|
|
Скачати 80.41 Kb.
|
“ З А Т В Е Р Д Ж У Ю “Начальник ГУМНС України в Миколаївській області генерал-майор служби цивільного захисту М.І. Поступальський „___”___________________ 200__ року П Л А Н - К О Н С П Е К Тпроведення заняття із рядовим та молодшим, середнім та старшим начальницьким складом підрозділів ГУМНС області Тема: Пізнавальні процеси. Відчуття. Сприймання. Увага. Навчальна мета: ознайомити з основними пізнавальними процесами Час: 1 годинаМісце проведення: учбовий клас підрозділу ГУМНС України в Миколаївській областіНавчально-методичне забезпечення: план-конспект Література:
Порядок проведення заняття :
2. Контроль знань - 5 хв. :
3.Викладення матеріалу теми - 45 хв. Питання, які вивчатимуся : 1. Зміст понять «відчуття», «чутливість», «пороги відчуття»; «рецептор», «синестезія»; «сприйняття», «спостереження», «апперцепція», «ілюзія», «увага». 2. Роль пізнавальних психічних процесів у діяльності людини. 3. Увага в типових і екстремальних ситуаціях службової діяльності. ● Процес пізнання починається з відчуттів та спостережень, потім проходить стадії уявлення, пам’яті, перетворюється на мислення й завершується в процесах прийняття рішень та виконання дій. Так, відчуття, сприйняття мислення, пам’ять, уява є засобами, інструментами будь-якого пізнання. Відчуття – психічний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей предметів, явищ, що діють на відповідні органи чуття людини. “Нічого немає в умі, чого раніше не було у відчуттях”. Відчуття характеризується такими рисами: якість – основна властивість, яка дозволяє відрізняти одні відчуття від інших; інтенсивність – сила відчуттів залежить від рівня посилення дії збудників; тривалість – відчуття характеризуються більшим або меншим часом тривалості. Типи відчуттів. За характером відображення та місцем розташування рецепторів прийнято поділяти відчуття на 4 групи. Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла – зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові. Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах, тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні) – спраги, голоду тощо. Кінестетичні та статичні, які дають інформацію про рух і положення нашого тіла. Проміжні та самостійні – температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення, больові відчуття. Закономірності відчуттів – чутливість, адаптація, взаємодія відчуттів, сенсибілізація, синестезія. Сенсорна адаптація, або пристосування – це зміна чутливості органів відчуття під дією подразника. Механізми сесорної адаптації діють із метою на лаштування органів почуття на максимально адекватне відображення зовнішніх впливів у вигляді відчуттів. Сенсорна адаптація має три форми. 1. Повна адаптація відбувається при тривалій дії подразників.так людина перестає відчувати: тиск важкої ноші, неприємні запахи і т.і. 2. Негативна адаптація характеризується зниженням чуттєвості як результат притуплення відчуттів під впливом сильних подразників. Людина “звикає” до яскравого світла, сильного шуму, високої температури так, що вони не відчуваються як сильні. 3. Позитивна адаптація, або підвищення чутливості проявляється у загостренні відчуття після тривалого перебування у певних умовах (загострення зору в темноті, слуху в тиші). Взаємодія відчуттів – зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття. Сенсибілізація – це підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння. Синестезія – виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора. ● Сприймання – це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин при безпосередній дії їх на органи відчуття (перцепція). На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об’єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів. Сприймання можуть бути повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими й ілюзорними; швидкими й повільними. Апперцепція – це залежність сприймання від загального змісту психічної діяльності людини, від її досвіду, інтересів, спрямованості. Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора можна говорити про: зорове сприймання (розглядання картини, скульптури); слухове сприймання (слухання концерту, оповідання тощо); тактичне сприймання (обмацування, доторкування); сприймання: - простору; - часу; - руху; - сприймання предмета, мови, музики; - сприймання людини людиною. Сприймання часу – це відображення дійсності в послідовності явищ або подій. Залежить від ритму перебігу природних процесів та відпрацювання рефлексів на тривалість часу. Суб’єктивізм у сприйнятті часу зумовлюється практичною діяльністю людини. Сприймання простору – основу такого сприйняття становлять зорові, вестибулярні, рухальні (кінестетичні) та шкірові (тактильні) відчуття. У комплексі вони дозволяють судити про положення нашого тіла відносно вертикалі, просторове розташування, відстань до інших предметів. Сприймання руху – це відображення напрямку і швидкості просторового існування предметів. Воно може здійснюватися також на основі розумових висновків (логіки). Наприклад, сприйняття з нерухомого поїзда – потяга, що рухається. Сприймання людини людиною здійснюється на основі зовнішності, поведінки, манер, жестів, емоцій, діяльності. Це відбувається в процесі спілкування, детермінування віком, статтю, професією, установками, вихованням. Залежно від того, якою мірою сприймання пов’язані з нашими намірами, волею, вони можуть бути поділенні на мимовільні та довільні. Найяскравіше довільне сприйняття виявляється у спостереженні. Спостереження – цілеспрямоване, планомірне, сприйняття предметів, явищ, у пізнанні яких зацікавлена людина. Основні умови спостереження – ясність завдання, підготовленість до нього, активність мислення. Спостереження як форма діяльності тісно пов’язане з орієнтуванням, тобто з отриманням досить правильної уяви про що-небудь, умінням розбиратися в ситуації. Професія пожежника, інспектора державного пожежного нагляду потребує вдаватися до спостереження під час розвідки на пожежах, огляду місця пожежі тощо, представнику цієї професії слід розвивати професійну спостережливість. Спостережливість – це здатність помічати в предметах і явищах малопомітні, але водночас суттєві чи важливі для певної мети деталі, ознаки чи властивості. Високий розвиток професійної спостережливості вимагає зацікавленості, постійного прагнення пізнати нове, глибше вникати в те, що оточує, з чим стикається пожежник на службі при виконанні бойових завдань. Помилкове сприйняття називаємо ілюзією. Шляхи удосконалення сприйняття: формування знань, навичків і вмінь за своєю спеціальністю; яскраве і образне проведення навчально-виховного процесу; систематичні вправи у складних умовах; залучення до суспільної, культурно-виховної, раціоналізаторської і винахідницької роботи. ● Увага – форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості та зосередженості на певних об’єктах з одночасним абстрагуванням від інших. Психологічний механізм уваги слід шукати у складних взаємозв’язках людини з навколишнім середовищем, у здатності інтелекту до вибірковості. Увага є необхідною передумовою діяльності людини, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки. Діяти означає бути уважним до об’єкта діяльності. Розрізняють мимовільну і довільну увагу. В основі мимовільної уваги лежить орієнтувальний рефлекс організму, що зумовлюється змінами в навколишньому середовищі, специфічними рисами об’єкта відображення, а також внутрішніми станами суб’єкта. Довільна увага зумовлена метою діяльності, тими завданнями, що їх ставить людина перед собою; вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту і волі. Післядовільна увага – це увага, яка спочатку підтримувалася вольовими зусиллями, тобто була довільною, а потім перейшла у післядовільну, коли індивід захопився роботою. Увага також може бути зовнішньою, яка виявляється у зовнішніх діях людини, та внутрішньою, яка виявляється в наших внутрішніх діях (розв’язання задач “про себе”, самоспостереження). Властивості уваги Концентрація уваги виявляється в поглибленні уваги на одному об’єкті. Стійкість уваги виявляється у тривалості зосередження на об’єкті. Розподіл уваги полягає в тому, що людина одночасно може утримувати в зоні уваги кілька об’єктів. Обсяг уваги визначається кількістю об’єктів, яких можна охопити увагою в обмежений проміжок часу (4–6 об’єктів за 1 с). Переключення уваги полягає у довільному перенесені її спрямованості з одного об’єкта на інший. Ступінь уважності – стійка властивість особистості. Уважність і неуважність людини позначається на її діяльності. Однією з важливих характеристик уваги є зв’язок уважності з направленістю особистості. Так уважність пожежного є запорукою успішного виконання бойового завдання. Шляхи підвищення чутливості аналізаторів: усвідомлення відповідальності, уваги, спрямованість, позитивні настрої, використання обтирання холодною водою, заняття гімнастикою, застосування фармакологічних засобів у вигляді кофеїну, натурального чаю або кави. Шляхи вдосконалення сприймання: формування знань, навиків і умінь по своїй спеціальності; яскраве і образне проведення навчально-виховного процесу; систематичні вправи у тяжких умовах; залучення до суспільної, культурно-виховної, раціоналізаторської і винахідницької роботи. Шляхи розвитку уваги: роз’яснення важливості спеціальності; яскраве та образне озброєння знаннями; підтримання організованості та дисципліни у процесі повсякденного навчання та службі; забезпечення змагального характеру навчально-виховного процесу; активна цілеспрямована самостійна робота; залучення до творчої масово-виховної та культурно-освітної роботи; прищеплення потягу наполегливо удосконалювати свою військову маневреність; уміле використання в учбово-виховному процесі художньої, військово-мемуарної літератури, ТЗН та інших навчальних посібників; систематичні вправи з розвитку уваги.
Питання для закріплення :
5. Підбиття підсумків - 3 хв. :
План-конспект склав : Ст. психолог Центру ПЗ та РОС майор внутрішньої служби Д.В. Волков “____”____________________ 200 ___ р. |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із рядовим та молодшим, середнім та старшим Навчальна мета: навчити працівників розрізняти індивідуально-психологічні властивості |
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із рядовим та молодшим, середнім та старшим Навчальна мета: навчити працівників розрізняти індивідуально-психологічні властивості |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із рядовим та молодшим, середнім та старшим Зміст понять «відчуття», «чутливість», «пороги відчуття»; «рецептор», «синестезія»; «сприйняття», «спостереження», «апперцепція»,... |
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття з середнім та старшим Навчальна мета: навчити особовий склад оптимальним методам професійного спілкування |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із середнім та старшим начальницьким складом Тема: Психологічна підготовка особового складу при виконанні завдань за призначенням |
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із рядовим та молодшим начальницьким складом Тема: Соціально-психологічні причини травматизму і загибелі людей на пожежах та надзвичайних ситуаціях |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із рядовим та молодшим начальницьким складом Тема: Психологічні особливості діяльності керівника гасіння пожежі, газодимозахисників, диспетчера служби «01» |
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із рядовим та молодшим начальницьким складом Зміст понять «діяльність», «функції діяльності», «фактори діяльності працівників МНС» |
|
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення заняття із середнім та старшим Тема: Психологічні особливості поведінки населення у надзвичайних ситуаціях різного характеру. Моделі поведінки начальницького складу... |
ПЛАН КОНСПЕК Т проведення занять з рядовим і молодшим начальницьким складом Тема: Фізіологічні і психологічні аспекти емоційного стресу і його вплив на особистість |