|
|
Скачати 410.53 Kb.
|
- особливості педагогічного стилю керівництва життям класу [7, c. 170].Основою корекційно-виховного впливу є спрямованість на формування у дитини позитивних цінностей. Досягненню цієї мети сприяють такі умови: а) роботу слід починати з індивідуальної бесіди, використовуючи фрази: «Неправда породжує неправду», «Обманювати соромно» тощо; б) дитина не має відчувати постійної недовіри до того, що вона говорить. Потрібно допомогти дитині побачити можливий вихід із неприємної ситуації «моральним» способом; в) важливо включати у спілкування з дитиною похвалу, в першу чергу її вольових проявів. Не слід віддаляти той момент, коли дитина у середовищі однолітків почує від авторитетного дорослого, що всі бачать позитивні зміни в її поведінці [8, c. 121]. Крадіжки. Доволі часто рішення взяти чужу річ без дозволу є свідомим. Суть питання в тому, що злодійство має в своїй основі порушення особистості та деформовані міжособистісні взаємини, насамперед сімейні. Причина прихована у якості виховання. Корекційно-виховна робота повинна будуватися з урахуванням соціальної зумовленості злодійства. Одним із перших кроків на шляху надання допомоги дитині, яку «піймали» на злодійстві, має стати виявлення причин та мотивів вчинку. У соціально-педагогічні роботі з такими дітьми слід керуватися правилами: • весь спосіб життя та ідеологія взаємин у сім'ї і школі повинні нести в собі повагу до власних обмежень та цінностей іншої людини; • злодійство як негативний вчинок має спеціально обговорюватися з дітьми. Дитина має засвоїти, що злодійство у будь-якому прояві (з будь-якою метою) засуджується навколишніми, у тому числі й однолітками; • повинні бути сформовані точні орієнтири у дітей, що взяти щось потребує дозволу іншої людини, спеціальну увагу слід приділити формуванню вміння просити дозволу та введення його у поведінковий «репертуар» дитини; • порушення принципу поваги до власності потребує активної, тактовної організованої дії. При цьому не слід влаштовувати публічне обговорення. Бесіда за фактом крадіжки має відбуватися сам на сам або ж у присутності лише близьких дорослих; • дуже важливо, щоб ставлення до вчинку не переносилося на особистість дитини й містило впевненість у випадковості вчинку. Інакше ми позбавляємо дитину права на помилку, а це проти природи, адже розвиток без помилок неможливий [6]. Діти, яких не визнають однолітки. Практично у кожному класі є такі діти. Декого з них однокласники просто ігнорують, пасивно не люблять, інших – не люблять активно, і тоді вони стають об'єктами глузувань та цькування. М. М. Кравцова виокремлює чотири типи невизнання: • цькування (не дають проходу, б'ють, маючи якусь мету: помсту, розвагу тощо); • активне неприйняття (виникає як реакція на ініціативу, що походить від жертви; дитині дають зрозуміти, що вона ніхто, що її думка нічого не варта); • пасивне неприйняття (виникає тільки в ситуаціях коли необхідно вибрати когось у команду, сісти за парту, діти відмовляються: «З ним не буду!»); • ігнорування (просто не звертають уваги, не звертаються, нічого не мають проти, але й не цікавляться). В усіх випадках невизнання проблеми приховані як у колективі, так і в особливостях особистості та поведінки самої жертви [2]. Що стосується психологічних особливостей дітей, яких не визнають однолітки, то можна виокремити такі: діти мають занадто високу або занадто низьку самооцінку, як правило, не довіряють ні однокласникам, ні вчителям, очікують від них підступу, підкреслюють своє неприйняття школи, не беруть на себе, хоча б якоюсь мірою, відповідальність за те, що відбувається, нерідко висловлюють агресивність, спрямовану на навколишніх. Вони не вміють адекватно реагувати на неприємності у взаєминах і не намагаються знайти вихід із ситуації, що їх пригнічує. Для подолання цієї проблеми у соціально-педагогічній роботі з дітьми необхідно дотримуватися таких правил: ніколи не протиставляти дитину колективові; припиняти будь-які зневажливі зауваження на адресу однокласників; непопулярній дитині варто допомогти показати себе у вигідному світлі; слід уникати обговорення та оцінювання особистісних якостей дитини перед класом, але корисно обговорювати негативні прояви абстрактної дитини на прикладах з життя та літератури; намагатися уникати ситуацій, коли частина дітей може виявитися незатребуваними або невизнаними класом [13]. У соціально-педагогічній роботі з дітьми «групи ризику» молодшого шкільного віку в центр уваги повинні бути поставлені такі завдання:
Отже, у соціально-педагогічній роботі з дітьми «групи ризику» в молодшому шкільному віці варто пам’ятати, що основними факторами порушень поведінки в цьому віці виступають: рівень вимог, самооцінка і статус, комунікативні здібності та конфліктостійкість дитини. Тому робота з такими дітьми повинна бути направлена на формування адекватної самооцінки, навчання навичкам ефективного спілкування та конструктивного розв’язання конфліктів. 1.2.3. Соціально-педагогічна робота з підлітками У ході з'ясування причини і умов, прояву підлітками відхилення від норм і правил вчені все частіше звертаються до аналізу психологічного клімату сім'ї, емоційно-психологічних відносин з ровесниками і дорослими. Девіантна поведінка досить часто мотивується тим, що індивід не може правомірними засобами задовольнити свої соціально-психологічні потреби у визнанні його, довірі, самоствердженні. Практичний досвід профілактичної роботи підказує на необхідність враховувати індивідуально-психологічні, статеві і вікові особливості розвитку особистості, схильної до порушення норм поведінки [2]. Важливими принципами у соціально-педагогічній роботі з підлітками «групи ризику» є: 1) заміна домінуючого у виховній роботі фахівця на самого вихованця, який визначає зміст і методи роботи педагога; 2) орієнтація на потенційну соціальну психологічну повноцінність особистості, котра реабілітується, і повернення її у звичне соціальне середовище; 3) постійне вивчення так званої «винятковості» індивіда у процесі корекційно-реабілітаційної роботи має здійснюватися у тісній взаємодії фахівців. Процес перевиховання передбачає: вивчення середовища, в якому ріс вихованець, аналіз позитивних і негативних рис характеру індивіда, формування позитивної установки і усунення недоліків у його загальному розвитку, розвиток, підсилення позитивних начал, наявних в особистості [3, c. 6] Проектуючи процес соціально-педагогічної роботи з підлітками «групи ризику», доцільно передбачати у реальній програмі дій відповідні етапи роботи. Перший етап – діагностичний. Його метою є: збір всієї необхідної інформації про підлітка; визначення його психологічного статусу; отримання відомостей про середовище, в якому він перебував; виявлення дефектів у розвитку; складання соцііально-психолого-педагогічної характеристики; підготовка індивідуальної реабілітаційної програми. При цьому, слід підкреслити, що проектування програми має включати обов'язкові компоненти: причини, які викликали соціальну дезадаптацію, інформацію про функціональний стан підопічного, пріоритетні напрями соціальної реабілітації, засоби, форми і механізми соціально-виховного впливу, прогнозовані результати, форми контролю й оцінку ефективності програми [10]. У діагностичній роботі з дітьми та молоддю, схильними до девіантної поведінки, можна використовувати психодіагностичні та психокорекційпі методики: 1. Визначення типу темпераменту (Айзенк). 2. Визначення рівня особистісної та ситуативної тривожності (Тейлор, Спілбер). 3. Діагностика соціально-психологічної адаптації (Роджерс К. І., Раймонд Р.). 4. Особистісний опитувальник Кеттела. 5. Вивчення особистості біографічним методом (за Гриценком Н.). 6. Експрес-діагностика (Юсупов І., Верняєва Т.). 7. Опитувальник Рассела. 8. Визначення спрямованості особистості (анкета Басса Б.) [6]. Другий етап – реалізація соціально-реабілітаційної програми. При цьому передбачається: створення сприятливого соціально-педагогічного середовища; перебудова особистісної системи індивіда; нейтралізація негативних факторів середовища; гармонізація процесів розвитку вихованця з врахуванням його інтересів; зняття суперечностей між конфронтуючими мотиваційними тенденціями створення активної установки на психолого-педагогічну корекційну роботу [10]. Висновки до розділу 1 Отже, зважаючи на викладений у цьому розділі матеріал, можна сказати, що кожний період розвитку дитини є важким для неї і пов'язаний з багатьма кризами і труднощами. Кожен період формування особистості дитини є дуже важливим для її подальшого життя, засвоєння дитиною прийнятних у суспільстві норм і правил поведінки, контроль за своєчасним задоволенням потреб дитини, достатня увага з боку дорослих, своєчасна допомога у вирішенні проблем – все це дасть можливість в подальшому дітям «групи ризику» нормально функціонувати в суспільстві та реалізовувати свій потенціал. Також необхідно знати та враховувати особливості розвитку дітей у різні вікові періоди, основні вікові кризи, особливості поведінки дитини, залежно від її віку та особливості застосування методів поведінкової терапії з різними віковими категоріями дітей «групи ризику». Основні проблеми дітей «групи ризику» в дошкільному віці можна подолати використовуючи методи поведінкової терапії: дисгармонію емоційно-вольової сфери, невміння спілкуватися з дорослими і дітьми, погана адаптація до перебування в дитячому садку, відхилення в поведінці можна подолати шляхом навчання дитини впевненості в собі та своїх здібностях, позитивним підкріпленням, методом поступової дії стимулів та виникнення стимулів, які викликають тривогу. Такі основні проблеми молодшого школяра «групи ризику», як: неадекватна самооцінка, незадоволена потреба у визнанні, підвищена вразливість, негативізм, егоцентризм, емоційна нестабільність, неадекватна поведінка в соціальних ситуаціях, несприйняття ровесниками можна подолати наступними методами поведінкової терапії: позитивне підкріплення та навчання впевненості в собі та своїх здібностях, метод моделювання з участю в процедурі. |
|
ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВОЇ ТЕРАПІЇ У РОБОТІ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У статті розкрито основні питання використання ігрової терапії у роботі з дітьми дошкільного віку. Дано опис програми корекційно-розвивальних... |
НАУКОВА РОБОТА ТРЕНІНГ У СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ З НЕПОВНОЛІТНІМИ ЗАСУДЖЕНИМИ ЗМІСТ РОЗДІЛ Особливості соціально-педагогічної роботи в пенітенціарній системі |
|
Рекомендації щодо розробки індивідуальних програм психолого-педагогічного... ... |
Використання форум-театр у у роботі з дітьми, позбавленими батьківського... Використання форум-театру у роботі з дітьми, позбавленими батьківського піклування |
|
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
Використання інтерактивних технологій у методичній роботі Слід зазначити, що інтеграція традиційних та інтерактивних методів значно підвищує ефективність методичної роботи. Інтерактивні... |
|
Застосування методів математичного аналізу СЕРЕДА ЗАСТОСУВАННЯ ВИЗНАЧЕНОГО ІНТЕГРАЛА Пригадати Приклад. Знайти площу фігури, обмеженої параболою у = х2 + 4х і прямою y = х + 4 |
ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ Тема «ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ» |
|
Вивчення роботи УВЧ-терапії ОСНАЩЕННЯ: апарат для УВЧ-терапії; розчин NaCl (1…2% концентрація), касторове масло, розміщені в сосуди однакового об’єму й форми;... |
Холод Борис Іванович – ректор «Реформи в Україні: міфи і реальність», «Соціально-економічна система як простір управлінського саморозвитку», «Системний аналіз... |