Т.С. Богачик,
заступник директора ІППОЧО з
науково-методичної роботи,
кандидат історичних наук
Пріоритетні напрямки науково-методичної роботи у 2014/2015 н.р.
У сучасних умовах розвитку освіти в Україні виняткового значення набуває система науково-методичної роботи, головна мета якої не лише надання реальної допомоги педагогічним кадрам, але й активізація творчого потенціалу кожного вчителя. Окреслені завдання вимагають корекції діяльності методичних служб у напрямку розкриття і розвитку інноваційного потенціалу вчителя. Тому новим орієнтиром у науково-методичній діяльності РМК/ММК повинен стати не стільки процес інформування педагогів про наукові досягнення та досвід інноваційних практиків, скільки організація інноваційної діяльності самих вчителів шляхом самоосвіти, самоорганізації і саморозвитку через опанування новими компетенціями.
Науково-методична робота повинна здійснюватися постійно, системно, а найголовніше враховувати запити і потреби педагогічних працівників, динамічно реагувати на пропозиції і вимоги педагогічної практики. Тому важливо, щоб ефективність її організації визначалася районними/міськими методичними кабінетами чітким плануванням форм і змісту роботи, результативністю підготовлених та проведених заходів, рівнем навчальних досягнень, підвищенням педагогічної майстерності й компетентності, творчої ініціативи вчителя.
Пріоритетними завданнями методичної служби є підготовка педагогічних працівників до сприйняття та реалізації всіх інноваційних процесів, які відбуваються в освіті, поглиблення педагогічної та психологічної компетентності кожного педагога. Має стати доброю традицією планувати роботу на підставі пропозицій і конкретних потреб учителів району. Висловлені пропозиції та побажання вчителів допоможуть районним/міським методичним кабінетам правильно сформулювати науково-методичну проблему, над якою будуть працювати колективи районів/міста у 2014/2015 навчальному році.
Ключовими напрямками діяльності районних/міських методичних служб повинні стати:
організація методичної роботи як цілісної системи, яка спрямована на задоволення реальних потреб педагогів у неперервному підвищенні професійної компетентності;
здійснення методичної роботи на діагностичній основі;
формування у педагогів позитивної мотивації до підвищення власної фахової майстерності та інноваційної діяльності;
вироблення позитивного ставлення педагогів до методичних служб;
впровадження у практику роботи педагогічних колективів досягнень етнопедагогіки, психології, методики викладання.
Планування роботи РМК/ММК варто здійснювати на основі проблемно-орієнтованого аналізу в прогнозуванні, цілепокладанні та плануванні дій. Важливо, щоб дотримувалася тематична єдність і оптимальне співвідношення колективних та індивідуальних форм роботи, а також міжкурсових заходів та самоосвіти.
Важливу роль у роботі методичного кабінету має відводитися навчально-методичним радам, готуючись до яких методисти, керівники предметних методичних об’єднань, заступники директорів з навчально-виховної роботи виконують науково-теоретичні, практичні та соціолого-статистичні завдання. Варто акцентувати увагу, що окрім традиційних функцій, методична рада має здійснювати координацію і корекцію самоосвітньої роботи.
Головною опорою районного/міського методичного кабінету повинні стати методичні об’єднання вчителів, мета діяльності яких – надання дієвої, практичної допомоги вчителю, підвищення його педагогічної майстерності, організація самостійної роботи в плані оволодіння новими знаннями та їх застосування. Тому обов’язковим структурним елементом будь-якого засідання методичного об’єднання повинна стати практична робота: моделювання уроку або фрагменту, розв’язування ситуаційних задач, проведення диспутів і нових ігор, організація динамічних ситуацій на одержання вчителями інформації про досягнення науки та передового педагогічного досвіду.
Зазначимо, що методичні об'єднання педагогів мають проводити науково-дослідницьку роботу, яка відповідає їх профілю, обговорювати науково-дослідницькі проекти, робити висновки про їх наукове і практичне значення, а також подавати рекомендації з їх упровадження й публікації. Окрім того, на засіданнях методичних об’єднань варто розглядати індивідуальні плани навчальної та методичної роботи вчителів.
Значної уваги з боку методичних служб потребує проблема профільної освіти, важливим завданням якої є врахування освітніх потреб, інтересів та здібностей школярів. У цьому контексті методисти РМК/ММК мають навчати педагогів, заступників, директорів шкіл методам розробки елективних курсів. Потребує належного методичного супроводу організація практичних занять в профільних класах. Рівень педагогічної підтримки в цьому контексті може забезпечити робота творчих груп, майстер-класів, методичних практикумів тощо. Якість знань учнів та рівень викладання профільних предметів мають стати предметом розгляду й обговорення на засіданнях педагогічних рад та методичних об'єднань.
Особлива роль у системі науково-методичної роботи з педагогічними кадрами належить опорним школам, які є взірцевим (передовим) навчальним закладом щодо організації освітнього процесу з обраної проблеми, апробації та впровадження інноваційних технологій, розробки науково-методичного та навчально-методичного забезпечення реалізації педагогічних ідей (культурно-освітніх ініціатив), базою для підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
Опорні школи є навчальним майданчиком для районних/міських методкабінетів, центром науково-методичної роботи в системі безперервної освіти педагогічних кадрів.
Кожний опорний заклад освіти повинен мати свою програму діяльності та плани роботи щодо її реалізації. Потенціал опорних шкіл можна використовувати у навчанні педагогічних кадрів з різних напрямів, зокрема: з проблем удосконалення уроку, впровадження інноваційних технологій; питань розвитку здібностей і обдарувань учнів; питань вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду; питань виховної роботи; питань збереження і зміцнення здоров’я дітей; проблем управління.
Однак вивчення і аналіз роботи опорних шкіл в Чернівецькій області, проведення анкетування методичного активу, співбесід з керівниками шкіл, вчителями, керівниками методичних формувань дали можливість виявити ряд недоліків в організації роботи опорних навчальних закладів. Серед яких типовими є:
формальний підхід до організації їх діяльності та ефективності роботи;
неконкретизоване визначення їх проблематики;
відсутність конкретних координаційних планів проведення на базі опорних шкіл цільових методичних заходів для різних категорій педпрацівників;
недостатнє використання творчого потенціалу педагогів опорних шкіл в системі науково-методичної роботи району (міста);
одноманітність форм методичної роботи.
Потребує, наразі, і розширення мережі опорних шкіл з ряду питань, а саме:
- удосконалення управління сучасною школою;
- педагогічного менеджменту;
- розвитку обдарованості учнів;
- впровадження інформаційних, здоров’язберігаючих технологій навчання та ін.
Діяльність опорних шкіл слід спрямувати на реалізацію таких основних завдань: організація і проведення навчально-методичної роботи з педагогічними кадрами, проведення експериментально-дослідницької роботи, пропаганда та широке впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, моделювання, нагромадження, апробація, вивчення, узагальнення і пропаганда перспективного педагогічного досвіду, організація роботи з обдарованими та здібними учнями тощо.
Опорні школи під керівництвом районного/міського методичного кабінету мають проводити консультації, семінари-практикуми для керівників шкіл, методичних об’єднань, для вчителів району й області, організовують показ досвіду в дії.
Наступним, не менш важливим завданням, є організація науково-методичної роботи з педагогічними кадрами щодо застосування у навчальному-виховному процесі інформаційно-комунікаційних технологій. Адже, як свідчить практика, наявність у школі сучасних технічних засобів не гарантує обов’язкове їх використання в управлінській та освітній діяльності. Тому ММК/РМК через систему методичної роботи варто налагодити вивчення всіма педагогами інформаційних технологій; ознайомлення з можливостями застосуванням мультимедійних засобів навчання; опанування методикою застосування ІКТ у навчально-виховному процесі.
Позитивний результат у методичній роботі дають семінари-практикуми, які присвячуються конкретним проблемам методики викладання предмету, яка не використовується вчителями у їхній практичній діяльності, але потребує удосконалення. Тому варто використовувати під час семінарів-практикумів елементи дискусії, відкриті уроки і позакласні заходи, огляди педагогічних виставок тощо. Важливо, щоб методична служба до кожного семінару готувала відповідні методичні рекомендації, конспекти, пам’ятки, матеріали для проведення ділової гри з різних тем.
Однією з форм передачі педагогічного досвіду шляхом прямого і коментованого показу методів і прийому роботи громадського визнаного педагога, майстра, учителя є майстер-клас, який повинен проводитися з ініціативи методичної служби загальноосвітнього закладу. Під час такої форми учитель-майстер презентує власну систему роботи або її окремі елементи. Можливе здійснення моделювання самостійної роботи слухачів у режимі технології вчителя-майстра, який може виступати в ролі консультанта. Обов’язковою вимогою є обговорення результатів спільної діяльності вчителя-майстра і слухачів по завершені майстер-класу. За результатами майстер класу оформляється звіт і рекомендації, які зберігаються в методичному кабінеті школи.
Груповою (колективною) формою підвищення кваліфікації вчителів є участь у роботі творчих або проблемних груп. Методична служба повинна використовувати такі нестандартні форми групової роботи, як аналіз конкретних педагогічних ситуацій, методичні ринги, «круглі столи», що дозволяють вирішити деякі питання методичної роботи і надати допомогу вчителям за короткий час. Всі ці форми роботи сприяють виробленню в учителів потягу до самоосвіти, до пошуку нових, більш результативних форм і методів роботи.
У рамках роботи шкільних, районних/міських методичних об’єднань варто проводити методичні наради, що є масовою формою підвищення кваліфікації вчителів. На таких нарадах розглядаються питання методики викладання різних предметів, проведення державних підсумкових атестацій, конкурсів, предметних олімпіад тощо.
Акцентуємо увагу на створення Шкіл початкового спеціаліста, які повинні функціонувати для професійної адаптації педпрацівників, що закінчили вищі навчальні заклади або мали від трьох і більше років перерви у навчально-виховній діяльності. Напрямками роботи можуть слугувати наступні питання: підготовка до уроку та позаурочних заходів з предмета; визначення програми особистого професійного розвитку; опрацювання окремих тем дидактики та методики викладання фахового предмета тощо. Періодичність занять в Школі початкового спеціаліста варто планувати не частіше, ніж 4-6 разів на навчальний рік. Керівництво такою Школою може здійснювати заступник директора навчального закладу з відповідного напряму діяльності, керівник кафедри або досвідчений педагог, який обирається науково-методичною радою з числа найбільш авторитетних фахівців, що мають вищу кваліфікаційну категорію. План роботи Школи розробляється її керівником та затверджується на засіданні науково-методичної ради. Варто активніше залучати молодих спеціалістів до участі в роботі фахових шкіл професійної адаптації з метою підвищення рівня професійної майстерності.
Потребує удосконалення робота щодо вивчення, узагальнення, розповсюдження та впровадження перспективного педагогічного досвіду в практику діяльності закладів освіти. Для реалізації даного напрямку повинна скластися відповідна система роботи, що передбачає підбір, вивчення і систематизацію літератури та матеріалів з проблеми що узагальнюється; вивчення системи роботи вчителя в цілому і окремих ланок навчально-виховного процесу; спостереження і аналіз зібраних матеріалів з метою уточнення висновків про ефективність визначеного досвіду. Матеріали узагальненого досвіду варто демонструвати під час тижнів педагогічної майстерності, творчих звітів учителів, презентацій педагогічного досвіду.
Також варто звернути увагу на якість організації і проведення масових форм методичної роботи, сприяти їх урізноманітненню. Зокрема, серед найкращих форм методичної роботи, які використовуються для розвитку практичних навичок з проблем навчання і виховання є методичні мости (різновиди дискусії) та методичні ринги (проводяться у разі виникнення суперечностей, альтернативних точок зору або діаметрально-протилежних думок). Не менш важливими є і такі масові форми методичної роботи як методичні фестивалі, ярмарки педагогічних ідей, методичні тижні, що мають супроводжуватися громадським оглядом та оцінкою, а також визначати перспективи розвитку напряму освіти.
Індивідуальна робота з малодосвідченими педпрацівниками покладається на вчителів-наставників. Вона може здійснюватися за напрямами: демонстрація зразків педдіяльності наставника; відвідування уроків та позаурочних заходів; проведення бесід, анкетувань тощо.
Пріоритетним напрямком науково-методичної роботи є її індивідуальна форма, що фактично є складовою самоосвіти вчителя. Під індивідуальною науково-методичною роботою розуміють усвідомлену, цілеспрямовану, планомірну й безперервну роботу педагогів щодо вдосконалення їхньої теоретичної та практичної підготовки, необхідної для педагогічної діяльності.
Основне питання індивідуальної самоосвітньої діяльності педагогів передбачає найперше обрання індивідуальної теми самоосвіти, над якою педагог працює певний період. На думку сучасних науковців, це один з найзначніших видів самостійної діяльності педагога, коли він навчається оформляти і подавати результати індивідуальної роботи над науково-методичною проблемою. Додамо, що результати дослідження можуть слугувати інформацією для виступів педагогів на засіданнях методичних об’єднань, науково-методичних рад, курсах підвищення кваліфікації.
Самоосвітня діяльність повинна включати кілька напрямків. Зокрема, вивчення наукової, методичної та навчальної літератури; науково-дослідницьку роботу з обраної проблеми; участь у групових формах методичної роботи. Важливо, щоб результати, отримані в процесі роботи над індивідуальною науково-методичною темою мали практичну апробацію. Адміністрація навчального, керівник методичного об’єднання повинні допомогти сформувати педагогу індивідуальну науково-методичну тему, провівши певне професійне діагностування, співбесіду, відвідування уроків. Важливо, щоб після вибору теми, яка містить професійну, виховну та психологічну складову, був складений індивідуальний план самоосвіти.
Педагогу у процесі роботи над обраною тематикою важливо сконструювати власний підхід до вивчення проблеми з використанням найкращих досягнень педагогіки та практики викладання. Варто зауважити, що педагогу необхідно всебічно ознайомитися із обраною темою у науці, висвітленням її в літературі, а також зіставляти особистий досвід з вже напрацьованим досвідом.
Самоосвітня діяльність кожного педагога залежить від рівня його підготовки, а також обраних форм і способів узагальнення досвіду. У цьому контексті важливо на практичному етапі чітко визначити послідовне вирішення поставлених завдань, передбачити корекцію та моніторинг результативності роботи над проблемою. Зазначимо, що результатом самоосвітньої роботи педагога має стати поліпшення якості викладання навчальної дисципліни, рівень знань учнів з даного предмета.
Індивідуальну роботу над науково-методичною темою (проблемою) доцільно оформляти в письмовому вигляді та на електронному носії, наприклад, у вигляді реферату за структурою:
обґрунтування доцільності вибору індивідуальної теми (проблеми), виходячи з науково-методичної теми (проблеми);
короткий аналіз літератури з даної теми;
опис особистого досвіду в рамках обраної теми;
вплив роботи над темою на наслідки і результати особистої педагогічної діяльності з конкретного предмету (дисципліни тощо);
висновки з результату індивідуальної роботи над науково-методичною темою (проблемою).
Інтеграція освіти України у міжнародний освітній простір, зокрема її вихід на європейський ринок освітніх послуг, потребує перспектив розвитку післядипломної педагогічної освіти у рамках європейських вимог. Тому методичні служби області в цьому контексті повинні замінити модель підвищення кваліфікації педагогічних працівників (де у центрі навчання є методист) на нову модель навчання, в основі якої – співробітництво і всі педагоги відіграють активну роль у навчально-виховному процесі.
Підсумовуючи вищевикладене, варто підкреслити, що у 2014/2015 н.р. вся науково-методична робота має бути спрямована на удосконалення професійного зростання вчителя, підняття рейтингу освіти, що має забезпечити виховання високоморальних громадян країни, здатних творити нову Україну, державу третього тисячоліття.
|