|
|
Скачати 2.3 Mb.
|
|
Тема 5. Собівартість продукції і калькулювання. Лекція 7: Суть і взаємозв’язок виробничого та калькуляційного облік.
Виробничий облік - це підсистема бухгалтерського обліку, що забезпечує формування даних про витрати і результати процесу виробництва для контролю за виконанням планів виробництва продукції та її реалізації, за ходом виробничих процесів, їх оперативного регулювання для підвищення ефективності господарської діяльності підприємства. Метою виробничого обліку є: 1. контроль за витратами виробництва та доходами підприємства; 2. аналіз причин перевитрат порівняно з попередніми періодами, кошторисами або прогнозами;' 3. виявлення можливих резервів економії та підвищення рентабельності виробництва; 4. чітке і детальне відображення всіх процесів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції на підприємстві. Основними завданнями виробничого обліку є: 1.Контроль за виконанням бюджету за обсягом, номенклатурою,- асортиментом, якістю продукції, залишками незавершеного виробництва і рухом напівфабрикатів. 2.Достовірне і своєчасне відображення фактичних витрат на виробництво, необхідних для управління та контролю за виконанням планових кошторисів і лімітів витрат. 3.Оперативний контроль за використанням матеріальних і трудових ресурсів, грошових засобів, виявлення причин і винуватців відхилень від нормативних і планових витрат в ході виробництва. 4.Відображення економічної ефективності науково-технічних і організаційних міроприємств, інших чинників, що впливають на величину собівартості продукції. 5.Виявлення загальних витрат і результатів діяльності виробничих колективів внутрішніх структурних підрозділів. Етапами виробничого обліку є: • облік витрат і доходів за їх видами; • облік витрат і доходів за центрами відповідальності; • облік витрат і доходів за їх носіями. Облік витрат і доходів за видами демонструє, які групи витрат виникли на підприємстві в процесі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) в звітному періоді та як вони були покриті в процесі реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг). Облік витрат і доходів за центрами відповідальності дозволяє точно розподілити їх між окремими "підрозділами підприємства (центрами відповідальності), для визначення результатів в розрізі кожного центра відповідальності. Облік витрат і доходів за носіями передбачає визначення всіх витрат і доходів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією одиниці якої-небудь конкретної продукції або з виконанням певного замовлення. Тобто визначається рентабельність кожного виду випущеної продукції. Тільки в межах виробничого облік}" вдається розрахувати собівартість одиниці продукції, прибуток і рівень рентабельності.
Процес калькулювання трактується як система економічних розрахунків собівартості калькуляційної одиниці продукції. Калькулювання –це обчислення витрат, які необхідно здійснити для виробництва та реалізації одиниці продукції. Калькулювання є складовою частиною більш загального поняття, а саме управлінського обліку, який охоплює всі аспекти підготовки й отримання інформації про процес виробництва, включаючи і калькуляційний облік. Калькуляційний облік - це групування витрат в таких аналітичних розрізах, які допомагають визначити собівартість продукції. Стосовно завдань, що вирішуються калькулюванням, то ними є: 1. Забезпечення достовірної калькуляції одиничного продукту, його частин і процесів; 2.. Контроль рентабельності виробництва окремих продуктів і збереження планового рівня їх собівартості; 3. виявлення ефективності конструкторських і організаційно-технічних умов виробництва продукту; 4. забезпечення співставленості калькуляцій для порівняльного аналізу і використання його на макрорівні. Незалежно від масштабів і сфери діяльності калькуляційний облік організовується за такими принципами: 1. науково-обгрунтована класифікація витрат 2. визначення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць; 3. вибір методу розподілу накладних витрат; 4. вибір методу обліку витрат і калькулювання. Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому — фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому — собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги. Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інформація, яка міститься в них, не тільки дозволяє виконувати традиційні завдання, а й допомагає при:
Значення калькулювання за умов дії ринкових відносин вкрай важливе. Зіставлення фактичної й планової (нормативної) собівартості, інформація про які міститься у відповідних калькуляціях, дає можливість виявити «вузькі місця» у виробничому процесі, проаналізувати перевищення рівня витрат, розрахувати вплив факторів на відхилення, розробити конкретні заходи щодо зниження собівартості та підвищення рентабельності окремих виробництв. Калькулювання собівартості сприяє посиленню контролю за дотриманням норм витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виявленню непродуктивних і економічно недоцільних витрат. Таким чином, калькулювання собівартості є одним з основних елементів системи управління не тільки собівартістю продукції, але й виробництвом в цілому.
Процес калькулювання передбачає вирішення таких методичних питань:
Основною метою калькулювання є визначення витрат на одиницю їх носія (об'єкта калькулювання). Об'єкт калькулювання (носії витрат) — це та продукція (роботи, послуги), собівартість якої обчислюється. Об'єктами калькулювання на підприємстві можуть бути:
В багатьох випадках об'єкти калькулювання не співпадають з об'єктами обліку витрат. Об'єктами обліку витрат є місця їх виникнення, види чи групи однорідних продуктів. Місцем виникнення витрат в управлінському обліку називаються структурні одиниці і підрозділи підприємства, в яких відбувається, первинне споживанню,виробничих, ресурсів (робочі місця, бригади, цехи і т.д.) Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця — одиниця його кількісного виміру, стосовно якої обчислюються витрати (кількість у штуках, маса, площа, об'єм). Наприклад, об'єкт калькулювання — трактори, калькуляційна одиниця — один трактор, відповідно вугілля — одна тонна, пиво — декалітр, електроенергія — одна кіловат-година і т. п. Величина калькуляційної одиниці принципового значення не має. Вона вибирається з огляду на зручність планування й обліку у виробництві та товарообігу. В практиці калькулювання .використовуються наступні види калькуляційних одиниць: 1. Натуральні (штуки, тони, кг, кіловат-години) 2. Умовно-натуральні (узагальнені, опосередковані — 100 пар взуття певного типу, виробниче замовлення, один верстато-комплект) 3. Умовні (сода каустична, з вмістом 92 % натрію міндобрива у перерахунку на відсоток діючої речовини ) 4. Вартісні (грн.) 5. Одиниці часу (год., м-год.) 6. Експлуатаційні одиниці (потужність, продуктивність та ін.) 7. Ефективні (застосовуються для виміру виготовленої продукції, що має різні якісні характеристики. їх застосування дозволяє калькулювати собівартість продукції з врахуванням якісних параметрів. При цьому кількість виготовленої продукції в ефективних одиницях визначається множенням її натуральних одиниць на коефіцієнт якості.
Залежно від тієї ролі, яку відіграє калькулювання собівартості у діяльності підприємств, наявності різних показників і видів собівартості розрізняють різноманітні види калькуляцій. На практиці застосовуються такі найбільш поширені ознаки, згідно з якими вони класифікуються. До них слід віднести: І За часом складання калькуляцій (директивні і звітні); Директивні калькуляції складаються до початку виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг для обґрунтування і удосконалення нормативів витрат виробництва. До них належать планові, кошторисні, нормативні . Планові калькуляції складають на основі планових норм витрат у розрахунку на, плановий обсяг продукції (робіт, послуг). Вони визначають максимально допустимий рівень витрат на виробництво певної продукції (виконання робіт чи надання послуг). В основі складання планових калькуляцій лежать затверджені у встановленому порядку виробничі норми використання ресурсів. У плановій калькуляції дістає своє відображення завдання щодо зниження собівартості продукції. Кошторисні калькуляції складають на основі кошторисних норм витрат використання ресурсів, діючих цін і тарифів, рівня оплати праці, які діють на момент формування кошторису. Кошторисні калькуляції призначені для економічного обґрунтування нового будівництва, розширення і реконструкції діючих підприємств, модернізації виробничого устаткування та будівельної техніки, розробки нових технологічних процесів. Нормативні калькуляції складають на основі науково обґрунтованих діючих виробничих норм і нормативів витрат, які відображають досягнутий рівень техніки, технології, організації виробництва і праці. Нормативні калькуляції у порівнянні з плановими, на перший погляд, досить подібні між собою, проте між ними є певні відмінності. Планова калькуляція відрізняється від нормативної тим, що вона складається за усередненими нормами за певний період (квартал, рік), а нормативна калькуляція — за чинними нормами за кожний окремо взятий період. Звітні калькуляції складаються на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні затрати на виробництво в розрізі калькуляційних статей витрат і характеризують величину окремих видів витрат на виробництво конкретної продукції. Звітні калькуляції застосовуються для контролю виконання планового завдання зі зниження собівартості продукції. ІІ За періодичністю складання калькуляцій (змінні, декадні, місячні, квартальні, річні); ІІІ За рівнем охоплення витрат (галузеві, виробничі, внутрішньогосподарські, технологічні); Галузеві калькуляції відображають рівень собівартості певного виду продукції у конкретній галузі (наприклад, собівартість електроенергії, продуктів харчування, автомобільних перевезень певних видів вантажів тощо). Виробничі калькуляції характеризують собою сукупність витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт на конкретному підприємстві чи організації. Внутрішньогосподарські калькуляції складаються на продукцію окремих цехів основного, допоміжних чи підсобних виробництв. Технологічні калькуляції уособлюють в собі витрати на окремі деталі, вузли, конструктивні елементи робіт і характеризують рівень технології на підприємстві чи в організації. IV За місцем виникнення витрат (підприємство (організація), цех, дільниця, бригада); V За характером виробництва (масові, індивідуальні, проміжні); Масові (періодичні) калькуляції складаються за певний період часу (квартал, рік) з метою розрахунку середньої собівартості одного виробу. Індивідуальні калькуляції поширені в індивідуальних виробництвах. Вони складаються лише після завершення виробництва окремого замовлення або групи виробів. Проміжні калькуляції складаються на окремі етапи робіт по об'єктах з тривалим циклом виробництва. VІ За складом витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють калькуляції повної й неповної (часткової) собівартості. Калькуляція повної собівартості включає, крім витрат на виробництво продукції, ще й позавиробничі витрати, тобто витрати, пов'язані з її реалізацією. Калькуляція неповної (часткової) собівартості відображає лише частку витрат, пов'язаних з виготовленням продукції. Цими витратами є так звані змінні витрати, розмір яких залежить від обсягів виробництва. VІІ За властивістю калькуляційного об'єкта (загальні, параметричні, госпрозрахункові). Загальні калькуляції — це калькуляції, які складаються на увесь калькуляційний об'єкт окремий вид продукції, об'єкт будівництва тощо. Госпрозрахункові калькуляції (за центрами витрат) відображають певне коло витрат, які залежать безпосередньо від роботи бригади, цеху, дільниці та інших внутрішньогосподарських госпрозрахункових підрозділів. Параметричні калькуляції складаються з метою отримання уявлення про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметра. Для вказаної мети з усієї сукупності корисних властивостей виділяється основний техніко-економічний параметр, який найповніше і найбільш точно характеризує споживну вартість продукту . Питания для самоконтролю
Лекція 8: Методи калькулювання і сфера їх застосування.
а) простий і нормативний методи обліку б) калькулювання за стандартними витратами (стандарт - кост) в) калькулювання за замовленнями (позамовний метод) г) калькулювання за процесами (попроцесний метод) |
|
Методичні рекомендації для самостійного вивчення тем з дисципліни... «Економіка підприємства», 03050901 «Бухгалтерський облік», 03050801 «Фінанси і кредит» |
Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
|
ПРОХОДЖЕННЯ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ Методичні рекомендації до проходження переддипломної практики для студентів спеціальності 050107 „Економіка підприємства”. – Полтава:... |
Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки... Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП |
Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
|
1. Сутність принципи і роль страхування Говорушко Т. А., Еш С. М., Дем’яненко І. В., Г.І. Лановська. Страхування. Курс лекцій для студентів спеціальності «Фінанси» денної... |
КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ГАЛУЗІ”... Всі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені. Написання одиниць відповідає стандартам |
|
ПРОГРАМ А Програма та методичні вказівки щодо проходження виробничої практики для студентів денного відділення спеціальності 050107 "Економіка... |
Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад” Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь... |