все місто горить огнем!»
Герой неодноразово бачить спалахи вогню через вікна.
— Які кольори допомагають автору зобразити прірву між минулим і теперішнім?
Зелений (мрія), рожевий (ілюзія), жовтий (пересторога) — колір пофарбованих стін гімназії; чорний і червоний (трагедія, невідповідність ідеалам і реальності; порівн. «Червоне і чорне» Стендаля).
дитина
«молока!»
Це немов
Поривання у дитинство
(назад!),
пошук
минулого в
момент втрати
майбутньо
го.
Цеблагання
порятунку,
якого немає і не може бути
Це прозріння,
що все минуле
життя —
обман
(«поставили
хрест»)
|
«кокон»
Стан
«лялечки»,
якій
доведеться
все
починати
спочатку,
«нести свій
хрест»
|
«маленька
людина»,
яку несуть на
своїх хвилях
час та
обставини,
яка сама в
цьому світі не
здатна нічого
зробити і
змушена
тільки
підкорятися
|
|
|
|
|
якого немає і
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Герой — ще «решта» і справжнє життя йому доводиться пізнавати спочатку.
П очинається його шлях «нагору» — шлях «пізнавання істинної суті речей і своєї долі — своя Голгофа».
— Які метафори підбирає автор для образів гімназії і зали малювання?
«Мертвий дім» => дім знань; «місто мертвих».
Отже, зал малювання асоціюється у героя із жахом від уроків малювання, і цей жах посилюється новим призначенням цього приміщення — це місце, де відділяють мертвих від живих.
— Як змінюється стан героя, його думки і почуття під час «пізнавання»?
(Це було домашнім завданням до уроку: виписати слова, які є ключовими в розумінні еволюції героя.)
Примарилось; чого не привидиться; здається; не хотів більше нічого бачити; закричав (коли кричиш, легшає); серце в мене не озивалося; світ, глибоко чужий мені і нецікавий; раптом... озвалось моє серце...; закричав; тихо сказав.
Крізь сприйняття героя, його думки ми відчуваємо абсурдність і нашу брехливість усього, що є в гімназії, героєві тут все чуже, хоча і знайоме.
«СВІТЛО» — «ЛАМПА»
(просвітлення, усвідомлення)
- Коли герой «пізнає» істинну суть речей і усвідомлює свою долю?
Що є кульмінацією оповідання?
Напис на дошці: він бачить фразу «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...», написану 7 разів, причому перший напис - «моє письмо».
«Побачити своє письмо - гірше, ніж побачити себе самого в дзеркалі, - куди більше ймовірності». Він бачить своє письмо і розуміє, що він саме у своїй школі, а потім він упізнає в пожежнику шкільного сторожа Бірге-лера, і це все стає безсумнівним підтвердженням того, що все, що з ним відбувається - реальне.
І ця дійсність - жахлива, бо не тільки напис власною рукою є «ймовірністю», а й власне відображення в дзеркалі.
- У чому смисл незавершеного, «відкритого» фіналу? Невідомо, виживе чи помре герой, однак ми твердо переконані, що машина війни скалічила його фізично і він не знає заради чого. Автор показує долю «страченого покоління», для якого немає майбутнього.
У чому полягає ідея оповідання?
Чому фраза, винесена у заголовок, обривається на півслові?
Це оповідання - утвердження ненависті до війни. Автор засуджує шкідливість і нелюдяність мілітаристського виховання у фашистській Німеччині, яке калічить юнацькі душі; безглуздість приреченості на страждання невинних людей. Автор доводить, що люди - жертви гітлерівської політики й ідеології. Образ героя — це символ розплати невинних за націоналістичні ідеї.
Юні німецькі хлопчики так і не стали героями. Оці високі зразки античності, ідеали краси, сили, доблесті, слави, серед яких вони виховувались, виявилися фальшивим прикриттям жорстокості і безглуздя. Оці обіцянки красивого і величного майбутнього обернулися крахом — «ні за що».
Спартанці, виконуючи свій обов'язок, справді стали героями, «бо так нам звелів закон».
Смерть, позбавлена високого сенсу. Страшна і жалюгідна: «...і поліг за... та я ще не знав за що».
Сім разів написана фраза має продовження - «ні за що». Герой оповідання — жертва, бо жодного злочину він не скоїв.
- У чому полягає особливість сюжету оповідання? Він розгортається в єдиному руслі, підпорядкований
ідеї твору.
- Доведіть, що система образів тексту також підкреслює ідею.
Образів в оповіданні небагато. Це старий пожежник («утоплене, старе, оголене обличчя», «всміхався втомлено і скорботно»), лікар («кліпаючи очима, мовчки дивився», «великі сірі очі з ледь тремтливими зіницями»), санітари («з байдужим утомленим виглядом»), сусід-по-ранений, який помер під час операції, та шофер, що «вилаявся».
Усі вони — також жертви війни. Автор зображує їх за допомогою деталей, які підкреслюють ідею - вони маріонетки, які є безпомічними «гвинтиками» в машині війни.
- Розглянемо поетику Г.Белля. У чому полягає особливість стилю письменника?
В оповіданні немає розмитих всеохоплюючих описів персонажів, але багато деталей. За одним влучно дібраним словом криється вся суть зображуваного. У творі є чимало епітетів, метафор і метонімій, порівнянь, за допомогою яких автор відтворює дійсність і тим самим впливає на серце і розум читача: Г.Белль свідомо уникає розгорнутих описів боїв, батальних сцен, тому що категорично не приймає ідеалів вермахтівського героїзму і не бачить його втілення у війні. Він змальовує страхітливі наслідки війни і покалічені тіла, спустошене людське життя.
П ішов зі школи на фронт
Рекомендації до прочитання оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» Г.Белля
Німецька література про війну прийшла до нас зовсім нещодавно. Тривалий час нам здавалося недоречним, навіть нечемним, або цинічним знайомитися з думками і почуттями тих, кого ми продовжували вважати ворогами. Чи може бути цікавою думка солдата, що належав до нацистського табору, вкритого прокльонами мешканців всієї Європи? Сьогодні вона нам цікава. Особливо нам, адже саме наш народ прийняв на себе основний удар нацистських переконань. Потрібні були роки, щоб вибачити німецький народ і нарешті перестати ототожнювати з фашизмом всю націю, бути спроможним вислухати протилежну сторону. І побачити, що на цьому, протилежному боці теж були люди — вони теж помирали, втрачали близьких, відчували біль і розпач. З того боку теж були діти (вони скрізь однакові), які страждали найбільше. Нам стало зрозумілим те, що війна, як життя і смерть (а саме цими категоріями вона оперує), — це універсальне поняття, у світлі якого всі люди однакові: вони відчувають одне й те саме, бачать і чують, бояться однаково, платять одну ціну за життя і перемогу, втрачають одне й те ж і прагнуть того самого. Власне, у війни не лише «не жіноче обличчя», як сказав поет, воно ще й не має національних, расових ознак. Війна є наднаціональною і для кожного визначається однаковим — сумом, болем, горем, втратою найдорожчого...
В оповіданні Г.Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» розповідь ведеться від імені юнака — німецького вояка, скаліченого війною, який лише три місяці і встиг побути солдатом. Із вуст цього хлопця ми чуємо вирок війні, нацизму, Гітлеру, системі. І це найважливіший і найцікавіший для нас, нащадків радянських воїнів, момент. Те, що ми засуджуємо нацизм — зрозуміло і логічно. Але те, що війну таврує солдат загарбницької армії, підсилює ганебність, жорстокість і абсурдність тієї війни. Голос цього солдата зливається з багатомільйонним хором, що однозначно таврує фашизм. У цей хор мають влитися голоси і наших учнів. Вони, на щастя, війни не бачили. Але повинні про неї знати. Щоб її жахи ніколи не повторилися. Неприйняття будь-якого насилля має увійти в систему їхніх цінностей як найголовніша категорія, яка назавжди залишиться незмінною і ніколи не буде переглянутою, не зважаючи на будь-які протистояння чи національно-політичні потреби.
Аналізуючи цей твір, слід звернути увагу на його ключові мотиви та символи і будувати діалог з учнями, опираючись на їхню смислову розшиф-ровку. Пропонуємо своє бачення.
|