|
|
Скачати 0.55 Mb.
|
РОЗДІЛ І.Теоретичні аспекти поняття обдарованості у психології.За визначенням відомого дослідника феномена обдарованості К.Текеса, соціальний та економічний прогрес нації, держави безпосередньо залежить від розв'язання проблем здібних і обдарованих дітей. Відповідно до результатів каліфорнійського лонгітюду та інших спеціальних досліджень, більшість соціально-економічних і культурних цінностей створює невелика група людей, які мають низку якостей, насамперед інтелектуальних і креативних, що дають змогу визнати цих людей обдарованими, В сучасній психології під словосполученням «обдарована дитина» розуміють певну винятковість, що виходить за межі загальної норми. За результатами різних досліджень, кількість таких дітей у загальній популяції може становити 1-2%. За тестами на виявлення загальної обдарованості чи творчих здібностей ці дані дещо вищі: талановита частина населення становить орієнтовно 20%.Поняття інтелекту в психології не має цілісного, системного визначення. Інтелект визначається як відносно стала структура розумових здібностей індивіда, його ототожнюють з пізнанням взагалі, з системою розумових операцій, з пізнавальними здібностями людини, зі стилем і стратегією рішення проблем, з когнітивним стилем, як пізнавальним досвідом і ставленням до світу і т.п. (див.: Краткий психологический словарь под ред. А.В. Петровського.-М.,1985, с.119-121).У психології інтелектуальні і творчі здібності людини розглядаються як окремі види. Складне питання про співвідношення інтелекту і творчості одержало експериментальне визначення в концепції інтелектуальної активності (Д.Б. Богоявленська та ін.). Усі види творчої діяльності об’єднує якість особистості, що визначається як інтелектуальна активність – інтегративна психічна якість будь-якої особистості. Для пошуку педагогічних можливостей розвитку і саморозвитку обдарованої учнівської молоді «фундаментальним» є поняття прогресивності, системності інтелектуального розвитку і інтелектуальної активності особистості як творчості. Постулат психології творчості «мислення починається з проблеми» доповнений такими важливими критеріями інтелектуально-творчої діяльності, як пошук і формулювання нових проблем, відкриття нових закономірностей, побудови теорії. Творча обдарованість розуміється у психології як індивідуальний когнітивний, мотиваційний і соціально-особистісний потенціал, що дозволяє отримати високі результати в одній (або більше) із таких сфер: інтелект, творчість, соціальна та духовно-культурна компетентність, художні та психологічні можливості. На думку зарубіжних психологів, обдаровані діти найбільш яскраво виявлять себе у інтелектуальній, академічній, креативній, руховій сферах, у спілкуванні, художній діяльності. В інтелектуальній сфері обдарована дитина вирізняється хорошою пам’яттю, жвавим мисленням, допитливістю. Вона добре розв’язує різні завдання, зв’язно викладає думки, може мати здібності до практичного застосування знань. У сфері академічних досягнень вона виявляє успіх в опануванні читання, основ наук. Обдарована дитина дуже допитлива. Їй притаманні незалежні думки, винахідливість, вона продукує оригінальні ідеї. У сфері спілкування добре пристосовується до нових ситуацій і легко знаходить спільну мову з дорослими і дітьми, в іграх – лідер, бере на себе відповідальність. Великий інтерес до візуальної інформації виявляє у сферах художньої діяльності. Захоплюється художніми заняттями, цікавиться музикою, легко запам’ятовує мелодії, із задоволенням співає, намагається сама творити. ЇЇ праці є оригінальними. У руховій сфері для обдарованої дитини характерна тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіння своїм тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок. Потрібно враховувати, що розвивати творчі здібності учнів треба, орієнтуючись на його індивідуально-психологічні особливості та психологічну готовність педагога до реалізації методів роботи з обдарованими дітьми. Інтелект учнів формується за такими етапами:
Цікавий такий факт. Число дітей, що розвиваються в більш швидкому темпі, ніж їхні однолітки, складає приблизно: 10% - у віці до трьох років, 2 – 3% - у віці до семи років, 1% - у шкільний період. Тому виявлення обдарованих дітей ще в ранньому віці є завданням першорядним. Як показують спостереження, діти раннього віку часто «приховують» свої здібності, якщо дорослі (батьки, вихователі) не оцінили їх належним чином. Діти швидко (внаслідок пластичної нервової системи цього віку) привчаються поводитися «як треба», «як усі», тому що за це вони отримують емоційну винагороду (похвалу). Робота з виховання обдарованих дітей – завдання, що вимагає узгоджених дій багатьох фахівців, центральне місце серед яких посідають психологи. Робота практичного психолога в системі освіти насамперед асоціюється з «важкими» дітьми і підлітками – тими, хто потерпає від соціальних і психологічних труднощів у навчанні і поведінці або створює їх навколишнім. Рідше згадують про дітей педагогічно успішних, але психологічно неблагополучних: тривожних, замкнутих, невротизованих тощо. В останню чергу вихователі, педагоги, шкільні адміністратори, та й самі практичні психологи пов’язують свою професійну діяльність з обдарованими дітьми. На жаль, звертаються до цих дітей найчастіше в контексті вже сформованих, виражених проблем обдарованої дитини або підлітка. Концептуальні моделі, покладені в основу системи пошуку обдарованих учнів. Сучасні дослідники виділяють чотири категорії дітей, яких можна назвати обдарованими:
О.М.Матюшкін виділяє п’ять основних факторів, що становлять єдину інтегральну структуру обдарованості: 1. Домінуюча роль пізнавальної мотивації. 2. Дослідницька творча активність, яка виявляється у відкритті нового, постановці та розв'язанні проблем. 3. Досягнення оригінальних методів розв'язання проблем. 4. Можливість прогнозувати й передбачати. 5. Здібність до створення ідеальних еталонів, які допомагають формуванню високих естетичних, моральних та інтелектуальних оцінок. Вважають, що психологічна структура обдарованості практично збігається з основними структурними елементами, які характеризують творчість і творчий розвиток людини. Зовнішні прояви творчого розвитку різноманітні. У дитинстві вони насамперед виявляються у швидшому мовленнєвому та інтелектуальному розвитку, ранньому захопленні якимось видом діяльності (музика, малювання, читання, лічба тощо), допитливості та підвищеній дослідницькій активності. Загальною характеристикою та структурним компонентом творчого потенціалу дитини є пізнавальні потреби. Саме пізнавальна потреба становить психологічну основу домінантності пізнавальної мотивації. Домінуюча пізнавальна мотивація у творчо обдарованої дитини виявляється, як правило, у формі дослідницької, пошукової активності, високої синзетивності до визначення проблем та нижчих порогах до новизни стимулу, у відкритті нового у звичайному. Пізнавальна мотивація та дослідницька активність виявляються у високій вибірковості дитини стосовно дослідження нового. Припускається, що саме вона становить основу розвитку спеціальних здібностей. Загальна дослідницька активність виявляється в обдарованої дитини як допитливість, що зазвичай має результатом набуття нових знань. Дуже важливо, що протилежний полюс розвитку дітей, які менше обдаровані, базується на домінуванні в них не пізнавальних, а «низьких» потреб у матеріальному добробуті, безпеці, спілкуванні, самоствердженні та престижі. Пізнавальна діяльність у них припиняється в міру задоволення цих потреб. Проведені в різні роки світові психологічні дослідження на основі стандартних психометричних тестів показали також значну роль рівня інтелектуального розвитку в аспекті загальної обдарованості. Особливо виділяється група дітей із високим рівнем розвитку «загального інтелекту» у вигляді показників 135-140 одиниць і більше, які можуть становити усього 1-2% від усієї вибірки, на якій відбувалося дослідження. Рівень соціально значущих інтелектуальних досягнень цієї групи високообдарованих дітей може більш ніж у 30 разів перевищувати досягнення «звичайних» людей. Тому раннє виявлення та підтримка учнів з показниками 135-140 і більше одиниць має важливе соціально-економічне значення. У більшості наукових концепцій обдарованість і передумови її розвитку пов’язують із творчими можливостями і здібностями людини (її креативністю). Креативність може виявлятися в мисленні, спілкуванні, окремих видах діяльності. Вона може характеризувати особистість загалом і (або) окремі її здібності. Творчі можливості учня прямо і безпосередньо не пов'язані з його здатністю до навчання. Творчість може стимулюватися не стільки різноманіттям наявного знання, скільки здатністю сприймати нові ідеї, що суперечать стереотипам. У психодіагностиці творчих можливостей людини відзначають роботи американського психолога Дж. Гілфорда, який виділив два типи мислення: конвергентне (послідовне, логічне, односпрямоване) і дивергентне (альтернативне, яке відходить від логіки). Більшість психодіагностичних тестів креативності орієнтовані на виявлення здібностей людини до дивергентного мислення. Серед основоположників теорій та авторів тестів креативності для дітей найвідомішим у сучасній психології є Поль Торренс, що визначав креативність як природний процес, породжуваний сильною потребою людини у знятті напруження, що виникає в ситуації невизначеності або неоднозначності. В основу нашого підходу покладено модель творчої обдарованості сучасного американського психолога Дж. Рензуллі, який вважає, що творчу обдарованість визначають три основних компоненти: а) пізнавальна мотивація; б) досить високий рівень інтелектуального розвитку; в) здатність до творчості (креативність). Принципово важливим є те, що Дж. Рензуллі пропонує вважати обдарованим не тільки того, хто за трьома основними компонентами перевершує однолітків, а й того, хто демонструє високий рівень хоча б за одним з них. Отже, з’являється можливість, і це ми вважаємо дуже важливим, значно розширити контингент обдарованих порівняно з тим невеликим відсотком дітей, яких виявляють окремо за допомогою або тестів інтелекту, або тестів креативності, або тестів досягнень. Як базову характеристику обдарованості було виділено творчу активність людини, прояви творчої природи психіки та її розвитку. З цього погляду обдарованість це:
У практичному відношенні необхідно звернути увагу на комплексний характер проблеми обдарованості, основними складовими якої є проблеми виявлення, навчання й розвитку обдарованих дітей, з одного боку, і проблеми професійної та особистісної підготовки педагогів, психологів і організаторів освіти для роботи з обдарованими дітьми, з іншого. Є два підходи до проблеми виявлення й розвитку обдарованості: якщо перший передбачає роботу з «елітою», тобто спеціально відібраними учнями, для яких характерні вже розвинуті підвищені здібності (так звані особливо обдаровані діти), то другий підхід випливає з уявлень про резерви обдарованості, закладені практично в кожній дитині. З огляду на різноманітність, індивідуальну своєрідність феномена обдарованості, вибір методів психологічної роботи з обдарованими дітьми потребує попереднього визначення: - з яким типом обдарованості ми маємо справу; - які завдання роботи з обдарованими дітьми є пріоритетними: розвиток уже високих здібностей чи, навпаки, недостатньо розвинутих здібностей (зокрема комунікативних і особистісних); - психологічна підтримка й навіть допомога, навчання обдарованих дітей у спеціальних освітніх установах чи в умовах загальноосвітньої школи; - розробка і психолого-педагогічний моніторинг спеціальних освітніх технологій: навчальних, розливальних або навчально - розвивальних тощо. Розділ ІІ. Підготовка фахівців для роботи з обдарованими дітьми. Психологічні дослідження свідчать, що розвиток обдарованої дитини може бути затриманий і навіть загублений на будь – якому етапі шкільного життя. Тому необхідно створити систему спеціальної психологічної допомоги, суспільної підтримки обдарованих дітей та підготувати педагогічних працівників для роботи з обдарованими дітьми. З огляду на психологічні, фізіологічні, дидактичні та інші особливості навчання й розвитку обдарованих дітей, основною вимогою до підготовки педагогів для роботи з ними є зміна педагогічної свідомості. А саме, зміна сформованих раніше в даного педагога стереотипів сприйняття (учня, навчального процесу і самого себе), спілкування і поводження (способів взаємодії) і методів навчання й виховання. Тому підготовка до роботи з обдарованими дітьми має містити:
Необхідно познайомити педагогічних працівників з етапами виявлення обдарованості, які представлені у вигляді таблиці. Таблиця Етапи виявлення обдарованості
|
|
Уроку з предмету «Людина і світ» на тему: «Молодіжна субкультура в сучасній Україні» Робота гуртка в рамках проекту "Самостійна робота учнів як форма організації навчання" |
Класифікація галактик за Е. Габблом Послідо́вність Га́ббла Послідо́вність Га́ббла — класифікація галактик, запропонована в 1936 році Едвіном Хабблом. Відтоді запропоновано більш докладні класифікації,... |
|
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г.... |
Урок рідної мови та літератури Яким він має бути сьогодні? Робота з обдарованими дітьми. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках літератури |
|
Анкета для учнів «Мої життєві та професійні плани» ОДАНІ-2 (орієнтаційно-діагностична анкета інтересів створена С. Я. Карпіловською і Б. О. Федоришиним на основі модифікації анкети... |
Визначення типу темпераменту за методикою Г. Айзенка Вік досліджуваного Вам пропонується набір спеціально підготовлених нескладних запитань, на кожне з яких треба чесно та відверто відповісти “так” або... |
|
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ Аналізуючи зміст та форми організації навчального процесу в школі, слід відзначити підвищені вимоги до знань учнів, вияву та розвитку... |
Огляд – виставка «Чарівний світ мистецтва» Мета: Обґрунтувати необхідність розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку |
|
Снігурівська районна державна адміністрація Відділ освіти Районний... Розвиток творчих здібностей учнів через впровадження інноваційних музичних технологій |
4. Діагностична анкета для визначення стану методичної підготовки вчителя План впровадження результатів діагностування у внутрішкільну методичну роботу |