Слова та голос – більш нічого


НазваСлова та голос – більш нічого
Дата16.04.2013
Розмір58.4 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Історія > Документи
ТВОРЧА РОБОТА

у номінації

Александер Оксана Степанівна

05 червня 1994 р.н.

Торськівська ЗОШ І-ІІІ ст. Заліщицький район

Тернопільська область

с. Торське

Мова – то душа народна!

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана, материнська мова!

Д. Білоус
Мово! Ти нескінченна в своєму обсязі, як саме життя. Ти така неповторна, мелодійна і співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і лугів, полів і лісів, духмяний запах рідної землі. Буйна, бурхлива заворожуєш мене своєю мелодійністю, кличеш. І я, немов легкий метелик, лечу до тебе, як на вогонь свічки, у твої палкі, гарячі обійми – слова. Бо спочатку було саме слово. І з нього з’явилася ти – мова. А я… я просто вже не можу від тебе нікуди відірватися, бо ти сильна. Більшої сили в світі не існує. А головне – частина мене самої. Ти моє серце, моя вируюча кров, яка доходить до кожної клітини тіла мого. Ти всемогутня, такою ти мені здаєшся, такою я тебе знаю.

А який нелегкий шлях тобі довелося пройти! Ти торувала його через віки лихоліть, утверджуючи себе наперекір бусурманським, ординським набігам, іноземним колонізаторським утискам, вигадкам царських сатрапів, що указами своїми намагалися знищити тебе. Адже так найшвидше можна знищити народ.

Намагалися тебе вбити, принизити, довго не визнавали. Але як можна вбити слово, якщо воно на устах мільйонів?

Хотіли вирвати язик,

Хотіли руки поламати,

Топтали під шалений крик,

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли, рідна мати!

Вона мучилася, страждала, але жила. Утвердилася, змужніла в боях.

Наша мова, ніби самоцвіт, виграє усіма барвами веселки. Кожне слово – це ніби діамантова намистинка у величезному разку нашої пребагатої мови. Для цього разка добірного намиста добре потрудились Г. С. Сковорода, І. П. Котляревський, Т. Г. Шевченко, Марко Вовчок, Леся Українка, Панас Мирний, І. Я. Франко та багато інших.

Найбільше, безперечно, зробив для розвитку мови Т. Г. Шевченко. Він – основоположник української літературної мови. Багатство її черпав у народу. Для нього мова була материнською піснею й молитвою над колискою, шепотом гаю, величчю неба, ревом Дніпра і солов’їною піснею, радістю кохання й мужнім покликом до борні й свободи. Тарас Шевченко говорить нам, що мова – то душа народу. Бо без мови народ не може існувати. Мова – не просто засіб спілкування, вона – незалежна істота. Вона жива. . .

Ну що б, здавалося, слова.

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує. . .

Панас Мирний так казав про свою рідну мову: „Мова – та ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть всього тіла”.

Мова – то пісня, мова – то крик дитини, яка щойно народилася, мова – то культура народу, його історія, традиції.

Без мови не може існувати і розвиватися суспільство, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності. Слово надто багато важить в житті. Як відомо, воно може впливати на долю, воно вмить змінює настрій, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному із словників. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. Доцільно згадати слова М. Рильського:

Як парость виноградної лози

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно.

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози вона хай буде!

Та людина, що не поважає мову свого народу, а з нею народ, не може викликати поваги до самої себе. І це болить нам, тим хто любить рідну Україну, рідну мову.

Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звіряємося у дружбі, словами ніжними відкриваємо серце коханій людині, словами гострими й твердими „мов криця”, даємо відсіч ворогові. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись рідною мовою, не знаючи і не вивчаючи її.

Українська мова – це барвиста, запашна, нев’януча квітка, яка вічно квітне, долаючи час, кидаючи барвисту стрічку із давнини у майбутнє. Вона виткана і червоною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою – м’ятою. Відомий поет і композитор Юрій Рибчинський говорить про мову:

Мова наша, мова –

Мова кольорова.

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова...

Калиновою, солов’їною називають українські поети нашу мову.

Ось як В. Сосюра захоплюється мовою:

О мова рідна!

Їй гаряче серце

Віддав я недарма,

Без мови рідної, юначе,

Й народу нашого нема.

Українська поетеса – революціонерка Леся Українка дивилася на свою мову як на зброю:

Ти моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова…

Не дивно, що український народ ставиться з такою пошаною, вірою й любов’ю до своєї мови, яка була йому на тернистих шляхах поневірена в сумній минувшині, кажучи словами його найкращих представників і за єдину зброю, й за єдину втіху. Цією мовою милувались також ті поодинокі іноземці, що побували в Україні й чули її співучу, мелодійну мову. Ось, приміром, як француз П’єр Шевальє в своїй книжці „Історія війни козаків проти Польщі”, виданій у Парижі 1663 року, характеризує українську мову козаків: „Вона дуже ніжна й сповнена пестливих висловів та надзвичайно тонких зворотів”. Німецький поет Фрідріх Боденштедт у середині 19 століття так захопився народними піснями та історичними думами, що вивчив українську мову й переклав німецькою багато цих пісень і дум, видавши згодом антологію „Поетична Україна”, в передмові до якої піднесено писав про пісню й мову українського народу, вважаючи їх за досягнення народів усього світу. Відомий український і російський учений І. Срезневський сказав про українську мову: „Сила людей має переконання, що ця мова є одна з найбагатших мов слов’янських, що навряд чи вважить богемській щодо рясноти слів і висловів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами, обробленими гнучкістю й багатством синтаксичним, мова поетична, музична, мальовнича”.

Мова – тонкий інструмент. В одних устах вона звучить із такою силою, що, кажучи словами І. Франка, „мов трубою, мільйони зве з собою”, в інших – тільки ріже слух, вона – мов те лушпиння без животворного зерна…

Якої великої ваги надавав наш народ у своїх приказках і повір’ях мові, людському слову! У народі вірили колись, що певним словом, яке мало хто й знає, можна й скарби в землі знаходити, й хвороби та всякі недуги лікувати, й від лихої людини та звіра оборонитись. „Ласкавими словами й гадюк чарують”, каже одна українська приказка, а друга додає: „Слово не стріла, а глибше ранить”.

„Гостре словечко коле сердечко”, „Сказаного й сокирою не вирубаєш”, „Що вимовиш язиком, того не витягнеш волом”, - запевняє народна мудрість. Та буває часом і таке, що могутній чинник дії на людський розум і серце обертається на ніщо, - тоді в народі кажуть: „Меле таке, що й купи не держиться”, „Лепече, як той пустий млин”, „Не тямить голова, що язик лепече”. І. Франко в одному вірші писав:

Слова – полова,

Але вогонь в одежі слова –

Безсмертна, чудотворна фея,

Правдива іскра Прометея.

Однією й тією ж мовою, незважаючи на красу її чи немилозвучність, можна, виходить, і полову віяти, й святий вогонь викрешувати. Усе залежить від того, як хто вміє володіти цим чарівним інструментом, що ним є мова.

Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки тому, що цією мовою, користується повсякденно, а тому, що рідна мова – це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі. З рідною мовою мають зв’язок найдорожчі спогади про перше слово, вимовлене в дитинстві, почуте з маминих вуст, затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого гурту, тихий шелест листя старої верби, під якою вперше зустрівся юнак із коханою дівчиною:

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідне слово,

Живе український народ.

Хай ніколи не зникає те почуття любові, щастя, гордості за свій народ, за те, що він не забув мелодійність та красу своєї рідної української мови. Вона схожа на весну, на те, що ніколи не помре та не зів’яне.

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мова!

Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим.

Схожі:

Книжечка публіцистичних поезій
Вас переконують, що немає з кого вибирати і Ваш голос нічого не вирішує. Вибирати є з кого, і Ваш голос вирішує все!
А соціація фахівців з нерухомості України Київське міське відділення
Члени правління: Базелінський Ю. Ф.(передав голос Альван Л.І.), Бразас Е.І., Корчев Д. Ю.(передала голос Зіменкова І. С.), Кулішенко...
КЕРІВНИЦТВО MARK
Ось слова на мою адресу: Я прийшов, щоб отримати чоловіків і не знайшов нічого в них. Я скорочу для людства
Новокаховська ЗОШ-інтернат I-III ст. Херсонської обласної ради Позакласний...
«Рахуй нещасливим той день або ту годину, за які ти не засвоїв нічого нового і нічого не додав до своєї освіти»
АНКЕТА «ГОЛОС БАТЬКІВ»
Мета: через батьків зібрати й уточнити більш докладні відомості про учнів: їх ставлення до школи, пріоритетність тих чи інших навчальних...
ОБ′ЄКТИВНА САМООЦІНКА В ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ” Мета
Не має нічого більш важливого та важкого одночасно, ніж об’єктивна самооцінка. Якщо людина не любить себе з дитинства, тоді це серйозний...
А соціація фахівців з нерухомості України Київське міське відділення
Члени правління: Базелінський Ю. Ф., Кулішенко В. В., Козуб Г.І., Зіменкова І. С.(передала голос Князєва І. В.), Піта Ю. А., Пилипчук...
А соціація фахівців з нерухомості України Київське міське відділення
Члени правління: Альван Л.І., Базелінський Ю. Ф.(передав голос Гарбуз В А.), Корчев Д. Ю., Зіменкова І. С., Злидень С. А.(передав...
А соціація фахівців з нерухомості України Київське міське відділення
Члени правління: Базелінський Ю. Ф. (передав голос Гарбуз В. А.), Бразас Є.І., Корчев Д. Ю. Зіменкова І. С., Злидень С. А.(передав...
Подихом, кожною клітиною
Можливо, вона вам і невідома, бо це пісня моєї юності. Але голос, який ви чули, безумовно, впізнали. Він належить народному артисту...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка