|
|
Скачати 1.98 Mb.
|
|
Інтеракція стратегій та тактик у політичному дискурсі Громак М. В. (Сумський державний університет) Науковий керівник – викладач Попова О. В. Призначення політичного дискурсу полягає в тому, щоб вселити адресатам – громадянам спільноти – необхідність «політично правильних» дій або оцінок. Інакше кажучи, мета політичного дискурсу – не описати, а переконати, пробудивши в адресатові наміри, дати підгрунтя для переконання і спонукати до дії. Політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися відповідно до існуючих традицій і отримали перевірку досвідом [1]. Дослідженням політичного дискурсу присвячено роботи: Бацевича Ф. С., Дейка Т. А., Демьякова В. З., Шейгал О. І. та інших вчених. Мовне маніпулювання політичною свідомістю у політичному дискурсі здійснюється за допомогою словесної імплікації за рахунок ідеологічності, оцінювання, модальності, рухомості семантики та прагматики слова, варіативності денотативних та конотативних значень одних і тих же мовних знаків під впливом соціальних, культурних та інших факторів. Обраний комунікантами спосіб спілкування є результатом впливу таких конструюючих ознак політичного дискурсу, як агональність, наявність сторін, що протистоять, та присутність адресата-спостерігача, у наслідок чого виникає потреба вибору стратегій, які дозволяють з одного боку принизити статус опонента, представити його як незначного політика, який є недостойним уваги електорату, а з іншого боку, підвищити власну значущість, привернути виборців на свою сторону. При цьому спостерігаємо інтеракцію та взаємозамінюваність стратегій і тактик. Якщо комунікативна стратегія – це планування у максимально узагальненому вигляді, а комунікативна тактика – це конкретні способи реалізації стратегії [2], то реалізуючи стратегію самопрезентації, наприклад, можна задіяти тактику критики, делегітимізації та дискредитації політичного опонента. I don’t think from my perspective that I want America to be engaged in spending that much money on still a scientific theory that has not been proven and from my perspective is more and more being put into question [3]. У даному прикладі недоцільно говорити про стратегії дискредитації чи делегітимізації опонента, адже критика діючої влади з вуст претендента на посаду Президента США Ріка Перрі (be engaged in spending that much money on still a scientific theory that has not been proven) реалізується як конкретна лінія поведінки для досягнення головної мети – представлення себе та своїх бачень і уподобань (I don’t think from my perspective that I want…), тобто для реалізації стратегії самопрезентації. Вербалізація теми висловлювання за допомогою дейксиса I, за рахунок чого у адресата виникають ментальні асоціації саме з образом Ріка Перрі як автора слів та учасника передвиборчих перегонів, програмує когніцію реципієнта на подальше повернення та порівняння рематичного матеріалу з вже сформованим тематичним. Таким чином, образ адресанта в свідомості реципієнта набуває первинного значення, а нова інформація, яка надходить потому, буде представляти собою подальше уточнююче та оздоблююче нашарування. Тому, цілком правомірним є твердження про реалізацію саме стратегії самопрезентації у даному прикладі, коли, маніпулюючи фактами та критикуючи опонентів, Ріку Перрі вдається показати себе у кращому світлі, наголошуючи на своєму потенціалі в рамках політичної кар’єри. Таким чином, комплекс стратегій та тактик політичного дискурсу представляє собою неподільне ціле, де адресант, керуючи власною прагматичною, когнітивною базою, ситуативними факторами екстралінгвістичного порядку, вдається, до міни тактик, що в результаті виформовують субституцію, взаємозаміщення комплексу використаних стратегій та тактик.
мЕМИ ТА ТРОЛЛІНГ у сучасному комп’ютерному дискурсі Король А. П. (Сумський державний університет) Науковий керівник – канд. філол. наук, доцент Косенко Ю. В. Сучасний світ живе по своїм законам і у ньому важливу роль відіграють нові технології. Це питання є актуальним тому, що не існує більш сучасної речі ніж Інтернет (об‘єкт дослідження). Він допомагає нам у торгівлі, навчанні, розвагах. Але найважливіше – це його соціальна функція, бо він надає змогу спілкуватися з іншими людьми. Одразу ж виникають свої правила, мови, традиції, правила спілкування у всесвітній мережі. Предметом нашого дослідження є вивчення вербальних і невербальних особливостей у сучасному комп‘ютерному дискурсі. Взагалі культура спілкування в Інтернеті, як частина комп’ютерного дискурсу, вимагає певних навичок та знань. Як і будь-яке інше, мережеве спілкування не витримує грубощів і агресії. Але у той самий час мережа дає нам свободу, бо зазвичай особа мовця залишається інкогніто. Вербаліка і невербаліка тісно сплелись навіть у мережі. Люди навчились поєднувати ці два види комунікації задля кращої передачі та сприйняття своїх емоцій. Основою невербаліки в Інтернеті можна поправу вважати спеціальні символи (набір певних графічних знаків), а згодом і малюнки – «смайли» або «смайлики». Невербаліка була необхідною через неможливість точної передачі відчуттів. Поступова зміна сутності Інтернету та його технічних можливостей мала вплив і на види спілкування у ньому. З часом мережа стала «дзеркалом» світу і суспільства в цілому. Певні події завжди знаходили своє відбиття у ній і ставали темою обговорення тисяч, а то й мільйонів користувачів. З плином часу Інтернет створив таке явище як «Інтернет меми», тобто зображення або фраза, що дуже стійко закарбувались у свідомості людей. Вони не завжди повинні бути вигаданими. Велика кількість цих «мемів» базується на реальному житті, суспільстві, культурі. У мережі існує велика кількість англомовних «мемів», що дає змогу вважати, що саме англомовні користувачі дали початок цьому явищу. «Меми» можуть розділятися на зображення (певні фото, кадри з кіно та мультфільмів) та зображеннями з написами для покращеного сприйняття. Чудовий приклад – Слоупок. При зображенні лише цього героя з відомого мультфільму людина розуміє, що мовець має на увазі певну особу або щось інше, що працює або реагує з затримкою. Великий вплив має і слов’яно-мовна частина Інтернету. Вона теж створила велику кількість аспектів «правильного» спілкування у мережі. Здебільшого тут не є суворими правила загальної граматики, орфографії, а отже не прийнято ображатися на такі помилки та виправляти співрозмовника. Хоча і цим правилом дуже часто нехтують. Рунет створив велику кількість «мемів», але вони більше схильні до розважання інших користувачів, маючи іронічний, а іноді і саркастичний характер. Також помітне і явище переходу невербального виду спілкування у вербальне шляхом використання усе тих же «мемів». Найпопулярніші з них мають тенденцію переходити у живе спілкування і ставати надбанням покоління. Одним з найкращих прикладів переходу з невербальної у вербальну форму є напис «146%». Він з’явився після парламентських виборів у Російській Федерації через помилку на одному з телеканалів. При виведенні результатів на екран монітора у студії помилились у підрахунку відсотків голосів і їх сума складала 146%. Це одразу було помічено рунетом і надовго відбилось у пам’яті користувачів. Тепер вислів «довірся мені на усі 146%» або «не хвилюйся, інформація 146%» означає, що мовець може казати не правду чи намагатися пошити вас у дурні. Інтернет створив і неприємне вербальне явище як «троллінг», що є формою агресивного спілкування і поведінки у мережі. Здебільшого він спрямований на висміювання та провокування інших користувачів задля втіхи мовця. Важливим аспектом для розуміння тих мовних кодів, що існують в мережі іноді треба бути досить ерудованою особою, бо у противному випадку вербальний чи невербальний зворот втрачає свою роль у повідомленні мовця. Вивчення спілкування у мережі Інтернет як окремого аспекту культури є дуже важливим, бо з кожним роком люди все більше і більше проводять часу у ньому. З кожним днем кількість користувачів невпинно зростає, а отже зростає можливість створення нових аспектів комп’ютерного дискурсу. Кожна людина здатна на привнесення частки свого сприйняття сучасного світу, яка має шанс стати надбанням цілого покоління. Світ і люди у ньому не перестають змінюватися, кожен день відбуваються події, що певним чином відбиваються у Інтернеті. Тому і спілкування у ньому постійно змінюється, отримуючи завжди щось нове або втрачаючи навіки. Лексико-семантичні особливості евфемізмів у англомовному політичному дискурсі (на матеріалі промов Барака Обами) Кравець Л. С. (Сумський державний університет) Науковий керівник – канд. філол. наук, доцент Таценко Н. В. ХХІ століття – час політичних змін та переходу з одних політичних режимів у інші. Ці зміни, викликані рядом соціальних та культурних чинників, тягнуть за собою відповідні перетворення у мовній системі, яка не залишається сталою і пристосовується до тієї суспільно-політичної реальності, яка панує у середовищі використання певної мови. Політичний дискурс – це сукупність смислів, когнітивних та ціннісних значень, що є основою політичної культури суспільства, охоплює всі форми комунікативної активності людини, її рефлексію щодо політичного світу та своєї ролі в ньому, а також культурні артефакти, реалізовані у функціональній політичній символіці [1, 104]. Це поняття також охоплює інституційні й неінституційні (особистісно орієнтовані) форми спілкування, в яких суб’єкт, адресат або зміст спілкування належать до сфери політики. Цьому дискурсу притаманні єдність і взаємодія тексту та контексту. Відмінність політичної комунікації від інших видів спілкування полягає у переважанні масових і групових клієнтів над індивідуальними. Жодна політична комунікація, жоден виступ політичного діяча не відбувається без спроб завуалювати дійсність, прикрасити її за допомогою лексичних засобів та приховати неприємні факти. Керуючись метою політичного лідерства, політики вдаються до вживання лексичних одиниць, які завуальовують негативні суспільні явища і прикрашають реальність – евфемізмів. Евфемізмом вважається як слово чи словосполучення, яке слугує для заміни некоректних висловлювань, так і сам процес заміщення грубих недоречних фраз альтернативними. Проте слід диференціювати евфемізми загальні та ті, що вживаються у політичному дискурсі. Політичні евфемізми – це група евфемізмів, які використовуються в політичній комунікації для заміни слів або виразів, які вважаються табу на певному історичному етапі розвитку суспільства з метою уникнути прямої номінації всього, що може визвати негативну оцінку або образити почуття адресата політичної комунікації, а також цілеспрямовано вплинути на громадську думку [2, 9]. Основна їх особливість полягає в тому, щоб вплинути в межах політичної комунікації на суспільну думку шляхом спотворення та пом’якшення певних явищ та фактів політичної дійсності. Промови політичних діячів, звернені на зацікавлення виборців, завжди містять прийоми евфемізації, бо політик прагне уникати комунікативних невдач та промахів, щоб не створити у адресата відчуття дискомфорту. Одним із таких політиків, які вдаються до вживання евфемізмів, є президент Сполучених Штатів Америки Барак Обама, тексти промов якого є типовим осередком для евфемізмів у сучасній лінгвістиці. Більшість політичних евфемізмів Обами спрямовані на підкреслення багатонаціональності Америки, рівності всіх громадян незалежно від їхніх прибутків, соціального статусу, фізичних вад та недоліків, кольору шкіри та етнічної приналежності. Окрему групу складають евфемізми, спрямовані на приховування економічних та фінансових проблем та спроб подолати їх будь-якими можливими шляхами. Отже, політика знаходить своє відображення у політичному дискурсі, який безпосередньо пов'язаний із застосуванням евфемізмів. Причини евфемізації політичних текстів – різні, проте мета – одна – заволодіння владою.
ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ТА ДИСКУРСНІ АСПЕКТИ НЕПОРОЗУМІННЯ ЯК ТИПУ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ Литюга Ю. В. (Сумський державний університет) Науковий керівник – канд. філол. наук, доцент Кобякова І. К. Різновидам непорозуміння властиві спільні ознаки: мимовільність, непрогнозованість, ефект ошуканого очікування та відчуття когнітивного дисонансу. Відмінність між неправильним і неповним непорозумінням експлікована дискурсними маркерами, які визначаються алгоритмом перебігу діалогу і неадекватним проектуванням комунікативного повідомлення інтерпретатором. Непорозуміння – є комунікативно-когнітивним явищем, яке виникає під час рецепції мовленнєвого повідомлення у процесі діалогічної взаємодії двох та більше співрозмовників і притаманне зазвичай слухачеві. Аналіз англомовних діалогічних єдностей, що маніфестують непорозуміння, доводить його існування у двох площинах – комунікативній і когнітивній. Як комунікативна категорія непорозуміння декларує себе через інтерактивно-фазову дискурсну організацію, комунікативний фон та дискурсні маркери-ознаки. Дослідження доводить, що непорозуміння не є ознакою комунікативного провалу, а вимагає додаткових комунікативних зусиль від обох співрозмовників для реалізації поставленої мети – розуміння дискурсу, що ретранслюється продуцентом – розкриття змісту висловлення інтерпретатором з осмисленням усієї інформації, яка закладена у це повідомлення [1, 32]. З когнітивної точки зору, непорозуміння пов’язане з поняттям інтерпретація – видом когнітивної діяльності, скерованим на розкриття змісту повідомлення адресанта. Цей вид мовленнєво-розумової діяльності охоплює ментальні операції, які складають акт розуміння. Інтерпретація, а відтак і непорозуміння є двобічними когнітивними категоріями, які втілюють процес і результат мовленнєво-розумового механізму опрацювання дискурсу. Непорозуміння є проміжним елементом у трихотомії розуміння-непорозуміння-нерозуміння. Рівень розуміння залежить від ступеня відповідності концепту дискурсу в ментальній реальності продуцента та концепту, який, як результат інтерпретації, фіксується в ментальній площині реципієнта. Значуща роль інтерпретатора полягає у виведенні імпліцитної інформації, що становить суттєвий бік дискурсного значення. Неефективне здійснення інтерпретаційних операцій реципієнтом провокує неповну ментальну репрезентацію комунікативного повідомлення з неправильною репрезентацією дискурсу з помилковим відтворенням його конститутивних елементів, що пояснює когнітивну суть непорозуміння. При непорозумінні відбувається на якийсь момент розрив духовно-мовного зв’язку між мовцем і слухачем, наприклад, коли сказане в переносному сенсі сприймається буквально або навпаки: - You missed school yesterday. - No, not at all. I had a good time [2, 160]. Непорозуміння – це форма розуміння, яка частково або повністю відрізняється від того, що мовець має намір повідомити. По суті, це – конкретний тип розуміння, при якому реципієнт приписує висловлюванню внутрішню репрезентацію, відмінну на одному або декількох рівнях від репрезентації, яку їй слід приписати за наміром мовця. Як форма інтерпретації, непорозуміння стосується іншого боку значення або іншого боку висловлювання і є когнітивним явищем, що належить адресату. Непорозуміння корегується в процесі подальшої діалогічної взаємодії. Ми можемо бути певні, що досягнемо розуміння в спілкуванні, навіть якщо висловлювання неправильно зрозуміли [3, 769]. Непорозуміння не є соціально інтерактивне, а індивідуальне когнітивне явище, воно також є частиною процесу спілкування і тому вважається комунікативним явищем. Непорозумінню як типу інтерпретації властивий хибний хід думок, що призводить до побудови неадекватної внутрішньої моделі комунікативного повідомлення. Лексико-синтаксичні засоби, семантично-прагматична наповненість та функціональність англомовних коригуючих реплік є значною. Це розкриває перспективи подальших досліджень.
|
| ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №15 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №2 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
| ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №15 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №15 “ Українська мова серед мов світу. Законодавство України про розвиток державної мови |
| 1. Українська мова належить до: а східнослов’янської підгрупи мов;... Яке з поданих слів має значення „спрямований вперед; який рухається у висхідному напрямі” |
ПРОГРАМА ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ... |
| Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на... Віталій КОНОНЕНКО. Проблема гуманізації викладання літератури (на матеріалі творчості Олеся Гончара) // Українська мова та література... |
Програма іноземних мов в ЗНЗ. Друга іноземна мова. К., 2004) 1 семестр. (1 година на тиждень.) Чумак Н. П., Голуб Т. В. Французька мова: Підручник для 5 класу. – К.: Ірпінь, 2008. – 176с |
| Київський молодіжний центр праці Київський молодіжний центр праці (КМЦП) створений розпорядженням Представника Президента України у м. Києві №443 від 12. 04. 1993... |
І.І. Срезнєвський вважав, що українська мова є однією з найбагатших... Срезнєвський вважав, що українська мова є однією з найбагатших серед слов'янських мов, багатством слів вона не поступається чеській,... |