|
|
Скачати 1.62 Mb.
|
|
Тема 6. Доходи в ринковій економіці Питання для самостійного вивчення
2. Процес дисконтування. Література
Теоретичні відомості Виділяють дві основні форми оплати праці: відрядна і погодинна. При відрядній формі оплата праці проводиться за нормами і розцінками встановленими виходячи з розряду виконуваних робіт. Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку. Погодинна форма передбачає оплату праці залежно від відпрацьованого часу. Дисконтування - це процес розрахунку майбутньої вартості коштів, що інвестуються сьогодні. Основою дисконтування є поняття "часової переваги", або зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлюється зростанням ризиків і невизначеності у часі. Дисконтування доходу застосовується для оцінки майбутніх грошових надходжень із позиції поточного моменту. Інвестор, зробивши вкладення капіталу, керується наступними положеннями: а) відбувається постійне знецінювання грошей; б) бажано періодично одержувати дохід на капітал не нижче певного мінімуму. Інвестор повинен оцінити, який доход він одержить у майбутньому і яку максимально можливу суму фінансових ресурсів потрібно вкласти в даний проект, виходячи з прогнозованого рівня прибутковості. Перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду інвестор здійснює за допомогою дисконтування. Існує два методи дисконтування: за допомогою простих та складних процентів. Прості проценти: FV = PV ( 1 + R)n, де FV - сума, накопичена до кінця n-го періоду; PV - початкова сума позики; R - процентна ставка; n - кількість періодів часу. Завдання для самоперевірки Питання для самоперевірки
Теми рефератів:
Тестові завдання 1. Що є джерелом заробітної плати, яку робітник одержує на підприємстві: а) накопичені грошові кошти роботодавця; б) прибуток; в) новостворена робітником вартість; г) немає вірної відповіді.
а) суспільний поділ праці; б) відчуження від засобів виробництва; в) юридична несвобода; г) вільний перелив капіталу. 3. Реальна заробітна плата - це: а) заробітна плата після відрахування податків й інших платежів; б) кількість товарів і послуг, які можна купити на номінальну заробітну плату; в) сума витрат родини протягом місяця; г) заробітна плата, отримана за певний обсяг виконаних робіт. 4. Який фактор обумовлює збільшення реальної зарплати: а) зростання темпів інфляції; б) зниження цін на товари й послуги; в) збільшення ступеня соціальної нерівності; г) введення платного навчання, медичного обслуговування. 5. Крива попиту на працю показує: а) залежність між величиною заробітної плати й розміром попиту на робочу силу; б) залежність між чисельністю економічно активного населення й вартістю граничного продукту; в) залежність між якістю праці і його оплатою; г) залежність між пропозицією робочої сили й розміром попиту на робочу силу. 6. Інфраструктура ринку - це: а) сукупність інститутів, служб, підприємств, що обслуговують ринок і забезпечують нормальний режим його функціонування; б) сукупність контрактів, що описують умови угод із приводу купівлі-продажу товарів; в) сукупність підприємств, що виробляють товари і надають послуги; г) взаємодія покупців, продавців і держави в процесі виробництва, обміну й споживання товарів і послуг. 7. Ф'ючерсна угода на товарній біржі - це: а) спекулятивна угода, що полягає в наданні права (але не зобов'язання) на покупку будь-якого товару на певну дату в майбутньому за обумовленою на момент укладання угоди ціною; б) переказ коштів від материнської компанії в закордонну філію через третю сторону (міжнародний банк) з метою обійти урядові обмеження й одержати переваги в оподаткуванні; в) термінова угода з придбання права купити або продати в майбутньому товар, що ще не виготовлений, але буде виготовлений у певний проміжок часу за заздалегідь обговореною ціною; г) спекулятивна угода, що полягає в придбанні товару за однією ціною і його наступному перепродажу за іншою ціною. Тема 7. Основи саморегулювання ринкової економіки Питання для самостійного вивчення
Література
Теоретичні відомості Рівновага – це ситуація, коли плани споживачів і продавців співпадають, тобто за даної ціни величина пропозиції співпадає з величиною попиту. Рівновага, за Л. Вальрасом, виникає в результаті конкуренції споживачів і продавців. Рівновага, за А.Маршаллом, виникає в результаті діяльності виробників. Межа ціни являє собою законодавчо встановлену максимальну або мінімальну ціну, яку продавцю дозволяється призначити за свій товар чи послугу. За економічною теорією, нижня межа ціни на товар або послугу визначається витратами на їх виробництво, верхню межу визначає ринок, спираючись на закони попиту і пропозиції. З програмними продуктами відбувається трохи по-іншому. Нижню межу ціни на програмний продукт визначають декілька факторів: витрати на виробництво програмного продукту, якщо продукт створюється власними зусиллями, тобто без залучення чужих інструментальних засобів; упущена вигода, пов’язана з: відмовою від самостійних дій на ринку в разі передачі продукту посередникам для подальшого розповсюдження; можливістю перетворення користувача на майбутнього конкурента; зростанням ризику при розголошенні функціонального змісту і можливості несанкціонованого копіювання та розповсюдження. Це є однією з головних проблем виробників програмного забезпечення. Чинні в більшості розвинутих країн закони про інформацію захищають власника від будь-яких посягань. Численні виробники з країн Південно-Східної Азії, використовуючи вади своїх законів, виробляють «передруки» мікросхем, несанкціоноване копіювання програм тощо. Деякі громадяни нашої країни також не відрізняються свідомістю і бездоганним додержанням законів. Отже, при формуванні цін виробник намагається захистити себе від потенційних втрат в одержанні надприбутку і часто використовує ризикову надбавку. Вона супроводжується відповідними витратами на реалізацію організаційних, технологічних, правових заходів, спрямованих на виключення несанкціонованого використання програм. Якщо при визначенні верхньої межі ціни на звичайний товар головним фактором є попит, то верхня межа ціни на програмний продукт установлюється складніше, бо можуть використовуватись декілька показників. Це пов’язане з такими факторами: виробник виходить з розрахунку оцінки приросту прибутку, який матиме користувач в результаті застосування даного продукту; якщо виробник пропонує не унікальний, а поширений на ринку товар, то ціна конкурента є верхньою межею ціни; для користувача не виключається можливість самостійного розроблення програмного продукту при залученні сторонніх фахівців. Граничною ціною для користувача виступатимуть власні витрати на розроблення та застосування. Основний принцип ціноутворення полягає в тому, що ціна продукту не може бути вищою за ціну подібного продукту або продукту-замінника. Отже, індивідуальні витрати, виведені з регулювання і визначення ціни і ціноутворення, покладено тільки на покупця. Проблеми організації економіки – „що виробляти?”, „як виробляти?”, „для кого виробляти?”. Проблема „що виробляти?” визначається купівельними рішеннями споживачів. Проблема „як виробляти?” пов’язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, з технологією виробництва та фірмами, які вироблятимуть продукцію кожної галузі. Проблема „для кого виробляти товар?” пов’язана з грошовими доходами споживачів. Історично відношення товариства до ринку і ринкової економіки змінювалося. Теоретичне обґрунтування такої системи дав в XVIII ст. А. Сміт, що вважав ринковий механізм ("невидиму руку") ідеальним регулювальником громадського виробництва. Насправді, у ринку як громадському механізму притаманні безперечні, очевидні і сьогодні переваги: - ефективний розподіл ресурсів товариства, які ринок направляє на виробництво необхідних товарів; - можливість успішного функціонування за наявності обмеженої інформації; - гнучкість, швидка пристосовність до умов, що змінюються, : - постійне прагнення до вдосконалення, до використання досягнень науково-технічного прогресу під впливом конкуренції і гонитви за максимальним прибутком; - свобода вибору і дій для підприємців і споживачів. Окремо варто сказати про одну з найважливіших складових ринкової економіки - приватну власність на засоби виробництва. Ідея її знищення виявилася утопічною, оскільки приватна власність має ряд переваг, які важко оспорити, у тому числі і з позицій засадничих марксистських положень. Ці переваги полягають в тому, що приватна власність: - дозволяє здійснити право людини на самореалізацію, на якнайповніше виявлення своїх здібностей; - дозволяє реалізувати право людини на вибір джерела отримання доходу; - забезпечує ефективне управління виробництвом завдяки мінімальній дистанції між власником, зацікавленим в результатах праці, і виконавцями; - якнайкраще забезпечує права споживача завдяки ефективному зворотному зв'язку. Але не можна заперечувати і недоліків ринку, систематизовану критику якого (і разом з ним капіталізму як системи) дав у XIX ст. К. Маркс, що запропонував як вихід централізоване планування, - тобто директивну економіку замість ринкової. З точки зору сучасних представлень ці недоліки зводяться до наступних положень: - ринок не містить економічного механізму для вирішення завдань, що мають довгострокове і колективне значення, охорона природного середовища, проведення фундаментальних наукових досліджень, організація соціально-інфраструктурної діяльності (комунальне господарство, громадський транспорт, освіта, охорона здоров'я і тому подібне); - ринок орієнтований не на виробництво соціально необхідних товарів, а на задоволення запитів тієї частини товариства, у якої є гроші; - ринок не забезпечує найважливіших соціальних прав - на працю, на гарантований життєвий рівень; - ринок схильний до нестабільного розвитку з кризами. Такий найважливіший ринковий механізм, як конкуренція, має свої специфічні недоліки: - витісняючи частину конкурентів з ринку, вона породжує в товаристві соціальних аутсайдерів; - цінова конкуренція нерідко йде за рахунок зниження якості; - існує небезпека недобросовісної конкуренції, що порушує права споживачів, а також конкурентів, сюди відноситься використання дезорієнтуючої або відверто помилкової реклами, кримінальні методи боротьби з конкурентами; недобросовісним методом конкуренції вважається і демпінг - продаж за ціною, нижчою за собівартість; - конкуренція виховує і активізує в людях далеко не кращі якості. ХХ століття почалося із спроби реалізації поглядів Маркса, причому спроби спочатку багато в чому досить успішною (чи що здавалася такій). У 