|
|
Скачати 1.17 Mb.
|
Як і будь-яка інша форма суспільної свідомості, релігія задовольняє певні потреби особи та суспільства, виконуючи відповідні соціальні функції. Компенсаційна є однією з найважливіших. Вона ілюзорно надає віруючому того, чого він потребує в реальному житті та захищає його від різного роду негараздів. Світоглядна формує світогляд людини. Релігійний світогляд визначають певні критерії¸ здебільшого догматичні, згідно з якими мають осмислюватись природа, людина та суспільство. Інтегративна є засобом об’єднання єдиновірців своїм віровченням. Нерідко виникали і протиріччя між людьми різних релігійних орієнтацій. Регулятивна через систему своїх духовних цінностей, норм та правил впливає на приватне та громадське життя людини, визначаючи її поведінку, життєву позицію.Усі відомі у світі релігії класифікуються за різними ознаками: етнічними, часом виникнення, рівнем організації, державним статусом. Універсальною типологією є наступна: I. Ранні форми релігії (родоплемінні): тотемізм, фетишизм, магія, анімізм, аніматизм, шаманство, культ природи, культ предків. II. Етнонаціональні релігії:
III. Світові релігії: буддизм, християнство, іслам. IV. Нетрадиційні релігії, нові релігійні рухи: неохристиянство, релігії орієнталістського напряму, синтетичні релігії, езотеричні об’єднання, неоязичництво, сайєнтологічні рухи, сатанізм. Питання для самоконтролю: 1. Яке місце посідає релігієзнавство в системі соціогуманітарних наук? 2. Охарактеризуйте основні типи релігійно-філософського світогляду. 3. Визначіть відмінності між поняттями «релігієзнавство», «теологія», «релігійна філософія». 4. У чому полягає різниця між теологічним (богословським) та світським (релігієзнавчим) підходами до вивчення феномена релігії? 5. Назвіть відмінності між вірою та релігійною вірою. 6. Як пов’язані між собою релігійний досвід, релігійна практика та релігійна віра? Проблемні ситуації:
Література:
Т. 1. 2.: Суспільство та релігія: аспекти взаємодії Мета: розкрити характер взаємозв’язків та взаємовідносин між основними сферами жттєдіяльності суспільства та церкви. Дати концептуальне визначення свободи совісті, указати на законодавче забезпечення цього принципу в Україні. Основні поняття: релігійна громада, віросповідання, віротерпимість, свобода совісті, конфесійно-етнічні групи, державно-церковні відносини. Питання до самостійного вивчення: 1. Основні сфери суспільного вияву релігії. 2. Свобода совісті: її сутність, філософський та морально-правовий зміст. 3. Здійснення принципу свободи совісті в Україні. Методичні рекомендації до самостійного вивчення: 1. Основні сфери суспільного вияву релігії. Відповідь на це питання передбачає констатацію тісного зв’язку релігії з різними сферами суспільного життя: політикою, мораллю, правом, економікою, наукою та мистецтвом. Адже духовні засади мають бути провідними в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Так, сфера політики пов’язана, перш за все, з боротьбою за державну владу та її використанням. І хоча релігія, будучи духовним явищем, до того не повинна б мати відношення, все ж в реальності це не так. Релігійні об’єднання живуть у суспільствах - певних державах, країнах, тому, щоб відстояти свій інтерес, вони змушені вступати в політичні стосунки. Наш час характеризується значним піднесенням суспільної активності. Певні релігійні догмати, тенденційно потрактовані, стають засадами політичної діяльності, що призводить до міжконфесійних конфліктів (наприклад, ісламський фундаменталізм, релігійні протистояння в колишній Югославії, між Англією та Ірландією, Індією та Пакистаном). Релігійні організації також висловлюють своє ставлення до певних політичних подій та процесів, беруть участь у політичних заходах. Але релігія має зберігати свій нейтралітет, тобто суспільно-політичні події мають бути оцінені за критеріями духовності. В реальних процесах суспільного життя існує два основних розряди норм, що визначають поведінку людини: моральні та юридичні. Провідним чинником сфери моралі є добро, з позицій якого людина має визначати свої вчинки. Релігія з давніх часів претендувала на роль моральної наставниці. Моральні норми тримаються на силі та авторитеті громадської думки, традиціях, вихованні та людському сумлінні. Саме вони визначають вчинки людини згідно духовного та душевного стану. Правові норми запроваджуються відповідними владними органами, так само ними ж і контролюються. У сучасних розвинених суспільствах вони є регулятивною основою в усіх сферах суспільної життєдіяльності. Особливими є стосунки релігії з економічною діяльністю. І хоча догматично переважна більшість релігій негативно ставиться до проблеми матеріального збагачення людини, все ж сьогодення вносить істотні корективи. Оскільки економічні процеси є основою суспільного розвитку, то економічні стосунки мають складатись на основі релігійної моралі. Ставлення релігії до науки також історично змінювалось. Так, католицизм, спираючись на доктрину «симфонії розуму та віри», розроблену Т.Аквінським, досить активно використовує наукові досягнення та підтримує прагнення людини до пізнання. Православна церква намагається зберігати нейтралітет. Протестантизм залишає питання про пізнання на розсуд самих науковців, модернізований іслам зберігає інтерес до співпраці з передовими загонами науки. Традиційні східні релігії (брахманізм, буддизм, даосизм, синтоїзм, зороастризм) вважають поступ науки відхиленням від найперших та виправданих людських справ і зацікавлень. Нині ж сучасні науковці і теологи доходять висновку, що наука значною мірою деталізує, прояснює та конкретизує ті істини, які були дані людям через Об’явлення. Релігія також завжди була тісно пов’язана з мистецтвом, починаючи з первісного суспільства, коли певні зображення тварин (рослин) зумовлювались магічними діями. Відправлення сучасних релігійних культів теж тісно переплетено з мистецтвом. Наприклад, християнський храм є синтезом мистецтв, а сама Літургія поєднує різні види та жанри мистецтва. У світовому ж мистецтві дуже часто відображуються релігійні мотиви. 2. Свобода совісті, її сутність, філософський та морально-правовий зміст. Необхідно знати, що свобода совісті є базовим принципом державно-конфесійних стосунків. Ліберальне розуміння релігійної свободи, що утвердилося нині в формі міжнародного правового стандарту є підсумком тривалої еволюції державно-правових стосунків західних країн. Свобода совісті – загальнолюдська цінність, в науковому аспекті – це філософсько-етична категорія. Совість – це здатність особи здійснювати моральний самоконтроль і нести відповідальність за свої погляди та вчинки перед людьми. Свобода – це усвідомлена необхідність та дії людини відповідно до цієї необхідності. Свобода совісті – це можливість і здатність людини робити власний вибір, нести відповідальність за вчинки й думки згідно зі своєю совістю. З огляду на це склалося більш вузьке розуміння свободи совісті як незалежності людини у визначенні свого ставлення до проблем світогляду та релігії зокрема. Свобода совісті передбачає свободу віротерпимості та віросповідання. Віротерпимість – це визнання права людини сповідувати поряд з державною релігією інші віровчення; це терпиме ставлення до існування окремо від офіційної релігії, інших віросповідань. Свобода віросповідання – це право людини вибирати і сповідувати будь-яку релігію. Свобода віросповідання регламентується правовими актами держави. В юридичному аспекті свобода совісті розглядається як правовий інститут, тобто сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення свободи совісті. У релігієзнавстві свобода совісті розглядається як право, що гарантує недоторканність людини у питаннях ставлення до релігії. Оскільки релігійні відносини - складовий елемент суспільних відносин, суб’єктом яких є релігійне та нерелігійне населення, держава зобов’язана регулювати їх за допомогою законодавства. 3. Здійснення принципу свободи совісті в Україні. Потрібно пригадати, що в Україні-Русі толерантно ставилися до релігійних вірувань інших народів. Але після підписання Люблінської унії 1569р., коли значна частина православної України ввійшла до складу Речі Посполитої, почалася релігійна дискримінація. Не сталося особливих правових зрушень у релігійному статусі після приєднання України до складу Російської держави. Також не здійснювалися конституційні гарантії свободи совісті і за радянських часів. І лише після здобуття незалежності Українська держава змогла релізувати принципи правової держави, які ґрунтуються на демократичних засадах міжнародного права. Відповідно до Загальної Декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948 р., документів, підписаних у контексті Гельсінських угод, що стосуються проблем свободи совісті, релігії, церкви, Верховна Рада України від 23 квітня 1991 р. прийняла Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Цей Закон створив правові основи, необхідні для послідовної реалізації принципів свободи совісті в Україні. Фундаментальні основи реалізації цих принципів знайшли відображення в Конституції України, яка була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. В основу конституційних гарантій свободи совісті, свободи релігії покладено п’ять визначальних принципів:
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань…»
Питання для самоконтролю.
6. Правове забезпечення свободи віросповідання в Україні (основні законодавчі акти). Проблемні ситуації:
Реферати:
Основна література:
- світ?» Розділ 2. Історичні форми релігії. Т. 2.1.: Походження релігії, концепції її виникнення. Ранні історичні форми релігії
3. Форми первісних вірувань та їх особливості. Методичні вказівки і рекомендації: 1. Класичні та сучасні концепції походження релігії. Відповідь на перше питання потрібно розпочинати з того, що існують різні погляди на походження релігії. Але виокремились два основні підходи. Згідно з першим – релігія має божественне походження, другий - стверджує її соціальні витоки. Так, теологічні теорії ґрунтуються на твердженнях про надприродні причини та обставини походження релігії. Ідейною основою є священні тексти, які розповідають про створення світу Богом. Виразний опис акту творення дає Біблія. Цю споконвічну проблему намагались вирішити мислителі різних історичних епох. Давньогрецький мислитель Платон (428-348 рр. до н.е.) вважав, що існує реальний світ речей та світ ідей. Людська душа, перебуваючи с світі ідей, споглядала єдине, яке є нематеріальною субстанцією всього світу. Це єдине і є Бог, якого і згадує душа людини в реальному світі. Збагнути не лише сутність природи, а й те, що поза нею прагнув і Арістотель (384-324 рр. до н.е.). І оскільки йшлося про сфери трансцендентного, великий мислитель свою філософію називав теологією, наукою про Бога. Теорію божественного походження релігії звичайно розвивали християнські богослови, отці церкви такі, як Афанасій Олександрійський (295-375 рр.), Василій Великий, Іоан Златоуст (350-407 рр.), Іоан Дамаскін (675-753 рр.), Августин Блаженний (354-430 рр.), Тома Аквінський (1225-1274 рр.). Традиціоналістська теорія не потребує доведення, оскільки ґрунтується на вірі. Значного поширення вона набула в християнстві. Наукові теорії походження релігії об’єднує спроба пояснити релігію, як результат реалізації певних потреб, інтересів чи неспроможність людини подолати свою залежність від зовнішніх сил. Перше натуралістичне пояснення походження релігії дали французькі просвітники 18 ст. Їхніми послідовниками були представники німецької класичної філософії Л. Фєйєрбах (1804-1872 рр.), а також такі мислителі, як К.Маркс (1818-1883 рр.) та Ф.Енгельс (1820-1895 рр.). Головні ідеї цієї теорії – краса та гармонія. Ідеї добра та Бога дуже близькі. Релігія зумовлена споконвічною безпорадністю людини силами могутньої природи. Анімістичну теорію (анімізм (лат. Anima - душа)) започаткував англійський етнограф Е.Тайлор. Стверджував, що появу релігії зумовила віра в душу. Людина намагалася розкрити особливість таких своїх станів, яксон, обморок, галюцинації тощо. Англійський філософ і соціолог Г.Спенсер виводить походження анімізму з ідеї „двійника”: первісна людина бачила свого двійника уві сні, чи в екстатичному стані і в неї з’явилась думка про подвійну сутність людини. Етнологічний підхід обґрунтовував фольклорист Дж.Фрезер (1854-1941 рр.). У творі „Золота гілка” він демонструє підтвердження того, що розвиток людства розпочався з магії, яка передувала релігії. Психологічну теорію заснував З. Фрейд (1856-1939 рр.). Релігія є наслідком психічних переживань людини, яка перебуває у стресовій ситуації. У Фрейда психічне передує соціальному та визначає його, а тому психологічне сприйняття світу первісною людиною зумовлює релігійне світорозуміння. Феноменологічний підхід (М.Еліде, Ван дер Леєр) полягає в дослідженні ахронної сутності «релігії в собі», утверджує думку про поза історичний характер релігії, оскільки їй притаманна «сокровенна сутність». 2. Ранні історичні форми релігії Необхідно підкреслити, що в історії виокремлено такі основні типи релігій: первісні, національні, світові. Кожен з цих трьох типів відповідає певному стану розвитку суспільства: релігії першого типу – родоплемінні, характерні для суспільства, що перебуває на стадії родового ладу; другого типу – національні, ті, які з»явились в період поділу суспільства на класи; світові виникли в феодальну епоху. До первісних форм релігійних вірувань відносяться фетишизм, анімізм, тотемізм, магія, шаманізм тощо. Окремі елементи цих релігій в трансформованому вигляді існують і в сучасних цивілізованих суспільствах. Поширеним релігігійним віруванням був анімізм, віра в те, що існують духовні двійники всіх живих істот. Фетишизм – віра у надприродні, надчуттєві властивості певних предметів, віра у те, що вони можуть оберігати, захищати людину. Поширеним релігігійним віруванням був анімізм, віра в те, що існують духовні двійники всіх живих істот. Тотемізм – віра в існування надприродного родинного зв’язку між групою людей (рід, плем’я) та певним видом тварин, птахів, рідше – рослин. Релігійні вірування потребували особливих дій, що могли б забезпечити певний контакт і взаємодію з надприродними сутностями. Саме на таких діях зосереджує свою активність магія як сукупність дій, обрядів та церемоній, що пов’язані з вірою у надприродні сутності та з вірою у можливість впливати на ці сутності, а з їх допомогою - і на хід подій у реальному світі. Питання для самоконтролю:
Теми рефератів:
Проблемні ситуації: 1. Як ви можете прокоментувати слова Дж. Фрезера в його книзі “Золота гілка”, що магія виникла раніше релігії, що вона має більш глибоке коріння і являється універсальною формою відносин людина - світ? Основна література:
Допоміжна література: 1. Мень А. История религии. В 7 т. – Т.1: Истоки религии. – М.: Слово, 1991. 2. Тайлор Э.Б. Первобытная культура. М., 1989. 3. Токарев С.А. Первобытные формы религий.--М., 1992. 4. Токарев С.А. Религия в истории народов мира.--М.,1986. 5. Мифы народов мира. 2т. М., 1992. 6. Васильев Л.С. История религий Востока. М., 1988. |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи з курсу... Методичні вказівки до самостійної роботи курсу “Практична діяльність юриста (Практичне право)” складена на основі робочої програми... |
Методичні рекомендації для проведення навчальної практики студентам... Методичні рекомендації для проведення навчальної практики студентам факультету обліку та аудиту денної форми навчання галузі знань... |
| Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев... |
Методичні рекомендації для самостійної роботи з вивчення дисципліни... Завідувач кафедри фінансів Одеського державного аграрного університету к е н., доцент Макуха С. М |
| Міністерство аграрної політики та продовольства України Робочий зошит для проведення навчальної практики студентам факультету обліку та аудиту денної форми навчання галузі знань 0305 «Економіка... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання Економічний аналіз. Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання, освітньо-кваліфікаційний... |
| МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 2-го КУРСУ ОКР «БАКАЛАВР» Косьмій М. М., Мельник П. В., Острогляд О. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Методичні рекомендації для написання курсових... |
ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ... МЕНЕДЖМЕНТ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ: Завдання і методичні рекомендації до виконання контрольної роботи (для студентів 5 курсу заочної... |
| Навчальна програма Навчальна програма з дисципліни “Статистика” призначена для студентів 3,4 курсу денної та заочної форм навчання галузі знань 0305... |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Робоча навчальна програма курсу “Релігієзнавство” складена на основі ОПП підготовки бакалаврів галузей знань за напрямом 0305 ”Економіка... |