РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ЛУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЛУЦЬК 2012


Скачати 1.62 Mb.
Назва РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ЛУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЛУЦЬК 2012
Сторінка 9/10
Дата 03.04.2013
Розмір 1.62 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема 14. Фінансова і кредитна системи держави

Питання для самостійного вивчення

  1. Кредитна система та її структура.

  2. Особливості фінансової та кредитної системи України.


Література

  1. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. Курс лекций для студентов высших учебных заведений [Електронний ресурс] / Е. Ф. Борисов. – Режим доступу: http://pravo.biz.ua/content/071/

  2. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: навч посіб. для вузів / Під ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина.- К.: Видавничий дім „ Альтернатива”, 2003.- 606с.

  3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник/ За ред. Т.Н. Климка, В.П. Несторенко.- К.: Вища школа.- Знання, 2007.-743с.

  4. Костюк В.С. Економічна теорія: навч. посібник / В.С.Костюк, А.М.Андрющенко, І.П.Борейко. – К.: Центр учб. Л-ри, 2009. -282с.

  5. Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / В. Д Базилевич. – К., 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2378367

  6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Частини І, ІІ, ІІІ. КНУ ім. Т. Шевченка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/26/2/

  7. Мамалуй О.О.Основи економічної теорії. Підручник[Електронний ресурс]. – Київ, 2006 // Режим доступу: http://pidruchniki.ws/00000000/politekonomiya/osnovi_ ekonomichnoyi_teoriyi_-_mamaluy_oo

Теоретичні відомості

Кредитна система представляє собою сукупність кредитних відносин та інститутів, які організовують ці відносини. Вона забезпечує акумуляцію грошових заощаджень і доходів по різним каналам та передачу їх у вигляді позик підприємствам, державі, населенню.

Кредитна система складається із декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції по акумуляції і розподілу грошових коштів.

Сучасна кредитна система включає три основні групи (має 3-х ярусну структуру): центральний банк; банківські інститути; небанківські кредитно-фінансові установи.

В групу банківських інститутів входять: комерційні банки; інвестиційні банки; ощадні банки; іпотечні банки та інші.

До небанківських кредитно-фінансових установ відносяться: страхові компанії; пенсійні фонди; інвестиційні компанії; позико-ощадні асоціації; фінансові компанії; ломбарди; кредитні спілки; благодійні фонди.

Формування нової банківської системи України розпочалося з 1992 року. До того часу банківська система України була частиною суворо централізованої загальносоюзної структури, яку представляли Державний центральний банк та п'ять державних спеціалізованих банків: Промбудбанк, що обслуговував промислово-будівельний комплекс; Агропромбанк, створений для АПК; Житлсоцбанк, який обслуговував житлово-комунальне господарство та соціальний розвиток; Ощадбанк, де концентрувалися трудові заощадження населення; Зовнішторгбанк, який здійснював зовнішньоторговельні зв'язки. Банки, по суті, були лише розрахунково-касовими установами і не впливали на економіку країни.

Нині в Україні створено дворівневу банківську систему, що складається з Національного банку України і близько 200 комерційних банків. У загальній кількості банків (за станом на 2000 рік їх було 195) два є державними, 167 — акціонерними, 26 — товариства із обмеженою відповідальністю, 31 банк має іноземний капітал, з них у 7 він становить 100%.

Дворівнева банківська система найпоширеніша в цивілізованих країнах. У класичному варіанті вона представлена Федеральною резервною системою (ФРС) США, яка складається з дванадцяти регіональних резервних банків, що виконують функції центральних банків. Інші, комерційні банки, являють собою приватні банки штатів (дві третини від загальної кількості) і національні банки (одна третина), безпосередньо пов'язані з федеральним урядом.

Принципи організації банківської справи в Україні визначені спеціальним законодавством. Перший закон, що регулював банківську діяльність, прийнято у 1991 році на етапі становлення банківської системи України. Він відображав закономірності перехідного періоду від планової до ринкової економіки, від банківської монополії до становлення конкурентного середовища, де банки функціонують на комерційних засадах. Значною мірою закон вичерпав себе і стримував подальший розвиток банківської системи України. Тому 7 грудня 2000 року Верховна Рада прийняла новий Закон України "Про банки і банківську діяльність". Цей Закон має на меті забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні, створення належного конкурентного середовища, захист інтересів вкладників і кредиторів банків, запобігання підвищенню комерційних ризиків у банківській діяльності, поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Закон значно розширює можливості ведення банківського бізнесу і водночас сприяє підвищенню прозорості та надійності у діяльності банків. Відповідно до закону банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати банківські операції з залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також відкриття і ведення банківських рахунків. Банки розглядаються як економічні самостійні та повністю незалежні від виконавчих і розпорядчих державних органів. Банки мають кредитувати суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучених коштів та здійснювати касове і розрахункове обслуговування всього народного господарства та зовнішньоекономічних зв'язків.

Центром банківської системи України є Національний банк — самостійна юридична особа, підзвітний Верховній Раді України. Центральне місце НБУ визначається його особливими функціями. Передусім НБУ — єдиний емісійний центр країни. Лише йому належить право випускати в обіг грошові знаки. Ця функція — один з потужніших інструментів монетарної політики держави.

Друга функція НБУ полягає у регулюванні макроекономічних пропорцій через управління рухом кредитних ресурсів. Цю функцію НБУ виконує за рахунок облікової політики, за допомогою визначення рівня банківського процента відповідно до змін облікової ставки НБУ. Остання є процентною ставкою, що встановлюється для придбання платіжних зобов'язань комерційними банками. З допомогою розміру облікової ставки ускладнюються або полегшуються умови надання кредитів. Управління кредитними ресурсами НБУ може також за свій рахунок купувати або продавати державні цінні папери.

Третя функція НБУ — координація діяльності комерційних банків і контроль за рухом їх кредитних ресурсів. Цю політику НБУ проводить за рахунок обов'язкового резервування частини кредитних ресурсів комерційних банків, а також встановлюючи економічні нормативи господарської діяльності комерційних банків з метою захисту інтересів їх клієнтів (мінімальний розмір статутного фонду, показники ліквідності, граничне співвідношення між розміром власних коштів комерційного банку і сумою його активів та ряд інших). Цей контроль здійснюють операційні та регіональні управління НБУ.

Основні функції Національний банк здійснює у формі адміністративного (реєстрація і ліцензування, встановлення вимог та обмежень, застосування санкцій) та індикативного (встановлення обов'язкових економічних нормативів, визначення норм обов'язкових резервів, рефінансування, визначення процентної політики, імпорт та експорт капіталу та ін.) регулювання.

Четверта функція — це управління грошовим обігом через встановлення курсу національної грошової одиниці щодо валют інших держав. НБУ нагромаджує золотовалютні резерви і після цього розміщує їх на міжбанківській валютній біржі. Якщо необхідно знизити курс національної валюти, Нацбанк збільшує її продаж, таким чином проводить валютну інтервенцію.

На другому рівні банківської системи розміщені комерційні банки. Згідно з законодавством в Україні банки можуть створюватися у формах акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та кооперативного банку. Таке розмежування банків за видами дає можливість знизити ризики для банківської системи в цілому, оскільки, наприклад, у кооперативному банку, який може обслуговувати групу компаній, клієнти банку водночас є і його власниками. У законодавстві наведено чіткі визначення універсальних і спеціалізованих, системоутворюючих банків і банків з іноземним капіталом, державних банків. Ці визначення статусу банку дадуть змогу Національному банку диференційовано підходити до встановлення нормативів залежно від ризику, який такий банк бере на себе або який несе банківська система. За спеціалізацією банки бувають ощадними, інвестиційними, іпотечними (видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна) та розрахунковими (кліринговими). Така спеціалізація визначається у разі, якщо понад 50% банківських активів є активами одного типу. Для спеціалізованого ощадного банку 50% його пасивів мають бути вкладами фізичних осіб.

Завдання для самоперевірки

Питання для самоперевірки

  1. Пояснити сутність та місце кредитної системи у національній економіці.

  2. Охарактеризуйте функції структурних елементів кредитної системи.

  3. Яке місце у кредитній системі відводиться банківській системі?

  4. Охарактеризуйте еволюцію розвитку кредитної системи в Україні.

Теми рефератів:

  1. Необхідність і зміст кредитних відносин.

  2. Кредитна система, її функціональна та інституціональна структури.

  3. Особливості державного кредиту.

  4. Джерела і механізм формування банківського прибутку.

Питання для дискусії:

  1. Національні та міжнародні кредитні інститути проблеми розвитку і суперечності.

Тестові завдання

1. Які з перелічених принципів не є принципами кредитування?

а) терміновість;

б) платність;

в) повернення кредитів;

г) ефективність користування позиками.

2. Які функції не виконує кредит?

а) акумулююча;

б) перерозподільча;

в) стимулююча;

г) контрольна.

3. До функцій центрального банку не відноситься:

а) емісія грошових знаків;

б) регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки;

в) зберігання золото-валютних резервів країни;

г) видача кредитів населенню.

4. Якщо НБУ продає велику кількість державних цінних паперів на відкритому ринку, то він має на меті:

а) зробити кредит більше доступним;

б) знизити дисконтну ставку;

в) збільшити обсяг інвестицій;

г) зменшити загальну масу грошей в обігу.

5. Короткострокові позики найчастіше використаються для:

а) покупки устаткування;

б) будівництва нових заводів і будинків;

в) покриття витрат з виплати зарплати;

г) фінансування наукових досліджень.

6. Які функції виконують комерційні банки?

а) надання позики промисловим підприємствам;

б) емісія грошей;

в) здійснення розрахунків між окремими господарчими одиницями;

г) зберігання золотого запасу держави.

7. Які операції комерційних банків належать до активних?

а) випуск акцій;

б) надання позики підприємствам;

в) залучення до зберігання в банку коштів населення, підприємств;

г) немає вірної відповіді.

8. Які пасивні операції здійснюють комерційні банки?

а) вкладення капіталу банку в розбудову мережі транспорту;

б) надання грошової позики окремим громадянам на будівництво житла;

в) розміщення серед населення облігацій державної позики;

г) немає вірної відповіді.

9. Які операції комерційних банків відносяться до трастових:

а) емісія грошей;

б) посередництво в одержанні клієнтом кредиту;

в) посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном;

г) діяльність банку з управління майном, переданим клієнтом банку за дорученням.

10. Іпотечний банк – це банк:

а) який займається емісійно-інвестиційними операціями;

б) який займається зовнішньоекономічними операціями;

в) який займається позичково-ощадними операціями;

г) який видає позички під заставу нерухомості.

11. Яка з операцій не належить до банківського кредиту:

а) лізинг;

б) іпотека;

в) комерційний кредит;

г) овердрафт.

Тема 15. Державне регулювання економіки

Питання для самостійного вивчення

1.Еволюція поглядів на роль держави в економіці.

2.Форми і методи державного регулювання ринкової економіки.

Література

  1. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник/ За ред. Т.Н. Климка, В.П. Несторенко.- К.: Вища школа.- Знання, 2007.-743с.

  2. Костюк В.С. Економічна теорія: навч. посібник / В.С.Костюк, А.М.Андрющенко, І.П.Борейко. – К.: Центр учб. Л-ри, 2009. -282с.

  3. Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / В. Д Базилевич. – К., 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2378367

  4. Економіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravo.biz.ua/category/ekonomichna_teoriya/

  5. Економічна теорія. Політекономія. Навчальний пос. [Електронний ресурс] - За заг. ред. В. М. Семененка та Д. І. Коваленка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 360 с. – Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/15510518/ politekonomiya

  6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Частини І, ІІ, ІІІ. КНУ ім. Т. Шевченка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/26/2/

  7. Мамалуй О.О.Основи економічної теорії. Підручник[Електронний ресурс]. – Київ, 2006 // Режим доступу: http://pidruchniki.ws/00000000/politekonomiya/osnovi_ ekonomichnoyi_teoriyi_-_mamaluy_oo

  8. Васильева Е.В., Макеева Т.В. Экономическая теория. Конспект лекцій / Е.В.Васильева, Т.В.Макеева. - М.: Юрайт, 2009. — 192 с.

  9. Экономическая теория: политэкономия / Под ред. Базилевича В.Д. - М.: Рыбари, 2009. — 870 с.

Теоретичні відомості

Державне регулювання економіки здійснюється у відповідних формах:

Бюджетно – податкове регулювання пов’язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально – економічного розвитку країни.

Кредитно – грошове регулювання – діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки.

Адміністративно – економічне регулювання передбачає заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи і реалізації соціальних цілей суспільства (демонополізація, роздержавлення, приватизація, макроекономіч-

не планування і програмування, формування системи економічних, екологічних та соціальних стандартів і нормативів, регламентування зовнішньоекономічної діяльності).

Цінове регулювання здійснюється через вплив держави на ринкове ціноутворення шляхом законодавчих, адміністративних чи судових заходів з метою проведення кон’юнктурної та структурної політики, подолання інфляції, стимулювання виробництва, його модернізація, посилення конкурентноздатної національної економіки, пом’якшення соціальної напруги тощо.

Методи державного регулювання економіки – це сукупність способів, прийомів га засобів державного впливу на соціально – економічний розвиток країни.

За характером впливу на господарські суб’єкти державне регулювання економікою поділяється на пряме і непряме.

Прямі методи державного регулювання економікою – методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси (держконтракт, держзамовлення, субсидії, субвенції, дотації, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, ліцензування тощо).

Непрямі методи державного регулювання економікою – це сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб’єктів економіки. Вони поділяються на:

  • правові методи державного регулювання економікою – система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання;

  • адміністративні методи – це заходи державної влади: заборони, дозвіл або примус (укази, розпорядження, ліцензування тощо);

  • економічні методи державного регулювання економікою – це створення державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання і зумовлювати їхню поведінку (ставка податку, облікова ставка, митний тариф, норма амортизації).

В основі регулювання національної економіки сконцентровані різні економічні теорії, кожна з яких по-різному уявляє механізм функціонування економіки та подає протилежні рекомендації стосовно ролі держави в стабілізації економіки. Серед них можна виділити наступні: класична теорія регулювання; кейнсіанська теорія; альтернативні теорії: монетаризм, теорія „економіки продукції”, теорія раціональних очікувань.

Прихильники класичної теорії (друга пол. ХVІІІ – поч. ХІХ ст.) вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку. Вони визнають, що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як війни, політичні перевороти, біржові крахи, які тимчасово виводять її зі стану рівноваги. Проте здатність ринку до автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час знову відновити такий рівень виробництва, який відповідає умовам повної зайнятості та економічної рівноваги.

Уявлення прихильників класичної теорії не витримує випробування на практиці. Історичний досвід світової економіки показує, що держава змушена втручатися в економічні процеси. Переконаність в цьому зросла під впливом світової економічної кризи 30-х років (Великої депресії). Вирішальну роль у перегляді класичних уявлень про економічний механізм відіграв відомий англійський економіст Джон Мейнард Кейнс. Новий економічний світогляд Кейнс подав у своїй книзі „Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей”, надрукованій у 1936р. Він уперше піддав критиці класичну теорію і запропонував альтернативну, в основі якої сконцентроване державне регулювання економіки. Це явище отримало в науці назву „кейнсіанської революції”. Заслугою Кейнса є те, що він обґрунтував об’єктивну необхідність і роль державного регулювання ринкової економіки, з’ясував основні засоби та інструменти державного впливу: стимулювання сукупного попиту шляхом заохочення інвестиційної діяльності, а значить, зменшення ціни кредиту (рівня облікової ставки), розширення державних закупок; підвищення раціональної фіскальної політики тощо.

Кейнсіанська теорія тривалий час домінувала в теорії та практиці макроекономічного регулювання. Але наприкінці 70-х років в економіці багатьох країн головною стала проблема інфляції при одночасному падінні виробництва – „стагфляція”. Кейнсіанські рекомендації в нових умовах показали свою неефективність. Це призвело до виникнення альтернативних теорій.

Монетаристська теорія є найрішучішим виступом проти кейнсіанської теорії. Засновник – Мільтон Фрідмен. Цей напрям пропагує відмову від широкого втручання держави в економіку, віддає перевагу непрямим методам, а саме – регулюванню грошового обігу.

На відміну від кейнсіанців, монетаристи дотримуються думки, що ринкова система є достатньо самостійною і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Вони відстоюють принципи вільної конкуренції.

Якщо кейнсіанці спираються на рівняння сукупних витрат (ВНП = СВ + І + ДВ + ЧЕ), то в основу монетаристської теорії полкладено рівняння обміну: МV = PQ.

Монетаристи вважають, що:

  • головну роль у регулюванні економіки виконує грошово-кредитна політика. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може змінювати регулюючий вплив на економічну активність;

  • швидкість обертання грошей є стабільною, зміну її можна передбачити і врахувати;

  • стабільний розвиток економіки можна забезпечити за умов стабільного збільшення грошової маси. Цією метою Фрідмен запропонував монетарне правило: грошова маса має збільшуватися щорічно тими ж темпами, що й щорічний темп зростання реального ВВП.

Теорія економіки пропозиції виникла у зв’язку з нездатністю кейнсіанської теорії запропонувати ефективні заходи проти стагфляції. Це неоліберальна економічна теорія, яка, на відміну від кейнсіанства, пропагує необхідність стимулювання пропозиції, а також зростання ефективності виробництва на основі зниження витрат виробництва, скорочення прибуткових податків, стимулювання інноваційного підприємства, скорочення соціальних витрат тощо. Прихильники теорії економіки пропозиції виступають за зниження податкового тиску на економіку. Вони пропонують відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, на заробітну плату і дивіденди. Зниження податків веде до скорочення бюджетних доходів, пропонуються різні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту: зменшити соціальні програми, скоротити апарат державного управління тощо.

Згідно з теорією економіки пропозиції, зниження податків викличе зростання реального ВВП.

Теорія раціональних очікувань стала досить поширеною в середині 70-х років, коли в економіці деяких країн спостерігалися одночасно інфляція і безробіття. Ця неокласична теорія, стверджує, що заходи держави зі стабілізації економіки є неефективними. Це обумовлено тим, що суб’єкти господарювання (підприємці, споживачі, наймані робітники), осмислюючи всю інформацію про об’єкти, які представляють для них грошовий інтерес, розуміючи можливі наслідки економічної політики держави, ведуть себе раціонально: приймають оптимальні (найкращі для них) рішення – рішення, які максимізують їхнє благополуччя.

Завдання для самоперевірки

Питання для самоперевірки

  1. Охарактеризуйте переваги та недоліки ринкового та планово-державного механізму регулювання економіки.

  2. Поясніть суть основних елементів механізму макроекономічного регулювання ринкової економіки змішаного типу.

  3. Проаналізуйте зміст економічного дирижизму і економічного лібералізму.

  4. Розкрийте зміст основних моделей державного регулювання економіки (американська, японська, шведська, німецька).

  5. В чому полягає специфіка сучасної системи державного регулювання економіки України? Які фактори впливають на її функціонування?

  6. Охарактеризуйте стратегічні цілі та функції державного регулювання економіки.

  7. Поясніть сучасні підходи до державного регулювання економіки.

  8. Проаналізуйте основні форми та методи державного регулювання економіки.


Теми рефератів:

  1. Еволюція еко­номічних уявлень про роль держави в економіці.

  2. Економічні функції держави.

  3. Основні напрямки, пріоритети, методи та інструменти економічної полі­тики.

  4. Державний сектор економіки і державне підприємництво як спосіб реалізації економічних фун­кцій держави.

  5. Національні моделі державного регулювання економіки.

Питання для дискусій:

  1. Бюдже­тний дефіцит: причини та шляхи його подолання.

  2. Державний борг, його види та джерела покриття.

Тестові завдання

  1. До недоліків ринкового механізму державного регулювання економіки належить:

а) спричиняє велику диференціацію населення за доходами;

б) породжує бюрократизм, корупцію;

в) виявляє руйнівну дію на навколишнє середовище;

г) правильні відповіді а, б;

д) правильні відповіді а, в;

е) усі відповіді правильні.

  1. До характерних рис змішаної системи управління належить (дописати):

а) основним регулятором економічних процесів виступає ринковий механізм;

б) забезпечується реалізація вищих макроекономічних цілей;

в) ...

  1. Які елементи включає механізм макроекономічного регулювання ринкової економіки змішаного типу:

а) ринкові регулятори;

б) важелі державного впливу на економіку;

в) корпоративне управління;

г) інститут соціального партнерства;

д) правильні відповіді а), б), г);

е) усі відповіді правильні.

  1. Яка модель державного регулювання економіки передбачає управління соціально-економічним розвитком країни на основі активного втручання держави у процес розподілу і перерозподілу доходів, домінування ідей рівності й солідарності:

а) німецька;

б) японська;

в) шведська;

г) американська?

  1. Який принцип державного регулювання економіки передбачає, що держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок:

а) мінімальної достатності;

б) пріоритетності;

в) цілеспрямованості;

г) системності;

д) немає вірних відповідей.

  1. У перехідній економіці роль державного регулювання значна і в міру створення необхідних засад розвитку ринкових відносин вплив держави має:

а) збільшуватись;

б) зменшуватись;

в) не змінюватись.

  1. Державне втручання в економіку країни спричинене необхідністю:

а) розвивати НТП;

б) сприяти досягненню рівноважного рівня цін;

в) зміцнювати національну оборону країни;

г) впливати на зміну відсоткової ставки комерційних банків.

  1. Якщо сучасна економіка є регульованою, то чи є необхідність використати ринковий механізм:

а) ринковий механізм у регулюванні національної економіки не потрібен;

б) ринковий механізм має використовуватись в органічній єдності з державними регуляторами;

в) ринковий механізм має використовуватись тільки в окремих галузях народного господарства;

г) усі відповіді вірні.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Редакційно-видавничий відділ Луцького державного технічного університету Луцьк 2007
Методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ
Економічна теорія. Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання – Луцьк: ЛНТУ, 2011. –...
НАГЛЯДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
ТзОВ «Кромберг енд Шуберт», Луцького підприємства електротранспорту, Волинського управління ЗАТ «Електро», Луцького національного...
Перший проректор Луцького національного технічного університету,...
Ректор Финансового университета при Правительстве Российской Федерации, доктор экономических наук, профессор
Монографії (з 2008 р.)
Бистрова О. О. Слово – образ – символ в художньому тексті: (моногр.). – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, 2008. – 201...
Асистент кафедри комп’ютерних технологій професійного навчання Луцького...
В статті розглядається питання соціальної інтеграції інвалідів зору в сучасному інформаційному суспільстві, проаналізовані особливості...
Вимірювання в оптичному зв‘язку Навчальний посібник «Рута»
Друкується за ухвалою редакційновидавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Вимірювання в оптичному зв‘язку Навчальний посібник «Рута»
Друкується за ухвалою редакційновидавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Шановні колеги! Запрошуємо Вас взяти участь у роботі IV Міжнародної...
Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації...
КА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка