|
|
Скачати 1 Mb.
|
|
Ультразвук знаходить широке застосування у металообробній промисловості, в установках для отримання емульсій, сушіння, очищення, зварювання, дефектоскопії, навігації, підводного зв’язку, у медицині використовується частота від 20 кГц. У працівників, діяльність яких пов”язана з ультразвуковими приладами, досить часто спостерігаються функціональні порушення нервової системи, зміни тиску, складу і властивостей крові. Ультразвук впливає на людину через повітря, рідке і тверде середовище. Рівні звукових тисків у діапазоні частот від 20 до 100 кГц не мають перевищувати 110 дБ. Заходи, за допомогою яких можна попередити виникнення механічних небезпек:
2.1.3 Електричний струм Електричний струм здійснює на людину термічні, електролітичні, біологічні та механічні впливи. Термічний вплив проявляється у вигляді опіків тіла, нагріванні до високої температури органів, які знаходяться на шляху струму. При цьому виникають суттєві функціональні розлади. Електролітичний вплив струму виявляється у розшаруванні органічної рідини (крові, плазми) та може призводити до зміни її фізико-хімічного складу. Механічний вплив струму – це розшарування, розриви тканин внаслідок електродинамічного ефекту і миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові. Біологічний вплив струму полягає у подразненні та збудженні живих тканин організму і супроводжується порушенням внутрішніх біоелектричних процесів. Ці впливи електричного струму призводять до двох видів електротравм – місцевих та загальних. Загальні електротравми (електричний удар) викликають напруження різних груп м’язів тіла людини. Це призводить до судом, зупинки дихання та серця, фібриляції серця (безладні скорочення серцевого м’яза). Місцеві електротравми – це опіки, металізація шкіри, електричні знаки, механічні пошкодження та електроофтальмія. Електричні опіки - це наслідок термічного ефекту після проходження електричного струму через тіло людини та зовнішньої дії на нього електричної дуги. Розрізняють чотири ступені електричних опіків: від незначного почервоніння (І ступінь) до обвуглення тканини (ІV ступінь). Металізація шкіри зумовлюється проникненням у неї дрібних часток металу під час його розплавлення внаслідок електричної дуги. Електроофтальмія зумовлюється запаленням зовнішніх слизових оболонок очей і є наслідком дії потужного ультрафіолетового випромінювання електричної дуги. Механічні ушкодження – це розриви або пошкодження шкіри, вивихи суглобів і переломи кісток. Електричний шок – своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму на сильне подразнення електричним струмом, що супроводжується глибоким розладом кровообігу, дихання, обміну речовин тощо. Шоковий стан триває від декількох хвилин до доби. Після цього може наступити повне одужання (за умови своєчасного лікувального втручання) або смерть. На наслідки ураження людини електричним струмом впливає ряд чинників: - величина напруги V і сила струму І;
Сила струму зумовлюється напругою, під якою опинився потерпілий, а також залежить від його загального електричного опору. Опір тіла людини R = 1 кОм для f = 50 Гц. R= V\I; I = V\R – закон Ома; За умови великих напруг та тривалого часу проходження струму через тіло людини опір шкіри знижується, а це призводить до зростання сили струму та важких наслідків ураження. Суттєво впливає на опір тіла людини фізичний та емоційний стан людини. Його значення знижують незадовільний стан здоров’я, втома, голод, стан сп’яніння, емоційне збудження. Порогові значення струму (мА)
Струм, сила якого не дозволяє потерпілому самостійно відірватись від струмопровідних частин, називають невідпускним. Аналізуючи таблицю, можна зробити висновок, що змінний струм порівняно з постійним є небезпечнішим (до напруги 500 В). Найнебезпечнішими шляхами проходження струму через тіло людини є ті, котрі викликають ушкодження головного або спинного мозку, серця та легенів. На небезпеку ураження струмом впливають метеорологічні умови приміщення. Зростання температури, вологості, зниження рухливості повітря викликають виділення поту, що веде до зменшення електричного опору шкіри. Шляхи зменшення електронебезпеки:
Долікарська допомога при ушкодженні електричним струмом. Результат ураження залежить від тривалості протікання струму крізь людину, тому треба якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму, після чого потрібно оцінити його стан. У всіх випадках ураження незалежно від стану потерпілого необхідно обов’язково викликати лікаря. Якщо потерпілий при свідомості (стійке дихання, є пульс), його слід покласти на підстилку з тканини, розщебнути одяг, який утруднює дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, сполоснути обличчя холодною водою. Слід дати йому випити 15 – 20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю. Якщо потерпілий перебуває у електрошоковому стані, його негайно треба привести до тями (дати понюхати нашатирний спирт, збризнути обличчя водою, поплескати рукою по обличчю). 2.1.4 Електромагнітні поля ( ЕМП ) ЕМП називають особливий вид матерії, рух якої створює електромагнітні явища. За допомогою ЕМП здійснюється взаємодія між зарядженими частинками. Електромагнітні хвилі – це періодичне зміщення в часі і просторі ЕМП, яке складається із з’єднаних між собою електричного та магнітного полів. Електромагнітні коливання характеризуються напруженостями електричного Е ( В\м ) і магнітного Н ( А\М ) полів. Довжина електромагнітної хвилі λ, частота коливань f і швидкість її поширення С пов’язані співвідношенням С = λ f, де С – швидкість світла 3.108 м\с. Відповідно до міжнародного регламенту існує 12 діапазонів електромагнітних коливань. З навчальною метою наведено спрощену таблицю діапазонів:
Джерела ЕМП:
Наслідки дії ЕМП на людей. Вплив ЕМП на організм людини залежить від щільності потоку енергії, частоти випромінювання, тривалості впливу, режиму опромінення, розмірів опромінюваної поверхні тіла, індивідуальних особливостей організму. У зоні дії ЕМП людина зазнає теплового та біологічного впливів. Розрізняють ближню (індукційну) та дальню (випромінювальну) зону впливу. Ближня зона реалізується на віддалі R = ≤ λ\6, де ЕМП ще не сформувалося і там домінує електрична складова поля напруженості Е (В\м) (5-8 діапазони радіочастот). У дальній зоні на відстанях R > λ\6 ЕМП сформувалось, тому тут виражені обидві його складові – електрична та магнітна, і в 10-11 діапазонах частот (>300 МГц) ЕМП оцінюється поверхневою густиною потоку енергії (ПГЕ) в Вт\м2. Тепловий ефект є наслідком поглинання енергії ЕМП. Надлишкове тепло, котре виділяється в організмі людини, відводиться за рахунок функціонування механізму терморегуляції. Однак, починаючи з певної межі, організм не забезпечує відведення тепла і тому підвищується температура тіла. Перегрівання особливо негативно позначається на тканинах зі слабко розвиненою судинною системою або з недостатнім кровообігом (очі, мозок, нирки, шлунок, жовчний та сечовий міхур). Опромінення очей викликає каламутність кришталика (катаракта) та втрату зору. Це відбувається у випадку надвисокочастотного опромінення при ПГЕ >10 мВт\см2. Тривалий вплив ЕМП помірної інтенсивності (ПГЕ ≈ 1 мВт\см2) на людей може призвести до біологічного ефекту, тобто порушень на клітинному рівні. До біологічного ефекту найбільш чутливі нервова, імунна, ендокринна, статева системи організму людини. Біологічний ефект з часом накопичується, що може призвести до незворотніх змін центральної нервової системи, до раку крові (лейкоз), пухлин мозку, гормональних захворювань. Особливо небезпечні ЕМП для дітей, вагітних жінок, людей із захворюваннями центральної нервової, гормональної, серцево-судинної систем, для людей з послабленим імунітетом. Радіохвилі великої інтенсивності здійснюють на людину тим більший негативний фізіологічний вплив, чим менша довжина хвилі. Існують санітарні норми для приміщень за гранично допустимими інтенсивностями електромагнітного випромінювання
Захист від ЕМП:
2.1.5 Світлове випромінювання Світлове випромінювання – це електромагнітні коливання з довжиною хвилі від 1 мм до 240 нм. Джерела світлового випромінювання поділяються на природні та штучні. Природним джерелом світла є сонце. Від нього на землю безперервно надходить потік випромінювань потужністю 1,8.1011 МВт. Одна третина потоку відбивається від Землі і розсіюється в міжпланетному просторі. Дві третини нагрівають атмосферу, землю, океани, випаровують воду, викликають вітер, дощ, зумовлюють фотосинтез, тобто підтримують життя на Землі. Спектр випромінювання сонця має три діапазони: інфрачервоні (теплові) промені, видимі промені та ультрафіолетові (УФ) промені. Співвідношення енергії сонця між діапазонами залежить від висоти стояння сонця. Коли сонце в зеніті (90°), на інфрачервоний діапазон припадає 50 % енергії сонця, на видимий діапазон – 45 %, на ультрафіолетовий – 5 %. Штучними джерелами світлового випромінювання стають поверхні, нагріті до дуже високих температур. При температурі до 500°С нагрітою поверхнею випромінюються теплові (інфрачервоні) промені (ІЧП) з довжиною хвилі від 1 мм до 780 нм, а при більш високій температурі разом зі збільшенням ІЧП з'являються видимі (ВП) та ультрафіолетові (УФП) промені. Найкращим прикладом штучних джерел світлового випромінювання є лампи розжарювання, газорозрядні лампи, кварцові лампи, електрична дуга, лазери. Нагріті тіла, які мають температуру вище 1000С, є джерелом короткохвильових ІЧП, а температура нагріву тіла (50-1000С) створює довгохвильові ІЧП. Короткохвильові ІЧП здатні проникати у тканини людини на глибину кількох сантиметрів. ІЧП довгохвильового діапазону затримуються у верхніх шарах шкіри. Велика проникна здатність короткохвильового випромінювання має безпосередній вплив на життєвоважливі органи людини (тканини та оболонки мозку тощо). Основна реакція організму людини на підвищення інтенсивності ІЧП – зміна температури легенів, головного мозку, нирок тощо. Діючи на тканину мозку, короткохвильові ІЧП зумовлюють так званий «сонячний удар». У людини виникає головний біль, запаморочення, прискорюється пульс і дихання, порушується координація рухів, вона втрачає свідомість. Можливий наслідок дії ІЧП на очі – поява інфрачервоної катаракти. Світловидимі випромінювання є адекватним подразнювачем зорового аналізатора, який забезпечує сприйняття зовнішнього світу. До видимої частини сонячного спектру відносять випромінювання з довжиною хвилі 400-780 нм. Параметри, які характеризують видимі промені, - це світловий потік (одиниця вимірювання – люмен (лм)); яскравість (кандела на м2 (кд/м2)); освітлення (люкс (лк)). Вплив світла на життєдіяльність людини вивчений досить добре. Воно впливає не лише на функцію зору, а й на діяльність організму в цілому: посилюється обмін речовин, збільшується поглинання кисню, виділення вуглекислого газу тощо. Нестача або надмірна кількість світла може викликати головний біль, різь в очах, розлад гостроти зору, а світлові відблиски викликають тимчасове засліплення. Рекомендації до освітлення приміщення та перегляду телевізійних передач. Для зорової роботи (читання та письма) освітлення у приміщенні має бути не менше 500 лк. Телевізор встановлюється стосовно глядача не ближче 3-х-10кратної величини розміру діагоналі кінескопа. Нижній край екрана повинен бути на висоті 130 см від підлоги і вище, а глядач має сидіти напроти його центра. Дивитися телевізійні програми потрібно при невеликому освітленні і не більше 2-2,5 годин на добу. Ультрафіолетові промені сонячного спектру (280-400 нм) також чинять значну біологічну дію. УФП сонячного світла є життєвонеобхідним, вони стимулюють процеси в організмі людини. Під впливом УФП більш інтенсивно виводяться із організму токсичні речовини, укріплюється імунна система. Спектр УФП Сонця поділяється на дві області: А – випромінювання з довжиною хвилі від 400 до 315 нм і В – випромінювання з довжиною хвилі від 315 до 280 нм. Практично до земної поверхні промені коротші за 290 нм не доходять. Штучні джерела мають у своєму спектрі випромінювання з довжиною хвилі менше за 280 нм, це область С. У людини відсутні рецептори, які б реагували на УФ–промені. Розрізняють декілька специфічних реакцій організму на дію УФ-променів. По-перше, при відповідній дозі утворюється почервоніння шкіри (еритема), а при значних дозах – шкірні захворювання (дерматити), можливі злоякісні новоутворення. По-друге, короткохвильове УФ–випромінювання (кварцові лампи) створює бактерицидну дію – знищує мікроорганізми. Воно використовується для обеззараження повітря у приміщенні, для стерилізації питної води, харчових продуктів, тари тощо. По-третє, важливою особливістю УФ-променів є властивість попереджати так звану Д-вітамінну недостатність. Цей вітамін синтезується у шкірі під впливом УФ-променів і в організмі здійснює регуляцію співвідношення фосфору і кальцію, що впливає на формування скелету. Найбільш чутливими до відсутності УФ-променів є маленькі діти, у яких внаслідок Д-авітамінозу можуть розвинутися рахіт, короткозорість. УФ-випромінювання має подвійний характер впливу, оскільки існує небезпека переопромінення, особливо з утворенням озонових дір в атмосфері, а з іншого - необхідність УФ-опромінення для нормального функціонування організму людини, адже зростання кількості антропогенних забруднювачів в атмосфері спричиняє зниження сонячного УФ-випромінювання. Захист від світлового випромінювання Засоби захисту від світлового випромінювання поділяються на такі групи;
Для захисту очей і шкіри достатньо віконного скла, яке не пропускає випромінювання з довжиною хвилі менше за 315 нм. Для надійного захисту очей застосовують захисні скельця з різним ступенем прозорості; - засоби відбивання УФП на основі фарб. Повний захист від УФП усього діапазону хвиль забезпечує скло, яке містить оксиди свинцю. 2.1.6. Іонізуючі випромінювання Розвиток життя на Землі завжди відбувався за наявності радіаційного фону довкілля. Радіоактивне випромінювання – це вічно існуюче явище, яке було відкрите В.К. Рентгеном у 1895 році і назване у подальшому його іменем. У 1896 році А. Бекерель відкрив явище радіоактивності. У 1898 році подружжя М. Кюрі та П. Кюрі встановило, що уран після випромінювання перетворюється на інші хімічні елементи, які були названі радієм та полонієм. Хімічні елементи, атоми яких самовільно розпадаються і цей розпад супроводжується радіоактивним випромінюванням альфа, бета і гама, названі радіоактивними речовинами. Від початку їх вивчення дослідники зіткнулися з негативною дією радіації: донька і зять Марії Кюрі померли від променевої хвороби, що виникла у наслідок багаторічної роботи з радіоактивними речовинами. Практичним втіленням пошуків вчених стало створення атомної бомби, атомних електростанцій, широке застосування рентгенівських променів і радіоактивних речовин у медицині та в інших галузях народного господарства. Все це посилює радіаційну небезпеку у світі. Характеристика іонізуючих випромінювань, одиниці випромінювання Іонізуючим випромінюванням називають будь-яке випромінювання (електромагнітне, корпускулярне), яке при взаємодії з речовиною безпосередньо або опосередковано викликає іонізацію та збудження її атомів і молекул. Іонізуюче випромінювання здатне проникати крізь матеріали різної товщини й іонізувати живі клітини організму. Іонізація речовин завжди супроводжується зміною їх основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини - порушенням її життєдіяльності. Основні типи іонізуючих випромінювань: α (альфа), β (бета), nº (нейтронні) (група корпускулярних випромінювань), рентгенівські та γ випромінювання (група хвильових). Корпускулярні випромінювання є потоками невидимих елементарних частинок певної маси і розмірів. Хвильові випромінювання мають квантову природу. Це електромагнітні хвилі у понадкороткохвильовому діапазоні. Альфа – частинка - це ядра атомів гелію, що мають два протони і два нейтрони. Альфа-випромінюванню властива відносно велика іонізуюча здатність, але воно проникає у тканини тіла людини на дуже малу глибину – 0,03 мм (у повітрі пробігає – 2,5 см) Бета-частинка - електрони. Їх проникаюча здатність значно вище, ніж у альфа-частинок (у тканини тіла людини проникає на глибину до 2 см, викликаючи бета-опіки, у повітрі пробіг може досягати 18 м). Рентгенівські і γ -промені вільно проникають не тільки крізь тіло людини, але і більш щільні шари середовища. У повітрі величина пробігу досягає десятків, а інколи і сотень метрів. Нейтрони – елементарні частинки з масою, близькою до маси протона, але вони не мають заряду. Тому їх проникаюча здатність приблизно така, як і у γ -променів. Іонізуюча здатність найвища у α-частинок, трохи менша - у нейтронного потоку, значно менша - у β-частинок і найменшу іонізуючу здатність мають хвильові випромінювання. Уражаюча дія радіоактивних випромінювань визначається властивістю їх іонізувати атоми середовища, у якому вони поширюються. Іонізуючі атоми і молекули клітин людини, радіоактивні випромінювання порушують функції життєвоважливих органів і систем. Іонізуючу властивість радіоактивних випромінювань характеризують дозою випромінювання. Доза випромінювання – це кількість енергії радіоактивних випромінювань, поглинутих одиницею об’єму середовища, яке опромінюється. Розрізняють експозиційну, поглинену і еквівалентну дози. Експозиційна доза – це доза випромінювання у повітрі. Вона характеризує потенційну загрозу іонізуючих променів для людини (за γ – променями). Експозиційна доза γ-променів вимірюється несистемною одиницею - рентген (Р). 1Р – це така доза γ-випромінювання, яка в 1 см3 сухого повітря при t0=00 С і тиску 760 мм рт.ст. створює 2,08.109 пар іонів. У системі СІ експозиційна доза вимірюється в кулонах на кілограм (1Р=2,58.10-4 Кл\кг). Експозиційна доза має обмежене значення: вона характеризує вплив γ - променів на повітря. Більш поширене значення має поглинена доза. Це величина, яка характеризує енергію іонізуючого випромінювання, поглинену одиницею маси речовини, яка опромінюється. У системі СІ вона вимірюється в греях. 1Гр -це така поглинена доза, при якій 1 кг опроміненої речовини поглинає енергію в 1Дж (1Гр=1 Дж\кг). Несистемна одиниця - рад (1Гр=100рад). Експозиційна доза в 1Р відповідає приблизно 1 раду (у повітрі 1Р=0,88 рад, у біологічній тканині – 0,98 рад). Для оцінки біологічної дії іонізуючих випромінювань на організм використовується еквівалентна доза. Вона характеризує вплив різних іонізуючих випромінювань на людину у порівнянні з впливом γ-випромінювання. Еквівалентна доза – це добуток поглиненої дози на так званий коефіцієнт якості (Кя). Для γ-променів і β-частинок Кя = 1, для нейтронного потоку з різною енергією Кя = 5-10, для α-частинок – Кя = 20. Еквівалентна доза у системі СІ вимірюється одиницею Зіверт (Зв). Несистемна одиниця - Бер. 13в=100 Бер., а Д екв = Д погл .Кя. Коефіцієнт якості визначає ефективність іонізуючої дії на людину різних радіоактивних випромінювань. Для контролю за радіаційним забрудненням атмосфери та різних поверхонь використовують величину потужності дози – дозу, співвідносну з одиницею часу. Потужність дози іонізуючого випромінювання називають (при визначенні потужності дози на висоті 1м над поверхнею землі) також рівнем радіації або радіаційним фоном. Потужність дози характеризує швидкість накопичення дози: Р=Д\t Активність радіоактивної речовини – це число атомів, що розпадаються за одну секунду. За одиницю активності прийнято бекерель (Бк) – один розпад за одну секунду. Крім того використовується одиниця активності - Кюрі (Кі). Стосовно радію – один грам радію має активність 1 Кі. Для інших елементів 1Кі = 3,7·1010, це понад 37 міліардів розпадів за 1с, тобто 1Кі=3,7·1010росп\с, 1бк=2,7·10-9Кі. Для характеристики радіаційного забруднення середовища, предметів, продуктів харчування, води застосовують питому, об’ємну і поверхневу активність, які є співвіднесенням активності і одиниці маси, об’єму або площі поверхні (Кі\кг, Кі\м3, Кі\м2). Зовнішнє і внутрішнє опромінення Існує два різних шляхи, якими випромінювання досягає тканин організму та діє на них. Перший шлях – зовнішнє опромінення від джерела, розміщеного поза організмом людини. У цьому випадку зовнішнє радіаційне ураження викликається глибоким проникненням гамма- і рентгенівських променів, нейтронів та неглибоко проникаючими в організм людини β–частинками. Другий шлях – внутрішнє опромінення, обумовлене радіоактивною речовиною, що потрапила всередину організму з їжею, водою, повітрям. Найбільшою небезпекою при цьому буде концентрація в організмі ізотопів, що випромінюють α-частинки, які мають найвищу іонізуючу здатність. Заходи захисту від зовнішнього опромінення базуються на комбінаціях трьох чинників: зменшення часу перебування у зоні дії випромінювання, збільшення відстані до джерела та екранування джерела випромінювання. При внутрішньому опроміненні основні заходи захисту спрямовані на зменшення надходження радіоактивних речовин з продуктами харчування і водою в організм людини, а також прискорення їх виведення із організму. Для цього потрібно організувати постійний радіаційний контроль за продуктами харчування і водою, проведення дезактивації продуктів і води. Прискорення виведення із організму радіоактивних речовин проводиться за допомогою радіопротекторів і сечогінних речовин. Радіоактивні випромінювання, поширюючись, іонізують атоми, а при проходженні крізь людину – атоми і молекули, які утворюють клітини. Це призводить до порушення нормального обміну речовин, зміни характеру життєдіяльності клітин, організмів і систем, наслідком чого стає променева хвороба. Ступінь і розвиток променевої хвороби у людей і тварин залежить від дози опромінення, яку отримав організм. Гостра променева хвороба має чотири ступені і починається з кількості одноразової поглиненої дози, яка перевищує 100 рад\1Гр\:перший ступінь – легка – 100-200 Рад \1-2Гр\; другий ступінь 200-400 рад - \2-4 Гр\; третій – важка – 400-600 рад \4-6 Гр\; четвертий – дуже важка - більше 600 рад \6 Гр\. За час хвороби спостерігається чотири періоди: первинний прояв хвороби, уявного благополуччя, виразних клінічних проявів та відновлення. Первиний прояв хвороби з”являється за декілька годин після опромінення і триває 1-4 дні. У людини проявляється головний біль, загальна слабкість, нудота, незначне зменшення лейкоцитів у крові. У другому періоді (уявного благополуччя) стан хворих поліпшується до зникнення симптомів. Тривалість цього періоду від 0-30 днів. Третій період характеризується різким погіршенням стану: сильний головний біль, блювота, пронос, втрата свідомості, нервове збудження, крововиливи у шкіру і слизові оболонки, різко зменшується кількість лейкоцитів і еритроцитів, послаблюються захисні сили організму і з’являються різні ускладнення, підвищується температура тіла. Третій період залежно від ступеня променевої хвороби продовжується 2-4 тижня і поступово переходить у відновлювальний період. Клінічне протікання гострої променевої хвороби залежить від ступеня тяжкості ураження. При легкому ступені термін одужання - місяць. При середньому ступені - кілька місяців. (При ускладненні хвороби можлива летальність - 20%). Важкий ступінь ураження потребує тривалого лікування. Без лікування хвороба часто (50%) призводить до смерті. При дуже важкому ступені період уявного благополуччя відсутній. Хвороба триває 1-2 тижні. Фіксуються множинні крововиливи, кровотечі, гостра серцево-судинна недостатність, смерть наступає в 100% випадків. Тривале опромінення малими дозами радіації (-0,001-0,005 Гр) може призвести до хронічної променевої хвороби, яка виявляється протягом кількох років. Хвороба супроводжується вегетативно-судинними порушеннями, змінами у центральній нервовій системі, змінами картини периферичної крові, загальним нездужанням. Ефективне спеціальне лікування сприяє одужанню хворого. Джерела іонізуючих випромінювань Всі живі істоти, які мешкають на Землі, більшу частину опромінення отримують від природних, а решту – від штучних джерел, які утворюють радіаційний фон. Природні джерела формують зовнішнє і внутрішнє опромінення. Зовнішнє – від зовнішніх джерел (космічне випромінювання, природні радіонукліди у гірських породах, ґрунті, атмосфері тощо); внутрішнє – від дії випромінювань природних радіонуклідів, які є в організмі (калій-40 та радіонукліди сім’ї торію, урану, актинію) і надходять до нього з повітрям, їжею, водою. Рівень природного фону залежить від таких факторів: висота над рівнем моря, кількість і вид радіонуклідів у гірських породах та ґрунтах, кількість радіонуклідів, які надходять до організму людини. Середня доза опромінення від усіх природних джерел іонізуючого випромінювання становить 200-250 мбер на рік, але ця величина може коливатися у різних регіонах земної кулі від 50 до 1000 мбер на рік і більше.
Дози, які отримують люди від штучних джерел радіації, можуть значно відрізнятися. Основна доза, яку одержує людина від техногенних джерел радіації, - це рентгенодіагностичне випромінення в медицині.
Основними штучними джерелами радіоактивного забруднення навколишнього середовища є уранова промисловість, ядерні реактори, радіохімічна промисловість, місця переробки та захоронення радіоактивних відходів, використання радіонуклідів у народному господарстві, ядерні вибухи, великі радіаційні аварії. В цілому кожний житель Землі протягом свого життя щорічно опромінюється дозою середньому 250-400 мбер. За цих умов фонового опромінення ризик появи злоякісних пухлин з летальним кінцем дорівнює 50 смертей на рік на 1 млн. громадян, а також 7 спадкоємних порушень у двох поколіннях. Норми радіаційної безпеки Радіація – явище потенційно небезпечне, тому опромінення людини підлягає контролю і нормуванню. У нашій державі розроблені і введені в дію Державні гігієнічні нормативи «НРБУ – 97». Вони є основним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятних рівнів опромінення для окремої людини зокрема і суспільства загалом. Основні регламентуючі величини „НРБУ – 97” зведено у 4 групи:
Числові значення лімітів доз встановлюються на рівнях, що виключають виникнення детерміністичних ефектів опромінення і, одночасно, гарантують низьку ймовірність виникнення стокохімічних ефектів опромінення. НРБУ встановлюють категорії осіб, які зазнають опромінення: категорія А (персонал) – особи, які працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань; категорія Б (персонал) – особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв’язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення; категорія В - (все населення). У таблиці наведені ліміти доз опромінення (мЗв\рік) для зазначених категорій.
Під час медичних обстежень чи лікувань ліміти доз опромінення не встановлюються, а необхідність проведення певної рентгенологічної та радіологічної процедури обґрунтовується лікарем на основі медичних показань. Для персоналу (категорії А) у непередбачуваних ситуаціях допускається опромінення ЛДmax =50 мЗв* рік-1. У виключних випадках під час виконання рятувальних робіт з метою збереження життя людей допускається ЛДmax не більше 500 мЗв. Захист від іонізуючого випромінювання Питання захисту людини від негативного впливу іонізуючого випромінювання постало відразу після відкриття рентгенівського випромінювання і радіоактивного розпаду. Це зумовлено надзвичайно швидким розвитком застосування іонізуючих випромінювань у науці та у виробництві і виявленням негативного впливу випромінювання на організм. Заходи радіаційної безпеки потребують проведення цілого комплексу різноманітних захисних заходів, що залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючих випромінювань, а також від типу джерела випромінювання. Основними заходами забезпечення радіаційної безпеки є:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ... Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та... |
Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України Національний... ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ” |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Тексти наукових статей, організаційний внесок у розмірі 150 грн надсилаються до 20 березня 2016 р |
Всеукраїнська науково-практична конференція СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ... ПН України, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Східноукраїнський національний університет імені... |
| «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К. Д. УШИНСЬКОГО» |
Мережа спеціалізованих вчених рад станом на 15 грудня 2013 року ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» |
| Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Рецензенти: Валюх З. О., д філол н., проф. (Київський національний лінгвістичний університет); Григор’єва О. О., к філол н., доц.... |
Царик Й. В., Лєснік В. В., Яворський І. П., Горбань І. М., Сребродольська... Рецензенти: д б н., гол наук cпівробітник Жиляєв Г. Г. (Інститут екології Карпат НАН України), д б н., проф Пархоменко О. В. (Дніпропетровський... |
| ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ» Тичній конференції «Актуальні проблеми нумізматики в системі спеціальних галузей історичної науки», яка відбудеться 6-8 червня 2013... |
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка «молодший спеціаліст дошкільної освіти» / Укладачі: доц. А. В. Пасічніченко, доц. Н. В. Ковалевська, доц. О.І. Гришко, доц. Л. В. Зімакова,... |