30-х роках під впливом світової кризи капіталістичного господарства на тлі згаданих успіхів з'явилися роботи Дж. М. Кейнса, що обґрунтував необхідність державного регулювання ринкової економіки, почалися перші спроби застосування цих ідей на практиці ("Новий курс" в США, "шведський соціалізм"). У післявоєнні роки цей досвід широко поширився (разом з досить високою популярністю чисто марксистських ідей). Підсумком стала поява в 60-х роках теорії конвергенції капіталізму і соціалізму (У. Гэлбрейт, А. Д. Цукрів), яка припускала поступове злиття двох систем, з позбавленням від вад кожної з них. Подальші тенденції світового економічного розвитку, включаючи розвал соціалістичної системи, призвели до розквіту неокласичних теорій, до свого роду ринкового радикалізму, що заперечує будь-яку цінність не лише марксизму, але і кейнсіанства. Проте не можна забувати, що цей радикалізм має на увазі ринок сучасний, що багато в чому пристосувався до реальностей сьогоднішнього дня і пом'якшив деякі свої протиріччя. Якоюсь мірою само це пристосування можна розглядати як результат конвергенції. Такими адаптаційними характеристиками сучасного ринку є: зростання дрібного бізнесу, що більш менш гармонійно співіснує з монополіями; участь найнятих робітників в управлінні і власності фірм; державне регулювання конкуренції, інфляція і тому подібне; державна соціальна (а нерідко також екологічна, регіональна та ін.) політика, спрямована на запобігання або пом'якшення негативних наслідків дії ринкових механізмів. До адаптаційних характеристик сучасного ринку можна віднести і появу маркетингу, з його орієнтацією на споживача. Корисність товару – це задоволення, яке отримують від споживання. Ординальна корисність – впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини. Кардинальна корисність – це вимірність задоволення числом (ютиль: від англ. utility – корисність). Загальна корисність – це задоволення суб’єкта від споживання певної кількості благ за певний проміжок часу. Гранична корисність – задоволення від споживання кожної додаткової одиниці блага. Середня корисність – це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару. Крива байдужості – показує усі можливі комбінації двох товарів, які дають споживачеві однаковий рівень задоволення або загальної корисності і ставлять його у стан невизначеності. Бюджетна лінія показує різні комбінації двох товарів, які споживач може купити за певного доходу та певного рівня цін на товари. Завдання для самоперевірки Питання для самоперевірки
Теми рефератів:
Питання для дискусії:
Тестові завдання
а) різниця в обсязі попиту; б) різниця в обсязі пропозиції; в) різниця у цінах попиту і пропозиції; г) вірні відповіді а і б.
а) нижче ціни рівноваги; б) вище ціни рівноваги; в) усі відповіді вірні; г) немає вірних відповідей.
а) система цін; б) система ринків; в) норма прибутку; г) податкова система.
а) корисність товару є однаковою для різних людей; б) корисність товару є різною для різних людей; в) корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин; г) вірні відповіді а) і в); д) вірні відповіді б) і в);
А = 1 грн, а ціна товару В = 0,5 грн. Яка з наступних комбінацій товарів буде відповідати точці на бюджетній лінії: а) 8А і 1В; б) 7А і 1В; в) 6А і 6В; г) 5А і 6В; д) 4А і 4В. Практичні завдання
К = QA · QB , де QA , QB – відповідно кількість блага А і В. Ціна блага А становить 25 грн, блага В – 40 грн, бюджет споживача – 600 грн. Визначити: а) яким чином повинен витратити свій бюджет споживач, щоб стримати максимальну корисність; б) на скільки збільшиться добробут споживача, якщо ціна блага В зменшиться до 30 грн.; |
|
Редакційно-видавничий відділ Луцького державного технічного університету Луцьк 2007 Методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання |
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ Економічна теорія. Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання – Луцьк: ЛНТУ, 2011. –... |
|
НАГЛЯДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТзОВ «Кромберг енд Шуберт», Луцького підприємства електротранспорту, Волинського управління ЗАТ «Електро», Луцького національного... |
Перший проректор Луцького національного технічного університету,... Ректор Финансового университета при Правительстве Российской Федерации, доктор экономических наук, профессор |
|
Монографії (з 2008 р.) Бистрова О. О. Слово – образ – символ в художньому тексті: (моногр.). – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, 2008. – 201... |
Асистент кафедри комп’ютерних технологій професійного навчання Луцького... В статті розглядається питання соціальної інтеграції інвалідів зору в сучасному інформаційному суспільстві, проаналізовані особливості... |
|
Вимірювання в оптичному зв‘язку Навчальний посібник «Рута» Друкується за ухвалою редакційновидавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича |
Вимірювання в оптичному зв‘язку Навчальний посібник «Рута» Друкується за ухвалою редакційновидавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича |
|
Шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі IV Міжнародної... Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації... |
КА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ... Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено... |