В тебе, друже, не все гаразд


Скачати 141.41 Kb.
Назва В тебе, друже, не все гаразд
Дата 07.02.2014
Розмір 141.41 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Література > Документи




Якщо з українською мовою

В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби її, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить:

Все, що пишеться, в ній вимовляється, -

Все, як пісня у ній звучить.

Ведучий 1. «Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова». Так писав Панас Мирний і так в дійсності воно є. Бо народ без своєї мови – це вже не народ.

Ведучий 2. І ми повинні все глибше вивчати свою мову, боротися за її чистоту, образність і неповторність.

Ведучий 1. Сьогодні ми поведемо розмову про розділові знаки в українській мові, про її,як здається, зовсім непомітних трудівників.

Ведучий 2. Але які вони потрібні. Без них багато що просто втрачає логіку. І тому ми повинні вивчати і знати їх. Бо як гласить народна мудрість «Хто малого не шанує, той великого не варт»

Виступи мовознавців.

Історик. Історія розділових знаків сягає в глибоку давнину. Її не менше двох тисячоліть. Однак упродовж багатьох віків розділові знаки вживалися безсистемно. Скажімо, давньоруські переписувачі ставили їх де заманеться або щоб перепочити. Але з появою у п’ятнадцятому столітті книгодрукування ситуація почала змінюватися. Поступово вироблялися спеціальні правила вживання розділових знаків, які сьогодні доволі чутливо відображають різноманітні синтаксичні, інтонаційні та інші особливості тексту. Роль розділових знаків величезна, хоч їх у мові небагато. Це крапка, крапка з комою, кома, знак оклику, знак питання, три крапки, тире, двокрапка, лапки і дужки.

Система розділових знаків постійно вдосконалюється. Адже навіть у своєму теперішньому вигляді, при всій гнучкості та стрункості вона все-таки ще не завжди передає найтонші мовні нюанси з максимальною точністю. Особливо це стосується поетичних текстів, де розділові знаки часом настільки обтяжують інтонацію, що в ряді випадків поети воліють радше зовсім без них обходитися.

Ведучий 1. По-різному ставилися до розділових знаків письменники української так і світової літератур. Ось послухайте.

  1. Український письменник Ю. Мартич відзначався гострою спостережливістю, умінням навіть найдрібніші деталі подати у такому світлі, що вони враз набували значущості та ваги. Звичайно ж, не обминув він і теми розділових знаків, присвятивши їм мікротрактат у книжці «І стежка до криниці».

  2. В одній із усмішок Остапа Вишні висміюється кандидат наук Крапказкомою. А сам письменник полюбляв таке поєднання розділових знаків як ?! – у цьому інтонація живої мови.

  3. Максим Рильський мав свій улюблений розділовий знак – кома і тире, у такому поєднанні посилювалась виразність. А знак оклику нагадував йому пафос і радість дощу.

  4. Відомо, що збірка Павла Тичини «Чернігів» (1931) розділових знаків взагалі в собі не містила. Натомість, у кінці кожного вірша були 2мініатюрні зображення робітника на риштованнях, …фабричної труби з димом, під деякими літерами та складами стоять рисочки, чимось подібні до знаків під нотним станом…»

  5. До складу кількох фразеологізмів увійшло слово крапка. Один із них (поставити крапку) Олесь Гончар використав у загальновідомій фразі про спадкоємність письменників двох різних епох: «Там, де поставив крапку Коцюбинський, починається Головко». До трьох крапок явно небайдужим був Володимир Сосюра, зокрема у поемі «Червона зима».

  6. У спогадах одного з друзів Сергія Єсеніна розповідається, що поет вживає тільки знаки оклику і запитання – виразність його поезії така, що крапки і коми відчуваються самі.

  7. Іван Бунін назвав крапку з комою манірною поузою.

  8. Володимир Маяковський порівняв крапку з кулею.

  9. Всеволод Іванов порівняв тополю зі знаком оклику.

  10. Вабель твердив, що ніяке залізо не може увійти в серце так крижано як крапка, коли її вчасно поставити.

  11. М. Свєтлов дотепно зауважив, що знак запитання нагадує йому постарілий знак оклику.

  12. Антон Чехов в одному з листів назвав розділові знаки «нотами при читанні».

  13. Мовби доповнюючи його, Констянтин Паустовський устами одного з персонажів повісті «Золота троянда» зауважив: «Розділові знаки – це як нотні знаки. Вони міцно тримають текст і не дають йому розсипатися».

  14. Великого значення М. Салтиков-Щедрін надавав дужкам – цьому здавалося б найменш емоційному знакові».

  15. Розповідають, що коли вийшла в світ нова книжка Віктора Гюго, автор, бажаючи дізнатися, як вона розходиться, надіслав видавцеві листівку, на якій тільки було : «?». Видавець відповів теж дуже стисло: «!».

  16. Дотепну бувальщину пов’язують з іменем німецького письменника Теодора Фонтане (1819-1898). Одного разу якийсь молодий автор надіслав йому кілька недологих віршів, супроводивши їх таким листом: «Оскільки розділові знаки для мене не мають значення, впишіть їх, будь ласка, самі». Фонтане ж негайно повернув вірші авторові, зауваживши: «Наступного разу надішліть мені, будь ласка, тільки розділові знаки, а вірші я напишу сам».

Ведучий 2. Яке ж значення розділових знаків у нашому повсякденному житті, щоденному спілкуванні.

Мовознавець. Чоловік загубив кому і почав боятися складних речень, шукав фрази, щоб простіші. За нескладними фразами прийшли і нескладні думки.

Потім загубив окличний знак і почав говорити тихо, рівно, з однією інтонацією. Його вже ніщо не бентежило, не радувало, він до всього ставився без емоцій.

Потім він загубив знак запитання і перестав запитувати, жодні події не викликали його цікавості, де б вони не відбувалися.

Ще через кілька років він загубив двокрапку і перестав пояснювати людям свої вчинки.

Врешті у нього залишилися одні лапки. Він не міг висловити жодної власної ідеї, весь час когось цитував – так він зовсім розучився думати і дійшов до крапки.

Бережіть розділові знаки!

Ведучий 2.Оволодіння пунктуацією – річ, поза всякими сумнівами, дуже непроста. Великих зусиль і мук зазнають наші школярі, поки засвоюють розділові знаки.

Учениця. Читає вірш «Кома».

Я свій портфель перебирала

І вивертала аж до дна.

Аж глядь, додолу кома впала.

Звідкіль це випала вона?

З якого утекла рядочка,

Забувши правила свої?

Либонь, до «що» відбилась мовчки

Й не втрапить, де воно стоїть.

Всі зошити переглядаю –

Мені та помилка нащо?!

Я утікачку повертаю

На місце коми перед «що».

Дрібненька кома,як мачинка,

Але хіба це дивина.

Що й кома помага людині,

Як чесно трудиться вона.

Учні. Читають «Казку про Всемогутню кому»


Було це за царя Пенька,

Коли земля була тонка…

Так от на цій землі тонкій

З’явився буцімто крадій.

Такий, що зроду не було:

Проникне потай у село,

То порятунку вже не жди –

Накоїть кожному біди.

У того коні вкраде з двору,

У того «вичистить» комору,

У того вижене овець

Або потягне гаманець, -

Усіх покривдить, обдире,

Останній статок одбере,

Хоч сядь та плачма плач з нужди

Або у світ з торбами йди.

Так от, як мовлять, на гарячім

Зловив злочинця чесний люд,

Одлупцював його добряче

І до Панька повів на суд:

- Вельможний царю, ось крадій,

Запеклий, лютий, лиходій,

Він чинить зло у всім краю,

Доводить нас до скону.

Ми в мудрість віримо твою,

У праведність закону.

Хай воля вершиться твоя:

Карай чи милуй крадія.

Панько недаром трон посів,

Панька пройняв законний гнів:

- Ах-ах! Так ось він, супостат,

Що обкрадав усіх підряд,

Що грабував підданців!

Простить такий смертельний гріх?

Та нас би світ підняв на сміх!

Скарати взавтра вранці.

Сувора варта при мечах,

При добрім сажню у плечах, -

До крадія у чотирьох,

Скрутили й кинули у льох.

Щоб діло кінчити ураз,

Обміркував Панько указ:

Вчинив розбійник те й оте,

За те злочинство не пусте

Що волимо зробити?..

Й без жодних знаків розділових

Надряпав цар чотири слова:

«Простить не можна вбити».

… Тепер одкриєм головне

І деже-дуже потайне.

Одкриєм по секрету,

Щоб не було Паньку на зло,

Щоб збитку часом не було

Його авторитету.

Колись, як ще не був царем,

А був він просто школярем,

То вчився кепсько, не щодня

Робив домашні завдання.

А не виконує завдань,

То не питайте з нього знань.

І двійки раз у раз тому

В щоденник сипались йому.

Отак недоуком і ріс.

Та царські справи – темний ліс:

Раз ріс за принца при дворі,

То й вийшов в неуки царі.

… Отак надряпав мудру фразу

Свого правдивого указу,

Чухнув за вухом: «Треба б кому

Поставить в реченні такому

Й печаткою скріпити…»

І чиркнув кому навмання

(Бо де ж в недоука знання!);

«Простить, не можна вбити».

На ранок варта при мечах,

При добрім сажню у плечах,

Веде злочинця на майдан,

А там вже юрми громадян,

Що, на видовиська охочі,

З усіх усюд зійшлися з ночі.

І вже злочинця кат чекає.

Нарешті дяк указ читає:

Вчинив розбійник те й оте

За те злочинство не пусте

Що волимо зробити?

«Простить, не можна вбити».

- Овва! Написано «Простить»!

Виходить, треба відпустить?..

Ну що ж, біжи відсіль мерщій,

Щоб голови не скласти…

Зареготав і зник злодій,

Аби й надалі красти.
Донині трапляються люди такі,

У котрих, як мовиться, руки липкі,-

Усе то нащадки злочинця, якому

Лишитись живому вдалось через кому.

Така вона, кома, такі у ній сили,

Щоб ми легковажити нею не сміли.

Не так її неук поставить бува,

І діють у світі усякі дива,-

Злочинець уникнути може відплати,

А десь і невинного можуть скарати…

Щоб кома ніколи до зла не вела, -

Потрібно, щоб завжди на місці була.


Ведучий 1. Де ж потрібно було поставити кому, щоб злочинець був покараний?

Учень. А ще подібну історію розповідає Д. Білоус у своєму вірші «Як цар повелів»

Доводилось чути мені:

«Навіщо ті коми дурні? –

Казав п’ятикласник-хлопчак, -

Зі слів зрозуміло і так!»

На це я казав у одвіт:

Є притча старезна, як світ,

Переказ про вирок царя,

Коли привели бунтаря.

Слузі він диктує в ту мить

«Карати не можна простить».

Той пише, як цар повелів,

І коми не ставить між слів.

І ось на майдані для страт –

Бунтар у кайданах. І кат,

Що мав за царя відомстить

«Карати не можна простить»

Слуга об’явлю рішенець

Аж руку підносить мудрець

(Усі шанували його):

- Не так прочитав ти, слуго, -

Бо встиг зазирнуть крадькома,

Що коми у тексті нема.

Взяв вирок, поправив умить:

«Карати не можна, простить»

Побачив, що кома змогла?

Така колись притча була.
Ведучий 2. А зараз вчена рада пропонує вам мовні задачі-жарти. Будьте уважні!

  1. Два учні, Василь та Мишко, зустріли свого старшого друга Андрія, якого давно не бачили: Андрій закінчив школу два роки тому і пішов працювати на завод. Василь запитав Андрія: «Як ти вчишся?», а Мишко запитав так: «Як, ти вчишся?». Хто з двох учнів не знав, що Андрій не лише працює, а й вчиться? Який може бути граматичний доказ відповіді на ту задачу?

  2. Один жартівник написав у листі своєму другові: «У нас в селі багато дерев: троянд, соняшників. А друг не зрозумів жарту і у своїй відповіді обвинуватив автора листа в неуцтві. Яка граматична (пунктуаційна) основа цього жарту «неука»? Як потрібно було правильно поставити розділові знаки в цьому реченні?

  3. «Всі речовини доводять: вчені складаються з атомів», - таке речення написав той же жартівник. Як треба правильно поставити розділові знаки в цьому реченні, щоб вчені займалися вивченням речовин, а не навпаки.

Ведучий 1. Ми вже достатньо переконуємось, що розділові знаки відіграють важливу роль. Ось щі ще приклади.

У реченнях, які складалися з одних і тих самих слів, у різних виданнях були різні розділові знаки. Коли на це звернули увагу, то побачили, що значення цих речень різне. Ось ці речення. Як саме змінюється значення кожного залежно від його пунктуації? Який граматичний доказ рішення цієї задачі?

1

2

  1. Сонце зігрівало усе поле, берег, ліс.

  2. Їх учнів преміювали.

  3. Що він написав?

  4. Учениця співала голосно, промовляючи всі слова.

Сонце зігрівало усе: поле, берег, ліс.

Їх, учнів, преміювали.

Що, він написав?

Учениця співала, голосно промовляючи всі слова.



Ведучий 2. А тепер синтаксична вікторина. Відповідає той, хто першим підніме руку.

  1. Що таке інтонація?

  2. Які бувають речення за метою висловлювання? Які розділові знаки в кінці них ставляться?

  3. Який найдавніший розділовий знак?

  4. В яких розділових знаках і їхніх назвах присутня крапка?

  5. Чи завжди розділовий знак «три крапки» (…) складався з трьох крапок?

  6. Коли з’явився сучасний знак питання і який розділовий знак вживався до того в його ролі?

  7. Звідки походить назва розділового знаку – тире?

  8. Коли дефіс буває розділовим знаком?

  9. У якого відомого російського письменника ХІХ століття, що присвятив Україні багато сторінок своїх оповідань, є оповідання під назвою «Знак оклику»?

  10. Поети якої течії початку ХХ століття безуспішно намагалися закликати до знищення розділових знаків?

Підбиття підсумків

Ведучий 1. Ми впевнені, що сьогодні ви побачили, що немає у нашій мові нічого зайвого. Все у ній потрібне і все повинно стояти на своїх місцях і букви і розділові знаки. Тому шкільне міністерство освіти закликає: любіть і вивчайте нашу рідну українську мову так, як заповідав великий Шевченко

«… не минайте, ані титли, ані тої коми»

Синтаксична вікторина

  1. Що таке інтонація? (це така організація мови, яка виражає її смисловій емоційні особливості…)

  2. Які бувають речення за метою висловлювання? Які розділові знаки в кінці них ставляться?

  3. Який найдавніший розділовий знак? (крапка)

  4. В яких розділових знаках і їхніх назвах присутня крапка? (знак оклику, питання, двокрапці, крапці з комою, трьох крапках)

  5. Чи завжди розділовий знак «три крапки» (…) складався з трьох крапок? (у деяких граматиках минулого цей розділовий знак рекомендувалося писати з шістьма, п’ятьма, чотирма крапками)

  6. Коли з’явився сучасний знак питання і який розділовий знак вживався до того в його ролі? ( у вісімнадцятому столітті, до цього його роль виконувала крапка з комою)

  7. Звідки походить назва розділового знаку – тире? (від французького тире – тягнути)

  8. Коли дефіс буває розділовим знаком? (коли він приєднує однослівну прикладку до означуваного слова)

  9. У якого відомого російського письменника ХІХ століття, що присвятив Україні багато сторінок своїх оповідань, є оповідання під назвою «Знак оклику»? (А. П. Чехов)

  10. Поети якої течії початку ХХ століття безуспішно намагалися закликати до знищення розділових знаків? (футуристи)


До лінійки «Відкриття тижня мови в школі»
Звучить пісня Петриненка «Україна»


  1. Рідна мово, єдина любове!

Чую пісню твою молоду.

Надивляюсь на диво бузкове

У провіснім ранковім саду.

Грає майво росою на стеблах,

Серед поля дзвенять голоси.

Рідна мово, росту я крізь тебе

У розповні земної краси.

Я промитий Дніпром до кісток.

Рідна мово, без тебе ніхто я.

Мов на вітрі осінній листок.

Але знову ласкава розмова,

Обіймає, чарує мене,

Виринає із пам’яті слово:

Соковите, живе, запашне.

Чую голос калини у тиші

І на прощу до казки іду,

Рідна мово, цвіти і святися!

Я – листочок у райськім саду.


  1. Вірш Д. Луценко «Рідна мова»




  1. Сьогодні нам, українцям, треба плекати рідну мову. Ми маємо свою державність, відчуваємо себе нацією. Мова – це душа народу. Якщо у людини забрати мову, вона перестане бути людиною.

Листку подібний над землею

Що вітер з дерева зрива,

Хто мову матері своєї,

Як син невдячний забува.


  1. Ми повинні говорити чистою мовою, а не суржиком. Разом – ми сила!

Не забувайте, звідки й хто ви,

Чиїх очей на вас печать.

У світі слів немає випадкових,

Хоча й вони століттями мовчать.


  1. Швидко проминуть шкільні роки. Але сподіваюся, що у нашому серці назавжди залишиться любов до рідної мови. Ми станемо високоосвіченими людьми. Будемо продовжувати вивчати рідну мову, це допоможе нам у спілкуванні. Пам’ятаймо про силу рідного слова: «словом можна вбити, словом можна врятувати, можна полки за собою повести»


6. Увага! Звучать десять мовних заповідей!

  • Мова – то серце народу, гине мова – то гине народ.

  • Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.

  • Літературна мова – то головний двигун у розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.

  • Уживання в літературі тільки говіркових мов, сильно шкодить культурному об’єднанню нації.

  • Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.

  • Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова і вимова, тільки один правопис.

  • Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати над збільшенням культури своєї літературної мови.

  • Стан літературної мови – то ступінь культурного розвою народу.

  • Про духовну зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

  • Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою рідну літературну мови і виконувати рідномовні обов’язки свого народу.




  1. Міцна хай буде вся наша родина.

Своє коріння і плекаймо й бережім.

Хай українська мова солов’їна

Підніметься і зазвучить, як гімн.
Звучить Гімн.

Схожі:

Азбука моральної культури
«Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є...
Замішування тіста
Тому ніколи не беріться за цю справу, якщо у вас поганий настрій. Це перевірено і доведено, що пекти потрібно тільки в хорошому настрої...
Діагностика вад особистого розвитку (ДВОР)
Ти маєш чудову нагоду погляну4ти на себе збоку і проаналізувати, що ти знаєш про себе, поділитися цими знаннями з дорослими, аби...
"На тебе дивлюся, на тебе молюся" до відзначення Шевченківських днів

Урок з української мови Тема: «Я все про тебе знаю, Іменнику»
Обладнання: схеми-опори, картки для роботи в групах, картки для індивідуальної роботи, сигнальні картки, гербарій лікарських рослин,...
АКАФІСТ ДО СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО
Христової Церкви премудрий учителю, чернечих уставів найперший написателю, Василію Великий, Святої Трійці гарячий і вірний служителю,...
АКАФІСТ СВЯТОМУ ВАСИЛІЮ ВЕЛИКОМУ Кондак 1
Христової Церкви премудрий учителю, чернечих уставів найперший написателю, Василію Великий, Святої Трійці гарячий і вірний служителю,...
Задачі на знаходження суми і остачі. Вправи на
В. Богданович, робочий зошит із друкованою основою; предметні малюнки: Дід Мороз, сніжинки, потяг, нумерація зупинок, сніговички,...
Слова та голос – більш нічого
А я… я просто вже не можу від тебе нікуди відірватися, бо ти сильна. Більшої сили в світі не існує. А головне – частина мене самої....
А. Б. Трушлякова Національний університет кораблебудування
Україна все більше інтегрується у європейські і світові структури і все більше студентів з України прагнуть вчитися в університетах...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка