1. Берестейський договір Мировий договір між Українською Народною Республікою з одної, а Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони

1. Берестейський договір Мировий договір між Українською Народною Республікою з одної, а Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони. Тому, що український народ на протязі сучасної світової війни проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народною Республікою і державами, що у війні з Росією, постановили правительства Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини скласти мирний договір з правительством Української Народної Республіки; вони хотять цим вчинити перший крок до тривалого і для всіх сторін почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, а також має вести до привернення дружніх відносин між народами на полі політичному, правному, господарському і умовому. Стаття І Українська Народна Республіка з одної і Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина з другої сторони заявляють, що воєнний стан між ними покінчений. Сторони, заключаючі договір, рішилися надалі жити взаємно в мирі-дружбі. Стаття II 1) Між Українською Народною Республікою з одної і Австро-Угорщиною з другої сторони, оскільки ті дві держави граничитимуть із собою, будуть ті границі, які існували між Австро-Угорською монархією і Росією перед вибухом війни... Стаття III Опорожнювання зайнятих областей почнеться негайно по ратифікації цього мирового договору. Спосіб проведення опорожнення і передачі опорожнених областей означують повновласники інтересованих сторін. _ Стаття IV Дипломатичні і консулярні зносини між сторонами, що заключають договір, почнуться зараз по ратифікації мирового договору. Для можливо найбільшого допущення консулів обох сторін застерігаються окремі умови. Стаття V Сторони, що заключають договір, зрікаються взаємно звороту їх воєнних коштів, себто державних видатків на провадження війни, як також звороту їх воєнних шкід, то є тих шкід, які постали для них і для їх горожан у воєнних областях через військові зарядження, із включенням реквізицій, зроблених у ворожому краю. Стаття VI Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені додому, хіба б вони хотіли, за згодою держави, в котрій перебувають, залишитися у її областях або удатися до іншого краю. Питання, що з тим стоять у зв'язку, полагоджуються в окремих договорах, передбачених в VIII статті. Стаття VIІ Сторони, які заключають договір, прийшли в справі господарських зносин до слідуючої згоди: І Сторони, які заключають договір, зобов'язуються взаїмно нав’язати негайно господарські зносини і устроїти обміну товарів на підставі слідуючих постанов: до 31 липня біжучого року треба буде переводити взаїмну обміну лишків найважніших сільськогосподарських і промислових виробів для покриття біжучих потреб… ІІ … в основу господарських зносин між сторонами ...тимчасово, до заключення остаточного торговельного договору, але в усякому разі на протяг не менше як шість місяців заключення миру... повинні бути положені отакі постанови: А Для господарських зносин між Українською Народною Республікою і Німеччиною ті умови, які зложені в російсько-німецькому … 1894-1904 рр. В Для господарських зносин між УНР і Австро-Угорщиною набирають силу умови російсько-австро-угорського договору 1906 р. С Що торкається господарських зносин між УНР, Болгарією і Туреччиною, то треба їх управильнити до заключення остаточного торговельного договору. • Жодна сторона не буде мати претензій до тих положень, котрі друга сторона признаватиме якій-небудь другій державі... Стаття VIІІ Привернення публічних і приватних правних зносин, виміна воєнних полонених і цивільних інтернованих, справа амнестії, як також справа поступовання з торговельними кораблями, що попали у власть противника, управильниться з Українською Народною Республікою в поодиноких договорах, котрі становлять щодо суті складову часть нинішнього мирового договору і по змозі рівночасно з ним вступлять у силу. Стаття IX Умови, прийняті в цьому мировому договорі, творять неподільну цілість. Стаття X При толкуванню цього договору для зносин між Україною і Німеччиною є міродайний український і німецький тексти, для зносин між Україною і Австро-Угорщиною - український, німецький і угорський тексти, для зносин між Україною і Болгарією - український і болгарський тексти, а для зносин між Україною і Туреччиною - український і турецький тексти. Кінцеві постанови Нинішній мировий договір буде ратифікований. Ратифікаційні грамоти мають бути обміняні якомога скоріше у Відні. Мировий договір стає правосильним по його ратифікації, оскільки в ньому нічого іншого не постановлено. На доказ того, повновласники отсей договір підписали і свої печаті приложили. Зладжено в п'яти переписах в Берестю Литовськім 9 лютого 1918 року. Ол. Севрюк вр. Микола Любинський вр. М.Левитський вр. Р.Ф.Кюльман вр. Як представник Найвищої Німецької Військової Управи Гофман вр, генерал-майор і шеф Генерального Штабу Головнокомандуючого Східного Фронту Чернін вр. Д-р В.Радославов вр. А.Тошєв вр. Ів.Стоянович вр. Полковник Ганчев вр. Д-р. Т.Анастасов вр. Талаат вр. Ґаккі вр Агмед Нессімі вр АІцует вр. Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 рр. Нью-Йорк. 1954. - Т.1. - С.423-431 2. Із реферату «Наша політика в Україні», надісланого на початку березня 1918 р. німецькими окупаційними органами австрійському міністру закордонних справ Досі ми обмежувалися військовою окупацією й прогнанням більшовицьких військ, управління ж краєм ми принципіально залишили за Радою та її органами. Як же виглядає це управління? Чи теперішній режим - не торкаючись питання про його добру волю - є в стані постачити нам потрібні продукти або утворити умови, які б дали нам змогу добути ці продукти через закупку? Щоб Рада через свої власні органи могла забезпечити доставку і транспорт продуктів, це - річ зовсім виключена, бо вона зовсім не має правильної і певно працюючої організації. І це не може швидко перемінитися, бо Рада не має ні грошей, ні справного виконавчого апарату (військо, жандармерія, суд, поліція) в своїм розпорядженні. Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 рр. - Т.2. – С.11 3. Грамота П.Скоропадського «До всього українського народу» Громадяне України! Всім: Вам, козаки та громадяне України, відомі події посліднього часу,коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відродившися Українська Держава стояла коло краю загибелі. Спаслась Вона, дякуючи могутньому підтриманню центральних держав, які, вірні свому слову, продовжують і по цей час боротись за цільність і спокій України. При такій піддержці у всіх зродилась надія, що пічнеться відбудовання порядку в Державі й економічне життя України війде, врешті, в нормальне русло. Але ці надії не справдились. Бувше Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього. Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безроботиця збільшуються і розповсюджуться з кожним днем і врешті для багатющої колись-то України встає грізна мара голоду. При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку Державну Владу, яка здібна була-б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці. Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади. Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України. Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обгрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України. Центральна і Мала Рада, а также всі земельні комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються Всі инші урядовці, працюючі в державних Інституціях, зістаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов'язків. В найближчий час буде виданий закон, установляючий новий порядок виборів до Українського Сойму. До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі, буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами. Права приватної власности - як фундаменту культури і цивілізації відбудовуються в повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно тимчасового уряду російського, відміняються і касуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих до куплі-продажі землі. Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартости від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особлива увага буде звернена на поліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах і на один час не кидали своєї відповідальної праці. В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється широкий простір приватнього підприємства й ініціятиви. Передбачаю всю трудність стоюючої переді мною праці і молю Бога дати мені силу, аби гідно виконати те, що я вважаю своїм обов'язком перед рідною Україною в сучасний виключний і критичний для неї час. Мені далекі і чужі які-б-то не було власні побудження, і головною своєю метою я ставлю користь і благо народу і всім дорогої нам України, В цій свідомости кличу всіх Вас, громадян і козаків України - без ріжниці національності й віросповідання - помогти мені і моїм працьовникам і співробітникам в нашому загальному велико відповідальному ділі. Гетьман Всієї України Павло Скоропадський Отаман Ради Міністрів М.Устимович 29 квітня 1918 р. м. Київ Конституційні акти України. 1917-1920. -К., 1992. - С.82-83. 4. Із закону про тимчасовий державний устрій України Тимчасово до обрання Сойму і відкриття його діяльності, Державний устрій України і порядок керування основується по слідуючих законах: Про Гетьманську владу Влада Управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави. Гетьман стверджує закони, і без його санкцій ніякий закон не може мати сили. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному складі на затвер­дження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє инших урядових осіб в разі для останніх не обгрунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і фльоти. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положенні. Гетьманову належить помилування засуджених, полегчення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасованням проти них переслідування і висвободження їх від суду, кари, а також складання казених взимок і дарования милости в особливих випадках, коли цим не порушуються нічиї охоронені законом інтереси і громадські права. 8. Накази й розпорядження Гетьмана закріпляються Отаман-Міпістром або відповідним йому Міністром. . Про віру 9. Первенствуюча в Українській Державі є віра християнська, православна. Права і обов'язки Українських Козаків і Громадян 12. Захист Вітчизни - є святий обов'язок кожного козака і громадянина Української Держави. 18. Кожний український козак і громадянин має право вільно вибирати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і без заборони виїжджати за кордон Української Держави. Українські козаки і громадяне мають право робити зібрання в межах не шкідливих законам, мирно і без зброї. Кожний може в межах, установлених законом, висловлювати і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або иншими засобами. Українські козаки і громадяне мають право гуртувати громади і спілки в межах не противних законам. Про закони 23. Українська Держава керується на твердих основах законів, виданих в установленій черзі. 24. Сила закону без виключення обов'язкова для всіх українських підданих і чужинців, в Українській Державі перебуваючих. Про Раду Міністрів, про Міністрів 34. Напрямок і об'єднання праці окремих відомств по предметах як законодавства, так і вищого державного управління накладаються на Раду Міністрів. Керування справами Ради Міністрів накладається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за загальний хід державного управління. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядження. Про фінансову Раду Фінансова Рада є вища народня інституція для справ державного кредиту і фінансової політики. Фінансова Рада складається з представників і членів, яких призначає Гетьман. Крім того в склад Ради входять на правах членів: Отаман-Міністр, Міністр Фінансів і Державний Контрольор. На Раду накладається: 1) обміркування часу і умов державних позичок; 2) обміркування справ, дотичних державного кредиту, а також питань грошового обороту і 3) попередній, з особистого кожний раз розпорядження Гетьмана, розгляд справ по фінансовій частині, належачих вирішенню в законодавчім порядку. Про Генеральний Суд 42. Генеральний Суд Української Держави являє собою вищого охоронителя і захисника закону та Вищий Суд України в справах судових та адміністративних. Гетьман всієї України Павло Скоропадський Отаман Ради Міністрів М.Устимович 29 квітня 1918 р., м.Київ Конституційні акти України 1917-1920. - С.84-87. 5. Уривки з меморіалу Українського національно-державного союзу 29 квітня сього року стався державний переворот, наслідком якого Українська Центральна Рада та її Уряд припинили свою діяльність і вся влада управління перейшла до Гетьмана України й поставленого ним нового Уряду. Україна нині управляється призначеним Гетьманом кабінетом міністрів на точній підставі указаних в грамоті законів про тимчасовий державний устрій України. На призначений Гетьманом кабінет міністрів, як се свідчить заява п.Гетьмана з'їздові хлїборобів-демократів і офіціяльні акти, видані Урядом в роз'ясненні майбутньої його політики, покладено обов'язок здійснити тверду владу на Україні завести лад і спокій в Державі, при забезпеченню інтересів як широких працюючих верств, так і всього люду на Україні, проводити тверду національно-державну політику в напрямі скріплення самостійности Української Держави й забезпечення інтересів українського народу, що створив Державу та служить її підвалиною при повній толерантности до инших народів України. Але сих завдань і обов'язків утворений кабінет міністрів не виконує і виконати не може. Політика й діяльність його йде зовсім в протилежнім напрямку. Кабінет міністрів є неукраїнський по свому складу і по своїй політичній орієнтації. В кабінет міністрів не увійшли представники українських партій і українських громадських ґруп (українські діячі), які власне творили Українську Державу. В новий кабінет міністрів увійшли російські кадети, октябристи та взагалі представники тих громадських неукраїнських ґруп, які завжди вороже ставились до українського руху й до української державносте поборювали їх з усіх сил в ім'я «єдиної, неділимої Росії». Антинімецька орієнтація сих партій і ґруп, орієнтація в бік Антанти, всім давно й загально відома. Сі партії та ґрупи вславились на Україні своєю обрусительною, антидемократичною діяльністю і тому прикликаннє їх до власти, цілком справедливо, утворило повне недовіррє в українськім народі до Гетьманського Уряду в справі належного відношення з його боку до інтересів українського народу. Своєю політикою і діяльністю новий Уряд дає ґрунт і підстави для повного недовірря і навіть ворожого відношення до нього широких народніх мас. За нового Уряду поширив свою антидержавну й антиукраїнську діяльність «Русскій Союзь» на Україні, який поставив собі ясну мету: мобілізацію сил для відбудування «єдиної неділимої Росії». В сей союз входять члени ріжних російських партій, від демократичних до крайніх реакціонерів, отже й ті партії та громадські ґрупи, до яких належать і члени сучасного кабінету міністрів. Члени «Русскаого Союза» на Україні притягуються новим Урядом до державної роботи. Завданнє: завести лад і спокій на Україні - не тілько не досягається, а осягаються результати діяметрально протилежні. Заборона з'їздів земств, міст, а особливо робітничого й селянського з'їздів, розгін останнього навіть з допомогою збройної сили, у той час, як дозволяються з'їзди представників капіталу, торговлі і великої земельної власности, тільки може переконати широкі працюючі маси в тім, що новий Уряд стоїть на варті не їх інтересів Наслідки заборони селянського з'їзду страшні: ся заборона кинула біднійше селянство в розпуку й безпорадність; через те повстала скрізь страшна ненависть до господарів-хліборобів, убійства їх, підпали, знищення, спаші посівів і таке инше. Зміна комісарів і комендантів, а часом їх ув'язнення без суду та слідства и настановлення на їх місце осіб неукраїнської орієнтації, а то й україножєрів, часом з бувших жандармів і поліцейських приставів, які замісць боротьби з анархією, борються з українським елементом урядового апарату та з українським елементом громадських і державних інституцій. І разом з тим розв'язують ся демократичні орґани самоврядування і реставрують ся старі цензові думи й земства. Така однобічна в інтересах великої земельної власности й капіталу, безтактна, а то й жорстоко брутальна діяльність новопоставленої адміністрації обурює всі верстви українського народу, а надто селян. Нова адміністрація відкрила скрізь похід проти українства й українського руху, припиняє діяльність «Просвіт»: українські діячі, а то і просто свідомі українці на провінції переслідуються і арештуються. Нарід має всі підстави переконатись, що йде рішуча й безоглядна реставрація старого ладу в національнім і соціяльнім розумінні. Уряд провадить таку політику, якби революції зовсім не було, і цілком ігнорує утворену революцією свідомість народніх мас. 1 Рішуча й послідовна заміна по всіх міністерствах українського елементу неукраїнським елементом, головним чином великоруським, витисненнє з ужитку української мови по міністерствах - довірря новому Урядови не утворять. В суді знову запанувала російська мова, яка поки-що об'явлена рівноправною з українською. Суддями, навіть на вищі посади, призначають ся люди і не з громадян Української Держави. Міністер судових справ дбає не про утвореннє українського суду, а про збереженнє прав і привилеїв бюрократів бувшої самодержавної Росії. ...Найважнійша інформаційна організація Уряду - Державне Телеграфне Аґентство доручено старорежімникови й найгіршим ворогам українського руху - галицьким москвофілам, які роблять офіціальною мовою Аґентства московську мову. Таким чином вся політика нового Уряду тільки збільшила анархію і заколоти по селах: швидким темпом стихійно наростає озлобленнє селянських мас, які почули себе непевними щодо одержання землі, про що селянство мріяло цілі віки. Большевизм знову почав набирати сили по селах. Почались ексцеси, узброєний опір, пожежі, спаш на поміщицькі землі, викошуваннє сходів, жорстока розправа з тими, що на з'їзді хліборобів тягли руку великоземельних власників, і т.ин. З'явився і почав ширити ся стихійний аграрний террор. При таких умовах ніяка збройна сила в справі запровадження спокою і ладу на Україні допомогти не зможе. При таких умовах Українська Держава не зможе виконати своїх обов'язків по мировому договору з центральними державами. Все доводить, що сучасний кабінет міністрів врятувати державу від .анархії й безладдя, установити тверду владу, оперту на довіррю народу, та зміцнити самостійну Українську Державу не зможе, і тому низше підписані українські партії й організації висловлюють йому вотум недовірря. Добрий державний лад може завести тільки національний демократичний діловий кабінет, складений в більшости з відомих українських діячів, взагалі з осіб української орієнтації, які мали-б повне довіррє широких українських мас. Київ, 21 травня 1918 року. В імени українських партій і організацій підписали уповноважені: Української Партії Самостійників-Соціялістів, Української Трудової Партії, Партії Демократів-Хліборобів, Партії Соціялістів-Федералістів, Об'єднаної Ради Залізниць України, Головної Ради Всеукр. Почтово-телеґрафної Спілки. Українська суспільно-політична думка в XX столітті. - Мюнхен, 1983. Т.1. - С.390-394. 6. Із статуту Українського Національного Союзу Серпень 1918 р. § 1. Мета Союзу: а) утворення міцної самостійної української держави; б) боротьба за законну владу на Україні, відповідальну перед парламентом; в) боротьба за демократичний виборчий закон у всі установи (по 5-тичленній формулі); г) оборона прав українського народу і української держави в міжнародній, сфері. § 2. Для здійснення цієї мети Союз організує українську громадсько-політичну волю і, репрезентуючи її, вживає всіх відповідних заходів для її виявлення і реалізації, як в межах України, так і поза її межами. § 3. Склад Ради. Рада складається з представників усіх політичних українських партій і української селянської спілки на паритетних основах (по 8) і з українських громадських представників, наукових і професійних організацій також на партійних основах (по 1). § 4. Філії. Філії Союзу закладаються по губерніальних і повітових містах та інших пунктах на таких же основах,, як і центральна організація (§ 3). Філії підлягають центрові, який може мати при них своїх уповноважених. § 5. Виконавчий орган. Для виконання постанов Ради і для репрезентації Союзу Рада вибирає президію. В склад президії входять представники всіх партій - по 1 і по 2 представника від усіх інших організацій, які входять в склад Союзу... Національні відносини в України в XX ст. Збірник документів і матеріалів. - С.77. 7. Уривок із «Спогадів» П.Скоропадського После разгона Центральной Рады все ее члены и имеющие к ней отношение не успокоились. Они разьехались на места и сразу воспользовались тяжелыми условиями, в которые было поставлено новое правительство, для того чтобы всячески его дискредитировать. Например: одна немецкая оккупация обьяснялась народу как союз великих панов, выбравших Гетмана и приведших немцев для того, чтобы у народа отняли землю. Затем, исполнение договора о предоставлении немцам хлеба обьяснялось народу как продажа правительством украинского народного богатства из-за личных выгод министров и Гетмана, и все в таком духе. Делалось, конечно, ото очень ловко. Местные власти таких «страдателей за народ» арестовывали. Сейчас же поднимался крик, что невинных сажают. Были факты, но редкие, когда людей арестовывали без достаточной вины. Такие случаи доходили до меня, и я приказывал освобождать; но все зти отдельные случаи капля в море в сравнении с той массой действительно виновных в стремлении свергнуть Гетманство, которые изощрялись на все лады, как бы снова ввергнуть страну в ту анархию, в которой она находилась и до, и после нас. Правые, черносотенные партии безобразничали. К ним, к сожалению, примыкала часть офицерства. Правые люди, под предлогом работы в пользу монархии, просто были озлоблены, что они никакой роли не играли. Сюда же присоединилась масса, которая действительно скорбела, глядя на разложение России, и в Гетмане и его правительстве видела лишь изменников русскому народу. Над всеми отими партиями крикливо витали так называемые деятели старой России, всех направлений и оттенков, так или иначе желавшие играть роль. Среди них были очень почтенные деятели, но они терялись в хоре какой-то необьяснимой злобы или равнодушия к нашему делу. Я неоднократно старался с ними оговориться, но ото было безрезультатно. Недаром Краснов при свидании сказал мне как-то: «Ох, уж эти общественные деятели, они все погубят!» Я думал тогда, что это не касалось меня, но вижу, ошибся. ...Чем больше я вникаю в пережитое мной на Украине, тем более я прихожу к заключению, что народ не виноват во всех ужасах, которые мы пережили. Я совершенно не увлекаюсь народом, и когда мне вчера рассказывали с умилением, как один бедный генерал умирал в каком-то лагере для военнопленньїх и как за ним трогательно ухаживал один солдат, грешный человек, - я не пролил слезы, а подумал, что, наверное, солдат рассчитьівал получить что-либо или от генерала, или от его родственников. Несмотря на отсутствие всякой сентиментальности по отношению к нашему народу, меня всегда глубоко оскорбляет, когда я слышу особенно за границей, нелестные отзьівьі о том самом народе, который в известных условиях способен более, нежели всякий западный европеец, проявить чувство глубокой христианской любви и самоотречения. Я видел, на какие зверства и нерусские люди способны, когда народ сбит с толку, когда анархия всплывает на поверхность общественного моря. В России теперь большевизм, народ попал в руки сумасшедших идеалистов и громадного числа всяких иностранных и всяких уголовных элементов.' Но кто в этом виноват? Наш забитьій народ безусловно нет. Виновата наша интеллигенция всех оттенков и направлений. Одни без всякого знания народа, без научного организаторского опыта, благодаря за-висти ко всему выше их стоящему, или же из-за какого-то пошлого сентиментализма, с громадной ни на чем не основанной самоуверенностью, решивши облагодетельствовать народ, другие, не желающие ни йотой поступиться со своей выгодой, тянут его в другую сторону. В результате все более мягкое выкидывается из обихода и остаются всего лишь две полосьі: большевизм слева, в который переходят все учення наших социал-революционеров и социал-демократов, и большевизм справа, который теперь тоже хотя и в загоне, но при первом же удобном случае воспрянет духом не хуже своего антипода. Все же остальные партии болтаются без всякой поддержки в народе и все более и более отрываются от него. Одна из причин такого явлення состоит в незнаний народа, его настоящих жизненных, экономических, разумных домоганий, в слепом подражании Западу и в боязни показаться мало либеральными, все еще выставить себя либеральствующими. Если бы эти средние партии левой группы отбросили бы вечное самодовольство, рисование своим либерализмом, если бы они хотели действительно жертвовать собой для народа, а не для приобретения популярности, они нашли бы дорогу, как подойти к народу с программой действительно жизненной. Партиям, кроме того, нужно было бы привить себе еще способность отрешиться хотя бы от части своих выгод. Ведь в конце концов все эти кадеты хотя и готовы идти на очень широкую аграрную реформу, потому что у большинства из них нет собственной земли, или она мало их интересует, а, например, уже в промышленности или финансовых вопросах они никаких уступок не признают, находя для это всегда отговорки. Я на Украине хотел сближения этих рядом стоящих умеренных партий, но в этом мне удалось достигнуть очень.малого. Может быть, только со временем я чего-нибудь добился бы. Сам народ хочет просто улучшения своего быта, однако разбираться во всех этих вопросах он совершенно не может. Раньше, при старом правительстве, ему говорили, что все зло от бунтовщиков. «Лупи их», - он и лупил. Теперь ему говорят: «Все зло от буржуя, лупи его!» - он его лупит, так как думает, что это единственное средство улучшить своє положение. Все эти программы, даже считающихся теперь умеренными партиями вроде социал-революционеров, несравненно левее тех убеждений, которые живут в здоровой массе народа, и только война с развращающей деятельностью революционного правительства довели до того, что большинство народа поверило, что нужно просто-таки выгнать собственников с земли, ничего им за это не уплативши. Но как только народ начинает отходить от угара, который на него напустила левая интеллигенция, он сам приходит к сознанию, что тут какая-то ложь и что так решать вопрос нельзя. На Украине еще при мне и в скором времени после падения Гетманства на сельском сьезде были вынесены постановления, что землю нужно взять, но за плату; и так во всех других вопросах... Скоропадський П. Спогади. - Київ; Філадельфія, 1995. - С.209-212. 8. Відречення П.Скоропадського від влади Я, гетьман усієї України, протягом семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебуває. Бог не дав мені сил, щоби справитись із цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади. Павло Скоропадський. 14 грудня 1918 р. м. Київ. Королів В. Кінець гетьманату. -К., 1928. - С.87.

Схожі: