КУРС ЛЕКЦІЙ для студентів спеціальності «Економіка підприємства»
|
|
Скачати 2.3 Mb.
|
|
Вплив системи управління запасами на ефективність діяльності підприємства. Для забезпечення безперервного та ефективного функціонування будь-якого підприємства необхідно створення товарно-матеріальних запасів. Підприємства зазвичай інвестують значні кошти у товарно-матеріальні запаси, що зумовлено різними причинами, а саме:
Управління запасами — це система прийняття рішень, націлених на економію часу і ресурсів за рахунок мінімізації витрат, пов'язаних зі створенням і зберіганням товарно-матеріальних запасів, необхідних для своєчасного виконання виробничої програми. Рішення відносно розміру замовлення і моменту його розміщення може прийматися на підставі мінімізації відповідної функції сумарних витрат, які включають такі пов'язані з запасами витрати:
Витрати на придбання включають вартість придбаних запасів за вирахуванням знижок відповідно до договору поставки; транспортно-заготовельиі витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому зони придатні для використання у запланованих цілях. Витрати на оформлення замовлення належать до постійних і пов'язані з його розміщенням. Вони охоплюють витрати на оформлення документів, телефонні переговори, витрати, пов'язані з відстеженням виконання замовлення, поштові витрати. До витрат на зберігання належать витрати, пов'язані зі збереженням товарно-матеріальних запасів на складі. Вони складаються з витрат на складське обладнання, утримання складських приміщень, страхування й оброблення запасів; втрати внаслідок псування, знецінення, крадіжок запасів, а також втрати від невикористаних можливостей капіталу. Втрати від дефіциту— це втрати через відсутність достатньої кількості запасів для задоволення власних виробничих потреб чи потреб клієнтів. Менеджери служби постачання і збуту підприємства повинні прагнути до ефективного управління запасами на підприємстві. Недостатня кількість виробничих запасів призводить до порушення ритмічності виробництва, зниження продуктивності праці, перевитрат матеріальних ресурсів через вимушені нераціональні заміни і, як наслідок, підвищення собівартості продукції. Що стосується функціонування підприємства за відносно високого рівня запасів, то воно також не є ефективним. Це пов'язано з тим, що підприємство має використовувати значні оборотні кошти для зберігання незадіяних запасів, що спричиняє відповідно відволікання вільних фінансових ресурсів і збільшення витрат підприємства на утримання цих запасів (необхідно збільшити складські площі й найняти нових працівників для забезпечення збереження і обліку матеріалів, що знаходяться на складі). Для забезпечення ефективного управління запасами необхідне надання оперативної, повної і достовірної інформації про поточний стан складських запасів, їх оборотність, перспективні потреби в різних видах товарно-матеріальних цінностей, що в свою чергу, дасть змогу приймати економічно обґрунтовані рішення щодо частоти та обсягів поставок, а також щодо ув'язки планів збуту з планами закупівель.
Сьогодні можна виокремити дві основні моделі системи правління товарно-матеріальними запасами:
Основна відмінність між ними полягає в тому, що в моделі з Фіксованим розміром запасу чергове замовлення на поставку відбувається за зменшення наявних запасів до певного критичного рівня — точки повторного замовлення, а що стосується моделі з фіксованим періодом, то в ній чергове замовлення на поставку відбувається через визначені періоди часу. Використання моделі з фіксованим розміром запасу передбачає наявність постійного контролю залишку запасів, завдяки чому вона являє собою постійно діючу систему, яка вимагає, щоб кожен раз під час надходження чи вибуття запасів, поновлювалися відповідні дані й виконувалася перевірка, чи досягнуто точки чергового замовлення. В моделі з фіксованим періодом визначення залишку запасів відбувається лише по закінченні контрольного періоду часу. Одним з нових сучасних підходів до управління запасами є впровадження системи «точно за часом», за якої надходження і вибуття запасів здійснюється точно в той момент, коли в них виникає потреба. Основна ідея системи полягає в підвищенні ефективності виробничого процесу та оптимізації використання ресурсів підприємства. Реалізація системи управління запасами «точно за часом» можлива за таких умов, коли відсутні порушення в процесі виробництва та наявна гнучка виробнича система. Характерна риса системи «точно за часом» — наявність високо-спеціалізованих та ефективних виробничих центрів, які поєднують обладнання та інструменти для оброблення групи деталей з аналогічними технологічними характеристиками. Формування таких центрів має певні переваги: скорочується час переходу до нового виду виробів, ефективно використовується обладнання, у робочих збільшуються можливості для оволодіння суміжними спеціальностями. Отже, кожна система управління запасами має як переваги, так і недоліки та безпосередньо впливає на ефективність діяльності підприємства. Система з фіксованою величиною запасу використовується для більш дорогих запасів і вимагає ведення обліку поточного запасу на складі. Величина максимального запасу в цій системі є значно меншою, ніж у системі з фіксованим інтервалом часу між поставками. За рахунок цього відбувається зменшення витрат на утримання запасів внаслідок скорочення площ. У свою чергу, система з фіксованим інтервалом часу між поставками потребує періодичного контролю кількості запасів на складі. Для утримання високого рівня максимального запасу необхідні значні складські площі, що призводить до збільшення витрат на утримання запасів. Система «точно за часом» є різновидом системи з фіксованим розміром замовлення і може бути реалізована на практиці за умов надійної і швидкої, а головне, якісної роботи постачальників. Основним позитивним моментом є зниження витрат за рахунок скорочення розміру замовлення. Реалізація моделі на практиці можлива лише за умов високої довіри до постачальників, високої культури менеджменту персоналу складу, сформованого правового законодавства та ін. Питания для самоконтролю
Лекція 18: Оцінка виробничих запасів та формування витрат за різними методами.
Розглянемо більш детально модель з фіксованим розміром запасу, яка вважається класичною. Ця модель базується на таких припущеннях:
Принцип дії моделі з фіксованим розміром запасу базується на визначенні конкретного моменту часу, коли потрібно розміщувати замовлення, що відповідає визначеному рівню запасу (точки замовлення), а також розміру цього замовлення. Момент розміщення замовлення визначають такі чинники: економічний розмір замовлення, час виконання замовлення і витрачання запасів упродовж періоду виконання замовлення. Точка повторного замовлення — це абсолютно визначена кількість матеріалів, за якої розміщують наступне замовлення. Отже, завдання управління запасами полягає у тому, щоб знайти оптимальний розмір і частоту розміщення замовлень, за яких загальні витрати на придбання, оформлення замовлення, транспортування і зберігання запасів були б мінімальними. а)розрахунок витрат на зберігання запасів (С33) підприємства охоплюють фінансові й операційні витрати, і розраховуються як відсоток від вартості одиниці запасу, помножений на середній розмір запасу за період. С33=Ц-р-Мп=С30-Мп, (3.1) де Ц — ціна одиниці запасу; р — відсоток витрат на зберігання; Мп -— середній розмір запасу; С30 — витрати на зберігання одиниці запасу. Для визначення величини витрат на зберігання необхідно розрахувати середній розмір запасу за період і відсоток витрат на зберігання. За умови, що річна потреба підприємства в матеріалах за певний період часу дорівнює М і підприємство замовляє п однакових партій на рік, тоді кількість матеріалів в одному замовленні Мп можна розрахувати за формулою: Мп =М/n (3.2)
Мп=Мп/2. (3.3) Відсоток витрат на зберігання визначається від середньорічної вартості запасу. Аналітично записується у вигляді формули:  (3.4)де С3ф — фінансові витрати, пов'язані зі зберіганням запасів; Сзоп — операційні витрати, пов'язані із зберіганням запасів. б) розрахунок витрат на розміщення замовлення. На другому етапі проводиться розрахунок витрат на розміщення замовлення. Для цього необхідно кількість замовлень помножити на витрати на розміщення і прийняття одного замовлення. Позначимо витрати на оформлення і поставку одного замовлення через См . Тоді загальні витрати на оформлення і виконання всіх замовлень визначаються за формулою:  (3.5)Таким чином, розрахунок релевантних витрат, пов'язаних із запасами, визначаємо сумуванням витрат на їх зберігання і витрат на оформлення та поставку замовлень: Срел=Сзз+Стз=Ц-,р-Мп +п-СМп (3.6) На рис 3.1 показано взаємозв'язок між розмірами замовлення і витратами, що стосуються управління товарно-матеріальними запасами. Крива загальних витрат є сумою витрат на оформлення та прийняття замовлень і зберігання запасів. Як бачимо з рис. 3.1., зі зростанням розміру замовлення загальні витрати знижуються до певного рівня, після чого починають зростати.  Рис 3.1 Залежність релевантних витрат від розміру замовлення Отже, точка Мпопт показує оптимальний розмір замовлення, за якого витрати на оформлення, поставку і зберігання запасів є мінімальними. Звідси отримаємо формулу Вілсона для визначення оптимального розміру замовлення:  (3.7)Результати розрахунків за допомогою табличного методу та формули Вілсона є досить близькими, хоча розрахунок за формулою Вілсона є менш точним, але і менш трудомістким, оскільки не здійснюється корегування кількості замовлень до цілого числа. Оскільки доставка нових партій вимагає часу, замовлення мають розміщуватися заздалегідь, із урахуванням часу на їх виконання. Точка повторного замовлення визначається за формулою: R = MСД ∙ tВЗ (3.8) де Мсд — середньодобова потреба у матеріалах; tвз — час виконання замовлення в днях. За умови виникнення резерву точка повторного замовлення зміщується вверх на величину цього резерву, а максимальний рівень запасів підприємства відповідно визначається за формулою: Ммак=МПопт+МР> (3.9) де МР — розмір резервного запасу.
Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» оцінювання запасів під час передачі їх у виробництво, продажу та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:
Доцільність використання різних методів для визначення собівартості запасів визначається підприємством самостійно. 1.Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів застосовують для тих видів виробничих запасів, що використовуються для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також для видів запасів, які не замінюють один одного. Отже, він передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів. Цей метод доцільно застосовувати, коли існує можливість визначення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матеріалів відносно невелика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифікувати. Такий метод застосовують у виробництві кораблів, літаків, виконанні індивідуальних замовлень або торгівлі нерухомістю, автомобілями, коштовностями тощо. За використання методу середньозваженої собівартості собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів. Згідно з методом оцінювання за середньозваженою собівартістю вибуття запасів може оцінюватися за:
 (4.1.)де К3п — кількість запасів на початок місяця; КЗзмі –кількість запасів і-тої партії, отриманих у звітному місяці; Цзп – ціна одиниці запасу на початок місяця; Цззмі –ціна одиниці запасу і-тої партії, отриманого у звітному місяці. 2)періодичною середньозваженою собівартістю запасів щодо кожної одиниці запасів :  , де (4.2) - сумарна вартість залишку запасів на дат операції; - сумарна кількість запасів на дату операції за їх вибуття.Проблема цього методу полягає, головним чином, у складності відстеження за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять досить часто. Цей метод доцільно застосовувати на підприємстві , де бухгалтерія безпосередньо розташована при складі, а організація документообігу добре налагоджена. Перевагою його є можливість за залежного використання дати об’єктивну картину про стан та рух запасів. Недоліком є те,що простота методу приховує загрозу легкого маніпулювання цифрами в бік завищення або заниження показників витрачених запасів. 3)Використання методу собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО) ґрунтується на припущені, що одиниці запасів, які надішли першими і вибувають першими. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбання. Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий у застосуванні, об’єктивний, перешкоджає маніпулюванню даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції. Застосування його ж в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та , як наслідок, завищення результатів від реалізації. Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком методу. 4) Оцінювання запасів за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та чинних цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних затверджені норми витрат і ціни у нормативній базі мають регулярно перевірятися і переглядатися. Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінювання запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Метод нормативних витрат застосовується у разі стабільності цін на запаси. 5) Оцінювання за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Отже, вибір методу оцінювання запасів значною мірою впливає на суму витрат та прибутку підприємства. Неможливо сказати, що один з методів є кращим за інший . кращий метод – той, який відповідає політиці ціноутворення підприємства. Питания для самоконтролю
Список використаної літератури
|
Схожі:
|
Методичні рекомендації для самостійного вивчення тем з дисципліни... «Економіка підприємства», 03050901 «Бухгалтерський облік», 03050801 «Фінанси і кредит» |
Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
|
ПРОХОДЖЕННЯ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ Методичні рекомендації до проходження переддипломної практики для студентів спеціальності 050107 „Економіка підприємства”. – Полтава:... |
Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки... Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП |
Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
|
1. Сутність принципи і роль страхування Говорушко Т. А., Еш С. М., Дем’яненко І. В., Г.І. Лановська. Страхування. Курс лекцій для студентів спеціальності «Фінанси» денної... |
КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ГАЛУЗІ”... Всі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені. Написання одиниць відповідає стандартам |
|
ПРОГРАМ А Програма та методичні вказівки щодо проходження виробничої практики для студентів денного відділення спеціальності 050107 "Економіка... |
Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад” Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua