20. Перехідна економіка: сутність, ознаки та завдання.
Перехідна економіка – це особливий проміжний тип економічної системи, у якій старі методи управління вже не діють, а нові важелі ще належно не працюють.
Історично виділяють такаі перехідні періоди: 1)від аграрного до індустріального суспільства; 2)від індустр. до постіндустр. сусп.; 3)від феодалізму до капіталізму; 4)від капіталізму до командно-адміністративної системи; 5)від ком.-адм. до ринкової системи.
Особливі ознаки перехідної економіки пострадяньких країн: 1)глобальність дій: механізм регулювання до форм власності, мотивація, пріоритети; 2)нестійкість перехідної економіки – постійний пошук шляхів економічного розвитку; 3)оригінальність, специфічність, історичність ПЕ; 4)трансформаційні негативні шоки; 5)виключення повернення до старої системи; 6)складність аналізу процесів перетворень.
Завдання ПЕ: 1)боротьба з високою інфляцією; 2)лібералізація економіки; 3)боротьба із всезростаючим тіньовим сектором; 4)боротьба з міжнародною конкуренцією та внутрішньою монополізацією; 5)приватизація державного майна; 6)зміна правової системи з метою захисту прав приватної власності. Основна суперечність ПЕ – поєднання лібералізму та сильної держави.
21.Охарактеризуйте відмінності радикального та еволюційного шляхів трансформації економіки. Виділ. 2 шляхи переходу від адмін.-команд. до ринк. ексистеми. Радикальний (шокова терапія) базується на ліберал.-монетаристській концепції, яка сприяла подоланню кризових явищ в ек.ринк.типу. Програма заходів шокової терапії: фінанс.стабілізація, лібералізація ек., формув. та розвиток приват.сектору шляхом приватизації, зміна ек.ролі держави, реформування системи соц.забезпечення. Критика моделі шокової терапії: *мінімізується відповідальність держави за соц..наслідки заходів лібералізації, приватизації,*першочерговість фінанс.лібералізації,*функціонув.реал. сектора розгляд як вторинний результ фін стабілізації та застос. монетаристських заходів. Специфічними особливостямиградуалістського шляху реформув.ек є започаткування ринку в інституціональних рамках планово-централізованої системи. Складовими елементами лібералізації є: зняття контролю за цінами, мінімізація тарифних і не тариф.барєрів в сфері зовн-екдія-сті,надання під-вам ек свободи.Політика модернізації: реформування власності у малому бізнесі, торгівлв; орг.-ція вільних ек зон задля здійсн політики відкритості ек; акціонування великих промислових об’єктів, які перебували в держ власності.
22. Модель «державно-корпоративного капіталізму». Державно-корпоративний капіталізм-найвищй ступінь розв. капіталістичного способу в-ва, на якому головними субєктами власності є держава і корпорація. Осн. формами держ-корпорат. капіталізму є: *держ власність на засоби в-ва та на відповідну частку нац. доходу,*перерозподіл значної частин нац.доходу через держ.бюджет, *нац.планування, регулюв, прогнозування ек. Держ.корпор.капіталізм формує специфічну модель ринк.ек., що супроводжується зниженням життєвого рівня населення. До позитивних аспектів моделі слід віднести досить швидке формув.інституціональної структури ек. в сфері великого бізнесу. Сучасні корпорації впливають на ек. не лише прямо (через ринок), але й опосередковано (через координацію дія-сті держ.органів влади). Корпоративний лобізм-форма взаємодії влади та крупного бізнесу, що проявл. як прагнення бізнесу реалізувати власні інтереси позаринковими способами. Форми прояву корпор. лобізму: *просування власних лобістських інтересів в органи влади, *просування «вигідних» кандидатур в органи влади, *участь у виконанні держ.програм управління держ.власністю на договірних умовах.
23.Державне управління: сутність, завдання та основні теоретичні засади.
Ек історія неодноразово спростовувала факт прямої залежності ефективності нац. Ек розвитку від мінімізації держ регулювання. Підвалинами держ управління є соц. Структ ура, залежно від якої формуються політ сили, які і впливають на здійснення держ управлінь. Завдання держ управління визнач специфікою політ системи нац. Ек,рівнем їїрозвитку. Свою д-сть держава здійснює через владні повноваження. Першоджерелом влад повноважень є народ.держава являє собою механізм управління, апарат організ із засобами примусу, контролю, насильства.
Держ. Управління –засіб спрямованого впливу на процеси функціонув та розвитку держави.
Обєктомдерж управління є соц. Організація сус-ва з притаман їй соц. Структурою і соц. Процесами. Також об’єктами виступає: ек підсистеми, соц.-ек процеси, відносини, ринки.
До суб’єктів держ управління належить: - органи виконавчої влади; - посадові особи; - службовці, що наділені держ владою.
Щодо сутності предмету держ управління розрізн 2 підходи: американський – основа ухвалення управлінських рішень є раціональність та доцільність. У американ підході держ управління: - спвльні зусилля груп людей у контексті держ; - охоплює всі 3 гілки влади; - істотно відрізняється від приватного управління; - є частиною політичного процесу. Європейський-держ управління – підгалузь права; громадська служба зі здійснення законів та з браком впливу на політ процес. Жорсткіше розмежування політики і управл діяльності.
|