ББК Ш 141. 14 9


НазваББК Ш 141. 14 9
Сторінка4/15
Дата03.04.2013
Розмір2.4 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
ТЕМА 2. ВИДИ ЗГОРТАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
ЗАВДАННЯ 1. Прочитайте текст. Розкажіть, як формулюються пункти питального і називного планів.
Плани

Під час роботи з науковим текстом дуже важливим є вміння складати плани різних видів. План – стисла програма тексту, який ви читали або слухали. Якщо у тексті передбачається використання планів, він виступає як скороченим вид запису тексту, за допомогою якого можна відновити текст у будь-якому обсязі. Найбільш характерними для наукових текстів є прості плани: питальний, називний (або номінативний) і тезовий. Питальний план складається із вірно сформульованих питальних речень. Називний (або номінативний) план складається із простих називних речень, які відображають ситуацію, що склалася. Зазначимо, що одну й ту саму ситуацію можна описати різними способами. Первинним, основним способом опису ситуації є речення. Наприклад, Мідь пластична. Ця ситуація може бути визначена і по-іншому – вторинним способом: 1) пластична мідь (прикм. + імен.); 2)пластичність міді (імен. + імен. у род. в.), тобото словосполученням.

Вторинний спосіб визначення може використовуватися як:

1) компоненти речення (1 і 2)

  • Пластична мідь широко використовується у промисловості;

  • Пластичність міді зумовлена особливостями її побудови й складу.

2) пункт плану (2); але вживається тільки другий вид словосполучень.

  • Пластичність міді; Прозорість кристалу; Функції грошей; Сутність основного питання філософії.

Для того, щоб укласти будь-який план тексту, необхідно добре усвідомити, про що в ньому йдеться, визначити його структуру, логіку міркувань автора, зрозуміти, чому саме так автор поділив даний текст на абзаци, пам’ятаючи, що абзац – це відступ праворуч на початку першого рядка кожної частини тексту. Абзац є показником переходу від однієї думки до іншої. Текст необхідно розділити на відповідні смислові частини (комунікативні блоки), які частково можуть співпадати з абзацами, а здебільшого не співпадають і містять в собі декілька абзаців. Після визначення таких комунікативних блоків слід остаточно вирішити, яка ж мікротема розглядається в кожному і сформулювати основне питання (що створюється за допомогою питального слова – як, що, чому, коли і т. ін.), записати головну думку у вигляді називного речення або відповідної тези.
ЗАВДАННЯ 2. Поясніть, чим розрізняються формулювання пунктів питального й називного (номінативного) планів.
ЗАВДАННЯ 3. Прочитайте поданий нижче мікротекст і варіанти пунктів різних планів, що йому відповідають. Порівняйте способи висловлення думки в них.

Функцію засобу накопичення гроші виконують як особливий інструмент збільшення багатства. Це відбувається у випадках, коли домашні господарства,скорочуючи поточне споживання, роблять заощадження або підприємці відкладають частину виручки від реалізації товарів на оновлення засобів виробництва або збільшення капіталу. Зберігати багатство можна не тільки у грошовій формі. Наприклад, формами багатства є нерухомість, цінні папери, витвори мистецтва. На відміну від інших форм багатства, його грошова форма дає можливість власнику терміново використовувати гроші для будь-яких розрахунків. Власники ж інших форм накопичення багатства не можуть безпосередньо скористатися ними для покриття боргів, здійснення поточних витрат і т.ін.

У даному мікротексті головна думка висловлена на початку.

Вся інша інформація є ілюстративною, роз’яснювальною, додатковою. Для укладання плану необхідно визначити основну та ілюструючу інформацію і основну (головну) думку записати у вигляді називного речення або сформулювати питання до мікротексту в цілому.


Питальний план

Називний (номінативний) план

В чому полягає функція грошей як засобу накопичення?

Функція грошей як засобу накопичення.


ЗАВДАННЯ 4. Прочитайте текст. Дайте відповідь на запитання: "Яким чином згортається інформація у даних відтворюваних текстах?

Укладання тезового плану

Тезовий план укладається у вигляді окремих тез, які записуються відповідно до логіки викладу інформації в тексті. Теза – це підсумована інформація відповідного фрагмента тексту, формулювання основних положень будь-якого твору (тексту, статті, доповіді, монографії і т. ін).

Тези повторяють, стисло формулюють та завершують прочитане. Тези бувають двох видів: а) як спосіб висловлення власних роздумів; б) як спосіб викладу змісту будь-якого джерела. У даному випадку нас цікавить саме останній спосіб запису, який може бути здійснений у вигляді: основних тез, простих тез або складних тез. Вам пропонується навчитися складати основні тези.

Основні тези – це принципово важливі, головні положення, які узагальнюють вміст джерела. Інколи вони мають характер головних висновків. Основні тези складаються, як правило, за крупними закінченими розділами або за всім твором, якщо автор робить висновок у кінці книги. Складаються вони після вивчення матеріалу в повному обсязі. Основні тези формулюються самостійно, тобто припускається заміна авторських засобів.

Отже, і тези, і тезовий план – це скорочені варіанти відповідного тексту. Щоб скоротити будь-який текст, необхідно вжити один з відомих способів згортання інформації:

  • стиснення із втратою дубльованої інформації або нової, яка не відображає основного змісту (супресія);

  • повна заміна авторських засобів висловлення.


ЗАВДАННЯ 5. Перегляньте текст "Плани" ще раз. Визначте мікротеми, які розглядаються в цьому тексті, сформулюйте й запишіть їх, використовуючи прості номінативні (називні) речення. Якщо Ви вірно визначите логіку залежності однієї мікротеми від наступної, послідовність їх зв’язку й об’єднання, Ви одержите деяку послідовність, що її можна уявити як фрагмент складного плану. Порівняйте свій план з поданим нижче.

1. Плани

1.1. Укладання планів.

1.1.2. Укладання питального й номінативного планів.
Складний план використовується, якщо необхідно ту програму, якою є план, сформулювати більш детально та докладно.
ЗАВДАННЯ 6. Прочитайте текст "Акції". Визначте основні мікротеми тексту.

Участь у компанії посвідчується паперами - акціями, - де проголошується, що "власникові цієї акції належить частина компанії"...

Коли компанія прибуткова, її власники дістають свою частину прибутків, отримуючи дивіденди або продаючи свої акції за більшу суму, ніж вони коштували спочатку. А коли компанія зазнає збитків, дивіденди зменшуються або їх узагалі немає, і ціна акції падає. У найгіршому разі, коли борги перевищують платоспроможність, компанія банкрутує. Акції втрачають будь-яку цінність, а власники – всі гроші, вкладені в їх придбання.

Акціонери компанії отримують виплати в останню чергу: після постачальників, після кредиторів. Ризик полягає в тому, що після розрахунку з усіма ними акціонерам може нічого не залишитись. Перевага – у тому, що акціонери отримують усі прибутки, які отримує компанія. Вони більше ризикують, однак можуть одержати чималу винагороду.

Усі капіталовкладення пов’язані з деяким ризиком, проте загалом акції вважаються менш надійними, ніж облігації, які є угодою про сплату компанією певної суми грошей у певний час. На противагу фіксованим прибуткам від облігацій, розмір зиску від акцій – величина невідома. Винагородою вкладникам за ризик є те, що акції зазвичай дають їм вищий прибуток – або у формі дивідендів, або у формі підвищення вартості акцій, коли компанія залишає прибутки для свого розвитку.

Акції нерідко дуже швидко піднімаються й падають у ціні, а облігації звичайно стабільніші. Власники облігацій є кредиторами компанії, яким гарантується відшкодування капіталовкладень, тоді як акціонери є власником з усім ризиком і зиском, які з цього випливають.

Міжнародні акціонерні інвестиції не обмежуються основними фінансовими центрами – Лондоном, Нью-Йорком і Токіо. Сьогодні це можуть бути акції ресторану самообслуговування в Москві або переробної промисловості Таїланду, готелю в Ріо-де-Жанейро або будапештської компанії для виробництва освітлювальних пристроїв. Акції означають право власності, а приватна власність дозволена нині майже в усіх країнах світу.
ЗАВДАННЯ 7. Прочитайте питальний, називний та тезовий плани до тексту "Акції". Зробіть висновок, яким способом згорнуто інформацію у цих планах.



Питальний план

Називний план

Тезовий план

1. Що означає володіння акціями ?

1. Акція – елемент володіння певною кампанією.

1. ... власникові цієї акції належить частина компанії.

2. Як прибутковість компанії впливає на цінність акцій?

2.Взаємозв’язок прибутковості підприємства й цінності акцій.

2. Коли компанія прибуткова,її власники дістають свою частину прибутків... А коли компанія зазнає збитків... ціна акцій падає.

3.Як розраховується компанія з акціонерами?

3.Особливості розрахунків компанії з акціонерами.

3. Акціонери компанії отримують виплати в останню чергу... Ризик... в тому, що після розрахунку... може нічого не залишитись. Перевага ... акціонери отримують всі прибутки, які отримує компанія.

4. У чому полягає відмінність акцій від облігацій?

4. Порівняльна характеристика акцій і облігацій.

4. ... Акції вважаються менш надійними, ніж облігації ... фіксовані прибутки – від облігацій, розмір зиску від акцій – величина невідома... акції зазвичай дають їм вищий прибуток... Власники облігацій є кредиторами компанії... акціонери є власниками...

5. Де можна зробити акціонерні інвестиції?

5. Сучасний підхід до інвестування акціонерних міжнародних компаній.

5. Міжнародні акціонери івестиції не обмежуються основними фінансовими центрами. Акції означають право власності, а приватна власність дозволена майже в усіх країнах світу.


ЗАВДАННЯ 8. Порівняйте визначені Вами мікротеми з пунктами називного плану із ЗАВДАННЯ 8.
ЗАВДАННЯ 9. Прочитайте текст, поданий нижче. Скажіть, чим конспект відрізняється від тез. Запишіть свою думку одним реченням.
Конспект

Дуже поширеним способом фіксації джерела наукового або ділового стилів у скороченому вигляді є конспект. Конспект порівняно з вищезгаданими видами скороченого викладу інформації (планами, тезами) є більш розгорнутою формою, у якій у стислому вигляді викладається найголовніше із опрацьовуваного матеріалу. Але на відміну від тез конспект повинен містити не просто сформульоване положення, що відбиває певну міктротему, а й відбивати розвиток ідеї, мікротеми.

Укладаючи конспект, можна застосовувати обидва уже відомі вам способи згортання інформації і з частковою заміною (або втратою) авторських засобів висловлення, і з повною заміною авторських засобів висловлення; проте активно використовується і спосіб запису найголовнішого за допомогою суто авторських засобів. До того ж рекомендується перед укладанням деяких видів конспектів, (наприклад, якщо це конспект Вашого власного виступу) зробити план.
ЗАВДАННЯ 10. Прочитайте текст "Резюме". Скажіть, що таке резюме? Що є метою резюме? Чим резюме відрізняється від інших видів скороченого запису наукових текстів?

Резюме

Резюме –– це мовленнєвий витвір, який містить короткий виклад змісту тексту, написаного або прочитаного. Слово резюме запозичене, походить від фр. résumé. Досить часто це слово використовується у другому (вузькому) значенні: підсумок доповіді; короткий висновок, що містить основне положення доповіді, промови, наукової роботи тощо.

У науковому стилі поширене таке розуміння цього слова: вид скороченого запису певного наукового тексту, що фіксує головну тему тексту- першоджерела, основну найважливішу ідею (або ідеї, залежно від обсягу аналізованого матеріалу) і висновок, пропонований автором.

Під час складання резюме необхідно використовувати такі стійкі вислови й конструкції:

Отже,...

Таким чином,...
Автор розповідає

повідомляє (про що?)

приходить до висновку

до переконання

узагальнює (що?)
Починати резюме (якщо воно не входить до складу відповідного тексту) слід такими словами:

  • У даній статті (роботі, книжці...) автор...

Потім слід повідомити про найголовнішу думку тексту (або перераховати декілька).

В останню чергу підкреслюється, до якого висновку приходить автор.
ЗАВДАННЯ 11. Прочитайте подану нижче інформацію про структуру та етапи складання резюме. Запишіть її.

Структура резюме

Як правило, резюме складається з таких структурних елементів:

  1. Вступ.

  2. Основна частина (виклад або перерахування основних питань тексту).

  3. Закінчення (висновок автора).


Етапи складання резюме

  1. Прочитати текст.

  2. Поділити текст на основні складові частини.

  3. Виділити головну інформацію в кожній частині (визначити мікротеми тексту).

  4. Записати цю інформацію, узагальнивши і скоротивши її, використуовуючи необхідні засоби згортання інформації, у вигляді резюме.


ЗАВДАННЯ 12. Прочитайте резюме до тексту "Акції". Зверніть увагу на виділені конструкції.

Даний текст присвячений конструкції розгляду питання щодо одного із поширених видів цінних паперів – акцій.

Автор дає визначення поняття акцій, описує особливості участі у прибутках або збитках компанії власників і акціонерів.

Автор зазначає, що ризик власників акцій значно більший порівняно з ризиком власників інших цінних паперів, наприклад, облігацій, проте і прибуток значно вищий.

Автор приходить до висновку про широке розповсюдження міжнародних акціонерних інвестицій.
ЗАВДАННЯ 13. Перегляньте, які мовні засоби найбільш часто використовуються при укладанні резюме Порівняйте їх з тими, що використані у зразках у завданнях 12, 13.

    1. Стаття присвячена важливій (суттєвій, головній, актуальній, основній) проблемі, питанню, темі...; висуває гіпотезу, узагальнює відомості про ... .




    1. У статті повідомляється, розповідається, розглядається.

Автор повідомляє, стверджує, аналізує, узагальнює, досліджує, доводить, заперечує, критикує ...

У статті дано аналіз проблеми (розглянуто) ...

Автор наголошує на тому, що ...

Дослідник підкреслює, звертає увагу, наводить приклад .


    1. Отже, можна сказати, що...

Автор доходить висновку, що ...

Таким чином, можна узагальнити ...

Із вищесказаного випливає ...
ЗАВДАННЯ 14. Перекладіть текст анотації до наукової статті.

Засько Ю.Е.

Стратегическое управление угольной отраслью.

  • 2005. – 335с,: ил.ISBN 5-7418-03 59-8 (в пер.) УДК 338.65:622

Рассмотрены вопросы обеспечения энергетической безопасности России путем совершенствования и оптимизации стратегического управления угльными предприятиями в системе ТЭК страны. Приведены состав и структура ТЭК России, дано обоснование перспективы развития угольной острасли в структуре ТЭК. Часть монографии посвящена разработке и реализации экономико-математической модели обоснования оптимальной структуры топливно-энергетического баланса России. Проанализированы экономические риски обеспечения роста доли угля в энергетическом балансе. Уделено внимание концепции повышения эффективности функционирования смежных отраслей ТЭК России.
ЗАВДАННЯ 15. Перегляньте текст "Анотація". Скажіть, що являє собою цей вид згорнутого запису інформації.
Анотація

Анотація (від лат. аnnotatio - помітка) – коротка характеристика документа, його частини або групи документів з точки зору призначення, змісту, форми та інших особливостей.

Анотація як жанр наукового стилю має специфічні особливості, які визначаються умовами використання і призначенням анотації. Сутність і призначення анотації полягає в тому, що вона дає стислу характеристику джерела інформації та відповідає на запитання, про що йдеться у первинному тексті (оригіналі). Анотація не розкриває змісту документа, а лише інформує про існування документа відповідного змісту й характеру, надає читачеві попереднє уявлення про незнайому йому публікацію й таким чином допомагає у пошуку й відборі необхідної інформації.

Анотація може укладатися з метою характеристики одного джерела. Анотації можуть бути й груповими. Групова анотація містить узагальнену характеристику двох або більше документів, що є близькими за змістом.

Структурно анотація будь-якого виду складається з двох частин: бібліографічного опису і тексту анотації.
ЗАВДАННЯ 16. Поясніть, чим анотація відрізняється від резюме:

а) структурно; б) за змістом; в) за призначенням?
ЗАВДАННЯ 17. Прочитайте тексти анотацій.

А). Порівняйте їх, зазначте, чим вони відрізняються одна від одної.

Б). Прочитайте зразок анотації до книг. Проаналізуйте їхню структуру.

ЗРАЗОК 1

Зарицька І.М., Чикаліна І.О.

3-34 Українське ділове мовлення. Практикум / За загальною редакцією професора А.П. Загнітка. – Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1997. - 112 с.

ISBN 966-7177 – 01-7

Рецензенти:

Кравченко Є.Г., кандидат філологічних наук, доцент /Донецький державний університет/,

Поповський А.М., доктор філологічних наук, професор / Дніпропетровський державний університет.
Подано теоретичний матеріал з основних питань орфографії згідно з новою редакцією "Українського правопису", практичні завдання з вживанням економіко-правової лексики. Вміщено зразки окремих цивільно-правових і управлінських документів, на матеріалі яких визначаються лексичні і граматичні особливості ділових паперів, етикетні норми, засоби стандартизації та інші теоретичні питання діловодства.

Для фахівців економіко-правових спеціальностей, викладачів, абітурієнтів, студентів та діловодів.
В). Прочитайте зразок анотації до текстів, статей. Пронаналізуйте структуру цієї анотації.

ЗРАЗОК 2

"Костянтин Едуардович Ціолковський"

У тексті, присвяченому опису наукової біографії К.Е.Ціолковського, наводиться маловідома інформація про праці з аеронавтики, ракетної техніки й космонавтики, робиться спроба дати характеристику твердого стилю великого російського науковця.
ЗАВДАННЯ 18. Складіть за аналогією анотацію наукового тексту «Науково-термінологічна лексика, професіоналізми». Користуйтеся матеріалами попередніх розділів ( завд.15,18 розд.ІІ).

ІІ. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ВПРАВИ
ВПРАВА 1. Вставте пропущені слова, користуючись інформацією для довідок.

… – короткий виклад основного змісту доповіді, дискусії тощо.

… – певний порядок, послідовність у викладі чого-небудь.

… – стислий письмовий виклад змісту чого-небудь (лекції, промови, статті).

… – коротка узагальнена характеристика книги чи її частини, статті, рукопису тощо, яка розкриває їхній зміст, структуру та інші особливості (наприклад, призначення і т.п.)

-----------------------------------------------------------------------------------------

Слова для довідок: конспект, план, резюме, анотація.
ВПРАВА 2. Трансформуйте пункти питального плану, складеного Вами в завд.ІІІ5 розділу І, у номінативний.
ВПРАВА 3. Вставте пропущені букви. Доведіть, що ця послідовність речень не може вважатися текстом.

1. І поки жит…ме мова – жит…ме й народ, яко нац…ональн…сть. 2. Основна функц…я мови – ком…унікативна. 3. Мова – це наша нац..ональна ознака, у мові – наша культура, ступ….нь нашої св…домості. 4. Мова – це найясніш…й вираз нашої пс…х…ки, це найперша сторожа нашого пс…х…чного Я… 5. Нац…ї вм…рають не від …нфаркту – сп…чатку їм в…дб…рає мову.
ІІІ. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗАВДАННЯ 1. Поясніть, з якою метою складають плани? Аргументуйте відповідь.
ЗАВДАННЯ 2. Скажіть, що дає читачеві ознайомлення з матеріалами розділів "Резюме", "Анотація".
ЗАВДАННЯ 3. Прочитайте тексти "Товарне виробництво", «Властивості визначників», «Збагачення корисних копалин». А)Складіть питальний план тексту (за вибором викладача);

Б) Трансформуйте питальний план прочитаного тексту у називний.
Товарне виробництво

Матеріальною основою виникнення товарного виробництва, а отож першою важливою його причиною, є суспільний поділ праці. Він означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продуктів.

На основі суспільного поділу праці виникають економічні відносини між людьми не лише у сфері безпосереднього виробництва, а й у сфері обміну, де здійснюється обмін продуктами – два взаємозумовлених процеси.

Але сам суспільний поділ праці не породжує товарного виробництва. У докапіталістичних формаціях він був розвинутий слабо. Так, виділення пастуших племен з маси первісних було початком першого великого суспільного поділу праці. Це зробило можливим регулярний обмін між общинами.

У рабовласницькому суспільстві відбувається другий великий поділ праці – ремесло відокремлюється від землеробства. Це означає виникнення товарного виробництва, спеціально розрахованого для обміну. Розвитку обміну сприяє поява металевих грошей, виділення класу купців, торговельного капіталу. Це був третій великий поділ праці, який визначив дальший розвиток товарного виробництва.

Другою важливою причиною виникнення товарного виробництва є соціально-економічна відокремленість виробників, яка з моменту розкладу первіснообщинного ладу виступає у формі приватної власності на засоби виробництва.

Економічна відокремленість виявляється передусім у тому, що виробники самі привласнюють результати своєї праці. Характер відокремленості (повна чи часткова) залежить від панівного типу власності. Чому ж відбувається відокремлення виробництва?

З точки зору продуктивних сил відокремленість виробництв зумовлюється насамперед неоднорідністю праці. Види праці різняться складністю, неоднаковим функціональним змістом праці – співвідношенням творчого та шаблонного компонентів, розумової та фізичної праці. Існують різні умови праці, залежно від яких виділяють працю легку й важку, працю в шкідливих умовах і т. ін.. Неоднакові фізичні й духовні здібності людей до праці, неоднакові їхні навички до щоденної наполегливої роботи. Тому результативність, ефективність праці різних людей неоднакова.

З точки зору відносин власності відокремленість виробників зумовлюється їх прагненням привласнити результати своєї праці ( в умовах простого товарного виробництва) і чужої праці (в експлуататорських формаціях, насамперед при капіталізмі).

Суспільний поділ праці виступає у трьох основних формах: 1) загальній; 2) частковій і 3) одиничній. Загальна форма – це поділ суспільного виробництва на окремі сфери, роди: промисловість, сільське господарство, сфера матеріального і нематеріального виробництва. Так, у сільському господарстві виділяють тваринництво, рослинництво тощо, у промисловості – важку, легку, харчову, текстильну та ін. Одинична форма – це поділ праці всередині окремого підприємства на професії, види зайнятості (токар, слюсар тощо).

Безпосередньо матеріальною основою виникнення та розвитку товарного виробництва є загальний та частковий поділ праці. Ці форми створили великі матеріально відокремлені одна від одної сфери виробництва, злиття яких у сукупній суспільний відтворювальний організм при соціально-економічному відокремленні виробників здійснюється шляхом обміну продуктів праці як творів.

Безпосередньо матеріальною основою виникнення та розвитку товарного виробництва є загальний та частковий поділ праці. Ці форми створили великі мартеріально відокремлені одна від одної сфери виробництва, злиття яких у сукупний суспільний відтворювальний організм при соціально-економічному відокремленні виробників здійснюється шляхом обміну продуктів як товарів.

Товарне виробництво є такою організацією суспільного господарства, коли окремі продукти виробляють відокремлені виробники, і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами. Звідси випливає, що основними рисами товарного виробництва є: а) суспільний поділ праці; б) приватна власність на засоби виробництва; в) повна соціально-економічна відокремленість виробників; г) економічні зв’язки між відокремленими товаровиробниками шляхом обміну; д) стихійний та анархічний характер розвитку.

***

Властивості визначників

Транспонуванням називається таке перетворення визначника, при якому всі його рядки стають стовпчиками з тими самими номерами. Інакше кажучи, транспонування – це є симетричне відображення елементів визначника відносно його головної діагоналі.

1. Визначник не змінюється при транспонуванні. Властивість означає повну рівноправність рядків і стовпчиків визначника. Будь-яка властивість рядка є вірною і для стовпчика і навпаки.

2. Визначник з двома рівними рядками (стовпчиками) дорівнює нулю.

3. Якщо всі елементи якогось рядка (стовпчика) визначника дорівнюють нулю, то й сам визначник дорівнює нулю.

4. Якщо поміняти місцями якісь два рядки (стовпчики), то визначник не зміниться за абсолютною величиною, але змінить свій знак на протилежний.

5. Якщо всі елементи якогось рядка (стовпчика) мають спільний множник, то його можна винести за знак визначника.

6. Якщо всі елементи якогось рядка (стовпчика) є сумами двох доданків, то визначник дорівнює сумі двох визначників: в першому з них у відповідному рядку (стовпчику) знаходяться перші доданки, в другому – другі; інші елементи визначників – ті ж, що й у вихідному визначнику.

7. Властивість — утворювач нулів. Визначник не зміниться, якщо до елементів одного рядка (стовпчика) додати відповідні елементи іншого рядка (стовпчика), попередньо помножені на будь-яке число.

Розвинення визначника за елементами рядка (стовпчика).

8. Мінором Мij елемента аij визначника називається визначник, який утворюється з даного викреслюванням і-го рядка та j-го стовпчика, на перетині яких цей елемент знаходиться.

Алгебричне [алгебраїчне] доповнення Аij елемента аij визначника – це є або мінор Мij, якщо сума індексів i + j парна, або ж той самий мінор, але взятий з протилежним знаком (-Мij), якщо сума індексів i + j непарна.

Наприклад, А111142 = М42, але А12 = –М12, А43 = –М43.

9. Визначник дорівнює сумі добутків (всіх) елементів будь-якого рядка (стовпчика) на алгебричні доповнення цих (же самих) елементів.

10. Сума добутків (всіх) елементів одного рядка (стовпчика) на алгебричні доповнення відповідних елементів іншого рядка (відповідно стовпчика) дорівнює нулю.
***

Збагачення корисних копалин

Все, з чого Людина створює енергію і знаряддя виробництва, добувається з надр землі.

Сировина, що добувається з надр землі і використовуване людиною, називають корисними копалинами. Ділянки землі, де сконцентровані корисні копалини, іменують родовищами.

Але відкрити родовище корисної копалини – це ще навіть не півсправи. Сучасні руди містять всього 20 - 25 % заліза, 0.5 % міді, 0.1 % молібдену або вольфраму, грами золота, срібла або урану на 1 т породи. Використання корисних у таких концентраціях неможливо. Тому практично усе, що сьогодні добувають із надр землі, піддається переробці і збагаченню.

Збагачення корисних копалин – це технологічні операції, спрямовані на збільшення змісту корисних копалин у продуктах, що випускаються.

Першу школу збагачення люди пройшли при збагаченні руд золота. Самородки золота і міді легко добували з розсипів. Спочатку вручну, але невидимі крупинки важкого металу. Люди навчилися його відмивати.

Природа допомагла людині освоїти корисні копалини, сконцентрувавши в деяких місцях покладу визначених руд і мінералів. Місця, де народилися ці скупчення з розплавленої магми, утворили родовища корисних копалин. Ці родовища, як правило, представлені рудними тілами (халькопірит, молібденіт, берил).

Інші мінерали з різними хімічними сполученнями утворюють земну кору. Це – кварц, польові шпати, алюмосилікати (глини), пірит та ін. Треті, такі, як германіт, ванадиніт, радій зустрічаються ше рідше, іноді супроводжуючи іншим мінералам.

При сучасному гігантському виробництві металів уже не залишилося руд, які можна відразу плавити, минаючи стадію збагачення. Наприклад, руди свинцю містять 1-2% цього металу, а на плавку йде концентрат з 60 % концентрацією, зміст молібдену в руді складає 0.1 – 0.01%, а металургам потрібний концентрат, що містить 47-50 % молібдену.

На відміну від лісів, водних ресурсів, багатство надр не поновлювані.

Геологи підрахували, що запасів багатьох корисних копалин у розвіданих родовищах вистачить на 20-30 років. Відкриття нових багатих родовищ малоймовірно.

Вихід з цього положення знайдений.

По-перше, це – геотехнологія, підземне легування бідних родовищ (мідні, уранові й ін. руди).

Друге перспективне джерело – дно океанів і морів (залізо, марганець, кобальт).

Третє джерело – комплексне використання сировини.

Але найважливіше і перспективне джерело мінеральної сировини – сьогоднішні відходи виробництва. Це вторинна мінеральна сировина, що складована на териконах, у відвалах, мулонакопичувачах, тощо.
ЗАВДАННЯ 4. Складіть тезовий план одного з наведених вище текстів: «Товарне виробництво», «Властивості визначників», «Збагачення корисних копалин».
ЗАВДАННЯ 5. Перегляньте текст «Резюме». Пригадайте, що таке резюме. Сформулюйте резюме тексту «Резюме» .
ЗАВДАННЯ 6. Скажіть, що таке анотація і з якою метою вона укладається. Назвіть основні види анотацій.
ЗАВДАННЯ 7. Скажіть, що характеризує групові анотації і в яких випадках вони укладаються.
ЗАВДАННЯ 8. Назвіть складові частини анотації. Наведіть приклади.
ЗАВДАННЯ 9. Ознайомтесь з анотацією тексту, в якій дається стисла його характеристика у вигляді перерахування основних положень. Зверніть увагу на виділені слова.

У тексті "Свідомість і мозок" дається визначення поняття свідомості, викладається діалектико-матеріалістична концепція свідомості, розкривається процес її виникнення.
ЗАВДАННЯ 10. Прочитайте анотацію навчального посібника. Проаналізуйте її структуру. Запам’ятайте, що при укладанні списку літератури до контрольних, курсових або дипломних робіт використовується перша частина анотації – бібліографічний опис.

Пазяк О.М., Кисіль Г.Г.

П 12 Українська мова і культура мовлення: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1995. - 239 с.

ISBN 5-11-004527- 5

На основі шкільної та вузівської програм з української мови розглянуто вузлові проблеми, пов’язані з культурою мовлення. Крім відомостей з орфографії, граматики та пунктуації подаються пояснення до деяких складних стилістичних явищ української мови, з якими стикаються мовники.

Для студентів вищих навчальних закладів. Буде корисний учителям шкіл, абітурієнтам і тим, хто вивчає українську мову самостійно.
ЗАВДАННЯ 11. Складіть коротку анотацію одного з текстів цього розділу («Що таке текст?», «Плани», «Товарне виробництво», «Властивості визначників», «Збагачення корисних копалин»), використовуючи дані словосполучення.

Текст ... присвячений темі;

У тексті розглядаються питання про (що);

У тексті наданий аналіз ...;

У тексті робиться висновок... .
ЗАВДАННЯ 12. Прочитайте анотації, складіть список літератури. Пам’ятайте, що він складається в алфавітному порядку.

Стичинський Б. С. та інші.

С 80 Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. — 2-ге вид., допов. та переробл. — К.: А.С.К., 2000. - 1072 с. — (Економіка. Фінанси. Право).

ISВN 966-539-206-9

У книзі вперше українською мовою коментується вся система законодавства України про працю. За основу при визначенні структури книги було взято Кодекс законів про працю України. Аналіз норм КЗпП України поєднується з аналізом інших законів і підзаконних актів.

Книга призначається юристам, що працюють у правоохоронних органах, профспілках, на підприємствах, в установах і організаціях. Вона може бути корисною для господарських керівників, працівників відділів кадрів і головних бухгалтерів організацій.

Методичні вказівки до перекладу фахових текстів з російської мови на українську / спеціальності факультету екології та хімічної технології/. Автори: проф. Семенова Л.П., ас. Кульбіда Н.І. Донецьк, ДонНТУ, 2002р. - 137 с.

Методичні вказівки призначено для студентів, які вивчають спецкурс "Ділова українська мова", що передбачає уміння перекладати фахові тексти з російської мови на українську і вживати спеціальну лексику під час укладання ділових документів. Вони містять інформацію про складні випадки перекладу наукових текстів, рекомендації щодо специфіки вживання деяких лексичних конструкцій, фахові мікротексти і словнички до них.

Дані матеріали можуть бути використані як в аудиторній, так і в самостійній роботі студентів.
Зарицька І.М., Чикаліна І.О.

3-34 Українське ділове мовлення. Практикум /За загальною редакцією професора А.П. Загнітка. - Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1997. -112с.

Подано теоретичний матеріал з основних питань орфографії згідно з новою редакцією "Українського правопису", практичні завдання з вживаниям економіко-правової лексики. Вміщено зразки окремих цивільно-правових і управлінських документів, на матеріалі яких визначаються лексичні і граматичні особливості ділових паперів, етикетні норми, засоби стандартизації та інші теоретичні питання діловодства.

Для фахівців економіко-правових спеціальностей, викладачів, абітурієнтів, студентів та діловодів.
Лазарєва Л.К. Структура наукового тексту. Навчальний посібник /для студентів економічних спеціальностей. – Донецьк, ДонІЕК, 2001 р. – 44 с.
Подано дидактичні матеріали, практичні завдання та методичні вказівки до укладання наукових текстів малих жанрів, визначення характерних рис наукового стилю сучасної української літературної мови, композиції та особливості наукових текстів економічного характеру. Надаються практичні рекомендації до укладання текстів малого обсягу на основі прочитаного тексту за фахом (плани, конспект, анотація, резюме, реферат).

Мета посібника – навчити студентів нефілологічних вузів відтворювати науковий фаховий текст у писемній та усній формах.

Посібник призначений для студентів економічних спеціальностей, які вивчають курс "Українська мова".
Пазяк О.М., Кисіль Г.Г.

П 12 Українська мова і культура мовлення: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1995. - 239 с.

ISBN 5-11-004527- 5

На основі шкільної та вузівської програм з української мови розглянуто вузлові проблеми, пов’язані з культурою мовлення. Крім відомостей з орфографії, граматики та пунктуації подаються пояснення до деяких складних стилістичних явищ української мови, з якими стикаються мовники.

Для студентів вищих навчальних закладів. Буде корисний учителям шкіл, абітурієнтам і тим, хто вивчає українську мову самостійно.
ЗАВДАННЯ 13. Прочитайте запропоноване визначення анотації. Визначіть, що можна додати до нього. Перевірте свою обізнаність, спираючись на інформацію завд. 15,18 розд. ІІ.

Анотація (з лат. аnnotatio – зауваження, примітка) – коротка узагальнювана характеристика книги чи її частини), статті, монографії тощо, яка розкриває зміст, структуру, направленість та інші особливості. Подається на звороты титульної сторінки книжки, у видавничих проспектах, журнальних оглядах, бібліографічних покажчиках.
ЗАВДАННЯ 14. Прочитайте анотацію. Проаналізуйте, чи всі вимоги до цього жанру втілено в запропонованому тексті. Охарактеризуйте структуру анотації.

Словник іншомовних слів містить близько 23 тисяч слів і термінологічних словосполучень, що ввійшли в різний час до складу української літературної мови. Видання охоплює загальновживану лексику і загальнопоширені терміни з різних галузей знань, серед яких і нещодавно зафіксовані нові слова та значення слів, етимологію (довідку про його проходження). Найуживаніші фразеологічні сполуки і термінологічні словосполучення.

Словник розрахований на широке коло читачів.
ЗАВДАННЯ 15. Прочитайте текст "Центральний банк". Складіть до нього анотацію.
Центральний банк

Як обережний водій уважно слідкує за шляхом і не знімає рук із керма, так само й центральний банк кожної країни уважно спостерігає за економічними показниками і регулює грошову масу, намагаючись вести економіку в потрібному напрямку.

На відміну від звичайних банків, які приймають внески й надають позики, центральний банк — приміром, Федеральний резерв США або Японський банк, — контролює економіку, збільшуючи або зменшуючи кількість грошей у країні. Примушувати друкарський верстат працювати швидше — не єдиний спосіб, до якого вдається центральний банк, аби збільшити грошову масу. Насправді в економіці більшості сучасних країн банкноти та монети складають лише невелику частину — часто менш як 10 відсотків — грошової маси. Центральні банки звичайно друкують лише стільки грошей, скільки їх потрібно на задоволення щоденних потреб підприємців і споживачів. Наприклад, у Федеральному резерві США є Бюро друку та карбування, яке час від часу друкує банкноти просто на заміну пошкоджених і зношених.

Оскільки більша частина "грошей" — не що інше, як заощадження і вклади в місцевому банку, то найефективніший спосіб контролювати економіку полягає для центрального банку в збільшенні або зменшенні обсягів банківських позичок і внесків. Коли банки мають вільні гроші, щоб позичати своїм клієнтам, економіка зростає. Коли банки змушені скорочувати позички, економічний ріст гальмується.

Як тільки клієнт поклав гроші до місцевого банку, їх можна комусь позичити. Наприклад, сотня доларів, покладена на рахунок у банк в Сан-Франціско, недовго залежується там без корисгі. Відклавши невелику частину кожного внеску як "резерв", банк може позичити залишок і таким чином збільшити грошову масу без друку нових банкнот. Коли ці позики повторно вкладаються до банку, з'являється "більше" грошей для нових позичок, які дадуть іще більший приріст грошової маси. Кількість коштів, які банк може позичати клієнтам, обмежується тільки величиною внесків і вимогами щодо обсягу резервів, що їх визначає центральний банк.

Центральний банк часто використовує ці вимоги щодо резервного фонду для контролю за грошовою масою. Якщо він вимагає від усіх банків тримати в ньому на резервному рахунку певну кількість коштів — приміром, 10 відсотків внесків, — то банки не можуть позичити ці гроші своїм клієнтам. Коли центральний банк вирішує збільшити грошову масу, він послаблює вимоги щодо обсягу резерву й дає банкам можливість використовувати більшу частину їхніх фондів на позички підприємцям і споживачам. Відтак починається швидке примноження грошової маси: нові позики вливаються в економіку, збільшуються внески, банки здобувають додаткові кошти для надання позик, які в свою чергу знову спричиняють нові внески, що дає ще більше грошей на позики.

Ще один спосіб контролю за грошовою масою полягає в регулюванні величини відсоткової ставки. Якщо центральний банк вирішує, що економіка зростає надто повільно — або ж росту зовсім немає, — він може зменшити відсоток, під який позичає кошти іншим банкам країни. Коли в банків з'являються "дешевші" гроші з центрального банку, вони можуть надавати "дешевші" позики підприємцям і споживачам, даючи таким чином важливий стимул для економічного росту. І навпаки, якщо з'являються ознаки того, що економіка зростає надто швидко, центральний банк може пригальмувати цей ріст, збільшивши процентну ставку своїх позик іншим банкам.

Можливо, найрадикальніший спосіб регулювання грошової маси полягає в операціях на відкритому ринку, коли центральний банк купує або продає велику кількість цінних паперів, наприклад, облігацій державної скарбниці. Купуючи великий пакет облігацій у банку чи на біржі цінних паперів, центральний банк вливає гроші в економіку, тому що він використовує кошти, які перед тим не були частиною грошової маси. Гроші, використані на придбання цінних паперів, опиняються в банках, і ті позичають їх клієнтам.

Можна сказати, що центральний банк створює гроші кожного разу, коли сягає у сховища, аби придбати цінні папери на вільному ринку. Користується він чеком, платить готівкою чи просто переказує гроші на рахунок якогось банку в центральному банку — кошти, витрачені на операцію на відкритому ринку, поповнюють грошову масу.

На відміну від інших суб'єктів економіки, центральний банк не мусить шукати коштів на свою діяльність. Він може просто надрукувати більше грошей або використати свій практично необмежений кредит у банків системи. Щойно платежі центрального банку вливаються в економіку, вони стають частиною грошової маси, забезпечуючи пальним двигуни підприємництва та споживання, а отже, збільшуючи економічну активність. А коли центральний банк продає цінні папери на вільному ринку, гроші, які платять за них банки та біржі, зникають у бездонних сховищах центрального банку й таким чином повністю вилучаються з економіки.
ЗАВДАННЯ 16. Проаналізуйте 2-3 складені Вашими однокурсниками анотації на матеріалі одного з текстів цього розділу. Виберіть найкращу. Обґрунтуйте свій вибір.


Розділ ІІІ
ЖАНРИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ УСНОЇ ТА ПИСЕМНОЇ ФОРМ МОВЛЕННЯ.

АНАЛІЗ ПЕРЕКЛАДЕНИХ ФАХОВИХ ТЕКСТІВ

СКЛАДАННЯ УСНОГО ПОВІДОМЛЕННЯ.
І. ТЕМА 1. ХАРАКТЕРНІ РИСИ УСНОЇ ФОРМИ МОВЛЕННЯ
ЗАВДАННЯ 1. Прочитайте текст "Характерні риси усної форми мовлення", підготуйтеся до обговорення прочитаного.
Характерні риси усної форми мовлення

Термін “усне мовлення” означає комплексне уміння розуміти звучащу мову і уміння відтворювати мову в звуковій формі. Усне мовлення орієнтоване на безпосереднє сприйняття, в ньому находить відповідне вираження все те, що бажають повідомити мовці один одному. Спілкування співрозмовників в усній формі обмежено у часі і відрізняється від писемного матеріальною формою реалізації: усне мовлення створюється мовним апаратом людини й сприймається на слух.

Для того, щоб відбулося спілкування, необхідна наявність як мінімум двох партнерів (відправника мовлення – адресанта і отриму-вача – адресата). Тому усне мовлення, що завжди має співрозмовника, відбувається у формі діалогу, а одиницею мовлення є діалогічна єдність, яка складається із запитання та відповіді на запитання.

Усне мовлення миттєве, спонтанне, не зберігається в просторі і обмежене у часі, за винятком тих моментів, коли промову записують на магнітну плівку. В усному мовленні мало уваги приділяється формі висловлення, усю увагу сконцентровано на тому, що сказати, а не як сказати. Ось чому в усному мовленні дуже багато “штампів”, повторювань.

Характерною особливістю усної форми реалізації мови є наявність надлишкової інформації, яка міститься в інтонації, жестах, міміці, паузах і перш за все – в обставинах живого спілкування мовців. Іноді пауза в розмові несе більше інформації, ніж те, що було сказано раніше. Надлишковість інформації проявляється також у вживанні так званих “пустих” слів, тобто слів, які мають мінімальне смислове навантаження. Наприклад, ось, так, такий, якийсь, таким чином, як бачите, так от та інші.

На відміну від писемного мовлення в усному мовленні допус-кається деяка недбалість у граматичному оформленні. Тому й виникає в усній формі стільки готових синтаксичних конструкцій, типових мовних зворотів. Сюди належать формули привітання, поздоровлення, прощання. Наприклад: будемо вдячні, щиро вітаємо, зичимо успіхів, слід додати, зауважити і та інше. Усне мовлення супроводжується жестами, мімікою інтонацією. Як вважає Топорков В.О.: “Уся складність, тонкість, усі прояви почуттів, внутрішніх переживань мають своє зовнішнє вираження в інтонації голосу людини”.

Таким чином, відмінність між усною та писемною формами носить функціональний характер. Усне мовлення – ситуативне, а писемне – контекстуальне, тематичне.
ЗАВДАННЯ 2. Дайте відповіді на запитання:

Чому в усному мовленні багато "штампів"? Наведіть приклади словесних формул, що вживаються у повсякденному житті.

Яким чином проявляється надлишковість інформації в усному мовленні.

Чому усне мовлення вважається ситуативним?
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 )

2015 УДК ББК

Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141)
Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей
ЗАКОН УКРАЇНИ
Внести зміни до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №30, ст. 141; 2005 р., №2, ст. 44), виклавши її в...
ОСНОВНІ НАУКОВІ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПРАЦІ ВИКЛАДАЧІВ КАФЕДРИ МЕТОДИКИ...
Садлівська О.І. Текст: тональність і композиція. – Дрогобич, 2012. – с. 141 – 8,8 др ар
ББК 81. 432. 1-7 К68
Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. Вінниця. «Нова Книга», 2001 -448 с
ББК 67. 9(4УКР)ЗООя73 Ф89
Затверджено Міністерством науки і освіти України (лист від 3 червня 2002 р за №14/18. 2-1154)
Тема: Адміністративно-правовий статус громадських об'єднань
Конституція України: Закон України вiд 28. 06. 1996 // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141
Публікації Єжунінова В. В
Державне управління та місцеве самоврядування: Зб наук пр. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 1 (1). – С. 166 – 172. (316 с.) ББК 67....
ББК 67. 301. 163 УДК351. 74
Схвалено Вченою радою Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. Протокол №8 від 3 квітня 2002 р
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка