|
|
Скачати 339.75 Kb.
|
|
«З народного напившись джерела» Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла… Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. У зв’язку з цим одним з пріоритетних напрямів патріотичного виховання молоді є краєзнавство. Саме краєзнавча робота посідає важливе місце в діяльності кожної бібліотеки з тим, щоб за допомогою краєзнавчих матеріалів сприяти вихованню у молоді патріотизму, національної свідомості, високої моральності. В популяризаторській краєзнавчій роботі бібліотеки умовно можна виокремити три основні тематичні комплекси:
Краєзнавчий напрямок, як один з основних у своїй роботі, обрала бібліотека-філія с. Белеїв, завдяки чому отримала 3 місце та перемогу в номінації «Бібліотечне краєзнавство: розвиток та збереження національної культури краю» обласного конкурсу «Краща бібліотека 2015 року». Надзвичайно насиченою була соціокультурна діяльність бібліотеки в цьому напрямку: краєзнавчі уроки «Чарівний, серцю милий край», бібліографічний огляд «Село, в якому я живу», літературні вікторини «Вивчай і знай свій рідний край», родинне свято «Домашнє вогнище родинне: оселя наша і сім’я», година пам’яті «Відлуння Афганських гір», фотовиставка «Нарешті знищена війна весняним громом Перемоги», куток сімейного відпочинку «Щасливі ми зростаємо, бо сім’ю чудову маємо», літературно-музичні композиції «Роки війни – століття пам’яті», «Моє безсмертя воїна і сина в тобі, моя велична Україно», вертеп, конкурси колядок «Радуйся, земле, Син Божий народився», майстер-клас «Ми ялинки не рубаєм – дідуха виготовляєм», різдвяні посиденьки «Щедрий вечір, добрий вечір», пасхальні композиції «Христос Воскрес на небесах, радіють люди у віках», виставки творчих робіт користувачів бібліотеки «Писанковий дивосвіт» та «Писанка – символ життя», духовно-історична година «Свято Успіння Богородиці – священна традиція церкви від апостольських часів», години духовності «Святий Миколаю, прийди до нас з раю», «Свято грудня зустрічай – їде Святий Миколай» та фольклорне свято «Андріївські вечорниці», урок народознавства «На рушнику хай доля квітне» та бібліографічний компас «Українські вишиванки – наче райдуги світанки», народознавчий діалог «Ми українці – народ гостинний. Звичаї гостинності», виставка-презентація вишивки «Хрестиком, узором, гладдю – кольори. То найкраще в світі, що не говори», поетична мандрівка «Мову рідної природи розуміти серцем вчись», екологічні ігри на природі «А подивись будь ласка, в природі всюди казка», екологічна казка «Земля стогне від горя і гніву», фіто-вікторина «Ліки навколо нас», фантазія на папері «Земля – сльозинка на щоці Всесвіту», виставка дитячих малюнків «Про дива і таємниці природи-чарівниці» тощо. Немало уваги народознавству приділяли й інші бібліотеки ЦБС, провівши: фольклорно-розважальну годину «Дозволь, мати, весну закликати» та годину корисних порад «Немає кращої ґаздині, як у нас на Україні» (міська публічна бібліотека-філія), народознавче свято «Ми любимо сонце і квіти, ми славимо рідний наш край» (Лолин), свято української вишиванки «І сьогодні українська вишивка цвіте», виставку українських вишиванок «А на тих вишивках Україна моя», усний журнал «Моя земля – земля моїх батьків» та урок етнографії «Українська хустка» (міська дитяча бібліотека-філія), бенефіс українських традицій «Перлини народних звичаїв» (Надіїв), виставка-презентація «Від землі, від роси, від любові, розцвітає наше село» (Тяпче), майстер-клас «Прикраса, як оберіг» (Раків), Дні села «Село моє – краплиночка на карті» (Раків, Тяпче), урок народознавства «Свято Спаса» (ЦРБ).
В основі народних вірувань та святкувань лежить обрядово-календарний цикл. Починається рік новорічно-різдвяними святами, які відроджують і бібліотеки: різдвяні щедрівки, майстер-класи з виготовлення новорічних прикрас, свята, цикли бесід, поетичні хвилинки, конкурси колядок та щедрівок, новорічно-поетична скриня, дитячі ранки, різдвяні дійства, фольклорно-етнографічні години, вертепи, святкові ходи з колядою, літературно-музичні композиції, бібліотечні виставки «З Новим роком та Різдвом Христовим», «Новорічні передзвони», «Ой радуйся земле», «Вістку радісну несемо», «Зимонька прийшла, купу свят нам принесла», «Знавці різдвяних традицій», «Магія Святого вечора», «Віночок зимових свят», «В Вифлиємі, у яскині, Божий Син родився нині», «Колядують зорі на Різдво Христове», «Даруй господарю, даруй господині, даруй літа щасливі й нашій Україні», «З Новим роком та Різдвом вітаємо, всім здоров’я міцного бажаємо», «Вже прийшла до нас зима, нам свято веселе принесла», «Новий рік – на поріг», «Приніс ангелик радість із небес – Христос родився десь», «Колядки із старої шухлядки», «Жива ялинка хай росте», «Бо прийшли до тебе три празники в гості», «Із святим Різдвом вітаємо, всім здоров’я міцного бажаємо», «Відчиняйте двері ясенові, бо Різдво ступає на поріг», «По селі ідемо, коляду несемо», «Січень святами славен», «Благослови Боже і Божая Мати про Різдво Христове співати» (Солуків, Підліски, Лужки, Липа, Сл. Долинська, Тяпче, Новоселиця, Кропивник, Сл. Болехівська, Новошин, Лолин, В. Тур’я, Княжолука, Церківна, Гошів, Кальна, Надіїв, Вишків, Рахиня, Розточки, Яворів, Якубів, Шевченкове, Ст. Мізунь, Вигодські селищні публічна й дитяча бібліотеки-філії, міські публічна й дитяча бібліотеки-філії, РДБ, ЦРБ).
Великдень – одне з найбільших й найшанованіших після Різдва християнських свят. Воно приурочене до воскресіння Христа. Як і Різдво, Великдень – родинне свято, на нього збиралася вся родина. На відродження традицій його відзначення були спрямовані й бібліотечні заходи: народознавчі години, години духовності, літературні вітальні, літературно-музичні композиції, свята писанки, конкурси читців, виставки-хобі, калейдоскопи рецептів до святкового столу, театралізовані свята, літературно-фольклорні композиції, виставки кошиків та писанок, виставки малюнків, виставки-панорами «Про що говорить писанка», «Христос Воскрес» яка велична днина! Яка любов і ласка, і краса!», «Кольорова палітра писанки», «Великодній розмай», «Розмалюю писаночку», «Великодні традиції країн світу», «Писаночку розмалюй і мені подаруй», «О, писанко! Ти – символ України», «Великодні передзвони», «Весна, Великдень, Боже Воскресіння і писанка, як серця одкровення», «Радість з неба ся являє, Паска красна день витає», «В Україні дзвони дзвонять – це у нас Великий день», «Хай буде з нами Великодня казка», «Сьогодні лине із небес: Божий Син воскрес», «Під дзвони великодні хай ваша доля квітне», «Хай натхненно дзвонять Великодні дзвони», «Благословення сходить із небес: Христос Воскрес!», «Світле свято Великодня», «Рукотворне диво – писанка», «Великодній сувенір», «Зваримо, спечемо, пригостимо» (Княжолука, Церківна, Станківці, Мислівка, Якубів, Сл. Болехівська, Оболоня, Шевченкове, Сл. Додинська, Новоселиця, Ст. Мізунь, Новошин, Липа, Раків, Гошів, Лолин, В. Тур’я, Вигодські селищні публічна й дитяча бібліотеки-філії, міські публічна й дитяча бібліотеки-філії, РДБ, ЦРБ). Останнім святом обрядово-календарного циклу в році є найулюбленіше свято дітвори – День святого Миколая. Бібліотеки приурочили йому: театралізовані свята, літературні ранки, калейдоскопи цікавих фактів, літературно-музичні свята, бібліотечні виставки, викладки літератури «Іде до нас крізь гори й доли святий угодник Миколай», «Любий отче Миколаю, Ти прийди до нас із раю», «Святий Миколай, Ти до нас завітай», «Гостинці Миколая», «Від хатки до хатки із посошком іде Миколай з повним мішком», «Свято-чудо зустрічай – їде святий Миколай», «Скоро, скоро у наш край завітає Миколай», «Вже скоро Чудотворець завітає», «Лист святому Миколаю», «Через поле, через гай ходить святий Миколай», «Прийшов Миколай – двері відчиняй» (Церківна, Солуків, В. Тур’я, Белеїв, Оболоня, Сл. Долинська, Лолин, Гериня, Новоселиця, Новошин, Кальна, Рахиня, Шевченкове, Максимівка, РДБ).
Володимир Лис «Країна гіркої ніжності» Три жінки, три життя… І одна на всіх доля. Саме така думка приходить першою під час читання чергової історії від Володимира Лиса. Та все ж доля многолика і для кожної з цих жінок вона приберегла інше обличчя. Розповідь охоплює ХХ століття і, спостерігаючи за життєвими перипетіями героїнь оповіді, можна ознайомитись і з головними подіями цього бурхливого часу. Даза або ж Даздраперма… Її ім’я незвичне для наших сучасників, для народжених в кінці ХХ – на початку ХХІ століття, але не викличе подиву у тих, хто пам’ятає Ракет, Індустріалізацій та Сталін. Саме тоді з’явилося й ім’я Даздраперма, що означає «Да здраствует Первое Мая!». Дивною для нас і нажаль звичною для того часу є й доля Дази. Дівчинка, яку дуже любили батьки. Батько – керівник на одному з заводів, відданий партії та товаришу Сталіну, готовий до боротьби із ворогами Батьківщини. Мати – вірна соратниця та підтримка чоловіка. В сім’ї панує достаток, мир та спокій. І раптом все обривається… З люблячої сім’ї дівчинка потрапляє у жорстокий світ дитячого будинку, де кожен сам за себе, де «людина людині – вовк» і боротьба йде не тільки за самоствердження, а й за саме життя. Як вижити у цьому світі «домашній» дитині? Даза втратила все – батьків, дім, власне ім’я… Та їй вдалося не втратити людяності і, попри виховання, залишитись думаючою та незаангажованою. Комунізм і УПА, репресовані і реабілітовані… Чи вдасться Даздрапермі знайти у цьому себе, відновити чесне ім’я батьків, знайти себе та свою долю? Всю любов, якої не отримала сама, Даза намагалася віддати єдиній донечці – Віталії. Дівчинка росла на славу: відмінниця, зі спокійним характером, розумниця. Мати для неї була еталоном чесності, справедливості та правильності. Але, мабуть, саме це і підштовхнуло доньку до внутрішнього протесту, який вилився у закоханість. А покохала Віталія кримінального авторитета з усією силою юного серця, повіривши, що зможе його змінити. Десь вдалечінь відійшла мама, її переконання, залишився тільки Він… І лише життя зуміло розставити всі крапки. І знову мати віддає всю себе, свою любов та ніжність дочці. Але цього разу перед читачем уже Віталія та Олеся. Віталія врахувала, здається, всі помилки власної матері й у неї з дочкою склалися довірені стосунки. Вони діляться сокровенним, говорять про все. Для чого ж тоді Віталія викликає у Луцьк матір, з якою не спілкувалась десятки років і про яку Олеся навіть не чула? Що приведе за собою приїзд бабусі? Олеся – наймолодша з жінок… Як каже про неї Віталія Дазі: «Вона – це ми з тобою, зібрані в одній людині, котра не визнає обох наших характерів. Але своїм ще не вміє користуватися, а може, ніколи й не навчиться». Її життєвий роман автор розвиває на фоні подій Майдану 2014 року. Дружба і кохання, любов і самопізнання, підступність і зрада… Почуття, з яким зустрічаються по житті багато із нас, з якими зустрілись свого часу мама і бабуся Олесі. Та кожна людина переживає їх по своєму, з цього, власне, і складається життя. Не може не дивувати те, як автору, будучи чоловіком, вдалося передати характер та образи жінок, наскільки живими та яскравими вони йому вдалися. Є, звісно, в цьому романі й чоловіки, та все ж вони десь на другому плані, ніби не зовсім реальні. Це історія про жінок… Про матір і дитину… Про те, що не завжди найріднішими є ті, хто рідний по крові… А своєрідним епіграфом, характеристикою до неї стали слова, написані на обкладинці: «Вражаюча сімейна сага на тлі української історії. Любов життя треба заслужити». Багато таємниць розкриє Володимир Лис на сторінках роману, багато думок розбудить… Отож, читаймо, думаймо і робімо свої висновки. А життя все розставить на свої місця! Володимир Лис «Камінь посеред саду» Дивна історія з дивним закінченням. Саме таке перше враження виникає під час та після прочитання чергової історії від Володимира Лиса. Нерідко автори використовують прийом «повернення», коли розповідь розпочинається з кульмінації, а потім читач разом з дійовими особами ніби повертається поступово до початку історії, щоб з’ясувати причину події. Здавалось-би саме цим принципом вирішив скористатись і Володимир Лис. Його психологічний детектив розпочинається смертю головного героя Андрія Трояна, інженера місцевого заводу. Що це – вбивство чи самогубство? І ось, разом з Андрієм, читач вирушає у історію його життя, щоб з’ясувати це. Хтось може сказати, що «Камінь посеред саду» читати нудно, тут немає гостроти розвитку подій, майже відсутні діалоги і зовсім мало дійових осіб. Та якщо ви вже відкрили цю книгу, то вона не відпустить вас до останньої сторінки. І навіть перегорнувши її, ту останню, задумуєшся: а що ж далі? І що хотів сказати автор? Чи подобається вам копирсатися у чиїйсь душі? А якщо ця душа – ваша власна? Що можна там знайти? І чи потрібно вам те, що там, десь глибоко-глибоко заховалось? Та автор не звертає уваги на наші бажання – якщо ви вже взяли до рук «Камінь посеред саду», будьте готові до того, що ваша душа відкриє навстіж всі закапелки та звідти появиться все те, про що ви вже благополучно забули чи сподівались забути. Та чи так це погано? Адже все чого ви боялися, може обернутися зовсім іншим до вас лицем і виявиться, що воно не таке вже страшне! Хоча, може бути й навпаки і давній страх, вже ніби призабутий, набере нової сили й просто знищить вас з середини. Що ж і для чого може змусити людину заглибитись у себе, пережити неприємні відчуття? Переоцінка цінностей з віком? Криза середнього віку? Поклик занедбаної власної душі? У кожного з нас своя причина для змін, та рано чи пізно настає момент, коли ці зміни неминучі. І тоді тільки від нас самих залежить до яких наслідків це приведе. Чому ж «Камінь посеред саду»? А тому, що в батьківському саду головного героя лежить важкий камінь, який вже й забули звідки і для чого там взявся, але саме під ним гине Андрій Троян. Ось так і в кожного з нас є свій камінь на душі, який часто видається непідйомним, через що ми й не пробуємо його піднімати, боячись бути ним розчавленими. Та й чи варто взагалі пробувати, якщо реальна оцінка власних сил дає стовідсоткову гарантію – нічого з цього не вийде. І хто насправді є сильнішим: той, хто спробує, незважаючи на здоровий глузд, чи той, хто тверезо оцінює свої можливості та, відступивши перед неможливим, досягає успіху в чомусь іншому? Не може не дивувати оцінка матері Андрія, яку автор виводить на сцену на початку розповіді та при самому закінченні. Після прочитання слів, які автор вклав у вуста цієї жінки, у читача виникає далеко не однозначна реакція. І хочеться сперечатись з автором: так не буває, або ж так не повинно бути. Та, мабуть, це і є ознакою справжнього таланту – коли книга не дає готових відповідей на запитання, а змушує задуматись та посперечатись… Отож, відкривши психологічний детектив «Камінь посеред саду» ви переживете цілу гамму відчуттів: заперечення, зневіру, нудьгу, зацікавлення, нерозуміння… Та одне можна сказати з впевненістю – ця книга не відпустить вас до останньої сторінки. Головне читати її з відповідним настроєм. Володимир Лис З Володимиром Лисом та його творчістю на сторінках цього видання ми вже зустрічались, а 26 жовтня цього року відомий український письменник, журналіст і драматург святкує свій 65-річний ювілей. Його називають майстром художнього слова, метром і світилом української літератури, титулованим письменником. Синоптик, драматург, редактор, літературний критик, журналіст та прозаїк – все це про Володимира Савовича. У літературі дебютував як драматург, п’ять його п’єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Перелік нагороджень письменника вражає: він є володарем численних премій «Коронації слова», включаючи «Гранд роман» за твір «Століття Якова», який здобув перемогу в номінації «Кращий роман десятиліття», кавалер ордена «За заслуги» III ступеня, «Людина року», «Почесний громадянин Волині». У 2012р. Державний комітет телебачення і радіомовлення України в рамках конкурсу «Краща книга України» визнав переможцем у номінації «Кращий бестселер» роман «Століття Якова», що увійшов до першої п'ятірки конкурсу «Книга року». Окрім того Володимир Лис є членом Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Письменник відомий також як народний синоптик. Перелік відзнак Володимира Лиса:
Редколегія: Надія Кушнірчук Зеновія Тарантюк Ігор Данилович Ольга Гобела Юрій Фреїв Відповідальна за випуск: Людмила Фреїв Наклад 50 примірників Наша адреса: Проспект Незалежності, 19А м. Долина, 77504 тел.: (03477)28135 Наш сайт: www.dcrb.net E-mail: [email protected] |
|
УВАГА УВАГА – є форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості і зосередженості свідомості на об’єктах, що... |
Новорічна казка Г. М. Дудар, вчитель ЗОШ №19, м. Тернопіль. Принц Принц. Добрий вечір, дорогі друзі! (Дивиться на годинник). Добрий вечір, дорогі друзі ! (Знову дивиться на годинник). І де вона так... |
|
Вечір зустрічі випускників 2009 В. 1 Шановні гості! Сьогодні школа гостинно відчиняє двері, запрошуючи своїх колишніх учнів на вечір зустрічі |
«Прощальний вечір, вечір випускний…» Класний керівник виводить одинадцятикласників зі школи на подвір’я школи. Усі стають на сходах біля школи |
|
Реферат Тема. Увага та її природа ... |
Рухливі ігри з природознавства Увага! Увага! Сьогодні в нашої школі змагання. В змаганні приймають участь дві команди найрозумніших, найкмітливіших, найрухливіших.... |
|
Конкурс з добору кандидатів до Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації» З метою створення механізму добору до Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації» найбільш обдарованих громадян України,... |
Увага! До 16 листопада 2010 року ... |
|
У дружному колі. Дитячі народні ігри «Журавель», «Перстенець» Методи, прийоми та форми роботи: групова форма роботи, «Асоціативний кущ», «Запитання – відповідь», «Реакція читача» |
ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ Моніторингові спостереження за журавлями на базі Біосферного заповідника "Асканія Нова" ім. Ф. Е. Фальц-Фейна |