|
|
Скачати 50.19 Kb.
|
ІЖАКЕВИЧ ІВАН СИДОРОВИЧ –Народився 18 січня 1864 року в сім’ї збіднілого селянина села Вишнополя. Батько - Сидір Радіонович, мати -Марія Аксентіївна. В їх сім’ї налічувалося 12 дітей. Жилося важко, сім’я велика, а землі тої був невеликий клаптик та ще й підневільна праця на панській землі. Достовірні документи “Киевские епархиальние ведомости” свідчать, що в 1859 році при Вишнопільській парафії було відкрито школу. Тоді вона називалася церковно -парафіальною. Навчання проходило в пристосованому приміщенні, а в 1860 році було збудовано спеціальне приміщення. А тим спеціальним приміщенням була звичайна хата під солом’яною стріхою, з земляною долівкою .В тому ж будинку жив і перший учитель - дяк. У цій же школі навчалося лише 15 хлопчиків. Близько 106 років тому поталанило навчатися в цій школі нашому земляку-односельчанину народному художнику України Івану Сидоровичу Їжакевичу. Сучасники свідчать, що тодішня школа була справжньою вотчиною попа. Він був старший учитель і господар школи. Дітей усіх класів навчав один учитель, в одній кімнаті, заставленій довгими столами і лавами. Вікна були невеликі, а тому в кімнаті було темно. Головним ”унаочненням” і “засобом переконанн” була різка. Навчальними предметами були: закон божий - читання церковно - слов’янською мовою , російська мова , арифметика. А рідною мовою, українською, навіть розмовляти заборонялося в школі. Великими труднощами для дітей було вивчення церковних предметів, відвідування церковного хору, молитв. У свій час Їжакевич у листі до вишнопільських школярів писав про ту школу : “Не згадуйте того часу! Нехай він згине і ніколи не повернеться. Здобув освіту І.С.Їжакевич у дяка Бережницького і 13-річним хлопцем восени 1877 року виїхав до Києва. Був Івась, так тоді називали малолітнього Івана, посохоно-сцем. Потім учнем іконописної майстерні в Києво-Печерській Лаврі, куди влаштував його батьків брат. Вже навчаючись у школі малювання М.Мурашка, він разом з художником О. Косинкою, О. Курінним реставрували в Ки-рилівському монастирі фрески ХІІ століття. Згодом народ - ний художник показував ці фрески польським художникам - реставраторам. В 1884 році він поступає в Петербурзьку Академію художеств. Проте, через матеріальні нестатки молодий Іжакевич у 1888 році залишає Академію. Влітку 1884 року випускник школи Мурашка збирає в рідному Вишнополі перекази про козаків, гайдамаків, Коліївщину. В селі ще багато було свіжих слідів панського свавілля над кріпаками. Багато йому розповіла про панські знущання сусідка Сегоренчиха , яка служила при дворі поміщика. Все це глибока рана, яка зафіксувалася у вразливій душі молодого художника, а потім вилилося в картини “Ведуть до пана”, “Право першої ночі “, “Кріпаків міняють на собак “, “По - лювання з гончими “ та інші. Відвідав юнак старовинну Умань, де зробив ескізи до відомих своїх творів “Гонта в Умані”, “Швачка”. Відпочинок у батьків проходив здебільшого за етюдами. Змалював Іван стару батьківську хату, чумацького воза, на якому з батьком їздив до лісу, клуню з шопою, сестричок на траві під дубом. Зафіксував він і багато споруд села, поміщицький палац, церкву ХVІІІст., хату дяка, розправу, корчму на степку, криницю з журавлем, мурованого вітряка та два вітряка коло Баланівських воріт, гуральню та дрібні єврейські крамнички. Відтворив на папері образ літнього селянина Щітинки - прообраз кріпака. Стоїть він босий у полотняних штанах, в підперезаній свиті, пола якої розгор- нута вітром. Рукою притримує солом’яного бриля, щоб вихор не поніс разом з стовпом пилюки, а в другій руці держить заступ ( лопату). В його обличчі повно докору та неправди і безправ’я, на непосильну працю старого й малого. Таке пояснення до малюнка дав сам Іжакевич. У 1884 році поступає в академію і потайки відвідує заняття і працює над творами. Згодом його допускають в клас гіпсових фігур і затверджують вільним слухачем. У 1887 році за роботу “Жіночий портрет” йому виносять подяку, як наполегливому і прихильному у виконанні завдань. Він одержує звання вчителя малювання , а в 1888 році його нагороджено заохочувальною малою срібною медаллю і переведено в клас історичної композиції. В ці ж роки Їжакевич співробітничає в журналах “ Живописное обозрение “, “Север “ , “Всемирная илюстрация”. Журнал “Нива” в 1888 році надрукував шість його робіт “Напередодні зелених свят “, “Рибалки на Дніпрі “, “На пасіці “, “ Діти над Жущем”. Потім публікуються його відомі твори :”Жнуть очерет “, “Діти ловлять раків”. Переважна більшість картин – це чудові картини з життя українського селянства, з його побуту і праці ,полотна з історичного минулого України. На сторінках “Ниви “ побачили світ перші ілюстрації до творів Шевченка “Причинна”, “Катерина “, “Гайдамаки “, що стало початком його праці по створенню своєї “Шевченкіани”. З’являються малюнки до творів Гоголя, він малює картину “Повстання в Києві 1113 року” і “Гінець Богдана Хмельницького”. Майже 30 років свого життя віддав І.С.Їжакевич праці для журналу “Нива”, де вмістив не одну сотню цікавих ілюстрацій. Після Великої Жовтневої революції Їжакевич з новим запалом береться за улюблену справу – почався новий період у розвитку його творчості. Він малює картини на нову тематику, приймає державні замовлення від різних музеїв країни. Однією з великих робіт Івана Сидоровича було 15 великих панно на тему “Історія землі”, виконаних для Геологічного музею АН УССР. З 1921 року художник знову працює як ілюстратор . Це принесло йому славу народного художника. До його знаменитої спадщини можна віднести ілюстрації до драми Лесі Українки “Лісова пісня” , до повісті М.Коцюбинського “Фата Моргана” , до повісті Квітки – Основ’яненка “Пан Халявський “, виконує ряд ілюстрацій до творів М.Коцюбинського для Вінницького меморіального музею. Та все-таки вершиною його творчості є великий цикл малюнків до “Кобзаря”, Т.Г.Шевченка, здійснений у 1939 ювілейному році. І.С.Їжакевич використовуючи свої глибокі знання з життя українського народу, місцевостей, де відбувалися події, узагальнюючи і типізуючи все це, створив яскраві, пристрасні малюнки. Ілюстрації, вміщенні в ювілейному виданні “Кобзаря” 1939 року, глибоко розкривають творчість Т.Г.Шевченка. Їжакевич показав багатогранне, але гірке і безправне життя народу, його боротьбу, змалював і чудову українську природу. Велика Вітчизняна війна внесла перерву в творчість художника. Але все бачене і відчуте в години лихоліття, незважаючи на похилий вік художника, знайшли своє відображення у нових полотнах. І.С.Їжакевич відобразив велич боротьби радянського народу проти загарбників, гостро затаврував фашизм. Це такі картини: “Вступ Радянської Армії до Києва”, “В партизанському таборі” , “ Партизани в засаді” , “Ворог в оточенні “. Повний творчого поривання Їжакевич повертається до ілюстрації української класики. Так , в 1948 році разом із своїм учнем Ф.З.Коновалюком ілюструє “ Енеїду “ І.Котляревського. Малюнки до поеми сповнені правдивого народного гумору, невичерпної сатиричної гостроти. Майже 200 майстерно виконаних робіт до творів Великого Кобзаря нараховує його “Шевченкіана” . Це велич труда , досягнення чудового пензля художника. В останні роки І.С.Їжакевич створює малюнки присвяченні дітям . Серед них особливо цікаві “ Мамина помічниця “, “Облава на раків “, “ В школу”. Оригінальну картину він присвятив запуску штучного супутника землі “Летить-летить”. Багато сил і енергії віддав художник педагогічній роботі , виховавши чимало молодих митців . В книжковій ілюстрації , чи в науково – популярних панно-картинах – всюди реалістична простота, багатство засобів художнього вислову, всюди головна тема - життя і побут українського народу. Його талант – широкий і багатогранний. Прожив Іван Сидорович 98 років. Помер 19 січня 1962 року, залишивши незлічену і багатющу спадщину. За цю роботу, за видатні заслуги перед народом і мистецтвом Радянський уряд нагородив Їжакевича двома орденами Трудового Червоного Прапора, Орденом “Знак пошани “. Ще в 1941 році йому присвоєно звання Заслуженого діяча Мистецтв УРСР , а в 1951 році – НАРОДНОГО ХУДОЖНИКА. |
|
ПАМ'ЯТІ НАШОГО ЗЕМЛЯКА І. С. ЇЖАКЕВИЧА Переклад літературного тексту... ... |
До 145 – ої річниці від дня народження народного художника України... Пам’ятник Івану Сидоровичу я уявляю тільки таким: дідусь Їжакевич у колі діточок.” Іван Волошин |
|
1. Розвиток літ жанрів на поч. 20 ст. Нові імена в укр літературному процесі Продовжували писати Іван Франко, Михайло Старицький, Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Іван Карпенко-Карий і поруч з ними на сцену... |
Іван Франко Франко (псевдоніми Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон та ін.) Іван Франко (псевдоніми Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон та ін.) Іван (27 серпня 1856 р.—28 травня 1916 р.), письменник, поруч Шевченка... |
|
Іван Франко «Іван Вишенський» Діяльність, самостійно опрацьовувати матеріал підручника, вибирати необхідну інформацію, узагальнювати, систематизувати прочитане,... |
Реферат По темі: «Іван Котляревський» Підготувала Учениця 11 класу... Полтаві, в родині дрібного чиновника. З 1780 року навчався в Полтавській духовній семінарії. У 1789 році, після смерті батька, двадцятирічним... |
|
З давніх-давен популярністю у дітей користується казка. Казка це... Наприклад, українські богатирі Котигорошко, Іван – мужичий син, Іван Побиван, Козак Мамарига дуже нагадують богатирів інших народів:... |
Літературні псевдоніми - Петро Шелест, Іван Степовик, 24 лютого 1865 -... Липа Іван (літературні псевдоніми — Петро Шелест, Іван Степовик, 24 лютого 1865 — 13 листопада 1923) — громадський і політичний діяч,... |
|
Франко Іван Біографія |
Хто такий Іван Бездомний? |