Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади)
|
|
Скачати 1.62 Mb.
|
|
11    Н. Дудар, Л. Филиповичних релігійних інститутів, таких, як ордена, братства, ашрами, монастирі тощо. Більш вживаним у сучасному науковому обігу є термін "нові" ("нео") або "модернові" релігії. Таке поняття досить широке і охоплює переважну частину нових релігійних феноменів, що сформувались у другій половині XX ст. Зумовлені змінами світоглядних парадигм, кризою традиційних релігій, взаємовпливами різних культурних світів, неорелігії водночас є результатом релігійної ініціативи окремих осіб, які, використовуючи певну віросповідну традицію чи поєднання декількох, творять нове віровчення, культ, організацію. Остання вважається самодостатньою і незалежною від будь-якого релігійного центру, а її засновник майже завжди - обраним самим Богом. Недосконалість поняття "неорелігії" - у багатозначності трактування прийменника "нео" ("нові"): з точки зору часу виникнення релігій, їх специфіки, особливостей або ж третє значення, що власне розкриває специфіку неоре-лігійних феноменів, а саме їх ставлення до "старих", традиційних релігій. "Нео" завжди підкреслює варіативність новоутворень, подаючи їх як видозміну першооснови. За цією ознакою утворився термін "нетрадиційні релігії", що є альтернативою історичним релігійним комплексам. Ним позначають історично неуспадковані певною спільнотою релігійні явища, які не притаманні релігійній духовності того чи іншого народу, культурно, побутово, ментально не укорінені в ньому, але набули поширення внаслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини. Операційна обмеженість цього поняття також очевидна, оскільки будь-яку релігію можна вважати нетрадиційною: все залежить від етнічного середовища й історичного простору її функціонування. Так, нетрадиційними для певного народу можуть бути навіть світові релігії, які є історичними для інших етнічних спільнот. Але нетрадиційними називають переважно релігійні утворення, засновані на іншій традиції. 12 Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій О  тже, наука поки що не виробила універсального терміну для визначення всієї багатоманітності модернових релігійних явищ. Пошуки, проте, тривають, але вони мають спиратися на досягнення вітчизняного і зарубіжного релігієзнавства, яке активно переосмислює такі базові поняття, як "релігія", "віра", "релігійність", "релігійні пошуки" тощо. Так релігія постає складним суспільно-історичним, духовним, культурним феноменом, однією з форм суспільної свідомості, світоглядом, вираженням ірраціональної сторони духовної життєдіяльності людини. Вона існує на індивідуальному і суспільному рівнях, презентована особистими локальними переконаннями кожної окремої людини та величезним спектром конфесій. Будучи позалогічним освоєнням людиною своєї причетності до процесів, що відбуваються у Всесвіті, при визнанні впливу якихось вищих сил, релігія є специфічним засобом самоутвердження людини у світі, знаходження нею самої себе3. У релігії людина усвідомлює своє ставлення до світу насамперед через сприйняття своєрідних межових засад власного буття і самовизначається у ньому на основі усвідомлення своєї мало не космічної, богоподібної сутності.Виходячи з такого розуміння релігії, зазначимо, що неорелігії є наслідком релігійних пошуків людей, котрі через орієнтації на релігійні та філософські вчення в їхній модерновій інтерпретації прагнуть зрозуміти зміст таких явищ, як Всесвіт, життя, смерть, душа, свідомість, а також сутність людини, її призначення, сенс життя тощо. Неорелігійні громади пропонують своїм прихильникам нову сакральну інтерпретацію дійсності, нове розуміння соціальних питань та вирішення глобальних проблем сучасної людини, суспільства й світу в цілому, претендуючи на якісно іншу участь у їх вирішенні. Це ті вчення, від яких сучасні "шукачі істини" чекають життєвого комфор- 1996 Колодного і Б.Лобовика. - К,      Н. Дудар, Л. Филиповичт у, відчуття твердого підґрунтя, спокою, самоусвідомлення, цілісності, значущості свого буття4.Не менш складною і досі не вирішеною є проблема класифікації неорелігійних об'єднань. Серед наявних систем і методів типологізації нових релігійних явищ заслуговують на увагу наукові здобутки російського дослідника Є.Балагушкіна. В основу своєї класифікації він поклав соціокультурний принцип?. У цьому контексті релігійні новації розцінюються як наслідок досить глибоких змін суспільної системи в цілому (цивілізаційні зрушення, секуляризація, інші соціокультурні тенденції) або окремих її компонентів (зростання індустріалізації й урбанізації, національно-патріотичне пожвавлення, зміни інтересів людей та їх ґрунтовніше самоусвідомлення). Нові релігійні рухи пропонують не просто нове розуміння соціальних проблем, а претендують на якісно іншу участь у їх вирішенні. Залежно від ситуації встановлюються різні типи спіритуалізації навколишнього світу, які визначаються мо-дальностями релігійно-практичного усвідомлення дійсності. Перший тип новацій - реформаційні релігії, що відтворюють найслабші модальності спіритуального оновлення світу: соціально-антропологічний перфекціоналізм та спіритуалізація дійсності. Ці типи новацій протиставляються початковому, статуарному станові релігії, так званому релігійному істеблішменту, до якого належать офіційні релігії та їхні церковні організації. Для них характерні або апологетичне ставлення до сучасного соціально-політичного ладу, або "нейтральне", з підкресленим відстороненням від усіх форм суспільного устрою 4  Дослідженню світоглядно-релігійних пошуків молоді в Україні присвячена науково-дослідна робота, проведена за проектом Українського інституту соціальних досліджень колективом авторів: Балакірєва О., Дудар Н., Свистунов С, Филипович Л. Світоглядно-релігійні пошуки молоді в Україні. - 1998, УДК 316.752/754, КП, N держреестрації 0198U008119. 5 Балагушкин Е. Новьіе религии как социокультурньїй и идеологи- ческий феномен//О6ществен. науки и современность. - М., 1996. - №5. - С.97-100. 14 Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій т  а державної влади. Властиві їм релігійні ідеї й настрої мають різний ступінь значущості та активності і можуть бути представлні як деяка послідовність новаційних типів релігійних рухів.Соціально-антропологічний перфекціоналізм - релігійним новаціям цього типу притаманна фетишизація певних умов та чинників реальної дійсності: від фізичного здоров'я й духовного розвитку індивіда до вдосконалення економічних і політичних структур суспільства. Позитивні зрушення у сферах людського буття розуміються як панацея глобального поліпшення становища суспільства, вирішення його проблем та суперечностей. До цього типу належать аскетичні й фізіотерапевтичні культи, техніки інтелектуального розвитку (Товариство трансцендентальної медитації, семінари Ерхарда, макробіотика Осави тощо). До даної групи належать осередки, що культивують техніки східних єдиноборств з релігійними настроями дзен-буддизму - вони орієнтують своїх прихильників на силу та мужність, непорушність духу й суворість життя. Сюди входять також напіврелігійні методики досягнення "досконалого" способу життя на кшталт давньо-японської "чайної церемонії" або сучасного гербалайфу. Спіритуалізація дійсності - більш сильний новацій-ний тип релігійних рухів, що трактують фактори духовного життя в дусі окультизму та спіритуалізму, а не фетишизують реальні чинники земного життя. Згідно із релігійними уявленнями цього типу, звертання до надприродних сил, космосу, потойбічного світу гарантує радикальне вирішення усіх земних проблем людства, дасть йому змогу вийти із сучасної соціокультурної кризи. До цього типу належать різновиди необуддизму, теософія, антропософія, Агні-йога Реріхів. Другий тип новацій - альтернативні релігії: рішуче відмовляються від сучасної соціальної реальності та офіційних церков. Для цих релігійних віянь суспільна система і спосіб життя сучасної людини є неприйнятними, не- 15        Н. Дудар, Л. Филиповичдоліки - невиправними, пануюче зло - невикоренимим. Вони не сприймають жодних реформ існуючого ладу, вважають беззмістовними й безрезультатними будь-які програми удосконалення економічних, політичних відносин у суспільстві, розвитку міжнародного співробітництва. Альтернативною модальністю відрізняються два типи нових релігійних рухів. Спіритуальна трансформація дійсності - мілена-ристські рухи, де тисячолітнє Царство Боже на Землі розглядається як найближча, реально досяжна перспектива, та хіліастичні сектантські комуни, в яких вважається, що Царство Боже вже відкрилося вузькому колові обраних, приклад яких повинно сприйняти все людство. Спіритуальна трансформація дійсності має два різновиди: 1) аморфне богопошукове середовище ("битницький дзен", "революція Ісуса", психоделія); 2) міленаристські секти і культи, яким властивий більш високий рівень активності й організованості, яскравіші есхатологічні настрої ("Діти Бога" у перші роки існування, "Богородичний центр", "Біле братство"). Альтернативні релігії, що належать до другого типу новацій, проголошують вихід у сакральний світ. Нові релігійні рухи цього типу вирізняються двома видами активності: 1) "есхатологічна паніка" - надзвичайно загострені релігійні настрої, коли люди залишають свої будинки, майно, рідних, близьких і чекають кінця світу; 2) "апо-каліптична катастрофа" - коли община скоює колективне самогубство (отруєння членів "Народного храму" в Гайані, самоспалення адептів "Храму Сонця" в Швейцарії та Франції, "Небесних врат" - у США, віруючих - в Уганді). Наведені чотири типи релігійних новацій є лише ідеальними моделями реальних релігійних явищ, які здебільшого неоднорідні за сутністю і мають певні типологічні особливості. Викладене можна узагальнити й подати наочно у такій схемі: 16 Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій СОЦЮКУЛЬТУРНА ТИПОЛОГІЯ НОВИХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ  Наведемо ще одну класифікацію - соціально-психологічну .(спирається на Веберівську класифікацію), в якій враховується характер взаємодії релігійної групи з широким соціальним середовищем (Р.Уолліс)6. Таким чином, виділяються три типи релігійних новацій, що:
Прихильники релігійних течій першої групи вважають, що наявний соціальний лад відійшов від божественних приписів; не сприймають цінностей сучасного суспільства й закликають до духовного життя, зорієнтованого на задоволення власних інтересів. Вони уявляють життя як служіння Богові та представникові Бога на Землі (у деяких релігійних громадах це одна й та сама особа). Такі 6  Wallis R. The Elementary Forms of the New Religious Life. - London, 1984.17         Н. Дудар, Л. Филиповичрухи переважно пророкують швидке і повне переродження світу, фактично його кінець. Вони проповідують встановлення нового порядку на Землі після певних перетворень та катаклізмів. Кожний новий член таких спільнот вважається "вдруге народженим", таким, що повністю відірвався від свого колишнього "Я" і цілковито підкорився групі. Лідери таких груп проявляють, як правило, виняткову авторитарність. До другого типу релігійних спільнот належать організації та групи, у яких відсутні чимало рис, пов'язаних з релігією. У них здебільшого немає власної церковної організації, колективних ритуалів, розвинутої теології та етики. Прихильники таких течій знаходять у навколишньому середовищі чимало позитивних рис, які вони схильні розвивати. На їхню думку, людство має величезну потенційну енергію, раціонально використовувати яку навчилася невелика група осіб. Вони пропагують власні засоби розкріпачення фізичного, розумового й духовного потенціалу людини. Для реалізації цих засобів не потрібні тривалі приготування, складна система табу, умерщвлення плоті, жорсткий духовний контроль і розрив із минулим життям. Для цієї групи характерна відсутність персоніфікованого бога - йдеться про "Космічну енергію життя", "Основу буття", "Справжньо людську природу". Поширення вчень другого типу ґрунтується на розв'язанні трьох головних проблем. По-перше, це накреслення шляху досягнення індивідуального успіху, оволодіння загальновизнаними цінностями (матеріальне благополуччя, кар'єра, більша впевненість у собі тощо). По-друге, можливість особистості позбутися нав'язаних соціальних ролей, звичних ритуалів, манер, звичок, негативних інстинктів. Усі зусилля спрямовуються на досягнення глибинних рис людського характеру. По-третє, ці течії допомагають розв'язати проблему самостійності людини у сучасному суспільстві, а їхні прихильники вважають, що після оволодіння прийомами психотехніки міжособистісне спілку- 18 Теоретичні проблеми вивчення новітніх релігій в  ання, унеможливлюване досі пригніченістю істинної сутності людей, стане справжнім і повноцінним.Третій тип рухів є фактично варіаціями традиційних релігій і філософських напрямів. їхня мета - надати віруючим можливості для більш інтенсивного релігійного життя. Тут не вимагають розриву з минулим - можна навіть не виходити із своєї традиційної церкви. Висвітлюючи релігійні новоутворення в Україні, палітра яких досить різноманітна, користуватимемося так званою генетичною типологією. Визнаючи її деяку умовність і недосконалість, вважамо, що вона певним чином відтворює загальну тенденцію сучасного релігієт-ворення. Неохристиянство та навколохристиянство. Неохри-стиянство - релігійні течії, що виникають у межах традиційного християнства з метою пристосування його до спрощених вимог секуляризованого часу. Основним віросповідним джерелом неохристиянських церков є Біблія, центральною фігурою - Ісус Христос. Неохристиянство від традиційного християнства відрізняється розумінням природи Ісуса Христа, Трійці, сутності Святого Духа, пекла, раю тощо. Навколохристиянськими світоглядно-релігійними вченнями, на нашу думку, є новітні релігійні утворення, які до структури свого віровчення (що, як правило, в основі своїй є результатом творчості їхніх засновників) долучають елементи християнської, орієнталістської, теософської, інших традицій у їх модерновому прочитанні (Церква уніфікації (об'єднання) Муна, Велике біле братство, Церква останнього заповіту (Віссаріона). |
Схожі:
| Закон та «Про електронні документи та електронний документообіг» Товариство з обмеженою відповідальністю «Український сертифікаційний центр» (надалі Центр) |
Державний стандарт початкової загальної освіти Нові освітні реалії передбачають формування філософії сучасного європейця — «навчання упродовж життя», яка дає усвідомлення необхідності... |
| НОВІ ВИМОГИ ЧЕСЬКОГО КОНСУЛЬСТВА з 01. 11. 2006 ОБОВ” ЯЗКОВО необхідно... Оригінал закордонного паспорту (строк дії паспорту не менше ніж 90 днів з дня повернення з плануємої подорожі) з наявністю вільних... |
Протокол №10 від 26 травня 2003 року) Рекомендовано Міністерством... Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / В. М. Петрик, С. В. Сьомін та ін. За заг ред. В. В. Остроухова... |
| УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ... |
Тема: Довідково-інформаційні документи. Обліково-фінансові документи Гриценко Т. Б. Українська мова та культура мовлення : Навчальний посібник. – Вінниця : Нова книга, 2003 |
| 9. Конструкторська та технологічна документація Вміти орієнтуватись та читати конструкторські документи, створювати прості документи. Розуміти роль конструкторської та експлуатаційної... |
Керівництво 01. 01. Документи вищих установ >01. 01. 01 Урядові та галузеві документи про освіту (постанови, накази, інструкції, рішення колегії, листи Міністерства освіти і науки України)... |
| ОГЛЯД Огляд у Розділі 1 містить коротке обговорення цілей і аудиторії, цілей Проекту, і того, як цей Проект повинен застосовуватися. Також... |
Про свободу совісті та релігійні організації |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua