|
|
Скачати 1.81 Mb.
|
|
ПАРАФОНІ́Я – різкі, раптові переходи, що змінюють висоту та тембр голосу (наприклад, голос у підлітка). ПАРАФРАЗІ́Я – розлад мовлення, що проявляється в утраті смислу та граматичної будови мовлення і у використанні штучно утворених слів. ПАРЕТИЧНА АФОНІ́Я – захворювання, яке характеризується функціональною недостатністю, дряблістю м’язів гортані. Довідка: Характерним є тимчасова втрата голосу. ПЕРЕДНАГОЛОШЕНИЙ – безпосередньо попередній наголошеного складу. ПЕРЕКРУЧЕННЯ БУКВЕНОГО СКЛАДУ СЛІВ – пропуски, зміщення, перестановки літер, складів, злиття деяких слів в одне ціле та ін. ПЕРЕКРУЧЕННЯ ЗВУКУ – ненормативна вимова звуку. Довідка: Замість правильного звуку вимовляється звук, якого немає в фонетичній системі даної мови. ПЕРСЕВЕРАЦІЯ В МОВЛЕННЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ – патологічне повторення чи настійливе відтворення образу пам’яті, дії, слова, складу тощо. Довідка: П. спостерігається при деяких патологіях в мовленнєвій діяльності (див. АЛАЛІЯ, АФАЗІЯ). ПИСЬМО – знакова система фіксації мовлення, яка дозволяє за допомогою графічних елементів закріпити мовлення у часі та передавати її на відстані. Довідка: Існує 4 основних типа П.: ідеографічне, словесно-складове (ідеографічно-ребусне), сіллабічне (складове) та буквено-складове (алфавітне) П., а також стенографія. ПОЛІФРАЗІ́Я – багатослів’я. ПОЛТЕРН – патологічно прискорене мовлення, що характеризується перебиттям темпу мовлення не судомного онтогенезу. ПОМИЛКИ ФОНЕТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ – пропущення букв, складів, змішання глухих і дзвінких приголосних в усному та писемному мовленні. Довідка: П.ф.х. бувають при ФФН (фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення), дислексії та дисграфії. ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ – відхилення від норми, прийнятої в даному мовленнєвому середовищі. ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ – група різних видів відхилень у розвитку мовлення, яка має різну етіологію, патогенез, ступінь вираження. ПОРУШЕННЯ ЧИТАННЯ ТА ПИСЬМА – утруднення в оволодінні графічною формою мовлення, яка частіше пов’язана з загальним недорозвитком мовлення при збереженому слуху та інтелекті. Див. АГРАФІЯ, ДИСГРАФІЯ, АЛЕКСІЯ, ДИСЛЕКСИЯ, ПОЛІГРАФІЯ. ПРЕДИКАТИВНІСТЬ – характеристика внутрішнього мовлення, що виражається у відсутності слів, які представляють суб’єкт (підмет), та наявності в ній слів, які належать до предикату (присудок). ПРЕДИКАТИВНА ФОРМА МОВЛЕННЯ – мовлення, яке виражається у відсутності слів, що представляють суб’єкт (підмет), та наявності в ній слів, які належать до предикату (присудок); тобто, речення складаються переважно з дієслів, прикметників та інших предикатів. ПРОСОДІЯ – 1) загальна назва для надсегментних властивостей мовлення; 2) принципи та засоби поділу мовлення і поєднання поділених частин, таких як збільшення та зменшення основного тону, розстановка наголосу, відносно прискорення або уповільнення мовлення та розрив промовляння. ПУНКТУАЦІЯ – система графічних позаалфавітних знаків, яка утворює разом з графікою та орфографією основні засоби писемного мовлення. Р РЕДУКЦІЯ – у лінгвістиці – зміна звукових характеристик мовленнєвих елементів, викликана їх безударністю; менш чітка вимова, що може призвести до зняття протиставлень між фонемами у певному положенні. РЕДУЦИРОВАНІ ЗВУКИ – 1) голосні в мовному потоці, що зазнали редукції; 2) будь-які дуже короткі звуки (як позиційні варіанти, так і самостійні фонеми). РЕЦЕПТИВНЕ МОВЛЕННЯ – розуміння мовлення інших людей; див. ІМПРЕСИВНЕ (ВНУТРІШНЄ) МОВЛЕННЯ. РЕЧЕННЯ – граматично та інтонаційно оформлена цілісна за законами даної мови одиниця мовлення, яка є головним засобом формування, вираження та повідомлення про деяку дійсність. Довідка: Р. має звукову виділимість (на основі внутрішньої фонетичної організованості), виражає предикацію і складається з одного або декількох слів, що є його граничними складовими (або потенціальним мінімумом). РИНОЛАЛІ́Я – вид органічної дислалії; порушення тембру голосу та звуковимови, що утворюється внаслідок зайвого або недостатнього в процесі мовлення резонування у носовій порожнині і обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. Довідка: Таке порушення резонансу відбувається від неправильного напрямку голосовидихувального струму внаслідок або органічних дефектів носоглотки, носової порожнини, м’якого та твердого піднебіння, або розладів функції м’якого піднебіння. Розрізняють ВІДКРИТУ, ЗАКРИТУ та ЗМІШАНУ Р. РИНОЛАЛІ́Я ВІДКРИТА – патологічні зміни тембру голосу та викривлення вимови звуків мовлення. Довідка: Виникає, коли м’яке піднебіння при вимові звуків мовлення сильно відстає від задньої стінки глотки, що залишає значну щілину (скорочення м’якого піднебіння, паралічі та парези м’якого піднебіння) або при механічних дефектах твердого і м’якого піднебіння, коли переважна кількість повітря попадає у носову порожнину. РИНОЛАЛІ́Я ЗАКРИТА – розлад звуковимови, який виражається в зміні тембру голосу. Довідка: Причинами виникнення Р.з. є органічні зміни в носовій або носоглоточній порожнині або функціональний розлад носоглоточного затвору, у зв’язку з чим виділяють органічну Р.з. і функціональну. Р.з. утворюється при зниженні фізіологічного носового резонансу під час вимови фонем. При цьому фонеми [м], [н], [н´] звучать як [б], [д], [д´]. Однією із зовнішніх ознаків Р.з. є постійно відкритий рот. РИНОЛАЛІ́Я ЗАКРИТА ЗАДНЯ – порушення звуковимови, яке є наслідком аденоїдних розрощень, що закривають: а) верхній край хоан, б) половину чи одну з них, в) обидві хоани із заповненням всієї носоглотки аденоїдною тканиною; Р.з.з. може бути наслідком зрощення м΄якого піднебіння із задньою стінкою глотки після специфічних запалень, іноді – носоглоткових полипів, фіброми чи інших носоглоткових пухлин; уродженою причиною Р.з.з. буває хоальна атрезія, що рідко зустрічається і повністю відмежовує носоглоткову порожнину від носової. РИНОЛАЛІ́Я ЗАКРИТА ПЕРЕДНЯ – порушення звуковимови, яке спричиняється різким викривленням носової перетинки, поліпами в носі, сильною нежиттю тощо. Р.з.п. може бути преходячою (при нежиті) або довготривалою (при хронічній гіпертрофії слизової носа, при поліпах, викривленні перетинки носа, пухлині носової порожнини). РИНОЛАЛІ́Я ЗМІ́ШАНА – стан, коли при носовій непрохідності є також недостатній піднебінно-глоточний затвор. Довідка: При Р.з. мовлення характеризується зниженням носового резонансу, головним чином для носових фонем, при одночасному викривленні решти фонем. Розрізняють Р.з. передню і Р.з. задню; обидві форми можуть бути органічними або функціональними. РИТМ МОВЛЕННЯ – упорядкування звукового, словесного і синтаксичного складу мовлення, визначена її смисловим завданням. РИТОРИКА – 1) теорія та мистецтво красномовності; 2) малозмістовне мовлення. РОЗМОВНИЙ – властивий повсякденному усному (діалогічному) мовленню. РОТАЦИЗМ – недолік у вимові фонем [р], [р΄], який виражається у перекрученні цих фонем або їх відсутністі у вимові. Один із виявів дислалії. Довідка: Існує кілька видів Р.:
Порушення вимови [р], [р΄] шляхом їхньої заміни на інші звуки мовлення називається параротацизмом. Зустрічаються заміни [р], [р΄] на [л], [л΄], [й], [г], [д], а також твердого [р] на м’який [р΄]. С СИГМАТИЗМ – спотворена вимова свистячих звуків [с], [з], [ц], [дз] (С. свистячих) та шиплячих [ш], [ж], [ч], [дж] (С. шиплячих). При С. вимова цих фонем перекручена, замінена на інший звук – парасигматизм чи зовсім відсутня у мовленні. С. є найбільш поширеним порушенням звуковимови. Один із можливих виявів дислалії, ринолалії, дизартрії. Довідка: При С. свистячих існують такі вади вимови, як:
Найпоширенішими парасигматизмами свистячих є шиплячий парасигматизм (заміна свистячих на [ш], [ж]) та призубний парасигматизм (заміна свистячих звуками [т], [т΄], [д], [д΄]), спрощена вимова [ц] [т-с], [ц], [ц΄] [т-с΄] . При С. шиплячих існують такі самі види, що й при С. свистячих, однак, у практиці спостерігаються дефекти, властиві вимові лише шиплячих звуків:
Найпоширенішими парасигматизмами шиплячих є свистячий парасигматизм (заміна шиплячих звуків на свистячи) та призубний парасигматизм (заміна шиплячих звуками [т], [д]). СИНТАКСИС – розділ граматики, що вивчає способи з’єднання слів і форм слів (словоформ) у словосполучення та речення, речення у складні речення, а також самі словосполучення, речення – їх типи, значення , функції, умови вживання, характер та види взаємодії. СИНТАКСИЧНІ ПОРУШЕННЯ МО́ВЛЕННЯ – злиття двох слів в одне, пропущення слів, прийменників та ін. СКАНДОВАНЕ МОВЛЕННЯ – порушення темпу мовлення, коли всі склади та слова промовляються з рівномірними інтервалами між ними. Довідка: Мовлення уповільнене за темпом, штовхоподібне з порушенням модуляції голосу . С.м. є одним із мовленнєвих симптомів при брадилалії, дизартрії та афазії. СКЛАД – мінімальна одиниця мовленнєвого потоку. Довідка: С точки зору артикулювання С. визначається як послідовність мовленнєвих рухів, які утворюються єдиним дихальним поштовхом (Р.Стетсон), єдиним імпульсом мускульного напруження (Л.Б. Щерба) або в наслідок однієї клерувальної команди (Л.А.Чистович). При акустичному підході С. визначають як хвилю зростання та послаблення звучності. При тому чи іншому підході вершиною С. вважається голосний, який є складоутворювальним елементом, приголосні при цьому – периферичні елементи. СКЛАД ВІДКРИТИЙ – склад, який закінчується на голосний звук. СКЛАД ЗАКРИТИЙ – склад, який закінчується на приголосний звук. СКЛАДОВА СТРУКТУРА – характеристика слова з точки зору кількості, послідовності і видів складів, які його утворюють. СЛОВНИК – 1) лексика, словарний склад мови, діалекту будь-якої соціальної групи, словниковий запас окремої людини; 2) довідкове видання, в якому зібрані слова (або морфеми, словосполучення, ідіоми та т. ін.) та їх визначення за відповідним принципом. СЛОВНИК АКТИВНИЙ – частина словникового складу сучасної мови, яка вільно вживається в повсякденному спілкуванні. СЛОВНИК ПАСИВНИЙ – частина словникового складу мови, яка зрозуміла всім, але мало вживається в повсякденному спілкуванні (книжкова лексика). СЛОВО – найважливіша структурно-семантична одиниця мови, яка служить для назв предметів, процесів, явищ та ін. Довідка: У структурному відношенні С. складається з фонем і представляє собою матеріал для будови речення, на відміну від якого не виражає повідомлення. С. належить до відповідної частини мовлення, що поєднує в собі лексичне та граматичне значення у системи даної мови. Значення С. виступає як узагальнене відображення об’єкту або явища, яке воно позначає. СЛОВОТВОРЕННЯ – 1) утворення слів у мові за існуючими моделями за допомогою афіксації, чергування звуків, словоскладання, розвитку нових значень та інших засобів; 2) розділ граматики, що вивчає С. СТРУКТУРА МОВЛЕННЯ – узагальнене визначення особливостей звукового, фонологічного, морфологічного і морфонологічного складу мовлення та їх співвідношення. СПРИЙНЯТТЯ МОВЛЕННЯ – аналіз і синтез мовленнєвих засобів, тобто різноманітних комбінацій мовленнєвих звуків, незалежно від того, чи будуть звуки промовлятися в усному мовленні, чи позначені на письмі. СТІЙКЕ НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ – важкі мовленнєві розлади, при яких у дітей порушено формування всіх компонентів мовної системи, що відносяться до звукової та смислової її частин, що обумовлені розумовою відсталістю. Т ТАХІЛАЛІ́Я – патологічно прискорений темп мовлення. Довідка: Центральною ланкою в патогенезі Т. є розлад темпу зовнішнього і внутрішнього мовлення за рахунок переваги патологічного процесу збудження над процесом гальмування. Т. робить мовлення незрозумілим; потребується велика напруга при його сприйманні. Поряд з порушенням темпу мовлення в клініці Т. спостерігається прискорений темп загальної моторики і всіх психічних процесів, підвищена емоційність та гіперактивність. Т., ускладнена психогенією, може сприяти виникненню заїкання (особливо у дошкільному віці). ТЕКСТ – закінчений, цілісний за змістом та структурою мовленнєвий витвір. Довідка: Т. є продукт виробляння мовлення, відокремлений від суб’єкту мовлення (мовця) і, в свою чергу, є основним об’єктом його сприйняття та розуміння. ТЕМП МОВЛЕННЯ – швидкість вимовляння звуків, складів, слів. Т.м. вимірюється кількістю звуків, складів тощо, які вираховуються за певну одиницю часу або за їхньою середньою тривалістю звучання. Довідка: Нормальний Т.м. складає 9-14 звуків за секунду. При патологічному прискоренні Т.м. за 1 секунду вимовляється 20-30 звуків. Патологічно прискорений Т.м. характеризується неправильною звуковимовою, нерозбірливістю мовлення в цілому (див. ТАХІЛАЛІЯ). Уповільнений Т.м. характеризується монотонністю, невиразністю (див. БРАДИЛАЛІЯ). ТЕТИЗМ – порушення мовлення, при якому більшість приголосних звуків замінюється звуками [т], [т']. Довідка: Найчастіше Т. пов’язаний із загальним недорозвитком мовлення, яке характерне для алалії. |
|
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського... На базі Вінницького обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів “Промінь” |
УКРАЇНИ Природничо-гуманітарний ННІ Кафедра історії і політології... України. Для зручності користування, весь матеріал довідника розміщений окремими блоками відповідно до модульно-рейтингової системи... |
|
ЦЕНТР У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с |
ПЛАН РОБОТИ МИКОЛАЇВСЬКОГО ОЦНТ та КОР НА 2013 РІК м. Миколаїв, 2012 ... |
|
ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ЗАНЯТЬ З ІНФОРМАТИКИ... В статті висвітлюються особливості розробки та впровадження програми занятть з інформатики в Волинському центрі соціальної реабілітації... |
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
|
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ ... |
|
«09» серпня 2012 р м. Миколаїв №203 Про порядок організації та проведення службової підготовки з особовим складом підрозділів ТУ МНС України у Миколаївській області... |
ЧОПСЬКА МИТНИЦЯ Довідник: Порядок митного оформлення товарів та речей громадян // Укладач Дорофеєва Л. М. – м. Ужгород, Видавництво УжНУ «Говерла».... |