Учитель - одна з центральних фігур у навчально-виховному процесі. Професія вчителя вимагає від людини прояву творчих здібностей, оскільки кожен учень - це окремий індивід зі своїм світоглядом, своїм характером, і тому до кожного з них треба знайти свій підхід. Навчання людини зводиться не лише до накопичення фактів, а, перш за все, до уміння знаходити самому потрібні знання, бачити в них проблеми, вміти їх розв’язувати і, як результат, уміти застосувати їх на практиці.
Даний методичний посібник буде корисним для кожного творчо працюючого вчителя, зокрема, для вчителів, які викладають фізику, астрономію.
Зміст
Вступ ……………………………………………………………………. 4
Розділ І. Теоретичні аспекти поняття обдарованості у
психології ……………………………………………………………… 5
Розділ ІІ. Підготовка фахівців для роботи з обдарованими
дітьми ……………………………………………………………………11
Розділ ІІІ. Програма психолого-педагогічного пошуку обдарованих
дітей …………………………………………………………………………18
Розділ ІV. Рекомендації педагогам для роботи з обдарованими дітьми …………………………………………………………………………… 21
Розділ V. Формування творчої самостійності старшокласника засобами нестандартних завдань з фізики, астрономії ………………………….24
6. Висновок ………………………………………………………………. 33
7. Використана література ………………………………………………...34
8. Додатки …………………………………………………………………. 35
Додаток 1. Анкета з визначення здібностей учнів (за методикою Хаана і Кафа).
Додаток 2. Робота «Світ галактик» переможця конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН (астрономія) учня 11-А класу Чорнобаївської гімназії Мірошниченка Андрія.
Вступ
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. З’явилась нагальна потреба суспільства в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах. На вістрі цих проблем відбувся ріст таких навчальних закладів, як ліцеї, гімназії, спеціалізовані навчальні заклади для обдарованих дітей, школи-комплекси, приватні недільні школи, авторські, пілотні школи.
Центром концепції розвитку навчальних закладів нового типу є творча особистість, індивідуальна робота з обдарованими дітьми, які відрізняються, насамперед, підвищеним рівнем розумового розвитку. Вони виділяються в середовищі ровесників високим інтелектом, що є наслідком, як природних задатків, так і сприятливих умов виховання.
Творча діяльність дозволяє учневі повною мірою розкрити природні здібності, зайняти своє місце в житті, ставити значущі цілі і досягати їх.
Творча активність учнів розглядається як мобілізація їх інтелектуальних, моральних, вольових і фізичних сил на виконання нових, не відомих їм раніше завдань.
Від природи люди ґрунтовно розрізняються, зокрема, за своїми талантами. Не дивлячись на велику історію на Заході і в нашій країні термінологія ще не установилась. Поняття “обдарованість” має кілька різних значень: як уява про спадкоємні передумови, про рівень розумового розвитку, що характеризує кожну людину тощо. У своїй роботі автор користувався терміном «обдарованість» в найбільш вживаному значенні, маючи на увазі високий рівень розвитку здібностей різних – загальних (розумових) і спеціальних.
Обдаровані діти – це діти, які значно випереджають у розвитку однолітків та мають високий інтелектуальний і творчий потенціал, виявляють високі здібності у шкільному навчанні та в різних спеціальних видах діяльності.
Обдарованість - це сукупність здібностей, які дозволяють індивідуально досягти вагомих результатів в одному, або декількох видах діяльності, даючи суспільству користь. Ця якість формується й проявляється в діяльності.
У загальному вигляді обдарованість можна визначити як підвищений рівень розвитку однієї чи кількох здібностей людини, на основі яких з’являється можливість досягти високих результатів у соціально значущих видах діяльності. Саме по собі це визначення, а також аналіз теоретичного й методичного стану проблеми свідчать, що обдарованість розглядали найчастіше з феноменального боку, як уже виявлену властивість психіки дитини. Обдарованість вивчали й виявляли або з боку індивідуальних властивостей (природних задатків, схильностей, здібностей), або з боку психічних процесів (інтелектуальна, творча обдарованість).
У науку вводиться термін «психолого-дидактичні, психодидактичні» можливості. Термін «психолого-дидактичні, психодидактичні» введений для того, щоб підкреслити пріоритетність використання психологічних закономірностей розвитку як вихідну основу побудови навчально-виховного процесу й освітнього середовища загалом. Вирази «обдаровані учні», «видатні діти» – дуже умовні. Цими термінами (стосовно розумової сфери школярів) позначають учнів із надзвичайно раннім розумовим підйомом, з яскравою вираженістю тих чи інших спеціальних розумових властивостей, з ознаками сприятливих передумов розвитку наукового таланту. Але, оскільки мова йде про дітей, усі ці характеристики мають значення тільки чогось попереднього: виявлені особливості можуть не отримати очікуваного розвитку, залишитися не реалізованими. Разом з тим справжні здібності інших дітей можуть перебувати нібито в прихованому стані і виявитися лише згодом, що спростовує негативний прогноз, якщо він був зроблений. Важливо зазначити, що хоча обдарованість найтіснішим чином пов’язана з рівнем розвитку здібностей, її не можна ототожнювати зі ступенем розвитку однієї або кількох здібностей. Наприклад, неприпустимо розглядати інтелектуальну обдарованість ізольовано від пізнавальних потреб, емоційної включеності, здатності до регуляції своїх дії. Крім того, виявлення та розвиток обдарованості нерозривно пов’язані з розвитком психофізіологічної, вольової та іншої сфер психіки людини. З огляду на те, що всі вони з віком учня розвиваються, обдарованість загалом – явище динамічне. Вона змінюється в часі як за предметом та інтенсивністю проявів, так і за ступенем і характером взаємозв’язків між її структурними компонентами.
Під час роботи з обдарованими дітьми постійно виникають педагогічні й психологічні труднощі обдарованості, зокрема віковою та прихованою обдарованістю, безліччю суперечливих теоретичних підходів і методів, варіативністю сучасної освіти, а також надзвичайно малим числом фахівців, професійно та особистісно підготовлених до роботи з обдарованими дітьми. Виникає проблема: розробка психологічних, дидактичних і психолого-дидактичних методів і навчальних матеріалів, які стосуються теорії і практики роботи з різними категоріями обдарованих дітей в освітніх установах різного типу. Насамперед ідеться мова про дітей з підвищеним рівнем розвитку інтелектуальних, творчих, академічних та соціально-особистісних здібностей, а також, дітей з прихованими (потенціальними) можливостями.
У даній роботі автором розглянуті теоретичні аспекти поняття «обдарованості», представлена програма психолого-педагогічного пошуку обдарованих дітей та надано рекомендації педагогічним працівникам для створення соціально-сприятливих умов розвитку обдарованих дітей.
|