№ 21(продовження)


Скачати 243.09 Kb.
Назва№ 21(продовження)
Дата24.04.2013
Розмір243.09 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

кафедра цивільно-правових дисциплін

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни «Цивільне та сімейне право»
Тема № 21(продовження)
Договір міни. Договір дарування. Договір ренти. Договір довічного утримання (догляду).
(2 години)

Для студентів

юридичного факультету,

заочної форми навчання


Дніпропетровськ 2013



Лекцію підготував: кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, Свистун Л.Я.
Рецензенти:
Кувакін С.В. - доцент кафедри адміністративного та митного права Академії митної служби України, кандидат юридичних наук, доцент.


    Тропін В.В. - доцент кафедри менеджмента та права Дніпропетровського державного аграрного університету, кандидат юридичних наук.


Обговорено на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін, протокол № 1 від 01 вересня 2013р.

ПЛАН

  1. Договір міни.

  2. Договір дарування.

  3. Договір ренти.

  4. Договір довічного утримання.


РЕКОМЕНДОВАНА Література:

Перелік нормативних актів до вивченя теми:

  1. Конституція України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141

  2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – С. 144.

  3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., №435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №№ 40-44. - С. 356.

Навчальна література:

  1. Цивільне право України: Підручник: У 2 книгах / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер.- 2004. – 703с.

  2. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонова , Н.О. Саніахметова. –К.: Істина .- 2003р.- 776с.

  3. Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. І.А.Бірюкова, Ю.О.Заїки. – К.: Істина. - 2004. – 224 с.

  4. Классика российской цивилистики: Избранные труды / За ред. М.И. Кулагина. - М.: Статут. - 1997.

  5. Нотаріальне оформлення цивільно-правових документів: Зразки. Роз'яснення. Нормат. акти : (довідник). - К.: : Юрінком Інтер. - 2005.- 334с.



Мета лекції:

Знати: поняття, зміст та види договорів про передачу майна у власність; істотні умови договору міни, дарування; поняття, форма і сторони договору ренти; поняття договору довічного утримання (догляду)..

Уміти: орієнтуватися в чинному цивільному законодавстві щодо договорів про передачу майна у власність; правильно застосовувати норми цивільного права щодо договорів про передачу майна у власність до конкретних життєвих ситуацій.

.
ВСТУП

Роль і значеня теми зумовлена тим, що розвиток економіки України певною мірою залежить від цивільно-правових договорів. Як правило, зобов'язання виконуються сторонами належним чином, тобто у встановлений строк і згідно з вимогами закону або умовами договору. Тому суб'єкти зацікавлені у правильному складанні, виконанні та реалізації договорів. У зв'язку з цим у цивільному праві розроблено складну систему цивільно-правових договорів, до якої належать договори про передачу майна у власність. Сучасний цивільний обіг засвідчує велику потребу у використанні цих договорів на практиці. Їх функціональне призначення в сучасних умовах важко переоцінити.

Тож, визначивши актуальність, необхідність та мету лекції, слід перейти до розгляду першого питання, яким є :

I. ПИТАННЯ

Договір міни.

Договір міни (бартеру) — це договір, за яким кожна зі сторін зо­бов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар або роботи (послуги) (ч. 1 ст. 715 ЦК).

Сторони. Особливістю цього договору є те, що кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін, проте еквівален­том за передаване майно є не грошова сума, а інше майно. Частина 5 ст. 715 ЦК установлює, що договором може бути встановле­но обмін майна на роботи (послуги). У такому разі сторона, яка на­дає послуги чи здійснює роботи, відповідно буде називатися вико­навцем чи підрядником.

Правове регулювання: ст.715, 716 ЦК, ст. 293 ГК, Законом України «Про регулюван­ня товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеко­номічної діяльності» від 23 грудня 1998 p. № 351-XIV. Хоча договір міни є самостійним видом цивільних договорів, ст. 735 ЦК України передбачає, що до договору міни застосовуються загальні положен­ня про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Так, до договору міни (бартеру) у випадку обміну товарів на роботи можуть застосовуватися норми ЦК України, які регулюють договір підряду чи на­дання послуг.

Правова характеристика: двосторонній, консенсуальний, оплатний.

Істотні умови — предмет договору — майно, послуги, робота. Відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, зараховане законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а та­кож здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання.

Момент переходу права власності — право власності на обмі­нювані товари переходить водночас після виконання зобов'язання щодо передання майна обома сторона, якщо договором чи законом не встановлено інше. Так, зокрема, право власності на об'єкти нерухомості переходить за договором міни від моменту державної реєстрації договору (ч. 4 ст. 334 ЦК, Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений постановою Кабіне­ту Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 671).

У цивільному обігу підприємці віддають перевагу використанню такого поняття, як бартерні договори (правочини), які в науковій літературі називають різновидом договору міни. Проте поняття бартер за своїм змістом є об'ємнішим за поняття міна. Так, відпо­відно до визначення поняття бартерної операції, яке дається в За­коні України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) опе­рацій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким частко­ва оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в нату­ральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності Ук­раїни та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передба­чає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви­конання договору міни. Так, відповідно до Закону України «Про ре­гулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовніш­ньоекономічної діяльності» у бартерному договорі зазначаються загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість то­варів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'яз­ковим вираженням в іноземній валюті, зарахованій Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Стаття 2 цього Закону передбачає строки проведення товаро­обмінних (бартерних) операцій, відповідно до якої товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на мит­ну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше ніж 90 календарних днів від дати митного оформлення (да­ти оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг — від дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. При цьому датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення вантажної митної декларації на імпорт), а в разі імпор­ту за бартерним договором робіт або послуг — дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання по­слуг. У випадку експорту за бартерним договором високоліквідних товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, строки їх увезення на митну територію України не мають перевищу­вати 60 календарних днів від дати оформлення вивізної вантажної митної декларації.
ВИСНОВКИ З I. ПИТАННЯ:

Договір міни (бартеру) — це договір, за яким кожна зі сторін зо­бов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар або роботи (послуги). Істотною умовою є предмет договору — майно, послуги, робота. Правове регулювання здійснюється ст.715, 716 ЦК, ст. 293 ГК, Законом України «Про регулюван­ня товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеко­номічної діяльності» від 23 грудня 1998 p. Особливістю цього договору є те, що кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін, проте еквівален­том за передаване майно є не грошова сума, а інше майно.
II. ПИТАННЯ

Договір дарування


За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровува­ному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК).

Правова характеристика: може бути як ре­альним, так і консенсуальним, безоплатний. За наявності зустрічного задоволення договір дарування вважатиметь­ся недійсним. Договір не є даруванням, якщо обдарований зобов'я­зується при цьому вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового змісту (п. 2 ст. 717 ЦК). Проте не слід вважати відступленням від ознаки безоплатності договору дарування такі випадки:

  1. символічне зустрічне задоволення як данини у традиції, на­приклад, платню у вигляді дрібних монет за дарування колючо-ріжучих предметів або домашніх тварин;

  2. виконання обов'язку обдарованою особою, щоб використати подарунок для певної обумовленої мети (пожертва — ст. 729 ЦК). Зустрічного задоволення тут немає, оскільки виконання обов'язку з використання пожертви стосується третіх осіб;

  3. покладення на обдаровувану особу обов'язку на користь тре­тьої особи (ст. 725 ЦК). Такий обов'язок полягає у вчиненні певної дії або утриманні від її вчинення а саме: передати грошову су­му чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо. Такий обов'язок особа бере на себе добровільно, керуючись власними інте­ресами, а певне майнове задоволення надається третій особі, права якої обмежують (обтяжують) право власності обдаровуваного. Без­посереднього зустрічного задоволення дарувальник не отримує;

  4. покладення на обдаровану особу обов'язку на користь дару­вальника. Скажімо, дарувальник залишає за собою право сервітуту (проходу, проїзду, прогону худоби тощо) у подарованій земельній ділянці або право проживання у подарованому будинку. Обдаровуваний у цьому разі зобов'язаний надати можливість здійснення такого права дарувальником. Застосування такого обов'язку не суперечить згаданій нормі ст. 725 ЦК. Проте сутність правовідношення інша. Дарувальник залишає за собою частину повноважень власни­ка і не передає права власності в повному обсязі. Дарувальник у разі виконання договору не отримує зустрічного задоволення — щось но­вого, що він не має, а залишає те, що йому належало.

Отже, договір дарування може бути взаємним, у ньому можна встановити обов'язки обдарованого, але вони не можуть вважатися зустрічним задоволенням і не скасовують безоплатність цього правочину.

Безстро­ковий, безповоротність переходу прав, збільшення майна обдаро­ваного, зменшення майна дарувальника тощо. Але вони є лише по­хідними від основної ознаки — безоплатності цього договору.

Це — одно­сторонній договір. З одного боку потрібна передача дарувальником у дар речі або майнового права, а з другого — згода обдаровуваного на прийняття дару.

У разі консенсуального договору обдарований має право вимага­ти передачі дарунку, а дарувальник зобов'язаний його передати. Крім того, дарувальник і обдарований можуть бути наділені додат­ковими обов'язками, тобто такий договір може бути як одно­сторонній, так і двосторонній.

Сторонами договору дарування можуть бути особи як приватні, так і публічні — фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утво­рення, які діють як відповідна скарбниця. Дозволяється дарування через представника. При цьому в дору­ченні слід вказати ім'я обдарованого. Інакше воно вважається не­дійсним. Щодо законного представництва встановлено певні обме-Зокрема, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права да­рувати майно дітей та підопічних (ч. 2 ст. 68 ЦК).

Законом встановлено обмеження і щодо дарування між юридич­ними особами, які займаються підприємницькою діяльністю. Дару­вання можливе за умов, якщо це прямо передбачено в статуті дару­вальника. Така вимога не поширюється на дарування у вигляді по­жертви.

Предметом договору дарування — дарунком — можуть бути не­рухомі та рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери, майнові права (вони діляться на три категорії: 1) якими вже володіє дарувальник, тобто вони існують на момент укладення договору; 2) які виникнуть в майбутньому, але стосуються лише об'єктів інте­лектуальної власності; 3) інші права).

Форма договору дарування повністю залежить від виду предмета дарування і виду договору дарування, суб'єктного складу. За загальним правилом щодо форми правочинів, передбаченим у ЦК, правочини між юридичними особами, між юридични­ми особами і громадянами укладаються в письмовій формі.

В усній формі укладається договір дарування предметів особисто­го користування і побутового призначення. Суб'єктами такого дого­вору можуть бути лише громадяни.

Проста письмова форма договору дарування передбачена для ру­хомих речей особливої цінності. Такий договір, укладений в усній формі, не вважається недійсним, якщо судом не буде встановлено незаконності заволодіння майном з боку обдарованого. Недійсним у разі недотримання простої письмової форми вважається договір да­рування майнового права та договір про передачу дарунка в майбут­ньому.

Нотаріальна форма договору встановлена для дарування нерухо­мого майна. Суб'єктний склад не має значення.

У нотаріальній формі укладається також договір дарування ва­лютних цінностей на суму, яка перевищує десятикратний розмір до­ходу, що не оподатковується.

Зміст має певну специфіку і залежить від того, чи є договір дарування реальним або консенсуальним. У реальному договорі дарування, власне кажучи, не виникає зо­бов'язального правовідношення, бо він виконується наразі з укла­денням. У сторін у договорі дарування може виникну­ти в майбутньому, після передачі дарунка, певне правовідношення у передбачених законом випадках.

Основний обов'язок дарувальника полягає у тому, що він зобо­в'язаний, в разі якщо йому відомо про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна, як самого обдарованого, так і інших осіб, повідомити про них обдарованого (наприклад, у разі дарування не зовсім справного транспортного засобу, електроприладів тощо). Невиконання цього обов'язку може призвести до заподіяння шкоди під час володіння та користування дарунком, тому дарувальник зобов'язаний відшкодува­ти шкоду.

У реальному договорі вказаний обов'язок вважається єдиним обо­в'язком дарувальника, а права дарувальника полягають у такому:

1. Відмова у будь-який час від договору дарування з поверненням речі.

  1. Надавати згоду в разі повернення після відмови від договору такої речі, яка потребує догляду, особливих умов зберігання або ут­римання. У разі недотримання цих вимог обдарованим дарувальник має право на відшкодування йому витрат.

  2. Якщо це передбачено договором, дарувальник має право скасу­вати договір у разі, якщо він переживе обдарованого. Скасування до­говору в такому разі проводиться за заявою дарувальника, яку він по­дає нотаріусу за місцем відкриття спадщини протягом місяця від дня смерті обдарованого. Неподання такої заяви до встановленого тер­міну припиняє його право на скасування цього договору.

  3. Дарувальник або його спадкоємці мають право зажадати ска­сування договору дарування речей або іншого цінного майна, якщо обдарований засвідчив свою грубу невдячність, умисно вчинивши злочин проти життя, здоров'я, честі, гідності, власності даруваль­ника, його батьків, дружини (чоловіка), дітей.

  4. Дарувальник має право зажадати скасування договору дару­вання, якщо через недбале ставлення обдарованого до речі, що ста­новить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена.

Вказані права дарувальника стосуються як реального, так і консенсуального договору дарування.

Обдаровуваний зобов'язаний:

  1. належним чином дбати про річ, яка становить історичну, на­укову, культурну цінність;

  2. виконати обов'язок на користь третьої особи, якщо це передба­чено договорі (ст.725, 726 ЦК);

  3. отримати згоду дарувальника в разі повернення йому речі (да­рунка), яка потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання.

Обдаровуваний має право:

1) відмовитися від договору у будь-який час (ст. 724 ЦК Ук­раїни);

2) вимагати відшкодування шкоди в разі, якщо дарувальник не сповістив про недоліки та особливості речі, що призвело до запо­діяння шкоди при володінні та користуванні дарунком.

У консенсуальному договорі дарування, крім зазначених прав та обов'язків сторін, передбачаються також наступні права та обов'яз­ки. Так, дарувальник має право відмовитися від виконання обов'яз­ку передати дарунок, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. У свою чергу, дарувальник зобов'язаний у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини передати обдарованому дарунок, передбачений у договорі дарування.

Обдарований має право зажадати передання йому дарунка, який визначений у договорі дарування. Якщо дарувальник, попри на­стання умови, ухилятиметься від виконання свого обов'язку, обда­рований має право на примусове витребування речі або компенсацію її вартості.

Пожерт­вою є дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення певної, наперед обумовленої мети (ст. 729 ЦК).

Предметом договору пожертви є речі, в тому числі гроші та цінні папери, не можуть бути майнові права. Також у договорі пожертви має бути чітко вказана конкретна мета використання да­рунка. Якщо такої мети в договорі немає — це буде звичайний до­говір дарування. Саме загальнокорисна мета відрізняє пожертву і надає підстави стверджувати, що це — різновид благодійницької діяльності.

Зокрема, згідно зі ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійницьку діяльність» благодійництво визначається як доб­ровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у по­данні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої допомоги. Таким чином, благодійництво та пожертва тотожні по­няття.

Договір пожертви є реальним договором і вважається укладеним від моменту прийняття пожертви. Форма договору пожертви регла­ментується ст. 719 ЦК так само, як форма звичайного дого­вору дарування.

Пожертвувач має право контролювати використання пожертви і у певних випадках, передбачених законом, скасувати договір. Пра­во скасування мають і його правонаступники.

Отже, пожертвувач або його правонаступники мають право ска­сувати договір, якщо пожертва використовується не за призначен­ням.

У разі, якщо використання пожертви за призначенням виявило­ся неможливим, використання її за іншим призначенням дозво­ляється за згодою пожертвувача, а у випадку його смерті чи ліквіда­ції юридичної особи — за рішенням суду (п. 2 ст. 730 ЦК)
ВИСНОВКИ З II. ПИТАННЯ:

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровува­ному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Сторонами договору дарування можуть бути особи як приватні, так і публічні — фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утво­рення, які діють як відповідна скарбниця. Предметом договору дарування — дарунком — можуть бути не­рухомі та рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери, майнові права. Зміст договору має певну специфіку і залежить від того, чи є договір дарування реальним або консенсуальним. Пожерт­вою є дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення певної, наперед обумовленої мети
III. ПИТАННЯ

Договір ренти


У середні віки в європейському за­конодавстві сформувався договір ренти як такий. Причинами цього стали брак готівкових грошей і заборона процентних позик. Виник­нення довічного утримання відбувалося також як результат існуван­ня звичаю відправляти в монастирі та церкви рухоме і нерухоме май­но в обмін на забезпечення свого утримання у вигляді довічної ренти.

За договором ренти одна сторона (одер­жувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін майна зобов'язується періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншій формі. Договором ренти може бути встановлений обов'язок сплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом пев­ного строку (ст. 731 ЦК).

Правова характеристика: є реальним, бо, крім надання договору відповідної форми для його укладення потрібна ще передача певного майна платникові ренти. Після пере­дачі майна одержувач ренти не несе за договором ніяких обов'язків, а має лише права. Тому договір ренти є одностороннім. Оплатність договору обумовлена тим, що майно передається в обмін на надання одержувачем ренти певного утримання у вигляді обумовленої гро­шової суми або іншій формі.

Форма: укладається у письмовій формі та підлягає нота­ріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти також підлягає державній реєстрації. Нотаріаль­не посвідчення договорів ренти здійснюється за правилами розді­лу 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвер­джена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5. Текст договору ренти обов'язково має містити: наймену­вання сторін за договором; предмет договору; умови, на яких майно передається під виплату ренти; форму та розмір ренти; строки ви­плати ренти; відповідальність платника за прострочення ренти; право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти; право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти; ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що пере­дається під виплату ренти.

Сторонами в договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи.

Договори ренти посвідчуються нотаріусами з дотриманням за­гальних правил посвідчення договорів відчуження. Договором рен­ти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо майно передається безоплатно, — правила про договір дарування, якщо інше не встановлено законом і не суперечить суті договору ренти.

У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншо­го нерухомого майна одержувач ренти набуває права застави на це майно. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою відчужувача. У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, переданого під виплату ренти, крім істотних умов договору відчуження, обов'язково зазначається про перехід обов'язків платника ренти до нового набувача, а також інші істотні умови договору ренти. Виплата ренти може бути забез­печена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахува­ти ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.

За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержу­вачеві ренти проценти, встановлені ст. 736 ЦК України, якщо ін­ший розмір процентів не встановлений договором ренти.

Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором. Розмір ренти встановлюється до­говором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника рен­ти грошову суму, розмір ренти визначається у розмірі облікової ставки Національного банку України. Розмір ренти змінюється від­повідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку Ук­раїни, якщо інше не встановлено договором.

Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання до­говору ренти у разі, якщо:

  1. платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

  2. платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;

  3. платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, встановлені договором. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у інших випадках, установлених договором.

Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірван­ня договору ренти, розрахунки проводяться залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату чи безо­платно. Якщо майно було передано у власність платника ренти безо­платно, у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має пра­во вимагати від платника ренти сплати річної суми ренти. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, одержу­вач ренти має право вимагати від платника ренти сплати річної су­ми ренти та вартості переданого майна.

Відповідно до ст. 742 ЦК ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під ви­плату безстрокової ренти, несе платник ренти.
ВИСНОВКИ З III. ПИТАННЯ:

За договором ренти одна сторона (одер­жувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін майна зобов'язується періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншій формі. Цей договір укладається у письмовій формі та підлягає нота­ріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти також підлягає державній реєстрації. Сторонами в договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи. Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг.
IV. ПИТАННЯ

Договір довічного утримання (догляду)

Відповідно до ст. 744 ЦК за договором довічного утри­мання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх части­ну, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цін­ність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Правова характеристика: є одностороннім, оскіль­ки за ним лише одна сторона — набувач — наділений обов'язками, а друга сторона — відчужувач — має лише права.

Є оплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді відпо­відних матеріальних благ і послуг. Є реальним.

Сторонами є відчужувач та набувач. Відповідно до ст. 746 ЦК відчужувачем може бути фі­зична особа, незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем мо­же бути повнолітня, дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласни­ками майна, переданого їм за договором, на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок пе­ред відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема, майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догля­ду). У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зо­бов'язання набувача відповідно зменшується. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бу­ти укладений після визначення його частки або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.

Фор­ма: відповідно до ст. 745 ЦК договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання, за яким передано у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

Майно, що може бути об'єктом договору відповідно до ст. 744 ЦК: житловий будинок, квартира або їх части­на, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність. Можна припустити, що таким рухомим майном можуть бути транс­портні засоби, антикварні речі та ін.

Права та обов'язки сторін. У договорі довічного утримання (до­гляду) можуть бути зазначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпе­чувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або виникла потреба гарантувати відчужувачу інші види матеріального забезпечення та догляду, спір моє вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зо­бов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо про це не було застережено в договорі. Якщо частина майна відчу­жувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором. У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

Грошова оцінка матеріальних благ, якими має бути забезпечений відчужувач. Матеріальні блага, якими щомісячно має бути забезпе­чений відчужувач, мають бути оцінені в грошах. Така оцінка підля­гає індексації у порядку, встановленому законом.

У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків за договором з підстав, що мають істотне значення, обов'яз­ки набувача можуть бути перекладені за згодою відчужувана на члена сім'ї набувача або на іншу особу за їх згодою. Відмова відчужувана на перекладення обов'язку виконання договору на іншу особу може бути оскаржена до суду. Під час розгляду спору суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Набувач та відчужувач мають право домовитися про заміну речі, яка була передана за договором, на іншу річ. У цьому разі обсяг обо­в'язків набувача за волею сторін може змінитися або залишитися незмінним.

Набувач майна не має права до смерті відчужувача продавати, да­рувати, міняти майно, укладати щодо нього договір застави, переда­вати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, яке було передане за договором довічного утримання (догля­ду), доти, доки живий відчужувач, не може бути звернено стягнен­ня. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане на­бувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Припинення договору довічного утримання (догляду). Дого­вір довічного утримання (догляду) може бути розірваний судом:

  1. на вимогу відчужувана або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання на­бувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

  2. на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

У разі розірвання договору у зв'язку з ухиленням набувача від його виконання, відчужувач набуває права власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, понесені набувачем на утримання, догляд відчужува­ча, не підлягають поверненню. У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна з урахуванням тривалості часу, протя­гом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було предметом договору. Якщо спадкоємець за за­повітом відмовився від прийняття права власності на майно, що бу­ло предметом договору, це право може бути прийняте спадкоємцем за законом. Якщо у набувача майна немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття права власності на нього, відчужувач стає знову власником цього майна. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.

У разі припинення набувача — юридичної особи — набувача з визначенням правонаступників, до них переходять права та обов'яз­ки за цим договором.
ВИСНОВКИ З IV. ПИТАННЯ:

За договором довічного утри­мання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх части­ну, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цін­ність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Сторонами є відчужувач та набувач. Відповідно до ст. 745 ЦК договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання, за яким передано у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. У ст. 744 ЦК визначено майно, що може бути об'єктом договору, а саме : житловий будинок, квартира або їх части­на, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність. Дого­вір довічного утримання (догляду) може бути розірваний судом.
висновки З ТЕМИ:
Отже, сьогодні ми з вами розглянули ще одну тему з курсу „Цивільне та сімейне право”.

Впродовж 2 годин ми приділили увагу поняттю та змісту договорів міни, дарування, ренти, довічного утримання. Біло розглянуто істотні умови цих договорів, особливості їх укладення. Навчилися орієнтуватися в чинному цивільному законодавстві щодо цих договорів; аналізувати юридичні факти, які є підставами зміни та припинення таких договорів.

Окрему увагу впродовж лекції приділяли порівняльно-правовим аспектам та розмежуванню договорів міни, дарування, ренти, довічного утримання між собою.

Маю надію, що цю тему ви засвоїте добре, оскільки вона є підставою вашого наступного засвоєння матеріалу з предмету «Цивільне та сімейне право».

Дякую за увагу. У кого які є питання. Будь-ласка, слухаю.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:


  1. Назвіть поняття та дайте правову характеристику договору міни.

  2. Якими нормативно-правовими актами регулюється питання щодо договору міни?

  3. Назвіть сторони договору дарування. Які вимоги висуваються до них?

  4. Які права та обов’язки мають сторони договору дарування?

  5. У якій формі укладається договір ренти?

  6. В яких випадках одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання до­говору?

  7. Дайте правову характеристику договору довічного утримання(догляду).

  8. У яких випадках договір довічного утримання(догляду) може бути розірваний судом?




Схожі:

Продовження додатка 13
Схема мічення чорних ягнят каракульської породи і асканійського багатоплідного типу
Про продовження терміну дії договору оренди нежитлових приміщень...

Конкурс малюнків (продовження до 22 квітня)
МОДГО «Миколаївська спілка скаутів», Сємєнков Анатолій Володимирович, 050-394-09-89
Нове кохання «Роксолани» на «1+1»!
...
Уроку: Урок
Тема уроку: Історія відкриття та освоєння материка. Практична робота №8 (продовження)
Р І ШЕНН Я
Про продовження терміну роботи тимчасової спеціальної комісії міської ради з вивчення питань, пов’язаних з наданням послуг з газопостачання...
У якому творі П. Тичини осмислюється трагедія під Крутами?
Визначте найточніше продовження речення. У поезії П. Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить…»
Гуманітарним, технологічним, художньо-естетичним, природничо-математичним
Профільна школа спрямовує профільне навчання на задоволення освітніх потреб і розвитку здібностей учнів, зорієнтованих на продовження...
Про визначення кандидатури опікуна
Про оголошення конкурсу на право оренди об'єктів комунальної власності та продовження терміну дії договору оренди
1 Склад та характеристика власного капіталу
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка