Психологічна етика та культура поведінки працівників при виконанні службових обов’язків

“ З А Т В Е Р Д Ж У Ю “

1. 
   Організаційний момент – 5 хвилин:
   

• 
  перевірка присутніх;
  
• 
  оголошення теми і мети заняття, питання, які вивчатимуться.
  

2. 
   Контроль знань - ___ хвилин:
   

• 
  перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
  

3. 
   Викладення матеріалу теми – 45 хвилин:
   

1. 
   Етика та культура поведінки працівників МНС.
   
2. 
   Зміст понять «спілкування», «бар’єри спілкування», «контакт».
   
3. 
   Поняття спілкування, форми, функції, рівні, засоби спілкування, види психологічних бар’єрів, особливості спілкування в підрозділах пожежної охорони.
   

Мораль будь-якої суспільної формації складається, насамперед, із сукупності звичаїв, які характеризують собою поведінку людей в даному суспільстві при тих або інших обставинах життя і моральні стосунки, що показують стан даного суспільства. Звичаї складаються і існують у суспільстві завдяки підтримці громадської думки тієї або іншої групи людей і передаються від покоління до покоління за традицією через масові навички, що стали звичаєм.

Загальні правила поведінки працівників МНС є узагальненням стандартів поведінки та доброчесності, які виробляються як на основі історичного досвіду трудової діяльності, так і на вимогах Конституції України та визначених законами України принципах державної служби, спрямованих на створення умов для підвищення авторитету діяльності МЧС та зміцнення репутації працівників, а також довір’я населення до них, інформованості громадян про поведінку, що слід очікувати від працівників МНС, та їх обов’язки.

Професійна етика працівників МНС – це вид трудової моралі суспільства, яка виявляється у вигляді норм, розпоряджень, правил поведінки, оцінок морального обличчя працівників, предметом діяльності яких є людина, в процесі виконання ними службових обов’язків та поведінки за межами служби.

Оскільки основним завданням професійної етики є сприяння найбільш успішному виконанню фахових обов’язків працівників, то звідси випливає необхідність виробити у кожного з них навички до самостійної орієнтації в поведінці, виборі способів і найбільш ефективних методів досягнення службових цілей. Іноді цей бік даного виду діяльності характеризують як професійний такт.

Професійний такт працівників являє собою важливу частину професійної майстерності і є необхідною умовою успішного здійснення професійної етики. На цій підставі іноді обожнюють професійну етику і професійний такт, а часом і етикет. Поняття такту в поведінці пов’язане з характеристикою доцільності вибору тих або інших форм культурного і морального спілкування. Ми називаємо працівника тактовним, якщо він вміє делікатно, не принижуючи іншу людину, висловити навіть неприємну оцінку, якщо він прагне будь-яким способом категорично нав’язувати свою точку зору співрозмовнику (навіть якщо впевнений у правильності своїх поглядів), а намагається переконати його.

Вміння поводити себе у суспільстві передбачає поєднання природності поведінки з повагою до оточуючих. Тактовний працівник поводиться невимушено і, разом з тим, уникає ситуацій, які можуть поставити кого-небудь в незручне становище, образити чи принизити. Тактовність вимагає, щоб людина утримувалася від втручання в чужі справи в тих випадках, коли це не загрожує суспільству чи інтересам окремих людей. Тактовна людина скромна і поступлива, але не настільки, щоб забути про почуття власної гідності, яке передбачає не тільки повагу до себе, але й до всіх оточуючих.

Тактовний працівник МНС як ділову, так і приватну розмову веде в спокійному і дружелюбному тоні, підкреслюючи свій інтерес до співрозмовника і його проблем. Відомий австрійський психолог А. Адлер говорив, що людина, яку не цікавлять долі інших людей, відчуває величезні труднощі в житті і завдає великої шкоди оточуючим.

Моральна свідомість працівників МНС виявляється в поняттях, переконаннях, оцінках, вчинках і оформлюється в правилах поведінки, які можуть бути офіційно закріплені в службових документах, таких як, наприклад, Кодекс честі, Присяга, інструкції, накази. Водночас, до понять моральної свідомості включають також моральні почуття, емоції, в яких вони виражають своє ставлення до того або іншого вчинку чи суспільного явища.

Працівник МНС повинен сумлінно виконувати свої службові обов’язки, виявляти ініціативу і творчість, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи. Він має виконувати свої посадові обов’язки чесно, неупереджено, не подавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян.

Моральна позиція працівників МНС органічно пов’язана з їхнім моральним вибором. У житті завжди перед особистістю стоїть альтернатива: як діяти? Працівники зі стійкою моральною позицією діють так, як велять обов’язок, честь, совість. Такі люди здатні вчинит подвиг і у визначених ситуаціях його чинять. У повсякденному житті працівник із високою моральною позицією веде активне громадське життя, сумлінно працює, не поступається своїми моральними принципами, сміливо висловлює свої думки і не припускає обмежень будь-чиєї особистої гідності. Такі люди не тільки соціально активні, вони свідомо привносять у всі сфери спілкування неухильне дотримання моральних норм співробітництва і взаємоповаги.

Існують такі моральні принципи, як гуманізм, колективізм, патріотизм, інтернаціоналізм, справедливість. У моральній свідомості особистості працівника МНС вони складають цілісне утворення. Якщо ж відсутній один із перерахованих моральних принципів, то знижується надійність морального здоров’я його особистості.

Принцип гуманізму. Любити людей, радіти їхнім успіхам може істинно гуманна людина, що відчуває до них глибоку повагу, нетерпимо ставиться до всякої фальші, нещирості у спілкуванні. Гуманіст визнає за кожною людиною право на свою думку, вчинок, особисті схильності; він постійний у своєму прагненні бути корисним людям, дорожить їхнім спілкуванням і налаштований на те, щоб робити людям добро.

Принцип колективізму. Цей принцип наче „вмонтований” у взаємовідносини працівника МНС і суспільства, у взаємозв’язок особистих і суспільних інтересів, у повсякденне спілкування людей. Без почуття колективізму будемо мати справу з егоїстом, людиною-індивідуалістом, замкнутою і відстороненою від життя і інтересів суспільства.

Принцип справедливості. Справедливий працівник неодмінно настроєний проти будь-якого порушення прав і свобод людини, беззаконня, безвідповідальності, користолюбства і розкрадання, дармоїдства і протекціонізму, будь-яких відхилень від моральних принципів розподілу прибутків і благ.

Працівник МНС повинен шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам служби. Працівник має з належною повагою ставитись до прав, обов’язків та законних інтересів громадян, їх об’єднань, а також юридичних осіб, не повинен виявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях або іншим чином поводитися у такий спосіб, що дискредитує МЧС або ганьбить репутацію.

Принципи патріотизму й інтернаціоналізму. Патріотизм характеризує ставлення працівників МНС до своєї держави, що виявляється у відповідних діях, у яскраво вираженому почутті любові до своєї Батьківщини. Інтернаціоналізм – це визнання рівності і свободи всіх народів і національностей, прояв щирої поваги до їхнього способу життя і культури, солідарність і співробітництво у захисті загальнолюдських моральних і духовних цінностей.

● Важливим видом людської діяльності є спілкування. Сутність спілкування полягає у взаємодії суб’єктів діяльності. Поняття “спілкування” вживається у психологічній літературі в різних значеннях: як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн); як один із видів людської діяльності (Б.Г. Ананьєв, М.С. Каган, О.О. Леонтьєв); як специфічна форма інформаційного зв’язку (А.Д. Урсул, Е.О. Рєзников). У широкому розумінні спілкування – це та сторона людської діяльності, що вказує на зв’язок та взаємодію людей у процесі матеріального та духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних відносин, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які вступають особистості та групи в процесі їхньої життєдіяльності. Спілкування може бути матеріальним і духовним, прямим (безпосереднім) і масовим (опосередкованим). Спілкування – як соціальне, так і індивідуальне явище. Важливими функціями спілкування, які виділяє Б. Ломов, є: інформаційно-комунікативна (передача і прийом інформації); регуляційно-комунікативна (регуляція власної поведінки та поведінки інших людей); афективно-комунікативна (емоційна сфера людини).

Г. Андреєва виділяє три сторони спілкування: комунікативну (обмін інформацією між тими, хто спілкується); інтерактивну (взаємодія, що виявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на організацію спільної діяльності); перцептивну (розуміння людини людиною).

4. 
   Закріплення вивченого матеріалу – 5 хвилин.
   

5. 
   Підбиття підсумків – 5 хвилин:
   

• 
  вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;
  
• 
  оголосити оцінки;
  
• 
  відповісти на запитання.