|
|
Скачати 1.81 Mb.
|
|
ЗАЇКАННЯ АРТИКУЛЯЦІ́ЙНЕ – заїкання, при якому мовленнєві судоми виникають у м’язах артикуляційного апарату (судоми губні, язичні, м’якого піднебіння). ЗАЇКАННЯ ГОЛОСОВЕ – заїкання, при якому мовленнєві судоми виникають у м’язах голосового апарату. ЗАЇКАННЯ ДИХАЛЬНЕ – заїкання, при якому мовленнєві судоми виникають в м’язах дихального апарату. ЗАЇКАННЯ ЗМІ́ШАНЕ – заїкання, при якому виникають мовленнєві судоми різні за формою (наприклад, клонотонічні) та локалізацією (напр., артикуляційно-дихальні). ЗАЇКАННЯ ІНСПІРАТОРНЕ – дихальне заїкання, що характеризується судомним вдихом. ЗАЇКАННЯ ЕКСПІРАТОРНЕ – дихальне заїкання, що характеризується судомним видихом. ЗАЇКАННЯ РЕСПІРАТОРНЕ – дихальне заїкання, яке характеризується судомними вдихом і видихом ЗАЇКАННЯ КЛОНІ́ЧНЕ – заїкання, яке характеризується клонічними мовленнєвими судомами (див. СУДОМИ КЛОНІЧНІ). ЗАЇКАННЯ ТОНІ́ЧНЕ – заїкання, яке характеризується тонічними мовленнєвими судомами (див. СУДОМИ ТОНІЧНІ). ЗАЇКАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНЕ – заїкання, яке викликане психічною травмою чи іншими екзогенними факторами. Довідка: При З.ф. відсутні органічні ураження мовленнєвих механізмів центральної та периферичної нервової системи. ЗАЇКАННЯ ХВИЛЕПОДІ́БНЕ – заїкання, яке то посилюється, то послаблюється, але до кінця не зникає. ЗАМІ́НИ ЗВУКІВ – дефект відтворення звуків мовленням, при якому замість правильного звуку вимовляється звук схожий за засобом творення чи за місцем артикуляції, парний за глухостю-дзвінкостю, твердостю-м’якостю в залежності від артикуляційного чи акустичного образу звуків, які несформовані. І ІМПРЕСИВНЕ (ВНУТРІШНЄ) МОВЛЕННЯ – сприйняття, розуміння мови, мовлення. Довідка: Процес розуміння чи декодування мовлення – це складна мовленнєва дія, спрямована на переробку мовленнєвих сигналів, що сприймаються в їх фізичних (акустичних) характеристиках в систему мовних значень. Це складний та багаторівневий процес, в якому виділяють три рівні сприймання мовлення – сенсорний, перцептивний та смисловий. Для того, щоб зрозуміти вислів, необхідно знати всі слова, що входять до нього. Як відомо, у людини, яка опанувала мову та мовлення, слова відображаються в пам’яті в їх матеріальній оболонці – у формі слухових образів. Ці слухорухові образи співвіднесені з певним предметом, явищем, тобто зі смислом чи значенням. І.м. може порушуватися при ураженні його сенсорних механізмів на різних рівнях їх організації (ТУГОВУХІСТЬ, сенсорна АЛАЛІЯ, сенсорна АФАЗІЯ); тім’яно-потиличних зон кори головного мозку, що здійснюють симультанний синтез (семантична афазія). Недорозвиток І.м. спостерігається при розумовій відсталості внаслідок недостатнього засвоєння дітьми лексичного значення слова, предметно-синтаксичних значень граматичних форм (закінчень) та граматичного значення слова вцілому. ІНВЕРСІЯ – перестановка слів, яка порушує їх звичайний порядок у реченні. Довідка: При І. змінюються лише відтінки смислу та використовується у стилістичних цілях. ІТЕРАЦІЯ – несудомні зупинки, повтори в мовленні. Й ЙОТОЦИЗМ – недоліки вимови звука [й], виражається в заміні іншими звуками або в його відсутності. Довідка: Причини Й. пов’язані з неправильним положенням органів артикуляції: міжзубним положенням кінчика язика, надмірною напругою м’язів і звуженням щілини, внаслідок чого утворюється звук, подібний до приголосного [г]. Бувають заміни звука [й] звуками [г], [л], [з] (габлуко, ляблуко, зяблуко). К КАППАЦИЗМ – недоліки вимови звука [к ]. Довідка: Зустрічаються три основних різновиди К. У першому випадку замість звука [к] чується характерне негучне гортанне клацання. До другого різновиду відноситься паракаппацизм у вигляді заміни звука [к] на [т] (тапуста). В третьому випадку вибуховий звук [т] замінюється фрикативним [х] (хапуста). Причина цієї аномалії – неправильна форма твердого піднебіння, коли воно є надто вузьким чи високим. Це ускладнює утворення щільної язиково-піднебінної змички. КАТАФАЗІ́Я – розлади мовлення, які виражаються у багаторазовому повторюванні відповіді на запитання. КІНЕТИЧНЕ МОВЛЕННЯ – мовлення через спілкування жестами. КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ МОВИ – функція спілкування, яка передає деяку інтелектуальну та логічну змістовність. КОНТАМІНАЦІЯ – помилкове відтворення слова, що складається з поєднання складів, які відносяться до різних слів, в одне слово. Довідка: Здебільшого К. спостерігається в мовленні хворих із алалією та деякими формами афазії (еферентна моторна, акустико-гностична). Найчастіше К. виникає на основі слів, близьким за смислом чи звучанням. Однак механізми К. різні, залежно від порушеної ланки у структурі мовленнєвої діяльності. КСЕНОЛАЛІ́Я – порушення мови зі зміною структури мовленнєвих звуків, внаслідок чого вона стає схожою на іншомовну. Л ЛАМБДАЦИЗМ – порушення вимови звуків [л], [л΄]. Довідка: Дефектною вимовою вважається:
Вимова м’якого [л] порушується дуже рідко: спостерігається напівм’яка вимова чи заміна звуком [й]. Заміни [л], [л΄] іншими звуками називається параламбдацизм – порушення мовлення, при якому звуки [л], [л΄] замінюється іншими, наприклад, на [р] («рапа»), на [в] («вапа»), на [н] («напа»), на [и] («иапа»), на [й] («йапа»), на [д] («дапа») замість «лапа». Л. успішно виправляється шляхом систематичних логопедичних занять. ЛАТЕРАЛЬНИЙ – боковий. ЛІТЕРАТУРНЕ МОВЛЕННЯ – те, що відповідає нормам зразкового мовлення – правильного, стандартного. ЛЕКСИКА – сукупність слів, які входять до складу будь-якої мови чи діалекту. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИЙ – характеризується єдністю лексичних і граматичних властивостей. ЛЕКСИКО-МОРФОЛОГІ́ЧНИЙ – відноситься до морфології словотворення. ЛЕПЕТ – голосові реакції дитини на подразники позитивного характеру, що з’являються після другого місяця життя. ЛІНГВІ́СТИКА – наука про загальні закони будови і функціонування мови. ЛОГОМАНІЯ – патологічна говірливість. ЛОГОРРЕЯ – невтримний мовленнєвий потік, який проявляється у наборі окремих слів, що не мають логічного зв’язку; буває при сенсорній алалії, сенсорній афазії. ЛОГОФОБІ́Я – нав’язливий страх: боязнь мовлення. М МЕЛОДИКА МОВЛЕННЯ – сукупність тональних засобів, що характерні для даної мови; модуляція висоти тону при вимові фрази. МЕХАНІ́ЗМИ МОВЛЕННЯ – формування та функціонування мовленнєвої діяльності, що забезпечуються складною системою психофізіологічних механізмів. Довідка: Розрізняють дві групи М.м.: - загальнофунціональні, що забезпечують засвоєння семантики (значення) всіх мовленнєвих знаків (морфем, слів, речень), – це розумові операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; - специфічні мовленнєві, які забезпечують прийом мовленнєвих сигналів у їхній акустичній фізичній модальності, внутрішню переробку, результатом якої є перекодування цих акустичних одиниць в умовні знаки (фонеми) та перекодування смислового змісту майбутнього висловлювання в систему мовних знаків та її моторна (артикуляційна чи графічна) реалізація. Це мовновідтворююча ланка специфічного М.м. МІКРОГРАФІ́Я – порушення письма, при якому розмір букв значно зменшений особливо до кінця строки. МОВА – частина мовленнєвої діяльності: система символічних умовних знаків, яка включає процеси породження і сприйняття повідомлень для цілей спілкування або для цілей регуляції і контролю особистої діяльності. МОВА ЖЕСТІВ – засіб спілкування між людьми, позбавлених слуху, за допомогою жестів. Довідка: Кожний жест позначає певний предмет, дію, явище, певні властивості та якості. МОВИ ФУНКЦІЇ – 1) комунікативна (здійснення процесу спілкування); 2) мова, як засіб вираження та утворення, розвиток мислення; 3) сигніфікативна (номінативна) – визначення предметів, явищ, дій та ін. МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ – специфічна форма психічної діяльності людини, яка забезпечує розуміння мовлення оточуючих людей і власні висловлювання. Довідка: М.д.– це активний, цілеспрямований, мотивований, предметний процес видачі та прийому сформованої та сформульованої за допомогою мовлення думки, інформації, спрямованої на задоволення комунікативно-пізнавальної потреби людини у процесі спілкування. Така інформація видається та приймається у звукових (усне мовлення) чи графічних (писемне мовлення) знаках, які представляють реалізацію мовлення, що зберігається в нашій свідомості. МОВЛЕННЄВА ІНКОГЕРЕНТНІСТЬ (БЕЗЗВ’ЯЗНІСТЬ) – патологічне мовленнєве збудження з втратою смислових та граматичних зв’язків між словами; відображає беззв’язність мислення. МОВЛЕННЄВА ІНТОНАЦІЯ – сукупність просодичних елементів мовлення, таких як мелодика, ритм, темп, інтенсивність, тембр тощо. МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА – ступінь відповідності мовлення нормам орфоепії, слововживання, граматики тощо, характерне для даної мови. МОВЛЕННЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ – мовлення оточуючих людей. Довідка: Розрізняють природнє М.с., в якому засвоєння мовлення проходить спонтанно, та штучне М.с., тобто спеціально організоване, що найбільш підходить для навчання. МОВЛЕННЄВИЙ СЛУХ – див. ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ. МОВЛЕННЄВИЙ РУХ – рух периферичної частини мовнорухового аналізатора, який надає мовленню інтонацію та наголос. МОВЛЕННЄВІ ЗОНИ – специфічні зони в корі головного мозку, в яких представлені центри експресивного та імпресивного мовлення; див. БРОКА ЦЕНТР, ВЕРНІКЕ ЦЕНТР. МОВЛЕННЄВІ КІНЕСТЕЗІ́Ї – рухові відчуття, які визначають явища зворотнього зв’язку в психофізичній організації мовленнєвого механізму. МОВЛЕННЯ – це функціонування мови, продукт мовленнєвої діяльності у процесі якої використовуються одиниці, категорії, форми та норми мови; послідовність мовних знаків, що організовуються відповідно до потреб інформації, яка висловлюється. Довідка: М., як и мова відносяться до суспільних явищ, завжди має певну форму і позамовний зміст. Фізіологічною основою М. є діяльність другої сигнальної системи, що дійсно пов’язана із взаємодією першої. Найважливішими одиницями М. є висловлювання, діалогічна єдність, надфразова єдність, синтагма. Тимчасові зв’язки (зіставлення певних слів зі сприйняттям конкретних предметів чи явищ) утворюються між словами, що знаходять своє вираження в утворенні словосполучень, фраз і речень, конструкції яких підпорядковані законам граматики. Розрізняють М. усне (у формі діалогу та монологу) і писемне, зовнішнє (спрямоване до інших людей в усній або писемній формі і передає думки співбесіднику) і внутрішнє (М. у процесі мислення подумки), рецептивне (характерне для того, хто слухає, читає (реципієнта), або сприймає й усвідомлює графічний текст) і продуктивне (характерне для того, хто говорить або пише (продуцента), або для того, хто передає свої думки вголос). МОВЛЕННЯ ДІАЛОГІ́ЧНЕ – форма мовлення, коли кожне висловлювання адресується безпосередньо співбесіднику і обмежена тематикою розмови (усної чи письмової). МОВЛЕННЯ МОНОЛОГІ́ЧНЕ – форма мовлення, розгорнуте висловлювання однієї особи незалежно від співбесідника. МОВЛЕННЯ МОНОТОННЕ – порушення мовлення, яке характеризується недостатнім інтонаційним виділенням слів та складів. МОВЛЕННЯ ПИСЕМНЕ – вербальна (словесна) форма спілкування за допомогою графічних знаків. Довідка: М.п. може бути відстроченою і безпосередньою. На відміну від усного мовлення використовує графіку та граматичні особливості в синтаксичному та стилістичному відношеннях. М.п. характеризується складною композиційно-структурною організацією. МОВЛЕННЯ ПОШЕПКИ – дуже тихе мовлення, без участі голосових зв’язок. МОВЛЕННЯ СИТУАТИВНЕ – мовлення, яке зрозуміле тільки в даній сукупності обставин. МОВЛЕННЯ УСНЕ – вербальна (словесна) форма спілкування за допомогою мовленнєвих засобів, що сприймається на слух. Довідка: М.у. характеризується тим, що окремі компоненти мовленнєвого повідомлення відтворюються та сприймаються послідовно. Процеси відтворення М.у. включають етапи орієнтування, одночасного планування (програмування), мовленнєвої реалізації та контролю. При цьому планування в свою чергу здійснюється паралельно за двома напрямками і стосуються змісту та моторно-артикуляційної сторони М.у. МОРФЕМНА ЗВ’ЯЗКА – з’єднувальний голосний в складному слові. МОРФОЛОГІ́ЧНИЙ – той, що відноситься до внутрішньої будови слова. Н НАГОЛОС – виділення тими або іншими фонетичними засобами – посиленням голосу, підвищенням тону в сполученні з подовженням довготривалості, інтенсивності, гучності – одного із складів слова або цілого словосполучення. НАГОЛОШЕНИЙ ГОЛОСНИЙ – голосний, який відрізняється більшою силою, тривалістю, інтенсивністю в порівняні з ненаголошеними голосними звуками в складі одної фономорфологічної одиниці. НЕГАТИВІ́ЗМ МОВНИЙ – свідома, стійка немотивована відмова від мовленнєвого спілкування. НОМИНАТИВНА ФУНКЦІЯ МОВЛЕННЯ – одна з функцій повідомлення – функція найменування; слова, що служать для назв предметів, явищ, дій. НОРМА МОВНА – сукупність загальновживаних мовних засобів і правил їх відбору та використання у конкретному історичному періоді. О ОГЛУШЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ – специфічний недолік вимови дзвінких приголосних [б], [д], [г], [з], [ж], [ґ], при якому вони відтворюються у вигляді відповідних їм парних глухих приголосних звуків [п], [т], [х], [с], [ш], [к]. Дефект оглушення серед звуків [б-п], [д-т], [г-х], [ґ-к] спостерігається частіше, ніж серед [з-с], [ж-ш]. Довідка: О.п. спостерігається при відкритій гугнявості, дизартрії, вадах слуху, при будь-яких недоліках у діяльності голосових зв’язок і може вважатися частковим порушенням голосу. Розрізняють: а) постійну заміну дзвінких парними глухими; б) часткове оглушення дзвінких приголосних. ОНОМАТОЛАЛІ́Я – насильницьке повторення хворим окремих слів. ОПОРНЕ СЛОВО – головне слово в словосполученні. ОРФОЕПІЯ – розділ мовознавства, який вивчає нормативну літературну вимову; сукупність вимовних норм національної мови, що забезпечує єдність її звукового оформлення. ОСНОВНІ́ КОМПОНЕНТИ МОВЛЕННЄВОЇ СИСТЕМИ – фонетика, лексика і граматика. П ПАЛІГРАФІ́Я – розлад письма у вигляді багаторазового повторення слів чи коротких фраз; звичайно поєднується з палілалією. ПАЛІЛАЛІ́Я – розлад мовлення у вигляді багаторазового повторення окремих фраз, слів чи складів. ПАРАГРАМАТИЗМ – порушення усного та письмового мовлення, коли неправильно застосовуються правила граматики. ПАРАЛАЛІ́Я – утруднена вимова. ПАРАФАЗІ́Я – порушення експресивного усного мовлення, яке виявляється в неправильному вживанні окремих звуків чи слів. Довідка: Численні П. спостерігаються при деяких формах афазії та алалії. Розрізняють П. літеральну, вербальну та дзеркальну. П. літеральна характеризується пропусками, помилковими замінами або перестановкою деяких звуків (схожих за способом і місцем творення) або складів в словах (наприклад, молоко – «моколо», стіл – «скіл»), а також опозиційних звуків (м’яких – твердими, дзвінких – глухими тощо). На відміну від аналогічних дефектів вживання звуків при дислалії, літеральні П. нестабільні (наприклад, лима, тима, дима, замість зима). П. вербальна характеризується заміною необхідних слів іншими, які не мають відношення до смислового значення висловлення. Характер заміни слів при вербальній П. залежить від механізму мовленнєвої вади, наприклад, заміна на слово з таким самим початком (молоко – молоток) при моторній еферентній афазії; заміна на слово, близьке за звучанням (картуз – гарбуз) при акустико-гностичній афазії; заміна на слово однієї логіко-семантичної групи (лимон – яблуко) чи заміна слова його предикативним описом (замість ложка – цим їдять), при акустико-мнестичній афазії. П. дзеркальна – вид П., коли початок та кінець слова промовляються правильно, але середина слова – справа наліво (наприклад, сонечко – соченко). |
|
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського... На базі Вінницького обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів “Промінь” |
УКРАЇНИ Природничо-гуманітарний ННІ Кафедра історії і політології... України. Для зручності користування, весь матеріал довідника розміщений окремими блоками відповідно до модульно-рейтингової системи... |
|
ЦЕНТР У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с |
ПЛАН РОБОТИ МИКОЛАЇВСЬКОГО ОЦНТ та КОР НА 2013 РІК м. Миколаїв, 2012 ... |
|
ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ЗАНЯТЬ З ІНФОРМАТИКИ... В статті висвітлюються особливості розробки та впровадження програми занятть з інформатики в Волинському центрі соціальної реабілітації... |
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
|
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ ... |
|
«09» серпня 2012 р м. Миколаїв №203 Про порядок організації та проведення службової підготовки з особовим складом підрозділів ТУ МНС України у Миколаївській області... |
ЧОПСЬКА МИТНИЦЯ Довідник: Порядок митного оформлення товарів та речей громадян // Укладач Дорофеєва Л. М. – м. Ужгород, Видавництво УжНУ «Говерла».... |