|
|
Скачати 88.71 Kb.
|
| ПСИХОЛОГIЧНI ПРИНЦИПИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ МIЖОСОБИСТIСНИХ КОНФЛIКТIВ У ПЕДАГОГIЧНОМУ КОЛЕКТИВI ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Корнієнко Юлія Валеріївна ДНЗ "Кілійський професійний ліцей" Насиченість сучасного життя конфліктами, невміння адекватно сприймати та інтерпретувати їх породжують високий потенціал конфліктогенності особистості, суспільства, сприяють розвитку психосоматичних станів, неврозів, формуванню неадекватних психологічних захистів і стереотипів поведінки особистості. На жаль, професійно-технічні навчальні заклади теж пронизані конфліктами. Авторитарність професійно-технічніх навчальних закладах ще часто зустрічається в нашому житті. Довготривале існування авторитарної навчально-виховної системи залишило “відбиток” і на особистості вчителя. Саме вчитель, який стоїть найближче до зміни світогляду учня, зміг би взяти на себе благородну місію – навчати основам взаємної толерантності та поваги в суспільстві, вмінню розв’язувати конфліктні ситуації цивілізовано, мирним шляхом [1, с. 7]. У вчителя сформувалось внутрішнє неприйняття іншого інакше світобачення проблеми оточуючих. Тому так часто і зустрічаються конфліктні ситуації, коли вчитель, спілкуючись з учнем, або колегою, забуває, що перед ним така ж рівноправна особистість, яка гідна поваги, як і він сам. Саме вчитель повинен усвідомлювати як створювати взаємовідносини з оточуючими та які конфліктогени не використовувати у взаємодії, що можуть спричинити конфлікт. Проблему виникнення конфліктів у педагогічній взаємодії розвивали у своїх працях сучасні видатні психологи, зокрема Н.В. Гришина, М.І. Пірен, Н.І. Пов’якель, Е.А. Уткін та ін [3, с. 22; 5, с. 93]. Конфлікти у педагогічних колективах за своєю природою є міжособистісними. Вони пов’язані з порушенням взаємозв’язків у процесі спільної педагогічної діяльності. Це можуть бути ділові зв’язки між учителями, керівниками з приводу педагогічної діяльності, а також “рольові зв’язки”, що виникають з необхідності дотримання правил, норм, відповідно до фахової етики. Можливі вони й у сфері особистісних взаємозв’язків між педагогами у процесі спільної діяльності. Залежно від них виділяють три групи конфліктів у педагогічному колективі: 1. Фахові конфлікти, які виникають як реакція на порушення ділових зразків та появу перешкод на шляху до мети у професійнопедагогічній діяльності і є наслідком некомпетентності вчителя, нерозуміння мети діяльності, безініціативності в роботі та ін. 2. Конфлікти сподівань (очікувань), які породжує невідпо відність між поведінкою педагога і нормами взаємовідносин у педагогічному колективі (нетактовність стосовно колег і учнів, порушення норм фахової етики, невиконання вимог колективу). Виникають при порушенні взаємозв’язків “рольового” характеру. 3. Конфлікти особистісної несумісності, які є наслідком особистісних якостей, характерів учасників педагогічного процесу. В їх основі лежить нестриманість, завищена самооцінка, емоційна нестійкість, надмірна вразливість. Конфлікти у педагогічному колективі можуть виникати з реальних протиріч або за їх відсутності – внаслідок спотворених уявлень окремих осіб про певні аспекти життєдіяльності [2, с. 25]. Головними причинами конфліктів у педагогічному колективі є: 1. Матеріально-технічні. Це – протиріччя між засобами і предметом праці, між засобами і процесом праці, коли суб’єкт діяльності змушений працювати із застарілим обладнанням, у непридатних умовах. 2. Ціннісно-орієнтаційні. Виявляються через протиріччя між цілями суспільства, колективу й особистості. 3. Фінансово-організаційні. Здебільшого постають як протиріччя між організацією та оплатою праці. Справедлива оплата результатів праці передбачає врахування ділових якостей співробітника (фахова компетентність, спроможність самостійно планувати, організовувати і контролювати свою діяльність, здатність освоювати нові методи роботи тощо), результату його праці, складності його роботи, стажу й рівня освіти. 4. Управлінсько-особистісні. Зумовлені неадекватним оцінюванням керівником фахової придатності і моральних якостей співробітника (за обгрунтованих домагань співробітника на вищу посаду або, навпаки, закріплення посади за співробітником, який не має необхідних для справи якостей). 5. Соціально-демографічні. До них належать: вік, стать, соціальне становище, національність, що зумовлюють різні інтереси, цінносні орієнтації, психофізіологічні особливості. 6. Соціально-психологічні. Виникають внаслідок певної психологічної та моральної несумісності співробітників [4, с. 33]. Психодіагностика конфліктів потребує від конфліктолога інтегративного підходу. В основному вона спирається на відповідні принципи психології: • принцип відображення (суть його полягає в адекватному відображенні навколишнього світу, забезпеченні ефективної регуляції діяльності індивіда); • принцип розвитку (орієнтує на вивчення та врахування умов виникнення психічних явищ, тенденції їхніх змін та осмислення їхніх якісних характеристик); • принцип взаємозв'язку та взаємовпливу (дає змогу побачити взаємне зумовлення цих феноменів); • принцип єдності та свідомості діяльності (свідомість і психіка формуються в діяльності людини, діяльність одночасно регулюється свідомістю та психікою); • особистісний принцип, який потребує від психолога, конфліктолога аналіз індивідуальних особливостей людини в конкретній життєвій ситуації [6, с. 58]. Прогнозування конфліктів тісно пов'язане з їх діагностикою та попередженням. Без основного прогнозу можливої конфліктної ситуації їй не можна запобігти. Прогнозування конфлікту — передумова його появи і його попередження. Прогноз — це вказівка з певною вірогідністю місця та часу виникнення конфлікту, який базується на психологічному діагнозі всіх компонентів конфлікту. Аби прогнозувати конфлікт, необхідно проаналізувати: • сигнали конфлікту, які виявляються в ступені напруження та дискомфорту в колективі (групі), частоту їхньої появи, потенціали їхньої конфліктогенності та вірогідності стимуляції ними конфлікту; • виявити проблему, які суперечності зумовили її появу, наскільки вона складна, чи є можливість її розв'язати; • з'ясувати, чи назріла конфліктна ситуація ї в якому напрямку вона може розвиватися; • уточнити склад учасників розгортання конфлікту та їхню готовність до подальшого провокування й поглиблення конфлікту; • виявити суть інциденту, його особливість, наскільки він спроможний бути детонатором конфлікту [7, с. 18]. Таким чином, прогнозування конфлікту потребує аналізу і знань для осмислення структурних компонентів конфлікту, їхніх психологічних особливостей, стану кофліктогенності проблемної ситуації. Для прогнозування та психодіагностики конфліктів важливо правильно формувати та поставити діагноз самої проблемної ситуації, яка породжує конфлікт. Подальшим кроком у прогнозуванні конфліктів є виявлення тенденцій до зміни проблемної ситуації, розвиток суперечності й, отже, проведення всебічного аналізу. В цьому контексті важливо: - докласти зусиль, щоб подолати конфліктну ситуацію; - врахувати, що конфліктна ситуація, як вже зазначалося, завжди виникає до конфлікту; - здійснити психологічний діагноз саме конфліктної ситуації, де уточнити, виявити адекватність та серйозність її потенціалу, адже саме це дає поштовх, підказує, що робити, як реагувати на різні конфліктні ситуації; - потрібно виявити і з'ясувати першопричини, через які з'являються інші конфліктогени; - конфліктну ситуацію бажано формулювати чітко, бо вона є ключовим моментом у прогнозуванні конфліктів. Відомий психолог Д.І.Фельдштейн виділяє наступні основні принципи керування конфліктами і конфліктними ситуаціями в процесі спілкування: 1) Принцип зацікавленості в психологічних наслідках конфлікту. Цей принцип означає необхідність побачити виховне значення конфлікту, можливе використання його для морального розвитку особистості, витяг позитивного досвіду для кожного з його учасників. Дотримання цього принципу вимагає розуміння того, що формально адміністративні заходи для усунення інциденту далеко ще не усувають конфліктну ситуацію, що обумовила його виникнення, що може зажадати тривалої педагогічної роботи. 2) Принцип системності аналізу причин конфлікту має на увазі використання всіх трьох рівнів аналізу, розуміння співвідношення об'єктивних і суб'єктивних факторів у його виникненні, оскільки ефективні способи вирішення конфлікту самим тісним образом зв'язані з правильним розумінням взаємозв'язку і взаємозумовленості різних факторів, що вплинули на виникнення конфліктної ситуації. У випадках, коли об'єктивна база конфлікту відсутня, і конфлікт зв'язаний тільки із суб'єктивними причинами й обставинами, необхідно дотримувати третій принцип. 3) Принцип виключення однобічної відповідальності за виникнення конфлікту. У конфлікті беруть участь дві сторони, і кожна вносить свій "внесок" у розвиток конфлікту. Приписування однобічної відповідальності і пошук винного, як правило, не є кращою стратегією в роботі з конфліктом. Потрібна повага до кожної з конфліктуючих сторін, прагнення зрозуміти її проблеми і мотиви, що штовхнули її на конфліктну взаємодію. Перед людиною, що керує розвитком конфлікту, постає завдання зробити його ефективним для кожного учасника, довести до його свідомості ті внутрішні "дефекти", що обумовили виникнення конфлікту з його боку. 4) Принцип нейтралітету. Нейтральна позиція стосовно ворогуючого сторонам зовсім необхідна для ефективного вирішення конфліктної ситуації, так як втрата нейтралітету людиною, що займає в конфлікті позицію "третейського судді" та працює з конфліктом, грозить лише розростанням конфліктної ситуації, підключенням до неї нових учасників. Однак цей нейтралітет не може бути споглядальним, а повинний бути активно зацікавленим у діючій допомозі кожної зі сторін конфліктної взаємодії. 5) Принцип профілактики конфліктів. У процесі спілкування потенційних конфліктів набагато більше, ніж вже існуючих, і краще запобігати конфліктам, чим вирішувати й усувати тоді, коли вони виливаються в конфліктні взаємодії. Запобігання конфлікту пов'язане з умінням визначати основу конфлікту - конфліктну ситуацію й усунути її. Діюча профілактика конфліктів складається не в ігноруванні конфліктних ситуацій, а у виявленні їх в індивідуальній роботі з ними. Робота ж з конфліктною ситуацією, майже виключає формально-адміністративні міри, а припускає психологічні. Якщо ж турботи посередників зводяться лише до того, щоб погасити інцидент, то конфлікт здатний прийняти схований плин, що небезпечно своїми деструктивними наслідками для всіх учасників конфлікту [8, с. 67]. Отже, як видно з вищесказаного, сучасні психологія та конфліктологія мають масу способів вирішення протиріч і конфліктних ситуацій. Проблема залишається в тім, щоб правильно і вчасно користатися даним багажем знань, використовувати його професійно і цілеспрямовано. А прогнозування конфлікту потребує аналізу і знань для осмислення структурних компонентів конфлікту, їхніх психологічних особливостей, стану кофліктогенності проблемної ситуації. Таким чином, вивчаючи міжособистісні конфлікти та їх класифікацію слід зазначити, що в більшій мірі спостерігаються конфлікти факторів поведінки (прагнення до зверхності) та факторів відносин (відсутність співпереживань, наявність конфліктогенів). Професійні уміння вчителів, зокрема уміння взаємодіяти, які відіграють важливе значення у профілактиці виникнення конфліктів у педагогічному колективі, потребують подальшого удосконалення, що ставить перед нами нові завдання та напрямки роботи. Література 1. Андреев В. Конфликтология: искусство спора, ведение переговоров, разрешение конфликтов. – Казань, 1992. – 126 с. 2. Анцугюв А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. – М., 1999. – 404 с. 3. Булах І., Долинська Л., Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. –Київ, 2002. – 114 с. 4. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб., 2004. – 368 с. 5. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность, конфликт, гармония. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 186 с. 6. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і злагода. Основи когнітивної теорії конфліктів. – К., 2000. – 195 с. 7. Ложкин Г.В., Повякелъ Н.И. Практическая психология конфликта. – К.,2002. – 254 с. 8. Повякель Н.І. Експертиза психологічного змісту конфлік тогенів як засіб регуляції конфліктів// Конфліктологічна експертиза: теорія і методика. – Вип. 2.– К., 1999. – С.52 60. |
|
Про попередження насильства в сім'ї Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення... |
C утність контролю, його принципи,мета та завдання Принципи контролю як науки і принципи його здійснення практично адекватні. Всю систему принципів господарського контролю підрозділяють... |
|
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕПАРТАМЕНТ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Заслухавши питання “Про стан виконання заходів з попередження материнських втрат в області та рішення колегії УОЗ ОДА від 02. 04.... |
Чернівецька обласна державна адміністрація Департамент освіти і науки, молоді та спорту України від 21. 02. 2013 №176 «Про затвердження плану заходів щодо запобігання правопорушенням серед дітей, попередження жорстокого... |
|
Питання до контрольно-модульної роботи №2 з політичної економії ... |
Комплексний план заходів щодо попередження правопорушень, зміцнення... Забезпечити реалізацію вимог розпоряджень МНС України та Рішень Колегій МНС України щодо реалізації проведення заходів попередження... |
|
Принципи навчання у вищій школі Принципи (лат ргіпсіріит — основа, начало) навчання вищої школи — вихідні положення теорії навчання. Вони є загальним орієнтиром... |
ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ТА ЇХ СИСТЕМА Характеристика принципів цивільного процесуального права як основних засад має суттєве значення, оскільки принципи є вихідними положеннями,... |
|
Принципи навчання Належать: принципи науковості, принцип систематичності та послідовності, принцип свідомості й активності, принцип доступності, принцип... |
Психолого-дидактичний аналіз помилок учнів при навчанні інформатики... У і пояснити причини появи тієї або іншої помилки. Завдання дидактики інформатики через урахування природу і причини появи помилок,... |