Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Скачати 1 Mb.

Назва	Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Сторінка	2/7
Дата	01.04.2013
Розмір	1 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Астрономія > Документи

1 2 3 4 5 6 7

Наразитись на смертельну небезпеку в побуті міг практично кожний із 47 млн. осіб. Тоді загальний ризик склав:

75270

R = =1601 ^.10^-6

47^.10^-6

У таблиці наведені індивідуальні ризики загибелі від окремих чинників і загальний ризик від усіх чинників.

Більш зручно визначати ризик як кількість загиблих із якоїсь вибірки: 1000 осіб на мільйон осіб. Для цього треба визначений ризик помножити на величину вибірки. Наведене свідчить, що за 2002 рік із кожного мільйона громадян України у побутовій сфері загинуло 1601 чоловік.
Концепція прийнятного (допустимого) ризику

За ступенем прийнятності ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично-прийнятний, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває у межах прийнятних відхилень природного (фонового) рівня.
Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.
Гранично-прийнятний ризик - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.
Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягнути нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Тому вимога абсолютної безпеки, яка приваблює своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей.

Знехтуваний ризик у сьогоденні також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного ризику.

Величину прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Треба підтримувати необхідне співвідношення витрат у зазначених сферах. Так, скорочення витрат на охорону навколишнього природного середовища на користь техногенної та соціальної сфер призведе до забруднення атмосфери, води, грунтів, що неминуче вплине на ріст захворюваності, погіршення умов життя.

Тому потрібно вирішувати завдання у трьохвимірному просторі, мінімізуючи витрати для досягнення заданого рівня загального ризику.

У деяких країнах, наприклад, у Нідерландах, рівні прийнятного ризику встановлені у законодавчому порядку. Прийнятним рівнем індивідуального ризику для смертельних випадків вважається значення 10^-6 на рік. У нашій країні поняття прийнятного ризику поки що широко не застосовується.
1.4 Основні напрямки забезпечення БЖД

Зважаючи на специфіку розвитку нашого суспільства, можна стверджувати, що на сучасному етапі питання забезпечення життєдіяльності стає проблематичним як за формою, так і за змістом. Тому забезпечення БЖД має бути справою держави, а також особистою справою кожної людини.

Основними напрямками забезпечення БЖД є економічний, біологічний, техногенний, соціальний, медичний, правовий, інформаційний.

Екологічний напрямок забезпечення безпеки передбачає сферу діяльності людей, суспільства та держави по підтриманню умов, параметрів та норм довкілля у відповідних межах. До компонентів природно-екологічного середовища відносять природно-кліматичну структуру, флору, фауну, біосферу, навколишні планети. До системи заходів убезпечення від природних катаклізмів має входити вивчення та встановлення закономірностей їх проявлення (частота, періодичність, характер), визначення типових ознак прояву та розробка ефективних систем попередження. До системи повинні також входити заходи захисного характеру, особливо у потенційно небезпечних районах (сходження снігових лавин, селей, зміщення гірських порід тощо). Більшість природних небезпек викликає своєю антропогенною діяльністю сама людина.

Приклад Закарпаття: у результаті активного вирубування лісу порушується баланс в екологічному ланцюгу = ліс – грунт - вода =, збільшується активність зсувів, селей, зростає кількість та масштабність повеней тощо.

Біологічний напрямок забезпечення БЖД передбачає захист від біологічно небезпечних носіїв, які знаходяться у довкіллі (повітрі, воді, грунті, тваринах, рослинах, людях та штучних спорудах). До категорії біологічно небезпечних субстратів відносять хвороботворні (патогенні) мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії), отруйні гриби (бліда поганка, мухомор тощо), отруйні рослини (чилибіха, анчар, блекота, тютюн, коноплі, бузина тощо), небезпечних тварин (скорпіони, павуки, кліщі, деякі риби, окремі ссавці). Забезпечити біологічну безпеку можна тільки у тому випадку, якщо людина чітко знає сферу біологічної небезпеки, упевнено володіє системою профілактики та захисту від біологічних небезпек.

Техногенна безпека визначається взаємодією людини з технікою. Науково-технічний прогрес поширює базу цієї взаємодії першочергово на виробництві, транспорті, у побуті. До техногенних небезпек слід віднести найбільш розповсюджені - механічні коливання (вібрації, шуми), електромагнітні та радіаційні поля, електробезпеку, вибухи, пожежі, хімічну небезпеку тощо. З усіх видів безпеки техногенна є найскладнішою з точки зору створення необхідних умов для безпечної діяльності людей. Вона потребує залучення великих матеріальних, фінансових, людських та інших ресурсів для створення надійної, сучасної техніки, систем контролю та захисту.

До соціальних небезпек відносять небезпеки психологічного впливу на людину (шантаж, погрози), фізичного впливу (бандитизм, терор, згвалтування), психотропного впливу (наркоманія, алкоголь, тютюнопаління), тяжкі захворювання (венеричні хвороби, СНІД), суїциди. У своїй основі соціальні небезпеки породжуються соціально-економічними процесами, що відбуваються у суспільстві. Розповсюдженню соціальних небезпек сприяє інтенсивний розвиток міжнародних зв’язків, туризм та спорт. Захистом від соціальних небезпек є різноманітні профілактичні заходи медичного, юридичного, роз’яснювального та примусового характеру.

Безпека медичного забезпечення передбачає систему захисту здоров’я населення, яка б повністю або частково виключала втрати людей від хвороб та епідемій.

Правове забезпечення безпеки життєдіяльності полягає у розробці та прийнятті Конституції як юридичної основи для всіх нормативних актів, які б забезпечували соціальний захист, екологічну, біологічну, техногенну та інші види безпеки.

Інформаційна безпека грунтується на своєчасній об’єктивній та повній інформації стосовно усіх аспектів БЖД, яка доводиться до відома населення. Відсутність інформації компенсується плітками, вигадками, а іноді відвертою брехнею.

Основне призначення інформаційної безпеки – сприяти формуванню позитивних емоцій, творчого характеру праці, патріотичного виховання населення та прогресивному розвитку суспільства. Ще древні казали: “Хто володіє інформацією – той володіє ситуацією”.

Існують і інші напрямки забезпечення БЖД: побутовий, духовно-політичний, забезпечення безпеки в умовах надзвичайних ситуацій тощо. Якщо сфера небезпек за цими напрямками буде своєчасно ідентифікована та локалізована, то забезпечиться безпека не лише окремої людини, але і суспільства в цілому.

Тема 2. Характеристики небезпек
Номенклатура небезпек, які можуть мати місце у процесі життєдіяльності людини, дуже велика. В Т.1 наведена класифікація небезпек за різними ознаками. Щоб уникнути повторів, найкраще розглядати небезпеки за характером їхньої дії на людину. Вони можуть бути прямої дії, їх людина сприймає через органи чуття та рецептори, - так звані імпульсні, а також кумулятивні, або шкідливі, які накопичуються з часом і призводять до погіршення стану здоров’я людини. Дія небезпек різного характеру зумовлена переважно такими формами енергії, як фізична, хімічна та біологічна.
2.1 Фізичні небезпеки

2.1.1 Механічні небезпеки, які призводять до тілесних ушкоджень різної складності.

Джерела:

необережне поводження з технічними об’єктами, які рухаються або обертаються;
падіння людей на землю, лід, воду або падіння різних предметів на людей;
необережне поводження з колючим або ріжучім інструментом, транспортні пригоди, пожежі, використання зброї;
вибухи (газу, парів бензину, вибухівки, петард);
випадкові удушення, закупорка дихальних шляхів;
самогубство та самоушкодження;
випадкові потоплення та занурення;
навмисні тілесні ушкодження, агресія тварин тощо.

Наслідки:

Це небезпеки прямої дії, які призводять до травм різного ступеня важкості або до смерті людини.

Захист від механічних небезпек:

Стосовно людини – це обережність, стриманість, увага до потенційних небезпек, дотримання правил користування устаткуванням. Держава ж на всіх рівнях виконавчої влади та місцевого самоврядування, господарських керівників повинна посилити увагу щодо профілактики травматизму виробничого та невиробничого характеру, підвищувати рівень життя людей.
2.1.2 Механічні коливання

До механічних коливань відносять вібрацію, шум, інфразвук, ультразвук. Загальною властивістю цих фізичних процесів є те, що вони пов’язані зі зміною величини і напрямку дії енергії. За певної величини та частоти ця енергія може несприятливо впливати на людину, викликати різні захворювання, створювати додаткові небезпеки. Тому необхідно знати властивості цих потенційно небезпечних явищ, уміти вимірювати параметри коливань та знати заходи захисту.

Найпростішими є гармонічні (синусоїдні коливання, які мають найбільше розповсюдження в природі і техніці). Несинусоїдні ж коливання можна зобразити у вигляді суми гармонічних складових за допомогою розкладу у ряд Фур’є.

Основною ознакою механічних коливань є повтор процесу руху через визначений період часу. Мінімальний інтервал часу повтору руху називають періодом коливань Т, а зворотну величину – частотою коливань: f = 1\Т ( Гц).

Процес розповсюдження коливань у середовищі називають хвилею, яка характеризується довжиною λ (лямбда).

Швидкість розповсюдження коливань у просторі називають швидкістю хвилі (v) V = λ f.
Вібрація – це механічні коливання, котрі виникають у пружних тілах або в тілах, що перебувають під впливом змінного фізичного поля.

За способом впливу на людину вібрація поділяється на два види:

загальна (вібрація робочих місць), котра передається через опорні поверхні на тіло людини;

локальна, котра передається через руки та ноги людини;

Ступінь впливу вібрації на організм людини зумовлюється величиною енергетичного впливу і біомеханічними властивостями тіла людини як складної системи.

Характер та ступінь поширення коливань по тілу людини визначається їх частотою, амплітудою, тривалістю дії, площею контакту тіла людини та джерела вібрації. За умови співпадання частот коливань внутрішніх органів та частот зовнішніх збурювальних сил виникає резонанс.

Резонанс тіла та окремих органів людини виникає на частотах одиниці, десятки Гц. При резонансі різко зростає амплітуда коливань органів, що може призвести до порушення у їх роботі.

Наслідками впливу вібрації на людину є: зниження працездатності, порушення функцій центральної нервової системи, порушення функцій опорно-рухового апарату, порушення функцій статевих органів.

Локальним вібраціям піддаються переважно особи, що працюють з ручним механізованим інструментом. Така вібрація викликає спазми судин, починаючи з пальців, розповсюджується на всю руку, при цьому порушується постачання кінцівок кров’ю.

Тривалий вплив вібрації може призвести до стійких патологічних порушень в організмі людини, до розвитку професійного захворювання – “вібраційної хвороби”, симптомами якої є головний біль, ниючий біль у верхніх кінцівках, запаморочення.

Вібраційна хвороба є поширеною серед працівників машинобудівної, металургійної, гірничодобувної, будівельної галузей, на транспорті і у сільському господарстві.
Шум – це набір звуків різної частоти та інтенсивності. Частина простору, в якому поширюються акустичні (звукові) хвилі, називається акустичним полем. Акустичні хвилі поширюються у пружних середовищах: газах, рідинах, твердих тілах. Акустичні коливання, які лежать в діапазоні частот 16 – 20000 Гц, називаються звуковими. Вони сприймаються людиною з нормальним слухом. Акустичні коливання з частотою менше 16 Гц називаються інфразвуковими, а понад 20 кГц – ультразвуковими. Звук розповсюджується у повітрі зі швидкістю 344 м\с.

Шум створюється джерелом, яке має певну потужність. Потужність, що припадає на одиницю площі, перпендикулярно до напрямку розповсюдження звуку, називається інтенсивністю звуку І (Вт\м²). Тиск, який виникає у середовищі при проходженні звуку, називається акустичним (звуковим). Одиниця вимірювання звукового тиску Ньютон на м², або Паскаль (Па).

1мм.рт.ст=133,3 Па;

1ат= 1кгс\см²=9,81^.10⁴ Па.

На слух діє квадрат звукового тиску, який сприймається у діапазоні від 2^.10^-5Па (поріг чутливості) до 60 Па при частоті 1 кГц. Бачимо, що абсолютні значення тиску змінюються у широких межах і користуватися ними незручно. Відчуття людини пропорційні логарифму подразника (закон Вебера-Фехнера). Тому для оцінки інтенсивності і звукового тиску користуються не абсолютними величинами, а логарифмами відношень цих величин до умовного нульового рівня, що відповідає порогові чутливості, і визначаються в децибелах (дБ).

Рівень інтенсивності звуку визначається L_Ј=10 lg І\Іо (дБ), де Іо – початкове значення чутливості вуха людини на f = 1000 Гц.

Іо = 10^-12 Вт\м²

Вухо людини і більшість акустичних приладів реагують не на інтенсивність звуку, а на звуковий тиск, рівень якого визначається Lр = 10 lg P²\Po² = 20 lg P\Po, де Ро = 2^.10^-5 Па на f = 1000 Гц.

При розповсюдженні звука у нормальних атмосферних умовах L_Ј = Lρ. При розрахунках рівня шуму використовують величину інтенсивності звуку, а для оцінки впливу шуму на людину – рівень звукового тиску.

Застосування логарифмічної шкали для вимірювання шуму дозволяє працювати у діапазоні 0 – 180 дБ. Шум погано впливає на весь організм людини, пригнічує ЦНС, підвищує кров’яний тиск, викликає зміни частоти дихання і пульсу, спичинює порушення обміну речовин, виникнення серцево- судинних захворювань.

Приклади рівнів шуму:
Шелест сторінок – 20 дБ;

Холодильник, комп’ютер – 40 дБ;

Автомобіль - 60-80 дБ;

Радіо - 70 дБ;

Гра на фортепіано - 80 дБ;

Залізниця - 80-90 дБ;

Сирена - 100 дБ;

Постріл із гармати - 140 дБ;

Літак при в зльоті - 160 дБ;

Шум із рівнем звукового тиску 30 – 35 дБ є звичайним для людини і не турбує її. Підвищення рівня звукового тиску до 40-70 дБ створює значне навантаження на нервову систему, погіршує самопочуття, знижує продуктивність розумової праці, а при тривалому впливові може бути причиною неврозів, виразкових і гіпертонічних хвороб.

Інтенсивність шуму вище 75 дБ може призвести до втрати слуху, а при дії шуму вище 140 дБ можливий розрив барабанних перетинок, а шум більше 180 дБ може стати причиною летального випадку.

З серпня 2004 року Постановою Кабінету Міністрів у містах України встановлені допустимі межі шуму: з 8-00 до 22-00 – 40 дБ, а з 22-00 до 8-00 – 30 дБ.
Інфразвук є нечутливою для людини ділянкою коливань. Верхньою межею інфразвуку вважають 16-25 Гц. Нижня межа – невизначена. У природних екосистемах інфразвукові коливання виникають під час землетрусів, ураганів, штормів та інших природних явищах. Багато джерел інфразвуку є у промисловості. З ними пов’язані робота компресорних установок, двигунів, пневмосистем. Для інфразвуку властиве мале поглинання, тому інфразвукові хвилі у атмосфері, воді та у земній корі можуть поширюватись на дуже великі відстані. Під впливом інфразвуку, який має великі амплітуди коливань, при резонансі з коливаннями внутрішніх органів людини з’являються порушення у роботі цих органів.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ... Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та...	Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України Національний... ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ”
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Тексти наукових статей, організаційний внесок у розмірі 150 грн надсилаються до 20 березня 2016 р	Всеукраїнська науково-практична конференція СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ... ПН України, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Східноукраїнський національний університет імені...
«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К. Д. УШИНСЬКОГО»	Мережа спеціалізованих вчених рад станом на 15 грудня 2013 року ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Рецензенти: Валюх З. О., д філол н., проф. (Київський національний лінгвістичний університет); Григор’єва О. О., к філол н., доц....	Царик Й. В., Лєснік В. В., Яворський І. П., Горбань І. М., Сребродольська... Рецензенти: д б н., гол наук cпівробітник Жиляєв Г. Г. (Інститут екології Карпат НАН України), д б н., проф Пархоменко О. В. (Дніпропетровський...
ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ» Тичній конференції «Актуальні проблеми нумізматики в системі спеціальних галузей історичної науки», яка відбудеться 6-8 червня 2013...	Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка «молодший спеціаліст дошкільної освіти» / Укладачі: доц. А. В. Пасічніченко, доц. Н. В. Ковалевська, доц. О.І. Гришко, доц. Л. В. Зімакова,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання