Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Інститут педагогіки та психології Ка федра педагогіки і методики початкового навчання Заславська Євгенія Євгенівна


НазваМіністерство освіти і науки,молоді і спорту України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Інститут педагогіки та психології Ка федра педагогіки і методики початкового навчання Заславська Євгенія Євгенівна
Сторінка1/9
Дата04.04.2013
Розмір1.4 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Психологія > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інститут педагогіки та психології

Кафедра педагогіки і методики початкового навчання


Заславська Євгенія Євгенівна
,,ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ”

Магістерська робота

за спеціальністю 8.010102 «початкова освіта»


Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук,

професор кафедри педагогіки і

методики початкового навчання

Шапошнікова Ірина Миколаївна

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

    1. Інноваційні процеси як предмет дослідження педагогіки ………..7

    2. Технологічний підхід як один зі стратегічних напрямів інноваційного розвитку шкільної початкової освіти ……….……13

    3. Підготовка учителів початкових класів до інноваційної діяльності як психолого-педагогічна проблема …………………………...….29

    4. Стан підготовки майбутніх учителів до використання інноваційних технологій навчання у початковій школі …………44


Висновки до першого розділу ………………………………………………….63

РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

    1. Психолого-педагогічні умови успішної підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання інноваційних технологій навчання ………………….……………………………65

    2. Методика підготовки студентів до використання інноваційних технологій навчання у початковій школі ………………………....76

    3. Результати формування експеременту та їх аналіз ……………...93

Висновки до другого розділу ………………………………………………....107

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………...109

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………..112

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...122


ВСТУП

Актуальність дослідження

У сучасних умовах розвитку педагогічної науки у розряд найбільш пріоритетних виходить проблема освіти і виховання вчителів нової генерації, що зумовлено загальноосвітніми тенденціями до зміни основної парадигми освіти, створення нової особистісно - орієнтованої педагогіки. У шкільництві також спостерігається поширення інноваційних процесів, істотною особ­ливістю яких є реальна варіативність, пошук ефективних технологій навчання, наявність вибору різних навчальних програм і підручників. Гуманізація освіти, реалізація особистісно орієнтованого на­вчання, які спрямовуються на розвиток потенціалу учня, змусили школу вступити на технологічний етап. Це, у свою чергу, визначає існування великої різноманітності засобів та методів навчання, до використання яких повинен бути готовим сучасний учитель.

На сьогодні розроблено і затверджено ряд документів, де визначено педагогічні засади оновлення освіти в країні, перспективи її розвитку (Національна доктрина роз­витку освіти України у XXI ст. [65], Закони України „Про освіту” [28], Закон України „Про загальну середню освіту” [26], „Концепція 12-piчної середньої загальноосвітньої школи” [50] тощо). Відповідно до чинного законодавства України в галузі освіти розроблено „Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності”, в якому визначено сутність, особливості розробки, розповсюдження та застосування інновацій у галузі освіти. Інноваційна освітня діяльність здійснюється на всеукраїнському, регіональному рівнях та на рівні окремого навчального закладу. Рівень інноваційної діяльності визначається її змістом, а також масштабністю змін, що вноситимуться у систему освіти внаслідок застосування запропонованої інновації.

Важливе значення для втілення цих документів у життя має розвиток інноваційних освітніх технологій у навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу. Основним проблемам освітньої інноватики в сучасній теорії й практиці присвячені роботи І. Беха [9], Л.Даниленко [20], О. Киричука [37], В. Кременя [51], І.Підласого [79], О.Попової [83], Н.Юсуфбекової [108] та ін. Ці роботи свідчать про те, що науково-педагогічна думка поступово йде шляхом розробки та стимулювання розвитку освіти тощо.

Теоретичний і дидактичний аспекти нових технологій навчання вже достатньо розроблено та висвітлено в роботах В.Беспалька [8], Л.Буркової [14], О.Пєхоти [77], Г.Селевка [90] А. Фурмана [99] та ін. вітчизняних й зарубіжних учених. Разом із цим, впровадження зазначених технологій у педагогічну практику просувається не досить швидко. Це відбувається через недосконалість сучасних технологій управління освіти в цілому та технологій управління процесом упровадження інновацій, зокрема, які б відповідали потребам сучасної освіти.

Проблема підготовки вчителя до інноваційної діяльності є також предметом сучасних психолого-педагогічних досліджень. Теоретико-методологічні аспекти професійно-педагогічної підготовки вчителів окреслені в працях А.Алексюка [2], В.Бондаря [11], І.Зязюна [30], О.Козлової [44], К.Макагона [53], О.Матвієнко [57], О.Мороза [63], Т. Поніманської [82], О.Савченко [90], Р.Скульського [95], І.Шапошникової [104] та ін.

Успішність інноваційної діяльності передбачає усвідомлення педагогами практичної значущості різних ін­новацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. Невідповідність між наявним рівнем готовності вчителя до роботи у сучасній загальноосвітній школі, яка активно розвивається та потребою у новому вчителеві загострює проблему підготовки педагогічних кадрів до інноваційної діяльності.

Тому на сучасному етапі оновлення шкільництва спостерігається протиріччя між необхідністю використання сучасних педагогічних технологій відповідно до вимог оновлення системи освіти та небажанням і невмінням окремих учителів удосконалювати свою методичну майстерність, їхньою інертністю, відсутністю новаторського підходу. Це обумовило тему нашого дослідження: “Підготовка майбутніх учителів початкової школи до впровадження інноваційних технологій навчання”.

Об'єкт дослідження - професійно-педагогічна підготовка студентів педагогічних університетів.

Предмет дослідження – зміст і засоби фахової підготовки майбутніх учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій у практику роботи школи І-го ступеня.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й удосконалити існуючі зміст і засоби підготовки майбутніх учителів до впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес початкової школи.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що підготовка майбутніх учителів до впровадження інноваційних технологій у практику роботи початкової школи на етапі навчання в педагогічному ВНЗ проходитиме ефективніше за умови більш тісного взаємозв’язку теоретичного і практичного напрямів підготовки фахівців, цілеспрямованого формування емоційно-позитивного ставлення студентів до педагогічної інноватики й педагогічних технологій, розробки відповідного змісту, засобів та умов для оволодіння студентами необхідними компетентностями для їх практичного застосування.

Виходячи з об'єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження було поставлено такі завдання:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми
дослідження .

  1. Дослідити види, сутність інноваційних технологій навчання в початковій школі та вивчити стан підготовки майбутніх учителів до їх упровадження.

  2. Удосконалити існуючий зміст і засоби підготовки майбутніх учителів до впровадження інноваційних технологій у початковій школі та перевірити їхню ефективність.

Методи дослідження:

Теоретичні: вивчення й аналіз психологічних, педагогічних, наукових джерел, методичних посібників для педагогічних навчальних закладів.

Емпіричні: діагностичні - анкетування та тестування студентів; педагогічне спостереження; математична обробка результатів дослідження.

База дослідження: Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Структура магістерської роботи.

Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів,висновків до кожного розділу, загальних висновків,списку використаних джерел,додатків.

Обсяг магістерської роботи.

Загальний обсяг магістерської роботи: 122стор.

З них основний зміст викладено на: 110 стор. Робота містить 6 таблиць, 10 рисунків.
РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ


    1. Інноваційні процеси як предмет дослідження педагогіки


Серед проблем сучасної педагогіки пріо­ритетними є проблеми педагогічної інноватики як складової загальної інноватики, спеціальної наукової дисципліни, що розкриває загальні засади теорії педа­гогічних інноваційних процесів.

У тлумачному словнику знаходимо трактування поняття „інновація” у широкому значенні: інновація (від англ. - нововведення) - "комплекс заходів, спрямованих на впровадження нової техніки, технології, винаходів" [15, с. 400]. Таким чином, в будь-якій сфері інновація передбачає зміни, новизну, перетворення в системі.

Незважаючи на те, що педагогічна інноватика порівняно нова дисципліна, вона має досить широке категоріально-понятійне поле, що потребує належного аналізу в контексті підготовки вчителя до інноваційної діяльності.

Стосовно педагогічного про­цесу «інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяль­ності вчителя і учня, вихованця» [23, с.581]. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів. Ядром нововведення якого є нова освітня ідея, шлях реалізації – експериментальна діяльність, носій – творча особистість.

З огляду на сутнісні ознаки інновації є всі підстави розглядати її як процес і як продукт (результат). Інно­вація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи і відповідну діяльність людини. Іннова­ція як результат передбачає процес створення (відтво­рення) нового, що має конкретну назву «новація». На цій підставі розрізняють поняття «новація» («новий за­сіб») як певний засіб (нові ідеї, методи, методики, технології, програми тощо) та «інновація», яке ширше за змістом, оскільки означає процес, предметом якого є новації.

В.Паламарчук [73] новацію вважає результатом (продук­том) творчого пошуку особи або колективу, що відкри­ває принципово нове в науці і практиці, інновацію – ре­зультатом породження, формування і втілення нових ідей. Саме втілення нових ідей є ознакою, за якою відріз­няють інновації від власне новацій: якщо педагог від­криває принципово нове, то він новатор, якщо трансфор­мує наукову ідею у практиці – інноватор.

Термін «нове» тлумачиться як уперше відкрите, створене або зроблене, яке сформувалося недавно за­мість попереднього. Дослідники проблем педагогічної інноватики нама­гаються співвіднести нове у педагогіці з корисним, прогресивним, позитивним, сучасним, передовим. На думку В.Загвязинського [25], «нове у педагогіці – не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не вису­вались або ще не використовувались, а й комплекс еле­ментів чи окремі елементи педагогічного процесу, які ввібрали в себе прогресивне начало, що дає змогу в змін­них умовах і ситуаціях ефективно розв'язувати завдан­ня виховання та освіти» [23, с.19]

Іноді інновацією вважають використання відомого з незначною модифікацією. Інновації є предметом особ­ливої діяльності людини, яка не задоволена традицій­ними умовами, методами, способами і прагне не лише новизни змісту реалізації своїх зусиль, а передусім якісно нових результатів.

У педагогіці поняття «інновація» вживають у таких значеннях: «форма організації інноваційної діяльності; сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання і навчання з позицій особистісно-орієнтованої освіти; зміни в освітній практиці; комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень; результат інноваційного процесу» [23, с. 21-22].

З цим пов'язані й значні розбіжності у тлумаченні поняття «інновація» (нововведення) у науковій літера­турі. Розбіжності у тлумаченнях спричинені неоднако­вим баченням їх авторами сутнісного ядра, а також радикальності нововведень. Одні з них переконані, що ін­новацією можна вважати лише те нове, яке має своїм результатом кардинальні зміни у певній системі, інші зараховують до цієї категорії будь-які, навіть незначні нововведення.

У той же час, не зовсім схвально ставиться до використання в науковому обігу цього іншомовного слова І.Підласий [79]. На його думку, в найзагальнішому значенні „інновації” означають „нововведення” в педагогічній системі, які поліпшують розвиток і результати навчально-виховного процесу. Проте науковець вважає, що нововведення можуть і погіршити роботу системи. Окрім цього, дослідник акцентує увагу на тому, що новизна, зміна під час інноваційних процесів в системі відбувається за рахунок її власних сил та ресурсів. Нововведення не повинні перевищувати допустиму межу (запас міцності та системності), тому що система зруйнується і на її місці виникне нова система з іншими властивостями.

Отже, нововведення є динамічною системою, що характеризується внутрішньою логікою (інноваційний процес), закономірним розвитком у часі та взаємодією з навколишнім середовищем (життєвий цикл). Поняття “життєвий цикл” нововведення відбиває його взаємозв’язок із середовищем, а саме вплив останнього на інновацію. Воно включає в себе п’ять стадій: старт, швидкий ріст, зрілість, насиченість, фініш (криза) [18, с.173].

Цікавою є думка А.Подставкіної, яка стверджує, що в педагогіці „виокремлюється нова наукова галузь - освітня інноватика, яка має свій предмет дослідження (інновації), об'єкт (інноваційну діяльність учасників цього процесу), підпорядковується власним законам перебігу” [80, с. 13]. Серед законів перебігу інноваційних процесів, сформульованих дослідниками, варто виділити такі: необоротної дестабілізації педагогічного середовища, обов'язкової реалізації інноваційного процесу, стереотипізації педагогічних інновацій (Н.Юсуфбекова) [108].

На сьогодні обґрунтовано провідні принципи інноваційного розвитку педагогічної теорії - природовідповідність і гуманізація педагогічної системи, проаналізовано рівні розвитку педагогічних інновацій, які мають різну наукову і практичну вартість; визначено їх відсоткове співвідношення. Так, І.Підласий виділяє „низький (псевдоінноваційний) або інноваційний за назвою”, „середній (частково інноваційний) або інноваційний за формою”, „високий (справжньоінноваційний) або інноваційний за сутністю” рівні, що змінюють систему, її головні компоненти і обумовлюють нарощення продуктів педагогічної діяльності [79].

Педагогічна інноватика„вчення про створення, оцінювання, освоєння і використання педагогічних новацій” [23, с.18]. Педагогічна інновація - це „ідея, яка є новою для конкретної особи; ідея, для реалізації якої настав час; результат творчого пошуку, оригінальних, нестандартних рішень; процес реалізації конкретною особою (або групою осіб) ідеї, яка у цей час є новою у навчально-виховному процесі, у результаті якого виникає творчий пошук оригінальних, нестандартних рішень” [23, с.19]. Узагальнення аналізу різних підходів до трактування поняття „інновація” подано в додатку А.

Одним із найголовніших аспектів педагогічної інно­ватики є новизна педагогічного засобу. Новизна „один із основних критеріїв оцінювання педагогічних досліджень; основний результат творчого процесу; властивість і самостійна цінність нововведення” [23, с. 24]. У педагогічній практиці, як і в інших сферах діяль­ності, новизна є відносною як в особистісному, так і в іс­торичному плані: те, що нове для одного педагога, може бути не новим для іншого. Новизна завжди має кон­кретно-історичний характер. Народжуючись у певний час, прогресивно розв'язуючи завдання конкретно-істо­ричного етапу, вона з часом стає нормою, загальноприй­нятою масовою практикою, або згодом – гальмом роз­витку.

З різноманітними виявами новизни в педагогічній інноватиці тісно пов'язана проблема педагогічної твор­чості. Результатами педагогічної творчості можуть бути:

  1. „Педагогічні відкриття – наймасштабніші нова­торські педагогічні рішення, пов'язані з формуванням, обґрунтуванням нових педагогічних ідей та їх впровадженням у конкретній педагогічній системі.

  2. Педагогічні винаходи – перетворення, конструювання окремих елементів педагогічних систем, засобів, методів, умов навчання та виховання.

  3. Педагогічні вдосконалення – модернізація й адаптація до конкретних умов уже відомих методів і за­собів” [23, с. 25].

Наукові інтереси педагогічної інноватики пов'язані з вивченням інноваційних процесів у системі освіти і виховання. Саме такими є процеси створення, освоєння і застосування педагогічних новацій. Дослідниками [22] узагальнено основні поняття педагогічної інноватики й представлено на рис.1.1.



Інновація

процес продукт

Рис.1.1 Основні поняття педагогічної інноватики та зв’язки між ними.

Детальний огляд різних класифікацій інновацій міститься в науковому дослідженні О. Козлової [43, с.18-20]. Зокрема, запропоновано таку систематику нововведень:

  • за типом: оперативні й стратегічні, завершені й незавершені, одиничні й масові, успішні та неуспішні, своєчасні й несвоєчасні;

  • за об‘ємом перетворення: часткові (локальні, одиничні, не пов‘язані між собою); модульні (комплекс часткових, пов’язаних між собою нововведень, які вводяться блоками); системні (охоплюють весь заклад);

  • за об‘єктом спрямування: змістові, технологічні, організаційні;

  • за соціальними наслідками;

  • за інноваційним потенціалом: радикальні (базові) і принципово нові; комбінаторні (конструктивне поєднання раніше відомого з невідомим та застосування його у новій сфері); модифікаційні (вдосконалення, доповнення, модернізація);

  • за принципом ставлення до попереднього: заміщені (витіснення усталеного засобу новим, більш ефективним), скасовуючі (відміна попереднього), ретровведення (повернення до попереднього).

Інноваційні освітні процеси ­– „зумовлені суспільною потребою ком­плексні процеси створення, впровадження, поширення новацій і змі­ни освітнього середовища, в якому здійснюється їх життєвий цикл” [81, с. 27].

Як і в інших сферах суспільного буття, в системі ос­віти інноваційні процеси є не просто впровадженням нового. Вони реалізуються як цілеспрямовані зміни цілей, умов, змісту, засобів, методів, форм діяльності, яким властиві новизна, високий потенціал підвищення ефективності діяльності загалом або у певних їх сферах, здатність забезпечити довготривалий корисний ефект, узгодженість з іншими нововведеннями. Завдяки цим особливостям інноваційні процеси прин­ципово відрізняються від процесів стабільних (додаток Б).

Таким чином, інноваційність є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства. З урахуванням цього нова освітня парадигма вибудову­ється на засадах збереження і розвитку творчої потенції людини, її спрямованості на самовизначення, стабіль­но активної життєдіяльності у змінних соціальних умовах, готовності до сприймання і розв'язання нових завдань.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ...
Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та...
Інститут педагогіки НАПН України Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Запрошуємо взяти участь у науково-практичному семінарі, який відбудеться 10 червня 2013 р за адресою: м. Київ 04053, вул. Артема...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ...
Тексти наукових статей, організаційний внесок у розмірі 150 грн надсилаються до 20 березня 2016 р
ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з педагогіки і психології
Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Чернівецької обласної державної адміністрації від 10. 09. 2012 р. №78 ІІ етап Всеукраїнської...
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський...
Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний...
Господарське право України. Програма курсу та методичні вказівки до виконання контрольних робіт для студентів заочної форми напряму...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний...
Цивільне право (частина 1 і 2). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний...
Цивільне право (частина 3 і 4). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДРОГОБИЦЬКИЙ...
Медичну довідку про стан здоров’я за формою №086-о та 2 фотокартки, 2 конверти, 2 папки
ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ
Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами (Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка