РЕГІОНАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ
ПЕРЕДМОВА
Екологічні проблеми в наші дні стали головним об’єктом міжнародної політики в боротьбі за виживання людства. Одним з визнаних світовою громадськістю шляхів їх вирішення є екологічна освіта та виховання.
На сучасний стан екологічної освіти та виховання як в державі, так і в нашому регіоні впливають наступні негативні тенденції:
– багаторічне панування ідеології споживацького ставлення до природи;
– байдужість до екологічних проблем, незнання і руйнування народних традицій раціонального природокористування;
– відсутність знань законодавчої бази та конкретних механізмів реалізації права громадян на екологічну інформацію, освіту, захист;
– недостатня відповідальність виконавчих структур;
– відсутність контролю за виконанням прийнятих рішень, що впливають на стан довкілля;
– недооцінка екологічних знань у системі загальнодержавної освіти;
– слабке матеріально-технічне та методичне забезпечення навчально-виховного процесу в навчальних закладах;
– недосконала система навчання і перепідготовки кадрів;
– відсутність державної підтримки діяльності громадських організацій, молодіжних громадських організацій та інших структур, які займаються екологічною просвітою та вихованням.
Все це вимагає перегляду підходів до визначення мети і завдань екологічної освіти, формування її змісту, організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах різного рівня, позакласної, позашкільної роботи, перепідготовки педагогічних кадрів, просвітницької роботи тощо.
Метою нашої регіональної концепції є моделювання освітньо-виховного процесу екологічної освіти та виховання в системі освіти Чернівецької області, залучення громадськості та зацікавлених організацій до вирішення проблем екологічної освіти, просвіти та виховання. Концепція є стратегічним документом, який відкриває можливості для розробки Програми розвитку екологічної освіти та виховання в області та в окремо взятих навчальних закладах, враховуючи їх специфіку, тип, соціально-економічні, культурні, природні умови району.
В основу розробки даної концепції покладені принципи гуманізму, науковості, збереження та захисту природного середовища, комплексності, безперервності та систематичності екологічної освіти і виховання.
При створенні даної Концепції її розробники виходили перш за все з того, що цей інтелектуальний продукт повинен мати вигляд системи поглядів, ідейно пов’язаних між собою.
Усвідомлюючи, з одного боку, важливість дотримання принципу уніфікованості екологічної освіти в межах держави, а з іншого – принципу врахування специфіки різних регіонів, пропонуємо таку систему поглядів:
1. Концепція екологічної освіти України (від 20.12.2001) розглядається як «Базова», що відзначено в тексті самої Концепції (с.2). Роль Базової Концепції полягає у визначенні методологічних принципів, мети, завдань, стратегічних напрямків та фундаментального змісту екологічної освіти на теренах держави. Базова Концепція є обов’язковою для всіх регіонів. Натомість вона націлена на очікуваний результат, але зберігає за регіональною владою право вибору форм і методів дій.
2. Основними положеннями Базової Концепції, на яких ґрунтується Регіональна Концепція, є наступні:
• У межах середньої школи розвиток системи інтелектуальних і практичних умінь та навичок, емоційних переживань повинен бути пов’язаним з вивченням, оцінюванням і збереженням природи рідного краю.
• У вищій школі розробка програм навчальних курсів з екології повинна здійснюватись згідно з потребами регіонів. Кожний окремий ВНЗ на рівні підготовки «спеціаліст» та «магістр» може надавати перевагу підготовки фахівців-екологів того профілю, який необхідний в даний період часу для регіону. Здобуття навичок у ВНЗ повинно торкатись розв’язку не лише загальних, але й регіональних екологічних проблем.
• У реалізації екологічної освіти потрібно використовувати регіональні контакти та виконання спільних екологічних проектів і науково-дослідних програм.
• Ефективна післядипломна освіта повинна орієнтуватись на потреби регіону.
• Кожен з регіонів України повинен мати свою низку програм неформальної екологічної освіти відповідно до місцевих природних особливостей і екологічної ситуації.
3. Регіональна Концепція націлена на реалізацію положень, які окреслені Базовою Концепцією. Дана Концепція складається з трьох частин: головної доктрини, загальної частини та змістовно-специфічної частини.
4. Головна доктрина Регіональної Концепції поглиблює основоположні методологічні принципи та дає сучасне тлумачення основних термінів та понять Базової Концепції.
5. Загальна частина Регіональної Концепції вже містить розробку конкретних механізмів реалізації положень, викладених в Базовій Концепції та поглиблених в головній Доктрині Регіональної Концепції. Вона висвітлює деякі проблеми, які виявились в процесі впровадження Базової Концепції в практику та пропонує шляхи їх вирішення.
6. Змістовно–специфічна частина Регіональної концепції екологічної освіти фактично базується на наповненості Регіональної концепції конкретним інформаційним змістом, який визначається специфікою регіонів. Адже освіта стає зрозумілою і дієвою лише в тому випадку, якщо вона наближена до реального оточення учня. Недарма в третьому параграфі Концепції екологічної освіти України наголошується, що краєзнавчий принцип екологічної освіти має бути вдосконалений і покладений в основу. Крім того, у цьому ж параграфі Базової концепції відзначається також принцип конкретності знань, умінь та навичок.
У цій частині Регіональної Концепції висвітлюється зміст таких компонент:
• природо-специфічна компонента;
• антропогенна компонента;
• етнічна компонента;
• транскордонна компонента.
Кожна з компонент повинна окреслити пріоритетні об’єкти, на які буде спрямована екологічна освіта та виховання в даному регіоні, і слугуватиме своєрідним інформаційним банком даних. Визначення цих пріоритетів є особливо важливим для того контингенту населення, яке причетне до впровадження регіональної концепції у практику (вихователі, вчителі шкіл, викладачі ВНЗ, громадські організації).
Розглянемо пріоритетні об’єкти, які, на нашу думку, є базовими в межах кожної компоненти.
Природо-специфічна компонента – передбачає створення таких інформаційних банків:
• про пріоритетні (раритетні та унікальні) ландшафтні і біогеоценотичні екосистеми і оселища (біотопів) регіону;
• про унікальні в межах регіону види рослин і тварин (види Бернської конвенції, Європейського червоного списку та занесених до додатків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES));
• про природні регіональні еталони (заповідники та національні парки) з конкретизацією їх природоохоронної спрямованості та із зазначенням контактів;
• про природо-історичні пам’ятки природи рідного краю з детальною їх характеристикою та картосхемами розміщення.
Антропогенна компонента передбачає створення наступних інформаційних банків:
• щодо рейтингу кількості підприємств різних галузей у виробничому комплексі Регіону;
• щодо пріоритетного списку забруднюючих речовин на базі даних багаторічного екологічного моніторингу управлінських служб та науковців.
Етнічна компонента передбачає створення наступних інформаційних банків:
• про етноекологічні особливості господарювання в даному регіоні, на основі ретроспективного аналізу традицій озеленення, утилізації відходів, раціонального використання ресурсів у різні історичні періоди (шляхом вивчення часописів, архівів, газет, опитування старожилів).
• про твори місцевих авторів, в яких оспівується природа рідного краю.
• про твори авторів регіональних етносів, які можуть бути використані в екологічному вихованні.
• про твори образотворчого мистецтва краю, в яких оспівується природа рідного краю.
Транскордонна компонента передбачає створення наступних інформаційних банків:
• про пріоритетні забруднюючі хімічні речовини, які потрапляють на територію регіону шляхом транскордонного самовільного перенесення повітряними і водними потоками;
• про карантинні види рослин і тварин регіону;
• про адвентивних видів, що перебувають в стані спалаху емісії;
• про науково-дослідні проекти, що реалізуються або вже були реалізовані в регіоні на базі транскордонного співробітництва.
Зазначені компоненти повинні враховуватись в обох ланках (формальній та неформальній) та на всіх рівнях (дошкільна, загальна середня, вища, післядипломна) екологічної освіти. Іншими словами, регіональна специфіка червоною ниткою пронизує Регіональну концепцію екологічної освіти. Образно кажучи, головну доктрину та загальну частину Регіональної концепції можна уподібнити до матеріалів та інструментів, за допомогою яких художник створює картину (вид фарб, тип полотна, різновид пензлів), а Регіональну змістовно–специфічну – до самої картини.
Концепція є ключем для:
• формування екологічного світогляду та розвиток екологічної культури. Основними механізмами при цьому вважаються: сімейно-родинне виховання, екологічне просвітництво, екологізація навчальних дисциплін та програм роботи різнопрофільних об’єднань, міждисциплінарна інтеграція, професійна екологічна підготовка через базову екологічну освіту, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів;
• поступового поетапного реформування екологічної освіти та виховання особистості на наукових і духовних принципах з урахуванням регіональних проблем, етнічних особливостей краю, національних традицій та світового досвіду;
• створення єдиного інформаційного простору для обміну інформацією у галузі екологічної освіти та виховання, охорони навколишнього середовища, а також перспективним досвідом роботи;
• розробок цільових програм нового покоління, проектів, орієнтованих на різні вікові та фахові групи;
• поглиблення змісту науково-методичних розробок, навчальних програм курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань здійснення екологічної освіти;
• використання в еколого-освітній діяльності широкого розмаїття духовних, нематеріальних цінностей природи: естетичних, наукових, релігійних, культурних, патріотичних, виховних тощо;
• сприяння вирішенню місцевих та регіональних екологічних проблем;
• розвитку партнерських зв’язків і співробітництва, в тому числі і міжнародних, у галузі екологічної освіти і науки, охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, збереження біосфери і цивілізації, інтеграцію екологічної освіти до європейського та світового освітнього простору;
• постійного розвитку та зміцнення навчально-матеріальної бази для проведення ефективної екологічної освіти та виховання на сучасному рівні, що акумулює відповідний національний та зарубіжний досвід.
Концепція може бути реалізована за допомогою вирішення триєдиного завдання:
освітнього – планування екоосвітньої діяльності на основі реалізації комплексного підходу, компетентнісного спрямування навчання (постійне збагачення досвідом життєтворчості, компетентності, формування вміння реалізувати механізм самоорганізації та самореалізації кожної особистості), врахування розроблених шляхів досягнення мети безперервної екологічної освіти;
виховного – формування мотивів, потреб і навичок екологічно спрямованої поведінки і діяльності особистості, здорового способу життя;
розвивального – розвиток системи інтелектуальних і практичних вмінь щодо вивчення, оцінки та поліпшення стану навколишнього середовища, розвиток активної природоохоронної діяльності.
При розробці Регіональної Концепції, крім Закону України про екологічну освіту (2001), ми керувались наступною нормативно-правовою базою:
Закони України: «Про позашкільну освіту», «Про молодіжні та дитячі громадські організації», «Про охорону навколишнього природного середовища».
Постанови Кабінету Міністрів України :«Про стандарт якості освіти», «Про Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)», «Вимоги до державних стандартів вищої освіти», «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів» і «Положення про позашкільний навчальний заклад», «Про внесення змін до Положення про позашкільний навчальний закладів», «Про затвердження Державної цільової соціальної програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року»;
Постанови Верховної Ради України: «Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», «Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог екологічного законодавства в Україні, напрямів реалізації та вдосконалення екологічної політики»;
Національні доповіді про стан навколишнього природного середовища України;
Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки.
Рішення колегії Міністерства освіти і науки України №13/6-19 від 20.12.2001 «Про концепцію екологічної освіти України»;
Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1243 від 31.10.2011 «Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»;
Регіональна Концепція виховної діяльності навчальних закладів Чернівецької області на 2010-2015 роки, затверджена Розпорядженням Чернівецької ОДА від 12.03.2011 № 143.
І. ГОЛОВНА ДОКТРИНА
У передмові Базової Концепції доволі часто трапляються поняття «екологічне знання», «екологічна свідомість», «екологічне мислення», «екологічна культура», «екологічна етика». Натомість сучасна методологічна основа цих понять в Базовій Концепції не розкрита, що ускладнює розуміння шляхів розвитку екологічної освіти в Регіоні. Наведена нижче система поглядів частково усуває цю прогалину.
СИНЕРГЕТИЧНА ПАРАДИГМА ПОВИННА СТАТИ ПРІОРИТЕТНОЮ В СИСТЕМІ СУЧАСНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ ТА МИСЛЕННЯ
Регіональна екологічна концепція визначає пріоритетність загальнонаукової синергетичної (самоорганізаційної) парадигми у сфері сучасного екологічного знання. Вкорінення методологічних і евристичних можливостей цієї парадигми в систему екологічних знань є важливим завданням екологічної освіти. При цьому розробники Концепції виходять з того, що саме понятійно-категоріальний апарат та підходи синергетичної парадигми мають потенціал адекватних осмислень кризових екологічних проблем на сучасному етапі. Синергетична за своєю суттю екологія повинна розглядати екологічні системи як такі, що віддалені від стану рівноваги і яким властиві процеси самоорганізації та спонтанного виникнення нових впорядкованостей. Ефекти нелінійності, стрибкоподібності, біфуркаційності в екологічних системах та процесах – важливі наукові проблеми, на розв’язання яких повинні бути спрямовані дослідження сучасної екологічної науки.
ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ ПОВИННА БУТИ ТРАНСФОРМОВАНА В СВІДОМІСТЬ ЕКОЦЕНТРИЧНОГО ТИПУ
Регіональна екологічна концепція спрямована на формування екоцентричного типу екологічної свідомості. Антропоцентризм та технократизм як світоглядні установки і культурні парадигми показали свою неспроможність.
Екоцентрічний тип екологічної свідомості означає орієнтованість на екологічну доцільність, відсутність протиставлення людини і природи, сприйняття природних об'єктів як повноправних партнерів у взаємодії з людиною, баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії з природою.
РАЦІОНАЛЬНО-МЕХАНІСТИЧНА ДОМІНАНТА ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ В РЕГІОНІ ПОВИННА БУТИ ЗМІНЕНА НА ЕТИЧНУ
Регіональна Концепція визнає етичну домінанту екологічної культури, спираючись при цьому на постулати та принципи, сформульовані Альбертом Швейцером та його послідовниками. Вектор розвитку екологічної культури слід спрямувати від неетичної до етичної культури. Це означає подолання розповсюдженого переконання про те, що культура складається переважно з науково-технічних і художніх досягнень і може обійтися без етики або обмежитися її мінімумом. Панування раціонально-механістичної парадигми в уявленнях про екологічну культуру історично сформувалось на недалекоглядних міркуваннях вигоди окремо взятих індивідуумів. Натомість етична екологічна культура повинна бути націлена на узгодження бажань індивідуумів та різних людських спільнот з духовним благом цілого і багатьох, тобто на їх етичності. Саме етична екологічна культура сприятиме осмисленому уявленню про те ціле, яке належить реалізувати людству на шляху до оптимізації відносин з природою.
КОЕВОЛЮЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ ЗІ СВОЇМ ПРИРОДНИМ ОТОЧЕННЯМ – ГОЛОВНИЙ ОРІЄНТИР РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ В РЕГІОНІ
Враховуючи утвердження синергетичної парадигми в системі екологічного знання та мислення, Регіональна концепція засвідчує необхідність заміни головних орієнтирів екологічної культури. При цьому орієнтир на сталий розвиток пропонується замінити орієнтиром на коеволюційний розвиток людини зі своїм природним оточенням. З погляду даної Концепції екологічна культура – цілісний коадаптивний механізм розвитку людини і природи, який реалізується через ставлення до навколишнього природного середовища.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ – НАЙВАЖЛИВІШИЙ ВАЖІЛЬ ФІКСАЦІЇ НОВИХ ОРІЄНТИРІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ В РЕГІОНІ
Дана Регіональна екологічна концепція виходить з того, що право як система норм, правил поведінки має значення провідника державної волі в реальне суспільне життя, роль фіксатора тієї чи іншої моделі поведінки та засобом реалізації суспільних морально-гуманістичних ідеалів.
Аналізуючи сучасний стан екологічного законодавства України, можна констатувати стадію становлення. Однак за допомогою ефективної реалізації вже існуючих норм екологічного права можна змінити погляди регіональної спільноти, як більш динамічної структури в порівнянні з особистістю, на відносини «природа – людина».
Виходячи з вищезазначеного, розробники концепції розглядають нормативно-правове регулювання як найдієвіший важіль формування нових орієнтирів екологічної культури населення в регіоні. Усвідомлюючи, що ефективність впливу права на процес виховання визначається низкою супутніх обставин і якостями самого об'єкта виховання і його навколишнього середовища, Концепція констатує, що посилення дієвості і ролі цього важеля повинно відбуватися паралельно з формуванням екоцентричного типу екологічної свідомості у населення регіону.
ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА В РЕГІОНІ – ЦЕ ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС З ПРОЯВОМ ЕМЕРДЖЕНТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
У розумінні нашої концепції екологічна освіта – це неперервний процес засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування умінь і стосунків, необхідних для осмислення і оцінки взаємозв’язків з навколишнім середовищем. Але тільки знання не ведуть до мотивації еколого-відповідної поведінки. Процес формування екологічного світогляду треба розглядати з трьох сторін: освіта, виховання і просвіта. Екологічна освіта та виховання базуються на поєднанні раціонального й емоційного начала у взаємовідносинах людини з природою на основі добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права.
ІІ. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
|